Ночтову належитість оплачено гуРт®*-
зц 6. Коломия, понеділок 15. червня 1925.
Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, ВУЛ, МїЦЕБїІЧ&Ч. 61.
Ц ІН И О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто-
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
Виходить 1 і 15. кождого місяця.
рона 90 зл., половина 45 зл., ?/«
стор ЗО зл., * 1 стор. 15 зл., сю р.
в зл., ! аг стор. 4 зл.
Д Р ІБН І О ГО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце !0 сот.
Постійні оголошення мають 2О°/о знижки а оголошення для дяків-
иренумераторів 50%.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я прижимається тільки за попередним надісланнєн валежигости або принайменше за- чету. А н о н і м н и х д о п и с і в
ке принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Передплата:
В краю чвертьрічио . . . Г25 зл.
За границею річно . . 1% долара або їх вартість в иншій валюті.
Чекове конто Гк К. О. в Варшаві ч. 152.951.
Ціна одного примірника
20 сот.
послужити тут деякі .ухвали* й ,протоколи*
зтеперішних дяківських зборів, помішувані в нашому часописі, де бачимо наглядно, як декотрі наші дяки, не маючи так званої творчої сили, бояться чогось, с а м і при
людно упімнути за свою кривду та просять других, часто дяківському відродженню на
віть ворожих людий, щоб ті за них гово
рили. А сі люди, якось завсігди в особах священиків, користаючи з такої нагоди, за- місць сим нхждарям як своїм „ближнім", чи як „дорогим братям по Христі" — не кажу вже; як членам своєї наш; чи там вза
галі як людям, подати щиру руку помочі та заохотити їх по інтензивної праці над поправою своєї долі, читають їм морали:
взивають їх до якогсс... послуху*) свяще
никам, до занеханняякогось... ворожого на
строю**) супроти церкви, до якоїсь.. побож- ности**) і т. п. та заявляють, шо дяки чо
мусь... не заслуговують***) на наділеннєїх ерекціональною землею.
За те все висказують деякі дяки — на превелике диво — так» м людям своє до- вірє та мало, шо не співають їм ше до то
го й „Многая та блаґая літа".
От до чого доводить недуга рабської вдачі та брак тво рчо ї сили у нас!
Найвисша пора, шоб ми перестали ли
зати руку, яка нас бє та таки від н и н і взялися до радикального (безголядного) лі
кування сеї недуги, ставши прикладними учениками також і Реальної, Ж иттєвої Школи, а ся дасть нам таку освіту, яка напевно поведе нас до повної побіли, до побіли святої справедливости над ганебною
й підлою кривдою. І- В.
») Цікаве до якого, чи ие чистити чобіт, вимітати са
дж у з комина і т. п.
«») Ба, в чому полягає — ка думку тих людий — се вороже становище дяків до церкви та їх безбожність...?
Може в тому, що вони пробудились до нового, організа
ційного ж и т тя .. ?
* * * ) Знова дуже інтересне твердженне, підставою я- кого є мабуть лиш сі дві обставини:
1. Нещирість, яка не позваляє авторам такого твер
дження виділити дякам певну спільність ерекціонального грунту зі свойого посідання.
2. Страх перед утратою дешевенького, приватного послугача в особі дяка, який в наслідок наділення його е- рекц. землею поправивби своє матер. положение й через те переставби бути слугою у священика.
Геть, з недугою рабської вдачі!
Не ма мабуть другого народу в культур
ному світі, котрий бувби так заражений недугою рабської вдачі, як наш україн
ський, а з окрема сей, що замешкує про
стір Східної Галичини.
Ся недуга почала ширитися серед на
шого, колись дуже могучого, славного й геройського народу ще перед кількома сот
ками літ, тоді, коли українська держави сть стратила під ногами ґрунт та коли над на шим народом почали панувати чужі люди.
Є се справді дуже грізна, шкідлива й страшна недуга, але на щастє вилічима. Ми маємо проти неї лік і лікарів. Найрадикаль- нійшим ліком є тут школа, тильки не така, щ о вчить лише читати, писати й числити, але така, що вчить чоловіка тако ж : як
стат и в ж и т т ю н е з а л е ж н и м
й самостійним.
А лікарами являються тут в першу чергу деякі наші поети, декотрі письменники та деякі інтелігенти...*)
Народ, а тим самим і кождий пооди
нокий чоловік, який хоче здобути собі ж и - тєв у незалежність і самостійність мусить насамперед плекати в собі творчу силу, то с м. ив силу власної відваги, силу власної спроби, силу власного вміння та силу вла
сної діяльности. Крім сего мусить кождий поодинокий чоловік учитися: жити з людь
ми, пізнавати їх, порозуміватися й соліда
ризуватися з ними та цінити вартість і зна- чіннє людини взагалі як такої.
Плекаючи в собі творчу силу, повинен кождий чоловік всюди, також на прилюд
них виступах, як: вічах, зборах
іт. п. ви
ступати особисто, та сам, власними уста
ми висказувати свої думки, свої почування, свої кривди й свої потреби — та, як слід, упоминатися за свої належні права.
Отже кождий повинен говорити за себе сам, а не хто инший.
Таку рецепту дав нам м. и., наш неза- бутьний поет, письменник і вчений Іван Франко.
Більшість наших людий на жаль мело або й взагалі нічого не знає про такі ре
цепти, а є й такі, яким сі рецепти є дуже добре відомі, але вони не хотять їх взага
лі, а головно тоді, коли ходить о загальне добро, придержуватися.
За один з тисячних прикладів можуть
*} Примітка: інтелігентом уважається ко ж д ого ро
зумного, чесного, характерного б тактовного чоловіка.
Голос Анґлійця про Польщу.
Англієць Уілієм Г. Фрейзер помістив влоджь- кій „Республиці* про Польщу слідуючі свої по»
мічення :
„Часто стрічався я з твердженням, що по суті Польща є великодерждвою, бо займає в Ев- ропі центральне місце, є огнищем, в якому пере
хрещуються важні інтереси, має великий простір, до ЗО міліонів населення й значні природні багац- тва. Є це безперечна правда. Тільки не слід забу
вати про одно: Англійцям, що створили найбіль»
шу в світі імперію, не можна заімпонувати ані простором, ані населенням, ані природними багац- твами. Є це величаві основи для будівництва, але з величини фундаментів, ще не можна видавати осуду про могучість і красу будинку.
Пере'зджасться десятки кільометрів, а одино
ким мурованим будинком є костьол. Англійці здій
мають вправді капелюх перед Божим домом, але шукають також і школи.
Великі держави не стоять в е л и к и м и п р о с т о р а м и і м і л і о н а м и а н а л ь ф а б е т і в , яких не можна легко навчити ані володіти маши
ною, ані зброєю, — але школами, фабриками, хліборобськими машинами, світлими шляхами, працьовитим народом, який щоденним зусиллям витворює міліярди ощадностей, льокованих в здо
бутках техніки.
На дорогах сотні людей, зайнятих при їх не
праві, поволі товче каміння молотками. Мене бо
лить вид марнованої лю дської праці. Наскільки скорше, ліпше і дешевше роблять це машини. Чо
му світ мусить оглядати, як у Польщі гине така коштовна праця. Майже в кождому містечку яр
марки. Дорогами поволі сунуть, сунуть селянські вози. Тисячі возів. Люде знову марнують час. А тим часом містечіа пригадують Помпеї: самі руїни...
Селянські хати криті соломою, найлекше паль
ним матері ялом. В се м а р н е , б ід н е , о б д е р т е . Хліборобських машин є дуже мало. Якісь перед- потопові плуги, борони і сохи, селянин сіє рукою , тне косою, жне серпом, як у нас перед сотнею літ.
Найбільшим ворогом кождої країни є л ігю х , в кожній постаті чоловік, шо їсть хліб, а в заміну нічого не дає громадянству, тупий урядовець, не
солідний купець, що підриває дов ря і кредит.
На кождому кроці можна стрінути у вас л ю дей, шо ьолод ють кількома мовами, загально зна
ють цілу низку ділянок людської думки, люлей, які нам Англійцям імпонують... в розмові. Йде тільки про те, що тут бракує практичного змислу*.
Вписуйтеся в члени „Р ІД Н О Ї ШКОЛИ**
(членська вкладка тапер 1 зл. на рік). Рів
ночасно з грішми присилайте й спис членів (імя, назвисько, заняттє й точну адресу) до Українського Педагогічного Товариства у Львові, Ринок ч. 10.
Не забувайте, що в „Рідній Ш колі*1 наша будучність І
Тому, що друк Шематизму Д яків е в ж е на укінченню та що належностн ?а него, які до сеї пори вплинули не вистарчають на знач
ні кошта матерялу (паперу), друку, оправи, опаковання, почтової оплати й т. и. проситься ввічливо всіх тих Вп. Дяків, я к і надіслали сю
ди л и ш е свої адреси, щоби негайно, а най- пізнійше до 10. липня 1925 р. надіслали т а к о ж і належитости за шематизм і в сей спосіб до
помогли Видавництву приспішкти покінченнє справи тематизму.
' Видавництво „ЗАПОРОЖЕЦЬ*.
Г О Л О С Д Я К І В 4 6
Відозва.
Наша Редакція взиває всіх Вп. Перед
платників „Голосу Д я к ів 4 до безумовно негайного надіслання передплати на слі
дую чий квартал, бо ■> противному ви
падку — з огляду на брак потрібних фондів — часопис мусівби з днем 1.
липня 1925 р. перестати виходити.
Рівночасно завважується, щ о тих Передплатників, я к і до 20. с. м. за біж учий кв а р тал не внрівнають передплати, Редак»
ція потягне до відповідалвнести а крім сего оголосить ї х поіменно в слідуючому числі наш ого часопису.
Справа матеряльного забезпе
чення дяків в прдьрькому уряді.
Зборівське Староство переслало на руки Вп.
Петра Багрія, дяка
а
Зборові припорученнє, щоб він до 10 днів після порозумінняся зі всіма дяками зборівського ловіту предложив йому конкретні (певні) внески, щ о до поправи д я ків с ь ко ї долі.
На основі сего скликав Вп. Петро Багрій П о в і.
т о в и й 3 б і р Д я к і в на день 12. мая 1925 р., який одноголосно рішив, вислати до Староства в Зборові письмо слідуючого СМ'СТу:
С в іт л е С т а р о с т в о !
Відповідно до письма Світлого Староства з дня 1. мая 1925. р. Ч. 13520/р. підписаний подає до відома конкретні внесення що до поправи еко
номічного положення дяків.
Зібрані дяки цілого зборівського повіту, в чи
слі 45 осіб дня 12. мая 1925 р. на Зборі в Зборо
ві заявили одноголосно: що головною функцією дяків е дяківство, що дяки ограничені є виключно на доходи з дяківства, що тими доходами є датки добровільні, без сили стягання, котрі ще постійно
з
року на рік зменшаються, що в теперішних дяків на загальне число понад 55 осіб, 15 дяків ма ю ть свої невеликі, бо від і до 4 моргові госпо
дарства, однак є се дяки некваліфіковані, воєнні або повоєнні, котрі на основі ухвали Дієцезїяль- них Дяківських Зборів, відбувшихся дня 29. квітня 1925. р. у Львові будуть з посад усунені, а їх мі
сця будуть заступлені кваліфікованими дяками, прочі дяки кваліфіковані, крім дяківських доходів, не посідають жадного иншого доходу, а де-ксл рі з них є обтяжені навіть досить численною роди
н о ю : н. пр. дяк Микола Будиий, Кальне — 8 д і
тей, дяк Михайло Грицишин, Присіьці — 7 дітей, Михайло Шкоруда, дяк в Нестерівцях — 7 дітей, лрочі дяки є обтяжені від 1 до б Дітей; одним словом є крайними нуждарами, зданими на ласку й неласку даної парохії.
Дальше, дяківські збори ухвалили одноголо
сно: домагатись уреґульовання випосаження дяків в той спосіб, щоби кождочасний дяк при кождій греко-кат. церкві, одержав від 4 до 8 гектарів ор
ного грунту з ерекціональних грунтів, та платню після категорій від 10. до 14. то є після проекту внесеного Комісією перед Сонм — з податків на ціли релігійного фонду.
Зібрані дяки жадають 33 процентових датків в натурі, то є приходи в хлібі та в инших натура- ліях; в кінця домагаються вільного помешкання в кождій парохії*
Збори заявляють, що дяківська станова ор
ганізація істнує у Львові, площа Св. Юра ч. 5 під назвою „Взаїмна Поміч Д яків", яка репрезентує дяківський стан в цілій гр. кат. львівській дієцезії.
до котрої проситься властий на будуче у всяких дяківських справах відноситись.
Вкінци повідомляється, іцо представниками дяківського стану на повіт Зборів вибрані на За
гальних Зборах слідуючі особи:
1. Петро Багрій, дяк в Зборові, 2. Іван Яки- мович, дяк в Ярчівцях, 3. Михайло Грицишин, дяк в Прйсівцях.
Зборів, дня 14, мая 1925. р.
Петро Багрій, дяк в Зборові, представник дяківської організації
на зборівський повіт.
Складайте добровільні датки на фонд сво
є ї преси, щ об она мала зм огу, я к слід розвн-
« у щ ^ ж о ю діяльність.
Під увагу дякам, а з окрема дя
ківським делегатам.
Ввивається всіх Вп. дяківських делегатів, щ о
би негайно засягнули інформація у своїх Старост- вах, чи зі всіх парохіяльних урядів їх повітів вплинули туди звіти про теперішний, матеряльний стан дяків в Галичині.
Пригадується ще раз, що наколиб який уряд парохіяльний не предложив на час або взагалі від
носного звіту, то Староство уважалоб, що тепе
рішнє матеряльне положеннє даного дяка є цілком вистарчаюче. А хиба не треба пригадувати, що се значно пошкодилоб теперішній борбі за поправу матеряльного положення дяків.
Отже ввиду сего мусить кождий делегат до 15. липня 1925 р. переслати нашій Редакції точний спис тих евентуальних парохяльних урядів, які зга
даного звіту на час або Й взагалі свойому старо
ст ву не предложили.
Рівночасно ввивається всіх тих Вп. дяків, що від своїх парохіяльних урядів дістали тимчасово, безплатно сяку-таку скількість ерекціонального грунту для виключного свойого вжитку, щоб се до кінци сего місяця подали нашій Редакції до відома й належного використання, зазначуючи при тім, час та скількість сего приділу.
Заліщицький деканат.
П ротокол відбувшихся Зборів Д яків Залі- щицьцого деканату дня 26. мая 1925 р. в Залі- щикак.
Предсідником Зборів вибрали присутні дяки Всч. О. СвістлЯг декана заліщииького деканату.
О. декан при в*.тупнім слові зложив корот
кий звіт^ про ухвали, які запали на Соборчику Священиків, котрий відбувся нинішного дня в За- лйцнках, в справі дяків заліщицького деканату.
Зміст сего звіту такий:
Дяки мають іти на руку священикам, не ма
ють бути ворогами Церкви а священики підуть у всім на руку дякам, — більше ходить всім свяще
никам о побожне життє, добрий примір і Іспит дяків. Рівночасно заявив О. декан, що всі свя
щеники одноголосно заявили, що в цілім залі- щицькім деканаті жаден з дяків не заслуговує на призначеннє йому якоісь скількости грунту на о- снові єпископського розпорядку. Сю аамітку свя
щеників приняли дяки, великим невдоволенням і просили о поясненне сеї замітки, чого О. декан не вчинив.
Дальше ставить внесок Онуфрий Боднар.дяк з Тлустого, щоби Всесвітлійший Ординарят при
хилився до прощення дяків та іменував в залі щицькім деканаті О. Свістля, чи котрого иншого зі священиків сего деканату, котрийби полагоджу-
Зборівський ПОВІТ.
Збір Дяків зборівського повіту, який відбувся дня 12. мая 1925 р. в Зборові та на котрому було присутних 45 дяків ухвалив одноголосно слідуючі резолю ції:
I. Віднестись до Головного Виділу „Взаїмної Помочі Дяків* у Львові з візваннєм до заснування агенції, на разі на цілий зборівський повіт з осід
ком в Зборові, до зобовязання кож дого дяка, на
лежати до Товариства .Взаїмної Помочі Д я ків*та до вплачужання точно вкладок через таку агенцію а що найважнійше, до передплачування свойого, станового часопису „Голос Д яків*.
II. Візвати Головний Виділ „Взаїмної Помочи Д яків", щоби тепер енергійно замився долею дяків, використав теперішний, пригожий на се час. ввій
шов в звязь з організацією органістів у Львові і разом вислав спільну делегацію до Варшави в ціли приєднання осіб з послів, як рівнож з даних міністрів для попертя дяківської справи, наколи ся справа прийде перед форум Сойму.
III. Візвати Головний Виділ „Взаїмної Помочи Д яків", щоби звіти зі своїх засідань та касові ра хунки подавав кождого місяця,зглядно пр кождо- разовім засіданню Виділу до відома всіх дяків за посередництвом свойого часопису „ Г о л о с Д я к і в " .
П р е з и д і я З б о р і в :
Теодор Процик, . Василь Бабій,
голова. секретар.
вав всякі справи дяків, чи то у відношенню до пароха, чи також самих парох'ян і щоби його за- рядженнє було рішаюче. Всі однсголосно приняли сей внесок до відома.
Збори Дяків ухвалили одноголосно просити Єпископський Ординарят, щоби вплинув на свя
щеників свосї єпархії, щоби вори зараз відступили дякам призначену свойого часу чзсть ерекціональ.
ґрунту й вияснили, з якої причини мовляв дяки на се не заслугують. А дальше на випадок парце
ляції ерекціональних Грунтів, щоби Єпископський Ординарят зволив причинитись у польському ряді, до сего, щоби прц парцеляції ерекціональних грун
тів усіх дяків наділено відповідною скількосттю сего грунту, та щоби відновлено понищені а де нема, вибудовано нові дяківки.
Рівночасно вибрано одноголосно агентом Михайла Маковецького, дяка з Печерної, на йо го заступника Василя Івасева, дяка з Устйчка а орга
нізатором Володимира Флиса, дяка з Лятача.
На сім Збори закінчено з повною вірою, щ о наші домагання будуть справедливо, в нашу ко
ристь полагоджені.
Такі резолюції висилається: 1) Д о Дпостольської Нунціятури, 2) Митрополичого Ординаряту, 3) Е- пископськог» Ординаряту,
4)
Української Парля- ментарної Репрезентації, 5 )Міністерства Земельної Реформи, 6) Міністерства Рільництва і Д . П., 7) Міністерства релігійних Справ і Просвіти, 8) М іністерства Справедливости, 9) Міністерства Внутріш- них Справ.
Заліщики, дня 26. мая 1925 р.
о. Ю. Свістель, завід, декан. Василь Дубок, і предсідник Збору. дяк і заст. Збору.
, Іван Федів, дяк і секретар Збору.
Волинські Браття-Українці про галицьких дяків.
Незалежний орган українського, культурного і церковного відродження — „Н а В а р т і" , який являється одиноким журналом української, неза
лежної церковної думки
в
Польщі пише про організаційний рух галицьких дяків та ке :
„Товариство „Самопомочи Дяків* скликало 29 квітня 1925 р. у Львові Загальний Зїзд Д я ків у Львові усіх трьох галицьких єпархій. Пора
б
і волинським' дякам організуватися для оборони своїх інтересів. Галичане заложили навіть о к р е м у г а з е т у — „ Г о л о с Д я к І в Т , яку радимо виписувати й нашим дякам. В єднанні сила!*
Бурштинський деканат.
Збір дяків бурштинського деканату, відбувся дня 14. 5. 1025 в Букачівцях з слідуючим по
рядком :
1) О 8. год. рано „Служба Божа*, яку відспі
вав Всеч. місцевий парох і декан
о.
Іван Щерба- нюк. 2) О 11. год. передполуд відкриттє Збору ж домі Вп. Костя Зобкова, місцевого дяка. На Збя- рі явилося 20 дяків тогож деканату. Збори відкри»підписаний дяк з Чагрова, покликуючи на пред- сідника Всеч. о. декана Івана, Щербанюка а на секретаря Вп. Александра Пакуляка, дяка з Ч ер- нева, на що зібрані одноголоєно згодилися. Все*».
Предсідник повитав зібраних в довшій промові, візвав їх до організації, зясував дяківський стан яким він був перед виданнєм прагматики, а якиж той стан має бути тепер, коди найвисша церковна влада зробила дяків сталими, радить дякам, щоби они брались до щирої праці над піднесенням дяка до відповідного просвітного ступня, та щоби дяк був по священику першим з ряду церковним чин
ником.
Підписаний здав звіт з дяківського збору,
я-
кий відбувся дня 29. 4. 1925 р. у Львові та заві- звав зібраних, щоби всі як один передплачували свій становий часопис: „ Г о л о с Д я к і в * як рів
нож стали членами свого Т-ва „Самопоміч Д я ків*
у Львові та радив, щоби дяки, як найскорше за
ложили свій пенсійний фонд для нездібних до праці дяків, вдів і сиротів по них — щоби не че
кати, аж нам дадуть — але витворити зі себе са
мих творчу силу, бо лише тоді будуть другі з на
ми числитися, та.щ о нині лише н а у к а , з л у к а й с и л а всюда побілить. Зібрані врадили, щоби оснувати дяківську кооперативу в Бурштині, на щ о о. декан радив звернутися з то ю справою до Ви-
Ч. б Г О Л О С Д Я К І В з
ділу Т-ва .Сам. Д я к / у Львові, щоби тойже в по
р о з у м ін н і з Відділом Ревізийного Союза Коопе
ратив у Львові дав поміч до засіювання такої кооперативи.
Вписано також трох свіжих дяків в члени Т-ва Дяків. Вп. Михайло Косьмій, дяк з Свистиль- ник поставив внесок, шоби кождий дяк зложив річно якусь квоту на адміністрацію. — Збір дома
гається безплатного приділу ерекціонального £рун- ту для дяків, як рівнож матеряльного забезпечення з державної каси. Підписаний радив дальше дя
кам, щоб они подбали про те. шоби дати кон
церт або предстзвленнє, зорганізоване виключно з дяків і їх родин — а чистий зиск з сего обернути на фонд вдів І сиротів по дяках — що збір з повним вдоволением приняв до відома.
Після вичерпання денного порядку збір зам кнено о 4. год. попол.
Чагрів, дня 16. 5. 1925.
Фелимсн Цюга, дяк в Чагрові.
Перемиськя Дієцезія.
Дяки перемиської дієцсзії домагаються від Виділу Т в а „Самопоміч Дивів" в Переми
шлі, а з окрема від Вп. Михайла Фецини, дяка 8 дяківського організатора в Мисцовій, шоби н е г а й н о поробив потрібні заходи до сали*
кання в короткому часі Загального З б о р у Д я к і в перемиської дієцезґї в Перемишлі.
Дяки повіту Рава Руська, позір 1
Збір Дяківський повіту Рава Руська відбу
деться дня 22. червня 1925, о 10. год. перед по- луднем в Раві Руській, в салі Читальні .Просвіта*, на котрий то збір всіх Вп. дяків сего повіту за
прошується. Ті, що з оправданих причин не мо- глиб явитися на зборі, мають прислати на сей день свої умотивовані оправдання.
Крім сего запрошується на сей збір також всіх тих Всеч. О. О. равського повіту, які є при
хи л ь на я ми дяківської справи а надто Всеч. О.
Твердсисліба, пароха в Раві Руській о ласкаве від- правленнє „Служби Божої* за „всяке прошеннє* в день збору о 9. год. рано.
З а к о м і т е т :
Алексій Юнко, Ом. Пристай,
дяк в Д вяуирі. дяк в Улуцьку.
Володимир Масти кар, дяк в Потеличи.
Дяки тухлянського деканату, п о з ір !
Збір Д я к ів тухлянського деканату відбудеть
ся дня 20. червня 1925 р. о 9. год. рано в Слав- ську, в домі місцевого дяка Вп. Миколи Стапінця.
О 8. год. рано зачиеуься співана Служба Божа на інтенцію поліпшення дяківської долі.
На зборі й на Службі Божій мусить обовяз- коао явитися кождий дях з тухлянського деканату та по думці ухвали, запавшої на Зборі Дяків дня 28. 4. 1925 р. зложити річну вкладку на місцевий фонд в квоті 3 зл. '
М а т ії а Дмитро, дяк в Тухлі.
Дяки дрогобицького деканату п о з ір !
З бір Д я к ів дрогобицького деканату відбу
деться дня 20. череня 1925 р. о 10. год. передпо- лудмем в Дрогобичи в салі .Народного Дому* при вул. Стрийській, на котрий то збір всіх Впп. То варишів-Дяків сего деканату безумовно запрошу
ється. Х то з оправданих причин не зможе явитися, той має на час на руки підписаного переслати своє умотивоване оправданнє.
За Тимчасовий Комітет і
Слиаич Пантелеймон, дяк в Вороблевидах.
Дяки симбірського й сусідних деканатів, п о зір !
З б ір Д я к ів самбірського й всіх сусідних де
канатів відбудеться дня 25. червня 1925 р. о 11.
год. гіередполуднем в Самборі а домівці .Бесіди*, коло церкви, на котрий то збір всіх Впп. Товари
шів Дяків згаданих деканатів запрошується. Поза- як на зборі будуть рішатися дуже важні, дяківські справи, проте не сміє на нему бракувати ані од
ного дяка. Ті, що з оправданих причин не змо
жуть явитися, мають на час переслати свої умо
тивовані оправдання.
За Тимчасовий К о м іте т:
Яремко Михайло, Квашеняк Михайло, дяк » Пяновичах. дяк в Черхові.
Жидачівський деканат.
Дня 13. 5. 1925 р. відбувся З б і р Д я к і в жидачівського деканату в Жидачеві, в домі читаль
ні „Просвіта*.
Збір відкрив Вп. Михайло Плютач. дяк і дя
ківський делегат з Жидачева, покликуючи на пред- сідника збору Вп. Григорія Винншенка, дяка з Ме- жиріча а на секретара Вп. Олексу Солдана, дяка з Гніздичівської Волиці.
Присутний на зборі Всеч. О. Михайло Раков- ський пояснив присутним .Службову Прагматику Д яків* і загрів їх своєю промовою до дальшої, витревалої організаційної праці,
Збір ухвалив віднестися до Виділу Т-ва „Вза- їмної Помочи Д я к ів ' у Львові, щоби він прислав потрібні інформації в справі евентуальної гроше
вої платні та скількости. маючого приділитися ерекц. грунту для дяків.
Солдан Олекса, дяк в Гніздичівській Волиці.
Дяки товмацького деканату, позір!
Збір дяків товмацького деканату відбудеться дня 24. червня с. р. о 1. годині сполудня в Тов- мачи, в салі читальні .Просвіта*, на котрий то збір всіх Вп. Товаришів цего деканату запрошується.
Ті, що з оправданих причин иемоглиб прибути на збір, мають на сей день прислати свої умотиво
вані оправдання, НеповинуючихЛ оголоситься по
іменно в часописі, як негідних занимати дяківські посади. На збір належить принести зі собою пре нумерату на другий квартал, шоб її звідси спільно вислати до Редакції „ Г о л о с Д я к і в * .
Товмач, дня 9. 6. 1925.
З а Т и м ч а с о в и й К о м і т е т : Морський Теодор, Карабін Василь, дяк дяків, дел. в Товмачи. в Пужниках.
Дяки тисьменецького й сусідних деканатів, п о зір !
Збір Дяків деканатів: тисьменецького, тов- мацького, устсцького, єзупільського й жуківського, який мав відбутися дня 18. червня 1925 р. о 11.
годині передполуднем в Тисьмениці, в салі „Браць- кого Дому* від кл и куь ть ся, а се тому, що З б і р Д я к і в майже всіх повисше згаданих деканатів відбувся вже дня 11. червня 1925 в Станиславові.
Роздольський Пантелеймон, дяк і управитель хору в Тисьмениці.
Вислід дяківського іспиту в Станиславові.
Даківський іспит, який на днях 1 і 2. червня 1925 р. відбувся в Станиславові, зложили слідую
чі кандидати:
І. Абсольвенти дяківської школи в Станиславові:
1. Лєщинський Володимир з Мухавки, з по
ступом добрим.
2. Федів Евген з Жижови, з достаточним.
3. Кацудяк Іван з Микуличина, з добрим.
4. Коник Василь з Капусгинців, з достаточним.
5. Байляк Василь, Глинки, з дуже дббрим.
6. Ґутів Василь з Гарасимова, з достаточним.
7. Петрів Михайло з Богородчан Старих, з добрим.
8. Попович Дмитро з Саджввки, з достаточним.
9. Салиґа Корнель з Викторова, з достаточ.
10. Козакевич Гриць, Ганусівці, з поправкою.
ІІ. Дяки-кандидати з провінції:
1. Марак Павло, Хопичииці, з поправкою.
2. Ш ипітка Ю рій, Зазулинці, з поступом до
статок ним.
3. Зембаль Андрій, Глубічок, з достаточним.
4. Ціхоцький Василь, з достаточним.
5. Прутяк Андрій, з поправкою.
6. Федорів Михайло, з достаточним.
7. Гной Роман, з добрим.
8. Допушанський Стефан, з достаточним.
9. Лоиушанський Іван, з поправкою.
10. Татарський Іван, з добрм.
11. Попович Дмитро, з достаточним.
12. Греськів Дмитро, з достаточним.
13. Ж ивинюк Михайло, з добрим.
14. Возьний Микола, з поправкою.
15. Калитчук Онуфрей, з поправкою.
16. Михайлів Стефан, з поправкою.
17. Салиґа Василь, з поправкою.
18. Пшик Іван з поправкою.
19. Кафлюк Петро, з поправкою.
20. Борковський Михайло, з достаточним.
21. Шотурма Василь, з достаточним.
Три кандидати з провінції перепали.
За Виділ Т-ва Д я ків .
Стефан Герасимович, катедр. дяк в Станиславові.
В ід Р е д ак ц ії.
Редакція пересилає всім повисше згадали»
дякам і кандидатам дяківського стану з нагоди зложення дяківських іспитів щирий привіт.
Крім сего бажає дякам богато сили, енергії 8 охоти до дальшої борби за красшу, дяківську долю, а дяківським кандидатам, шоб негайно вступили в істнуючі вже боєві ряди, стали хо
робрими й чесними борцями, а надто щирими й сумлінними робітниками для загального до
бра наш ої церкви й вірних.
Д о відома всіх Вп. Пренумера- торів та Читачів „Голосу Д я ків ".
1. Зі всіма свойого рода писемними справами належить відноситися п р я м о до Редакції й Адмі
ністрації „Голосу Д яків*, Коломия, вул. Міцкевич»
ч. 51. а не до приватного мешкання відповідаль
ного редактора, бо се припізнює полагодженеє даної справи.
2. Редакція отворена для сторін виключно лише від 10—12. год. в полудни. Важні й наглі справи становлять виїмок.
З Передплатники, які на час або взагалі не дістають „Голосу Дяків*, мусять безумовно при
пильнувати, хто задержує або взагалі п р и с в о ю є собі сей їх часопис, та подати се нашій редакції до відома, щоб она потягнула виновників до су
дової аілповідальности, бо редакція, яка й так через доперішний друк надвишки наразилася на значні кошта, не може дальше таких наддатків друкувати.
4. На випадок евентуальної смерти дяка «ла
ють присутні на похороні дяки зібрати короткий опис життя небіщика, його заслуг коло церкви й народе, та опис цілого похорону, й прислати се до Редакції в ціли належного поміщення в часо
писі. Се належить зробити негайно, додатково по всіх тих дяках-небіщиках, які сего року померли та про яких смерть в часописі згадки не було.
Завважується, що товариським обовязком кож дого дяка є постаратись .о те, щоб похорон дяка був завсігди величавий та шоб в нему по змозі бра
ли участь всі дяки даного деканату.
Друкарський чортик.
В 5. числі „Голосу Д яків* на 2. стор. в 5.
стрічці в гори першої шпальти є надруковано:
„Рабів Боших* а має бути : „Рабів Божих*.
В тому самому числі, при самому кінци но
винки: „ Л і к п р о т и с м е р т е л ь н о г а п о в а р е н н я * слівце: попрагеї*, вставлене через дру
карську похибку належить цілком ш еркнут£
