Ч. І. Львів, Середа дня І (ІЗ) січня 1898. Річник II
Передплата
■а «РУСЛАНА» виносять:
в Австриї:
■ж цілий ріж . . . 12 р. жв.
■ж пів рожу . . . б р. жв.
нж чверть рожу . . 8 р. жв.
жж місяць . . . . 1 р. жв.
За границею:
жж цілий ріж . . 20 рублів жбо 40 франків жж вів рожу . . 10 рублів жбо 20 франків Ваоджжоже число по 8 кр. жв.
> Вирвеш мв очн і душу мв вирвеш: ж не вожьмеш мклоств і віри не возьмеш, бо руске мж серце і віра руска.» — 3 Р у с л ж в о в ж х псальмі» М. Шашкевича.
*■ В п о д т у Львові що дня жрш неділь і руских сьвят О год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева р Агевч»'- Ляндо“-щ>г\
в пасажі і
Рукописи зверта- „я лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а у -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
Вистріли з двох противних табор в.
(+ ) Внесеня, з якими виступив руский сеймових послів зараз з початком чиої сесиї соймової, визвали вистріли х на перший погляд противних собі н:, але иозалк ехігеша 8Є Таврит, от- шглвнувши ся їм близше, дійдемо до .онаия, що обидвом сим таборам зале-
на тім, щоби для руского народу нї-
ііозитивноі
о, хосенного і успішного щобило ся — обидва ОІШ стоять в дій
ти на становищи, коли вже не беззгля- неґациї, то бодай неприхильности що Русинів і в тім подали собі руки.
Недавно мали ми нагоду розправити ся з вистрілами з тих двох таборів з на
годи віїесеня пос. Вахнянина в справі ії'гі.ООО-ної фундациї для Райфайзенівскпх кас, проти котрого з одного боку рішучо виступило ВІОМ’О Роїзкіе, з другого —
*Дйло<.
Такіж вистріли упали і против відомих би двох внесень шкільних п. Барвіньского, цнцго боку від кз. 6гоюпіскіе§о, сікіе- : а п а ,. Є2огікои'йкіе§о і зІаш8Іа\¥ОУ?8кіе§о,
^ ‘другого вд бувших народовців, редакто
рів Д1,ла — а тепер сконсолідованих з
; у вами довірія* москвофільскої аґенциї!
львівс, мі Марковами, Мончаловскими еі С0І18.!
Ворожі напасти з сих двох фізично' противних, а духово споріднених собі табо-ї рів, доказують найкрасше стійність згада
них внесень. Але пригляньмо ся їм близше.
Фірма кз. 6готпіекіе£о нам добре ві
дома. і не нова — се той сам, що перед кількома роками, повиривавши з І л ю с т р о в а н о ї іс т о р и ї Р у с и п. Барвіньского і ' сі , невавпіи по своєму цитати, доказував і-ї ЦагосІо'теЧй, що н. Барвіньский і
к і шозкаїоіїї і Бог зна що!
сей апостол, запевняючий, що сету іуб гагет оЬок віеЬіе
виступає против шкільних | шрвіньского. А що характери-1
стичне, то-се, що єго статю з Ваг. Маг сей час передрукували Бгіеппік Роїзкі і Рг2Є£Іа<І, котрий ще попередив єї візванєм соймових послів на тему буджетової ощад- ности.
Цікава річ, що кз. Вготпіскі головно з того становища поглянув па козгісїупу
■цпіовек п. Барвіньского і що й польска праса репродукуючи згадану статю, загра
ла на струні буджетової ощадности. Сеї ну- ти не чули ми ніколи, скоро розходило ся о засноване польскої IV. і V. ґімназиї у Львові, III. в Кракові, школи реальної в Тарнові, польскої школи народної в Бялій, і коли роблять ся заходи о засноване II.
польскої ніколи реальної у Львові, польскої ґімназиї в Сокали чи Раві; не чули ми се- го накликуваня, коли появило ся у вторіч- нім соймі внесене на м іл їо н о в и й ф о н д і ювілейний на Вавель і при многих иньших подібних нагодах. Аж тепер зібрало ся і всім на ощадність, коли кз. Сготпіскі став
і
доказувати, що будинок для ґімназиї коштує 100.000 р. а учнтельскі плати 50.000 р. а то іменно для того, що се має бути для і р у с к о і ґ і м н а з и ї ! Він признає вправдї
\у г а з а і і х і е гб\\’пе рга^а (11а хузгузікісй в2С2Єрбі¥ (се можемо єму дарувати з всіма приналежностями) але уелокоює нас тим, що рускі ученики в полвских школах не спольщать ся, як не зрущили ся з. р. Л%е-
пог ОгОІисЬомгзкі, агсуЬ. Вагаиіескі і т. п.,хоч мали катехета Василянина. Ми також сего не боїмо ся, щоби Русини не снольо- нїзували ся і шкода заходу тих, що тим
котрий не має елементарного погляду на те, як відносини межинародні в Швайцариї або Бельгії уладжені з вдоволенєм і ща- етєм ріжнородних там поселених племен.
І споглядаючи з такого низького і тісного виднокруга, лякає ся кз. Вгетпіскі по\уе§о гогЬіоги паз2Є] піезгегезпез о]сгу2пу, забу
ваючи о тім, що найбільшим нещастєм для краю є племінне ворогованє, якого сумні докази маємо і в Чехах і у нас і де инде!
Сопсогсііа не буде там, де один вдоволений, а другий нї. А коли кз. Сгоюпіекі покли
кує ся па слова б. міністра президента росі іесіпут йисЬет, котрі відносили ся до подвійної ґімназиї в Перемишли, то умисне затаює сю обставину, що там як раз є руска і польска ґімназия.
Кз. Вгогапіскі, милосердуючись ніби то над нашим бідним, обтяженим податка
ми селянином, а обвиняючи п. Барвіньско
го о легковаженє і обманюване своїх ви
борців, допускає ся грубого гріха, пред
ставляючи умисно цілу справу хибно, мов бп то н. пр. теперішна ґімназия в Терно- ноли могла обходити ся нормальними коштами, а засноване рускої ґімназиї ви
магало зараз падвоєня коштів. Коли кз.
Сготпіск-ому відомо (а се міг дізнати ся з мотивованя внесена п. Барвіньского), що тернопільска ґімназия є зовсім а н о р м а л ь н а , бо числить 15 кляс і задля того вже з дидактично-педаґоґічних причин ви
магає конечно розділу на д в і ґімназиї, а кошта удержаня 16-ти кляс рівнають ся майже коштам подвійним нормальної ґімна- дурять с я ; але домагаемо ся відповідно зиї. Колиж такий є стан річи, чи не годить вимогам здорових засад педаґоґічно-дидак- ся тут увзгляднити для Русинів потребу тичнпх, щоби руска молодїж учила ся образованя в рідній мові і в тій другій в своїй рідній мові, так як Поляки домага- ґімназиї завести руский язик? Між підпи
ли ся заведеня для своєї молодїжи по самії на внесеню п. Барвіньского найде кз.
школах польского язика викладового за-і Огошпіскі селян: Останчука, ЇІоваковского мість нїмецкого, хоч їх мужі як Ґолухов-іі Винничука, котрі також числять ся з но
ский, Уєйский, ІПайноха і т. п. не знїмчи-І датковимн тягарами селян, а коли кз.
ли ся, вчащаючи до нїмецких шкіл. Жал- Огошпіскі накликує польских послів, що кувати над тим, що побіч польскої ґімна- іа зргахуа оЬсЬоНгі кга] саіу і §1еЬоко зіе- зиї є руска, побіч польскої бурси — руска, ва йо пазге.) кіезгепі, то нехай на пальцях може хиба чоловік з тісним сьвітоглядом, одної руки почислить рускі школи, а відтак
Іван Смакушевский.
Ви знали Івана Смакушевского ? Скажете, | що тії! І иг.и'п! Іван Смакушевский жпв перед 50 л тами та ще не у нас, в Галичині', а в Росив па Україні
А шкода, що не знали, бо варта було зна
ти. Чоловік розумний на веї заставки, провор
ний — хоть куди, придумчивий на веї сторони, веселий при тім, одним словом талант, який ро
дить ся раз на один вік, раз на сотку літ.
Тілько, як великі люде правильно, так і I- ван мав свою слабу сторону — любив смачно попоїсти і від того веї звали єго Смакушевским.
Чи то курка, гуска, норосятинка — єму все од
но. але з’їсти мусїв, хочби і з під землі' треба
Та Іван Смакушевский їсть собі раз куроч
ку печену, а єго питає старший ніби то наш п.
капраль: У тебе звідки така гусочка? А Іван і не заікнув ся а каже: То мені' кума по- дарила, то купив дешевенько, то знов каже: пе
реїздив якийсь панок, побачив єго, кличе до себе тай каже: з’їдж на здоровлє, бо мені вже ті гуски надоїли!
Знав наш Іван всякі викрути. Єсть він со
бі на кватирі у ґазди. Ґаздиня запримітила, що десь чубата пропала, то знов кача десь щезло мов камінь у воду, але іцобн подумала на Іва
на — сего ніколи не було.
— Гей тітко! — кричить, бувало, Іван під вікном ґаздині': — то ваші гуси там надрічною?
— А наші! — одвідає ґаздиня — та щож ?
Аоо десь за гумном натворить Іван шуму, ґвалту: а шу! агу! а шельма! злодій!
Надбіжуть діти, питають.
А он, он, дивіть ся діти, он-он, ще чор
ніє ся!
— Бачу — бачу — кричить хлопчик, за
глянувши якусь ворону на воздухах.
— Та то шулик поніс курку, я сам бачив та ще і каменем шпурнув — каже Іван.
1 побіжать діти в село і розказують, що бачили, як орел поніс курку, в ліс полетів. Зав
тра в лїсї і пірє знайшли, а вечером Смакушев
ский з’їв ту саму курку, ще і в молоц зва
рену і знов облизав ея.
І так завеїгди наш Іван одним каменем у- бивав двох воробцїв.
добути. — А щож, — каже Іван — нічого не булоб
По званю був Смакушевский звичайним коби крім гусий не жили на сьвітї лисиці. От салдатом, навіть не був фрайтером. Тим диз-'іно старого гусака потягла в корчі. На свої очи нїіпне, що він і без високоїранґн знав, що доб-[ бачив! — кричить Іван на все горло,
ре і знав, звідки роздобути. . Ґаздиня біжить над річку, числить гусий і От я і розкажу дещо з жптя того велико-' справді, найлучшого гусака нема! Але позавтра го чоловіка. Може тим удержу єго в памяти Іван Смакушевский з'їв того самого гусака, та
нотомства. І ще і облизав ся.
Раз удалось єму і порося згладити з сьві- та. Іде він відтак селом, а люди стоять та про
| щось говорять. Думає наш Іван — певно онн згадують про се порося. Підходить до них, ни
зенько ноклонив ся, тай каже:
— Ви, добрі люде про все на сьвітї знає
те, а того не знаєте, що той чорний Хватай бі- ,гає по селі, та поросят гризе!
2 —
обрахує, кілько з рускої кишені іде на удержанє польских шкіл. Отже коли він взиває польских послів, щоби оцінювали внесене п. Барвіньского піе затеш вегсет аіе і г о г и т е т — то ми додамо, щоби оці
нювали ті внесена не скрізь шовіністичні окуляри, а станули на становищи народної рівноправности, до котрої оборони обовя- зували ся адресовим начерком і на стано
вищи християньскої справедливості!, котрою повинен би руководити ся і ке. бгогапіскі яко сьвященик, а не оцінювати річий з тісного становища і виднокруга поділь- скої політики, що вже тілько накоїла лиха в нашім краю.
(Конець буде).
Руїна селян через каси позичкові.
Коли пос. Вахнянин в 1895 р. в соймі кра- евім виступив за орґанїзациею дошевого креди
ту для селян а проти удїлюваню селянам пози
чок банкових, виступив в імени клю.бу демокра
тичного проти сого пос. ееляньский(?) Мерунович і в річи своїй намагав ся перевести доказ, що щадницї повітові і численні польскими капіта
лістами засновані каси задаткові в краю спасуть селяньство. Пророцтво єго не сповнилось. Коли сеї сесиї соймової пос. Вахнянин поновив своє внесене і зажадав на орґанїзацию кас Райфай- зенівских датку з фондів краєвих в сумі 100.000 злр., виступив проти сего внесеня опять орґан польских демократів, а на жаль і деякі орґани праси рускої. Полемізувати з тими орґанами тяжко. Кривого і могила не виправить. Польска праса боїть ся, щоби через засновуване кас Райф- айзена селянин не висвободив ся з під опіки директорів кас задаткових. Боязнь оправдана.
Праса руска боїть ся — ми не знаємо чого так само, як і она не знає...
На щастє не всї в краю так думають, як пос. Мерунович, »81о\\го роїекіе» і »Дйло« враз з »Ґалїчанїном«. Ось в »КисЬ-у Вроіесгп-ім», двотиждневнику, що став виходити в Кракові під редакциею консервативного посла д-ра Ант.
Ґурского, подибуємо в 1. числі на тему «креди
ту селяньского», статю, котра просто каже, що дотеиерішний кредит, доставляний нашим се
лянам всякими кредитовими інституциями, про
с т о р у й н у є н а ш и х х л іб о р о б ів . Статю сю поміщаємо в скороченю, Є се відчит, який дер
жав маршалок повіту мєлєцкого, Стеф. Сенков- ский, на зборах консервативного клюбу в Кра
кові 18. падолиста с. р. Ось єго слова: Нема ви
борів перед нами, тож можна нам вернути до совістної праці, без фраз. Треба поповнити люки, яких в нас богато на полях економічнім і сус
пільнім. Одним з головних постулатів нашого селяньства є справа кредиту для сіл і місточок.
Справа та вє ся від богато літ як ся морска змія, а ніхто не бере ся єї полагодити. Брак дешевого кредиту для селян є причиною їх еко
номічної нужди, а нужда деморалізує їх і ро
бить приступними для всяких социялїстичних аґітаций. В розумній, практичній, до наших від-}
носин приміненій орґанїзациї кредиту селянь-1 артикулу в слідуючім нумері >КисЬ-у<. Здає ся,
— А може і так — кажуть люди, бо у Гапки Наконечної пропало вчера порося.
— Та не може і так, а дійсно так, я сам вчера на свої очи бачив, як загриз порося тілько не знав чиє?
— А повісити собаку — кричать люде.
— Чогож аж вішати — каже Іван— може би єго лучше з легенька пострілити ?
— Най і так буде і Смакушевский дав ся упросити, щоб Хватая пострілити, а за тиждень заніс він шкірочку до шевця і дав собі по
шити теплі чоботи.
Пропадали в селі і кіточки, люди ріжно міркували, а в зимі хибив Іван у кабатї, під
битім котячими шкірочками і тепло єму було.
Про другі пригоди Івана годі і розка
зувати. їх би не розказав і за 10 вечерів. Але про одну пригоду таки треба згадати.
От, одного разу сидить собі наш Іван за стиртою, за гумнами і скубе товстенького ко
гутика. Вже він єго оскубав, вже заломив єму головку під крильце, так як се кухарі роблять, аж тут перед ним ґаздиня.
— А щоби тебе так медвідь ломив, як ти
ского бачу я найголовнїйшу підставу до двигне- ня краю. Який кредит подавано нашим селянам через минувших 30 літ ? Крім кас позичкових, заведених закеном краєвим, не було ніяких ін- ституций кредитових хлопских. Сї інституциї не розвивали ся однакож правильно. З хвилею, як видано закон державний о свобідній дїлежи ґрунтів, селянин наш кидав сь в рамена лихва
рів, як лише потребував гроша па сплату пре- тенсий своєї родини. Чим більше ділено ґрунти, тим більше позичав селянин, а в міру попиту кредит дорожів. В 1868 р. видано державний закон, що позваляв брати довільні проценти від позичок. В тім самім році видано закон о сво
бідній дїлежи ґрунтів і в тім самім році повстав у нас сумної памяти «банк рустикальний«. На
слідки були такі, що коли в 1868 р. мали ми 271 примусових лїцитаций селяньских недвижи- мостий, то вже в 1873 році число тих лїцитаций
зросло до 614, а в 1877 р. до 2139. Банк ру- супокійних настроїв буде дуже трудною спра стикальний дав в часі' свого істнованя до 18771 довести до порозуміня. Обі сторони ще надт р. 45.252 позичок на суму 7,003.048 злр., а на
яких услівях — се звісно. В 1877 р. видано за
кон проти лихви. В слід за тим повстає мно- жество кас задаткових в краю. Але на який процент? Не низший як на 12% і виспіє. Чи се був поступ? Годі! Се була лихва, лише в инь- ший спосіб. По двацяти роках доперва ми отя
мились і обнижили стопу процентову іменно в тих касах задаткових і в кількох щадницях повітових. Кас Райфайзена заложено ледви 14, а Банк краєвий до 1897 р. уділив селянам де
шевшого кредиту на 3 мілїонн злр. Якіж суть ті каси задаткові в теперішній хвили ? Справо- зданє о них гласить так: Всіх товариств задатко
вих, що належать до »Союза«, було в 1895 р.
366. Селяни наші становлять 53% загального числа членів сих товариств. Дівіденда, виплаче
на членам в 1896 р., виносила 6.3%, стопа иро- центова пересічна виносила 8.26%. Від вкладок щадничих плачено 9%. Але 119 кас таких не виказало високости дівіденди роздаваної, а 45 кас не виказало, як високі проценти они поби- рають від позичок. Се має своєзначінє! А мимо того вже ті цифри показують ясно, що селянин мусить тепер платити за свої позички не низ
ший процент, а 8.26%. від ста. Але коли додамо до того, що кожде -товариство бере ще крім процентів звичайних ще проценти проволоки в висоті 1%, 2% до 3%; що оно бере ще пев
ний процент Сі^Іо) на адмінїстрацию і 1 злр.
на фонд резервовий, — то з всего вийде, що товариства наші задаткові беруть без аморти
зацій що найменьше 9%. Додаймо до того кошти, які поносить селянин на стемилї, скриит, поданя інтабуляцийні і екстабуляцийні і т. д., то позичка в тих товариствах коштує нашого селянина добрих 16%. А ще крім сих товариств оперують в нас товариства кредитові жидівскі без всякої контролі, іменно у всхідній Галичині, котрі побирають напевно зовсім висші проценти від позичок. І наколи в нас таке діє ся, то чи не маю я права спитати ся: чи в Галичині' не ширить ся на ново лихва?»
II. Сенковский заповів продовжене свого
мого когутика зломив — закричала стара ґа-1 відь ломив здиня. — А ти поганий курохвате!
— Кумонько, не сердіть ся, не кричіть! не робіть мені стиду! — просить ся Іван.
— А ти чорте вусатий — ще кріпше скри
чала баба—когута скубає та ще просить ся: не роби єму стиду.
— Кумонько — каже знов Іван — будь ласкава, не сороми мене та і себе не сороми, бо завтра мої імянини.
— Ну так щож, що твої імянини?
— Як щож? Ну прийдуть до мене старші з поздоровленєм, то я їм скажу: позвольте, па
нове, з війскової каси заплатити моїй кумі 50 кр. То старшина не тілько то, що може тобі і заплатить, але ще буде і дякувати.
— Стара ґаздиня роззявила рот: на що мені тої подяки — каже.
— На що? — скричав Іван.,— То тобі така полкова подяка ні до чого? А забирай ся мені з о чий!
Ґаздиня в ноги. — Ще буде бити — по
думала. Але по дорозі нагадалась, пристала в ходї, та ще раз закричала: А щоб тебе так мед-
що він прийде до того заключеня, що і ми, іменно, що кредит, який подають нині селянам всякі будьто гуманні інституциї кредитові під різними іменами, -- що кредит сей є просто сказавши р у їн о ю наших селян. І чи не треба нам чим скорше подумати про еанацию сеї язви ? Подумайте, панове демократи польскі, враз з «Д’Ьло-м»...
Вісти політичні.
Всі дотеперішні прояви вказують, що еле
менти опозицийні приступлять бодай, до правиль
ної дискусиї. Так принайменьше належить суди
ти по перших соймових виступах. Перші дни переминули супокійно. Найбільшу увагу шертає на себе ческий СОЙМ, бо СЛИ тут дійде ДО ЯОРЬг.
зуміня між Чехами а Німцями, то поверш нормальні відносини в цілій державі. Та у
розгорячені, а обом треба би завернути із ск' них доріг. Ческі посли видали відозву до н ду з зазивом до мирного поведеня. Гірок.'!®?
ция звертає увагу ческого народу, що
розрухи принесуть тілько тим користь, %_____
навмисно під’юджують Чехів, щоби вивестіі!-Л**?*’У' рівноваги. Посли лїмецкі знова на нараді,
відбули перед відкритем сойму, ухвалили
рестати в соймі обструкциї, яку вели в % 'V
державній. Се були би мирні признаки. А.к те посипали ся дразливі інтерпеляциї з о сторін. >к. £г. Ргеззе» видить у внесеню Бу велику важність і здогадує ся, що оно насту ло на основі порозуміня з правительетвом. Нїі ці, після єї погляду не будуть противити с щоби улравильнити урядовий язик автономіч
них властий дорогою сеймового законодавства.
Після тих основ можна би пізнїїшіе переве щ в парламенті управильненє урядового язика для державних властий в соймі. »Ргеіп<ЗєпЬ1аМ;« до
носить знова, що намістник Чехії зложить в ко
роткім часі важну зазву в справі язикових роз
поряджень, в котрій узгляднить по можносгн становище Німців. Здає ся, що буде то посере
днє ЗМ О Д и ф іК О В аН Є МІЖ НІМЄЦКИЛІц ПУСТУЛІ’"ЯМИ а язиковими розиорядженями ґр. Бадепього.
До »КеісЬз\уеЬг-у« пишуть з Праги, що під егі
дою правительстза удало ся довести до порозу
міня між Чехами і Німцями. А коли наступить рішучий мир між Німцями а Чехами, то цісар Франц-Иосиф буде коронувати ся таки в юви- лейнім році короною св. Вячеслава.
Всі иньші сонми створено промовами мар- шалків, в котрих піднесено значінє цїсарского ювилею. Б Берні сполучили ся всї ческі сторон- ництва в один національний клюб. Німецка йар- тия видала комунїкат з повідомленєм, що пред- ложи-гь еоймови внесене стремляче до трева- лої згоди між обома народами замешкуй;
Мораву. На увагу заслугує ухвала сойму м ского, щоби вислати Папі привітну з нагоди Єго ювилею. В соймі горії скім ґалєрия урядила др. Ебенгохові демонстрацию, витаючи єго оклиТ Посол Ебенгох звернув ся до дезИ
як ти мого найкрасшого к‘
зломив!
Івана Смакушевского аж щось ііольн’ під боком.
Не знаю, чи се правда, але старі люди жуть, що не все одно, в який час хто яке сло
во скаже. Иньшим разом оно тобі не зашко
дить, а иньшим разом, як тобі пожела,то. так і стане ся.
От нераз скажуть тобі: ти поганьче, ти звіре лютий — і нїчо! Не станеш анї жидом, ані не переміниш ся в вовка. А иньшим разом скажуть тобі: дурень! і ти почервонієш но самі уха і таки справді дурнем станеш.
За якийсь час, наш Іван Смакушевский вислужив ся вже у війску. Він був навіть в 1848.
році і на Угорщині. Як він там вів ся — до
кладно не знати. Не знати і того, яких пако- стий наробив він угорским ґаздиням, але то звісно, що він на боєвищи був завсїгди хоро
брий, а на кватирах —; ситий. Вернули з Угор
щини і тоді полковник дав Іванови аишід, а при тім сказав єму: Ти служив нам добре, хоч мав ти свої слабі сторони, а тепер, Іване Смакушев
ский, бувай здоров! (Далі буде.
з
заявив, що не лякає ся їх. В соймі шлескім п.
Груби поставив внесене, щоби правительство постарало ся о скоре знесене обороту угорским мливом.
З Н ім е ч ч и н и . Вчефа отворено пруский сонм промовою троновою, в котрій заповіджено підписшенє фонду кольонїзацийноі комісій' о нових 100 мілїонів марок.
Занятє хіньскої пристани Кіяочау насту
пило на основі договору заключеного між Н і меччиною а Хінами. Німеччина взяла сю при
стань в державу на 99 літ. Німеччина бажала длятого занятп сю пристань, бо хотіла мати точку опору для своєї торговлї так, як се ма
ють ильші держави. На случай, сли Кіяочау бу^о би для тої цїли недорідним місцем, то
"їмеччпнї жадати иньшого догіднїйшого
С е р б с к и й к о р о л ь іменував свого вітця яна головним вождом чинної армії. Колись
■на заробить на тім інтересі Мілян, але поки огло би наступити, так Мілян тимчасом би оженити ся, бо' ледво чи король Алек- ер подумає коли о женитьбі. Та клопіт, що іополит Михаїл не хоче давати другий раз
; ’ДУ-
У Ф р а н ц и ї на порядку дневнім є воєнний
^с Естергазого. В трибуналі засідає 7 офіцирів заступників. Естергазого обжаловано о дер
зну зраду а іменно що мав видавати війскові гни чужим державам. Заприсяжені знатоки нали, що письмо, котрим писана є картка оогДегаи*, не є письмом Естергазого. За те
*1к>г<1егаи« засуджено Драйфуса. Естергази в нереслуханю протестує против твердженні Ма
твія Драйфуса, мов би то «Ьопіегаи* він писав і проти закиду, що по засудї Драйфуса змінив
’.ілеь ;у. Сьвідок М. Драйфус зізнав, що Естер- газп змінив характер письма, що хотів собі ві
добрати жптє по засудї єго брата, щоби видо
бути ся з клопотів фінансових. Сьвідок Шайрер- Кестнер, що сам на свою руку вів слідство в справі Драйфуса, зізиьк, що »Ьопіегаи« не пи
сав Естергази, хоть противного погляду були урядники „шістерства війни. Властитель дому, в котрім ііктергази винаймав помеїлканє для своєї \:етреси зізнав, що Естергази хотів відо
брати собі житє, чому заперечила метреса. Скон- фронтовані оба сьвідки обстали при своїх зі- знанях. ІІо нереслуханю ще кількох сьвідків,
наступила тайність процесу.
З Сойму.
(5. засїданє, 12. січня).
Маршалок відкрив засїданє о годині 10і/,.
По від'читаню численних петиций пристугілено ні порядку дневного. Слідувало: Перше читане возданя виділу краєвого в справі иризволе-
'-.ови тарнобжескому, затягнути позичку
\000 зр. Справоздавець Єнджейовнч.
їне сиравозданя виділу краєвого в фікациї з галицкого фонду краєвого Світових. Справоздавець пос. Романо- рше читане сиравозданя виділу кр. про бу до будови павільона при загальнім шнита- / Підгайцях. Справоздавець пос. Гопіард. По
лі мотивував своє внесене пос. Вуйцїк, щоби , Кракові засновано окреме заведене для глу
хонімих. Внесене се відослано до комісиї будже- тової. Відтак вибрано 11 членів до комісиї про- пінацийної а 15 до комісиї виборчої. До сеї но- слїдної вибрано' дра Окуневскнго. Відтак прий
шло до вибору 5 членів ради надзираючої до Банку краєвого. Рри тій нагоді упімнув ся пос.
Небиловець о те, щоби на 5 пропонованих чле
нів вибрано одного Русина. В тій цїли домагав ся посол Небиловець, щоби вибір відложити до слідуючого засїданя. Маршалок піддав се внесе
не під голосованє. За внесенєм піднялось лише 29 послів, проти того було 48 послів. З Русина
ми голосували лише деякі людовцї польскі і демократи. Подоляки і Станьчики не підняли
ся з своїх місць. В наслідок того приступлено сей час до вибору членів надзираючої ради для Банку краєвого і вибрано: Ґорайского, Лєщинь- ского, Ромера, Абрагамовича і дра Ст. Кжижа- новского. Потім здавав справу в імени виділу кр. пос. Хамєц що до удїленя раді повітовій брідскій дозволу на побір мита від мосту пові
тового на Стирі під Щуровицями, що нринято, а пос. Верещиньский відчитав справоздане ви
ділу кр. про вибір посла на сойм краєвий з куриї громад сїльских округа борщівского, де 146 го
лосами вийшов ґр. Борковский проти дра До- рундяка, що одержав лише 40 голосів. В справі тій забрав голос з ухвали руского клюбу пос.
Кульчицкий. Бесідник підніс кілька ярких над- ужить, яких допустили ся орґани політичні при тім виборі і завізвав правительство, щоби оно під строгою відвічальностию перестерігало на будуче постанови закону про вибори. Річ пос.
Кульчицкого подамо в цїлости в слідуючім числі.
На тімже засїданю предложив пос. Б а р- в ін ь с к и й внесене о о б о в я з к о в и х с п іл к а х р і л ь н и ч и х з н а ч е р к о м к р а є в о г о з а к о н а.
Н о в и н к и .
При нагодї нового року пересилаємо нашим читателям найсердечнїйші желаня і кличемо з глубини душі: Щасть Боже!
— »Буковина», політичний орґан буковиньских народовців, з новим роком буде виходити лише три рази на тиждень в значно побільшенім фор
маті. Редакції я звіщає також, що буде по змозі давати додатки белетристичні так великі, що они вирівняють зовсім материял печатний в дотеперішнім році.
- Рбиолєкциї для духовеньства відбули ся в Зарваници в днях 27 до ЗІ грудня м. р. при у- частн 12 сьвящеників. Реколєкциям проводив o. Ломницкий Ч. Св. В. В.
— Читальня Просьвіти завязала ся в селі Я- блоници в повіті надвірняньскім заходом місце
во пароха о. Недїльского.
— Самбірска окружна Рада скликує до Сам- бора віче на день 20. с. м. Ціляю віче має бути
«народна манїфестация* і обговорене справ, що обходять специяльно селян того округа.
. — Членів тов. Просвіта, належачих до філії в Самборі, просимо о присилане вкладок члень- ских і складок на дім Просьвіти в Самборі за спродане цеголок зібраних до Виділу філії Про
сьвіти в Самборі на руки Вп. Будзиньского Пе
тра учителя рускої школи вправ в Самборі, яко скарбника Товариства. Всечестнїйших Отців ду
ховних самбірского і староміского повіта про
симо о повідомлене членів, на чиї руки вкладки в сім році належить передавати. — Від Виділу філії Тов. Просьвіта.
— Загальні збори політичного товариства «Рус- ка Рада< в Бібрцї відбудуть ся дня 20 січня с.
p. о 11 год. перед полуднем з таким порядком дневним: 1) отворенє зборів, 2) справоздане з
ДІЯ Л ЬН О С Т І! виділу, 3) дотеперішня політична си- туация а Русини, 4) внесеня членів.
— Владика Преосьв Еп. Юлїян Куїловский з нагоди Різдвяних сьвят зложив на добродійні цїли такі датки: на фонд вдовичий 100 зр., на бурсу св. Ннколая 50 зр., для товариства руских женщин 50 зр., для убогих християн міста Ста- ниславова 100 зр., на польску бурсу ім. Кра- шевского 50 зр., для доброчинних 50 зр. і для товариства св. Вінкентия а Павльо 50 зр.
— Віче сторонництва людового відбуло ся дня 10. і 11. с. м. в сали тов. «Сгшагба* у Львові. Уча
сників зібрало ся звиш сотки. Перший реферат мав пос. В ін к о в с к и й «про політичне поло
жене сторонництва людового і зазначив, що є оно дуже трудне, тим більше що в самім сто- ронництві кипить борба, панує незгода і роздор.
Посли людові в раді державній хотіли вступити до Кола польского з деякими застереженями, але предсїдатель Яворский не зводив дати на їх деклярацию ніякої відповіди. Посли людові не годять ся з політикою Молодочехів, соция- лїстів і стояловцїв, але мимо то понирали опо- зицию в парламенті, бо трактоване меньшости парламентарною більшостию було брутальне.
Хоч проти сторонництва людового виступають і социялїсти і стояловцї, то становище єго в краю є сильне а систематичне виповнюване
програми запевнить ему побіду. — По промовах Яна І г н а т а і академика Москви заняв слово С т а п и н ь с к и й , котрий доказував, що причи
ною мнимого упадку сторонництва при виборах до ради державної було се, що людовцї бороли ся не о мандати, але о ідеї, бо їх першою за
дачею є усьвідомити нарід в єго правах і обо- вязках. Та хотяй стояловцї здобули більше мандатів, то однак людовцї мали більше голо
сів. Справа руска була також причиною їх упадку, бо Русини як ир. в Сяноцкім збратали ся із стояловцями проти людовцїв. — Промо
вляли відтак Ф р а н к е в и ч , Л уц и к, Ш а ф л я р - с к и й і С т а п и н ь с к и й , почім наступив рефе
рат «о парцеляциї, кольонїзациї і еміґрациї».
Референт доказував, що в Галичині є перелюд- нене, наслідком чого остає або внутрішна ко- льонїзация або еміґрация. Опираючи ся на пру- скім законодавсті рентовім радить референт парцеляцию, а кредиту до сего мав би доста
вити краєвий банк рентовий.
В дискусиї над тим рефератом виказав Шафлярский цифрами, що в Галичині від 1873 до 1894 р. виставлено на лїцитацию 49 тисяч кілька сот селяньских господарств, а межи ви
ставляючими на лїцитацию було загально 68%
жидів, 32% християн. Розпучливе положене е- кономічне приневолило рільника кидати свій край, і глядати за заробком, якого тут не може найти. Під взглядом промислу Галичина проду
кує в відношеню 5:25 того, що повинна проду
кувати. Промисл потребує отже опіки із сторо
ни властий і суспільности. Що до перелюдненя в Галичині, то над сею справою як також над сполученою з тим еміґрациєю годилоб ся вла
стям поважно призадумати. Коли в Німеччині на 1 кільом. квадр. припадає 72 мешканців, то в Галичині, краю під кождим взглядом убож
ілім, припадає 96. — Виводи Шафлярекого зби
вав Стапиньский, котрого не страхають зовсім цифри, бо они істнують лиш для статистиків.
Після єго думки в Галичині ще для иять поко
лінь найде ся землі підостатком. Відтак поста
вив бесідник відповідне внесене що до парце
ляциї. В рефераті «о реформі ордннациї вибор
чої соймової і громадекої» домагав ся пос. Вінков- скпіі здемократизованя сойму, заведеня загаль
ного, безпосередного і тайного права голосова- ня. — Засїданє замкнено о 11 год. в ночи.
Другого дня по полудни відбуло ся віче дальше По обіді поставив Стапиньский резолю- цию против недїлимости Грунтів. Відтак нринято такі внесеня пос. Жардецкого: 1) про ограниче- нє позичок в громадскій касі для біднїйших кас до 50 а для богатих до 100 зр. Сплати пів
річні. 2) Поручає ся основувати всюди громад- скі каси. Де нема капіталу на основане таких кас, там громади повинні затягнути комунальні позички. 3) Кредит особистий в квотах висших понад 100 зр. поринні селяни мати в касах о- щадности, позичкових і Райфайзена. 4) Кредит гінотечний на довші літа, від 200 зр. повинні селяни мати в Краевім банку. 5) для закупна ґрунтів треба утворити рентовий банк. 5) посли повинні старати ся при віднові привілеїв австро- угорского банку, щоби з банкового кредиту мо
гли користати рільники і інституциї заспокою
ючі потреби селян. Відтак наступив реферат пос. Среднявского про комасацию ґрунтів почім відчитано ухвали комісиї політичної, для ре
форми виборчої і парцеляциї. Врешті по кіль
кох промовах на тему організацій сторонництва замкнено віче о 6. год. вечером.
— Померли: О. М ар ти н Н а з а р К и ш а к е - вич, ювілат відзначений крилошаньскою оде- жию, парох з Яструбич в повіті сокальскім, у- покоїв ся д. 21. грудня 1897, проживши 92 літ.
— О. Н и к о л а и Р и б а к , парох з ПІумлян, дек.
рогатиньского, упокоїв ся по довгій і тяжкій недузі дня 4. січня с. р. в 69. році житя а в 42.
сьвященьства.
Т е л егр ам и .
Відень, 12. січня. В Озійеиі. КипйвсЬаи пос.
Вольф проектує обструкцию в ческім соймі.
Прага, 12. січня. На вчерашнім засїданю сойму мала розпочати ся дискусия над будже- том. Однак змінено порядок дневний і поставле- справи підрядної вартости. Стало ся се тому, бо ведуть ся переговори між сторонництвами, отже треба було вимицути політичну ДИс- кусию.
Прага, 11 січня. П. Вольф вніс при кінци засїданя інтерпеляцию, що думає правительство зробити, щоби забезпечити личне безпеченьство.
Встрикуваиє і кабзулки з
„М А Т ІС О“
від давна уживані і знаменитим успіхом увінчані средства.
Ціна фляшки з приписом ужитя 40 кр., с к а б з у л о к 80 кр.
Головний склад в аіггицї
Жити. Рукера
Л,А „Срібним орлом" у Львові.
