Лочтову належитість оплачено гуртом.
Ч. з. Коломия, пятниця 1. мая 1925. Р і к І .
Адреса Редакції й А д м ін іс тр а ц ії: К о л о м и я , ВУЛ, МІЦКЄВЇЧ2Ч. 51.
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
Виходить 1 і 15. кождого місяця.
ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл., '/«
стор ЗОзл., ‘ /встор. 15 зл., 1/ів стор.
8 зл., ’ /аа стор. 4 зл.
Д Р ІБН І О ГО Ш Е Н И Я : За одно слово або його місце 10 сот.
Постійні оголошення мають 2О°'о знижки а оголошення для дяків-
пренумераторів 50°/о.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попередним надісланнєп належитости або принайменше за
мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
П ередплата:
В краю чвертьрічно . . . 1'25 зл.
За границею річно . . Р/г доляра або їх вартість в иншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.
Ц іна од ного примірника
20 сот.
Найбільше пекучі справи дяків.
Найбільше пекучими, дяківськими спра
вами під теперішну пору являю+ься м іж и нш и м и :
1. здобуттє сталого, матеряльного за
безпечення для дяків та
2. переведення зразкової, на культур
них основах опертої організації дяківсько
го стану.
Щ о до здобуття постійного забезпе
чення екзистенції дяків, то подано вже в 1 і 2. числах „ Г о л о с у Д я к і в " певні способи й перші шляхи, яких безумовно належить придержуватися, йдучи до раз на
міченої мети, бо тільки ті способи й шляхи а не и нш і ведуть до певної й цілковитої побіди справедливости над дяківською крив
д о ю , яка з дня на день значно змагається та без милосердя гне їх спрацьовані, не
м ічні й п окірні спини до землі.
Дотеперішня, дяківська організація, яка з огляду на р іж н і преріжні, оправдані при
чини (сі причини подамо в свойому часі в подробицях) вимагає основної зміни, спо
чиває на перестарілих, вже струпіш іл их о- сновах, не відповідає теперішному духови часу й не приносить теперішному, н уж денному дяківськош у станови, а тим самим церкві та нашому народови ж а д но ї корн
ети хиба лише ш коду.
Дум аю , ш о в сім випадку над подро
бицями не треба розводитися, бо вже ко ж - дий д як аж надто відчуває се сам .на влас
ній п ’кір і.
З польського переложила К. В.
Іпзиіа Сатагіа.
Майове свято Циганів.
«
Межи двома раменами, святого Родану*) роз
тягається Остров Камаргі, „Іпзиіа Сатагіа**. На тих пустощах, де панує горячка, чоловік є сьогодня гостем, висилає там лише свої великанськічереди, 200.0Г0 вовнистих овець випасає солене зілля, що покриває дрібні кусники землі, виринаючі з мерт
вих зеркал водних просторів. Чорні й білі бики блудять свобідно на тих грязких степах і здається, що вони є одинокими панами нескінчених, неса
мовитих просторів смертельної тишини й далеких овидів, на котрих лежить пригноблюючий смуток.
Білі арабські коні, спроваджені колись христонос- цями на ті луги — табунами перелітають заливи й острівці. Земля пересякнена солею, якби виклята околиця Мертвого Моря. Легкий, білий осад шклить- ся д о сонця, як дрібні призмати кришталі в, а в
•) Родам, ріка в полудневій Франції.
Отже ввиду такого стану річий мусять наші дяки зєдиненими силами, самопосвя
то ю та жертвованнєм свойого знання при
ступити в недалекому майбутьному до си
стематичної, основної, на здоровому фунда
менті побудованої, теперішному духови ча
су та потребам дяківського звання, церкви й народа відповідаю чої реорганізації сво
його стану.
В якому напрямі повинна бути переве
дена ся майбутьна речрґанізація подадуть в свойому часі слідую чі числа ,,Голосу Д я ків ".
Щ о б и система заиовідженої реоргані
зації дяків не була сцровим, сумнівним, сла
босильним новотвором, але вже цілком ви- пробованим, одначе новочасним, здоровим, та певним продуктом дяківських, конечних потреб, який принісби належну користь і дякам і церкві й ндродови звернулася на
ша Редакція до організацій німецьких дя
ків в Берліні, чеських у Празі, француських у П арижі, англійських у Л ьондо ні, югосла- вянських у Б ілгороді і др. и , щ об они на
діслали її зразки своїх теперіш них органі
зацій, статутів і реґулямінів в ціли викори
стання їх при розпочатому юке виготовлю - ванню загального організаційного проекту.
Крім сего звертається Редакція „Г о л о су Д я к ів " тако ж до всіх дяків, їх П. Т.
П рихильників і всіх тих Вп. Громадян, ко трим тако ж добро дяків, а тим самим цер
кви й народа лежить на серци, щоби прий
шли з ласкавою поміччю, потрібною її до виготовлення загального, реорганізаційного проекту, надсилаючи в повисше згаданій ціли тако ж і Свої проекти.
І. В.
тім неначе білім простиралі заглублюються очи ставів і заливів, котрі колись були морем. Вінки темної зелені о круж аю іь острівці, виринаючі з во
ди якби завішені між небом а водою. На них довгі шнури рожевих флямінґів переглядаються в зеркалі ставів а білі меви й перепелички засоло чують спокій. Безнастанні випари витворюють пошестні недуги, а літом, коли заливи висихають і зілля гниє під налетом соли, фебра паношиться на ціпі простори, від Агіез до моря.
Колись були се краї перелюднені, горючі пульсом буйного й глубокого життя, краї великих поривів, старої цивілізації, релігійного ентузязму й суворих герезій. Нині — спавні колись міста, ско сгеніли й є як зісхлі мумії в шкаралупі червоних мурів і рисуючихся веж на непорочно блакитнім небі. Тіни їх кидають тебе нагло на побілені пу
стинні простори. Через чорні брами входиться в улиці першого середновічча з низькими домами, побіленими, як доми міст Сходу. Улиці порослі травою, мертві. З висоти оборонних мурів дивимо ся на мочзри, блискучі до невмолимого сонця, а гень далеко, все утікаючі, невірні филі Середзем
ного Моря, продовжують горизонт сну. Часто мі-
Вписуйтеся в члени „Р ІД Н О Ї Ш К О Л И "
(членська вкладка тепер 1 зл. на рік). Рів
ночасно з гріш м и присилайте й спис членів (імя, назвисько, занятте й точну адресу) до У країнського П едагогічного Товариства у Львові, Ринок ч. 10.
Не забувайте, що в „Рідній Школі“
наша будучність!
з державного скарбу брало платню 733.159 осіб.
Найбільше гроший пожирало, як відомо, міністер
ство військових справ, бо вено давало платню 241.800 особам, в тім 19.136 офіцирам, 44.172 під- офіцирам, 174.404 рядовим і 950 иншим військовим службовикам.
На другім місці, щодо числа державних служ- бовиків стоять залізниці з етатом 220.513 осіб.
Дальше йде міністерство віроісповідань і публич- ної освіти, що удержувало 14.048 духовних, 159 візитаторів, 578 інспекторів народніх шкіл, 62.626 народніх учителів, 7.926 учителів середніх і фахо
вих шкіл, 2.033 професорів і асистентів шкіл вис
ілих. Потім іде державна поліція з етатом 48.-749 осіб. Міністерство скарбу затруднювало 25.952 службовиків, т о займались стяганням податків.
Міністерству справедливости підлягало 20.118 о- сіб, між ними 4.422 суддів, прокураторів і аплі- кантів. Етат міністерства внутрішних справ вино
сить 6.091 осіб, Занятих по воєчідствах і старост- вах. Міністерство заграничних справ обслугувало 1.225 осіб, міністерство публичних робіт 3.757, мі
ністерство рільництва 2.502 осіб і т. д.
Як бачимо, цілі армії всіляких державних у- рядовців і службовиків жиють з готівки держав
ного скарбу, а що уряд не хоче вже, як перше, друкувати гроший на їх удержанне, то наложив на решту горожан теперішні податки, які звалили-
ражі (привиди) заколочують лінії крайобразу й здій
снюються, якби сон про море; дерева й корчі зда
ється виступають прямо з блакитного круга, а бай
даки, плаваючі в далекій пристані, показуються, дивно викривлені або відвернені.
Над усім стоїть світло, світло незрівнане да
леких країв Сходу або Египту. Здається, шо кож - дої хвилі побачимо групу пальм і завої приклон- ників Магомета. Легенда хрестоносних походів все тут жива, стається нагло дійсностю.
А вибаглизе море то утікає від старих при- станий, то знова наглим наступом кидається на зд о буттє відвічних станиць. Аі^ивз Могіез надармо простягають рамена каналів до відпливаючих филь, а Заіпіез Магіез еп Мег бороняться величезними тамами перед наступом моря. Чи довго ще змо
жуть боронитися?
На самім кінци найдивнійшого горизонту Ка- марґі, на самій границі двох елементів (суші й моря) стерчать гордо до неба темно червоні вежі церкви, твердині, до котрої туляться біленькі хат*ки.
Колись твердиня Темпляріїв проти Сарацеїіів,
сегодня в виду филь є безборонна. Стискають її
щораз гірше, що року о 5 до 8 метрів дальше.
2. Г О Л О С Д Я К І В ч . з
ся найбільшим тягарем на хліборобство, сю най- численнійшу верству населення.
Державна каса виплачує ще крім сего пенсії 36.051 цивільчих емеритів, 20.182 війскових емери- тів, 95.000 інвалідів, 50 000 вдів по інвалідах і 176.000 сиріт і родичів по інвалідах.
не було, ми дяки мусимо, йти лише одним шляхом, а не ходити манівцями, як то до тепер у нас во
дилось, і всіми силами працювати, та боротися за своє істновання.
Бо неоаз нас за нашу вірну дяківську службу в старечому віці виганяють неначе того пса з посади, відбирають все можливе до життя та дораджують на старість, шукати иншого зарібку, бо мовляв вже — на жаль — голос стратився.
Так не одні людці свойого дяка пращають. Нині всі урядники, купці, ремісники й всяка инша бранжа В аж н е в справі приділу ерекціонального
ґрунту для дяків.
При ухвалюванню резолюцій про приділ е-
ксі урядники, купці, рстіеппкп и війка ипш а ииаплча рекцюНального грунту для дяків в тих випадках, .. .
г має свої організаційні товариства, отже и нам
де дані парохн мають лише таку
скількісгьсего „ . й „
г . наивисша пора — відбувати як наискорше дяків-
Г
оунту. яка залелвп півнаеться ппизначеніи гкілі-- . . . .
ські збори — ухвалювати на них
відповіднірезо грунту, яка заледво рівнаеться призначеній скіль-
кости для місцевого пароха, належить домагатися сего приділу зі сусідних парохій, т о мають від
повідну надвижку такого грунту.
Хто ще не прислав своєї адреси до Шематизму Дяків, який вже почав друку
ватися — та належитости за него, той нехай зробить се зараз, а найпізнійше до 15. мая 1925 р. бо в противному випадку не з на
шої вини в тематизмі поміщений бути не зможе, та буде уважатися ворогом дяків
ської організації, ворогом борби за кращу долю дяків та буде наразі поміщений в ча
сописі задля осуду загалу дяків.
Незаможні дяки можуть належитість за т ематизм переслати в дрох а навіть і трох місячних ратах, одну зараз, разом зі своєю адресою а решту до кінця червня 1925 р Се є вже послідне продовженнє реченця.
Н адіслане.
люції, обговорювати пекучі справи, одним словом робити, що лиш можливе, бо для нас певно ніхто инший не схоче нічо доброго зробити, як самі не зробимо. Бажаючи Хв. Редакції як найкрасшого розвитку й успіху в розпочатій борбі за красшу долю даків остаю з глубоким поважаннєм
Демко Вагилевич, дяк.
Голос дяла з Верховини.
Від Редакції.
Всі дяки, яким висилається 3. число сего часопису, а я кі до нині щ е не е йо
го передплатниками — мають з а р а з а найпізнійше до 20. мая, а ті щ о находяться поза м еж ам и Польщі до к ін ця мая 1925 р. прислати на него з го р и бодай чвертьрічну передплату в кв о ті 1 зл. 25 сот. евентуально ї х вартість в иншій валюті, або звернути се число.
Хто з тутешних дяків до 20. мая а з за- граничних до кінця мая 1925 р. не пришле перед
плати й не зверне Редакції одержаних до тепер чисел „Голосу Д яків", той буде уважатися вже пе
редплатником, відповідальним за належитість за часспис перед судом.
Наколи всі дяки стануть постійними перед
платниками свойого, станового часопису, „ Г о л о с у Д я к і в , та будуть правильно й точно посилати передплату з гори, то дадуть сим часописови змо
гу, побільшити свій обєм, збогатити зміст та ви
ходити, що тижня — під неділю.
Хвальна Редакціє! Прошу ласкаво помістити ^ им Д °к&жите тепер дяки перед світом, що тих кілька гірких але ня жаль правдивих слів в ' ви кУльтУРно стоїте далеко висше, як вас декотрі нашому дорогому часописі: і людці представляють, бо вашим часописом " Г о -
Поред кількома днями дістав я від сво й о го !л о с Д я к ів “ . який щойно показався на світ — а
ч и ш а .п а ї/а п и г т п а ііп м и п ій піги-п З ТИМ СЗМИМ ВНШОЮ К уЛ Ь Т ур Н О Ю Зр ІЛ ІС ТЮ __ ВЖЄ
навіть аж заграничні часописи починають інтересу- ватися, що є дуже великою почестю для вас.
Отже з а р а з до діла, щоб перед світом не завстидатися.
товариша-дяка лист, в якому він дуже нарікає на дяківське званнє, оправдуючи своє наріканнс ось якими фактауи:
В його парохії бере священик за свяченнє па
сок два міхи хліба, з чого ані одного бохонця не дає дякови, хотяй дяк при свяченню пасхи далеко більше має праці, як священик.
Дальше каже сей мій товариш, що з пара- стасів дістає від свойого пароха лише одну два- найцяту пайку а з инших церковних требів ледви дві девягі пайки, того, шо побирає священик. Чиж се не кривда? Судіть добрі люди самі! Чиж може дяк серед таких обставин мати охоту та силу пра
цювати для добра церкви й наропа, чи може він
Огляд світових подій.
Ясень, дня 5. 4. 1925.
Високоповажаний Пане Редактор!
Передвчера вперше впав мені до рук Ваш • ■ — - ■ ---— ... ... . - г - часопис. Я дуже зрадів, що ми мати будем с в ій 'тягаючи сим В,РНИХ Д° Божого Храму? Ні не мо орган. Змістом його я дуже вдоволений — бо по- же в не буде міг так довго, доки така самоволя
Сою з Рад. Респ. На днях відбулися тут ви
бори до ріжних Державних і самоуправних установ.
М іж вибраними є майже половина безпартійних.
Большевики переговорюють з англійськими бан- кирами в справі позички для себе, на що Франція:
н. пр. тут плекати серед своїх парохіян пречудний дввиг*ся идуже, зазДРісним оком. Бсльшеьицький та прекрасний наш церковно-хоральний спів, при- ” ,аинии 7 ри уі1ап засУДив польського ксьондза
рушає, якраз ті болючі питання, ті пекучі справи, котрі нас дяків найбільше інтересують і болять.
Мені приходить на думку цікаве питання — а іменно, чи ми дяки, зрозуміємо, що значить мати свій часопис — і чи ми той часопис піддержимо —
декотрих священиків ке буде обмежена. Судіть тепер безсторонно, хто є перший той, що нас кривдить! А хто кривдить нас, той кривдить і наш народ.
Товариші наша кривда доходить вже до най бо чейже нас ще на стілько стати й тих І зл, 25 ВИСШ01 тсчки- отже наивисша пора братися до са
мооборони, а Л й л іп ш о ю самообороною є свій рідний, становий часопис „ Г о л о с Д я к і в " , який сот. на три місяці заплатите. Не зашкодилаб на
віть і більша пренумеоата, а це тому, що часопис мігби розвиватися краще й виходити 4 рази на мі
сяць, а це для нас булоб вельми корисне — бо щира Газетка неначе той добрий приятель, без ко
трого не можна обійтися. Тому ми дяки, при по
мочі свого улюбленого часопису берімся до праці, боронім себе й наші родини, не забуваючи також*
на позіставші по дяках вдовиці з дрібними діточ
ками, бо вони є по більшій части старі й немічні та тиняються по під чужі стріхи, немаючи де го лови приклонити — та небачучи нераз цілими дня- ми куска хліба, примирають з голоду. Щ оби так
нині грізний обруч віддалений є вже тілько о 140 метрів. Може колись то жерело легенд2) і відвіч- ник традицій перестане існувати й буде про него ходити тілько оповідання, як про затоплений го род Н в Бретанії. То святе місце Прованціі. Тут Магіа ІасоЬе, сестра Мати Божої, Магіа З а іо т е , маги апостолів Якова й Івана, їх служниця Затаї Лазар, Марія Магдалєна, Мдрта й Максиміліян, уті
каючи перед переслідуваннєм з Юдеї, прибули до берега Галії (теперішної Франціі). Тут в церкві, укоронованій визублюваннєм, та чорній від бой- ниць, в крипті,3) спочиває служниця Сара, висше в каплиці „Ч уд " сплять „ Т ге та їе ", (Три Марії). Є дні в році, коли Святі Марії д гю ть життя цілій околиці. В днях 24—26 мая всі дороги й переходи Камаргі залюднюються тисячами паломників пі
ших, бричками й автами, а бідний, сопучий поїзд З Агіез-Тгіпциеіаіііе 80 Заіпіез Магіє еп Мег ледво щ о може дотягнути товпи побожних і цікавих.
Під відвічною церквою бачимо рійні обози циганів з мешкальними возами; помальованими жи-
всі дяківські кривди винесе на денне світло та по каже нам способи й шляхи, якими треба йти до повної побіди.
Наразі тільки, другим разом напишу більше!
Д я к з Верховини.
Від Редикції: На коли дотичний священик буде даль
ше так ділитися церковними доходами з дяком, то оголо
симо його на назі в часописі поіменно.
) Легенда — пераказ про дуже гарні й чудесні події.
8) Крипта — підземна кімната в церкві під хором.
вими кольорами, синіми й зеленими, громади роз- галаканих бахорів, задумані осли, кухонні випари.
Каліки, хорі, ціла огидна нужда циганського світа, приволіклася сюди зі всіх кутів Землі, щоби після вікових форм і в словах старих молитв, після о- брядів нині вже неіснуючого культу, в Египтянки Сарн, опікунки скитаючогося народу випросити ласку.
Коли 24. мая, о 4. годині після відвічного звичаю, священики здіймуть з вівтаря реліквії, то
ді циганська товпа з дикими вересками окружас їх, підносить руки й дотикає сотками талізманів4) до святих трумн.
А другої днини та товча бере на свої барки, як колись над якимось Нілем або Ганґесом, тра
диційну лодку й обносить її над филями вздовж побереже, на памятку лодки Трех Марий або на памятку лодки Ізиди.
То майове свято не мас рівного собі в ра
мах найдивнійшого крайобразу, залятого лиш а- фриканським блеском, отвирається свято, повне тайн і відвічних підстав, на пів східне й поганське,
Ушаса на 6 л іг тяжкої тюрми й 5.000 долярів від
шкодування, за те, що він заманював до себе дівчата й жінки, їх насилував а потому ше й над нимі- знущався. В Москві помер патріярх московськ.
православної церкви Тіхон в 60. році життя.
Н ім ецькі націоналісти ворогують дуже на мін.
Штреземана за те, що він за скоро висунув ні
мецький плян забезпеки, але нім. республиканці ведуть здається надто хитру політику, не бажаючи ніби то нової війни та домагаючись в мирний спо
сіб звороту забраних Німеччині земель по світовій війні, хотяй они знають дуже добре, що без війни ніхто ані кусника землі не віддасть. Се роблять они тому, щоби світ відтак не обвинувачував їх, що вони дали причину до евентуальної нової війни.
Найповажніш ими кандидатами на президента Ні
меччини є з рамени монархістів бувший генерал Гінденбург, який має тепер 80 літ життя а з ра
мени ресиубликанців бувший канцлер др. Маркс.
А н гл ій с ь кі політики всіх партій звертають тепер на той шлях, який веде до такої забезпеки в Европі, на котру годилибися всі наооди. Вони
на пів християнське, символічне свято тої землі, котра тільки культур і первнів злучила в найкрас- ший цвіт, через котру тільки народів перейшло в погоні за неспіїманим маревом призначення.
То свято лучиться з мальовничою урочисто- стю „ЕпдаїаНо", прованцькими ігрищами, котрі не мають кровавого трагізму гіш панської борби би ків, є конкурсом зручности „Сагсііапіш- з Камаргі.
На білих конях з довгими гривами, женуть они, здалека поганяючи перед собою череду биків, ви
браних до ігрищ. Приперті до берега Родану бики кількакратно підчас забави перепливають ріку, го нені так громадами гардіянів аж під мури Заіпіез Мапез, де Відбуваються правдиві прованцькі ігри
ща „Ьа ВапсПНа", котрі кінчаться зірваннєм кокар
ди з чола розюшеного звіряти. Треба бачити ту розентузязмовану, кричучу' безцритомну, в горячці товпу, щоби здати собі справу, чим для римської суспільности були „сігсепзез"5). | с
*) Талізман — чародійне средство. 6) Сігсепмз — ігрища, де відбувалися павегони на ко лах, возами. Гімнастичні вправи 1 т . я. Р на кО’