• - ЇІочтову належитість оплачено гуртом.
Ч. 10. __ _____ Коломия, субота !, серпня 1925. ^
Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, ВУЛ, МЇЦЕ8ЕІЧЗЧ.51.
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
Виходить 1 і 15. кождого місяця.
Ц ІН И О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл., * 1 * * * * стор ЗОзл., ’ /яСтор. 15 зл., ів стор.
8 зл., ’/м стор. 4 зл.
ДРІБН І О ГО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.
Постійні оголошений мають 20%
знижки а оголошення для дяків- пренумераторів 50%.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попереднім надісланнєм належитости або принайменше за- чету. А н о н і м н и х д о п и с і в
не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Передплата :
В краю чвертьрічно . . . 125 зл.
За границею річно . . 1’ 2 доляра або їх вартість в иншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.
Ціна одного примірника
20 сот.
V
і г і Ь и з и п і і і з!(Спільними силами).
„Нема села без болота*', каже народна приповідка. Але не треба тут забувати, що не в кождому селі є його однаково. Є се
ла, де є тільки болота, що й порожним возом не переїдеш, але є й такі села, що болота майже не побачиш.
Подібно річ маетьса також з цілими народами, клясами людий і т. п. Є народи, які мають тільки богато байдужих осібня- хів в культурно-народній праці, що через те й до нині не можуть визволитися з під панування чужих людий над собою а в слід за тим не мають змоги жити таким життєм, яким повинні та до якого мають повне, Богом дане право.
Які страшні наслідки потягає за собою байдужність людий, мали ми найбільшу нагоду переконатися от хотяйби при кінці світової війни таки на нашому, на свою бу- дучність байдужому народові. Наколи гля
немо тепер на приклад на своїх найблиз- ших сусідів, от хотяйби на Поляків чи Чехів, то зараз прийде нам на гадку: як то вони спромоглися серед такої великої світової заверухи здобути собі самостійність, свою власну державу — а ми ні!
Відповідь на се є лише одна й то ду
же проста, а саме: вони (Поляки й Чехи) не були байдужі що до свойого завтра, і цілими сотками літ самі безнастанно при
готовлялися до сего великого діла, до своєї державної самостійности, а ми, байдужнень- хий народ, надіючись, що хтось другий прийде та сам за нас все потрібне зробить, потішали себе: „нічого, нічого, якось то буде"!
При нічому була тут добра воля та і- деальна спроба деяких одиниць нашого на
роду, щоб його вивести на той шлях, ко
трим' він так, як і другі народи мав дійти до бажаної мети й стати з ними, як рівний з рівним, в сімі культурних народів.
Се — на превеликий жаль — не вда
лось тим людям мимо їх найліпшої волі та найщирійшої праці, бо загал дивився на те все байдуже й чекав, щоб хтось другий прийшов і все те за него зробив.
Цікавим і то навіть дуже цікавим є пи- таннє: чому сей загал не може, чи не хоче усвідомити собі, що одиниці мимо найліп
шої волі не можуть, не є в силі працювати за всіх тоді, коли загал не то що за оди
ницю, але навіть сам за себе подбати не хоче.
Анальоґічно діється і в організаційній
праці та економічній борбі наших дяків,’ котрі не жалували в теперішній борбі ані яких економічне й соціяльне становище та к; Своєї праці, ані Свойого труду, ані Своєї з дня на день підупадало, що аж звернуло гіркої лепти на підмогу Своїй пресі, на себе увагу деяких ширих людий та під-і і т. п. і т. гі„ а се лиш одиноко тому,’
дало їм думку, дати почин до рельної борби1 щоб н е С в о ю , тільки з а г а л ь н у за поправу загальної дяківської долі. і справу як слід боронити й захистити —
Взятись за таку працю не було легке скотилабся ще крім сего Ваша, щойно во
ліло. Тут треба було крім сильної віри, щ о ,скРесша до Вас усміхнувшися давна, д о- ся праця принесе бажані успіхи, також і ^ Р а с л а в а знова на довгі часи на немалих грошевих фондів. дно пропасти, а в слід за нею пішлиб туди ч х „ також і Ваша доля та Ваша тепер відро- Одно (сильна в:ра) вже було а за дру- джена повага » др гим (грошевими фондами) треба було ще „ ,
розглянутися. . 8 загального добра не тільки дя-
Почалась робота: кількакратні відозви аЛЄ такоік 1*аІІК[11 народної справи
. . • Редакція апелює до Вас Впп. Дяки-Довжни-
по всіх наших часописях, окремі відозви на „ . и-дилицовж ни - • ... ... . • V ; к и : не допустіть до сего, щоб Ви — не картках, особисті агітації і т. п. і т. п. Х о -і— 3 -х---- ---— V ....---2г тяй початкуючий вислід не був дуже поті-1 — ог мали статися такими, через шаючий, то все таки оправдувалось його яких не Раз великого й благородного діла тут тим, що інтересовані, себто дяки мусять не мож було довершити !
бути вже так до всего зневірені й нераз об-1 Направте Ваш блуд таки нині, щоб дурені, що треба їм насамперед дати доказ завтра не було за пізно! Возиться щиро посвяченої для них правдивої, щирої праці до праці та допровадьте діло до кінця щоб а потому аж, жадати від них належної о • . ---
помочі Ваші наслідники могли колись з гордісттю
В виду сего появляється гірким грошем редаговане І. число „ Г о л о с у Д я к і в *.
В слід за сим зголосилось певне число ріжних пренумераторів, одні з рівночасним зложеннєм передплати з гори, а другі з просьбою уділення їм квартального кредиту.
Одним і другим Редакція висилає ча
сопис до нинішного дня. Одні є точними й похвали достойними пренумераторами а другі читають від І. числа часопис тихцем і навіть їм не сниться, за него належитости вислати.
Хтож се є ті, „дру гі“ ? Ті „другі** то є хиба ті байдужні, через котрих нераз великого
діла не мож було довершити, то є ті, що він скликав був на день 23. червня 1925р. Впі
потішають себе сею дурною, в культурних І Товаришів-Дяків: В а с и л я З м ію , дяка з Верб
людий вже неістнуючою фразою: „нічого,| — м
нічого, якось то буде" І
По сих „байдужних** Редакція не вчи- сляє тих, що оправдали свою залеглість.
Хотяй Редакція дуже добро знає, що топер за гріш не так легко, та серед яких
„гараздів** жиють наші дяки, то все таки м у с и т ь в імени загального добра дяківсь
кої справи звернутись до Вас Впп. Довжники з наглою й горячою відозвою, як найскор- шого вирівнання належитости бодай за І.
квартал виходу Вашого часопису, бо з при
чини браку фондів вже тепер п о в а ж н о грозить закриттє сего станового органу.
Поминувши вже те, що з евентуальним закриттєм Вашого часопису повставби в є- л и к и й б і л ь і ж а л ь до Вас в серцях Ваших Впп. Товаришів, Тих Борців-Героїв,
і лиш добрим словом про Вас згад у в а т и та Вас і Вашу працю собі за добрий при- клад поставити!
Не дозвольте на те, щоб Ваші Това
риші працювали і за себе й за Вас, а Ви щоб лише чекали на все готове, але возь- міться Всі, разом, спільними силами до будови Вашого красшого завтра.
Редакція.
До відома всім Впп. Товари
шам-Дякам ПеремиськоїЕпархії!
І о а і а л о п м і и В і д о м а ,
їжа, комарняняського деканату, И о с а ф а т а
шеньського декинату, І в а н а К н е й ч у к а з Д о - бромиля та І в а н а М а й б у з Ярослава, в ціди заснування Тимчасового Комітету який занявбися скликаннем Загального Збору Дяків Перемиської Епархії.
Після Богослуження, яке відправилося на ту інтениію в катедральній церкві ми всі удалися до Всч. о. пралата Мриця, як голови бувшого, пе
редвоєнного Т-ва „Самоп. Д я ків“ . Тут після дов
шої дискусії порішено, нинішні наради уважати за.
перше підготовче засідання до Загального Епар- хіяльного Збору Дяків, який зможе щойно тоді відбутися, коли Преосвящений Епископ поверне з Італії, а се тому, що наша прагматика для дяків Перемиської Епархії ще не затверджена а без та
кої Збору не ма по що скликувати.
Дальше подаю до відома, ЩО проект прагма
тики буде ще точно провірений Митрополичою Мішанею Комісією, в склад котрої мають увійти також два дяки, а іменно: Вп. Іван Майба, дяк з
2. Г О Л О С Д Я К Ї В ч. ш
Ярослава і пидписаний Микола Цьорох, дяк в Долгомостисках. Зазначую, що там треба буде рі
шучо домагатися зміни 38 § в тому дусі, щоб дя
кам признано замісць дотеперішних 20 чи 25% — 33%. себто % часть загального доходу за цер
ковні треби.
Може хтось з П. Т. Інтересантів завважав або Завважить ще щось в тій гірагматиці невідповідного*
й некорисного для дяківського стану, той зводить про те негайно листовно підписаного повідомити.
Долгомостискка, 21. 7. 1925 р.
Микола Цьорох.
дяк і дяк. дел. в Долгомостиськах пч. Судова Вишня.
Лопатинський деканат.
Дня 8. червня 1925. відбувся Збір Дяків ло- патинського деканату в Лопатині. Предсідником Збору вибрано Всч. о. Пароха й Декана Івана Ха- валку з Хмільна а секретарем Вп. Йосифа. Кдим- -чука, господаря з Лопатина.
На зборі явилася менша половина дяків, що '€ доказом, що в нашому деканаті запанувала по
шесть поганої байдужности. З неприсутних на зборі оправдався лише Вп. Гонтарик Дмитро, дяк з і Станиславчика. Збір відкрито молитвою .Ц арю Небесний...* Всч. о. Предсідник пояснив присутним
„Службову Прагматику” та візвав їх до рішучої й сильної праці над поправою своєї долі. Потому ухвалено резолюцію про приділ ерекціонального грунту дякам, та вислано їх до всіх інстанцій, г о даних в 2. ч. „Голосу Д яків” . Д о Т-ва Дякіа впи
салося 3 нових членів, а 4-ох ще дальше відтя
гається від всякої організаційної праці. Сими дя
ками є : Вп. Чучман з Немилова, Вп. Білостоцький з Руденки. Вп. Ш остак з Ку.смина й Вп. Коваль
чук з Батиєва.
Вп. Мандрика Володимир, дяк і дяківський делегат в Лопатині запропонував, щоб полагодити спір між Впп. Шевчуком Максимом а Гонтариком Дмитром, дяками в Станиславчику.
Вп. Маркевич Онуфрій, дяк зі Щурович ста
вить внесок, щоб всі дяки рішучо домагалися за церковні треби % пайки загальної вартости, себто половину того, що по<5и?ає священик.
Вп. Волкович Теофіль, дяк зі Стремільча пропонує, щоб дякови виплачував йоготрету пай
ку свя'щеник, а не сторона.
В кінци Вп. Мандрика Володимир поставив внесок, щоби вислати привітну телеграму їх Ексц.
Преосв. Митрополитови Шептицькому, за виданнє .Службової Прагматики для Д я ків ” , на що Збір одноголосно згодився.
Лопатин, дня 16. VI. 1925.
Предсідник: Секретар:
О. Хавалка Іван, Климиук Йосиф, парох і декан в Хмільній.
Мандрика Володимир, дяк і дяк. дел.
в Лопатині.
Косівський деканат.
Після 10-того артикулу заклиненого між А- постолвською Столицею а Польською'Державою конкордату мають бути також дяки наділені без
оплатно ерекціональним ґрунтом у висоті від 4—8 гектарів в ціли забезпечення їх удержання з сеї злишки. яка остане по вцвінуванню пароха ма
тір н о ї церкви,
Позаяк в косівському деканаті, як гірськім є
«обмаль орного грунту, бо ерекціональний грунт становлять: пасовиска, сіножати. ліси абоневжит-
*и , отже навіть дотація пароха не дійде до нор
мальної висоти, проте дуже легко може лучитись, щ о дяки косівського деканату вийдуть — так ска- затиб — з голими руками, бо нестане на їх ви- яінованнє.
Супроти такого стану річи підписані дяки жосівськсго деканату просять:
П. Т. зводить приділити зглядно спричинити яіриділ дякам косівського деканату найменьШе один гектар орного грунту, положеного в селі евенту- туально в місті, пригожого під будову хати, і го-
«род і то в кождій парохії, без огляду, хочби до
тація пароха була неповна, як також приділ даль
ших 7 гектарів орного поля в сусідному снятин- ському деканаті, евентуально признаннє грошевого
винагородження замісць бракуючих дальших 7 гектарів грунту.
Сего змісгу петиції вислано: крім властий ви
числених в 2. Числі „Голосу Д я ків ” також до Ста
роства й до Деканального Уряду.
П р о т о к о л відбутого Загального Збору Дяків косівськсго деканату дня 22. Липня 1925 р.
Збір відкрив Вп. Василь Па в люк,, дяк і дяківський організатор з Старого Косова при участи 17 дЯків, пропонуючи на ііредсідника Вп: Д-ра Рондяка, адвоката з Косова, на заступника Ви. Гарасима Тимчука, дяка з Старих Кутів, а на секретаря Вп.
Лнтонія Гушула, дяка з Рожнова. Збфодноголос- но на се згодився. Вп. Др. Рондяк, обнявши про
від збору, пояснив в дуже красній бесіді н іл *зб о ру й історію дяків, згадав також, ще він сам по
дирав. першу науку в дякоучителя. Потім уділено голосу Вп. Василеви Павлюкови, котрий відчитав протокол з послід них загальних зборів коеіасько- го деканату, котрий то протокол збори одобрилн і приняли без зміни до відома. Дальше уділено голосу Вп. Йосифови Трісці, дякови з Москалівни, котрий як референт здав справозданнє з За
гального Краєвого Зберу, котрий відбувся дня 29. цвітня с. р. у Львові. Сей реферат пояснив додатково, обширнійше Вп. Др. Рондяк, почім За
гальний Збір ухвалих щоби вислати петицію до всіх властий, вичислених в 2. ч. „Голосу Д я ків ” , в котрій булоб сказано, щ об відповідні й компе
тентні власти наділили дяків косівського деканату принайменьше одмим гектаром грунту в кождій парохії, деби дяк міг собі побудувати хату а бра
куючих 7 гектарів, щоби приділено з сусідного деканату, або щоби евентуально винагородити їх сталою місячною платнею.
На внесок Вп. Предсідника Збір ухвалив, щ о
би Вп. Василь Павлюк, як дяківський організатор, дальше провадив організаційну акцію дяків, а йо го заступником вибрано Вп. Иосифа Тріску, дяка з Москалівки й Вп. Гарасима Тимчука дяка зі Ста рих Кутів. Збір ухвалив, щоби ті дяки, котрі не я- вилися нині на зборі оправдалися, бо в противнім разі будуть напятновані в свойому органі „Голос Дяків” . Після вичерпання дневного порядку Вп.
Предсідник закрив збір, загріваючи присутних в своїй промові до дальшої праці, в ціли здобуття ліпшої долі. Вп. Василь Павлюк подякував в іме- ни цілого Збору Вп. Д-рови Петрові Рондякови, як Предсідникови за провід в зборі, а гостям з снятинського деканату, т. є Впп. Товаришам Ан- тонієви Гушови й Яковови Стефюкови, дякам з Рожнова за співучасть в Зборі. Після відспівання
„Достойно є.ть...“ збір закрито а учасники розій
шлися спокійно домів з повною вірою, що аж те- перішна праця, започаткована нашим дорогим ор
ганом „ Г о л о с о м Д я к і в ” принесе дяківському станови те, що йому вже давно, давно справед
ливо належалося.
Предсідник: Секретар:
Др. Рондяк Петро, Гутул Антін,
адвокат вр. дяк в Рожнові.
Делегат:
Павлюк Василв, дяк в Стар. Косові.
. Лежайський деканат.
З б і р Д я к і в лєжайського деканату відбувся дня 9. червня 1925 р. в Лєжайську в салі „Народ
ного Дому".
Предсідником збору вибрано Всч. о. Матея Хоманя, пароха з Лєжайська.
Всч. 6. Матей Хомань у свойому рефераті пред
ставив зібраним критичне положеннс дяківського стану та нашої церкви. Пояснив їм також їх висо
ке культурно-моральне завданнє та вказав, що дяки гарним, церковним співом можуть піднести красу нашого обряду х ів о іи Добрим прикладом піддержати моральність і релігійногд духа поміж своїми односельчанами.
Вислухавши дотичного реферату, збір ухва
лив слідуючі резолюції:
1) Зваживши, що теперішнє матеріальне по- Ложеннє дяків є прямо катастрофальне, домагаєть
ся збір від Уряду Польської Річилосполитої, Щоби негайно при розділі ерекціональних грунтів; наді
лено дяків сим грунтом в висоті */« тої части, яка на основі конкордату припаде парохам і признано їм місячну платню з тих фондів, з котрих побирає душпастирське духовенство.
2) Дяки лєжайського деканату звертаються з
домаганнєм до Еііископсьхої Консисторії в Пере
мишлі, щоби в- „Епархіяпьних Відомостях” оголо
сила загально обовязуючу по всіх парохіях чорцму,.
на основі яко'й дяки побиралиб за всі церковні треби % часть загально? вартости.
3) Збір домагається^, щоби дяківські школи Подавали висілу освіту як дотепер, а також попри дяківське вишколеннє, щоб подавано науку музи
ки, хорального співу,, книговодства, відомостошро кооперацію і иньшії практичні відомости.
4) Дяки лєжайського* деканату домагаються, щоб у кождій* парохії було для дяка мешкамнє з відповідними господарськими будинками й го родом.
5) Презенту на посаду дяка щоб дававМісце- вий Церковний Комітет на підставі отриманої пропозиції від Управи Дяківських Інституцій.
6) Збір» взиває Головний Виділ Т-ва . „Само
поміч Дяків?- у Львові,, щоби поробив відповідні заходи до осягнення матеріяльного забезпечення дяків і їх родин на старість і на випадох неспо- сібности до праці.
7) Також Збір домагається, щоби дяків наді
лено тими самими правами, що їх затверджено Всв. Еписькопською* Консисторією в Перемишлі дня 11. липня 1911., ч. 2174 р.
Делегатом лєжайського деканату вибрано Вп.
Онуфрія Дзяму, дяка з Заліся.
На сім Збір* закінчено а резолюції поручено- Вп. Онуфрієви Дзямі вислати до еоіх інстанцій, поданих в 2. числі „Голосу Д я ків ” .
Лєжайськ, дня 9. червня 1925, р.
Предсідник: Секретар:
0 Хомань Матей, Д зям а Онуфрій, дяк і д як.
варох в Лєжайську. делегат в Залісю.
Золочівський деканат.
Дня 15. червня 19і5 р. о 12. год. в полуднє відбувся Збір Дяків золочівського деканату в З о- лочеві, в домі ім. Маркіяна Шашкевича. Присутних було 20 осіб. На порядку нарад було, прочитаннс й поясненне дяківської прагматики, котру зібрані приняли до відома, з винятком сеї точки де є бе
сіда про доходи в грошах, бо Збір домагається, щоб сі доходи виносили 33 процент,
Вкінци ухвалено переслати резолюції про приділ ерекц грунту для дяків в висоті від 4—8 гект., та назначенне їм сталої місячної платні з ре
лігійного фонду після категорій від 10— 14, до всіх інстанпій, поданих в 2. числі „Голосу Д я ків ” .
На сему Збір закінчено й протокол підписало.
Золочів, дня 16. червня 1925 р.
З а К о м і т е т :
ЙосифЛазаревич,упр. хору Василь Б однар,лях і. дяк. дел. в Сасові. в Тростяний Малім»
Микола Гриценко, дяк в Золочеві,
Підкамінецький деканат.
Дня. 20. червня с. р. відбувся Збір Д я ків під- камінецького деканату в Поникві Великій, на к о трий прибули всі дяки, крім чотирох, які до нині своєї неприсутности ще не оправдали, та одного, який цілком від організаційної праці відказався.
На Збір звелив прибути також Всч» О. Де
кан і місцевий Парох Михайло Туркевич.
Збір відбувся зі слідуючим дневним порядком:
1) О 9. год. Служба Божа за „всякоє про- шеніє” з панахидою, яку .відспівав Всч. О. Мих.
Туркевич.
2) О I I . год. передполуд. відкриттє зберу в домі Вп. Ігнатія Грицишина, місцевого дяка.
Збір відкрив Вп. Свистуиович,. дяк з Попо
внив, покликую чи на предсідника Вп. І. Нжзарке- вича, дяка з Ясенева а на секретера Вп. Григорія Бабяка, дяка з Дубя, на що зібрані одноголосно згодилися. Предсідник, привитавши зібраних, ві
звав їх до обговорення пекучих, дяківських справ.
Перший вабрав голос Вп. Свисгунович; В ін зясував гарно тяжке положеннє дяків та ту лю бов ближнього, про котру у нас в церкві так ча
сто говориться а к о т р о ї— на жаль — майже ніхто не придержується. Дальше представив, що він в часі світової- війни, будучи серед, ріжних на
родів, обсервував відношеннє їх священиків до дяків і набрав переконання, що воно там є далека й то дуже далеко культурнійше й щирійше як у нас»
Ч. 10 г о л о с Д Я К І В з
Бесідник представив також безвихідне положеннє одного нашого старенького, бо 90 літного дяка, Китрий мимо своєї старечої немочи й свойого гір кого життя, дальше сповняє дяківську службу в місточку Підкамінь, де є в посіданню священика значна скількість ерекціонального грунту а він (дяк) бідний находиться без кусника хліба й примирає з голоду.
В кіпц і просить Вп. Бесідник, щоб дякисего деканату, хотяй самі є бідолахами, негайно поспі
шили з потрібною матеріяльною поміччю сему старенькому працьовникови.
На сему зборі ухвалено такі резолю ції:
1) Збір домагається від польського Уряду на
ділення всіх дяків ерекціональним грунтом титу
лом їх службового вивінування в висоті від 4—8 гектарів.
2) Домітається збір, щоб польський Уряд визнав дяків за необхідних церковних функціоне
рів та перебрав їх на державний етат і щоб лучив справу дяків зі справою польських органістів.
3) Збір домагається одноголосно, щ іб и свя
щеники несповняли церковних требів, як: похоронів, хресту, відвідин хорого і т. д. без співу час ги дяка.
4) Збір взиває всік дяків, щоби за церковні треби рішучо домагалися */» загальної вар гости.
5) Збір взиває всіх дяків до точної передпла
ти свойого оіинокого часопису .Голосу Д яків", як також до вступлення в члени Т-ва „Самопоміч Д яків" у Львові площа св. Юра ч. 5.
6) Дальше зібрані просять Всч. о. Декана Михайла Туркевича, щоби Він на найблизшому Соборчику припоручив священикам, щоб они вже тимчасово відступили своїм дякам відповідну скіль
кість ерекціонального грунту.
7) Вп. предсідник Назаркевич ставить внесок, щоби — о скільки можливо — дяківські іспити відбувались у своїх повітах, а то для того, що більшість дяків є неіспитована йхотілаби до іспи
т у зголоситись, але їх матеряльні відносини їм на виїзд до іспиту до Львова, Сганиславова чи Пе
ремишля обсолютно не позваляють.
8) Збір протестує рішучо пройти виконування
«сяких церковних требів священиками без участи дяків, бо се підкопує повагу дяківського стану та відбивається шкідливо й так на вже досить мізер- ник доходах дяка.
9) Збір вибрав одноголосно делегатом підка- мінецького деканату Вп. Івана Назаркевича, дяка з Ясенева а його заступником Вп. Теодозія Гара- симчука, дяка з Борятина.
На сім Збір закінчено з повною вірою, що ваш і домагання будуть а недалекому майбутьному і справедливо в нашу користь полагоджені.
Пониква, дня 20. 6. 1925 р.
Предсідник: Секретар:
П аза р ксви ч Іван, дяк Бабяк Григорій, дяк я-дяк. дел. «.Ясеневі. в Дубю .
Горасимчук Теодозій, дяк і заст. дяк. делегата в Баратині.
О т, х т о і кому кидає колоди під ноги! ?
Наша Редакція дістала недавно лист, якого з м іс т тут дослівно передаємо:
х „Хвальна Р едакціє!
Прошу ласкаво помістити а нашому дорого
м у часописі .Голос Д яків* оцих кілька дуже при- жрих- але на жаль правдивих слів за для загаль
н о го осуду.
Наколи а нашому деканаті задумано склика
ти Збір Дяків і вислано в тій ціли окремого післан- ця -д о всіх дяків деканату, Вп. Стасюк Трохим, д я к в Суховоли сего обіжника не підписав і по
відомлення про маючій ся скликати Збір Дяків не ...яриияв до відома.
Він переказав Зборови післанцем, що позаяк - його парох о. Олексишин сповняє всякі церковні треби сам, без дяка, то він мусить себе уважати -«втдяком, а як такий не мусить і не мас потреби . ходити на дяківські збори.
Збір Дяків підкаменецького деканату запро
тестував рішучо супроти такого поступовання хвященства, яке в сей спосіб людий слабого духа впроваджує в стан байдужности, безнадійности та
«бездільности на організаційному полі...*
П і д п и с . •
Редакція звертається оцею дорогою до до
тичного Всеч. Деканату з просьбою, н е г а й н о усунути такі аномалії в свойому деканаті, бо на
коли священик ще й в сей спосіб буде дяка крив
дити, то пропасти, яка між священством а дяками від десяток Літ істнує, ніколи не мож буде усу
нути.
Вп. Стасюкови Трохимови пригадуємо, що всяке життє на світі не є нічо инше, як лише одна безнастанна б о р б а. Наколи ми на пр. при
глянемося от хотяйби й життю ростин, то поба- бачимо як то вони борються нераз з вітрами, бу
рями, тучами і т. п, а се лиш одиноко тому, щоби жити.
Подібну борбу побачимо також тоді, наколи приглянемося на пр. життю комах, птиць, риб і всякого рода инших звірят.
Щ о ж мас робити людина, як найвисша ж и вуча істота на землі, наколи її екзистенції загро
жує хотяйби навіть якась найменша небезпека. Чи чекати аж та небезпека зможеться до того ступня, що всяке протиставленнєсє булоб безцільне?
Н і! кожду небезпеку треба завчасу в рамах природних чи людських законів цілковито усунути й собі дорогу до даного Богом життя промостити.
Отже на духу упадати не вільно, бо се є грі
хом супроти Того, Хто дав життє
Повіти: Ліско й Сянок.
Дня 11. червня 1925. відбувся Збір Дяків по
вітів : Ліско й Сянок в Ліску, на котрому запали одноголосно слідуючі резолюції?
1) Збір домагається від Правительства Поль
ської Річипосполитої наділення всіх дяків ерек- цюнальним грунтом титулом їх службового виві нування в висоті одної третої тої скількости, яка на основі конкордату припаде парохам. (Петиції вислано до всіх інстанцій, поданих в 2. ч. „Голосу Дяків*).
2) Збір взиває всіх дяків, щоби там, где ще не побирає одної третої части загальної вартости за церковні треби, рішучо домагались сего від священиків і сторін. Крім сего Збір просить Е- писк. Ординарят, щоби він припоручив священи
кам а сі щоб пояснили в церкві вірним, що за всякі церк. треби, сторона має заплатити дякови трету часть загального винагородження та щоби Еп. Ординарят припоручив парохам віддати дякам по сих жнивах в тимчасове посіданнє від 4 —8 ге
ктарів ерекціонального грунту (рілі) під осінний засів. (Внесок Вп. І. Присташа. Петицію вислано до Еп. Ордин. в Перемишлі).
3) Збір рішучо домагається, щоби дяки були залежні лиш від Голсвної Дяк. Організації, Ми
трополичого чи Єпископського Ординарятів й мі
сцевого Церк. Комітету а не безпосі редно від гро
мади чи звященика, та щоби Головна Д як. Орган, зараз приступила до пороблення відповідних за
ходів до установлення свойого Права до надаван
ня дяківських посад.
б) щоби дяки зажадали від своїх Церковних Комітетів вписания їх до „Каси Х орих", та обез- печення їх в Пенсійному Інституті Приватних Служ- бовиків у Львові, як то вже в Ліску є переведено.
(Внесок Вп. А. Хоми).
4) Збір взиває всіх дяків, щоби безумовно належали до Товариства „Взаїмної Помочи Дяків*
щоби Шановний Виділ сего Товариства в Пере
мишлі відновив свою діяльність. (Внесок Вп. Івана Сторожука).
5) Збір взиває Впп. ісп. Дяків, щоби вонгі не відносились ворожо до дяків неіспитоваиих, бо се булоб дуже некультурно а надто нанеслоб нам не малі шкоди в творенню Нашого, теперішного одноцільного фронту, якого завданнєм є борба за красшу, на культурних основах побудовану долю дяківського стану. Всі дяки повинні дружно, в найбільшій гроді стати до праці над поправою своєї долі. (Внесок Ви. Дмитра Гриневича).
Вкінци вибрано на ліський деканат предсід- ником Вп. Андрея Хому, дяка в Ліску, заступни
ком Вп. Йосифа Книша, дЧка з Постолова, секре
тером Олексу Дмитрик£, дяка з Лукового. На ся- ніиький деканат: Предс. Вп. Івана Страмика, дяка в Залужу, секр. Вп. Симеона Сухія, дяка в Тираві- Сільній. На буківський деканат: Предс. Вп. Дмитра Гриневича, дяка в Волі-Сеньковій, секр. Вп. Петра Поповича, дяка з Морохова. На Балигородський деканат.- Предс. Вп. Грйгорія Ш ийку, дяка з Вол-
кової, секр. Вп. Прокопія Вітика, дяка з Волі-Гй- рянської.
Ліско, 11. червня 1925.
Предсідник:
Михайло Значко, дяк в Гочеві.
Секретар:
Дмитро Гриневич, дяк в Волі-Сеньковій..
Жидачівський деканат.
Загальний Збір Дяків жидачівського деканату відбувся дня 17. 6. 1925. в Жидачеві. Головною точкою дневного порядку була справа наділення дяків ерекціональним грунтом.
Ухвалою попередного збору було сказано, віднестися в справі деяких інформація, що до при- ділу ерекціонального грунту до Т-ва „Взаїмної Помочи Дяків* у Львові, яке надіслало нам від
повідь з дня 2. 6. 1925 р., що всі домагання на
ділення дяків ерекц. грунтом с непотрібні.
Нинішний Збір Дяків одноголосно проти се
му запротестував, ухвалюючи рівночасно всіма голосами, рішучо домагатися наділення дяків ерекц.
грунтом титулом їх службового вивінувяння в ви
соті бодай одної третої части тої скількости, яка на основі конкордату має припасти парохови, бо історія такого випадку не знає, в якому би якийсь н а р о д , або якась к л я с а л ю д и й без просьб без домагань або без борби щось для себе здо
була. Ні, такого випадку не було ніколи й мабуть ніколи не буде.
В виду сего Збір взиває Головний Виділ Т ва
„Самоп. Д яків" у Львові, щоб він негайно поро
бив відповідві заходи в справі приділу ерекц.
грунту для дяків, та оголосив в нашому часописі
„Голос Д яків", що до сеї пори в сій справі з йо
го рамени вже зроблено.
Жидачів, дня 17. б. 1925.
Предсідник: Секретар:
Михайло Плютач, д я к іу п р . х. Канюка Дмитро, та голова Організ. Комітету дяк в Рудій.
в Жидачеві.
Спросгованнє.
Вп. Пшанецький Петро, дяківський делегат на лютовиський деканат, є дяком в Скороднім а не в Лютовиськах, як се через похибку в Друку в 9. ч.
нашого часопису було подано.
Голос дяка з Сокальщинм.
Наша Редакція дістала на днях від Вп. Щ и - тинського Петра, дяка з Довжнева лист, який з огляду на його здорову думку подаємо тут в -у - ривках до загального відома Впп. Д я ків . - >
На вступі мойого листа складаю Хвальній Редакції сердечну й щиру подяку за ласкаве під
н я т а невтомної пращ в редагованню наш ого, щирого, станового часопису „ Г о л о с Д я к і в *.
Довго-довго Пій був всім дякам пожаданий, днесь ми сго побачили. Вже літ близько 20, я к наші дяки похоронили 1 бувший Часопис „Д я кб в - скій Глась*. Чи не був то хором, щ о ми дяки не піддержали свойого часопису.
Будучи ще малим хлопцем (піддячим), пильно читав я й ліобовався в ТІЙ газеті, а л е н а жаль во
на довго Не прожила.
Надіюсь, щ о тому, що нині вже инша доба.
ЩО вже більше Є свідомих і вирозумілих дяків, я кі вже напевно знають, що то є часопис- Та ЯкаЙого мета. Було давно таке, щ о дяк навіть встилався священика, читати часопис. Дяки, одні з бідноти, а другі з глупої скупости не піддержали „Д я - кбвского Гласа“ . Тут найгіршою байдужністтю у нас є ще то, що майже кождий дяк говорить: „а я, я передплату вишлю, вишлю..." — і на тому к ін читься.
; Наш часопис мусить гірку долю і кривду дя
ків виносити на денне світло й пятнувати тих о - сібняків, які допчуть дяківську справу. Прихиль
ників наших, та тих, що валять темноту і виводять дяків на сонце — підносіть в гору.
. Най Всевишний Хвальн. Редакції допомагає я хоть її особисто не знаний дяк з Сокальщинм*
буду старатись всіма силами працювати для добоа нашої справи. Се й перед Богом заслуга...-
Остаюсь з належною пошаною
П . Щитинський, дяк в Д о вж інец.
