Почтову належитість оплачено гуртом.
Ч. 4< Коломия, пятниця 15. мая
I 5 ^ 0 5 ^ 0 ^ 0 1 0 ^ 4
І £^аетр1з.га / __
1925;”^ " ™ “ "' ^ “рІк і .
Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, щ , МІЦКеВІЧЗ 151.
Ц ІН И О Г О Л О Ш Е Н Ь ; Ціла сто рона 90 зл., половина 45 зл., ’ /4 стор ЗО зл., ‘ /в стор. 15 зл., 1 ’1в стор.
8 зл., 1 32 стор. 4 зл.
Д Р ІБ Н І О Г О Ш Е Н Н Я : За одно слово або ііо го місце 10 сот.
Передплата:
В кр а ю чвертьрічно . . . Г25 зл.
За границею річно . , 11,а доляра або їх вартість в иншій валюті.
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
Виходить 1 і 15. кождого місяця.
Постійні оголошення м аю ть 200'0 знижки а оголошення для дяків-
пренумераторів 50°.'в.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попередним надісланнєн належитости або принайменше за
мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Чекове ко нто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951. •
Ціна одного примірника
20 сот.
Загальний Збір
Т-ва „С амопоміч Д я к ів 14 у Львові
дня 29. цвітня 1925.
На збойі явилося около 600 осіб, а в тім понад 550 дяків. Очевидно, масово ре
презентовані були дяки тільки з львівської архідіецезії. Зі зрозумілих причин (значне віддалення від Львова та звязаність зі сво
їми дієцезійними осередками) дяки з пере
миської й станиславівської діецезії мусіли обмежитися до делегацій, зложених з кіль- канайцяти осіб Та вже те одно, що дяки, люде незасібні, якщо не крайні пролетарі, зїхалися так масово, свідчить про велике зрозуміння своїх громадянських інтересів
Коли зважити, що в самій Галичині маємо понад три тисячі дяків та що це є елемент
забрав голос о. Білинкевич, парох Грибо-’ ративного, взагалі економічного життя вич, який звернув увагу на культурну ролю на селі.
дяків та підкреслив, що не слід звертати! Після того бесідник переходить до кри- увагу виключно на матеріяльну сторону, але'тики поодиноких постанов службової праґ- плекати любов до всього рідного, бо тепер !магики, домагаючись їх зміни.
настали важні часи для нашого народу. Мо-| В дальшій дискусії забирав голос п. Я- лоде покоління виховується в нездоровій! ків Голуб, дяк з Конюхова коло Стрия,' а атмосфері, багато з молоді не вміє читати опісля о. Вол. Садовський, парох Преобра- по українськи, ані не знає церковщини. Бе- женської церкви у Львові, звернув увагу, сідник закінчив покликом до обєднання т о дискусія над праґматикою є покищо народчіх робітників. безпредметова, бо вона вже надана і за-
тверджена митр. Ординаріятом. Поки-що слід її прийняти такоьр, якою вона є, а зго
дом змагати до зміни тих постанов, які ви
являться непригожими. Замісць зосередко- вуватися на гіраґматиці, годиться звернути увагу на питання хліба. А саме слід вибра
ти і вислати до о. митрополита депутацію та вимагати, щоби Митрополичий Ордина- , за австрійських часів такі владики, як ” іят стаРався "Ри Роз" оаі;" ерекціональних
СнігурськиП і Яхимович, Дбали про освіту ГР>'І,Т,В' шоби аяків вивінувано в землю так Опісля прийшов до голосу п. Петро
Багрій, дяк зі Зборівщини. Він підніс ролю й значіння дяків в минувшині та порівняв з.незавидним . становищем під теперішню хвилю Колись священик і дяк становили одну сімю, яка оберігала церкву і народ, піддержувала й поширювала освіту. Дяко-
„ _ . ... учителі зберіглися у вдячній памяти народу, пригожий до організації; коли зважити, що Д
. і н
це елемент в значній мірі упосліджений ма теріяльно, а одночасно наскрізь громадян
ський; коли мати на увазі їхнє значіння в громаді, — то зацікавлення долею й орга
нізацією . дяків повинно проявитися в на
ших кермуючих чинників — тим більше, Щб находимося в добі, коли освічений, сві
домий своїх громадянських прав і обовяз- ків дяк може й повинен стати незвичайно важним, провідним чинником на місцях на полі просвітному, економічному Й ІЮЛігич НОМУ
і матеріяльне забезпечення
згодом на вищих духовних становищах на
стали люде, що не інтересувалися дяківсь
ким станом, в наслідок чого наступила роз- тіч між священиками і дяками. Дяк зійшов
дяків Одначе' само’ як •патинських органістів, та щоби пі
сля знесендя треб дякам дано відповідну постійну платню. Вкінці слід реально по
ставити справу дяківської осві+и.
Дальше -промовляв п. Петро .Матвіїв, і дяк з Лунинець, о. Ів. Туркевич і п. Ліихай- А прецінь честь армії залежить від пооди-іл0 .^олошакевич’ Ляк зі Збаража. Останній нокого жовніра з окиема. В наслідок того !беаяник говорив незвичайн0 різко, внутрі-
* підупав наж обряд, церковні впаси вже не шяьо опОзипіиио, викликавши деякими над- в !то різкими виступами небажаний інцидент,
дорожать церковним співом. Його загирили г • ..
-• • л л ; х [який прийшлося лагодити п. Матвіїву, о.
Поь-іогик-.аи а „ ті, 'но були і е обовчзаш дбати про велич1,, “ . . Дяківський збір відбувся в середу 29 х ,. і Мариновичеві і ин.
іГ й Іт н и V п о п . ь - м И п . обряду. Н і Ж ВЛЬ, ТрВПЛЯЮ ТЬСЯ В И ГіаД КИ . Щ О ; .
пп б Я еги « ■ " Ь' ароинього ■ ідеях, 'священики відмовляють дяків від V-! П|С™ то™ вибранодепутацио,зложену
™ б; ряе™, 3'бРаии«и. В 10-пи • свцїй аийа г (Голоси н е г о д у - Д-Ра А? х - Захиного, адвоката в Бережа- го д ранк” збір відкрив голова товариств, • ю ; „ах, Гарасимовича. дяка зі Стаииславова, о. Ьвг. Дуткевич, парох церкви св. Петра 11 Глгіі4Д _ . ... .... и. Фецини, дяка з Перемишля, п. Миколи
подекуди на нослугача в священичім домі.
Павла, представивши відпоручника Митр. ..Годиться і дякам обеднатися в обороні сво-
Лїатицьовсього, дяка з Тарнзвки, п. Петра Матвіїва і п. Петра Багрія. Депутація уд^і-
’ ілася до о. митрополита з вимогами пору- Лкцького Вел. біля Золочева і Івана Майбу, • закликає до організації Він дякує о. МИ* : ШЄННУ,И багатьома бесідниками, а зясовани- Х-Дяка з Ярослава. Станиславівська делегація ітрополитові за прихильність до дяків, за
прибула під проводом п. Гарасимовича, ка- 'створення дяківської бурси (присутніспіва-і тедр. дяка зі Сганиславова; від перемиської ,оть ‘..многая ліга *), дякує й за видання філії „Самопомочі дякгв“ відчитано, привіт-{слУж^ 0ВО1 пР^Гматики, жаліє тільки що її.
не п и с ь м о . — Опісля витав зізд видано „для нас, але без нас44, та помине-!
представник Ординаріяту о. крил. В. Т о - 'но МИ!,У-и)річний правильник.
мович, після чого присГуплено до денного ! Бесідник вповні приєднується до думки, порядку. А саме відчитано й. затверджено, видвигненої перемиським „Українським Го-
протокол з поиередного заг. збору, зложено лосом*, щоби дякам дати вищу освіту, од-1 п. Якова Харину, дяка Успенської церкви у звіт з касового обороту (в приходах 779 54 наче перш усього слід їм лаги хліба, бо тоді, Львові, п. Йосифа Кушніра, дяка зі Щирця, -зол, в розходах 175 20зол., остала готівка на дяків підуть і люде з відповідною осві-Гп. ІЛию Швака, дяка з Тернополя, її. Івана 60014 зол.) та на внесення п. Харини уді-ітою . Слід змагати до того, щоби кандида-| Дмитрика, дяка з Гаїв б. Львова, д-ра Ми
лено абсолююрію уступаючому виділові, (ти на дяків покінчили низшу середню шко- (рослава Янкевича, адвоката у Львові і студ.
З черги о. Іван Туркев, ч, парох св. л у або повну вГенародню (7-ми клясову), Романа Криштальського у Львові.
Пятниць у Львові реферував службову пра- а опісля, щоби на ширший рівень п о с а в и -; Ч л е н с ь к у в к л а д к у встановлено ґматику для дяків львівської архідієцезї,. ти дяківські школи. Тільки дяк з відповідною 6 зол. річно і 1 зол. вписового. При точці:
Ординаріяту о. крил Василя Томовича Се
кретарями вибрано ііп. Мінчакевича, дяка з
надану Митрополичим Ординаріятом.
До дискусії над службовою праґматр-
ЇХ прав і в боротьбі за крашу долю.■*.» -* * » >*>•* — Бесідник малює важке положення дяків
освітою, відповідно забезпечений під мате-
іми о. В. Садовським.
В межичас.і приступлено до вибору ви
ділу, який складається з 10 осіб. А що го
лову і його заступника іменує Митр. Ор- динаріят, то збори вибирають тільки 8 мох членів виділу.
До виділу вибрано п Гната Криштзль- ського, архіклтедрального дяка у Львові,
внесення і запити забирали голос ііп. Ба*
ріяльним оглядом буде мотором суспільної слядинський, Яструбицький, Скробач і ин.
кою зголосилося багато бесідників. Перший праці, буде керманичем освітного й коог,е-| Збір закрито щойно о 4. гол. сполудня
2. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 4
ційна праця та борба за красшу дяківську долю, булаб не мислима.
5. Щ об кождий дяк прислав свою адресу до шемгтизму дяків і нзлежитість за него до В-цтва
„Запорожець', Коломия, ул. Міцкевича 51.
Дяківським делегатом на коломийський дека
нат вибрав Збір одноголосно Вп. Нестора Волчу- ка, дяка з Коломиї та відвічального редактсра ча
сопису „Голосу Д яків".
На тім збір закінчено й припоручено Вп. Вол- чукови вислати резолюцію про приділ ерекціональ
ного грунту для дяків до всіх інстанцій, поданих в 2. ч. „Голосу Д яків".
Предсідник: Секретар:
Семенюк Іван, Коржинський Дмитро, дяк в Пядиках, вр. дяк в Малих Камянках, вр.
Тухлянський деканат.
Дня 28. цвітня 1925 р. відбувся в Лавочнім деканальний, дяківський збір, який між иншими точками маючимися остаточно полагодити на За
гальному Дяківському Зборі у Львові дня 29. 4.
1925 р., ухвалив слідую че.-
1. Поручається секретареви Збору Вп. Дми- трови Матіївому, віднестися з писемною просьбою до Хв. Редакйії „ Г о л о с у Д я к ів * * , щоби вона поробила відповідні заходи до видавання нашого, улюбленого часопису „Голосу Дяків*' щотижня — під неділю, бо через него можна буде між инши
ми також дуже легко скликувати деканальні, дя
ківські збори, заощаджуючи при тім ріжні, непо
трібні кошти кореспонденції та видатки на пі- слащів.
2. Поручається томуж секретареви, щоби за- візвав д я ків : з Плавя, Тухольки, Либохори, Климця, Ж упаняй Вижлова, щоби вони до 14 днів, від дня одержання завізвання оправдали свою неприсут
ність на деканяльних зборах дяків, які відбулися в Лавочнім на днях: 9. мая 1924 р., б. жовтня 1924 р. і дня 28. цвітна 1925 р.
3. Тих дяків, які не беруть участи в зборах, не є передплатниками свойого, станового часопису
„Голос Дяків** та не є членами Т-ва „ С а м о п о м о ч и Д я к ів 4 * у Львові, що вказує на бойкоту
вання ними відродження дяківського стану, нале- іж и гь бойкотувати а наколиб се не помагало то
належить їх на певний час а в разі конечної по
треби також і цілком усунути з дяківських по са г Дмитро Матіїв, дяк і упр. хору в Тухлі,
секретар.
Коломийський деканат.
Загальний Дяківський Збір, коломийського де
канату, скликаний Вп. Дмитром Коржинським, дя
ком і агент. Т-ва „Дністер* з Малих Камянск до Коломиї, дня 1. мая 1925. після ствердження від
носних фактів ухвалив слідуючі резолюції:
1. Тому, що теперішнє матер. положеннє дя
ків, необхідних других церковних функціонерів по священиках, на території Польської Річипосполи- т о ї є прямо катастрофальне, бо теперішний, дяків
ський стан рекрутується по більшій части з без
земельних людий а державні доходи, які перед світовою війною становили головну рубрику до
ходів дяка, та були одиноким жерелом удержання його цілого дому, звелися тепер майже до зера, дальше та тому, що о д и н о к и м в и х о д о м з такого страшного, матеряльного положення а тим самим і одиноким ратунком дяківського стану від голодової катастрофи а церкви від моральної шкоди — є безплатне н а д і л е н н я д я к і в е р е - к ц і о н а л ь н и м г р у н т о м — домагається збір від Правительства Польської Річипосполитої н е г а й н о г о , б е з п л а т н о г о н а д і л е н н я в с і х д я к і в ерекціональним грунтом титулом службо
вого вивінування в висоті, бодай одної третої тої окількости яка на основі обовязуючого тепер на території Польської Річипосполитоїконкордату при
падає в даній парохії парохови, а наколиб в такій парохії не було надвижки ерекціонального грунту, то збір домагається приділу сего грунту для до
тичного дяка з сусідної парохії, яка має відповідну надвижку згаданого грунту.
2. Тому, що дотегГерішна дяківська організа
ція опирається на перестарілих піде: линах, не від
повідає теперішному духови часу та не принесла й не приносить дяківському станови а тим самим і церкві жадної користи, уважає Збір за необхідне, переведення систематичної, основної зміни лоте- перішної, дяківської організації, яка далаб дякам змогу розвинутися в економічному, соціальному, культурному та просвітному напрямках а за поро
блені вже потрібні заходи в сім напрямі висказує Збір ИІанов. Ред. „Голосу Д я к ів ' своє щире при- знаннє.
3. Тону, що богачо старих, немічних дяків, вдів по дяках і сиротів по них знаходиться тепер в крайній нужді, прнмирає з голоду та не має власної сгріхи над головою, у> валив збір за
снувати „ К о м і т е т П о м о ч и Д я к а м , В д о в а м і С и р о т а м п о н и х " в якого склад вибра н о : Вп. п. Романа Марущака, дяка з Турки, Дми
тра Коржинського, дяка з Малих Камянок і Івана Садича, дяка з Трійці.
4. Тому, що тетерішний, дяківський часопис
„Голос Д я ків “ є одиноким, щирим, борцем за красшу долю дяків та заступає як слід їх справи, взиває збір всіх дяків Українців, а з окрема тих, що находяться на території польської держави, щоб они всі як один стали постійними передплат
никами свойого, рідного часопису та дали йому сим змогу виходити не два рази на місяць, але що тижня — під неділю, бо без него всяка організа
Дяки унівського деканату, позір!
Збір Дяків унівського деканату відбудеться дня 21. мая 1925 р. о 11 год. перед полуд нем в до
мі Вп. Івана Якубовського, дяка в Трудовачу, на котрий то Збір всіх Вп. Товаришів-Дяків сего де
канату запрошується. Тогож дня о 9. год. рано відправиться співана „ С л у ж б а Б о ж а ** на ін- тенцію д о б р и х у с п і х і в в розпочатій борбі за красшу долю дяків.
Зубар Андрій, дяківський делегат і дяк в Гологорах.
Немирівський деканат.
Дня 23. цвітня 1925 р. відбувся деканальний збір дяків в домі Вп. Стефана Поташника, дяка з Немирова, на котрому то зборі явилися всі дяки цілого деканату.
На зборі ухвалено між иншими одноголосно:
1. Тому що теперішний, матеряльний стан дя
ків є майже катастрофальний та що одиноким ви
ходом з такого положення є наділеннє дяків ере
кціональним грунтом, домагається збір від поль
ського правительства безплатного приділу ерекціо
нального грунту для дяків титулом їх службового вивінування в висоті бодай одної третої тоїскіл ь- кости, яка припадає парохови в даній парохії а наколиб в даній парохії не було надвижки ерекціо
нального грунту, То домагаєгтся збір приділу та
кого грунту зі сусідних парохій, що мають таку надвижку.
Сю резолюцію прьпоручеео підписаному ви
слати до всіх інстанцій поданих в 2. числі „ Г о л о с у Д я к і в**.
Тогож дня вибрано підписаного делегатом а його заступником Вп. Стефана Поташника, дяка з Немирова.
Семен Пристай, делегат і дяк в Улуцьку Середк.
Підгаєцький деканат.
Дня 23. цвітня с. р. відбулися наради дяків підгаєцького деканату в Підгайцях. На нарадах тих явилося на жаль лише кількох свідомійших дяків, та перевели оживлену дискусію на тему дяківсько?
організації, та поліпшення дяківської долі. Наради ті розпочав п. Бемко, дяк і делегат філії підгаєшь- кого деканату Стсваришення „Самопомочи Дяків*' в Підгайцях, який вчерашнього дня був на Зборі Дяків в Бережанах, пояснюючи присутним наради, дискусії і ухвали, запавші на бережанському дя
ківському Зборі. Присутні вислухали бесідника у- важно й постановили приноровитися до резолю
цій і ухвал бережанського Збору та прямувати до піднесення дяківського стану під матеряльним і моральним оглядами.
На повисші наради запрошено також п. А.
Ласовського, пов. агента „Дністра** в Підгайцях, котрий забравши голос в нарадах, поясщ в присут- І ним завдання дяків на церковнім і просвітнім полях, і заохочуючи їх до енергічної організації, передплачу
вання дяківського часопису, „Голос Д яків", який є конечно потрібний до організаційної праці та підне
сення дяківського стану; до участи всіх дяків підга
єцького деканату на З а г а л ь н о м у К р а є в о м у З б о р і Д я к і в який має відбутися дня 29. цвітня 1925. у Львові. На сей Збір зголосилося чотирох дяків, а іменно: п. Ів. Мушкевич, дяк в Підгайцях, п. Т. Завадівський, дяк в Телячім, п. А. Кохано- вич, дяк в Новосілці і п. Д. Осадца, дяк в Божи- кові. Решта з присутних дяків з причини великих кош тів подорож: до Львова не могла зголоситися.
Іван Мушкевич, дяк в Підгайцях.
Дещо з природи.
Кождого дня бачимо сонце. Споглядаючи на нього з нашої землиці, здаєтся нам, що сонечко не дуже так велике... І справді много є людий, котрі про величину сонця не мають поняття. На
віть хотяй би їм хто з „учених** розказав про се, то не дуже скоро йому увірилиб, а радше сказа- либи йому: „о т говорите пане й самі не знаєте щ о " І Та я мимо всего, хочу сегодня се бодай приблизно пояснити тим всім, котрі цікаві знати величину Божого сонечка. А щоби можна легше поняти розміри сонця, то порівнаймо вперед ве
личину сонця з величиною земської кулі. А коли зробимо таке порівнаннє, то дійдемо до такого висліду, що величина земської кулі маєсь так до величини сонця, як зерно гороху до великого гарбуза.
А тепер пічнемо більше по „ученому**... А- строноми кажуть, що промір (переріз) сонця ви
носить аж 185.200 миль. Наколиб ми хотіли пере
конатися о їх правдомовности, то мусілиб сонце крізь його середину пробити списою.
Тільки, где взяти таку велику спису, щоб ма
ла аж 185.200 миль довжини? Ба, чи маємо л(іи то поняття, кільки се є 185.200 миль?! Отже, се му
симо собі також представити! Уявім собі, що ми маємо шнурок, довгий на 185.200 миль, та привя- зуємо його один кінець до якогобудь предмету на землі, а другим кінцем летимо до місяця, обмоту
ємо його шість разів довкола, вертаємо з кінцем знова на нашу землицю та обмотуємо її рівнож шість разів довкола.
Такий то є великий простір сонця! А що ще з обводом, з цілою масою сонця?!
Та вже, як змірилисьмо промір сонця, то му
симо подати ще обвід та цілу масу сонця, себто його обєм.
Обвід сонця виносить близько 555.60Г миль.
Се значить, коли ми хотіли при помочі желізниці переїхатись довкола сонца, а кождого дня відбу- валиб дорогу 100 миль, то така наша подорож тревалаб повних 16 літ, підчас коли, подібну до
рогу довкола землі — можнаб осягнути в протязі двох місяців.
Ну, а про цілу масу сонішну, то таки страх збирає говорити, бо она обіймає аж 3.500 біліонів кубічних миль, а се собі представимо вже хиба слідуючим разом.
„ І 4 е т “ .
В ід Редакції: Взивається тих дяків підгаєць- кого деканату, які на повисше згаданому, декан, зборі дяків не явилися, щоби до кінця мая 1926*
оправдали свою неприсутність на зборі перед Вп?
Бемком, дяком і делегатом підгаєцької філії Т ва
„Самопоміч Д я ків" у Підгайцях. Вп. Бемко зволить се оправданнє переслати нашій Редакції до відома.
Воинилівський деканат.
Дня 23. цвітня 1925 р. відбувся деканальний, дяківський збір, скликаний Вп. дяківським Делега
том і Організатором Иосифом Чоловським з Дов- говойнилівської.
На збір явилися всі дяки з деканату — крім двох, яких неприсутність оправдано.
Збір відкрив Вп. Делегат Йосиф Чоловський, покликуючи на предсідника гбору Вп. Михайла Микитинського, дяка з Неговець а на секретаря Вп. Михайла Лабатія. дяка Тьмашовець.
Дневний порядок був слідуючий : 1. Відкриттє збору.
2. Відчитаннє протоколу з попередногозбору.
3. Справа приділу ерекціонального грунту для для дяків.
4. Організаційні справи.
Ч. 4 Г О Л О С Д Я К І В 3.
5. Внески й запити членів.
Протокол з попередного збору, який відбув ся дня 10. 10. 1923 р. в справі вистосування ме- морялу до Всв. й Вепр. Митрополичого Ордина ряту у Львові, та організаційний звіт відчитав Вп.
Д елегат Иосиф Чоловський, Шо збір приняв без дискусії. Вп. Михайло Лабатій, засувавши дуже мізерне, теперішнє, матеряльне положенне дяків, поставив внесок, щоби домагатися безплатного приділу ерекціонапьного грунту для дяків титулом їх службового вивінування, бодай в одній третій части тої скількости, яка припадає парохови вда
ній парохії, уважаючи се за одинокий вихід з гро
зячої тепер дяківському станови матеряльної ка
тастрофи. Вп. Семань Атаманчук, дяк з Студінки поставив внесок, щоби надавання дяківських по
сад, евентуальні перенесення дяків з одпої дяків
ської посади на другу та суспендування їх відбу
валися виключно через Г о л о в н и й К р а є в и й В и д і л Т о в а р и с т в а „ С а м о п о м і ч Д я к і в "
у Львові в порозумінню з дотичним Митрополи чим чи Єпископським Ординарятом та даним Де
канатом. Вп. Семань Просимяк ставить внесок, дяківські посади надавати викажуться легальним сві- . доцтвом дяківського іспиту.
Всі внески принято одноголосно та ухвалено відповідні резолюції, які вислано до всіх інстанцій, -згаданих в 2. числі „ Г о л о с у Д я к і в " з 15.
цвітня 1925 р.
На тім збір закрито Войнилів, дня 23.
.Микитинський Михайло Предсідник.
щоби молодим* дякам .лиш е тоді, коли вони
нійшим оружж ем в нашій, теперішній, реальній борбі. А тим сонцем, дорогим сонцем Вп. Товари- ші-Дяки є нічо инше як наш, рідний, становий часопис . Г о л о с Д я к і в * . Він нас заступить від всяких бур, вихрів, не дозволить нікому нас крив
дити й визискувати, подасть нам всяку пораду, потішить в смутку, усуне всяке горе, подасть руку помочі і т. д. і т. д. лише ми всі як один мусимо стати його сталими й точними передплатниками.
Вп. Товариші Дяки в імя нашого загального добра та в імя нашої до тепер несплямленої, доброї сла
ви прошу Вас всіх, деб Ви не були: в межах Польщі, Америці, Канаді, Бразилії, Чехословаччині, Югославії, Зеленій Буковині й всюди, всюди там, де лиш знаходиться українська парохія, щоб між Вами не було, ані одного, в якого хаті не знахо- дивбися наш, дорогий часопис . Г о л о с Д я к і в * , бо наколи ми всі виконаємо як слід сей наш, свя
тий обовязок, то дамо сим нашому, дорогому часописови змогу виходити що тижня — під неді
лю, а тим самим виборемо собі скорше те, що нам справедливо належиться.
Вп. Братя Товариші прошу Вас ще раз: Бе- рімся до праці та будуймо свою власну хату! Бо як сказав наш, незабутьний поет-геній Т. Шевчен
ко : .В своїй хаті — своя й правда, і сила, і воля!*
Чоловський Иосиф, дяківський делегат і дяк в Довговойнилівській.
й підписано протокол, цвітня 1925.
Лабатій Михийло Секретар.
Добромильський деканат, позір!
Збір д я к ів добромильського деканату відбу
деться дня 18. 5. 1925 р. о 10. год. рано в Добро- мили (місце збору подасть Вп. делегат і дяк Іван Кнейчук в Добромили — ред.) на котрий то збір всіх Вп. дяків запрошує підписаний комітет. Ті, що з оправданих причин не моглиб явитися на зборі, мають прислати на сей день свої, умотивовані о- міравдання.
З а К о м і т е т :
^ван Кнейчук, дяк і дяківськ. Іінат ій Кушнір, делегат в Добромили. дяк в Гїйську.
Іван Церковний, дяк з Міхови.
УегЬа сіосепі,
ехетріа ігаЬипІ.
Хтось — мабуть не з дяків — пропонував на Загальному Зборі Дяків у Львові дня 29. цвітня 1925 р., щоби дяківські справи помішувати лише в деяких українських часописах, хотячи в сей спо- сіб задокументувати, що наш становий часопис не є нам конечно потрібний.
Тому, що кождий часопис має свої окремі переконання та боронить інтереси поодиноких своїх
партій чи о я с І н-м іг би через те. як такий бо- С о ю з р а д р ес „ м і„ Чічері„ „ „ ронити як СЛІД , наших інтереси, не мігби боро- слаа до Ф у пи , якім
тися за наше загальне добро та за поправу нашої,| Польщу може „ йти д0 ноаоІ подопганої гіркої долі, всі дяки, присутні тоді наіверухи в Європі.
Зборі заявилися одноголосно проти сеї пропозиції'
Горлицький деканат.
Дня 2. мая відбувся довірочний збір дяків горлицького деканату, скликаний Львом Кабанієм, дяком і дяківськ. делегатом з Маластова, на котрий явилися майже всі дяки з деканату з виїмком кіль
кох, які своєї неприсутности до нині ще не оправ
дали. Крім сего прибув на збір також і Всеч. О.
Омелян Менцінський, декан і парох Маластова.
Предсідником збору вибрано Всеч. О. декана Омеляна Меицінського, заступником Вп. Д іонізія Дитка, дяка з Новиці а секретаром Вп. Льва Ка- банія, дяка з Маластова.
Збір відкрив Всеч. предсідник, зясовуючи ду
же нужденне матеряльне положенне дяків під те- перішну пору та загріваючи їх до щирої й рішу
чої організаційної борби за поправу своєї долі.
Присутні на зборі ухвалили одноголосно:
1. домагатися від польського уряду безплат
ного приділу ерекціонального грунту для дяків ти
тулом їх службового вивінування.
2. Щ оби всі дяки по всіх парохіях домагали
ся за церковні треби одної третої пайки того, щ о побирає свяшеник.
3. візвати всіх дяків з сусідних деканатів до скликування деканальних зборів о скільки в них такі збори тепер ше не відбулися; до приступлен- ня в члени Т-ва .Самопоміч Д яків* у Львові та примусового передплачування свойого, станового часопису . Г о л о с Д я к і в * .
Делегатом горлицького деканату вибрано одноголосно Льва Кабанія, дяка з Маластова а його заступником Діонізія Дитка, дяка з Новиці.
На сім збір закінчено а резолюцію про при- діл ерекціонального грунту припоручено підписа
ному вислати до всіх інстанцій, поданих в 2. числі Голосу Д я ків’ .
Лев Кабаній, дяк і дяківськ. делегат в Маластові.
Огляд світових подій.
В своїй хаті — і сила
своя и правда, і воля
Хвальна Редакціє!
Прошу ласкаво не відмовити мені та помі-
■стити в нашому часописі слідуюче: „На перших Краєвих Зборях Дяків, які відбулися в марті 1923
• р. у Львові, а на яких я був як відпоручник-делє- тат войнилівського деканату, припоручено було мені перевести організацію дяків в КалущинійЖура- венщині. Д о помочи в так почесній праці вибрано й призначено мені на калуський деканат Вп. Т о
вариша Тому Чмелика, дяка з Кадобного а на журавенськнй деканат Вп. Товариша Григорія Ми- сака, дяка й управителя хору з Володимиреиь.
Наша компетенція ростягалася на ведення всіма можливими, законом дозволеними способами -організації дяків та полагоджування всяких фінан
сових справ, заязаних з веденнєм організації. В межи часі, дня 22. мая 1923 р. на войнилівських .деканальних зборах вибрано мене знова делегатом дяків та припоручено мені дальше вести й піддер
жувати організаційний рух дяків в свойому й су
сідних деканатах.
Мимо найбільших зусиль, найбільшог%труду,
’найщирійшаї самопосвяти з нашої сторони а з окрема зі сторони Вп. Товаришів: Мисака й Чме
л ика не мож було попровадити організаційну пра
ц ю як слід, бо між иншими недостачами бракува
л о також і відповідних, матеряльних засобів до сего. Отже страшна та чорна хмара недолі висіла дальше над гіркою долею дяків. Здавалось, що ніхто її не розжене. Аж ту нараз стаеться чудо:
хмара розсувається, виходить сонце Й освічує сво
їми дорогоцінними лучами дорогу борби за крас- щу, нашу долю, Загріває до праці й віри в красше завтра, подає потрібні дороговкази та гар
тує в нас силу волі, яка є одиноким , найсиль-
й бодро стали в обороні свойого, рідного масо пису . Г о л о с Д я к і в * , се є першої, здобутої по
зиції в теперішній борбі.
Вп. Товариші Дяки! Я констатую, що сей, хто таку пропозицію відважився був поставити є першим, скритим, непримиримим і заздрісним во
рогом нашого, дорогого часопису .Голос Дяків*
та нашого пробуд-хенняся з глибокого й твердого сну, до якого вколисали нас як раз такі самі люд
ці як сей пропонент.
Д орогі Братя Дяки! Думаю, що між нами, між свідомійшими дяками не знайдеться ані один, щоби раз на чверть року пожалував посвятити 1 зл. 25 сот. на передплату свойого, рідного часопису .Г о лосу Дяків*, який виходить в Коломиї, бож ко ж дий з нас хиба аж надто добре знає слова наш о
го поета Тараса Шевченка: „В своїй хаті, своя й правда, і сила, і воля!...*
Отже нашим першим, головним обовязком є нетільки всіма силами й засобами боронити пер
шого нашого здобутку, то є нашого дорогого ча сопису .Голосу Д яків*, який являється в е л и к о ю п о в а г о ю нашого, до тепер погорджуваного стану, але також в імени всіх дотичних дяків з кождого деканату зложити тим добрим людям в Хвальн. Редакції нашого улюбленого часопису по
дяку за те, що взялися не с л о в а м и , як оно до сеї пори водилось, а д і л а м и до поправи нашої гіркоі долі.
Вони, йдучи по словам: „УегЬа сіосепі, е х е т
ріа ігаЬипі* (не наука, а приклад потягає до діла) показали всім тим, що люблять богато, обіцяти й говорити а нічого не робити— як належить пра цювати для загального добра.
Соя Григорій, дяк в Петрикові.
Німеччина. Дня 12. мая с, р. о 11. год. 45 мін. новий президент держави Гінденбург зложив урочисту пписягу.
Англія впроваджує в себе рівновартість па
перового гроша з золотом, касує заборону вивозу золота за границю, знижує дохсдовий податок та впроваджує загальне обезпеченнє всего населення від випадків і на етарість. Проти вибору Гінден- бурга президентом Німеччини Англія не має нічого.
Ф ранція дуже невдоволена з вибору прези
дента німецької держави Гінденбурга, бо по її думці сей вибір перечеркнув вже німецький пляк за&зпеки.
В болгарському війську поширюються бунти, а се є доказом, що й військо з теперішного бол
гарського уряду є не вдоволене.
Японія, щоб показати Америці свою воєнну силу, заповіла на конець мая с. р. великі морські маневри на Тихому Океані.
П ольські монархісти (ак доносить О. Р. з 14. 5. 1925) ухвалили, признати князя Сикстуса Парменського, брата б. австр. цісаревої Зити, офі- ціяльнгм кандидатом на трон польського короля.
Послідними днямибулов Польщі кілька динамітових замахів та залізн. катастроф з жертвами в людях.
Справників не висліджено.
В І Д Р Е Д А К Ц І Ї .
Всі Вп. Дяки, які до тепер вж е скінчили 50 літ безпереривної, дяківської служби, або кінчать ї ї в 1925 р. мають н е г а й н о наді
слати до Редакції .Голосу Дяків* Свої описи ж иття й фотографію аі старших літ.
Сих дат потребує Редакція до пороблення відповідних заходів до відсвяткування в корот
кому часі ювилеїв тих, коло церкви й народ а заслужених людий.
П Е Р Е С Т О Р О Г А .
Дійшло до відома нашої Редакції, що деякі людці відраджують дякам домагатися наділення їх ерекціональним грунтом, мовляв, що уряд вже сам приділ таких грунтів для дяків, попризначував. Пе
рестерігається всіх дяків, щоби таким підщеп гам не давали віри й дальше боролися за свою долю, бо на основі певних даних, які Редакція одержала з відповідних жерел, ті підшепти минаються з правдою.
Від Редакції. З нинішним числом висиляєть
ся „Пояснення* в справі обезпечення будинків від огню в „ Д н і с т р і * і Польській Дирекції Обез- печень (П. Д . У. В.).
