Ч. 78. Львів, Середа дня 5 (18) цьвітня 1900. Річний IV.
і — - — --- ?
І Передплата і
на »РУСЛАНА« виносить:
в Австри :
на цілий рік . 10 ар. (20 кор.) ва пів року . 5 зр. (10 кор.) 1 иа чверть року 2 50 зр. (5 кор.)
на місяць . 85 кр. (І к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року 8 рублів
або 16 франків 1 Пооеипоке число по 8 кр. ав. І
і •
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і ’
Виходить у Львові що д»ія •
* крім неділь і руских сьвят і
о год. 6-ій
пополуднії.Редакция, адмінїстрация
і ;
експедиция «Руслана» під ч. 9 ; ул. Коп8рника(Лїндого ч.9.) Екс- і педицни місцева в Аґенциї Со- ! коловского в пасажі Гавсмана. ;» Рукописи звертає ся лише ‘ і на попереднє застереженії. —
і Реклямаїші неонечатані вільні [ від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки.
Пляни правительства.
Краєві сойми хоче правительство за
крити 4. мая, почім скликано би ческо-нї- мецку мирову конференцию, перервану 22.
марта. Предметом конференцийних перего
ворів були би народні школи для націо
нальних меньшостий і урядовий язик для державних властин в Чехії. Наколи би в послїдній справі прийшло до порозуміня, то правительство нредложило би дотичний ироєкт закона державній радї. Се дало би Чехам поруку о щирости намірів прави
тельства і они могли би відступиш від на- міреної в парламенті обструкциї. Державна рада зібралась би 10. мая, а 14. мая від
крито би в Пештї засїданє делєґаций. 15.
мая представились би члени делєґаций цї саренн. Перше засїданє посольскої палати спроваджено би в спокою, позаяк на днев- нім порядку стояла би лише новеля про
мислова, над котрою дебетовано
ежєвмарти.
Відтак в часі делєґацийних засідань про- довжались би мирої і конференцій, а і поо
динокі парляментарні комісиї могли би під
готовити дальший материял до обрад. Пре- зесом делєґаций австрийских мав би стати або пос. Яворский, або бар. Діиавлї, за
ступником ґр. Фетер фон дер Лїлїє.
Наради в державній радї обмежились би головно на дві справи, іменно: будже- тову провізорию на другий піврік і інве- стицийні иредложеня правительства з кре
дитом 500 мілїонів корон. Крім того ви
брала би державна рада нову квотову де- путацию. Наколи би кнстова депутация не довела до бажаного порозуміня, то висо
кість квоти означив би цїсар і на другий піврік. Наколи би парлямент показав ся неактивним і не схотів ухвалити буджетової провізорні, то правительство мусїло би за
крити сесию і взяти ся опять за § 14. На
коли би однакож мала початись ческа обструкция, то цїсар ж е р т в у в а в би с к о р ш е п а р л я м е н т , н іж т е п е р іш н іїй к а бінет. В такім случаю розвязано би пар
лямент по засїданях делєґаций.
Сей плян правительства на найблизшу будучність мав др. Кербер подати до відо- мости Чехів і ческих Нїмцїв. В тій цїли і виїхав мінїстер др. Резек опять до Праги.
Жадаия правительства досить скромні і ми радо повитали би активний парлямент.
Тількож чи приєднає др. Кербер Чехів і чи з’уміє він окроїти надмірні претенсиї Нїмцїв?
На се питане відповімо устами д-ра Гіацака. Сен визначний ческий політик ка
же в своїм »КиІпеЬогак-ім ЬівІк-у« таке:
»Вина, що Чехи і Німці чим-раз дальше розходять ся з собою, лежить в д-рі Кер бері. Теперішний президент кабінету не має ніякої інїциятиви, тому і нема вигля
дів на порозумінє. Енерґічне правительство могло вже давно поладнати ческо нїмецке питане. Др. Кербер не спосібнин до сего діла. Він намірив язикову ческу справу предложнтн парляментови. Се не лише не
певна дорога, але і для Чехів небезпечна.
Чехи не узнають в тій справі державної ради компетентною. Се був би і небезпе
чний преюдикат на будуче. Наколи др.
Кербер інакше не надумає ся, то тепері-
шна сесия державної ради почне ся під своїй науковій і літературній діяльности він став
окликом: проти Кербера! Чехи не винова- на сторону народовців, то се стало ся на нашу
ті. їх визвано до бою«. ‘думку не 3 мутного жерела »темних сил* а з
Що др. Кербер рад би ческо-нїмецку тверезого погляду на потреби і змаганя місце-
язикову справу зробити предметом ухвали вого житя. Тому нам видає ся злишним жалко-
державної ради, се виходить з передової ванє ДР°Ф- Фльориньского на то, що він як член
статі офіціозного »Ггеш(ІЄпЬ1аН-у« з 15. історично-ф ільольоґічного виділу університету
цьвітня. Сей орґан вмовляє в Чехів і Н їм -'с в . Володимира, »дізнав чувства душевного го-
цїв, що з теперішної ситуациї нема друго-,Ря і обиди* від характеру діяльности проф. Гру
по виходу, як щоби парлямент ухвалив че- ‘ шевского. Позволю собі замітити, що я не мені
ску урядову мову для ческих областий.
Чехи •— каже ГгетйеиЬІаН — домагають ся сего, а Нїмцї сему тосіив ргосеНепНі не противлять ся.
О скілько нам звісно, то Чехи при- ' стали би на се, щоби державна рада по- 1 ладнала сю справу, але під услівєм, що правительство враз з ческим питанєм звя же язикову рівноправність і д р у г и х ав с т р и й с к и х н а р о д і в . Державна рада була би компетентною до порішеня націо
нального питаня в ц і л і й Д о л и т а в щ и- н ї , окреме порішене ческо-нїмецкого І1И- даня належить до компетенциї не держав- . ної ради, а ческого сойму. Така ухвала
•запала впрочім на зборах ческих послів ' в Празі в січнії с. р. і в тім дусі зложив
‘ др. Енґель в мировій конференциї 5. лю
того заяву, кажучи: »Не можемо не виска-
зати свого пересьвідченя, що почата якция археольоГічиім зїзд ї, то для нас стає незрозумі-
примирсня лише то д ї зможе увінчати ся лою арґументация проф. Фльориньского: він щи-
успіхом, наколи правительство рівночасно ро переконаний про абсолютну правду свого по-
поладнає язикову справу на Шлеску, як гляду, о чім ми не сумнїваємо ся, але нам зда- ' єть ся, що всяке щире переконане змагає до можливо широкого явного обговореня своїх тез, а не до позбавлена права голосу своїх проти
вників. Наколи автор дійсно глибоко перекона
ний о своїх тезах, то на нашу думку він пови
нен би змагати до допуіценя галицко-руского на єго думку, штучного і ефемеричного язика до явної розправи і засоромити єго змаганя на
уковими доказами і аргументами; тоді і непо- розумінє було би рішене скорше і правда була би привернена торжественнїйше. Всі же спосо
би звернені до позбавленя голосу своїх проти
вників, неперечно лишають в суспільності! вра- жінє сумніву в силу аргументів заперечаючої сторони. Дармо, припускаємо, покликує ся проф.
Фльориньский на небезпечність пропаганди, на важне ніби то значінє савкциї і офіцпяльного признаня росийским учешім сьвітом небажано
го для него язика. Мабуть пропаганда публич- но доказаної нестійности нікого не приманить, а санкціїя або признане не могуть спасти очи- видно штучного напряму зовсім так само, як недопущенє і перепони не можуть задержати дійсного житєвого розвитку.
Р аз зійшовши з поля наукового оцінювана спірного питаня на ховзку дорогу адміністрати
вних розпорядків, допустивши в своїй статі епі
тети, які читаюча публика привикла подибати в значіню ненауковім (пропаганди, сепарати
сти, темні сили), проф. Фльорпньский неминучо мусів викликати ті нем илі на єго адресу епіте
ти, на які він жалує ся в своїй статі. З ам іти мо від себе, що люди, які знають проф. Фльо
риньского, мусять признати сі епітети не лише пересадними, але й несправедливими. Ми з сво
го боку могли би зробити докор авторовії лише з непотрібної пристрасті! в оцїнюваню науково
го питаня, яка часом спонукувала єго держ ати
і в д р у г и х к о р о н н и х к р а я х о м і ш а н і м н а с е л е н ю .
питаня про гажко-руску літературу.
( З причини статї проф. Т. Д. Фльориньского).
Відповідь проФ. Володимира Антоновича.
(Конець).
Нема нічого меньше бажаного в науковій полеміці, як зводити річ на особисті справи; з великим жалем і лише примушений поміщени
ми в статі проф. Фльориньского вказівками, я вважав конечним дати висше виложені поясне- ня. Щ е більше різку виходку в обсяг особи
стих відносин зробив автор з причини дїяльно- сти проф. Грушевского. Тут подав він коротко єго біографію, відтак відомости про єго енер
гію, предприємчивість, велику наукову продук
тивність, і всі ті прикмети почитає єму як ви
ну, тому лише, що єго погляди на розвиток га- лицкої літератури не згідні з поглядами проф.
Фльориньского. Автор уперто впевняє, що по
заяк проф. Грушевский, росийский підданий, ма- ґістер і бувший стипендист київского універси
тету, отже повинен був читати лєкциї і писати наукові розвідки »общеруским язиком*, а ко
ли він сего не робить, то виною того »якісь не
відомі і темні сили*. На нашу думку все те об- жалованє против проф. Грушевского є дійсно
• невідомим і темним*. Бувши стинендистом і магістрантом київского університету, д. Грушев
ский виправдав довірє факультету, видавши дві обємисті праці в росийскіп мові: »0черкгь істо- рій кіевской земли* і •Барекое староство* і більш десятки дрібних історичних розвідок; від
так виїхавши до Львова, він повинен був ви
кладати в тій мові, в якій після місцевих за- ся не дуже точно границь наукової полеміки і конів виклади мають відбувати ся, колиж в робити виходки в обсяг чужої науки.
ше проф. Фльориньского дорожу честю і універ
ситету св. Володимира і єго історично-фільо- льоґічного виділу, з якими я звязаний і вихо- ванєм і трийцятилїтною службовою дїяльностю і тим не меньше розходжу ся з ним дияметраль- но в поглядах на діяльність проф. Грушевского.
Одним з мотивів гордости нашого факультету я вважаю ті події, що єго вихованці несуть сьві- тло науки в славяньскі землі, як н. нр. д. П.
Стретькович в Білгородї і д. Третяк в Кракові Колиж таке становище у Львові заняв д. Гру
шевский і виявляє на своїй посаді потрібну е- нерґію і працьовитість, то в такім случаю при
готовивший єго факультет може лише радува
ти ся, а не жалкувати задля специяльних фільо- льоґічннх зглядів.
Наколи лишимо на боці дрібниці і особи
сті відносини і глянемо на загальне ноставлейе
питаня про допущене галицко-руского язика на
— 2
Річ пос. Вахнянина
при справі примусового обезпеченя від огню.
(Виголошена в соймі 11. цьвітня).
Високий Сойме!
По моїй думці без потреби вдала ся адмі
нїстрацийна комісия в мерітум річи, сказавши,
в який спосіб належало би на будуче устроїти к;в соломою критих, бо на тих 7.900 погорівших примусове обезпеченє від огню і дотичні інсти- ! припадає 6.600. Статистика виказує нам дальше, туциї. Кажу: без потреби, бо
—як бачимо
—що пересічне відшкодоване,"яке виплачують то- внкликало єї справозданє з сеї (лівої) сторони варИСТва асекурацийні, оперуючі в нашім краю, рекримінациї, а без потреби і длятого, позаяк ■ доходить д0 суми 4,444.000 зр. річно. Але ще ся справа не належить в цїлости до компетен- ; одно Говорено тут, що асекурацийні товариства циї сойму, а передовсім до компетенциї д е р ж ав -: взагалї виходять на визиск обезпечених. Отже,
ної ради. о скілько дасть ся обчислити, виносить асеку-
Як справа зложить ся?
—сего тепер не рацИйна премія у всіх товариствах оперуючих при
дальшім триваню залеглостий висилку масо хтп о п и т и Нятгпптг я т т м іи їр т п я п и й н я . к о м іс и я _ а____ п л п о о їи п п г» опттї Е4. м іл ї о н ів ЗО.. 3. ЛИСИ ббЗуОЛОВНО ЗДбрЖЗТИ.можемо знати. Наколи адмінїстрацийна комісия в д встриї пересічно в році 54 мілїонів зр., а вже конче хотіла виявити свою гадку про асе- в1ДШК0Д0ванє круглих 18 мілїонів. Се значить, курацийний примус і асекурацийні інституциї,то щ0 одна третина іде для обезпечених, а двітре-
хиба в тім напрямі, щоби сказати, що на слу- тини ідуть для товариств. Наколи однакож при- ;;і ,,— __
----чай заведеня асекурацнйного примусу від огню пустимо що адмінїстрация сих товариств щось Бортняньскии: «Благообразнии ^ с и ф * §-пвоІ1, ми єсьмо за украєвленєм, а не за удержавненєм К0ШТує, і що треба подбати про резервовии фонд,
асекурацийних інституций. На тім могла адмі- т0 ДуМаЮ) щ 0 при украєвленю огневої асекура- нїстрацийна комісия покінчити своє справозда- диу буДЄМд могли обнизити асекурацийні премії нє. В сїй формі, як нам предложено, справозданя хи<5а лииіе о тую трету третину, котра нині іде і внесень комісиї приняти не можемо, бо они на аґентів. Отже не можна робити собі надмір- преюдикують справу. Ми будемо проте за тим,
щоби се справозданє звернути комісиї для інакшого умотивована і поставлена загальнїй- піих внесень, а не таких преюдикатів.
Але з другої сторони непотрібно іритують ся і деякі наші товариші. Мені здає ся, що час на іритацию буде тоді', коли будемо мати тут на столі проект закона о примусовім обезпече
шо від огню. (Пос. Стояловский перебиває: «Ми ЯКОМуСЬ приватному товариству, або щоби яка-ж від ЗО лїт іритуємо ся«). Піднесено тут за м іт ,1 будь кривда діялась асекуратам. Але на се бу- що краєвий сойм порушив сю справу веред 1 де чаС) колн СПрава стане актуальною,
трицять літами, а не довів єї до кінця. На се | Ставлю проте формальне внесене, щоби по замічу, що ся справа була кілька разів продме- , причині, що адмінїстрацийна комісия увійшла в том дебат в державній раді і в других сой м ах,' мерптОричну сторону справи і .пересудила евен- а мимо того не видала ніякого результату. І Туальні ухвали парламенту а навіть сойму, сей В 1897 році підніс єї бувший мінїстер тор- реф Єрат відослати назад до комісиї з тим, щоби говлї, ґр. Вурмбранд і виробив навіть проект за- она прийшла з новим сиравозданєм і відповід- кона о примусовій асекурациї огневій. Справу ними ввесенями. (Як звісно, то сойм одиого- нередано комісиї, з комісиї вийшов скодифіко- лосно приняв внесене пос. Вахнянина з додат- ваний проект закона. Але щож? В часі розправ ком> щоби адмін. комісия прийшла перед сойм в парляментї виринула дуже важка ю ридична, 3 новим рефератом ще в біжучій сесиі. — Прим.
квестня, іменно: що зробити на случай украєвленя р е^
чи удержавненя огневої асекурациї з приватни
ми асекурацийними товариствами, котрі можуть і заж адати винагороди за втрату свого монопо- ,
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.
Замкнене рахунків «Краєвого Союза креди-
лю і даного їм привілею? Тоді і виявив тепе' , тового< стоваришеня зареєстрованого з обме
женою порукою у Львові, за місяць м а р е ц ь 1900 року:
С т а н д о в ж и н и : рішний президент кабінету, др. Кербер, в імени
правительства переконане, що на случай укра-|
євленя або удержавненя огневої асекурациї істну- ! ючі асекурацийні товариства мусять бути в и н а -, городжені і на тім справа — розбилась. (Пос. ; Стояловский: «Хто боїть ся капіталістів, тому ] всьо тяжко»!). Се питане було піднесене не кон- ( че в інтересі' капіталістів. Треба бо знати, що ; маємо двоякого рода асекурацийні товариства:
акцийні і оперті на взаїмности. Оперті па вза їмности і реасекурациї товариства не виходять на визиск асекуратів. Наколи хто тут говорить о великих зисках, то най собі прочитає, примі
ром, справозданє товариства >Днїстер«. «Дністер*
за сім літ свого істнованя зібрав ледви 100.000 зр. на резервовий фонд, котрий є власностиіб асекуратів і призначений на покрите случайних більших огневих страт. Ж адних «великих* зисків не тягнуло се товариство з обезпечених, а мені здає ся, що і другі товариства, оперті на вза
їмности, так само поступали, як «Дністер*.
Але вертаю до річи і кажу ще раз, що ад
мінїстрацийна комісия без потреби пересудила справу, а рівнож непотрібною була тут всяка іритация, бо мериторично будемо про сю справу говорити тоді, коли она стане на дневнім по
рядку Сойму.
Справа примусової асекурациї від огню на
ходить ся впрочім тепер на лучшій дорозі. В сїй сесиї парляментарній внесено приватний проект закона о примусовім обезпечуваню від огню, а рівночасно заявило правительство, що і оно має готовий проект. Наколи не буде обструкциї, то в маєвій або червневій сесиї можна буде сю справу порішити в парляментї, а державна рада,
узглядняючи ріжнородні відносини поодиноких марця 1900 р. 279 членів з 416 декл ярованими коронних країв, певно ухвалить лише рамовий уділами в сумі 20.800 кор.
закон, а специяльний закон ухвалимо ми.
|Стопа процентова від вкладок 4 і/, %, від Що примус асекурацийний конечний, на се позичок удїлюваних з провізиєю на кошта ад - згодить ся відай кождий. Дані статистичні по- мінїстрациї о'Іг 0Іп Д° 7'’/0.
назують наглядно, що час завести такий при
мус. І так каже нам статистика, що число міс- цевостий, навіщених пожежами, зросло; бо коли в 1875 р. таких місцевостий було 1А00, то в 1894 р. було їх вже 2.200. Дальше мали ми в 1875 р.
погорівших будинків (подаю круглі цифри) 4.700, а в 1894 р. вже 7.900. Найбільше горить будин-
них надій, будьто, по украєвленю огневої асеку
рациї, премії від будинків селяньских, соломою критих, будуть могли виносити 5 крайцарів від 100 зр., як тут йно-що сказано, здає ся на те, щоби улиця почула.
Наколи закон о примусовій асекурациї прий
де на дневний порядок сойму, то певно не до
пустимо, щоби обезиечуванє від огню віддано
Уд і л и...
Фонд резервовий . • •
20.003 кор. — сот.
666 „ 96 „ Вкладки щадничі:
Стан з 1. марця 206.385’98 к.
вложено . . . 21.873’76
55винято . . . 4.94882 г
Стан з 31. марця . . . 223.310 >, 92 „ Сальдо відсотків . . . 4.150
п 54 „Специяльна резерва 96 я 80 „ Непіднята дивіденда . 683 » 98 „ Зиск з року 1899 . . 91 « ^6 „
Сума 249.003 кор. 24 сот.
С т а н ч и н н и й : Уділені позички:
Стан з 1. марця 167.273*28 к.
сплачено . . 3.705’— я уділено . . . 12.500’— я
Стан з 31. марця . . 176.068 кор. 28 сот Движимости . . . . 732 „ 70 „ Льокациї . . . . 64.159 „ 99 „ Папери фонду резервов. 397 » 04 „ Кошти адміністрацийні 272 » 16 „ Готівка в касі з 31. марця 6.075 « 67 „ Папери «Дністра* . . 800
51 55Друки ... • • .
457„ 40 „
Сума •• 249.033 кор. 24 сот.
Векслї . Скрипти
84.691-28 к.
50.687-— „ Товариствам 40.690’— „
176.068-28 к.
Членів прибуло 5, остає проте з кінцем
Стоваришенє має на складі друки для то
вариств кредитових і розсилає на замовлене:
Інвентар уділів, інвентар позичок, інвентар вк ла
док і замкненя місячні.
Львів, дня 4. цьвітня 1899.
Дирекция.
Н о в и н к її.
— При зміні' кварталу просимо Вп. передплат
ників о відновлене передплати. При сїй нагоді просимо також дотичних Вп. передплатників, що мають ячі-небудь залеглости о остаточне їх ви- рівнанє. Ми зневолені оплачувати все готівкою, тому не можемо на будуче нікому уділяти кре
диту, отже Адмінїстрация була би приневолена
— Страстні псальми. У велику пятницю від-
сьпіває хор Бурси СтавропіГійского інетнтута в Успеньскій церкві о 7. годині вечером псальми:
«Скажи ми Господи* (концерт XXXII) с-шоїі і
«Вскую прискорбна єси душе моя* (концерт ХХХІІІ) 4-іпоИ; Ґалюппі: «Суди Господи обндящия мя«
Г-Лиг; Бажаньский; «Днесь ад« ез-сіиг; Давид*,в:
«Обновляй ся новий Єрусалиме* с-сіиг і «Бресту Твоєму*.— В Снятинї і в Скалї відсьпівають мі- щаньскі хори в церквах парохіяльних страстні псальми.
— Професор др. Смаль-Стоцкий
повернув вже вчера до Черновець.
— Наш земляк 0л. Носалевич
взяв на днях у- часть в третім концерті словіньского товариства в Люблянї «ІІІаєЬепа таїіса*. В концерті випро
ваджено ораторию ческого композитора Двожа- ка «Сьвята Людміля*. Басову сольову партию обняв в тій ораториї — як пишуть словіньскі двевники —оиеровнй сьпівак Русин Ол. Носале
вич з Відня і вивязав ся з своєї ролі знаменито.
—
Тарнівский єпископ кс. Ігнатий Лобос помер несподівано. -— Така сумна вість наспіла до Львова в латиньску, великодну неділю вечером.
Покійний визначав ся сьвітлими прикметами характеру і брав живу участь в праці около ду
хового добра свого народа. Бл. п. єпископ Ігна
тий родив ся в Дрогобичи 1827 р. і походив з міщаньскої, чесної родини. Перші науки побирав в народній школі ОО. Василиян в Дрогобичи, ґімназию покінчив в Самборі, а фільозофічні студия в Перемінили. Опісля вступив до тамош- ної духовної семинариї. По укінченю теольоґії став сотрудником в Стрілковицях під Самбором, а небавом префектом лат. духовної семинариї в Перемишля і канцлером кс. еп. Монастирского.
В 1873. році зістав бл. и. еп. Лобос почетним каноніком, а в нять літ пізнїйше канонїком ґре- міяльним. Для заслуг, які поклав для католиц- коі церкви став в 1882 р. епископом-суфраґа- ном перем искої лат. диєцезиї, а в 1885 р. єпи
скопом тарнівскнм. Дивним случаєм помер бл.
п. Ігнатий в 18-літну річницю свого висьвяченя на єпископа, в 73 році житя, а в 49 сьвящень- ства. В. є. п.!
Крадіж 11.500 зр. В 279 ч. нашої часописи з минулого року донесли ми, що пп. Вчелякам у Львові скрадено з вертгаймівскої каси 11.500 зр. Еперґічні пошукованя за злодіями показали ся тоді безуспішними. Доперва тепер впала полїция на сліди злочинців. Вчера наспіла з Відня телеграма, що там увязнено двох столяр- скнх челядників, котрі брали участь в згаданій крадїжи. При них найдено ще 600 зр., але є на
дія, що і решта гроший віднайде ся, бо за той час не могли они 11.000 зр. пропутати. УЛьвові у- вязнила вже полїция Йоснфу Подруцку, жену Василя Подруцкого, котрий утік зі Львова. В їх мешканю переведено ревізию і найдено готівки 290 корон і богато листів, що відносять ся до сеї крадежи.
— На гробі мужа. 12. с. м. найдено в Чернів
цях на гробі знаного нротоєрея о. Сидора Мар- тиновича єго вдовицю неживу, а коло неї карт
ку, в котрій жадає, щоби єї тіло зложено в тру- парнї, а похоронено побіч покійного. Стало ся се в сам день смерти покійного протоєрея. В до
виця мала 58 літ і находила ся в добрих мате- рияльних відносинах, протер мабуть розпука за покійним сиоводувала серцевий удар чи на
сильну єї смерть, хоч від смерти єї пок. чоло
віка минуло вже саме два роки.
Смерть сьвящендка під колесами зелїзни^
чого поїзду. Із Холмщини доносять, що на ста- циї Івангород погиб під колесами зелїзницї сьвя- щеник Корнило Ференцевнч родом з Сандеччи- нн в Галичині. Покійний вертав з Варшави і ви
сів на хвилю на стациї Івангород. Коли поїзд мав вже рушити з місця, скорим ходом прибіг Ференцевнч до дверий ваґона, щоби дістати ся до середини. На нещастє двері були зачинені;
Ференцевнч піткнув ся і упав під колеса. Саме в тій хвилі рушив поїзд і переїхав нещасну ж е р тву власної неосторожностн. Поїзд вправдїздер- жано, але Ференцевнч потерпів так тяжкі рани, що по пів години страшних мук помер.
— Про Шопена помістив Б. Ле ГоигсаиД в
«Рву-з
ни, з початку за квітами, а опісля налїплюва- нєм марок на... нагруднику сорочки. Коли зізна- ня панни не згоджували ся з числом марок мо
лодця, тоді примусово доліплювано єму марки і стягано належитість на місця. Пастор має на
дію, зібрати великі гроші в сей спосіб; видко, він добре знає свої овечки.
— Розкопи старого Вавилону.
Недавно тому викопали в Вавилонї палату короля Небукадне- зара; тепер знов розкопали східну часть яко
гось будинку, з котрого розвалин зробив ся був горб, знаний нині під назвою »Казр< (т. є. за
мок). В тім будинку відкрито сьвятиню богині Нінмах. Під верхними плитами помоста найде
мо випалені з глини таблички, на котрих суть виписані імена робітників, що робили при будо
ві і їх платня. Крім того знайдено глиняну та
бличку, на котрій виписана якась пісня в сумер- скій мові. (Сумери, то були жителі Вавилону, заким ще в місті запанувало семітске населенє).
Межи стрічками тої пісні находить ся вавилонь- ский єї переклад, разом около 180 рядів. Даль
ше найшов ся валок короля Сарданапаля, в ко
трім той иодає до відомости, що то він відбу
дував на ново сьвятиню богині Нінмах. В румо- вищу з кріпостних мурів найдено написи Набу- каднезера, якого нема в найдених доси написах того короля. Але найцїкавійша річ, що найдено красно вироблену грамоту установленя єрея бож
ка Небо в Борзиппі, походячу ще з осьмого сто- літя пер. Хр., а котрій тепер буде близько 2700 літ. Напись та, котра очевидно мусїла бути при
бита в сьвятини, кінчить ся таким прастарим проклятєм: «Хто би сю камінну таблицю розбив каменем, спалив в огню, запорпав в поросі, ки
нув у воду, заніс до темної хати, де би єї не було видко, або хто би виписане імя витер, а своє вписав, того потомків нехай боги бють, кілько їх на сій таблиці находить ся«. (А на та
блиці є богато дуже гарно і делікатно виробле
них всіляких божків). Таблицю сю уміщено т е пер в берлиньскім музею, отже в ясній хаті, де єї буде видко і здає ся, що вавилоньскі боги не покарають тих, що єї з над Евфрату аж над Спрею завезли.
— Средство на зріст дїтий.
Віденьский Ехіга- Ьіаіі доносить з Парижа, що шеф тамошної ля- бораториї медичної, Шпрінґер, мав винайти сред
ство, щоби діти скорше росли. Іменно діти ма
ють пити розчин, який одержує ся з трох літрів води, до котрої додає ся по три лижки пшениці, вівса і ячменю(!!).
— Ціна ОДНОГО поцїлуя. Один анґлїйский ста
тистик обчислив на підставі судових засудів, що ноцїлуї вдовичок коштують найдорозше. І так, одного мущину в Чікаґо засуджено неда
вно на 40 марок кари за се, що поцілував мо
лоду вдову. Така сама доля стрінула одного Го- ляндця. Найбільшу кару, бо аж 100 марок, за
платив якийсь Люґдунчик за се, що поцілував гарну вдовичку, котра була у него занята при машині до писаня. Однак ніхто би не подумав, що можна заплатити кару за поціловане своєї власної жінки, а прецінь таке лучило ся одному візникови в Парижи. Сарака заплатив 25 франків кари за прилюдне поціловане своєї су- ируги в реставрациї. Тож цілуйте свої жінки в дома, або зробіть прогульку до стану Ґеорґії в Сполучених Державах північної Америки, де пу- блично цілувати женщини не є зборонено. В Ев- роиі є лиш один край, де не карають за ну- бличне ціловане, але лише... дівчат. Сим краєм є Голяндия.
— Полїция на парискій виставі. Сподіваний з’їзд чужинців на сегорічну виставу в Парижі!
приневолив француске правительство, що оно значно побільшило міску полїцию. Часть єї має відбувати сторожу на самій виставі, а решта в місті. Цілий простор вистави поділено на чоти
ри округи, а кождим завідує один полїцийний комісар і єго помічник. Кождому з них приді
лено відповідне число поліцаїв і агентів. Самих агентів має бути до 600, а в разі приїзду яко
го чужого монарха буде повнити полїцийну службу подвоєне число агентів.
— Дрібні вісти.
Княгиня Мария Елисавета Вір тенберска померла в Меранї. — В Будапешті на вчерашпім засїданю краєвого кенГресу социяль- них демократів прийшло до бійки між інтерна
ціоналістами а опозициєю. Полїция помирила противників. — 3 Парижа доносять, що якісь невислїджені злочинці обікрали костел в Обер- вілїє, а опісля підпалили єго в кількох місцях.
Підчас гашеня пожежи відніс тяжкі попареня один з огневих сторожів. — Бюро Райтера^ до- 1 носить, що коло Перів розбив ся вітрильний ко
рабель австрийский «Гальна», причім ціла зало- 1 га з виїмкою трех осіб пожила смерти. Від : смерти спасли ся ґр. Фестетіч і два моряки,
ко-1 трих забрав анГлїйский пароход і відвіз до Су- е3у. _ Мілїярд мінут від початку християньскої 1 ери минає з днем 30. цьвітня о годині 10, мі- ' нут 40 перед полуднем в 1902 році.
Т е л є ґ р а м и .
, Прага,
17. цьвітня. Вчера загостив сюди - мінїстер др. Резек (диви передову статю).
•сЬіосЬе Ь4и<1їеп« цікаві ревеляциї. Він каже: і Ніжна, майже хороблива будова тіла ІІІопена 11 вказувала кождому, що душа сего музика над- і мірно вражлнва. До фортепяну ішов Шопенмов- би змучений, сідав, пальці єго механічно перебі- <
гали по клявятурі, але в сій хвили одушевляв ся і музик-поет, неначе би приворожив музикальних 1 духів, а сам попав в якусь візию. Тоді вже ли
лась чудна музика з геройскнм покроєм. Жорж , Санд, француский романтик, писав про Шопена: І Єго твори були заєдно оригінально подумані , {«ропіап). Він находив мисль (ідею), не шукаючи і за нею. Она приходила ему сама за пяном, або і в часі проходу. Тоді спішив він домів і скорень- ] ко клав свою мисль на папір. Але відтак почи- , нала ся тяжка праця. Він писав, мазав, скоро- , чував, зміняв, переробляв, дер написане і опять і писав, лютив ся, навіть дер волося. Первісна те- <
ма і диспозиция щезали. Двацять раз гармоні- ( зовав один такт, двацять раз писав одну ноту і ; счеркував єї. Шість тижнів, бувало, сидів над ] одною стороною, доки єї не виправив так, як , єго душа бажала. Одного вечера писав польо- і нее. Фантазия єго так оживилась, що здало ся ■ єму, будьто в комнату єго вступив цілий від
діл польских рицарів. Він злякав ся сам себе і утік. Свій похоронний марш скомпонував Шо- , гієн в ночи, в комнатї, в котрої куті стояв кі- ■
стяк чоловіка. і
— Нетерпимість стирийских Німців переходить і вже всякі границі і обняла навіть поле штуки. • По довгих короводах повело ся вкінци Словін- • цям в МарбурГу — пише »Оег 8іісїеп« — датив 1 своїм «Народнім Дому< словіньске представлене, ’■
до чого місцева власть довгий час не хотіла ' дати полїцийного призволеня, щоби — не драз- нити Німців (!). Саля була битком набита, як ні- 1 коли не буває в нїмецкім місцевім театрі.
— Гориция. Країна ся буде сего року обходи
ти 400-лїтне своє сполучене з наслїдственними краями Габсбурґів. Торжество се відбуде ся рівночасно з обходом 70-их родин цісаря, отже 18. серпня. Сойм горнцкий, в котрім сего року вже явились словіиьскі посли враз з своїм кар
диналом Міссією, ухвалив вислати депутациюдо цісаря з просьбою, щоби цісар зволив лично взяти участь в тім торжестві.
— З Варшави
надходять знов вісти про чи
сленні арештованя серед молодежи та робітни
ків обоїх полів під закидом социялїзму. В самій Варшаві увязнено 200 робітників, між ними 60 жидів підозріних о ширене социялїзму. Кромі сего заряджено численні увязненя в Губерніях піютрковскій і варшавскій.
— Благородний жебрак. На днях помер в Па
рижі! який-то Ріверсон, звісний широким кругам яко бідний чоловік, що на своє удержанє вида
вав місячно не більше над ЗО франків. В хаті стояв простий стіл, одно крісло і бідна постіль.
В два тижні перед смертию увязнила єго по
лїция яко обдертюха і злодія, бо найшла при нїм 50.000 франків в паперах. Увязненсм загриз
•ся Ріверсон, вибрав благую часть і представив ся туди, де нема ні полїциї парискої, ні недо
брих людий, що ним за житя гордили. Але пе
ред смертю помстив ся гірко Ріверсон на сих недобрих людях. Весь свій маєток одного мі- лїона франків записав він на шпиталі з тим додатком, щоби в кождім шпитали був єго вір
ний портрет в лахматю. Сим дав Ріверсон зро
зуміти поколїням, що людий не треба судити з одежи, бо і під лахматєм може бити ся сер
це, повне благородности для — людскости.
— Жертва московского тероризму.
З Тернопо
ля пригадують на голосну в своїм часі справу увязненя КондзєльскогозВолочиск в Росиї. Кон
дзєльский був реставратором і властителем пер
шорядного готелю в Підволочисках. В р. 1893 одержав він одного дня телеграму від свого приятеля з Києва, щоби до него сейчас приїхав.
Тимчасом сю телеграму сфінґовала росийска полїция, і коли Кондзєльский переступив грани
цю, сейчас єго увязнено. Росийска полїция впа ла до єго мешканя в Підволочисках і в очах нашої полїциї перевела ревізию та забрала ком- промітуючі папери з собою. Увязненє Кондзєль- ского слідувало по причині єго анархістичної пропаганди, яку мав ширити в Росиї. Тепер від
сидів увязнений каторгу і сими днями мають єго повезти на поселене до Чита за Байкалом.
— Оподаткована любов.
Один пастор амери- каньских методистів впав на дуже добру гадку, яким би способом нриспорити костелеви більше доходів. Оподаткував він іменно кожді відвіди
ни, які робить молодець своїй любці. В дуже короткім часі зібрало ся вже тілько грошин, що можна було купити нові орґани до костела. Те
пер задумав вже проворний пастор построїтн новий костел і наложив нові податки на своїх молодих парохіян. І так: за вечірні відвідини любки платять мущини но 40 сотиків: відвіди
ни в день коштують лише 12-24 сот.; проіздка у двійку сам на сам 44 сот.; поцілуй в присутно
сті! матери 68 сот.; осьвідчини 4 короні; озна
чене дня шлюбу 10 сот.; за кожднй фунт цу
керків жертвованнх панночці платить ся 4 со- тнки податку. Але заведене сеї тарифи вимага
ло великої манїпуляциї, однак і сему зарадив пастор. Податки стягано на підставі зізнань пан
Петербург, 17. цьвітня. Щеф кредитової канцеляриї в міністерстві скарбу, Малїшевский, спросив вчера до себе директорів більших кре
дитових інституций і в імени міністра скарбу запоручив їм урядово, що всякі слухи про не- відрадний стан кредитових інституций в Росиї безпідставні.
Брукселя, 17. цьвітня. Тут увязнено спіль
ника Сіпіда, капелюшника Певхота. Розправа проти Сіпіда і товаришів нападу на кн. Уель- ского відбуде ся в першій половині червня.
Рим, 17. цьвітня. Папа приняв онодї на ав- диєнциї Гр. Франціска Туна (був. президента ка
бінету) і численних путників з Хорвациї. Папа виглядав дуже добре. — На торжество повно- лїтности наслїдника нїмецкого престола виїде до Берлина хтось з членів королївекої родини.
Білгород, 17. цьвітня. Вчера обходжено в цілім краю річницю проклямованя через Міло- ша Обреновича повстаня в Такові. Короля Але- ксандра і Міляна витав нарід з одушевленєм при в’їзді до собора в Білгородї. Місто було ве- чером осьвітлене, а дневники розписали ся ши
роко про заслуги, які поклали Обреновичи коло освободженя і двигненя Сербиї. — Сподівана амнестия засуджених радикалів не наступила.
Париж, 17. цьвітня. В неділю відкрито ви
ставу для публіки. При хорошім веремю заля
гли Парижани виставу дуже громадно. Посїщено іменно павільони чужих держав. Генеральний комісар виставовий Австриї Екснер заявив, що відділ австрийский готовий з виїмкою санітар
ної секциї. Любе одержав богато поздоровних письм від европейских монархів.
Льондон, 17. цьвітня. Від довшого часу (7.
цьвітня) сконцентрувала ся вся воєнна акция коло Вепенер (на полудневім сході від Блєм- фонтену). Тут — як звісно — замкнули Боери значний анґлїйский відділ. Робертс вислав по
міч своїм, але і боерский Генерал Девет стягнув помічні сили. Обі сторони борють ся завзято.
Бюро Райтера доносить під днем 13. цьвітня, що в 4-дневій битві під Вепенер втратили Ан- гличани 18 людий, а ранених є 131. «Тіпіев» до
носить з Блємфонтену, що значний відділ Бое- рів спішить в поміч Деветови і таборує під Де- весдорфом. В сих днях надїють ся рішучого бою. З Преториї вістять рівночасно, що бій під Вепенер продовжне ся без перерви. Боери за
брали Англичанам богато коний, мулів і худо
би. Генерал Фронеман побіднв анґлїйский від
діл, що утік відтак в напрямі до Вольверпорт.
З Брандфорту, де на днях пробував сам КріГер (місцевість положена на 10 кільометрів на пів
ніч від Блємфонтену), доносять під днем 13-го цьвітня, що команданти Петрус і Девет почали бій з анґлїйскими війсками, висланими з Блєм
фонтену в поміч Веиенерови.
Наука, штука, література.
