Ч. 168. Львів. Середа дня 28 липня (10 серпня) 1898. Річник II
Передплата ж» >РУСЛАНА< виносять:
в Австриї:
■ж цїхжв рік . . . 12 р. ав.
вж пів року . . . 6 р. ав.
■ж чверть року . . 8 р. ав.
■ж місяць . . . 1 р. ав.
За границею:
■в цілив рік . . 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Варвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не нозьмеш,
<о руске ми серце і віра рускж.< — 3 Р у с л а н о в и х п саль мів М. Шашкевичж.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвят З ГОД. 6-ій пополудня.
Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана. під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — Реклямацпї неонечатані вільні від норта. — Оголошсня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
Фундация
Кардинала Д-ра Сильвестра Сембратовича
для вихованя і образованя руских дівчат
під назвою:
„Руский дівочий інститут у Львові".
Основательна грамота.
Будучи після ґрунтових книг города Львова дїльн. І. том 50 стор. 406 поз. 4.
карти Б. гіпот. виказу ч. 295 на підставі контракту купна і продажі з дня 1-го мар- та 1884 р. інтабульованпм властителем ре- альности під ч. к. 3261/4 у Львові при у- лицп давнїйше Курницкій, тепер Длуґоша положеної, я низше підписавший ся Др.
Сильвестер Сембратовнч, кардинал сьв.
Рнмскої Церкви і Митрополит Галицкої Ру- си, перенятий бажанєм, по причині припа
даючого в 1898 р. радістного ювілей 50- лїтної річниці всеславного встунленя на престол Єго Величества нашого Наймило- стивійшого Цісаря Франц-Посифа І., при
чинити ся лептою для добра мого руского ( м а л о р у с к о г о ) народа, записую і відсту
паю сею грамотою повисшу реальність під ч. к.
3 2 6 ‘/4у Львові, вартости около 80.000 зр. зі всїми приналежностями і пра
вами з нею привязанимн, нічого для себе ні для кого третого не застерігаючи, так як єї посідаю і посідати маю право, .на фундацию по вічні часи для вихованя і о- бразованя руских дівчат під назвою «Рус
кий дівочий інститут у Львові«.
Яко головні основи, на котрих та фун
дация під назвою «Руский дівочий інститут у Львові* по вічні часи має опиратись, постановляю слідуюче:
Образочок.
Був погідний, ясний, чудово гарний люто- внй ранок. Морозно. Недавно вставше сонечко, тихесенько піднімаючи ся, повагом влило по чистому кришталеви, блакитно-прозорому не- бови, виграваючи ріжного чудового кольору іскрами на білому снїгови. Блищав, миготів і переливав ся він перед очима, буцім часто по
силаний ріжнобарвним коштовним каміннєм.
Мороз, хоч ще й не зовсім то піддавав ся со- нечкови, був ще на силі, але воно вже починало помалу брати ся до боротьби з ким. Вже про
бувало свою міць. Не тільки сьвітило, але вже її пригрівало коли-не-коли її навіть не аби як.
Куди тільки досягало його промінне, там був і його верх. Утікав відтіля мороз без змагання п таяло там. Капотіло з покрівель, текла вода з водостічних рур, відтавало скло у вікнах, сто
яли калюжки на помостах під будинками, тихе
сенько, несьміливо дзюркотіли манюсенькі те
чійки но середині вулиць. У повітрі почувало ся щось весняне, животворне. Той невеличкий дарунок сонечка мав якесь привабливе, без
вільно радістне, бадьористе іі відживляюче вра- жінне не на одну тільки чоловічу істоту. Он горобці, глянь як вистрибують, голосно і весе
ленько цьвірінькаючи; зовсім не
ііозимовому радіють. А он худоба, корови й воли, пригнані задля продажі на яловичину, як раз-у-раз, сю
ди й туди повертають ся, підставляють бач, то один, то другий, свої боки до сонечка: гріють
Арт
І. §. І. Виключний заряд иовнсшої фундациї під назвою «Руский дівочий ін
ститут у Львові*, в кождім відношеню, прислугує тілько кураториї, в склад котрої входять: а) кождочасннй Митрополит Га- лицкої Руси, Архієпископ Львівскнй руско- католицкого обряду а на случай онорожне- ня Митрополичого нрестола, законно вибра
ний адміністратор для діл духовних львів- скої руско-католицкої Архієгіархії — яко иредсїдатель і б) руско-католицка Митропо
лича капітула у Львові. Куратория иовис- шого руского дівочого інститута констатує ся в той спосіб, що на візванє Митрополи
та вибирає з посеред себе на час трехлїт- ного періода заступника предсїдателн і се
кретаря. До важности того вибору потреба запізнанії всіх членів кураториї на засїданє, присутносте но крайній мірі пятьох членів на засїданю і абсолютної більшости тихже голосів. Иредсїдатель а зглядно в разі єго перешкоди заступник предсїдателн з секре
тарем репрезентують кураторию на внї; они підписують також неї письма і відозви ви
ходячі від кураториї, котрі кромі того ма
ють бути заосмотрені печаткою з нагіисею
«Руский дівочий інститут у Львові*. Ку
ратория відбуває свої заеїданя по крайній мірі раз на вів року і иредсїдатель, а згляд
но заступник предсїдателн обовязаний на ті заеїданя завзивати всіх членів курато
риї. До правосильности рішень кураториї вимагає сн присутносте: кромі предсїдателн а зглядно єі'О заступника по крайній мірі більшости членів кураториї. Всі рішенії ку
раториї западають більшостей) голосів і за
писують ся до протоколу, котрий підписує иредсїдатель а зглядно єго заступник і о- днн з нрисутних членів кураториї. Пред-
ся. Не дармо-ж і наші люди прозвали сей лю тий місяць ще й Бокогрієм. І справді, стоїш і з одного боку тебе лютує, морозить, з другого-ж лащить, гріє тепленько.
Лагідний починав ся день. Йшов я з лег
ким серцем і безвільно радістною душею по міщанській вулиці міста Харкова. Моя істота цілковито була під якимсь невимовно млостннм вражіннєм. Почував я недалечку вже весну.
Радісно вражувало мене ось-ось не видно як маюче почати ся нове життє неньки природи, що ще раз знов відроджувала ся
Наближив ся я до одної з трьох міських річок, однакової на ймення з
містом,Харків
ської. Як і всі вовн три,
—вельми невеличка й
ся річка.За містом геть вона ще іі
так-сяк, але у ньомусамому навіть буцім і не річка,
але течіяшвидше. До того ще кальна вона й смердюча. Кальна й літом
ізимою. Бо як же инакшою їй і бути, коли розумні і охайні хар
ківські домонтарі, піклуючи ся над охайністю своїх дворів, всяку нечисть, всякий гній відтіля, легкодушно спускають в неї і звозять на неї.
Отже немало не потураючи на те, іі того часу, як і впродовж всеї зими, скільки оно вбачить у вздовж, скрізь по річці вовтузять ся меньші й більші товпища люднії, купка від купки геть недалечко. То кололи кригу. Он і підводи кінні
її
волові снують туди й сюди ниткою. Одні піднімають ся на некрутий, розлогий беріг, другі на зустріч їм спускають ся на річку. Го возять ту кальну хоробну кригу по дворах і набивають нею крижники на літо задля потреби добрим людям городянам. Смачною вона їм здаєть ся
еїдатель голосує лиш на случай рівності!
голосів.
§. 2. До круга дїланя кураториї по- висшого «Руского дівочого інститута* на
лежить: 1) приннмати дівчата до того ін-*
ститута і в случаю неналежитого їх нове деня видаляти їх з інститута; 2) означати висоту оплати за уміщене дівчат в інститу
ті; 3) іменовати управителя інститута, на
значати для него гонорар і увільняти єго від довжности; 4) приймати учителів і учи
тельки до науки в інституті, назначати для них гонорар і увільняти їх від довжности;
5) управильняти діловодство і домашний порядок окремим реґуляміном; 6) управля
ти майном, доходами і фондами інститута;
7) взагалі нредприймати всякі міри, які ку
ратория для добра інститута за потрібні уважати буде. Желанєм моїм єсть, щоби учи
тельками для інститута назначались не тіль
ко сьвітскі женщини, но особенно спосібні до того інокинї Чина св. Василія В. Іноки- нї-учительки мають в згаданім інституті мешкати, удержуватись і над дівчатами, їх поведенєм і поступі в науках наглядати.
§. 3. Також прислугує кураториї без
услівно право після свого власного пере- сьвідченя на ґрунті повиснюї реальності!
робити і нредприймати всякі переміни а іменно будинки, які там находять ся, пере
ставляти і перебудовувати або цілком усу
вати, нові забудованії після свого власного погляду ставляти і теперішну посілість че
рез докуиованє дальших реальностей роз
ширяти. На сю ціль, як і взагалі на всякі иньші потреби інститута, які куратория пі
сля свого власного пересьвідченя і погля
ду за конечні або пожиточні узнасгь, буде куратория безуслівно мати право на гіпо-
лїтком у спеку з водою, з квасом и ннчим Вживають вони її любенько собі на лихо.
Широкі ополонки усюди по річці були І1О- прорубовані вельми часто. Инчі з них за ніч мороз заволік тонкою крижкою й притрусив інием. Через те иішоходови, щоб перейти річку, треба було перебирати ся. з великою, та вели
кою осторогою. Кождий ступінь свій пильнувати обома: розглядати ся, щоб часом не наскочити на таке небезпечне місце і не провалити ся.
Воно хоч, сказати, утопитись або, й неможливо, хоч би й схотіло ся навіть, але скупати ся
— і саме у раз. Це ще так, як у день, по видному,у ночи-ж іі зовсім годі й квапити ся опиннтн ся на тім боці тою дорогою. Зовсім не можна.
Впало мені проходити ноуз кілька чолові
ків кригоколів, котрих товариство було панів з Москалів, панів з наших міщан, Харківців.
Як перших так і других зараз можна з далека пізнати одним поглядом по їх убранню. Москалі, то звичайно у лаптях-личаках її повстяних бі
лих шапках, а наші горожани у сьміншій одежі:
у одного козакин український за те на голові панський бриль, у другого якесь обірване, ко
лись було жовте, а тепер вже окремого небу
валого кольору пальто, у третього, замісць чо
біт ноги взуті у одні резинові. глибокі старі кальоші. Це все люди не аби-як помазані мі
ською уличною цивілїзациєю. Минаючи їх, я не міг не звернути своєї уваги на те, що воші не робили своєї звичайної роботи, але держучи у руках, хто ломи, хто клюки, розмахували ни
ми й вельми голосно та радісно реготали ся,
тюкали й вигукували щось і на когось.
— 2
риєю до сего визначеній рускій часописи.
5) Право надаваня повисших нять безплат
них місць мого імені! застерігаю собі яко фундатор на час мого жнтя з тим додатком, що в виборі кандидаток постановами в но- висшім уступі під числом 2) заміщеними не єсьм звязаний. 11о моїй смерти ирислу- говати буде право надаваня повисших нять місць безплатних з фундациї мого імени виключно кураториї повисшого -Руского дівочого інститута у Львові«, а то під по
становами обнятими в повисших уступах під числами 2) і 4.)
§ 7. Всі приняті дівчата так за опла
тою як і на повисіпі безплатні місця з фун- дациї мого імени дістають в інституті помі
щене, удержанє, виховане і образованє.
§ 8 Приняті дівчата мають в інституті образоваги ся: 1) в релїґії і в наукових предметах, причім виразно і з натиском постановляю, що точне виучене релїґії, руского ( м а л о р у с к о г о ) язика і єго літе
ратури і точне виучене рускої (м ал о р у - с к о ї) історнї мають бути безуслівно пред
метами науки; 2) в нашім руско-католицкім обряді, в сьпіві взагалі а особливо в цер
ковнім сьпіві; 3) в чужих язиках і в му
зиці: 4) в жіночих роботах і в кравецтві.
Р о з г о в о р н и м і в и к л а д о в и м я з и к о м в ін с т и т у т і м ає б у ти ч и с т и й н а р о д ний я з и к р у с к и й (м ал ору ски й). Х а
р а к т е р п о в и с ш о г о ін с т и т у т а м ає бути ч и с т о р у с ко - н ар о д н и й (м ало- р у с к и й) а заданем того інститута має бути
— виобразовати наше жіноцтво в моральнім, науковім і товарискім відношеню, виховати і укріпити тоєж в люб в і і н е п о х и т н ім п р и в я з а н ю до св. ру ско - к а тол и ц к о і Ц е р к в и , до н а ш о г о р у с к о г о (м а л о р у с к о г о ) н ар о д а і до н а ш о г о р у с к о го (м а л о р у с к о г о ) я з и к а . В удедлятого о б о в я з к о м к у р а т о р и ї б а ч н о н а г л я д ати , щ об и п о в и с ш и й ін с т и т у т по в іч н і ч аси ру с к о - нар о д н и й (мало- р у с к и й ) х а р а к т е р з а д е р ж а в і повисше задане виповняв; і длятого буде куратория мати право предприняти всякі міри, котрі після єї пересьвідченя і розізнаня можуть послужити до осягненя тої цїли.
§ 9. На покрите потреб інститута слу
жити мають: 1) оплати від принягих дівчат;
2) дохід з повисшої реальности і 3) до
бровільні жертви, записи і евентуально всякі иньші капітали зложені на цїли інститута.
§ 10. Зі своєї діяльності! в справах но- теку повисшої реальности затягнути по
зичку а то в фонді вдовичо-снротиньскім Львівскої руско-католпцкої Архієпархії або в товаристві взаїмного кредиту »Дністер*
у Львові, або в якій иньшій кредитовій інституциї; зізнавати дотичні записи довжні в формі приватній або в формі акту нота- рияльного і піддаватись в них сейчасовій екзекуциї.
§. 4. В повисший руский дівочий ін
ститут мають бути принимані дівчата рускої народності! і руско-католицкого обряду.
§. 5. До веденя звичайних справ адмі- нїстрацийних і до надзорованя над домапі- ним господарством в інституті як і над ве- денєм і наукою дівчат, ку-ратория вибирає зпоміж себе на три роки комітет адмінїстра- цийннй. в склад котрого входять: заступник нредсїдателя кураториї, яко предсїдатель, єї секретар і трох членів зпоміж кураториї.
Так вибраний комітет адмінїстрацийний від
буває свої звичайні засїданя після потреби, а що найменьше кождого чвертьроку. Рі
шена комітету адмінїстрацийного запада
ють більшостию голосів і затісують ся в протокол. До важности ухвал потреба нрисутности крім нредсїдателя, також двох членів комітету.
§ 6. В повисшім рускім дівочім інсти
туті застерігаю но вічні часи гіять без
платних місць мого імени для руских дівчат сиріт руско-католицкого обряду і установ
ляю в тім взглядї слідуючі блисші поста
нови: 1) Повисіпі нять безплатних місць в висше сказанім інституті мають по вічні часи носити імя: > Кардинала Сильвестра Сембратовича«; 2) Ті пить безплатних місць мого імени призначаю виключно тілько для руских дівчат сиріт руско-католицкого обря
ду а з помежи кандидаток, коли всі суть рівно бідні, мають першеньство: а) в пер
шій лінії дві кандидатки сироти належачі до моєї родини; б) в другій лінії дівчата сироти но руско-католицких сьвящениках:
в) в третій лінії рускі дівчата сироти по сьвітских Русинах руско-католицкого обря
ду: 3) Наділена місцем з фундациї мого імени кандидатка може ним користуватись аж до окінченя наук, вели тоє не утратить по причині невідповідного свого поведеня або недостаточних успіхів в науках. 4) В ці
лії обсадженя оиорожнених місць з фунда
циї мого імени, оголосить куратория на кошт фундациї конкурс в »Архієпархіяль- ньіхь ВЬдомостяхь* або в одній курато-
висшого інститута і єго фондів має кура
тория з кінцем кождого шкільного року на кошт фундациї оголошувати енравозда- нє в »Архієпархіяльньіхгь Вї.домостях'ь*
або в одній до сего кураториєю призначеній рускій часописи.
§ II. П о с т а н о в л я ю сим в и р а з н о , щ о п о в и с ш и й і н с т и т у т м а є н о в і ч н і ч а с и з а д е р ж а т и р у с к о - н а- р о д н и й (м а л о р у с к и й) х а р а к т е р , щ о і м е н н о в т ім і н с т и т у т і м а ю т ь б у т и п о в і ч н і ч а с и п р е д м е т а м и н а у к р у с к о - н а р о д н и й (м а л о р у- с к и й ) я з и к , є г о л і т е р а т у р а і і с т о р и я М а л о р у с и, а к р о м і го- г о р у с к о - н а р о д н и й ( м а л о р у с к и й) я з и к м а є б у т и н е в і д м і н н о я з н- к о м в и к л а д о в и м і щ о п о с т а н о в и н а л о ж е н і на к у р а т о р и ю п о в и с - ш її м (§ 11.) у с т у п о м с е ї г р а м о т и н е м о ж у т ь б у т и в н і ч і м о б м е ж е- н і. Наколиб в будучности вийшли закони, котрі би в тих доперва що повисше вичи
слених взглядах які небудь обмеженя за
водили. і в такім случаю куратория буде мати право і обовязок ухвалити постанови, котрими майно повисшого ■» Руского діво
чого інститута* має бути в такий спосіб забезпечене, щоби доходи того майна на виховане і образованє руских дівчат після постановлень сею грамотою назначених точно уживали ся і всяке вмішуване (інґе- ренция) яких небудь третих осіб в ті діла цілком були усторонювані і усувані.
§ 12. Доки доходи від капіталу фунда- цнйного не помножать ся в такій мірі, що
би можна було відкрити Руский дівочий інститут після повисших постанов отсеї основательної грамоти, мають уживатись доходи повисшої реальности, які остануть но оплаченю податків і всіх ирочих з удер- жанє.м тої реальности сполучених видатків, на виховане і образованє висше згаданих иятьох дівчат фундациї мого імени в такий спосіб, в який куратория після свого власно
го погляду узнасть за відповідний.
Арт II. Підписавший ся Др. Снльвестер Сембратович призваляю отсим, щоби на підставі сеї основательної грамоти пра
во власності! повисшої реальности під ч. к. 326* 1/4 у Львові положеної, гіпот. ви
казам ч. 295 І. книги ґрунт, громади кат.
Львова обнятої, на річ фундациї під назвою
»Руский дівочий інституті, у Львові* заін- табульованим зістало.
Зацікавлений незвичайністю, підійшов я близче, спинив ся біля них й побачив такий образок: Собака, перебігаючи через річку, й мо
же ким загнана, а то й сама, наскочила на зрадливу місцину й провалила ся. Тепер вона силкуєть ся вилізти відтіля. Але дарма! Гірко пливучи, розриває передніми лапами тонку крижку, добираєть ся до материзної криги й ось-ось. би тільки вискочити, вилізти їй, але ні.
Одно що мокрі ноги совгають ся й зривають ся, й вдруге ті-ж кригоколи, любо тїиіучи ся, тюканнєм й скриками відганяють її; коли-ж вона не слухаєть ся того, то й крючками її від
пихають. 11 знов пливе цуцик вже до другого боку ополонки. Думка бач його — там не має й не буде тих злих людий. Але! Поки вона туди добереть ся й вони там вже її дожидають і знов відпихають та ґвалтують, аж розливають ся, аж навприсядки, держучи ся за живіт, від реготу присідають. Собака очивидячки що хви
лини більш і більш спадала на силах. Вже на
віть ледви плила. Тямила розумна зьвірина, що от-от не видно як приходить, наближаєть ся її час невідмінно пропадати, потопати. Жалібно, невимовно жалібно, нодираючи боляче по душі, скиглила й вила вона...
Я не мав сили слухати того передсмерт
ного зьвірииного плачу, але й не знав, що зро
бити, як би їй допомогти. Умовлювати, усові- щувати, або як инак балакати з тими людьми, я знав добре по спитови, що було дармо й годі.
На мої слова вони, що саме краще, відповіли-б кепкуваннєм наді мною, а то ще й самою най- злїйшою лайкою. Одно, що мусів я, се мерщій заткнути уха й тікати швидче. Так я й намірив ся, але ті ще голоенїйше тим часом реготали ся,
ще частїйше тюкали й махали довгою і страш
ною задля зьвірини своєю справою. Собака зо
всім почала потопати...
Як ось я вздрів, від третьої, чи четвер
тої кугіки сусідів несподівано відрізнив ся ви
сокий, тонкий чоловік в простій селянській оде
жі й теж з крючком на плечи. Біжить він сю
ди. Біжить й щось невиразно гукає, але розі
брати за далечиною то й його замірів -годі не можна було. »О, ще одного не бракувало!* по
думав я, але — помилив ся, швидко ввірив ся, що помилив ся. Ще добігаючи, він заиихканий, грізно грімнув на тих: в
—
А що то ви, катюги, робите?! Христа на вас, гладкі та пузаті, нема?! От ідоли! Хіба люди є з вас?! Вона-ж жити хоче не згірш, як і ви! Вона-ж Божа твар! Геть! — і потім так пхнув блисчого до нього з кацапів, що той, не
мов фурупалок гепнув ся й розпластав ся на кризі.
Инчі, бачучи таке й постерігши його не абияку силу, швидко геть оддалїк мовчки й здивовано дивлячи ся на нього, задержали ся.
Цю-цю, бідненька цюцька! Цю-цю, моя собачка, не бій ся! Я тебе не бити му, пливи сюди
—я витягну. Цю-цю, дурненька!
—кли
кав він її, на пів сівши з краю ополонки й ма
нив рукою, буцім даючи їй хліба.
Голос його був мягкенькпй її пестливий.
І Але собака, налякана, на її позір, такими-ж людьми, як і сей, зовсім не потурала на його ласкаву мову. Вона сподівала ся й від нього того-ж, що й від попередніх, й не плила до нього. Тоді він, піднявши ся, почав ловити її крючком. Вона-ж, виючи, скільки останних сил їй постачало, утікала від того крюка. Якось цї-
лючи ся її захватити її вельми пильнуючи тіль
ки того, він забув про себе й де він стоїть і не вберігшії ся, посовгнув ся й миттю, як оком моргнути, О1ІИШІВ ся трохи не по пояс у холод
ній воді, в ополонці.
’ї -У"У! Якже-ж і холодно! А воно тут не глибоко ?! Ну, нічого робити, все однаково замочив ся, — промовив він й відкинувши крю
ка геть, побрів за собакою. Піймати її було йо
му ділом одної хвилини. Швидко він впіймав її за потилицю й витяг, вилазячи й сам.
Ну, тепер ходімо, каторжна, відігрівати ся й сохнути — тут недалечко. А бодай би ти про
пала! Бач, через тебе скупав ся! Зроду перше сеї доби примусила. Ну, нічого...
—
Цю-цю, як тебе зовуть,
—за м ною ,_
наміряючи ся йти кликав він її, знов манячи рукою.
Але обмерзла, утомлена й перелякана, вона не двигалася. Нерухомо лежучи на снїгови, ди- вила ся вона на нього своїми розумними очима й тихо попискувала.
От, клята, ще й не хоче! Замерзнеш!
Ну, та що з тобою роботи!
—промовив він й одну мить погадавши, завернув полу свитки, схопив собаку, положив туди й побіг геть ку
дись на беріг.
Бот так хахол! І ю. тьфу! Бще і драть
ся било па.ієз! Юродівой нїкак?! Алї савсєм дурной!
—перший забалакав той, що покушту
вав заиотилишника.
—
Якийсь собачин батько’ — похмуро від
повів йому міський панич.
Останні, швидко беручи ся до перерваної роботи, мовчали...
Олекса ядер На тре мко.
Арт. III. По затвердженні тої основа
тельної грамоти властию фундацийною по слідує передане повисшої реальності! в фі
зичне посідане повисшої кураториї.
Арт. IV Зрікаю ся сим виразно права уневажненя сеї основательної грамоти з якої небудь причини.
В доказ чого підписую тую основа- тельну грамоту власноручно і призволяю на видачу виписів тої основательної гра
моти кураториї иовисшого інстнтута в не- обмеженім числі.
Львів дня 31. серпня 1897.
Сильвестер Кард. Сембратович вр.
Митрополит.
Яко сьвідок:
Др. СтеФан Федак вр
Яко сьвідок:
о. Михаїл Демчук вр.
Н о жадане Зізнаючого надав ц. к. потаї)
з В и нн ик Володимир Левіцкии приватнім грамотї міць і силу акту нотарияльного до числа репср- туара 344.
Вісти політичні.
Наради кабінетів, про котрі ми вчера зга-' дували, не довели до ніяких результатів, ми-!
мо що на конференциях відкликувано ся а ж ' до державного становлена Австро-Угорщини, чим, як впевняють угорскі дневники, хотіло ав- стрийска правнтельство зробити натиск на У- горщину і присилувати єї до вирівнаня різниць;
поглядів на угорску угоду. Справа з угорскою1 угодою після загального мнїня так стоїть, що' порішене єї буде можливе тілько при децизиї ’ Корони. Ся децизия має наступити дуже скоро.
Стане ся се тоді, коли ґр. Ґо л у х о в с к ий пред-, ложить відповідний в тій справі реферат. Ріше-, нє Корони буде зависїти також від того, чи І;
о скілько ґр. Тун зможе зробити уступок в я- зиковій справі для Німців, щоби їх втягнути до співучастн в роботі над приверненєм нормаль
них відносин в парламенті. Вр. Банфі буде тпм- .часом нараджувати ся над ситуациєю з вплнво- і
ними личностями ліберальної партиї угорскої, а!
5. або 6. вересня при отвореню сойму зазначить!
своє становиско. Заява, як сподївають ся, буде | того рода, що бр. Банфі буде стояти за задер- жанєм спільного округа цлового, але тілько на основі нормальних відносин Австриї. або инак- шнмн словами, що держить ся раз даного слова і що на дальшу провізорию не пристане під ні
яким услівєм.
Ческа праса толкує, що ґр. Тун послїднн-
•ми днями вів переговори з деякими предста- внтелямн ческими. На переговорах тих випо- івіли Чехи своє крайнє слово в справі уступок
язикових. Тепер ґр. Тун має розпочати перего
вори з Німцями, на котрих предложить їм ре
зультат з переговорів з ческими мужами дові
ря. Орґан п. Спіндлєра Ройгірап пише: Можливе є, що наші посли і спм разом не відказали своєї участи в нових конференциях. В кождім разї і ті нові наради позістануть без результа
ту, бо Німці не вдоволять ся уступками натури
•чисто формальної, а в річах основних ніхто з че
сних послів не є управнений до яких небудь у- ступок. А сли би навіть знайшли ся такі посли, що були би готові зробити уступства Німцям в засадничих ивестиях, але ледво чи клюб або збори мужів довіря приймили би ті їх перегово
ри. Імовірно такі посли мусїли би вицофати ся
З ІіубЛ И ЧН О Ї ДІЯЛЬНОСТІ!.
Італїйске правнтельство виступило ворожо против католицких товариств і інституций і за
рядило їх розвязанє або знесене. Против тако
го ноступованя видав св. Отець, Папа римский енцикліку, котру подає Оззегуаіоге Кошапо. Енци
кліка ся стверджує, що средства иереднрииима- ні правительством обиджають основи справед
ливості! і закона, кривдять Папу і заострують релїґінний конфлікт. Католики, впевняє енциклі
ка, не змінять свого поведеня анї під впливом грозьби, ні насильств. З'уміють они бути терпе
ливими супротив такого стану річий; правитель-
{етва не будуть підпомагати доти, доки оно бу
де гнобило Папство. Папа протестує против за
ряджених средств правительством, котрі безсу
мнівно мають характер самгволї і що раз біль
ше роблять становиско Папи нрикрійшим і не- вндержимим. Вкінци енцикліка папоминає іта- лїйских католиків, щоби придержували ся гра
ниць закона і були вірними своїм єпископам і духовеньству.
Раіу йе Сіат не тілько що не буде обжа- лований, бо палата суду видала зрішенє, що
і
зізнаня Християна Естергазого не дають доста-
|точної причини, щоби мож потягнути полковни
ка до карної відвічальности. А «Оаиіоіз* впевняє,
і
що Раіу йе Сіат одержав від міністра війни і уповажненє виступити на судовій дсрозї против
всяких зневаг.
Негодованє між француским населенєм про
тив прихильників Драйфуса змагає ся з кождим
і
днем. Декуди кажуть навіть посадники мень-
! ших міст, виносити ся з міста прихильникам і Драйфуса. Таке стало ся в Нансі і Клїсон В першім видалено з наукового конгресу, уче- ного Сгітаих-а, а в другім позволено членам конгресу наукового зробити прогульну до Клї
сон лиш під услівєм, що не буде між ними Драйфусардів.
Про мирні переговори Іспанії з Сполучени
ми Державами довідує ся ЬіЬегаІ, що іспаньске правнтельство приняло услівя Американців тіль
ко ай геіегепйшп, бо без ухвали палат прави- тельство не може відступити і пядини іспань- ских полїлостий. Наколи Мек Кінлї не згодить ся на трактоване мирних переговорів в подібних услівях, то Ісианя буде мусїла скликати корте- зи ще сего місяця.
Н о в и її к її.
— Бл. Покійний Кардинал Сембратович
віддав перед смертию свої записки і документи
ПОСЛОВІ!д-рови Гладишовскому з Тернополя. Мають они бути оголошені друком і не сумнїваємо ся, що буде там чимало цікавих подробииць, дотично рускої політики і руских внутрішних відносин.
— П. 0л. Барвіньский
зложив іменем «Сла- вяньского християньско-народного Союза* заяву кондолєнцийну Митроп. Капіталі у Впр. митра- та А. Білецкого. По похороні Є. Еміненциї виї
хав п. Барвіньский знов до Ґаштайну.
— Кс. Стояловского
по иереслуханю випущено на волю.
—
Тілько по руски. Духовеньство старосам- бірского деканата, ухвалило одноголосно: не принимати польских письм від жадних властий анї правительственних анї автономічних. Приси
лані иольскі письма мають просто відсилати ся з жалобами до Консисториї на руки деканата.
— Руско-народний театр гостить тепер в Раві рускій і дає такі представленя: Дня 9 го с. м.
«Мікадо* оперета в двох актах; в четвер дня 21-го «Подружє на пробу* водевіль в трех ак
тах: в суботу 13-го «Зі ступня на ступінь* во
девіль в 4 актах: в неділю 14. «Нещасне коха
не* народна драма в 5 актах; в понеділок 15.
«Вихованець* народний образ в 4 актах: ві вто- рок 16. Ґаспароне* оперета в 3 актах: в че
твер 18. «Хата за селом* драма в 5 актах: в су
боту 29. «Бідне дівча* водевіль в 6 актах: а в неділю 21. «Верховинці* драма в 9 відслонах.
—
Концерт 16-ки «Львівского Бояна*, що мав відбути ся в Яремчи при співучасті! панни Чай- ковскої,- відбуде ся дня 10. серпня о 5. годині.
—
Читальні «Просьвіти*. В
МІСЯЦИ ЛИПНИсего року внесено поданя до намістництва о засно
ване нових читалень «Просьвіти* в слідуючих 7 громадах: 1. в повіті рогатиньскім Подмихай- лівцї; 2. в иов. бучацкім Стінка; 3. в пов. Лан- цуцкім Дубно; 4. в пов. підгаєцкім Соколів: 5.
в пов. жовківскім Замочок: 6. в пов. станис іа- вівскім Блищанка і 7. в пов. станиславівскім Пасічна. — Всіх читалень «Просьвіти* з кінцем липня с. р. було 654, а з тих в сім році при
було 133.
— Загальні збори
товариства народних учите
лів відбули ся дня 6-го серпня в Стрию. В з’їзді взяли участь 80 учителів, кільканайцять учите
льок і трьох послів людового старонництва: Він ковский, Кремпа і Стапіньский. По відкритю на
рад вислали зібрані ґратуляцийну телеграму до вірменьского архієпископа Іссаковича і кондо
лєнцийну до рускої Капітули у Львові по при-1
чині смерти Кардинала. Із справозданя виходить, що товариство числить 400 членів, а дохід за ми
нулий рік виносив 357 зр., розхід 149. В про
мовах виказували бесідники невідрадне мате- рияльне положене народного учительства, хоч за
дача єго дуже висока. Учитель Палка домагав ся основної реформи в шкільнім устрою, і між иньшим жадав: унїформів (і) для народних учи
телів. — Учитель Маєр поставив внесене, щоби учителів народних узнати краєвими урядника
ми а їх платні зрівнати з платнями державних урядників трьох послїдних степенів. Вкінци з’їзд ухвалив одноголосно, щоби Товариство педаго
гічне (польске), зложене в більшій части з лю
днії не належачих до учительского стану, неро
зуміючих ся на шкільництві, а що більше, воро
жо настроєних до всякої просьвіти народу, випу
стило учительский стан з під своєї непоклика- ної опіки.
— Стан урожаїв
після Воіпік-а представляє ся так: У всхідній Галичині укінчений збір оказав малий видаток в скількости кіп, зате дуже до
брий намолот і дородне зерно. Зібрано з морґа:
в ярославскім і неремискім повіті 7 кіп по 125 кґ. т. є. 8 '/2 сотнарів; в мостискім 6 кіп по 85 кґ. т. є. 5 і/, сотн.; в стрийскім 5—6 сотнарів;
в галицкім і бережаньскім 4—6 сот. і в сокаль- скім повіті 7—10 сот.; на Поділю і Покутю 4—8 кіп з видатком по 120 і більше кґ. Середний збір можна вже оцїняти
ііо7 сотнарів з морґа.
Був би то результаті, досить добрий, коли однак увзгляднити, що ті донесеня походять з уро
жайних околиць, що значні обшари жита на весну переорано, то поминаючи вже діймаючі шкоди градові, можна сказатй, що збір жита у всхідний Галичині буде лиш середний. Пше
ницю зачали жати доперва 20-го липня. Сподї
вають ся доброго збору, хотяй доносять, що пшениця дозріває не всюди однаково, на чім утерпіти може якість зерна. З ярих засівів пред
ставляє ся найгірше ячмінь. Иньші ярини добрі.
Заходить обава недостатку наші, бо поріст ко
нюшини недописує. В західній Галичині пшени
ця дуже добра. Зерно дозрівало поволи і ви
повнило ся красно. На Угорщині оцінять то
горічну продукцию пшениці на 32 мілїони, ажи- та на 9і/, мілїона сотнарів, підчас коли мину
лого року зібрано пшениці лише 2472 мілїона, а жита 8’/4 мілїона сотнарів.
— Про убийство під Перемишлянами
доносять урядово: Коршма «Приходи*, в котрій допуще
но ся убийства, віддалена від Перемишлян о милю в напрямі Львова і стоїть коло цїсареко- го гостинця. Злочину довершено около
ПІВНОЧІ!,а жертвою єї стали: коршмар, 80-лїтний Герш Габер, дальше Песя Брандвайн, 24-лїтна заму- жна дочка єго, що приїхала до Габера в гости
ну з 8-місячним хлопцем, котрому убийники та
кож не дарували житя, та двоє дівчат: Сура Фершляйсер 12-літна і Байла 8-лїтна. Сура Фер- шляйсер, хоч непритомна, жиє ще. Герш Габер був бідний, а в околиці! взагалі люблений. У- бийсгва довершено імовірно люшнею від воза, що лежала закровавлена в коршмі. В комнатах, де комісия застала тіла поубиваних, найдено порозкидувані на земли ріжні річи і розбиту фляшку горівки. ІІідозрінє о той злочин паде на якихсь трех незвістних перехожих волоцюгів, котрих бачено над раном, як ішли недалеко від корідми з одного лїса до другого. Допустились они убийства імовірно для рабунку, а мусїли бути чужі, бо свої люди в околици знали за
гально, що Габер і єго родина бідні. Судова ко
місия з’їхала иа місце і веде слідство. Тіла ви
мордованих жидів перевезено до ІІеремишян, щоб перевести секцию. 12-лїтна дівчина Сура Фер- шляйс, котра остала при житю, має чашку пу- кнену в кількох місцях і не відзискала доси притомності!. Властям залежить дуже на удер
жанні при житю сеї дівчини, бо єї зізнаня мо
жуть причинити ся богато до належитого ви
яснена сего страшного злочину. Полїцийний аґент Шпанґ, висланий до Перемишлян зі Льво
ва, вислідив вже мабуть двох злочинників, ко
трими є нарубки з сусїдного села Лагодова.
— Украдено 2.290 зр.
онодї перемискому фа
брикантовії, Петрови Сподареви. Злодій закрав ся вечером до помешканя і забрав гроші як свою власність. П. Сподар доніс сейчас о кра
дежі! львівскій полїциї, бо підозрівав робітника фабрики Бойорка, котрий виїхав саме тоді до до Львова. За злодієм розпочала львівска полїция глядати енерґічно і аґент Фінкельштайн найшов вчера Бойорка на Високім Замку, де пішов роздумувати, куди подіти таку суму грошин.
При ревізиї найдено при нїм лиш 672 зр., 2 срі
бні годинники з срібними ланцушками і нове порядне убране. Феликс Бойорко признав ся до крадежи, котру, як каже, виконав до спілки і одержав за то від свого товариша 700 зр. За другим товаришем розіслано телеграми. Байор-
МАЛЯҐА з ХІНОЮ
маляґа з хіною і желїзом
яко знамените средство в ослаблених, рекон
валесценції!' і т. п. обявах.
~ ________ ___ 1
Ц ї н а б у т е л ь к и 3 к о р о н и .
Головний склад в аптицї
164 1 8 4 -?
