Golos Dâkìv : nezaležnij, apolìtičnij, bezpartìjnij, stanovij časopis. R. 1, č. 7 (1925)

Почтову належитість оплачено гуртом.

Рік І.

Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.

Виходить 1 і 15. кождого місяця.

Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, вул, МЩКЄВЙаЧ.51.

ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто­

рона 90 зл., половина 45 зл., */«

стор. ЗО зл., Чй стор. 15 зл., ’/ів стор.

8 зл., 1/м стор. 4 зл- ДРІБН І О ГО Ш Е Н Н Я : За одно

слово або його місце 10 сот.

Постійні оголошення мають 20%

знижки а оголошення для дяків- пренумераторів 50%.

О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попередним надісланнєм належитости або принайменше за­

мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимається.

Р у к о п и с і в не звертається.

Передплата:

В ираю чвертьрічно . . . Г25 зя.

За границею річно . . 1% доляра або їх вартість в иншій валюті.

Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152 951.

Ціна одного примірника

20 сот.

Будьте люпьми !

Серед некульту

гається дуже богато л... о- нань, а між ними також і таке дивне по- наттє, що чим. чоловік є на висшому ста- новищи, чим посідає висші титули, висшу освіту, чи чим навіть гарнійше чи богатійше одягнений, тим має — ніби від Бога да­

не — більше право до вигіднійшого життя, до бездільности, до збирання поклонів, до безмежного панування над низшим від се­

бе і т. д. і т. д.

Таке поняттє загинуло вже давно-пре- давно в західних, натеперішний час дійсно культурних народів, як на пр.: в Амери­

канців Зєдинених Держав, в Англійців, Німців, або хотяйби навіть і в Чехів.

Серед нашого народу знайшло се по­

няттє дуже пригожий ґрунт для себе й так тут вже від віків розпаношилося, що на його цілковите викоріненнє не мало часу, сил і труду прийдеться нам посвятити.

В чому проявляється таке поняттє ма­

буть кождий з нас знає й бачить.

Не треба хиба тут згадувати про те, як на пр.: наш селянин, навіть цілком собі не- знакомому, першому-ліпшому панкови кла­

няється низенько, аж до самої землиці, або як він всіх і вся лиже навіть по руках : приходить до адвоката цілує його в руку, приходить до нотара робить те саме, а як здибає вже де священика, но... то вже по старому звичаю „мусить*1 * З його в руку по­

цілувати.

А вже найяркійше проявляється таке дивне поняттє в відношеннюся наших, де­

яких людий по селах до священика й дя­

ка, як таких. На п р .: коли дяк жадає від сторони за виконаннє якоїсь церковної чинности належну йому одну трету пайку загальної вартости, себто половину того, що дістає священик, то сторона, яка не має охоти тільки заплатити, виправдує се ось як: „ксьондз є більше вчений, як Ви, то йому належиться й більша пайка“ .

Де тут льоґіка, де тут здоровий ро­

зум та де тут пошана для самого себе?

З сего виходить таке, що аисоту заплати за працю в загалі належалоб назна­

чувати не відповідно до того, що зроблено, але відповідно до сего, хто то зробив.

Наколиб світ такого способу придер­

жувався, то вже давно-предавно був би цілком збанкротував.

Ніхто не заперечує, що чоловікови з більшими інтелектуальними здібностями на­

лежиться важнійша позиція в суспільности

й певна пошана та винадгородженнє за йо­

го евентуальну щиру й видатну працю для добра загалу на такому пості, але й ніхто не потвердить, що чоловік, з меншим чи жадним образованнем, має працювати за будьщо, або й цілком за дармо. Ні, такого права в культурному світі не ма й не буде.

Майже кождий з нас аж надто добре відчуває сам на собі, яку страшну еконо­

мічну нужду та инші злидні переживає наш народ під теперішну пору, але одначе сим не можна оправдатися тоді, коли для свя­

щеника за виконаннє певної церковної фун­

кції знайдеться на пр.: 20 зл. а для дяка, який з малими виїмками не користає ані з кусника ерекціонального ґрунт'’, ані не побирає жадної сталої місячної конґруи (платні), так як священик, або ще дуже часто не має власного кута й платить за хату грубий чинш — 10 зл. т. є половину того, що взяв священик „не ма звідки дати1*.

Таке лоступованне зглядом свойого бідного дяка не дасться нічим оправдати;

підставою є тут хиба лише безхарактерність даної особи та жажда дешевого вихісну- вання праці другого.

Дяки милостині не хотять, они домага­

ються лише заплати за свою тяжку працю.

Не треба нашим громадянам забувати про те, що дяки в більшій части мимо сво­

його, нужденного, матеряльного положення, руководяться також і гуманністю супроти своїх парохіян. Они, там де сего конечна потреба вимагає, виконують свої службові чинности також без жадної матеряльної хористи для себе, отже цілком безплатно, дарсм.

А треба також тямити й те, що нако­

ли дяки будуть бачити, щире відношеннєся своїх парохіян до себе, то вони н а п е в н о винадгородять їм се стократно, не тільки своєю щирою, прикладною прислугою для добра нашої церкви, але також своєю рев­

ною, видатною, культурною працею для добра свойого народа, а з окрема для до­

бра своїх парохіян.

І. В.

Вписуйтеся вчлени „Р ІД Н О Ї Ш К О Л И "

(членська вкладка тепер 1 зл. на рік). Рів­

ночасно з грішми присилайте й спис членів (імя, назвисько, заняттє й точну адресу) до Українського Педагогічного Товариства у Львові, Ринок ч. 10.

Не забувайте, що в „Рідній Школі**

наша будучність!

Привіт „Голосові Д ^яків ".

Здоровий будь '„Голосочку..

Я тебе витаю І Тобі то усякого Добра я бажаю.

Рости Братіку скоренько, Як верба при ставу, Рости, рости, розвивайся Нам на добро й славу.

Рости скоро, наш Дорогий, Сильно розвивайся

Та до борби з долев дяків Не гайно збирайся!

Дивись, Брате Дорогенький, Щ о вона вчинила:

Славних й мудрих колись людий На жебри пустила!

Скажи її, милий Брате, Щ оби подобріла:

Зрабовану честь і славу, Щ оби нам вернула!

Наколи її поправиш, Н ми жити будем, То за Тебе ми ніколи В життю, не забудем!

А як нужди позбудемся, Станемо панами,

Тоді і Ти Дорогенький, Попануєш з нами!

Тоді разом заспіваєм:

„Славен Бог в Сіоні,

Так на земли, межи людьми, Як в небі на троні*4.

І врадуєсь Україна, Добрими синами,

Щ о поведуть люд свій рідний, Правими шляхами.

Сковятин, дня 20. цвітня 1925.

Тихон Яремків, дяк.

Голос ізСкільщини.

Вп. Товариш і-Дяки! Борба за красшу Вашу долю ще не покінчена, вона щойно розпочалася.

Організуймо всі свої сили під одним прапором та ставаймо з а р а з до боєвих рядів, бо маємо пе­

ред собою немалого ворога.

Не всі людці відчувають Вашу кривду, не всі Божі Служителі спішаться направити лихо, они тільки наказують повинуватися, а самі не слуха­

ють. Видана „Прагматика для Дяків*4 з дня 1. цві­

тна 1925 р. Ч. 9 '0 р д . .декотрих священиків „не о- бовязуе44. От приклад: В парохії Н. дяк домагався в день Поминальної Суботи перед Зісл. Св. Духа, щоби його о. парох наказав провізорам призна­

чити 1/3 частину загального приносу в натурі для дяка, бо так постановляє Арт. VI., §. 48, буква ж.

згаданої прагматики. „Нехай так буде, як було44 відповів парох і після того виділено дякови 2 9 части й хліба.

Наколи дяк звернув увагу провізора, що о тім буде знати світ і Митрополичий Орлинарят у Львові, о. парох скликує в понеділок Зелених Свят деяких парохіян до громадського дому, тут підно­

сить, що завязалося якесь товариство дяків і ви-

і робило собі прагматику, яка являється для громади

2. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 7.

досить великим тягарем, бож на основі сеї праг­

матики громада мусить дати дякови помешканнє й грунт, а ми не можемо, бо ми й так бідні. Після Такого фальшивого зясування справи, парох поста­

вив присутним таке питаннє: „Чи най буде, як бу­

ло, чи будемо придержуватися сеї прагматики?"

Перший забрав голос паламар і потвердив:

„Нехай буде, як було", до сего — розуміється само собою — прилучився й парох а за ним і ре­

шта присутних. В виду сего запала ухвала: „Не­

хай так буде, як було", т. е 1/12 часть для дяка, 1/12 для паламара а аж 10/12 частий загального доходу для пароха.

Отже радуйтеся й веселіться Вп. Товариші- Дяки та старайтеся здобути собі як найкрасші дя­

ківські кваліфікації, а дістанете аж одну дванайцяту пайку загального доходу за Вашу тяжку служ бу!

Отже з сего виходить, що деякі священики не хотять і не думають приноровитися до свойого рода постанов нашої прагматики, яка також і їх обовязує та яка й так не богато доброго нам при­

несла; за те але дуже вважають на такі постанови^

де говориться, що дяк має бути кваліфікований, що зверхником дяка є даний священик, який має навіть право усунути його з посади і т. и.

Д о постанов, що дякови належиться з цер­

ковних доходів 1/3(однатрета),ане 2/9 чи навіть 1/12 того парох і чути не хоче. В виду сего всего за- кликую Вас Вп. Товариші до інтензивної праці, доборби над поправою своєї долі, бо небезпека не мала перед нами! Скликуйте Збори та підносіть протести проти самоволі таких людців. Я перший на знак протесту проти такого поведення свяще­

ника вже поробив заходи до скликання Збору Дя­

ків в свойому деканаті.

Старший, дяк.

Ми пропонуємо сему парохови, негайно звер­

нути з дотеперішної дороги в відношенню до дя­

ка на инший, теперішному духови часу відповідний шлях, бо ліпше направити лихо зараз в початках, ніби з власної ініціятиви ніж чекати на примус Ми ведемо боєву акцію навіть супроти найбіль­

ших ворогів дяківського відродження до сеї пори умірковано з тою надією, що противники се зро­

зуміють, змінять в пору своє дотеперішнє стано­

вище супроти дяків взагалі й не дадуть причини д о борбив острійшій формі. А дотичного дяка взи­

ваємо, щоби нас повіаомив в свойому часі, чи ся відозва принесла бажані успіхи, чи ні.

Р е д а к ц і я

Дещо про дяківське віче в Смільнику коло Лютовиск.

Дня 11. червня 1925. відбулося Віче Дяків з повітів Ліско, Турка й Старий Самбір в Смільнику к. Лютовиск. На вічу явилися головно дяки лише лютовиського деканату. Лице паленіє Вп. Товари ші-Дяки коли довідаєтеся, що зі Старо-самбірщи- ни й сусідки нашого повіта — Турчаньщини (по­

минаючи дяків з околиць Ліска, котрі в тім дни мали також збір дяків в Ліску) не явився на нему ані один дяк.

Вже пізнє рано віщувало, що та темна й всі­

ма забута околиця не зєдинить думки дяків сего закутка, та що тут організаційна праця не так легко піде, як де инде. Але надія казала: „затри­

майтесь, они прийдуть!" Нарешті пізна, передпо­

луднева пора змусила присутних дяків до відкриття заповідженого віча. Віче попередила Соборна Служба Божа. Серце стискалося, коли бачилося, щ о церков майже порожня та що така байдужність запанувала тут серед наших дяків. Сейчас по Службі Божій відправлено панахиду за померших дяків. Около 12. год. в полуднє розпочалося віче.

На внесок Вп. Івана Мухи, дяка з Затварнииі, ви­

брано Всч. о. Івана Полянського, пароха в Сміль­

нику иредсідником, Вп. Івана Муху йогозаступни ком а Всч. о. Волод. Данилова, пароха з Нарин­

ського секретарем віча.

Віче отворив о. предсідник

МОЛИТВОЮ:

„Царю небесний". По молитві приступив Іван Муха д о в и г о л о ш е н н я р е ф е р а т у п р о м а т е р я л ь - н е п о л о ж е н н є д я к і в в теперішному часі, де зясував як найточнійше теперішну чорну годину дя­

ків та спосіб, як зарадити сему лихови. Опісля слідувала довга дискусія почім ухвалено слідуючі резолю ції:

1. Внести до відповідних чинників домагання про безплатний приділ ерекціонального грунту для дяків в висоті що найменше одної третої тої скіль- кости, яка припаде парохови в даній парохії.

2. Збір домагається від уряду Польської Рі- чипосполитої, щоби признав дя: ам, як необхідно­

му чинови церкви державну платню.

3. Збір домагається за церковні треби такого винагородження:

а) Слу кба Божа з парастасом 1 зол.

б) Хрестини — 50 сот.

в) Вінчаннє й похорон що найменьше 33% за- гальн. вартости

4) ІДоби дяк не збирав сам особисто років шину, але щоби се було йому зібране і віддане громадою до диспозиції, бож така особ иса же- бранина по хатах за роківщиною, понижує вже й так подоптану повагу дяка та підкопує достойність

церкви й релігії.

Реферат на тему: „Загальна праця й громад обовязки дяка в громаді" виголосив Вп. Стефан Магуряк, де виразно та коротко зясував особу дя­

ка, як такого, та його відношеннє до священика, церкви й громади.

По скінченню Іван Муха підніс кілька слів, щоби дяка за щонебудь не карано усуваннєм з йо­

го посади.

Реферат: „ О р г а н і з а ц і я Д я к і в " виголо­

шений Вп. Птанецьким взбудив в присутних, як найщирійшу охоту до організаційної праці дяків в нашій околици, подаючи їм добрі приклади наслі­

дувань других станів під оглядом їх організацій­

ної праці і способи поліпшення дяківської долі.

Дальше сей бесідник в імени всіх присутних вно­

сять, щ оби :

1. Рівночасно з кондеканальним соборчиком відбувався також збір дяків даної місцевости.

2. Завізвати в сей спосіб дяка в Ліску, щоби н е г а й н о скликав до Ліска зїзд дяківських де- легатів з околиці.

3. Завізвати всіх дотичних дяків з повітів Лютовиска, Турка н/С і Старий Самбір до оправ­

дання своєї неприсутности на нинішному вічу з загрозою, що в противнім випадку напятнується їх поіменно в Часописи „Голос Дяків".

Вибір „ О к о л и ч н о г о О р г а н і з а ц і й ­ н о г о К о м і т е т у " , в склад котрого ввійшли:

Іван Муха, дяк в Затварници, як голова, Онуфрій Мінько, дяк в Лютовисках, як його заступник а Петро Пганецький, дяк в Скородніи, як секретар і делегат лютовиського деканату.

Після вибору Всеч. О. Данилів ще раз візвав всіх до єдности й до пренумерати свойого, ста­

нового часопису „Голос Д яків".

На закінченнє о. Предсідник представив при­

сутним перепони неприсутности на нинішному дя­

ківському вічу о. Канди, пароха в Михнівци і о.

Трецєцького, пароха в Волосатім, котрі на Його руки переслали нам сердечний привіт і висказаний ними жаль з приводу їх неприс) гности.

Опісля нововибраний голова Комітету Вп. Іван Муха подякував Всеч. О. О. парохам: Полянсько- му й Данилову за їх труди й участь на нинішному вічу» а крім сего зложив подяки також всім при­

сутним дякам за їх довірє до него й прирік, що солідно й щиро буде вести провід на організацій - йому поли дяків в нашій околици.

Петро Птанецький, дяк й дяк. дел.

в Скороднім.

Наслідки дяківської нужди.

Наша Редакція дістала на днях від одного діяльного, старенького дяка лист, якого зміст ма­

лює коротко й ядерно наслідки дяківської нужди.

Хотяй автор сего листа не просить нас о помі- шеннє його в часописі, то все таки з огляду на вагу його змісту годиться подати його до прилюд­

ного відома. Зміст сего листа менше-більше такий;

„Перед кільканайцяти роками заснував я в своїй парохії мішаний, церковний хор на 4 голоси й проваджу його без перерви до тепер. За се все не беру жадної надзвичайної платні. Роблю се тільки для добра цевкви й вірних. Не треба хиба згаду­

вати поо те, що гарний, хоральний спів є для уха милий й причинюється через те в певній мірі до сего, що церков є завсігди вірними по береги бит­

ком набита. Тепер мушу на жаль перестати про­

вадити сей хор, бо брак мені потрібного часу на се, бо церковні доходи тепер так малі, що я му-

шу шукати бічних зарібків, щоб сяк-так прокор- мити себе й свою родину. Мушу працювати тяжко, хотяй числю тепер понад 60 літ життя. Я був се­

кретарем громади й через 25 літ захищав громаду перед ріжними визисками, драчами, шкодами, во­

єнними „повинностяни" і т. п. Не підношу сего тому, щоб себе — борони Боже — вивисшати, ні — я хочу тут лише представити, як вдячні є наші люди тим, котрі для них працюють.

Не хочу, щоб хтось давав мені милостянню, я бажаю лише людяної справедливості!.

В нашій парохії є на приклад такий звичай, що з доходів за церковні треби виділює свяще­

ник д-кови „йо го " пайку сам но своїй подобі.

Ся пайка виглядає т а к : коли на парастасах є на пр. 10—12 хлібів, то дяк дістає з сего „а ж "

один хліб, паламар також один а решта, то

є

8 — 10 хлібів бере священик. Парохіяни дивляться на се якосі> байдуже; може вони думають, що чим більше возьме священик, тим більша буде за­

слуга в Бога. Думаю, що таких наївних людий ті пер у нас вже не ма, та що тут лише байдуж­

ність є підставсю мовчанки.

На мою булоб богато доцільнійше,

КР і и б інтересовані паро-

пи, та доручували дя- ко і «о. . —лежну пайку, т. є трету часть загального приносу в натурі чи доходу в грошах, а не допускали до того, щоб дякови ви­

ділював священик і то ще таку пайку, яка йому самому подобається.

Я певний, що наколи дяк буде ліпше ситуо- ваний, то буде міг інтензивнійше працювати для добра церкви й громади.

Бірманський деканат.

Дня 20. мая 1925 р. відбувся деканальний дя­

ківський збір, скликаний Вп. дяківським делегатом і організатором Євгеном Головою, дяком в Бірчи, в сали Читальні „Просьвіта" при ласкавій участи Вп. Д-ра Ільницького, адвоката в Бірчи та голови місцевої Читальні „Просвіта", і всіх дяків з бірчан- ського деканату, з виїмком двох, котрі своєї непри­

сутности до нині ще не оправдали. Крім

сего при­

був на збір також і Всеч. О. Іван Лебедович, па­

рох в Бірчи та Всеч. О. Павло Гамівка, парох п Лімній.

Збір ухвалив одноголосно вибрати на пред- сідника збору О. Лебедовича, а на секретаря Єв­

гена Голову.

Предсідник збору, відкриваючи збір підніс, що теперішнє матеряльне положеннє дяків

є

дуже тяжке, що церковні доходи, які перед світовою війною становили головну рубрику удержання дя­

ка, тепер дуже змаліли, що тому то треба повести поважну акцію, щоб дати дякам стале матеряльне забезпеченнє, до чого саме тепер відповідна нагода. Дальше згадав також, що дяки рівночасно з матеряльним забезпеченнєм повинні стреміти до узискання відповідного образовання, через щ ом о - глиб стати помічним чинником в парохії около піднесення нашого обряду та кукьтурно-просвіт- ної праці нашого народа.

Вп. Тимотей Брожина, представив, що доте­

перішні дяківські школи є невистарчаючі, бо з них виносить дяк по дворічній науці дуже мало фа­

хового знання, не знає як слід ані нотного співу„

ані хорального, щ о вказує на брак відповідних дякоучителів, мимо того що таких учителів можна булоб дуже легко удержати, бо прецінь позістали фундаційні добра на освіту й матеряльне забез­

печення дяків по бл. п. Епс. Снігурськім і Яхи- мовичу.

Вп. Іван Бойко, дяк з Войгкової поставив внесок, шоб в першій мірі постаратися о висилку резолюцій про приділ ерекц. грунту для дяків до урядів, поданих в 2. ч. нашого часопису,

Збір одноголосно домагається від польського уряду, щоби в разі парцеляції ерекціональних грун­

тів призначив для кождого дяка титулом службо­

вого вивінування бодай одну трету часть тої скіль- кости яка на основі обовязуючого тепер, на тери­

торії Польської Річипоснолитії конкордату, має бути позіставлена в даній парохії парохови. А на- колиб в якій парохії не було надвижки ерекціо­

нального грунту, то збір домагається приділу цего грунту для дотичного дяка з сусідних парохій, в яких така надвижка находиться.

Збір домагається, щоби в кождій парохії бу-

ч , Т Г О Л О С Д Я К І В з

ло сгалемеиіканє для дяка (дякївка) евентуально 4 господарські будинки, де такого нема, щоб па- рохгяне на Жаданнє даних чинників о него поста­

ралися. Щ о до доходів домагається збір одної третої части загального доходу й то однаково у всіх парохіЯх деканату, а також, щоби в Перемись- кій Енархії була введена службова прагматика, та щоби посади дяків були обсаджені в першій мірі

‘ іспитованими дяками.

Делегатом Бірманського деканату вибрано одноголосно Вп. Евгена Голову, дяка з Бірчи, йо го заступником Вп. Теодора Бандуряка. дяка з Тростяная а секретаром Вп. Мірона Голову, дяків­

ського заступника в Липі.

Вп. Евген Голова, як делегат забрав голос і попросив в імени цілого Збору Дяків щирого прихильника дяківської справи Вп. Д-ра Ільниць- кого, о виготовленнє резолюцій про приділ ерек- ціонального грунту, до всіх інстанцій, поданих в 2 числі „Голосу Д я ків" що Вп. Др. Ільницькій при- няв з повним вдоволеннєм та заявив, що відпо­

відні резолюції виготовить і до 3 днів вишле до всіх згаданих інстанцій, за що збір зложив Йому з гори щирі подяки.

Вкінци візвав делегат всіх зібраних дяків до приступлення в члениТ-ва „Самоп. Дяків*, та при­

мусового предплачування свойого, станового ча­

сопису „Голосу Д яків". — На сім збір закінчено і проткол підписано.

о. Іван Лебедович, Евген Голова,

предсідник. делегат.

Мірон Голова, секретар.

Станиславівський і сусідні деканати.

П р о т о к о л з дяківського збору деканатів:

станиславівського, єзупільського, богородчансько- го, тисьменецького і надвірнянськсго.

Збори відкрив Вп. Стефан Гарасимович, кат.

дяк і голева Т-ва Дяків в Станиславові в присут- ности відпоручника Епископського Ординаряту Всеч. о. сов. Медвецького. Предсідником збору вибрано Вп. Гуменюка Йосифа а секратарем Вп.

Процева Теодора, дяка з Богородчан. Потім ви­

брано депутацію з трех членів Товариства Дяків до Преосвященного Епископа Хомишина з прось­

бою затвердження предсідником там. Товариства Дяків Всеч. о. Юстина Гірняка. Пр. Епископ на се не згодився й подав делегації до відома, що предсід- никоМ буде іменований Всеч. о. кан. Стек.

Перший забрав голос Вп. Гуменюк Йосиф, дяк з Лисця М. Він переповів історію нашої церкви і пояснив становище дяків за часів ще українсь­

ких князів, коли то дяки користувалися доходом з церковних маєтків, т. є з ерекціональних грунтів.

Опісля Вп. Брендзей Онуфрій, дяк з Книги- нина Міста представив лихе положеннє дяків в те- лерішних часах та доказував, що дяки є залежні -від всіх і вся і здані на ласку й неласку священи­

ка й громади. Він пропонував вибрати мішану ко- ..місію чотирох: двох священиків і двох дяків, яка малаби полагоджувати евентуальні спори між свя­

щеником а дяком.

Третий з ряду забрав голос Вп. Пилип Ле- ню к, дяк з Тяжева. Він поставив внесок щоб е- рекціональним грунтом націлювано кождого дяка,

•без огляду на те, чи він має яке власне поле, -чи ні. На сей внесок всі присутні одноголосно

згодилися.

Вп. Гарасимович доказував присутним, що д я­

ки не дбають про свою справу, що байдуже від­

носяться до своєї організації, що до іспиту зголо­

шуються неприготовані і т. п. При кінци поста­

вав внесок, щоби дяківські іспити відбувалися два рази до року, а саме: 1. і 2. мая і 1. і 2. жовтня та щоби кождий дяк, зголошуючийся до іспиту відбув що найменше двотижневий курс при катедр.

церкві своєї Епархії. Збір просить Еписк. Ордина- рят, о звільненнє дяківки при вулиці Собіскогоч.50 від льокагорів, бо сей будинок, є призначений на дяківську бурсу. В спразі службової прагматики присутні годяться з тим, щоби Еп. Ординарят за­

твердив на разі бодай ту саму службову прагма­

тику, яку затвердив Митропол. Ординарят уЛьвові.

Предсідник: Секретар:

Г уменюк Йосиф, дяк Проців Теодор, дяк

в Лисци. в Богородчанах.

Гарасимович Стефан,

{«атедр. дяк і голова Т-ва Дяків в Станиславові.

Устрицький деканат.

Дня 17. червня 1925 р. відбувся Збір Дяків устрицького деканату, на котрому то зборі явилися майже всі дяки сего деканату'.

Предсідником збору вибрано: Михайла Кітку, дяка в Лісковатім, заступником Антона Тарчанина, дяка в Устриках Доль, а секретарем Йосифа При- сташа, дяка в Стефковій.

На зборі ухвалено тякі резолю ції:

1. Збір домагається від польського уряду на­

ділення всіх дяків ерекціональним грунтом, титу­

лом службового вивінування в висоті бодай одної третої тої скількости, яка на основі конкордату припаде в дній парохії парохови. Такі резолюції вислано до всіх інстанцій, поданих в 2. ч. „Голосу Дяків".

2. Збір взиває рішучо всіх Вп. Товаришів- Дяків до негайної, точної передплати свойого ста­

нового часопису „Голосу Дяків*, бо він є одино­

кою підставою нашої теперішної організаційної праці.

Предсідник: Секретар:

Михайло Кішка, дяк Йосиф Пристаиі, в Лісковатім. дяк в Стефковій.

Вп. Бідак Михайло, дяк в Більчу Зол от. ста­

вить внесок, щоби візвати всіх дяків, які не яви­

лися на сей збір до відповідного оправданняся а тих, яких оправдання не будуть вистарчаючі по­

дати до загального відома в часописи „ Г о л о с Д я к і в " .

Вп. Ізидор Рудан, дяк з Кривча ставить вне­

сок, щоби віднестися через Редакцію „Голосу Д я­

ків" до катедр. дяка Вп. Герасимовича, як Голови Виділу „Взаїмн. Помочи Д яків" в Станиславові, щоб Виділ який в маю 1924 року зібрав від мно- гих дяків свідоцтва дяківських іспитів, метрики хресту й по 10,000.000 (десять міліонів) польськ.

марок на стабілізацію дяків, негайно подав в на­

шому часописі до загального відома, що сталося з тим всім та що до сеї пори зроблено в сему на­

прямі ?

Вп. Ткач Іван на основі інтерпеляції Збору Д яків", який відбувся дня 29. XI. 1924. в Стани­

славові, взиває оцею дорогою Виділ „Взаїм. По­

мочи Д яків", щоби він негайно оправдався в на­

шому часописі „Голос Д яків", що сталося з грішми в квоті 25.000 австр. кор. зложеними дяками за посередництвом Виділу на Щадничу Книжочку в Консисторяльній Касі!?

ГІозаяк з присутних ніхто вже не зголош у­

вався до слова збір ухвалив слідуючі резолюції:

1. Збір просить Епископський Ординарят » Станиславові, о ласкаве затвердженнє „Службової Прагматики для Д я ків" як се вже зроблено у Л ьво­

ві й Перемишли, з тим, щоби дяки діставали з і всіх доходів 1/3 часть їх загальної вартости.

2. Щ оби Головний Виділ Т-ва „Вз. Пом. Д я­

ків* у Львові в порозум-.нню з Редакцією „Голосу Д яків" віднісся з просьбою до відповідних чинни­

ків о прискореннє полагодження справи наділення дяків ерекціональним грунтом, призначеним на пар­

целяцію.

3. Взивається всіх дяків до передплачування свойого часопису „Голос Д яків" та вступлення в члени Т-ва „Взаїм. Пом. Дяків" у Львові.

4. Проситься Редакцію „Голосу Д яків", щоби як можливо найскорше постаралася о те, щоби наш часопис виходив що тижня та щоб подала висоту тижневої пренумерати!

5. Щ оби Головний Виділ постарався, о ви- єднання примусового іспиту для всіх до тепер не- іспитованих, головно молодших дяків.

6. Проситься всі Всехв. Парохіяльні Уряди, щоби опорожнені дяківські посади оголошували в дяківському часописі „Голос Дяків* і в „Епар- хіяльнім Вістнику".

Педсідник: Секретар:

Шалацький Йосиф, Яремків Тихоч, дяк в Борщеві. дяк в Сковятині.

Сокальський і сусідні деканати!

Дня 11. 5. с. р. відбувся в Сокалі під голо­

вуванням Вс. о. Кулинича Гр. загальний Збір Дяків сокальського, белзького та варяжського деканатів.

Порядок Збору був слідуючий: 1) Звіт уступаю­

чого виділу, 2) Звіт делегатів на Краєвий Збір Дяків у Львові дня 29. 4. 1925. 3) Вибір нового Організаційного Комітету. 4) Внески й запити.

В склад Організаційного Комітету увійшли:

О. Голинський Петро, катехит гімназії, як голова, п. Кнейчук Яків, дяк в Сокалі, як містоголова, п.

Гудим Олекса, дяк в Поториці, як секретар, п. Лах Михайло, дяк в Тартакові, як скарбник, п. Гнатюк Олекса, дяк з Угринова, п. Саганський Атаназій, дяк зі Шміткова, п. Хмарук Гриць, дяк з Хороб- рова, як члени основателі. Завданнєм Комітету є : 1) зорганізувати дяків сокальського та поблизьких повітів, 2) заступати їхні інтереси перед властями, 3) старатись о посади для безробітних дяків, 4) інформувати через свій становий часопис загал дяків про все, що в справі дяків в окрузі сего К о ­ мітету робиться і т. п.

Збір ухвалив богатО резолюцій, міжиншими:

Солідаризуватися з ухвалами Загальн. Збору Д я ­ ків „Д яківської Самопомочі* у Львові, домагатись у міродайних чинників приділу частини ерекціо- нального грунту вже на біжучий рік, зобовязати кождого дяка до передплати „Голосу Д яків*, що являєсь їх одиноким становим органом, та богато инших свойого рода резолюцій.

Серед дяків панує велике одушевленнє. Усі бачать, що лиш дорогою організації зможуть по­

правити власну долю та з більшими успіхами пра­

цювати для добра церкви й народа.

Сокаль, дня 12. VI. 1925.

О. Голинський Петро, кат. гімн, в Сокалі й голова Орг. Ком. Дяків.

Відозва.

Редакція просить ввічливо всіх Впп.

Передплатників, негайно а найпізнійше до 20. липня с. р. надіслати її точні адреси грамотних жінок і дівчат зі своєї місцево- сти в ціли вислання їм господарсько-жіно­

чих порад.

Кудринецький і скальський деканати.

З б ір Д я к і в кудринецького й скальського деканатів відбувся дня 21. 5. с. р. в Борщеві, в са­

лі „Народного Дому". Збір відкрив Вп. Трач Іван, дяк з Шишковець. Предсідником Збору вибрано Вп. Йосифа ИІалацького, дяка з Борщева, його заступником Вп. Йосифа Жаровського, дяка з О- зерян а секретарем Вп. Тихона Яремкова, дяка зі Сковятина.

Вп. Трач Іван здаючи звіт зі Загального Збо­

ру Дяків, який відбувся дня 29. 4. с. р. у Львові, пояснив значіннє виданої й затвердженої Митроп.

Ординарятом службової прагматики дяків.

Вп. Тихон Яремків загрів присутних гарними словами до самоосвіти, пояснюючи, що в ниніш- них часах всі народи під культурно-просвітним оглядом поступають скоро вперед та що наш на­

род, якого ми е членами не сміє остати по заді, але зорганізувати ви свої сили до культурно-про- світної праці. Дальше, що наш народ переживає тепер дуже тяжкі часи та що доля дяків є звязана сильно з долею народа.

Огляд СВІТОВИХ подій.

Союз Рад. Респ., якому закидують, щ о він викликав великі народні повстання в Китаю (Хінзх)„

Індії, Марокку, Египті й других краях, відломив важні для него справи в Европі на пізнійше а звер­

нув цілу свою увагу на Схід, щоб забезпечити со­

бі наперед великодержавні інтереси в Азії.

Німеччина, яку Франція хоче конечно втягну­

ти до Союза Вородів, та якій радить заключити полюбовну умову також зі своїми східними сусі­

дами, головно з Польщею, заявила, що має 446.

міліонів золотих нім. мар. недобору й не може че­

рез те платити Франції воєнної контрибуції. Чи се правда, що Німці такі бідні, покаже будучність.

Англія хоче за всяку ціну ввійти в добросу­

сідські зносини з Німеччиною, щоби в сей епосі®

відтягнути її від евент. союзу з большевиками.

Франція провадить тепер тяж ку війну в Ма­

рокку. Її гріш паде через те стрімголов в долину.

Француські соціялісти й комуністи є проти сеї вій­

ни, бо по їх думці один народ не повинен над

другим панувати. Вони викрали навіть тайні в ій -