Ч. 194. Льзів, середа дня 27. серпня (9. вересня) 1908. Річник XII.
Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмені мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о 5і |і год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
АНАТОЛЬ ВАХНЯНИН
Материли и вмїтіи Русявів вії часу так званої „вовоі ери“ .
(Дальше).
Загальні замітки.
В сесиї 1894 р. від 22/11—2 6 наші посли не робили майже нічого. Романчук та Тели- шевский виступили з руского клюбу і стали д и к и м и , бо про славяньску коалїцию, про яку маячили, самі Чехи відтак не дбали. Пі- дляшецкий мало всім інтересував ся. Він скептик і апатичний. Охримович являв ся хвилево, але був до всегоіндіферентний. Ман- дичевский був на 3 місяці лиш зо два тижднї всего, а потім хотів конче дістатись до делє- ґаций. В сій діли писав він з Надвірної два приватні листи до Давида Абрагамовича (про що останний сам мені розказував) і просив ся(!) в делегати. Страшно. Я поговорив з За- леским та Абрагамовичем і они згодили ся вибрати Барвіньского.
Що зробив Барвіньский в делеґациях (14|9—12 10) — се відомо. Перший раз Русин говорив в делеґациях про руску справу. А Мандичевский, вибраний перед тим, не сидів навіть в місци (в стеноґр. протоколі зазначено лише: А ЬиезепЬеіІзапгеі^е).
В часі вистави у Львові говорили з мі
ністрами Пленером і Шенборном посли Бар
віньский і Савчак. Пленер сказав: Меіпе Неггеп!
даз гиіЬепізсЬе Уоїк Ьіідеі іа іп Озі^аіігіеп еіпе £ЄзсЬ1о88епе Мазве. 8іе кбппеп іа хуігкеп ипд ичгкеп. Шенборнови дякували посли за введене фонетики в судах (ещ о і руского письма). Шенборн сказав: За, аЬег діє Ки- іЬепеп зсЬгеіЬеп £аг пісЬі гиіЬепізсЬ. (От, біда!)
През. мін. Віндішґрец відніс ся до ви
ставки руских товариств дуже симпатично.
Він інтересував ся видавництвами, які ми оба з Барвіньским ему показували.
Коли я цїсареви на виставі (після авди- єнциї в палаті намісника) сказав, вказуючи на видавництва тов. ім. Ш евченка і педаґоґічні:
„Иеіп, ез ізі пісЬі тієї топ д е т . \¥ іг зіпд егзі іп дег Епі'ичск1и陸 — цісар відповів:
„Меіп, ез ізі 8еЬг у іє і!“ До пос. Савчака ска
за в цісар:; „Б іе гиіЬепізсЬе ИаНоп ізі еіпе Ьгате Каііоп, аиі діє ісЬ т і с Ь уегіаззеп капп"
а дальш е: „Ез їгеиі т іс Ь , давз діє КиіЬепеп іЬге Уегігеіег і т ЬапдезаиззсЬизз ЬаЬеп". Сі слова мали значінє, що правптельство серіоз- нїйше дбає про руску справу, як давнїйше.
Успіх нашої політики.
При кінци сесиї в маю 1894 мав я гово
рити ще у відповідь Чехам та Румунам, але годі було навязати річ.
Загальні збори членів „Народної Ради"
(дня 3|У 1894 р.).
Число зібраних около 100 осіб.
Проводять Чайковский, Тишовницкий, Качала.
Р о м а н ч у к иромовив: Руский нацио- глїзм зазначили Марк. Ш ашкевич і Русини
в 1848 р , головно Яхимович в меморандах до міністерства. Опісля були провідники Русинів на манівцях по рік і 361, а деякі з них шири
ли вже московщину. Після 1861 року марку
вали национальне становище Русини „Вечер- ницями" і „Метою". В 1866 р. старші замар- кували себе кацапами. Від сего часу роздор.
„Руску Бесіду" прогнано з „Народного Дому".
До опозиції! против Поляків прилучила ся опозиция сунротив правительства, котру вели народовці, закидаючи москвофілам маме- люцтво.
В р. 1879 иробовано звести Русинів до купи. Трийцять членів народовців хотіло всту
пити до „Русской Радьі", але їх не прийнято.
З того вийшла потреба заснована „Народної Ради" (1885 р.).
Народовці війшли до сойму в 1883 році і заняли там опозицийне становище супротив Поляків і правительства. Опозиция народовців була позитивна. В роках 1883— 1839 узискано в соймі: 1) основане першої Гімн, кляси в Пе
ремишлі, 2) маршалок почав промовляти по руски 3) а крім сего дістали ми одного члена в краєвім видїлї.
В р. 1889 війшло до сойму більше число послів народовців. їх політика була зразу опо- зицийна і доперва в р. 1890 настав зворот...
„Народна Рада" йшла паралельно з опозициєю послів. В р. 1890 зближили ся народовці до правительства. Надії не здійснили ся. Прави- тельство саме зближило ся а посли сказали:
се проба: Я не поділяв сих надій. Ми приняли подану нам руку а я сказав: „Не удасть ся проба, то я зложу мандат". Мені сказано: „Як не удасть ся, то переходіть в опозицию, але мандату не складайте!"
В р. 1892 вислано депутацию до намісни
ка, де заявлено, що акция скінчена. На зборах
„Народної Ради" (дня 26ІХІІ 1892 р.) заявили Русини своє невдоволенє і запала резолюция, щоби вести опозицию.
Чи маємо тепер заняти иньше стано
вище ? ,
Яка є система супротив Русинів ?
1) Щоби Русинів зпольонїзувати і зляти- нїзувати — отже, щоби їх ослабити. Давна орґанїзация була єрархічна. Сю орґанїзацию ослаблено. Знесено терно. Єзуіти обняли ре
форму василияньских монастирів. Ж андармам віддано нагляд над духовеньством. Будучі єпи
скопи будуть виходити з посеред Василиян.
2) Орґанїзация автономічна має рівнож на меті обезсилити Русинів. Число руских послів змаліло. З числа 47 зредуковано на 16 (нині менше). Все то діє ея під впливом пра
вительства.
3) Ради повітові не наші. З них відсуне
но Русинів з гори. Рівнож хотять нині вдари
ти на громадскі ради, де накидають війтів.
Давнїйше вибирано їх що три літа, нині що шість. Вибори війтів відбувають ся під нагля
дом комісарів. В с ю д и п і д к о п у ю т ь р у с к у с и л у .
4) Краєва рада шкільна не наша, повіто
ва не наша. Громадам відобрано право пре
зенти учителів. Тепер війшов ще заступник двора до громадских рад і повітового виділу.
(Дальше буде).
З Белзкого Деканата
одержуємо до поміщена отсей
ПРОТЕСТ.
Сьвнщеники деканата Белзкого зі
брані дня 3. вересня с. р. на соборчику деканальнім в Шміткові заявляють своє обуренє по причині тяжкої обиди нанесе
ної їх Ексцеленциї Митрополиті в 182. ч.
»Дїла« в артикулі затитулованім: »Ад т а р г е т РоІопіае £ Іо гіат« , де в бруталь
ний спосіб нападає автор статі на честь найнисшого Достойника Церкви руско- католицкої. Одноголосно ухвалено осте- речи речену часопись, наколи би в будуч- ности яка-то статя антірелїґійна або обра
жаюча князів церковних появила ся на єї стовпцях, то духовеньство деканата Белзкого буде старати ся вплинути на загал руский, щоби як брати в Христї так і підчинений їх душпастирству нарід пренумерувати її залишили.
Соборчик деканальний звертав ся до Преч. Духовеньства всіх трех Епархій, щоби в імени сьвященичої солїдарности вступило в вго сліди, стануло в обороні свовго Епископату і тимто дало повну сатисфакцию Єго Ексцеленциї за нанесе
ну зневагу, заразом заявило, що недозво- лить безкарно огидити достойну личність Єго.
Дальш е звертає ся соборчик дека
нальний до спілки „Д іла", щоби в склад редакциї покликано людий моральних і віруючих, котрі оживлені духом любви Христової устороняли би всякі роздори межи дітьми одної Матери Церкви і не виступали ворожо супротив єї католиц- ких засад, противно помічні були ду- ховеньству в ширеню християньскої куль
тури, на котрій єдино попиває щасте, розвід і сьвітла будучність народів.
Шмітків 3. вересня 1908.
О. К. Селецкий, декан белзкий. О. В . Ринявец.
О. Плешкевич. О. Олександер Ляврецкий. О.
Іл и я Крайчик. О. Щастний Раставецкий. О.
Григорий Грицик. О. Іван Худик. О. Ю лїян Криницкий. О. В. Ковальский. О. І. Ковальский.
О. Миколайчук. О. Пясецкий. О. Черевко. О.
Лазоричцак. О. Граб. О. Л. Салук.
Боротьба православія проти катол. Церкви.
(Дальше).
Чиновничий характер росийскої пра
вославної церкви і недостача справдеш
нього Христового духа причинили ся найбільше до витвореня всяких сект, а між иншим також т. зв. штунди на Укра
їні. Ми вже навели в останнім числі ві
дозву, з якою звернули ся сектанти до до місионарского зїзду. Для поясненя від
носин, які там панують між державною церквою, зглядно єї місионерами а штун
дистами і для зрозуміня, як можна би найскорше довести до наверненя їх, по-
2 даємо дальше вельми характеристичну
статю д. Миколи Василенка.
Д-дїй Мик. Василенко подав в „Кіев.
В'Ьстях'ь» цікаву статю під заголовком:
»3наю гь ли сектантство наши миссіоне- рьі?< (ч. 195 „Кіев. В.“) і на підставі ма- териялу, головно місионерского, доводить, що вони єго знають но верхах, певній- ше — зовсім не знають. А не знають через те, додамо вже ми від себе, що сучасне духовенство в Росиї по більшости не знає самого народу, не знає єго пси- хольоґії, душі і становить ся до своєї пастви по чиновницкому цілком формаль
но. Чи дивнож, що й наслідки боротьби з сектярством у духовенства бувають мало корисні, а инодї так навіть шко
дливі.
„Я пригадав собі оден факт, про який вичитав кодись, років 10— 12 тому в якійсь часописи. Факт сей дуже запав мені у память; він на стільки цікавий і не втеряв свого значіня й доси, що я зважуюсь подати єго до відома наших оо. місионерів.
„Було се в Катеринославщинї В яко
мусь селі— вже не пригадаю, як воно на- зиваєть с я — обявив ся штундизм. Та так поширив ся, що захопив ціле село. Міс
цевий сьвященик, з молодих, ужив всіх казенних способів на боротьбу з »заблуд- шими< парохіянами, та вдіяти нічого не міг, мусів кінець кінцем замка повісити на церковних дверях, бо селяни не хо
тіли ходити до служби Божої, перестали й до батюшки звертатись.
„Не пригадаю вже, як воно вийшло, а тільки другий батюшка, з сусіднього села, довідавшись про се, схотів і собі ще побалакати з сими штундистами. При
їхав. Зібрав ціле село на майдан і повів бесіду ось у такій дияльоґічній формі.
— Здорові були, люди добрі!
— А чого се у вас, люди добрі, цер
ква замкнутою стоїть?
— Бо її вже нам не треба — відпо
відають задиркуваті голоси. — Ми тепе
реньки вже ш тунда!..
— Штунда, кажете?
— А так, штунда.
— А батьки ваші та діди теж штун- дами були?
— Ні, вони були православні— чують ся голоси.
— А може ще й козаки були?
— Егеж, діди були козаками...
— От такої! То як же се ви, люди добрі, проміняли дїдівску віру на якусь там штунду? От ви кажете, що діди ваші та були козаками. А козакиж край наш рідний від ворога захищали, віру право
славну прадїдівску боронили, кров за неї проливали, а ви тепереньки штундою ста
ли... От таке то робить ся тепер на бо
жому сьвітї!
По натовпови прокочуєть ся глухе гудїнє. Люди стоять, похнюпивши голови, спустивши ОЧИ.
Сьвященик звертаєть ся далі до мо
лодиці, що стояла недалеко від єго.
— А ти, небого, теж штунда?
— Штунда, батюшко, штунда, чоло
вік штунда, то й я — відповідає молодич
ка жалісливим голосом.
— А матінка твоя живе ще, чи вже померла?
— Померли, батюшко, давно по
мерли.
— Померла, кажеш... Гай-га! Як же тобі не гріх? Матінка тебе ростила, до
бру навчала, а ти штундою стала? Може її душенька тепер побиваєть ся там, ді- знавши ся, що ти у штунди пошилась, а тобі й байд же про се?...
Ж інка в сльози.
Не пригадаю цілої бесіди, але на
слідки її, як писало ся в часописи, були ті, що батюшка, який не занехав в сво
єму житю народної национальної стихії, батюшка, що хоч і не знав може добре
усіх тих казенних місионерских правил та приписів, по яким треба навертати до православя відпавших, але знав добре народню психольоґію й сам переняв ся нею — сей батюшка, кажемо, мусів в той же день відчинити церкву, бо того вима
гали »штундарі«, відчинив і відправив молебень, а винесені з хат селяньских образи знову позаймали свої місця по кутках...
Висновок звідси, здаєть ся, ясний:
штунда і всякі инші секти — се наслідок відірванности духовеньства від народу, єго кастової відокремлености, наслідок занеханя национадьного елементу та ще чиновницкого формального відношеня до народу.
(Дальше буде).
Політичний огляд.
М і н і с т е р з а г р. с п р а в бар.
Е р е н т а л ь, як ми вже звіщали, ви
їхав з Зальцбурґа, де відбув переговори з італійским міністром загр. справ Т і т- т о н і м, до Берхтесбаден. Тут відвідає бар. Еренталь державного нїмецкого с е кретаря Ш е н а (8сЬбп). Деякі дневники зазначували, що сі відвідини мають чи
сто товариске значінє, одначе в дїйсно- сти виявило ся зовсім що иншого. Бар.
Еренталь нараджував ся кілька годин з секр. Шеном, а ся нарада має неперечну звязь з нарадою відбутою в Зальпбурґу з міністром італійским Тіттонїм. Отсї на
ради державників і дипльоматів тридер- жакного союза потверджують тісну при
язну звязь і неперечне порозумінє між союзниками у важних тепер політичних справах. Се висловлено також в урядо
вім оповіщеню ц. к. телєґр. коресп. бю- ра, що в Зальцбурґу і в Берхтесбаден обговорено основно межинародну п о л і т и к у, а при тім стверджено наново вельми в і д р а д н у з г о д у в п о г л я д а х к а б і н е т і в т р и д е р ж а в н о г о с о ю з а .
Се оповіщене про зїзд сих дипльо
матів, яким зазначено прихильно вижи
даюче становище тридержавного союза супроти нового звороту в Туреччині, ви
звало в Огоманьскій Порті і між молодо
турками вельми добре вражінє.
В м а р о к к а н ь с к і й с п р а - в і викликане зворушене і роздратова
не почином нїмецкого правительства що до скорого признана Мулєй Гафіда за конним султаном, починає помалу втихоми
рити ся. Показує ся, що се зворушене і роздратоване викликала і піддержувала неприхильна Німеччині часть француско- го і анґлїйского дневникарства. Одначе змаганя сеї частини анґлїйского дневни
карства можна вважати невдалими. Оаі- 1у Те1е§гарЬ помиляє ся, думаючи, що Австрия не буде піддержувати берлїнь- скої політики, бо Австрия держить ся так само як і Німеччина, строго поста
нов договора в Альджезірас, а наруше- ня сего договору можна побоювати ся хиба з француского боку. Нїмецка нота держить ся в рамах договору в Альдже
зірас а домаганєм скорого признана Му
лєй Гафіда і полагодою наслідства пре- стола не обмежує зовсім постанов европ.
держав. Але сего ніхто не заперечить, що лише ііризнанєм Мулєй Гафіда можна довести до втихомирена Марокка, а що Німеччина добре ориєнтувала ся в цілій марокканьскій справі, показує найліпше упадок Абдуль Азіса.
Іспаньско-француска нота вислана вже до европ. держав підписаних на договорі в Альджезірас і тепер уже не
ма поводу визискувати поступованє Н і
меччини в напрямі для неї ворожім.
Іспаньско-француска програма вимагає
в своїй основі лише признанн Мулєй Гафідом договору в Альджезірас і ви
пливаючих з него прав Европейцїв, від
ділків отже виразно вимагані межина- родними інтересами поруки від окремих домагань, які не вяжуть ся з сим дого
вором. Всім отже державам лишає ся свободу що до їх народо-господарского розпросторена.
П о л о ж е н е в П е р с н і стає з кождим днем грізній ше, як подає петер- бурска телеграма в Баііу Те1е£гар1і. В південній Персні новопоставлені Губер
натори, що купили собі свої посади, грабують села немилосердно і вивозять цілими караванами килими і инше добро.
Населене зійшло на жебрачу торбу. В Т е г е р а н і сподївають ся кождої хви
лі грізних подій, бо населене обурене вмішанєм Росиї, а від шаха нема ніякої помочи. В Т е б р і с побоюють ся про
лину крови, козаки хотяіь бомбардувати місто, а Сата-хан заявив, що першім вистрілї 15.000 узброєних населенцїв ки
не ся на козаків. Населенцї Тебрісу є по більшій части Татарами. Противники шаха в Тебріс дістали останними часами від своїх земляків поселених в Цгргоро- дї грошеву поміч телеграфічною доро
гою.
Просімо відш иті перепиту.
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Сави, Пімана; римо кат.: Ґорґояія. — В ч е т в е р : руско-кат.: Августина; римо-кат.: Николая.
— Нова редакция „Д'ла“ по уступленю п. Л.
Цегельского зложила докази, що з тим н е з м і н и т ь с я н а п р я м д н е в н и к а . І спра
вді в брутальній напзсливости не тілько для Церкви і народу руского, але і для самого дневника „Діла" много заслужених людий, редактори сего дневника зовсім не змінили ся і подібні до тих воробцїв, що повлазили до ластівячого гнізда та тепер его каляють сво
їм поганим писанєм. Ось в останнім числі 200, перенечатуючи з „Руслана" протест нашого многозаслуженого народного ветерана Впр. о.
К. С е л е ц к о г о , додає від себе „Діло" ось яку нікчемну примітку:
»Браво, Ви. Селецький! Дебют знамени
тий, тільки сцена зле вибрана. Такі здібности аж просять ся до Цгіеппік-а роїзк-ого в ру
брику „8рга\уу гизкіе“ !...«
На се ми скажемо, що характер Впр. о) Селецкого і его заслуги признає вся Русь, о- крім хиба тих „зьвізд", які виховали ся і ви
ховують ся останними часами в „Ділі". Там сияли такі зьвізди, як ославлений Демянчук, там сиділи люди, що висали в „Ділі", а від
так доносили всі тайни „Народного Комітету"
і партиї до Б гіеппік-а роїзк-ого і ще деинде.
Отже такі „зьвізди" не мають права бути менторами суспільности і каляти честь заслу
жених для народу людий.
Але не тілько що до напасливбсти і бру- тальности не змінила ся нова редакция „Ді
ла4, але й там, де не стає їй аргументів, при- мішое випробовану методу крутійства і непо- слїдовности. Ось н. пр. з нагоди вчерашного вибору посла у Львові до держ. ради пише
„Діло":
>Инакше виступають за „народовою" кан
дидатурою проф. Рошковского >Руслан< і »Га
личанина», яким не перший раз трапляеть ся в справах нашої национальної політики опи- нити ся в компанії".
Є се наинїкчемнїйша брехня, начеб »Ру- слан» виступав з а к а н д и д а т у р о ю п р о ф . Р о ш к о в с к о г о (чому »Дїло« не навело сего місця і числа?!). Ми лише вказували на п о с л і д о в н і с т ь п. Лозиньского, котрий в «Ра
ді» докоряв социялїстам польским, що они
з дбають л и т е про польский віап розіасіапіа, а
тут »Дїло«, в котрім той сам п. Лозиньскии є дїйснпм головним редактором, розпинає ся за кандидатурою социялїста Ганкевича, хоч як т е с а м о „Діло" в т і м с а м і м ч и с л і при знає, що п. Ганкевич на всіх зборах заявляєть ся за відбудованєм Польщі та зі своєю руско- стию зовсім не манЇФестуєть ся, а те саме потверджують ііп. Гудец і Дияманд, що М.
Напкіе\сіс2 )езі ^ о г ^ с у т рггу]асіе1ет пагоби роїзкіе^о! Отеє послідовність «Діла*, котре ту кандидатуру горячо попирало.
Що ми нераз вказували на безглуздість
»Дїла« а те саме часом зробив і „Галича
нина", а так само ріжні инші дневники, се іце не означає, начеб ми творили з ним яку компанію, бо ми все поборювали москвофіль
ство. Алеж »Дїло« має дуже коротку память.
Як оно роками цілими було в союзі з „Гали- чпнином'ь" і веїми Марковими, Мончаловски- ми та Дудикевичами, поки онп не прохворо- стили на „високім замку" своїх союзників!
Така нікчемність політична виявила ся і в о етапнім посольскім виборі. Плюгавить ся барвінчуків і в „Ділі" і „Землі і Волі" і т. д., але як ходить о голоси, то ті самі люди, що обкидають болотом барвінчуків, на стілько ще безличні, що насилають свої креатури до барвінчуків і жебрають о голоси для Ганке
вича!
— З головного комітету ратуннового. Дня 4.
вересня с. р. відбуло ся четверте заеїданє го
ловного комітету рятункового. По переведеній дискусиї ухвалено, що з кредиту уділеного міністерством на безпроцентові позички для середних рільників — позички будуть удїлю- вані рільникам середним ведучим господар
ство на обшарі що найбільше 250 гектарів (около 435 морґів), котрі внаслідок живлової катастрофи загрожені є в своїй екзистенциї господарчій а то як властителям так і ужит- куючим і посесорам, скоро їх илоди після оцінки шкід, переведеної для відписана подат
ків, є зовсім знищені або бодай в трох че
твертих частях ушкоджені. Кожда позичка має бути забезпечена або гіпотечно в грани
цях реальної вартости майна або також за порукою двох о_-іб маючих відповідні услівя, або наконець запорукою союзів або інститу- ций фінансових або господарских. Позички будуть безпроцентові, сплачувані в рівних пів
річних ратах 1. січня і 1. липця кождого року, почавши від 1. січня 1910 а кінчачи 1. липня 1918 р. Позичка не може переступати 5.000 К.
Подане о позичку треба вносити найдальше до 10. жовтня на руки дотичного староства на формулярах, які староства будуть безплат
но видавати тим, що зголосять ся. Наспіваючі
Матерій» до іиорві звони Галча»
з Буковини.
Ч. 136.
Лист Осипа Барвінського до Ізид. Воробкевича, писаний 1. липня 1869.
(Дальше).
Вахнянин перепрашає Тебе дуже через мене, що до сего часу так мало поміщував Твого у Правді и обіцяв мині блисько що числа подавати твоі думки, а по скінченю Причепи печататиме и Олену и Циганку (себто
„над золотою Бистрицею"). 5-ого Липця ла
тинського рішитця пересправа библийного то
вариства англійського взглядом переводу на
шого библиі, що при Правді видаетця, и як тільки возьме се товариство нашу библию на
■себе, наша Правда побільшитця форматом значно; а втоді будемо подавати и більші твоі поеми, як: Кечай и Черниця. Будь отже супо
кійний, мій друже єдиний, и не гнівайся, що тепер ще дуже мало з твоіх творів у Правді печатало ся, бо й там у нас такі великі твори зачали печатати, як Причена и Довбуш — нащо и я був трохи розсердився. „Тепер" ка
же Вахнянин, задоволимо усіх наших дописе- вателів, бо сподіюся, що Правда спевностию побільїпитея".
ноданя будуть староства предкладати зі своїми внесенями намісникови, о скілько однак тоті внесеня мали би бути негативні, то поінфор
мують ся насамперед в повітовім комітеті ратунковім. О удїленю позичок буде рішати намісник на основі ухвали головного комітету ратункового.
— З „Дністра" дістаємо спростоване до вче- рашної новинки п. з. „З сокільского житя", що в Порічу янївскім „Дністер" не має свого агента. На се пояснимо, що як аґент „Дністра"
так і сотрудник, котрі ворожо виступають проти пожарного „Сокола" в Порічу, походять з сусїдного Страдча, з яким Поріче творить одну парохію. Сподіємо ся, що Сьвітла Ди- рекпия „Дністра" як заняла ся нашою новин
кою, так само займе ся своїм агентом в Страд чи, на якого поріцкі господарі дуже від
казують.
— „Отзьівь". Девять сеймових послів-мо сквичів: др. Ганчаковский, др. Дудикевич, о.
Колпачкевич, др. Король, др. Криницкий, Ал.
Крисоватий, Мих. Миронюк-Заячук, о. Сеник і Ів. Трач, оповістили у вчерашнім „Ґалїчанї- нї“ „Кт> Галицкой Руси отзьівч, русскихч. де
путатові, Галицкаго Сейма". Відозва зазначує на вступі, що руский нарід Галичини вибрав 21 послів, з яких лише 9 признає ся за „рус
ских" представителїв „русского" народа. Д аль
ше говорить ся про покривджене „русского"
народа при виборах, про „русскую" народну ідею, про „русское" народне єдиньство, про основане послами „Русского Клуба", про обо
рону «русского народа Галича< і т. п. Між ин- шими жаданямп, які поставить в соймі „Рус- скій Клуб", наведено засновуване „для русска- го народа русских учебних заведеній, отвіча- ючих єго народному духу і єго народним по- требностям". Дальше взиває ся „русских" ви
борців, щоби відносили ся до своїх послів з довірєм, доносили їм про всякі кривди народ
ні, а вкінци відкликують ся посли до Поляків, щоби признали „русскому" народови повну і безусловну рівноправність в краю, до якої він буде змагати мимо перепон, мимо „штучного викликувана русского сепаратизму". По кіль
кох ще грімких фразах про своє не-аби-яке становиско слідують підписи 9-тки москвичів.
Ціла відозва робить вражінє, що ось то „Рус ский Клуб" соймовий буде нібито одиноким заступником Русинів в соймі.
— Чернихівска подія прийде-небавом перед суд в Тернополі. Державна прокуратория ви готовила вже акт обжалованя проти 29 селян і 9 селянок з Чернихова, закидаючи їм пуб- личне насильство, бо з оружем в руках ста
вились проти жандармів і не послухали при- казу: розійтись! Акт обжалованя обнимйє 40
На такі річи Вахнянина' годі було мині упоминатись о звернення твоіх творів, щоб не уразити и Вахнянина, бо годі вже мині з усі
ма позариватись.
Спитаєш ся може єще: щож з повістею з Чорногори ? Братіку, річ така, я прочитав Твою повість що 3 и 4 рази и прийшов до того пересвідченя, що у тебе не було доста- точних жерел, звідкіляб ти міг спізнати зу- повне життє чорногорців, и задля недостачі материялу особи, скрислені у сій повісти, більше русини, як серби або специяльнійше сказавши, чорногорці. Друга похиба у твоій повісті єсть, що уся чинність (НапсПип§г), увесь розвій чинности и розвій характерів осіб, тілько нашкіцовано и скорше виглядає вона на начерк до повісти, як на повість викінь- чену. Щоб сю першу похибу справити, почав я читати подорожи но Чорногорі, познакомля- ючись из життєм Чорногорців. Однакож з'ьупов- ного знаня я ще собі не призіськав, щоб мож забратися до справлюваня похибів етногра
фічних, хоть прийшов я вже до спізнаня, що се або те не відповідає Чорногорцеві. Длятого я подер сі моі справлювання, пороблені у твоім утворі, щоб вони не стались тільки зни- щеням правдивости у твоіх чертах сего опо
відання; и відложив я се аж на по вакациях, бо підчас вакаций годі мині дістати що най- важнійше діло етнографічне від самого Ка- раджидча: Мопіепе^го ипб Діє Мопіепе^гіпег, де усі їх звичаі, обичаі, обряди и усе життя
сторін аркушевого письма. Розправа відбуде ся перед вирішуючим трибуналом, а не перед лавою присяжних. До розправи покликано по
верх ЗО сьвідків. Розправа відбуде ся при кінци сего місяця протягом кількох днів.
— Емеритовані судові радники — адвоката
ми. З Відня доносять: Найвисший трибунал видав вирок, яким відкинув подане одного з емеритованих радників еуду краєвого о впи
сане єго на листу адвокатів. Доси такі вписи відбували ся без трудности. З рішеня найвис- шого трибуналу показує ся, що иайвисший суд хоче обмежити наплив судових радників до адвокатури, щоби вдоволити в тій мірі ви
словлюваним жаданям заводових адвокатів.
— Євхаристичний конґрес. Нині розпочав ся в Льондонї євхаристичний конґрес, якого про
грама є ось яка: Вторник: вечером привітні сходини. Середа: торжественне отворенєнарад в Вестмінстерскій катедрі. Четвер: архієрей- ска служба Божа, а від год. ІО'ЗО до 1Г30 і від 2'30 до 4‘30 наради в секциях; о 5. год.
вечірня, а о 8. загальні збори в АІЬегі-НаІІ.
В суботу торжественна служба Божа в Вест- мінстері, секцийні наради, о 3. год. наука і благословенє дітвори в катедрі. В неділю св.
Причастіє у всіх катол. костелах в Льондонї, о 10 20 архієрейска служба Божа і проповідь, яку виголосить кард. Ґіббон, архіеп. з Бальті- море. По полудни велика процесия з піснею
„Тебе Бога хвалим" і замкнене нарад зїзду.
— Огні. В Лисиничах коло Львова згоріла онодї хата зі стодолою. — В Острівчику, те- ребовельского повіта, згоріло онодї кілька бу
динків тамошних господарів і жидівска шко
ла. Шкода виносить кільканайцять тисяч ко
рон. Займило ся від того, що діти на подвірю жидівскої школи пекли кукурудзу. — В Ва
рові, селі віддаленім від Угнова на 5 кільоме- трів, згоріло сими днями 7 загород селянь- ских. Причиною огню стались діти, що бави
лись сірничками.
— Урожаї на Україні'. „ГІодолїя" повідомляє, що но деяких повітах на Поділю селяни уже розпочали сівбу озимини. Се через те, що те
пер дуже сира земля й менше треба буде на сівбу зерна, ніж куди пізнїйме. Є відомости,
щ о озимину сього року селяни засіють своїм зерном. Подекуди зерна на сівбу й не достає, але се покриває ся лишком инших районів.—
Сьогорічний урожай в Херсонщині: В районі сел Петровка, Лелеківка та ин. селяни-хлїбо- роби дуже засмучені сегорічним урожаєм. Ду
же зашкодило хлїбови ще з осени, але на ве
сні вони наче трохи підправились. Т а дощі підчас жнив геть зіпсували все. Багатьом свого хліба не стане і до пилипівки. — Уро
жай огородини на Харківщині сього року бу- дуже вірно скрислене. Щоб справити сю дру
гу похибу у твоім оповіданню, незнаю, як зро
бити; бо требав усе оновіданнє так обробити, щоб воно виглядало зовсім яко викінчене ді
ло. Одже від тебе зависіти ме, чи дозволиш мині самому се справити, чи возмешся сам до того; бо самовільно боюся узятися до то
го, що(б) я знов нестався винним у чім небудь.
Будь жеж такий добрий, Братіку мій єди
ний, та скажи мині щиру правду, ч и б у д е ш щ о м а т и п р о т і в т о г о , я к я с а м в о з м у - ся п е р е р о б и т и с ю т в о ю п о в і с т ь и щ о д о д р у г о і п о х и б и ч и н і? Як ні, то я пі
чну по вакациях се діло — однакож не скор
ше я єго укінчу, як за 5 місяців, бо се діло не мале, 36 а р к у ш і в писання найменше!
Оттак, мій Братіку, що твоі твори! Щож Ти на теє скажиш? Чиж гніваєс ся на мене?
Братіку, не гнівайся на мене, за цей лист по- слідній, не гнівайся, як я яро перемінив у твоїх творах, не гнівайся!
А поки я ще що до Тебе напишу перед моім відіздом до дому на вакациі, прощай та не забувай на твого тебе щиро любячого бра
та и друга
Осипа Барвіньского.
Львів, 1. Липця 1869.
