Ч. 172. Львів, Недїля дня 2 (14) серпня 1898. Річник II.
Передплата
■а »РУСЛА НА<
віяосш:
в Австриї:
■ж цілий рік . . 12 р. &в.
иж пів року . . . 6 р. ав.
иж чверть року . 3 р. ав.
иж місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■а ц і л і рік 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
• &жрвеш мв очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш,
«о руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а в о в и х псальмів М. ІИашкевича.
Виходить у Львові щ о д н я к р ім неділь і руских сьвят 0 ГОД. 6-ій пополудня.
Рвдакция, адмінїстрация і експедицин .Руслана» під ч. 9
ул. Копернїка. — Експедицин місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — Реклямацні неоиечатані вільні від порта. -- Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Наді
сланім. 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн по 16 кр. від стрічки.
Др Фериянчич і праса правицї.
Віцепрезидент посольскої палати і член
»Славнньскоіо христ.-народного Союзам, др. Фериянчич, виступив недавно з тяжким замітом проти ґр. Туна і правиці за те, ще оба ті чинники заняли ся нині в и к л ю ч н о полагодою ческо-нїмецкого спору, а справу р ів но н р а в н о с т и п о л у д н е в и х Сла- в я н і Р у с и н ів кідложили асі Геїісіога Іет- рога. Др. Фериянчич поставив притім пи
тане, чи в виду такого поведеня ґр. Туна і правицї »Славяньский христ.-народний Союз« зможе удержати ся на дальше при теперішній иравительству прихильній нар- ляментарній більшості!? Ми з своєї сторо
ни звернули також увагу ґр. Туна і пра
виці на се р е с с а і и п і о г п із 8 І о п І 8 І сконстатували факт, що в нїдрі »Союза«
запанувало п о в а ж н е не в д о в о л е н е з такого поведеня правптельства і правицї, котре то невдоволенє могло би навіть спо
нукати
»Союзан«до в и с т у п л е н а з ни- нїшної парляментарної більшости.
Нашу статю на сю тему повторила без всякого коментаря лише краківска Хома КеГогта а відтак N. Гг. Ргеззе з 11. с. м.
Другі орґани польскої і нїмецкої праси про
мовчали єї. Д-ровн Фериянчичови відповіла Гоїііік з 5-го серпня, а відтак клерикаль
ний Уаіегіапсі і консервативний Огагег УоІкбЬІаІІ. Другі орґани нїмецкої і ческої праси повторили лише виводи Роїііік-и і двох згаданих орґанів консервативних
ІЦож сказала Роіііік яко орґан ческої шляхти? Відповідь єї міститься в заголов
ку статі, надписаній
»ГпЬе£гиепс1еІе Ве-|8ОГ£ПІ88Є«. Роіііік чудуєсь (?), що др. Фе- рнянчич підніс справу політичної ваги на з ’їзді словіньских учителів в Люблянї, а відтак каже: »Др. Фериянчич боїть ся, що по злагоді ческо-нїмецкого спору націо
нальні справи других славяньских народів полишать ся ненолагоджені. Песимізм др.
Фериянчича неонравданий. ГІолагода на
шого спору з Німцями лежить ще в дале
кім поли, а хоч би сей спір і полагоджено щасливо, то полудневі Славяни (про Руси
нів Роіііік не згадує) не мають причини трівожитись, бо ми (Чехи) не вдамо ся з Німцями в жадні »стіпуляциї« що до по
лудневих Славнії і не приймемо ніяких з’обовязань на себе, які би вийшли на шкоду наших союзників. Ми (Чехи) не зра
димо славяньскої солідарності!. Як би ни
ні або завтра прийшло до другої цїлєйскої справи, то ческа делеґация піддержить єї вповні. Словінці можуть бути дуже ро’зяре- ні звісною ухвалою градецкого висшого суду, але они не повинні забувати, що те
пер розходить ся о при н ц и п і я л ь н е п и- т ан є, іменно о побіду або неґацию прин
ципу рівноправності!, о становище не-нїмец- кнх народів в Австриї взагалі. Як би нині розходило ся лише о права ческої мови, то і тоді не можна би сю справу уважати чисто місцевою. Як нам удасть сн обезпе- чити права ческої мови в Чехії і на Мо- раві, то се не лишить сн без добрих на
слідків і для претенсий других славяньских народів. Славяни австрийскі повинні проте сол ідарно подбати о те, щоби ческо-нїмецке питане було порішене по справедливости, а о м и н а т и все, що могло би розвязку сего питаня утрудняти. А таке утруднене
наступило би, як би хто хотів в с ї націо-- нальні спори в Австриї р ів н о ч а с н о порі
шити. З того могли би вийти найнебезпеч-- нїйші комплїкациї. С л а в я н ь с к а с о л і
д а р н іс т ь з’о б о в я з у є на певно всіх за
ступників славяньских народів нашої мо
нархії. постояти взаїмно за свободою на
родного розвою, але о з н а ч е н е ч а с у , коли се має наступити, є річию політичної тактики. А ся тактика велить нині, щоби не множено істнуючих трудностий.«
Роіііік, як бачимо, в е л і л а ж д а т и С л о в ін ц я м на їх національні права, а жда
не се оправдує трудностями, що виринули нині при полагодї ческо-нїмецкого питаня.
Для неї справа словіньска в Австриї є дру
горядним питанєм, котре буде полагодже
не в н е о з н а ч е н ім часі. А позаяк після Роїііік-и полагода ческого питаня лежить ще в д а л е к ім поли, то Словінці можуть на свої національні права ж д а т и ще дуже довго а ноки-що задоволятись солідарностню славяньскою, котра має »великих слів ве
лику силу а більш — нічого«.
Як віднесуть сн до сеї політичної ре
цепти ираскої Роїііік-и інтересовані Словін
ці'? — п и т а н е се л и ш а є м о о тв ер тим, а констатуємо при тім, що про справу ру- ску з танути Роіііік не завдала собі труду, хоч по нашій думці справа польско-руска дала ся би полагодити без всяких »труд- ностий« і всяких »комнлїкаций бо тут не входять в гру — завзяті Німці Справа п о л ь с к о -р у с к а і єї справедлива полаго- да л е ж и т ь в к о м и е т е н ц н ї с а м п х-ж е С л а в я н і їх с о л їд а р н о с т и . Від сеї справи можна було навіть почати. Сим бу
ла би дала славяньска правиця доказ, що з
З побуту в Карльсбадї.
Написав Юрій Ґец'ів.
(Дальше.)
Перед Великоднями сьвята.мп розпочав ся незвичайний рух в заспанім Карльсбадї. По при
чині скоршого отвореня сезону почалось карко
ломне відновлюване ка.мениць і ві.іь..— тисячі робучого народу як зпід землі стайуло до ро
боти. Тріпане постелі, диванів, мите вікон і т. и.
пригадували мені кошерованє жидівских по
мешкань в Галичині перед сьвятами. Але ту
тешні мешканці ані думають, щоб дещо на сьвята приготовити.
Тут сего не знають і навіть моя газдиня отворила губу з дива, коли я почав їй опові
дати, що у нас сьвященики по хатах або на цвинтари сьвятять яйця, печиво і мясо. Здиво
вана Швабка допитувала мене, чи ми католики?
а коли ми католики, то на якій се підставі ми уряджуємо ті бенкети? Таж се сьвято за по
важне, щоб обходити его бенкетами. Не могли Нїмчиска досить на сю тему наговорити ся, ба питали навіть знайомого сьвященика, які то мо
литви можна відправляти над шинкою і ковба
сою? Я пояснив Німцям, з яких часів заховав ся сей звичай до наших днів і став ся цер
ковним сьвятом. — Надійшов і великодний тиж
день. В склепах всюди на виставах можна було бачити заяця з цукру, порцеляни, папір маше, з дерева або металю, обвішеного ріжними піч
ками на дарунки. Такими річами обтяженого
>яця« посилають в дарунку кревним і знайо
мим. Крім сего не зауважав я нічого більше, що вказувало би на таке велике сьвято. Робучі Карльебадянки уже другого дня по богоелуженю
| зрана беруть ся до роботи. Жадна з них не знає того, що то значить війти на прогульну по місті або за місто, а на питане, чому собі відмовля
ють приємності!, відповідають стереотипно: »На|
се досить часу в зимі* 1'
В Карльсбадї е тілько одна католицка сьвя- тиня св. Мариї Магдалини, збудована в р. 1732 над рікою Теплі, в середмістю. Трех всего ду- ховників обслугу* сю великаньску парохію. Се монахи чина «Червоної звізди* — КгеигЬеггп т ії йет гоїЬеп Зіегп. Они наслїдники звісних в польскій істориї Кггу^аком?. Сей орден дуже розширений в Чехах і займає найбогатші па- рохії. Для сьвітского духОвеньства лишили ся нужденні сельскі гіриходетва: — зовсім подібні відносини як між нашими рускими апольскими сьвященикамн. Тож і не диво, що практичні Німці не вступають до теольоґічних алюмнатів.
Молоді люди, коли тілько підготовлені троха і приепособлені до праці, скоро в тутешній охрестности, де промисл підніс ся найвисше в Австриї, подибують занятє і добру плату тож волять, як кажуть,'оженитись і заснувати своє родинне огнище. Богато і протестанти при
чиняють ся до осьмішеня неприродного целє- бату. На осьмішенє єго ходить богато дотепів поміж людьми. На приклад один: По чім пізна
ти, шо побіч костела в сусіднім домі проживає католицкий або протестантский парох? — Від
повідь на се така: Біле з жінки і дїтий у иро- тестантского иароха розвішують і сушать перед домом, а у католпцкого поза домом.
Сі обставини впливають, що тілько біднїй- ша ческа молодїж посьвячує ся духовному ста
нови і розумівсь, сильно працює в користь Сла- вяньства. Німці затревожені тим, тож відгомоном сего була недавна мова Вольфа, в котрій він нарікав на єпископа з Будишина а заразом гро
зив, що з уваги на сі події' не лишає ся нічого пні.того, як перейти на протестантизм. Вольф знає своїх земляків дайчбемів, задля чого они не хотять бути сьвященикамн. Він знає, що да
ремне було єго накликованє, хоть з другої сто
рони дурна і єго грозьба!
В Карльсбадї і околици задля сусідства з протестантизмом католицкі костели дуже бідні в середині, — сьвяточних процесий, відпустів і храмових днів тут не побачиш. В Галичині місто з такою численною католицкою людно- стию і богатством мало би з пять церков а мо
нахів і монахинь споре число. Є, правда, в Карльс
бадї на старім кладовищі! костел св. Андрея, навіть досить просторий, але там Богослуженя зовсім не відправляють ся. Не можна при тім всім Карльсбадцям відмовити, щоб сей нарід не мав усіх чесних прикмет християн католиків.
Костел парохіяльний збудовавий в чистім стилю барокко, але позолочень- ані мальовил не поба
чиш там з причин уже сказаних.
В велику пятницю і суботу виконувало карльебадске товариство музичне страстні псаль
ми з подиву гідною прецизиєю. Що правда, му
зика в Карльсбадї доведена до високої доско
налості!. Цілий Карльсбад музикальний. Они своїм сьпівом одушевляють чужосторонцїв і музикою приковують до себе. Не лише Карльсбад сам, але і охрестність музикальна! В кождім сельскім
2 — наміри єї р е т е л ь н і. Проти рівноправносте
Русинів не піднесли би ні найменьиіого за- міту ані Німці, ані Італіянцї, ані Гр. Тун.
Послідний був би навіть дуже вдячний Сла- вянам, що они, стоячи при програмі рівно
правності!, з р о б и л и л а д н а й п е р ш е в с в о їй , с л а в я н ь с к і й х а т і і зменьши- ли «трудности і комплїкаціїї*. Однакож най буде нам вільно при сій нагоді звернути увагу »Ро1іІік-и« на се, що — о скілько знаємо Словінців — они на сей тосіиз рго- сесіепсіі згодити ся не можуть, і щ озасею квестиєю виринає квестия і с т н о в а н я те- нерішної більшості! парляментарної, що для славяньскої правиці чейже на може бути рівнодушним ділом. Славяни австрийскі, вя- жучи ся в одну цілість, не условились, що рівноправність славяньских народів буде переводитись п ос те п е н н о. Ми принай- меньше не вичитали сего в проекті адре
си до трону сполученої правиці. Там було сказано, що Славяни вяжуть ся з собою для иереведеня рівноправності! в с іх наро
дів австрийских — без речинцїв, без огля
ду на якусь «тактику політичну«. Відповідь
«Роїііік-и* не нересьвідчить мабуть д-ра Фериянчича і єго сторонників. Противно, ся відповідь в и м и н а ю ч а і н е о б ій м а
ю ча Р у с и н ів зможе лише у членів «Сла- вяньского христ.-народного Союза* викли
кати н е д о в ір є до Чехів в першій лінії, а відтак і до прочих клюбів правиці. Ми охотно і без всяких рестрикций піддержу
ємо рівноправність народу ческого, тож ма
ємо право жадати від Чехів взаїмности без всякої рестрикциї і не аж тоді, як »роса виїла очи«. Трийцять иять голосів «Союза*
не годить і Чехам легковажити в сій хви
лі!. Ми надіялись, що дневники ческі щн- рійше віднесуть ся до річп д-ра Фериян
чича, тим більше, що др. Фериянчич в ча
сі коалїциї без огляду на «комплікациї*
зовсім щиро піддержував опозицию ческу.
І длятого жалуємо дуже, що Роїііік в та
кий спосіб віднесла ся до річп д-ра Фе
риянчича, в котрій чейже містить ся голос!
цілого словіньского та хорватского народу, а з котрим то голосом ми Русини вповні солїдаризуємо ся.
Подібно як Роїііік, віднеслись до річи др-а Фериянчича негативно Уаіегіапй і бгагег УоІкьЬІаН. Перинні з них думає, що
костелі пописує ся орхестра, кожду сельску сто
рожу огневу провадить на вправи домородна банда, в кождій родині вечером по роботі по
чуєш складну гру на кількох інструментах. Віки складали ся на се уподобане. Кождий сельский хлопець снить об тім, якби то дістатись в члени карльсбадскої орхести. Красний то там кусок хліба, старість забезпечена, бо кождий музикант заробляє найменше 100 злр. місячно, а суть і такі, що заробляють по над 200 до 300 злр.
Чиж се не заохота, щоб учити ся музики.
Карльсбадска музика має тепер уже по над 60.000 злр. желїзного капіталу. Годі туди кождо- му дістати ся, бо всего є 60 місць, тому бачимо карльсбадских музиків в Египтї, в Малій Азиї, в Туреччині, в цілій Росиї і Анґлїї. —: Карльс- бадцї у всіх арміях капельмайстрами —- а бідаки грають но кавярнях, купелевих місцях, призби
равши гроша посилають до дому а по часі і самі вертають ся. Є то одно жерело, за помочию ко
трого сї люди роблять маєтки, а є в них ще й иньші добрі жерела зарібку, на котрі я вкажу потім.
А у нас — що у нас? От у нас можна би зробити майже те саме, так щ ож ? коли нема кому тим заняти ся! У нас на Руси від літ на
ходять ся з'орґанїзовані музики при соливарнях, як в Ляцкім, Стебнику, Дрогобичи, Долині, Бо- лехові, Делятинї і Качицї. Суть то музики удер
жувані коштом правительства. Коли-б за прину
кою місцевих духовних вступала руска молодїж та4м на науку, то ми мали би вже не одного композитора, а богато музиків, котрі на взір Карльсбадцїв розходили би ся по сьвітї і вер
тали з грошем до дому. Розуміє ся, що бідак не може музиці посьвятитись, бо голоден! До сего потрібно, щоб дитина була сита, то й грати схоче. Мійскі музики можуть зробити таку саму прислугу, але на се треба інїцияторів а сим мо
же бути тільки духовеньство.
»др. Фериянчич негодує на ґр. Туна, лише за те, що ґр. Тун не покликав репрезентацій
«Союза* на липневі конференциї. В тім мав др. Фериянчич добачити упосліджене або маловаженє свого сторонництва*. А витолкувавши собі в такий спосіб песимізм дра Фериянчича,Уаіегіапсі каже, що »по ио- лагодї ческо-нїмецкого спору не лише пра- внтельство з тим більшою ревностию прий
ме ся за управильненє других національ
них непорозумінь, але що і другі сторон- ництва (правиці) віднесуть ся до сих справ не зі становища егоїстичного, але з стано
вища а в с т р и й с к о ї солідарності!*. бгагег УоІкзЬІаП в кінцн думає, »іцо нема ще підстав, щоби «Славянький христ.-народний Союз* з теперішного иоведеня иравитель- ства витягнув ті консеквенциї, про котрі др. Фериянчич згадує в своїй річи на збо
рах учителів в Люблянї, с. є. щоби «Со
юз* виступив з правиці. Правительство — каже (і. УоІкзЬІаЦ — має ретельні наміри, виконати управнені (?) бажаня національні народів австрийских. Але в теперішній ду
же п о в а ж н ій хвили є обовязком кождо- го Австрийця, не погіршати трудного но- ложеня держави, а впливати уснокоюючо, щоби довести до ножеланого мира*.
На виводи обох сих дневників може
мо відповісти в імени «Слав. христ.-народ.
Союза», що «Союз* не обидив ся тим, що єго заступників не покликав Гр. Тун на липневі конференциї. «Союз* зрозумів се поведенє так, як можна було єго зрозумі
ти, с. є., що для Гр. Туна і правиці три- цять пять голосів «Союза* с у т ь з о в с ім з лиш ні. Вез потреби силує ся проте Уа- Тегіапсі вмовляти в членів «Союза* звичай
ну обиду так само, як не мають для
»Союза « ні найменьшої вартості! слова бгахег УоІквЬІаК-у, що правительство має ретель
ні наміри, взяти ся і за полагоду упра- вильненя національних бажань других на
родів австрийских, доси упосліджених. Чле
ни «Союза* рішили на засїданю клюбовім
! 14. червня, унімнути ся в парляментарній комісиї правиці о полагоду потреб народів
«Союзом* репрезентованих. Др. Фериянчич виконав ухвалу клюбу і подав єї до відо
мості! правиці. Делегати «Союза* предста
вили відтак 15. червня пекучі потреби Сло
вінців, Хорватів і Русинів Гр. Тунови, а
Музикальна суспільність витворює щораз більше визначних одиниць. Таж львівска бурса дала нам Борковских, Килєра, Закревского, Ми- шуґу і богато иньших. Чиж не музикальні ро
дичі устелили сьвітову славу Коханьскій і Кру- шельницкий? Попрацювати нам, а будуть богаті
| наслідки!
В Карльбадї на Великдень, особливо підчас великої служби Божої, сї музикальні продукції']
подобали більше на яку оперу і не підносили духа побожності!. В часі «Адпиз йеі« сьпів і му
зика виглядали як ария сицилїйского танцю
»Тагап!е!а«, де майже вичікувало ся, коли ціла маса вірних зворухне ся і почне за музикою приспішеннм темпом обертати ся до такту.
Як же иньшим, справді побожним, видав ся менї сьпів, який чув я в церкві св. Варвари у Відни! Чоловік стояв як прикований і вслухував
ся
в тони, що підносили духа побожности. Утішило мене дуже, що хоч я музикальна риба, а т а ки відчув ріжницю, бо небавом читав я в ві- деньских часописах рецензию, де рецензент, фаховий музик, тах само дивив ся на церковний сьпів і радив діріґентам з двірскої церкви і св.
Стефана, щоби потрудились і послухали сьпіву в рускій церкві на Розі^аззе під батутою о. Са- довского, а певно залишать тоді продукції']', що надають ся радше до опери, ніж до Божого до
му. О. Садовский заслужив ся вельми на дале
кій чужині, що звеличав наш обряд та спонукав і чужосторонцїв до прилюдної похвали. Допису- ватель «Д'йла* з Відня забаг собі доконче в о. Садовскім бачити Д-ра св. Богословія а не ді- ріґента. Суть ріжні Густи на сьвітї — на мою гад
ку докторандів найде ся завсїди поважне число, а музиків і то ще композиторів дуже мало.
Так звану резурекцию звеличала мїщань- ска мілїция (СагІзЬайег Вйг^егсогрз). Подивляти мусить чужосторонець хороший стрій рядових
відновіди правиці і ґр. Туна подадуть до відомості! «Союзовн*, почім »Союз« р і ш и ть в н а й б л и з ш ім ч а с і, яке стано
вище єго члени мають заняти до правиці і ґр. Туна? Становище се буде головно за
лежати від того, як з’ужиє Гр. Тун тепе- рішну безпарляментарну хвилю, с. є. о с к і л ь к о він в и к о н а є п р е д л о ж е н і єм у п е к у ч і п о с т у л я т и С о ю з а ? §. 14 дуже могучий. Ґр. Тун, маючи тепер сво- бідну руку, може з всею легкостию вико
нати бодай се, чого від него домагали ся Союзани на авдиєнциї 15. червня. Буде се малий задаток тих «ретельних намірів* пра- внтельства, про котрі зводив згадати 6га- 2ег А оІкйЬІаП. А правиця має мабуть та
кож добру нагоду, на «нікого не вяжучнх конференциях« п ід д е р ж а т и ті постуляти
»Союза*, про котрі Гр. Тун добре знає.
Не буде того, то годі жадати від «Сою- зан« так далеко посуненої абнеґациї, щоби они для красних очнії ґр. Туна і правиці взнеслись на становище а в с т р и й с к о ї со
лідарності!, коли другі сторонництва ста
нули в и к л ю ч н о на становищн дбаня о свої національні інтереси. В хвили, коли збере ся державна рада—наколи в загалі збе
ре ся «Союз* с к а ж е с в о є п о с л їд н е сл о в о в ім е н и тих «неситих* н а р о д ів , про котрі згадував др. Фериянчич.
Дивне притім, що річ дра Фериянчича на зборах учителів в Люблянї не стріну
лась з обєкциями в прасї опозицийній, а лише в прасї правиці...
Н о в н н к п.
— Каш музик-композитор Микола Лисенко, д о тепер професор школи небіщика Блюменфельда в Києві, обнимає від будучого року класу фор- тепяну в музичній школі Миколи Тутковского.
— Книгарский рух у нас дуже малий. З в и чайно нарікає ся на иублику, що мало осьвічена і не рада до читаня. Але причина того лиха лежить по части таки в наших видавцях. На- кладчнк звичайно переховує цілий наклад у себе, подаючи свою адресу до загальної відо
мості!, або що найбільше віддасть в коміс кіль
кадесят]. примірників до ставропиґїйскот кни
гарні — одинокої на цілу Галичину. По провін- ціональних книгарнях не видати рускої книжки.
А прецінь се не так дуже трудно знести ся з провінціональними книгарнями, щоби за якимсь рабатом підняли ся продажі! книжок. Відтак і старшини, а вправи в поході і давані сальви показали, що рівняють ся цілком правильному війску. Мало міст є в нашій монархії, котрі би мали ще міщаньску мілїцию. У Львові зараз по 1848 роцї правительство знесло ґвардиї. Мі
лїция карльсбадска займає поважне місце в істо- риі міста і краю. Ставала она нераз до битви з наіздникамн краю. Подертий кулями прапор, з котрого кусники ще тримаюті. ся дручка, є найліпшим сьвідоцтвом. Кождий міщанин сильно старає ся, щоб дістатись туди на рядового і зло
жити присягу на історичний прапор. На Велик
день присяга новобранців відбуває ся на міскій стрільници дуже величаво. Для звеличаня сьвята виступила також огнева сторожа і купецке товари
ство. Кожде товариство має свою осібну музику.
Не згадав я до сеї пори про акатолицкі сьвятинї в Карльсбадї. Сьвятинї сї найліпше сьвідчать, чи нарід, до котрого належать, бо- гатий чи убогий. Стененованя в окрасі і будові найліпше показують се. Карльсбадцї з гордо- стию говорять кождому, що в їх місті можна повторити слова Фридриха Великого: >В моїй державі кождий після свого фасону може бути спасеним*. На «Шльосберґу* в так званій ан-
ҐЛЇЙСКІЙ ДІЛЬНИЦІ! знаходить ся в ґотицкім сти
лю анґлїканьский костел, а понизше в «АУезІепд»
на горбку побіч війскового «КигЬаив-у у о т АУеіззеп Кгеиж імпонуюча в стилю ориєнтально- росийскім церква православна. Византийска орнаментика, золочені бані, емалїовані хрести, штукатерия ґзимсів, а поміж ними мальовані образи після старорускої школи, уже з далека дивують того, що се оглядає. Кожда хоч і най- меньша дрібничка в тій будові така викінчена, що годі собі подумати, щоби могло бути щось ліпше викінчене. На церковнім подвірю знахо
дить ся одноповерховий дім, в котрім в часі купелевого сезону крім пароха, що переважно
з
ня депутаціїї всіх полків австрийскпх і війско- вих інституций, щоби віддати почесть цїсареви.
На се торжество прибудуть також всі активні і емеритовані Генерали з Австро-Угорщини. Для Генералів буде устроєний банкет в осібно до того вже приладженій арені ісианьскої школи кінної їзди. Понад 400 Генералів возьме участь в обідї, окрім них цілий двір з заграніїчними князями. Другого грудня буде відкритий гіа- мятник архикн. Альбрехта, роботи проф. Цум- буша, і армія присьвятить єго цїсареви яко ювилейний подарунок. Відповідна напись на памятнику «від цілої оружної сили Австро-Угор
щини « є вже відлита.
— Знов жертва війскової служби. В понеділок на досьвітках вийшов із Золочева 3-ий баталїон 80 полку піхоти до Львова на великі вправи.
Страшна спека, тяжке «МагзсЬ-АсІ.іизІігипв» (ціл
ковите уоруженє зі всїми конечними річами, як плащ, торнїстра, чоботи і т. и.), а також вправи в дорозі так обезсилили людий, що падали по
; дорозі як мухи. Ві второк коло Куткора упав фрайтер 11 компанії Кориткевич, а везений зе- лїзницею до шпиталя до Львова, сконав в до
розі. Баталїон, прибувши до Львова, був сильно зменьшений.
— Огні. Дня 10. серпня о 3 годині з полудня повстав огонь в Поникві великій (коло Бродів) і при великій спеці а сильнім вітрі обняв в ко
роткім часї велику часть села. Гатунок був майже неможливий, бо хати побудовані дуже густо, а до того всі люди окрім дїтий були в поли. По великих трудах, та при помочи двір- скої служби і сикавки, як не меньше пожарної сторожи з Бродів з 2 сикавками удало ся огонь зльокалїзувати, все-ж таки 29 нумерів, межи тими і школа, згоріли цілковито зі всїми бу
динками наповненими збіжем і зі всею обста- вою госиодарскою. Люди, в більшій части ма
ючі, остались лишень в тім, що мали на собі.
В огни спалив ся 5-лїтний хлопець, а одна не- віста дуже сильно попекла ся. Згинуло також кільканацять штук товару. Із погорільців 6 не було убезпечених, прочі були в части убезпече
ні (і то лиш будинки а не збіже) в «Дністрі»
«Славії» і «Краківскім товаристві». Найбільше потерпіла >Славія«, відтак «Дністер».
Дня 7. с. м. в полуднє згоріли в Журові, пов. рогатиньского, чотири хати з цілим сего- річннм добутком і з прочими будинками, з тих дві жидівскі. Церков була у великім небезпе- ченьстві. В одній погорівшій хаті містила ся чи
тальня. Погорівші загороди було убезпечені в
«Дністрі». При ратунку оказала ся нездарність уряду громадского, брак прирядів огневих і во
ди, хоть в Журові є став і ржа. Гатунок треба приписати людям з Жеборівки і Григорова.
— Як Бісмарк доробив ся маєтку? Маєток на
громаджений Бісмарком, а єго неодин король міг би єму позавидувати, повстав головно з гри на біржи, котрій «великий Німець» віддавав ся приетрастно. Дари «почестні» не сягають висо
ти 10 мілїонів. Суму три рази більшу завдя- чає Бісмарк власним біржевим спекуляциям;
умів він з талантом віртуоза грати на Ьаизз-Ї і Ьаіз-Ї, а помисли Бісмарка виконував берлинь- ский банкир жид Бляйредер.
— Родинна драма. У Відни підрізав собі дня 8.
с. м. горло иочтовий контрольор Венедикт Мілєр, в наслідок слідства дисциплінарного за якусь дрібну провину. Полишив вдову і значну роди
ну. Єго двайцятилітний син, технік, на вість о самоубийстві вітця, кинув ся до Дунаю, але єго виратовано і віддано до шпиталю.
— Смерть в Альпах. З Боцен в Тироли теле
графують, що Еміль і Генрика Тершаль, спина
ючи ся по горах, упали з альпейского верха і убили ся на місци.
— Замордоване місіонарів. З Егееіожп (Віега Беопа) з Африці, доносять о замордованю збунтованими муринами на дорозі Тіяна, кількох анґлїйских місіоііарів. Один із злочинників тої різні муриньский вожд Гогіуоп§' вже зловлений.
— Страшне убийство сповнено в Троках під Вільною. На днях спостережено, як на однім з міских стовпів телеграфічних висів молодий жид. Небіщик мав руки і ноги гвоздями при
биті до стовпа, уста були заткані шматами, праве око вибите і на цілім тілі богато ран, що сьвідчило, що убитий розпучливо боров ся з своїми убийниками. На карку мав иривязану картку, на котрій букви змив дощ, так що не можна було прочитати. Иомерший був родом з Казани, числив 26 літ і в Троках занимав ся торговлею збіжа. Після оиовіданя жінки небі- щика, упав він жертвою пімсти своїх ворогів.
— Що коштувала Іспанію кубаньска револю- ция? Іспаньский дневїіик «Ба ЕвІаГеІа» обчисляє всі видатки, які мусїла зробити Іспанія на по
борюване кубаньскої революциї. В грошах вида
треба би подати до загальної відомости ті кни
гарні, в котрих можна дістати дану книжку, то неодин Русин з околиці зайшов би таки до книгарні', купив би та привіз книжку до дому.
Але наші видавці чекають, аж хто сам до них зголосить ся, а тоді часто - навіть не відпи
шуть. Як-раз жалує ся нам один купелевий гість з Риманова, що ще перед двома тиждня- ми вислав одному видавцему І'25 зр., другому, 350 зр. на їх виданя і мимо дворазового урґенсу зі своєї сторони, не одержав ані відповіді!, ані книжок. Розуміємо, що тепер час ферий, що хто лише може, утікає зміж мурів міста, але все таки повинні видавці, подавши иублично, свою адресу, опублікувати також єї зміну, евен- і туально, до кого треба публицї звертатись за ділом. Через таку недбалість зражує ся купу-і
ючііх і що один завинив, відбиває ся на деся
тьох пньших видавцях. Взагалі у розпродаж руских книжок треба би завести якусь систему і точність. Чи не можна би використати до того наших народних торговель? Центральний заряд повинен би вистачати ся о концесию для всіх своїх філій. Бодай одна шафка найновіиших книжок в кождій філії торговлї була би вели
кою заохотою і улекшенєм купна рускої книжки.
— В кардинальскій колєґії на повне число 70 кардиналів є тепер по смертн кард. Сембрато- вича лише 57.
Семинария учительска в Самборі. Вниси уче- ннків на приготовляючий курс Семинариї а та
кож до 1, 2 і З кляси школи вправ, польскої і рускої, відбудуть ся в днях 29, ЗО. і 31. с. м.
в годинах урядових від 9 до 12 рано і від 3 до
« пополуднії. Пізнїйші зголошеня не будуть увзгляднені. — На І, II, III і IV рік Семинариї будуть приняті тілько кандидати самбірскої Се- минариї, для чужих з причини нереповненя кляс нема місця. Кандидати, що зголошують ся на приготовляючий курс, мають при вписі иредложити: 1) метрику хрещеня, в доказ укін- ченого 14 року житя; 2) сьвідоцтво здоровля, виставлене лікарем повітовим; 3) сьвідоцтво з відбутих наук в 6-клясовій видїловій з добрим поступом, або що найменьше II кляси Гімнази- яльїюї або реальної з цензурою з другого язика краєвого з добрим поступом; 4) родовід в 2 при
мірниках; 5) ті, що зголошують ся по перерві відбутих наук, також і сьвідоцтво моральності!.
Вступні іспити з язика польского, руского і нї- мецкого, також з рахунків, з проби голосу і му
зикального слуху в обсягу науки в 6-клясовій школі видїловій і іспити поправці з поодиноких предметів, будуть відбувати ся дня 1 і 2 ве
ресня від години 8—12 рано і від 3—5 попо
луднії. При внисї дїтнй до школи вправ мают„
родичі зложити оплату за І иіврік 1 зр., або внести посредством Дирекциї просьбу до Ради шкільної краєвої, заосМотрену сьвідоцтвом убо
жества, о увільнене від тої оплати.
Армія а ювилзй цісаря. Мінїстер війни розпорядив, що ЗО. падолиста прибудуть до Від- мешкає в Празі, знаходять ириют православні сьвященики, що приїздять сюди для норатованя здоровля. Так анґлїйска як і православна цер
ква отворені і Богослуженя відправляють ся тільки в часі сезону. Кількадесяти кроків по- низше, в .Рагкзігаьве*, сягає високо прехороша копула, в мавританьскім стилю, жидівскої си- наґоґп. Жидівскі мілїонери не пожалували гро
ша, щоб показати сьвіту сею самою будівлею, що они панами сьвіта. В середині блеск і орна
ментика мавританьска просто хапають за очи.
€ там і орґани як в костелі, льожі для женщин як в театрі, і два портпєри з великими була
вами, як в готели. Жиди крім сего мають свій
«ЕгетсІеііЬозріїаІ» в Неіепепзігазае. Ся будівля з городом є також си.онїмом гордості! синів Ізраіля. Росияни, Анґлїйцї і жиди домінують в Карльсбадї. Поза величезним і з нечуваним комфортом збудованим готелем >Рирра« в до
линці річки «Теріа», а в сусідстві рівнож ве
личавої будівлі «КаізегЬасі», находить ся проте- стантска сьвятиня, скромна, без прикрас, як се на всіх протестантских костелах бачимо. Побіч неї мешканє пароха, а на першім поверсі го
стинні комнати для заїзжих пасторів за дуже низькою оплатою. У всіх сьвятинях почуєш прехороший хоральний сьпів, виконуваний прак
тичними Карльсбадцями за красною винагоро
дою. Вивчились они акцентована гебрейского і росийского і тут они показують ся чистими інтернаціоналамп і індеферентистами.
Дальше буде.
ла Іспанія 1874 мілїонів пезет (до 900 мілїонів зр.), але найбільші страти мала в людях. Від марця 1896 р. до марця 1897 вислано на Кубу 180.431 жовнірів, 6.222 офіцирів, 615 офіцирів висілого степеня і 10 Генералів. Позаяк тоді на
ходило ся вже на Кубі 12.000 жовнірів, то ціла армія існаньска числила до 200 тисячі.. З того 1% лиш згинув на поли битви, 6%% померли з жовтої пропасниці, 20% на иньші недуги, 14%
недужих і ранених відвезено до Іспанії, а 10%
ранених і недужих лишило ся ще на Кубі. Іспа
нія стратила отже до 52% своєї армії.
— Хитрий ґазетяр. Один нїмецкий дневникар писав статю про галицкий стан виємковий, але статя була так Остра, що можна було надїяти ся конфіскати; та від чого розум у чоловіка?
Дневникар знав, що прокуратория конфіскуючи статю, мусить подати в дотичнім засудї перші і послїдні слова сконфіскованого уступу; вий
шло отже таке, що по конфіскатї видруковано лиш такі перші і послїдні слова: »8іаМ Вгоіі ипсі Ві1(іип§... Кегкет ипсі Сга1§еп«. Кождий отже читач міг легко догадати ся змісту статі.
Т е л є ґ р а м и .
Ішль, 13. серпня. Ґр. Туна нрипяв вчера цісар на авдиєпциї, а відтак був при фамілїй- нім обідї.
Відень, 13. серпня. Бішене в теперішній натягненій ситуацій' мусить наступити нині — завтра. Вчера вечером від’їхав Банфі до Ішлю.
Банфі має за собою симпатії всіх сторонництв угорских. Австрия хоче спонукати Банфіого до заключеня угоди без парламенту, або евенту
ально довести єго до димісиї. Коли-б Банфі на
віть уступив, ледво чи змінила-б ся ситуация, бо ніхто не важив би ся заняти місце прези
дента, котрий мусів би уступити — після ма- дярского зрозуміня — внїшним впливам. Так само було по першій димісиї Векерлього.
Відень, 13. серпня. N. 1г. РГЄ88Є голосить, що вісти о мінїстеріяльній кризі неправ
диві. Очевидно ходить в тих спільних конфе- ренциях о те, щоби уникнути на тепер розділу цлового округа, увзглядняючи становиско угор- ского иравительства.
Рим, 13. серпня. Папа має ся зовсім добре.
Зачав вже принимати на авдиєнциї.
Париж, 13. серпня. Естергази випущений вчера поиолудни зі слідчої вязницї.
Париж, 13. серпня. Комната обжаловань оповістила ухвалу, що зносить всяке слідство против ЕзІегЬагу-ого і пані Рау8 о фальшоване документів. Та ухвала запала против внесеня слідчого суді Вегіиіиз-а.
Казань, 13. серпня. Від вчера часть міста стоїть в поломіни. Кілька фабрик згоріло до нащадку. Більше ніж 100 будинків лежить в в згарищах. Огонь горить дальше.
Льондон, 13. серпня. З Кауеии-и доносять, ЩО францускі власти мали відкрити плян утечи Альфреда Драифуса з Чортівского острова. При нереведеню проектованого пляну мав помочи вязневи один капітан анґлїйского корабля. З тої причини пороблено дальші осторожности, а хат
чину Драифуса оточено високим плотом з кіль
частого дроту.
Льондон, 13. серпня. З острова ІІорторіко доносять, що Американці но завзятій битві за
нили місто Мауа^иег.
Мадрид, 13. серпня. Іспанія хоче мимо все- го задержати зверхність над Филипінами. Обі- цює завести далекосяглі реформи адмінїстра- цийні.
Вешинґтон, 13. серпня. Тутешнє правитель- ство оголосило ногу, сейчас визволити 1.300 полонників з ескадри адм. Цервери, коли лише іспаньске правительсво з’обовяже ся зараз від
везти їх до Іспанії.
Вешинґтон, 13. серпня. П р о т о к о л м и р а п ід п и с а н и й в ч е р а п о и о л у д н и . Мінїстер війни Альґер зателеграфував вчера до комен
дантів всіх воєнних відділів з повідомленєм про відписане протоколу і з и о р у ч е н є м в з д е р - ж а т и б е з п р о в о л о ч н о в о є н н і к р о к и .
Вино іспаньске з кондуранґо
успішне в упірних недугах жолудко- впх, корчах, боляках в жолудку
і т. д.
Цїна 3 корони. 4
Головний склад в аптицї
164 187—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом“ у Львові.
