Ruslan. R. 12, č. 188 (1908)

Ч, 188. Львів, середа дня 20. серпня (2 . вересня) 1908. Річник XII.

Передплата

ва «РУСЛАНА < впяоспть:

в Австриї:

ва цілий рік . . . :2О кор.

•ва пів року . . , 10 кор.

•ва чверть року . 5 кор.

на місяць . . Т70 кор.

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 86 франків ва пів року . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милоети і віри не возьмеш, бо руске ми •«серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що днн крім неділь і руских сьвят О О*І1 год. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана* під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини), Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—

Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — ^Оголо­

шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч­

ки, а в «Надісланім* 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесена по ЗО сот.

від стрічки.

ких послів державної ради не ухвалили ми увій­

ти з польским „Колом* в переговори. Се про­

стую. Переговори до „нової ери“ не вели всі рускі посли, лише одно сторонництво в краю, імевно «Народна Рада". Я хотів би, щоби по­

слам державної ради лишено свобідну руку що до переговорів, а тут вистане, як ми лише поінформуємось.

Рос. Р о м а н ч у к простує: 1) В р. 1890 ми ставили конкретні жаданя, хоч не списали їх в двох екземплярах.

2) Ми тут не можемо ухвалювати дирек­

тиви для послів державної ради. Ми тут лише ірадимось. Остаточна ухвала в справі тактики западе в клюбі послів державної ради.

Опісля візвав пос. Романчук, щоби застанови­

ти ся над тим, з ким переговорювати — як се вніс пос. Вахнянин.

Пос. В а х н я її и н є сеї гадки, що пере­

говорювати мусять оба клюби разом, а не кождий з окрема. Треба також повідомити

„Народну Раду" і владик.

Пос. О к у н е в с к и й хоче, щоби клюби рішали окремо, чи вести переговори. Він, як соймовий посол, є противний переговорам і переголосувати не дасть ся. Наради послів вважає він лише інфз} мацийними. Він стоїть на дияметрально противнім становищі, як ин-

•ші посли. Пос. Окуневский зазначує, що веде

■ С іВ О Ю політику і хоче, щоби соймовий клюб рішив сам про долю переговорів.

Пос. В а х н я н и н : Ми хочемо перегово­

рів для добра народу. Інтереси наші залежать в більшій мірі від еойму і краєвого прави­

тельства, тому .соймовий .клюб не може від сеї акциї відтягнутись. Тоді вже був би роз­

дор і евентуальиість подвійної політики.

Пос. П і д л я ш е ц к и й попирає гадку Вахнянвна і бажає рівнож спільної акциї обох клюб і в в переговорах.

(Прийшов пос. Савчак).

Пос. С ї ч и н ь е к и й . Бачу хаос. Я уя­

вляю собі, що оден клюб не може йти гетта, другий вісьта. Одні боять ся і другі майоризо­

вана і оба клюби хотять вже розійтись.

Пос. В а х н я н и н: Ми підемо до намі­

сника по інформації. Дізнавшись, як він ду­

мав про нас, будемо рішати оба клюби окре­

мо, яке становище заняти в соймі і держав­

ній раді.

Пос. М а н д и ч е в е к и й хоче, щоби до .акциї приступила „Народна Рада".

Пос. О х р и м о в и ч : Я ставлю внесене, щоби оба клюби війшли в контакт з прави­

тельством і польским соймовим „Колом".

Пос. С ї ч и н ь е к и й хоче знати, що по­

сли зроблять, колиб переговорів не прийнято.

Инакиїе не буде голосувати.

Пос. П і д л я ш е ц к и й : Роаійдїм ся, то буде найліпше.

Пос. О к у н е в с к и й хоче, щоби про кон­

такт рішали клюби окремо.

З а внесенєм пос. Підляшецкого, щоби розійти ся, заявило ся лише трех послів. Вне­

сок Окуневского зискав лише голос внеско- давця. Сїчиньекий здержав ся від голосованя.

Гаморак вийшов. По голосованю над внеском Окуневского, останний сказав: „Моя акция скінчена", почім вийшов. Внесок Охримовича перейшов голосами Савчака, Мандичевского, Барвіньского, Підляшецкого, Охримовича і Вахнянина. Сїчиньекий не голосував.

ЛНАТОЛЬ ВАХНЯНИН

Латерит м вм іти Русинів від часу так званої „нової ері".

(Дальше).

VII].

Збори послів

. з дня 29. січня 1894 р. в тій самій справі.

Прибули посли: ; Романчук, Барвінвский, Підляшецкий, Охримович, Окуневский, іГамо- рак, Сїчиньсиий, Мандичевскнй, Телїшееский, і Гурик, Вахнянин.

. ГІос. О х р и м о в и ч : Я к настав жовні;

кабінет, ми питали у Відни Романчука, чи він переговорював з намісником, ґр. Баденїм, як таким, що в Пештї помагав складати нове міністерство. „Нову ••еру" я і пос. Мандичевекий давно заступали. Ми заступали інтереси наро­

довців і в державній і раді і в соймі, але ми не мали попертя в іжраю. Нас не уваакаво рускими послами. ТІізнїйше, в р. 1890 вступи­

ли посли народовці в а ту саму дорогу і зро­

били угоду з намісником(!?). Я вірю ґр. Ба- деньому. Але Баденї .не може всего зробити против волі шляхти .і.центрального правитель- ства(!?у. Ми вже давнїйше хотіли зложити тосіиз ліуєпйі з Поляками. Але намісника Баденього може не стати. Наслїдеик єго не ііірнзнасть ся до сеї акциї. Тому треба також з Поляками цорозуміти ся. В правді .че всі во­

їни до порозуміня салонні, зл е одна часть е нам прихильна. В політиці не треба робити те, що хо«з кождий. Се непрактично., як кож­

н и й схоче лести політику на свій сад. На політику впливають іобетавини. Давнїйше

« а с роблено шварцґелі.берами. Як Наполеон помер, Поляки сами станули при короні, там де дай стоялв. Стоячи при короні, здобувають Поляки все для себе. Ті., Щ О іфОбИЛИ угоду з Баденїм, брали справу за легко. Треба «було поставити максимальні і мінімальні, але кон­

кретні бажана. Правительетво недодержало дечого і звідси ,несмак. Длятого хотять нині деякі приступити до „славяньекопо Союза*.

Опозицая добра ріж, але 7 поелів не має сили щось вибороти. Ми не маємо народу за собою, бо ми єго не розбудили. Він опозициї не під­

держить, Ми давнїйше думали встуикти до клюбу Гогенварта. але Зємялковский і Ґро- дольский були еему иротивні. Ми зложили овій клюб з Сїнґалевичем і Озаркевичем та вийшли зле на тім. Не маючи народу за со­

бою, ми не можемо йти в опозицию. Опіяїя в краю домагавсь опозициї. Се популярний поклик, але ми Русини з онозициєю далеко не зайдемо. Як переговори не будуть мати у- спіху, тоді зложім мандати і возьмім ся до осьвідомлюваня народу. А чи всі' посли зло­

жать м андати? Для нас тепер одна дорога:

иорозуміти ся з правительством, шануючи достоїньство народа і вижидати паденя міні­

стерства. Погляди Романчука мають дещо за собою, але я на тепер з ними не годжу ся.

Егдо я є за переговорами з правительством і Поляками, щоби дістати деякі концесиї.

Пос. М а н д и ч е в е к и й : В клюбі рус­

Я к и й м а є б у т и к о н т а к т ? Чи лиш зондоване? Чи мають посли ставити конкрет­

ні ж аданя?

Пос. В а х н я н и н хоче передовсім зон­

дована, а відтак поставить ся конкретні ж а­

даня.

Пос. О х р и м о в и ч хоче відразу ставити конкретні жаданя.

Перейшло внесене Охримовича, який ста­

вить дальше внесок, щоби вибрати в цїли переговорів депутацию з 5 членів т. є Роман­

чука і по двох членів з кождого клюбу.

Пос. Р о м а н ч у к хоче, щоби депутация складала ся лише з трех членів. Сам до неї належати не буде, хоть не противить ся, щоби другі посли вели переговори, хотьби для за ­ сади, що Русини мають право все впоминати ся о концесиї для свого народа.

Пос. П і д л я ш е ц к и й ставить на чле­

нів депутациї: Романчука, Вахнянина і Сїчинь^

ского.

Романчук мимо того не хоче війти в склад депутациї, а так само Сїчиньекий і Те- лїшевский. Остаточно вибрано до депутациї:

Савчака, Вахнянина і Підляшецкого.

(Дальше буде).

Політичний огляд.

Австро-Угорщина

Н а д в и г л я д а м и с е с и ї ч е - с в о г о с о й м у застановляють ся вже тепер політики, бо від сего зависима бу­

де також сесия держ. ради. Одначе вже тепер не віщують сій сесиї доброго ви- слїду. Новий сойм ческий мав 68 нїмец- ких послів окрім 21 з вірноконституций- ної великої посїлости і нїмецких вірилї- стів, а супроти них стоїть 49 послів з консерват. великої посїлости, ческі віри- лїсти і 97 ческих послів ріжних сторон- ництв. Мінїстер-президент бар. Б е к , ба­

жаючи втихомирити ческу опозицию в держ. раді, був приневолений під вї на­

пором перевести н листопаді ларлямен- таризацию міністерства і заповів політи­

ку середньої лінії, а в грудні заявив в буджет. комісиї, що справу национ. язик, спору думає полагодити дорогою поро- зуміня між Чехами і Німцями і в тій цїли виготовляє начерк язикового закона.

Потребу такого порозуміня і конечність полагоди язикового витаня потвердив спір, який виринув в судівництві і на почтах в Чехах, а неї вижидали нетер­

пеливо заповідженого бар. Беком начер­

ку язикового закона. Полагода сеї спра­

ви в не лише важною і пекучою справою нїмецко-ческою, але вся держава вижи­

дає сего, бо нїмецко-ческий спір все спи- нював законодатну роботу в держ. раді.

На основі заяв правительства можна бу­

ло сподївати ся, що держ. рада, зібрав­

ши ся в листопаді, буде занимати ся сею справою.

Тимчасом з голосів, які відзивають ся вже тепер в ческім дневникарстві, мо­

жна заклювати, що ческі сторонництва

2 бажаю ть зараз з самим чином соймової

сесиї виточити сю справу і що они ли­

ше сойм уважають одиноким місцем для єї полагоди, а не держ. ради. Сі голоси вказують на те, що про язикову справу мав рішати ческа соймова більшсть, а не зложена з ріжнородних народностий біль­

шість держ. ради, в котрій 130 предста­

вників ческого королівства стоїть супро­

ти чотири рази сильнїйіпої більшости всіх инших країв. Вправдї можна би там су­

проти ухваленя сего закона розвинути обструкцию, одначе она лише протягну- лаб, але не спинилаб ухваленя язикового закона. Ческа С т о п запевняв, що бар.

Бек вижидає соймової сесиї, щоби з роз­

прав над сим питанєм’ там переведеного мати указку що до настрою в обидвох народних таборах. Але при відомім на- циональнім розятреню можна побоюватп ся, що соймові розправи витворять таку душну атмосферу, котра зовсім не при­

чинить ся до розвязки і полагоди сего трудного питаня.

Окрім сего питаня може також спра­

ва в и б о р ч о ї р е ф о р м и, а також вимагана Німцями справа обсади краевих посад після ключа населеня причинити ся немало до заостреня взаємин межина- родних в Чехах. Крім того Чехи ж алу­

ють ся, що задля делєґацийної сесиї і назначеного на 3. листопада речинця скли­

кана держ. ради не буде мати сойм по­

трібного часу для виконань своїх робіт.

Таким способом надії на успіхи ческого сойму не дуже рожеві.

Нїмецкий мінїстер-земляк ГІ р а д е заявив номічникови N. Гг. Ргезве, що під­

час нарад над язиковою справою в Ч е­

хах в раді міністрів доси не було мови про поділ Чех на язикові округи, ані про уступки в разі розширеня обсягу дїланя сойму ческого. Доси предложено раді мі­

ністрів начерк язикового закона. З замі- тами проти начерку виступим як ческі, так і нїмецкі міністри. Може бути, що підчас нарад над сим начерком буде по­

рушена справа поділу на язикові округи і справа розширеня автономії Ч ех. Коли рада міністрів розгляне язиковий начерк а також кілька инших предлог и. пр. про обезпеченє на старість, тоді сі предлоги будуть внесені на осінній сесиї держави, ради.

Заграниця.

Мінїстер загр. справ І з в о л ь с к и й, як звіщають нїмецкі часописи, в поворо­

ті з Парижа і Льондону, зустріне ся в Нордерней з кн. Більовом.

Становище мароканьского султана М у л є й Г а ф і д а стає з кождим днем певнїйшим. Всі прибережні міста призна­

ли єго законним володарем. Племена, ко­

трі ще недавно стояли по стороні Аб- дуль Азіса, присягають тепер вірність Мулєй Гафідови. З тим новим положенєм починає числити ся також француске нра- вительство і дненникарство. Я к запевняє Еі§аго, мінїстер війна Пікард є тої дум­

ки, що Франция перша повинна предло- жити европ. державам, щоби признали Мулзй Гафіда. ЕсЬо <Іе Рагіз дізнає ся від міністерства загр. справ, що Франция займе в Марокку зовсім невтральне ста­

новище, доки всі держави не признають Мулєй Гафіда законним володарем. Колиб Абдуль Азіс після останнього пораженя розпочав наново боротьбу, тоді Франция не буде єго спиняти, але й не буде ему иособляти.

З П е р с н і наспіли до Петербурга вісти про н о в е п о в с т а н е . Вісти про успіхи повстанців розійшли ся з Те- бріс також по инших областях держави і додають відваги населеню до нової во­

рохобні проти шаха. З Джельжи наспіла вість про нове повстане племен. Повстан­

ці увязнили урядників, обсадили урядові

*) помиляе ся п. М. Лозиньскйй, бо коли урядника виберуть членом кр. виділу, тоді єго урядову плату систують. — Ред. Русл.

доми і знищили дім Губернатора, котрий утік звідтам. В борбі товпи з війском по­

лягло багато повстанців. Повстанці дома- гають ся скликанн парляменту і за я в л я ­ ють, що до того часу не признають зверх- ности шаха. Так само ворохобня настала в Щ ірас і в Керман. Повстанці заняли Керман, а урядники і Губернатор поутї- кали. Віцеґубернатора убито. На улицях лежить много убитих і ранених. Прово­

дирі сего руху творять комітети і упра­

вляють містом аж до скликаня парля­

менту.

З Т е г е р а н у звіщають, що в мі­

сті Кершан вибухла ворохобня. По з а ­ взятій боротьбі здобули повстанці радни­

цю і за прикладом Тебрісу установили там тимчасову управу аж до скликаня парляменту.

К о р о л ь Е д в а р д нараджував ся спільно з міністром І з в о л ь с к и м і мінїстром-ирезидентом К л є м а н с о.

Предметом наради була справа Баґдад- скої зелїзницї.

Огляд часописий.

і„Носрамленіви. Паломництво галицкнх москви­

чів до Почавва. „Голоси ЛосквьГ про „русскихь Г а ли ч а н ^. Київска *Рада* про галицкий сойм і вибір руского члена кр. виділу. П. М ихайло Лозиньский про социяльну демокрацию і львів-

скі доповняючі вибори до держ. ради).

(Дальше).

В київскій »Радї« відозвав ся кла­

сний еї дописуватель (але сим разом не підписав ся (очивидно п. М. Лозинь­

ский) про галицкий сойм, про іменоване віцемаршалка а на останку про вибір руского члена кр. виділу. Про сю остан­

ню справу пише ось що:

»Тепер од імени україньско-руского народу виступатимуть у соймі два клю би:

україньский і москвофільский і обидва они виставлять кандидатів до краєвого виділу. Кого виставить україньскій клюб, ще не знати. В москвофільскомуж клюбі мають охоту на се становище, сполучене з гарними грошовими доходами, два по­

сли : Ганчаковский і Криницкий, обидва судові совітники, обидва властиво навіть не москвофіли, а »поляк.; руского наро­

ду» (,,§епіе ВиіЬепі, паїіопе Ро1опі“), о- бидва в політиці нові й нічим незаслу- жені люди, що вийшли послами виключ но дякуючи підмозі нольского уряду, а кандидували головно тому, щоби мати дохідне місце в краєвім виділі і брати подвійне жалованє: судового совітника і члена краєвого виділу*)- І сі панове так завзято оден проти другого роблять за­

ходи, щоб дістати ся на те місце, та­

кими „гарними" способами підстав­

ляють оден одному ноги, Щ — як хо­

дить звістка, голові москвофільского сей­

мового клюба д-ру Королеви стало сьо­

го вкінці забагато і він зрік ся прово­

ду в такій чесній компанії.

Повторяємо, вибір члена краєвого виділу від Українців залежить також від гіольских послів з селяньскої куриї. По- бачимож, чи вони матимуть відвагу і в соймі ствердити те, що останніми часами так часто заявляє польска печать, що властивими представниками україньского народу в Галичині треба вважати »старо- русинів», себ то москвофілів...

Вкінці зазначимо, що для нарад в справі тактики україньских послів у сой­

мі збираєть ся 20-го сього місяця наци- онально.демократичний > Ширший Народ­

ний Комітет». Україньска радикальна

партия, яка має в соймі трох своїх по­

слів, мабуть, також скличе нараду в сій справі.

З нагоди доповняючого вибору до держ. ради з І виборчого округа м. Льво­

ва і постановленої социял-демокрацивю кандидатури голови руских социялїстів Д-ра Миколи Г а н к е в и ч а пригадує п.

М. Лозиньский в київскій „Раді" ось яку цікаву р іч :

„Коли в 1906 р. львівскі Українці сьвяткували роковини побуту Хмельниц- кого під Львовом, проти сього виступила не тільки польска социяльна демократія, але п теперішній україньский социяльно- демократичний посол Вітик видав по польски відозву „Бо оЬуигаіеІі т іа з іа Ь\\о\У а“, в якій кидає камінем на па- мкть Хмельницкого та протестує проти сьвяткованя єго роковин, бо се мовляв, тільки збільшує нациовальний шовінізм.

А як автор сього допису в »Лїт.-Наук.

Вістнику» вказав на те, що коли поль­

ска социяльна демоктатія сьвяткувала побіду Ягайла під Ґрунвальдом, память

»Конституциї 8-ого м а ж , повстань Ко- стюшка, Бартоша Ґловацкого й ин, то україньскі робочі маси куди більше мо­

жуть сьвяткувати память такого чисто народного повстаня, як Хмельниччина, то другий визначний діяч україньскої со­

цияльної демократці, д. Микола Ганкє- вич, назвав мене в тодішній социяльно- демократичній „Волї“ найгіршим українь- ским шовіністом та ворогом робочого люду».

В справі згаданого вибору до держ.

ради пише п. Л о з и н ь с к и й в .ки­

ївскій »Раді« в иншім числі про становище нольскої соц. демокрациї ось що:

„Постановлено з социяльно-демокра- тичного боку кандидатуру відомого д ія ­ ча в польскій і україньскій соиияльно- демократичних орґанїзациях, д. Миколу Ганкевича. І власне спосіб поставленя сеї кандидатури застановляє нас висло­

вити кілька уваг про становище поль- скої социяльної демократці в українь- ск й справі.

,,А саме — нинішній львівский

„СгІ08“ , орґан польскої социяльно-демо- кратичної партиї, приніс в справі канди­

датури д. Ганкевича таку відозву:

„Говариші-виборцї І львівского окру­

га! Екзекутивний Комітет україньскої со­

цияльної демократці поставив у ] львів- скому окрузі кандидатуру тов. Миколи Ганкевича на носла до парляменту.

Львівский окружний комітет польскої со- цияльно-демократичної партиї, який уже перед поданою ухвалою Екзекутивного Комітету україньскої социяльної демокра­

тці мав намір запропонувати кандидату­

ру тов. Миколи Ганкевича, приняв ухва­

лу Екзекутивного Комітету україньскої со- цияльно-демократичної партпї до відо.ма та ухвалив однодушно закликати всіх товаришів до як найгарячійшого іііддср- жаня кандидатури тов. Миколи Ганкеви- ча. Львівский окружний Комітет повідо­

мив про свою ухвалу Екзекутивний Комі­

тет польскої социяльно- демократичної партиї. Екзекутивний Комітет польскої социяльно-демократичноі партиї згодив ся на становище, заняте львівским о- кружним комітетом, зважаючи на особу кандидата, зазначуючи одначе, що тіль­

ки він має право ставити социяльно-де- мократичні кандидатури в тім окрузі'*1.

„Кінцева ф раза сеї відозви значить, що польска социяльна демократия не визнає за україньскою социяльною де- мократиєю права вмішувати ся до вибо­

рів в першому львівскому окрузі, а ко­

ли згоджуєть ся на кандидатуру, вистав­

лену україньскою партиєю, то тільки зва­

жаючи на особу кандидата, який — по­

яснимо — б о г а т о б і л ь ш

ч а с у

з

п о л ь с к и х с о ц и я л ь н о - д е м о - к р а т и ч н и х о р ґ а н ї з а ц и я х , ніж в україньских.

,,Формально все тут в порядку. Люд­

ність першого львівского округа в біль- шости польска і з сього виходить, що польска, а не україньска социяльна де­

мократка має пра ю рішати про соци- яльно-демократичну кандидатуру в сьому окр узї.

(Конець буде).

Просимо ПІДНОВИТЕ ОфІШТ)'.

С ам у-’ товано

Н о В II н к и

— Календар. В с е р е д у : руско-кат.

іла пр.; римо-кат.: Стефана кор. уг. — В ч е- т в е р: руско-кат.: Тадея Ап.; римо-кат.: Бро- нислави.

— Відзначене тов-а «Достава». На сегоріч- ній першій .міжнародній виставі для торговлї і промислу в Карльсбадї зістало наше тов-о

»Достава< в Станиславові за свої ризи і зна- ряди церковні відзначене почесним крестом (Еіігепкгеціг) і великою золотою медалию.

Так уміють оцінити чужі люди змаганя на­

шого товариства — чим більше повинні всі свої гуртувати сн лише коло сего одинокого україньского товариства і тут всі потреби для церкви заспокоювати.

— В справі вижницкої ґімназиї пишуть нам з Буковини: Всім інтервйованим в справі і- спитів і вписів до ґімназиї в Вижницї доно­

сить ся, іцо єще до нині вправдї не оголоше­

ний речинець записів, але без суми ву насту­

пить се в сім місяци. Вправдї деякі часописи принесли були недавно вістку з достовірного жерела, що буковпньске правительство діста­

но наказ подбати, щоб з 1. вереснем отвори- ти ґімназию, але коли до тепер єще се не наступило, то треба вину приписати прави- тельству. Однак хотяй би лишень з дотепе- рішної практики тутешного правительства можна вносити, що руска ґімназия в Вижни- ци, єсли вже раз була порішена на рік 1908/9, то буде без сумніву отворена в тім часі, бо мпнувшого року була подібна істория з ру- муньскою ґімназиєю в Кімполюнґу, де отво- ренє наступило доперва 1. жовтня а з браку учеників стягано „охотників" з сусїдннх ґім- назий. Мабуть також сама доля стріне і нашу ґімназию, що розуміє ся має лихі наслідки для

Материні и історві зноси Гатячая з [ д а в и ш ,

Ч. 136.

Лист Олександра Барвінського до Ізидора Во­

робкевича.

Бережани, 7. л. червця (1869)..

(Дальше).

Читанка моя вже кінчптьцн и я тепера, тільки укладаю биографиі авторів!». За, тво- іха, творів!» взявт, я Муштрованого коня и Турец. бранців!», а поезий не перелічу. За, більших!»: Мурашку, Кифора и Ганусю и Дра- гоманку. Ходить мині тепер!» тільки о твою биографию. Просива» я о те Твого брата — відказава». Отже будь ласкава» списати мині поєдинчі дати і ріка» уродження, десь ходивь до школи, о скілько школа впливала на роз­

вій твого духа, а оскільки посторонні впливи, колись ординувавь ся, чимь и де пробував!».

Ота»—оть! Тута» нагадав!» я собі Твоє Егпеп- пип£ г и т мгігкі. ОезаперІеЬгег т і ї б е т Тіїеі еіпев Ргоіевзогв ап бег ТЬеоІо^ Ееіігапаїаіі.

Аізо ісЬ дгаїиііге біг, ІіеЬег ЕгеипбГ

Будь ласкава» ті биографпчні дати мині скоро прислати, бо я бима» хотів!» до кінця липня скінчити все.

фреквенциї дїтпй, бо вже деякі, що зголоспли ся до тутешної бурси, записують діти до ин- ших ґімназий з обави, щоб не стратити кур­

су. Отже просить ся всіх компетуючих до рускої ґімназиї в Вижници підождати без о- бави євіе якийсь час, бо ґімназия єсли раз була рішена на р. 1908/9 м у с и т ь б у т и о т в о р е н а в т і м ч а с і . — Н. Ґ .

З Вижницї доносять нам, що впися до тамошної ґімназиї відбудуть ся коло 15. ве­

ресня, але певно не можна ще сего ска­

зати.

— Україньскі книжки на Кубаньщинї. З Ка- теринодару доносять: Ось уже тижнів зо два пройшло, як почав торгувати україньский кіоск. Можна сказати, що справа йде поки що добре. Цікаво, що найкраще йдуть україньскі книжки. Ось приклади в перший день укра­

їньских книг продано на 9 карб, з копійками, а московских тільки на 20 коп. чи що. І тіль- I ки осе 21. серпня за московскі книжки втор- більше нів карбованця. Тимчасом мо­

сковских книжок в кіоску більше ніж на сот­

ню карб. Можна бути певним, що добра по­

ловина з них так і остане ся непроданими, як що не віддадуть їх кому за пів ціни. Щож до україньских книжок, то найбільше питають ся за драмами і комедпями, а їх саме в кіо­

ску зовсім мало; йдуть гарно праці Б. Грін- ченка, „Про старі часи на Україні" М. Гру- шевского. Ледви не вся розійшла ся „Розва­

га". Історичні книжки взагалі йдуть гарно, о- собливо малі брошури, але питають ся і за такими, як „Исторія украинскаго народа" — М. Грушевского, та „Історія України Русії" М.

Аркаса. Прохають і україньских ґазет, та на жаль і досі їх нема в кіоску, незабаром по­

винні й вони прийти. Між публикою, яка на­

відує ся до кіоску, багато помітно учителів, а жіноцтва чомусь зовсім не видко.

— БеатиФІкация Пія IX. Оіогпаїе сГІІаІіа до- носихь, що між актами, які предложено комі- сиї, вибранін’ до справи беатифікациї папи Пія IX, є ось який: Коли Пій ЇХ в 1864. року був ще ґрафом Мастаі Феретті і кардиналом Снолєта, війшов раз до єго бюра єго секре­

тар і доніс, що в передпокою жде якась чор­

но завоальована пані на.послухане. Кардинал відповів: «Йду зараз», але не пішов до перед­

покою, але до каплиці, де молив ся дуже дов­

го. Секретар тричи пригадував кардиналови, що пані жде на послухане, але кардинал все по­

вторяв: „Йду сейчас". Коли секретар четвер­

тий раз прийшов до кардинала пригадати єму ждучу паню, кардинал незвичайно блідий і зворушений, відповів: „Говорю з живими, а не з номершими". Секретар, не зрозумівши тих слів, вийшов, аби переказати їх тій панї,

До 14. Липця адресуй сюди. А як на 13-го висилати мета», адресуй пасії БгІасЬсіпсе

рег Тагпороі.

Посилаю Тобі моє поличчє, щобись при­

гадав!» собі- свого старого и вірного друга Олексу.

Ч. 131.

Лист Осипа Барвінського до Ізид. Воробкевича.

Львіва». дня 14. Червця 1869.

ІІзндове, друже мій незабутний!

Читаючи твій лист з 8-го с. м., часто приходило мині через ум, чого то ти такий клопотливвй, чого тобі такого уявляєтця, що може нікому й через голову не прийшло?

чого ти недовіряєш мині? От на пр. те по- суджуваннє, що я гніваюся на тебе. Почім же ти судити можеш, що я гніваюся на тебе? Хиба се значить гніватися, як я через довший час неміг нічого до тебе писати?

Хіба написати лист до кого, зн а ч и т ь уже не гніватися? А отже я не писав до тебе лист уже через довгий-довгий час, и я не гнівався на тебе — а тепер пишу и кажу отверто, що гніваюся на тебе, мій Братіку! Чому, за- питаєсся. — Причиною сего гніву твій послід- ний лист, а чуюся бути ураженим, поперше, сею певностию, с котрою ти мині кажеш, що я на тебе гніваюся и тим довгим перепро-

але застав єї мертвою на долівці. Повідомлена полїция провірила, що був се мужчина пере­

браний за женщину, який прибув очевидно в тій цїли, щоби убити кардинала, бо найдено при нїм штилєт.

— Також складка. Коли недавно бальон ґр.

Цепеліна згорів, нїмецка суспільність подра­

знена в своїй амбіциї урядила складку на но­

вий бальон і зібрала доси нї менше нї більше лише три мілїони марок. З кождим днем сей бальоновий фонд ще зростає.

— Дрібні вісти. В Пикуличах коло Пере­

мишля згоріли онодї три доми і одна стодола.

Ш кода виносить поверх 10.000 К. а була ли­

ше в части обезпечена. — Професор церков­

ного права на черновецкім університеті, др.

Вальтер Гирман, став іменований звич. про­

фесором того предмету на університеті в Інс- бруцї на місце звісного проф. Вармунда.

Оповістки.

— Іменованя. Цісар іменував професора V.

реальної школи в Кракові: Ілярия Голубовича директором реальної школи в Снятинї. — Ста­

роста А. Ґубатта іменований радником при намісництві у Львові. — Старости Кар. Лїдль, Вінк. Добровольский і Ґуст. Брікнер, референт гал. фонду пропіпацийного, іменовані радника­

ми намісництва, послїдний „ехіга з іа іи т " . — Старости Юл. Кукуревич у Львові і Ад. Спи- рид. Телїховский в Золочені одержали титул і характер радників намісництва, — Мінїстер справ внутр. іменував старостами: секрет, на­

міси. Йос. Днїстряньского, Пет. Гамулїньского і Альф. Лончиньского, ст. коміс. пов. Едм.

Станиславского, секр. наміся. М. Калїневича, Ром. Юровского-Юровіцкого, Йос. Несьолов- ского і віцесекрет. в мінїст. справ внутр. Каз.

Строньского. — Мінїстер справ внутр. іменував комісарів повіт, д-ра Стеф. Желеховского, д-ра Чесл. Трембаловича, Каз; Мадуровича, д-ра Бр.

Квятковского і д ра Волод. Врублевского се­

кретарями намісництва. Наконець іменував мі­

нїстер справ внутр. комісарів повіт : Вінк.

Вічковского, Тад. Макаревича і Вит. Барт- маньского старшими комісарями повітовими

— Заряд монастиря СС. Василиянок в Яво-]

рові подає до відома, що в році шк. 1908/9 отвнрає 1-ий рік семінариї. Вступні іспити бу­

дуть відбувати ся в днях 10. і 11. вересня.

— Вписи до висшого музичного Інститута товариства ім. Микола Лисенка, відбувати ся будуть почавши від 13. вересня між год.

10 а 12. рано, і між год. 3. а 4. по полудни в льокали тов-а „Народний Дім"

(ул. Театральна 22) II. поверх (через ґалєрию на право). Наука розпічве ся дня 15. вересня.

Близших письменних інформаций уділяє голова тов-а проф. В. Шухевич, Львів, ул. Собісчини 7.

шеннєм, а друге тому гніваюся, бо досадивпсь мині сими словами: „Дармо візираю я „Оле­

ну", дармо и „над!» золотою Бестрпцею", а про моі дрібненькі діти, ті горячі слези- думочки, и не споминаю, бо від коли настав!»

Яковенко и Шашкевич!», то вже трудно мо- емт» дітямт» у світ!» пуститись. А єсть ще тих!» дрібненьких!, у вас!» много, а вони тому не виною, коли їх!» така судьба, щоб!, забу­

тими були". Себ то ми, а лучше сказати я, гадаю собі так: що там топ Млака за поет?

от поети: Яковенко и Шашкевич, таких нам треба, а сі Млачені поезиі заховано де, нехай забудутця, нащо іх в світ пускати!

Не думай однакож, мій любий Друже, щоб!» я хотів с тобою різнитись і на тебе сваритись за того що попереду вимінивим: а уневиннятися не гадаю, бо я тобі в моіх п о- п е р е д н і х л и с т а х сказав що и як зро­

бив ся з „Оленою" и оповіданнєм „над золо­

тою Бистрицею" и що я загадав с твоіми думочками. Тількиж жалую отцего, а жалую сего прочитавши сі слова у твоім листі: „Чи­

таним!, щось у Правді про князя Єрему, она підписана моімт, псевдонпмомт», але опріча, моіх треха» слів!» из початку і мові гадки, припадає заслуга не мені, а комусь другому!"

(Дальше буде).