Ч. 245. Львів, Неділя дня І (ІЗ) падолиста 1898. Річник II.
І І
!»►•-<«---
Передплата :
на >РУ СЛАНА» виносить: | в Австри :
І на цілий рік . . . 12 р. ав.
1 на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав. ;
• на місяць . . . . 1 р. ав. • За границпю:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 1 0 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
* і
Виходить у Львові що дня ; і крім неділь і руских сьвят *
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адімінїетрация і ( експедиция »Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише і ' на попереднє застережене. —
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні
10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
; 16 кр. від стрічки. і
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Д о п и с ь.
З Відня пишуть нам під днем 10-го падолиста.
Ііосольска палата збирає ся лише два рази в тиждень, щоби дати можність суб- комітетам, заняти ся справою угоди з У- горщиною. Два субкомітети трудять ся рев
но: банковий і митово-торговельний. Тре- тий, податковий не зібрав ся доси, позаяк правительство саме ще не знає, чи має жадати підвишки податків посередник від нива, горівки, цукру і нафти, чи ні?
В банковім субкомітетї перероблено до 9-го падолиста включно 56 артикулів но
вого статуту банкового, с. є. половину. Але ще не рухано 9 законів, дотикаючих ва
люти, стягненя державних нот. видачи но
вих банкнотів, відписаня 80-мілїонового австрийского довгу і т. д. В митово-торі о- вельнім субкомітетї перероблено XI. арти
кулів на X X IV . Тут опознцпя робить об
струкцию довгими бесідами, хоч річевими.
Я к би проте оба субкомітети упорались з своїми роботами через два тижднї, то в пов
нім комітеті угодовім потривають розправи що найменьше до різдвяних сьвят. А ко- ли-ж прийде ціла справа на дневнпй поря
док в парляментї?
Ситуация така для правительства дуже невигідна. Оно мусить вже нині числити ся з тим фактом, що до покінченя угоди в сім ропі не прийде. Треба буде нової про
візорні'. Треба буде нових переговорів з У- горщиною. А чи ті удадуть ся?
Правиця щиро піддержує ґр. Т ува в єго намірах. Але лівиця веде дальш е тиху обструкцию. Замітне лише те, що така ти
ха обструкция не припала до смаку одній части нїмецких націоналів і клюб націона
лів проте вже розпав ся. До 10 членів се- го клюбу пустило ся вже на бистрійшу воду. До них належать: Барайтеп, Леміш,
ІІраде, Кінман, Помер,' Кайзер, Сільвестер і кілька других. Они станули близше до клюбу Ш енерера, виступають в повній па
латі острійше і раді би, висунувши опять язикову справу на перед, привести цілу лі
вицю до механічної, скандальної обструк- цнї. Плян сей однакож не удасть ся їм поки-іцо, бо прочі клюбл лівиці стоять твер
до при своїм новім плині, робити обструк- цню тиху як найдовше, загнати через те правительство в кут і повалити єго.
Послїдні два засїданя були тим заміт
ці, що ІІІенерерияни виступили вже явно яко ч и с т і і е р е д е н т и с т и прусофільскі.
До такого іредентизму признав ся отверто Ш енерер словами: »Неі1 АПДеиІвеІі;ап(1!« і Вольф, котрий сказав: »ми єсьмо ґермань- скнмн іредентистами!« Чи правительство буде довго дивитись на те, щоби в парля
ментї під покровом нетикальности посоль- скої посли явно голосили зраду стану? — се річ правительства. Слухи, будьто прави
тельство носить ся з наміром при першій- лучшій нагоді закрити парламент, не суть безосновні. Добре, що ґр. Тун в мужеский спосіб відпер недавно в парляментї іере- денту ґерманьску, але се мабуть не віїста- ‘ не на довго. Правптельсіву було би вель-і ми на руку, закрити як найскорше парла
мент, котрий на ділі не є активний — хоч- би лише задля тихої обструкції]' в коміте
тах угодових. Здає ся навіть, що ґр. Тун невдовзі мусить втратити терпеливість. Х о
дить іменно верзия, що по перерві засїда
ня в перших днях грудня парламент вже не збере ся. Се було би може і найрозум- нїйше. Сліпий бачить нині, що з сим пар
ламентом правительство не годно перевести угоди з Угорщиною. А бавитись в піжмур
ки, — злишне діло!
Нині рано відбув ся поєдинок на легкі шаблі межи Володимиром Ґнєвошом а Воль- фом. Причина вам звісна. Вольф назвав Поляків »еіп Всіїш агоігегуоїк*. Ґнєвош про
вокував відтак Вольфа, назвавши єго »еіп Са88ЄпЬиЬе«. Результат поєдинку такий, що Ґнєвош одержав досить значну рану в го
лову і легку в руку. Рана на голові, вис
піє правої екрани є 10 сантиметрів довга, а на сантиметр і більше глибока. В однім місци дійшла шабля до кости на просто
ровії 1 1/а сантиметра. Рана зовсім не не
безпечна, загоїть ся в двох тижднях. Був то т. зв. Р гітаЬ іеЬ . Ґнєвош дуж е коротко
зорий. Він атакував, коли противно Вольф держав ся дефензивно. Ґнєвош розпалив ся так дуже, що ранений підопхав ся під Вольфа і плазом побив его по грудях, по
ки секунданти не розброїлн їх. Вся прави
ця зложила нині кондолєнцию Ґнєвошови.
Кажуть, що на тім однім поєдинку справа не покінчить ся.
»Союз« відбув нині заеїданє, а межи другими справами рішив також, у н і м н у - т и с ь у п р а в и т е л ь с т в а о п о м и л о в а не п о л і т и ч н и х п е р е с т у п и и к і в з ч а- с і в в и б о р і в г а л и ц к и х . Внесене в тім напрямі поставив пос. др. Гладишовский і весь клюб о д н о г о л о с н о піддержав се гуманне внесене. Вже нині переговорювано в сій справі з другими клюбами правиці.
ІІема сумніву, що правиця піддержить со
лідарно сей постулят до правительства. У- спіх запевнений, мимо того, що недавно цїсарскпй кабінет відкинув помилуване, заі- нїціоване мабуть рускими опозицийнимн послами. Було би при тім норадно, щоби з а с у д ж е н і в и с л а л и я к н а й с к о р ш е п р о с ь б и с п о м и л у в а н є до канцелярій цїсарскої (кабінетової) на руки руских пос
лів »Союза«.
Відозва.
На. відозву підписаного комітету приступи
ло через Товариство взаїмного кредиту »Днї- стер» до »Краевого Союза кредитового» 43 чле-
М О Л О Д ІС Т Ь .
З д а н ь с к о г о — Генрика Понтоніддана.
(Копець.)
Сейчас розступила ся мрака зиеред єго очнії і побачив перед собою нужденну, норожву кімнатку, в котрій лежав старець на ліжку се
ред лахманів і дрантя; ціле тіло покрите рана
ми і пухлиною; качав ся в судорогах на своїм леговиску, затискав нігті в груди і видавав такі дикі оклики болю, що по порожній кімнатці відбивав ся відгомон.
В ногах ліжка сиділа женщина середного віку, з понурим лицем і робила пойчоху.
— Но, но, не кричіть так — муркнула і змінила дроти. — Що вам поможе муркотіти?
Пригадайте собі, що вам сказав доктор; маєте бути терпеливими, бо в тім житю вже вам луч
ше не буде. Треба закінчити борбу... На то не
ма ради.
Більше студент не розумів. Біла мрака зі
брала ся знов перед єго очима і знов почув глубокий підземний гук.
— Що хочеш бачити? — запитала опять чарівниця.
Надумував ся хвилю. Вкінци мовив блідий і дрожа чий:
— Мій мужеский вік!
Знов розступила ся мрака і вздрів перед собою величаве бюро з диванами, касою і важ кими портиєрами. ГІо комнатї проходжував ся малий, товстенький пан в білій камізельцї, з золотим ланцушком і в зеленій шапочці, там і назад. При дверях стояв в покірній поставі скромно одітий чоловік, а в єго худім, збідова- ні.м лици студент з горем пізнав свої власні черти.
— Не маю часу дальше говорити з вами, пане — сказав малий, товстий чоловічок і мах
нув значучо рукою. — Як не будете могли ни
ні до шестої години вечером заплатити за хату, то вас викину на улицю — то кажу вам рішучо.
— Ах пане, пане — просив чоловік при дверях — була така тяж ка зима для мене; жін
ка мені умерла, а я сам лежав чотири місяці в ніпитали...
— Досить того балаканя!
— Майте-ж милосерде, пане!
— Дурниця! Нині о шестій ви випрова
джуєте ся!
— Але де-ж я маю випровадити ся ? По
думайте лише, пане, маю сина і дочку...
— 0 тім ви не повинні мені лучше згаду
вати, бо ваша дочка вітрениця, бігає вечером по улицях за мужчинами... самі знаєте прецінь о тім. А ваш син є ледащо, бо лише лазить і позичає, в кого удасть ся, — а скінчить у вяз- ници, як живий тут стою. Чи ви гадаєте, що таку родину можу терпіти довше в своїм домі ?
Чоловік при дверях опустив голову і мов
чав.
— Ж ебранпна тепер нїчо не поможе — го ворив дальше господар. — Знаю добре, що ви сам чоловік чесний, але з чесних і трудящих людий жити не можна, коли не платять чин
шу... Тут ані сьвятиїї Боже не поможе! 0 шес- тііі годині щоби я вас не бачив в домі, инакше закличу полїцию. Зрозуміли?
Мрака зайш ла знов на печеру і образ зчез.
Але студент був так потрясений своєю власного будучностию і тою цілою нуждою, яка єго ждала, що вже витягнув з кишені револьвер, щоби тут, на місци, помішати нляии судьби і вичеркнути СВОЄ ІМ Я 3110М ІЖ Ж Ш О Ч ІІХ .
Тоді чарівниця знов закликала:
— Що хочеш бачити ?
— Маю вже доволі... — забурмотів і швид
ко потягнув за. курок.
— Трн питаня можеш учинити. Ще одно
2
нів з 61 удїлами в сумі 1.525 зр., на котрі зложили по нинїшний день готівкою 1.388 зр. 50 кр.
Крім того кількадесять осіб зголосило та
кож своє пристуиленє до «Краєвого Союза кре
дитового*, але не прислали ще удїлів, — тому тих осіб ще не числимо. При заснованю Това
риства потреба діл і гроіпий, —- не обіцянок, тому, хто має намір приступити в члени «Сою- за«, нехай присилає уділ і вписове, не відкла
даючи, бо час наглить.
Сумне сьвідоцтво видала би собі наша су
спільність, сли би поміж нею не найшло ся до- статочне число людий сьвідомих, котрі би но- розуміли вагу і значінє такої інституциї як «Кра
євий Союз кредитовий* для цілого народу, — і не піддержали ділом і грішми того нередпри- ємства.
Ціль і задачу «Союза* поясняли ми вже в попередних наших відозвах — повтаряємо єї і нинї. Цїлею «Союза* є: а) орґанїзувати стова- ришеня, товариства і спілки економічні, як та
кож етарати ся о кредит для тих стоваришень, товариств і спілок, що приступлять в члени
«Союза*; б) контролювати діяльність тих сто- варишень, товариств і спілок, що приступлять в члени «Союза*; в) уділяти своїм членам де
шевого і приступного кредиту; г) приймати до користного обороту капіталу за оироцентова- нєм: д) в міру узисканого призволу видавати заставні листи і утримувати заставші чий від
діл; е) переводити иарцеляцию посїлостий, як і взагалі сполученими силами докопувати всякі пожиточні передириємства економічні на ко
ристь всіх своїх членів.
Осуіценє тої цілії залежати буде від заін
тересована загалу,—від численного приступленя членів. Чим численнїйше приступлять наші лю
ди в члени, — тим скорше зможе Товариство ввійти в житє і тим иоважнїйше представить СЯ СЬВІ’ГОВИ.
Щоби найдальше з новим роком розпочав
«Краєвий Союз кредитовий* свою діяльність, потреба ще в падолисті скликати Загальні Збо
ри членів і уконституовати Товариство, вибира
ючи орґани управляючі, т. є. Раду Надзираючу і Дирекцию. Так члени Ради як Дирекциї мо
жуть бути вибрані тілько зпоміж членів дій
сних, т. є. таких, що уплатять до дня Загаль
них Зборів цілий уділ, — а не з членів обі
цяно щих.
Щоби отже доконати сего знатного діла на ниві народного розвою економічного, зверта
ємось ще раз з горячим зазивом до всіх сьві- домнх Русинів, котрим доля народу лежить на серци і котрі порозуміли значінє економічної сили народної, особливо до руских послів, адво
катів, нотарів і сьвящеників і всіх осьвічених людий, котрі в першім ряді покликані будуть до роботи економічної в своїм повіті для зор- ґанїзованя повітових товариств кредитових, _ щоби не зволікали довше ані хвилі і поспішили з приступленєм в члени «Союза*.
тобі лишає ся. Що хочеш бачити'? — говорила дальше.
— Ну, нехай побачу мою молодість! — за
кликав, але рівночасно положив палець на кур
ку, щоби бути готовим до вистрілу.
Третий раз піднесла ся мрака і він побачив перед собою гарний огород, в котрім цьвіти роз
носили милий запах. Був вечір. В корчах сьпі- вав любо соловейко, а крізь густе, листе місяць кидав ясні проміні на траву.
На лавці під листистим буком сиділа пара залюблених, рука в руці, лице об лице.
Якесь дрожанє пробігло молодця. Пізнав свої власні ясні кучері під білою студентскою шапкою. Але хто то ся молода, розпаленіла дів
чина, з тим чорним волосєм?... Ось тепер під
носить голову... подає єму свої прегарні уста...
— Інґеборґ! — закликав, кинув револьвер і вибіг швидко... до житя.
♦ * *
В тій хвили пробудив ся...
Переклав П. К.
•Уділи членьскі приймає аж до уконституо- ваня «Союза* Товариство взаїмного кредиту
«Дністер* у Львові (Ринок ч. 10).
Уділи виносять 25 зр., а вписове 1 зр.
Львів, дня 10. падолиста 1898.
Д р. Кулачковский, Д р. Кость Левицкий, Д р. Ст. Федак.
Самоволя ц. к. староства.
Ц. к. староство сокальске зажадало від То
вариства обезпечень «Дністер* вияснень в спра
вах податкових відозвою в польскім язиці.
«Дністер* попросив сокальске староство, щоби оно вистилїзовало свою відозву по руски, по
чім полагодить справу мериторично. Резолюциєю з д. І. жовтня 1898 ч. 4082/1038 відповіло ста
роство по польски, що язиком урядовим ц. к.
староства є польский язик і що лише на рускі подана і письма обовязане староство відповіда
ти по руски (а як раз на руску просьбу «Дні
стра* відповідає по польски!!) — заразом за- грозило «Днїстрови* гривною 25 зр., єсли до 8 днів не виконає візваня ц. к. староства.
Против сего рішеня вніс «Дністер* рекурс а кромі того зажаленє до президиї намістниц- тва. Факт сей однак публікуємо для відомості!
наших послів як і начальних властий — бо се не суть факти спорадичні. В послїдних часах власне ц. к. староства розпочали формальну по
леміку з руско-кат. урядами парохіяльніїми і дру
гими партиями за руске письмо. Длятого пожа
даним булоби, щоби ирезидия намістництва та
ки в дорозі урядового розиорядженя поучила всіх ц. к. старостів, що они не суть для борби з партиями о письмо і мову — тілько для 110- лагодженя біжучих справ, бо через їх борбу терплять інтереси державні і скарбові, як при
міром в тім случаю, де розходило ся о вимір податку.
Тілько декотрі староства вже прийшли до переконана і узнали потребу відносити ся до руских сторін по руски, бо коли «Дністер» від
ніс ся подібно до ипьших староств — то дістав відозву руску, приміром від староства в Раві рускій, Дрогобича а навіть в Турцї!
Щоби отже кождий староста не сьмів вла- сновільно інтерпретувати правних постанов що
до уживаня рускої мови і письма—тіора вже най- висша управильнити тоє відношене в дорозі у- рядового розиорядженя зі сторони президиї на
містництва, о що повинні ностарати ся чим скорше наші посли.
Сїльске будівництво.
Певна річь що жадна квестия не є так ін
тересною для людий, дивлячих ся тверезо на справи нашого селяньства і маломіщаньства, як справа будови домів і иньших будинків госпо- дарских. За довго ждемо ми на будівнику уста
ву дя наших сел і місточок: се вижидане тим- часом коштувало нас милїони зр., котрі пропали безповоротно з димом пожарів. Над сим зако
ном радить тепер комісия будівника, покликана Соймом і як дізнаємось з часописий, проект закона вже виготовлений, та є надія, що най- близша сесия соймова ухвалить закон по мисли випрацьованого проекту. Розуміє ся, що не обій
де ся без дебати і без голосів рго і сопіга.
Загал тверезих економістів симпатично приймає сей проект, а думаємо, що і селяни ио- розуміють свій власний інтерес і не будуть ро
бити перепони в виконаню закона.
Найважнійша річ є справа критя дахів і віддалене від сусїдного будинку взглядно від сусїдної межи. В тім взгляді орікає §.18. уступ І. слідуюче:
«Неогнетревалим материялом вільно покри
вати будинки лишень ч-огди, коли віддалене від будинків иньших властителів буде виносити най- меньше 10 метрів, а взглядно від межи незабу- дованого ґрунту иньших властителів віддалене буде виносити що найменьше 5 метрів.*
«Виїмково може виділ повітовий, взглядно виділ краєвий в дорозі інстанциї, позволити на поставлене будинку в віддаленю 6 метрів, взгля
дно 3 м. Єсли сего вимагають фінансові взгля-
ди, єсли місцеві обставини зменьшають небез- зпечність огня, а намірена будова буде відда
лена рядом листевих дерев від сусїдного бу
динку*.
Волїли-б ми без сего застереженя — але про се задецидує ухвала сойму.
Заходить лиш трудність в виконаню сего закона. Чи не стрітить ся закон на великий опір зі сторони селян? Здає ся, що так! Днесь давні ґрунти рустикальні так розшматовані, що годі знайти кусень огорода широкий на 10 ме
трів ріич довжина взглядно ширина хати.
З другої сторони потреба би війта з дуже ве
ликою енергією, щоби хотів застосувати ся сьмі- ло до вимогів закона. Ми певні, що ся енергія буде в многих случаях мякнути під впливом гальб, літрів і корон, а новий закон буде сьві- жим жерелом доходів війтів і громадских писа—
рів, котрі безперечно не допустять до жадної будови без рекурсів до виділу повітового, взгля
дно краєвого. Тому здалось би виконане сего закона віддати не в руки самої зверхності! гро- мадскої, але установити під начальством війта сталу льокальну комісию, котра буде рішати в справах намірених будівел. Розуміє ся, що і то
го єіце мало, бо не обійде ся без перекрочень закона, тому потреба єще і загрози личної от- вічальности членів комісиї, як і будуючого ся, а отвічальність ся повинна би бути як найо- стрійша, бо-ж се для добра і будуючого ся і вже побудованих.
Закон говорить про кріплю дахів і ста
вить найвисще черепню (дахівку) фальцовану, яко найдешевший материял. Цілком слушно, лиш де сего найдешевшого материялу взяти?!
Легко дїдичови взяти дахівку за акцептом, або і за готові гроші, але як взяти єї бідному се
лянинові!?! А прецінь раз мусить зробити ся по
чаток і край мусить понести більшу жертву в користь сїльского населеня.
•і нас ще не богато фабрик, що виробля
ють фальцовану дахівку. 0 скілько знаємо, є одна аж на самім кінци західнім, друга аж під Коломиєю, трета у Львові. Заняті суть так, іцо ледво могуть настарчити замовленим І вже би там заплатило ся якось за дахівки, але-ж кошти пересилки виносять друге тілько, що дахівка стоїть. Чи не відважив би ся сойм на заложенє кількох фабрик враз з відповідними інструкто
рами в той спосіб, щоби селянин заложив за дахівку частину готівки а частину своєї праці, а розуміє ся, щоби селянинови не почислено в готівці за дахівку більше як стілько, що ви
носять самі кошти?!
Була-б се інвестиция, котра, іцо правда не приносила би краєви доходу в єго буджеті, але оплатила би ся дуже високо, хотьби іно тою рубрикою, яка фігурує в буджеті яко запомога для погорільців.
Наші посли повинні би пійти єще дальше в постулатах. Як знаємо, прислугує право 10- літного оплету всіх додатків до податків всім будівлям. (Селяни з того доси дуже мало ко- ристають).
Тут здало би ся знести сей опуст для сел від всіх будівель, будованих з пального мате- риялу, а натомість виробити закон, даючий (осо
бливо еїлькому населенго) цілковитий опуст по
датковий на час 20-лїтний від будинків муро
ваних, критих дахівкою, а на 10 літ від будин
ків деревляних, рівно дахівкою критих.
Через перешкоди, поставлені новим зако
ном будівничим, через полекші в податках, як також через знижене асекурацийної премії, зао
хотилось би селяньство до огнетревалих кр’івель бо побачило би в тім свій інтерес, котрий і ф і’
нансово єму оплатив би ся. З другої сторони, через піднесене коштів будови наш нарід стра
тив би охоту до що раз більшого дїленя ся ого- РОДами 1 до ставлена лїпянок, котрі нераз суть з такого дрантивого материялу, що їх вартість мало що перевисшає 5-лїтний податок від них.
Дерев.мніїй материял іцо-раз дорозший, а да
лі не буде можна єго докупити ся, КОЛІ! глини в нас Нігде не брак, з часом заведено би густо цегольнї, а в кождім повіті могла би ся удер
жати фабрика дахівок, бо заиотребованє було би велике, тож і наклад оплатив би ся.
Наші товариства асекурацийні повинні би сильно тут кооперовати, а при сильній підмозі краєвоі каси з часом удалось би усунути сели-
з — хо, що поїдає мілїони і що є одною з головних
причин зубожілости нашого селяньства. Уста
ла би також і жебранина, котра також докучає і кождій приватній людині, а від огню потерпів би хиба сей, хто сего хотів би.
Піддаю сю гадку людям компетентним і маючим право забрати в сій справі голос, та думаю, що над сею гадкою варто би застано
вити ся. Ю. Варчпн.
Справи парламентарні.
Повні засїдапя палати послів відбувають ся тепер рідше, за те в комісиях іде оживлена діяльність.
В б у д ж е т о в ій к о м іс и ї др. Пєнтак, яко референт субкомітету, предложив вчера ухвале
ний субкомітетом проект устави для реґуляциї платні державної прислуги. В довшій дискусиї яка вивязала ся над тим ироєктои, забирає сло
во також мінїстер скарбу др. Кайцль. Зазначив
ши, що правительство раде би підвисшити пла
тню державної прислуги, звернув увагу членів комісиї, що в тих видатках треба задержати потрібне темпо. Реґуляция платні' державної служби вимагає накладу півчверта мілїона. Пра- вптельству лежить на серцп також доля диєта- риїв і помічної прислуги і заосмотренє їх на ви
падок старости і нездібности до пряцї. Тому мі
нїстер просить, щоби через надмірні жадапя не ударемпяти вислїду проектованої реґуляциї.
Вправдї на покрите тих видатків є нідвисшенє податку від цукру, але з того мають обігнати ся ще і видатки на реформу судівннцтва, під- внсшенє платні' урядників, віденьскі комунїка- цпйні урядженя і др. На се не вистарчить нід- впжка цукрового податку. А хоть держава має надвижки з річних доходів і мінїстер є за огра- ннчепєм сеї річної надвижки, то все таки му
сить бути в державнім буджетї якась резерва.
Впрочім ся резерва буде потрібна до реґуляциї валюти і заощадить державі затяганя нових довгів.
В субкомітетї для м и т о в о -т ор го в е л ь- н о го сою з а раджено в дальшім ході над по
одинокими артикулами трактату і по переведе
ній дискусиї принято відтак без зміни артику
ли XIV до XXV, с. є. цілий митово-торговель- ний трактат. Щоби пізнати, яких важних еко
номічних справ доторкає сей трактат, досить навести предмет поодиноких артикулів. І так говорить арт. XIV про рівноправність горожан обох половин держави при веденю торговлї і промислу; арт. XV. про управильненє обносної торговлї; арт. XVI. про охорону патентів; арт.
XVII. про охорону торговельних марок і взорів;
арт. XVIII. про почти і телєґрафи; арт. XIX.. про охорону лїтератскої, наукової і артистичної вла- сности; арт. XX. про уповажненя акцийних тр- варпств убезпечень і взагалі господарско-нро- мисл івих спілок одної половини держави і що до їх дїяльностн в другій половині держави;
арт. XXI. про довіз рогатої худоби і запобігаие ширеню зараз і т. д. Відтак пос. Кайзер поста
вив внесене, що ставило услівє приверненя іпп- іЧ'нп з підвисшенєм квоти на спільні видатки.
Однак се внесене упало при голосованю о го
лосами против 7 і в той спосіб полагоджено і принято без зміни ціннії проект закона.
В субкомітетї для с п р а в Б а н к у і ва
л ю ти довенено також до кінця дискусию над рештою артикулів банкового закона і принято їх без зміни. При арт. 72., що говорить про текст банкнотів, поставив пос. Страньский запитане, чи бодай на одній стороні' банкноту буде по
міщений текст в язиках всіх народів, репрезен
тованих в раді державній. Представитель ира- вительства, секцийний шеф Вінтерштайн за
являє, що Банк має намір на тій стороні, котру займе нїмецкий текст, помістити також означе
не вартости банкнота в других язиках австрий- скої половини держави. Сю заяву, на жадане послів правиці, записано до протоколу.
Н О В И Н К И.
Йому прихильникови в Чернівцях. Невідомий мені по імени прихильник подає мені раду, що
би між иньшими домагати ся від правительства зреалізована ще одної справи, давно бажаної
загалом народовців. Позаяк не подав свого іме
ни, не можу єму инакше відповідати, як при
людно, може сею дорогою дійде до ЄГО ВІДО
МОСТІ!.
Справа, про котру Ви, мій прихильнику, пишете, була і є предметом моїх змагань і за
ходів і могла-б бути давно порішена відповідно бажаню загалу народовців. Що так не стало ся, вина тут самих народовців, у котрих нема ци
вільної відваги постояти за справедливу справу і не дати ся загукати яким-небудь крикуном нечестивої кліки. Кождий народовець бажає сего, але боїть ся, щоби сей або той крикун не кинув на него клеймом «зрадник* а тим і не може бути справа рішена, бо народовці не ма
ють відваги за справедливе єї рішене постояти.
От і Ви, хоч пишете в закритім письмі, не мали на стілько відваги, щоби вуступити з відкритим шеломом, даючи свою пораду, а що-ж доперва, кбли-б за ту справу треба знести хоч би неоправ- дані докори крикунів. Я начитав ся доволі опо- : зицийних фраз наших «независимих* політиків, що на папері були готові навіть до проливу ' крови за народну справу, однак коли прийде до справи, тоді' ті независимі лицарі показують ся лише паперовими героями. Наші независимі на
родовці' и. пр. дивили ся трусливо, як на Зам
ковій горі на вічу кацанска сволоч била руску молодїж киями. Чи з такими трусами хочете рішати таку справу?! Они-б сейчас на лайку крикунів поховали ся за пліт і відхрещували ся.
Відень, 10. падолиста 1898. Ол. Барвіньский.
— Вдови і сироти по сьвящениках, котрі вно
сять иоданя до Цісаря о вдовичо-сирітску пен- сию, повиннні конечно долучити оштемпльоване на 50 кр. с ь в ід о ц т в о м о р а л ь н о с т и . О. Та- нячкевич подає вправдї в «Д’Ьл-ї* і «Галича- нин-ї« пораду, що сьвідоцтво убожества може бути так стилізоване, щоби було заразом сьві- доцтвом моральности. Однак остерігаємо перед такою баламутною інформациєю, позаяк по пер
ше сьвідоцтво убожества не може бути сьвідоц- твом моральности, а по друге сьвідоцтво мо
ральности підлягає оштемпльоваою, отже таке стилізоване сьвідоцтва убожества, щоби оно за
разом було сьнідоцгвом моральности є обхо- дженєм постанов о належитостях стемплевих і наразить інтересованпх лише на заплату потрій
ної належитости стемплевої.
— Загальні збори членів політичного товари
ства «Селяньска Рада у Львові* відбудуть ся дня 18. с. м. в полуднє у Львові в сали това
риства руских ремісників «Зоря* з таким по
рядком нарад: І) Справозданє з дїяльностн то
вариства; 2) вибір нової ради і суду мирового;
3) обговорене справи орґанїзациї кредиту; 4) по
яснене справи урядованя громад в рускім язиці;
5) внесеня членів.
— Читальні' «Просьвіти*. В місяци жовтий сего року внесено ноданя до намістництва о за
сноване нових читалень «Просьвіти* в отсих громадах: 1) В повіті' бобрецкім Девятники; 2) в нов. борщівскім Лосяч; 3) в иов. бережаньскім Кальне; 4) в пов. городенецкім Незвиска; 5) в пов. львівскім Дмитровичі; 6) в пов. золочів- скім Манаїв. Крім того зголошено ще ноне- редно: 7) в иов. коломийскім Корнич. — Всіх читалень Щросьвіти* з кінцем жовтня є 678, а з них в сім році прибуло 157. Найбільше чита
лень »ГІросьвіти< у всхідній Галичині' є в пові
тах: Перемишль 40, Рогатин 34, Борщів 31, Стрий ЗО; найменьше в повітах: Снятин І, Лїсь- ко і Сянік по 2, Чешанів 4.
— Нотарияльні кандидати зібрали ся в числі 20 дня 6-го с, м. до Ряшева на довірочну на
раду, в який спосіб боронити своїх інтересів. В Галичині е в загалі около 200 нотарияльних кандидатів отже в з'їзді взяла участь ледво де
сята часті» з них. Зібрані ствердили, що Палати нотарияльні. установлені з уряду на те щоби беречи інтереси кандидатів, не сповняють своєї задачі.
Длятого з'їзд ухвалив цілий ряд резолюций, котрі будуть иредложені нотарияльним Палатам, а на- коли-б они не хотіли заняти ся вираженими в мемориянї постулатами, тоді просячі звернуть ся до парляменту.
— Зелїзниця Чортків—Борщів буде створена для публичпого руху дня 15-го падолиста. На днях відбула ся на тій лінії технїчно-полїцийна ревізня.
— Отець убив сина. Онуфрий Грибовский, мі
щанин в Синтині, мав трех синів. Два старші наділені родичами маєтком, вели власне госпо
дарство, а наймолодший Михайло, ще нежона
тий, мешкав при родичах. Мав вже 27 літ, то-ж став шукати жінки і напирав батька, щоби єму записав хату, грозячи, що в противнім случаю маму спече на огни а батька убе. Родичі знена
виділи Михайла, а батько роздумував над тим, як би то сина позбути ся. В ночи на 13-го сер
пня с. р. встав о 4-ій годині' рано і вийшов на подвірє, щоби дати худобі сїна. Вступив до сто
доли і тут побачив Михайла сплячого на сїнї, а коло него блищала сокира. Страшна гадка за
ворушила єго душу: зробити синови сокирою копець! Чувство вітцївскої любови бороло ся з покусою диявола. Онуфрий набрав сїна і заніс худобі. Повернув назад до стодоли, взяв сокиру
і виострив єї на подвірю до каменя. Прийшов ще раз до стодоли і станув над сином. Поду
мав хвильку, як би боров ся з собою, а потім замахнув ся і рубнув сокирою Михайла в горло.
Горло перерубане, а крови ще не видко! .Ударив ще чотири рази в то само місце і вибіг з со
кирою із стодоли. Скочив до хати, збудив жін
ку і сказаз: вМиська вже нема!* На крик жінки збігли ся сусіди. Онуфрий признав ся до всього і сего тиждня опинив перед трибуналом судиїв присяжних в Коломиї. При розправі старав ся всьо заперечити, хотяй сьвідки зізнавали в єго некористь, Повтаряв безустанно: «То всьй прав
да, але я Миська не зарізав*. Трибунал видав приговор, котрим Онуфрия Грибовского засудив на кару смерти через повішене. — Засуджений вислухав з розпукою на лици приговор і закли
кав: «Тепер поможіть мені, пани!*
— Побіда женщин. Треба признати, що Італія дає незлий примір европейским краям, як треба заходитись около рівноуправненя жінок. Від многих літ є там ґімназиї, ліцеї, семинариї і університети, в котрих на лавках засідають слу
хачі і слухачки. І не лише, що не приходило звідси до яких небудь непорозумінь або ексце
сів, але противно, ся система приносить як най
ліпші успіхи. В сім році приміром одна учитель- ска семинария оголосила конкурс на розправу і річ незвичайна!— до конкурсу стануло 50 жен
щин а мужчин лише 5! Очивидно — пес Негси- Іез сопіга ріигез — жєнщини віднесли побіду над мужчинами на цілій лінії. Ні один мужчина не одержав нагороди!
— Дрібні вісти. Опорожнену грек. кат. паро- хію цїсарского наданя в Ферескули наділило на- містництво о. Корнилови Дрогомирецкому, доте- перішному иарохови в Ясеневі пільнім. — Др.
Северин Данилович, краєвий адвокат в Косові, переніс ся до Тернополя і отворив свою канце- лярию при площи Собіского. — Кадетска школа у Львові вже побудована на просторій, около десятиморґовій площи за Стрийским кладови
щем, де до недавня відбували ся війскові впра
ви. Школа складає ся з сімох будинків, окру- жених високим цегляним муром, так що має вид малого укріпленого місточка. — Гурка, сина 0. ґенерал-ґубернатора варшавского, поручника росийскої марипарки, котрий недавно тому ви
конав розбишацкий замах в Монте-Карльо, ви- черкнено з листи офіцирів. — В лїсї під Софією, болгарскою столицею, відбув ся в сім тиждни поєдинок на пістолети межи австро-угорским консулем Кіралїм а послом з Віддиня, Кановом.
Пішло о женщину. Оба противники вийшли ці
ло. — Радник окружного суду в Самборі Слот- і виньский одержав при нагоді переходу в по
стійний стан супочинку, титул і характер радника апеляцннного суду.
Т е л е г р а м и .
Сянок, 12. падолиста. Селянин з Одріхової, Стефан Серединьский підпалив свою власну ха
ту і хату своєї замужної доньки, замкнувши ся в середині. Обі хати згоріли до тла, а між зга
рищами найдено спалене на вуголь тіло Сере- диньского. Слідство заряджено.
Будапешт, 12. падолиста. Межи стациями Мо£г<ні-Коує8(1 а Весзке зійшов ся поїзд з льо- комотивою, що їхала з противної сторони. ІІять осіб згинуло, кілька ранених.
Відень, 12. падолиста. «МТєнрг 2еііи匿 о- повіщає знесене виїмкового стану в округах:
Бохня, Бжеско, Бжозів, Хшанів, Ярослав, Краків [місто і повіт], Мисленицї, Пильзно, Подґуже, Пе
ремишль, Ряшів, Сянок, Тарнів і Величка. Так отже стан виїмковий, заведений з причини иро- тивжидівских розрухів, знесено в Галичині' ціл
ковито.
Женева, 12. падолиста. Коли по укінчешо остаточної розправи заведено Люккенього назад до слідчої вязниці, відчитав єму директор вяз- ницї приговор. Засуджений вибухнув на хвилю плачем і закликав: «Отже всьо скінчило ся!
Вічна самота, то найгірша кара, яку мені могли виміряти. Тепер мені всьо одно, кобим лише скоро розпочав кару...* В понеділок всадять Люккенього до кил'п, що находить ся в пивннци вязниці Евеш, де проведе перших 6 місяців. В тім часі виведуть єго лише раз на 14 днів на одну годину на воздух. Келія є темницею без вікон, а сінник із соломи становить одиноку обставу. Шістьох анархістів, обжалованих о спів
участь в замаху Люккенього, випущено на во
лю, бо не було доказів на співвину. їх видале
но з Швайцариї.
