Ч. 97. Львів, Субота дня 2 (14) мая 1898 Річник II.
Передплата
■а > Р У С Л А Н А < в ж в о с т :
в Австрія :
ЦІЛИЙ рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
• Вирвеш мл очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвят
З ГОД. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция »Ру слана» під ч. 9 ул. Копер нїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав си лише на попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. -- Оголошенн зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
»
Борба в польскій прасї.
Від кількох тижднїв загоріла межи нольскнми дневниками досить завзята бор
ба о дорогу політичну, якою би мала на будуче іти польска делєґация в державній раді.
Переважна частина сих дневників ве
лить польскій делєґациї полишити ся і на дальше при правіти славнньско-консерва- тивній, —- меньша частина — головно
>81о’я,о Ро1§кіе« — радить звернути ся в ліво і сполучити ся з Німцями.
Де шукати за причинами сих супереч
них покликів?
По нашій думці — а хочемо бути обєктнвні — нема р і ч е в и х п р и ч и н до звороту нольского »кола« в ліво, а мабуть виходять ті поклики лише з ч и с т о ли ч- ни х амбіций і рахунків, або з оптимізму, будь-то Німці подадуть Галичині якесь не
видане добро...
Кажемо, що річевих причин до такого звороту нема. Польска делєґация була чей- же в союзі з Німцями довгі літа. Була она в тім союзі від 1867— 1879 р., а відтак в часі коалїциї. А які користи віднесла Г а л и ч и н а яко ц іл ість з т о г о с о ю з а ? Х и б а ті,
що центральні власті! віденьскі трактували єї по мачошиному і годували лише окруш- ками. Ріки наші не управильнені. Податки наші ішли на інвестициї других коронних країв. Промисл наш фабричний спннювано.
Природні богатства краю або змонополїзо- вано або обложено надмірними тягарами.
Зелїзницї будовано лише з взглядів стра
тегічних. Будову доріг перекинено на кра- євий буджет. Пекучою справою еміґрациї селяньскої не заінтересовано ся, а вкінци доведено до того, що буджет краєвий ледги дише, а борба національна жде полагоди.
Чи-ж новий союз з Німцями мав би
всі ті хиби і недостатки усунути ? Наколи хто так оптимістично судить, то най возьме лише до рук стенографічні записки засідань державної ради, а пересьвідчить ся, що в послїдних літах програмою Німців супро
ти Галичини було: Гйг Сгаїігіеп кеіпеп Неііег! Єсть се та сама програма, якої при
держували ся супроти Галичини і давнїйші союзні вірноконституцийники і ліберали нї- мецкі, повтаряючи заєдно: Сгаїігіеп І8І еіп равзіуеа Баші, на те, щоби Галичині нічого не дати.
Натомість програма теперішної прави
ці, заключена в звіснім проекті адресовім правиці до трону а обстаюча за самоупра
вою і иереведенєм народної рівноправності!
містить по нашій гадці головно те, що Га
личині мусять бути подані більші фінансо
ві средства до економічного двигненя і що тут указана дорога до помиреня обох на
родів, щоби відтак спільними силами взя
тись за позитивну роботу на полях еконо
мічнім і суспільнім.
Вибір проте дуже легкий. Польска де
лєґация стоїть перед дїлємою: або бути і на дальше на ласці централів нїмецких, або виконавши ретельно програму правиці, с. є. помиривши оба народи з собою ста
нути од н о п іл ьн о ю ф а л к л ґ о ю ь р а д і д е р
жавній супроти визиску сил краєвих і по
ложити твердіні основи до економічного розвою краю.
А наколи річевих причин до звороту в ліво нема, то думаємо, що у тім покли
ку: кинутись в рамена хоч би і не самого Шенерера а таких елементів як Функе, Штайнвендер, Кайзер, Ґірстмаєр чи Люе- Гер — що у тім поклику містить ся лише надія деяких личностий нольского »кола«, що при зміненій ситуациї і новім уґрупо- ваню сторонннцтв виплинуть на верх аран- жери сеї зміни.
Польс.кі дневннки, полемізуючи з со
бою на ту тему, кажуть, що врігііиз гесіог в тім ділі є посол Рутовский. По нашій гадці так не єсть. Зрігііиз гесіог укритий глибше. Єго треба шукати межи тими ме- нерами політичними, що в 1867. р. зааран- жували союз Поляків з Нїмцями-централа- ми за ціну привілеґій національних. Пос.
Рутовский може бути лише хвилевим ге
рольдом сих менерів. Однакож по нашій думці, часи від 1867. р. змінились дуже, а нинішні Німці відскочили дуже далеко від Ляссера і Гербста, що уміли прибор
кати Поляків до себе на те, щоби всю нї- мецку силу звернути на ґерманїзацию Су- детів і Славян альпейскнх. Впрочім делє
ґация польска занадто заанґажувала ся з сторонництвами правиці, як щоби в одній хвили могла допустити ся такого заііо шогіаіе. А з другої сторони не надіємось, щоби нольске »коло« могло засісти поруч сих Німців, що без виїмки майже через два повні роки прикладали польскій делє
ґациї неконьче чемні епітети. У теперішної правиці не нажила би собі польска делє
ґация чести, а Німці — они мабуть ще меньше шанували би нольске »коло«.
Пословиця наша каже: колись вліз в кіш. то будь грибом. Коли-ж польска делєґация станула при програмі правиці, то треба їй і виконати. Мир народний в краю, а солідарне ноступованє руских і польских послів в раді державній — се твердий і лучші основи, чим ласка гор
дого Німця.
Експозе ґр. Ґолуховского.
В буджетовій комісиї подав ґр. Ґолухов- ский такі пояснена що до заграничної політики:
На всходї положене не змінилось. Держави заручили за грецку позичку на сплату воєнних коштів, а виконаню мирного договору не стоїть нічого на перешкоді. Не так гладко розвиває ся
З сїльских образків.
Злодїйска пасха.
Після оповіданя старого злодія написав Д Л
і
(Дальше.)
VII.
В саму Велику пятницю пустили Нестор з криміналу на волю. Сьвіжий весняний возд запаморочив єго душу якимсь чаром, голова з крутила ся коловоротом, а ясний еьвіт огне ного сонця так ухватив старого злодія за очи, н він довго не міг розпізнати ані улиць, ані лі дии, ані камяниць та дороги, куди єго вів п лїцай.
Спішись Несторку, бо без тебе жін:
паску з’їсті 1 — казав поліцай за містом.„„„„
.. було іцо їсти!... Десь она з гол ду мліє. відповів Несторко та ішов похні пивши голову до землї.
За містом відотхнув Несторко ще лекп еред ним розстелили ся широко і далеко н д н і поля, а па них половіло невелике жито, з леніла пшениця, а десь-недесь жовтіли широ
К ІЛ Ь Ц І 3 1 И Ш . І 0 І 0 ячменю. В чистому, весняно»
повітрю дзіботїли жайворонки, а по вербах, ц уже нукали та зачали цускати ібнеР зеле, листе, цьвірщькали воробцї, сідали дикі гол
би та кукали зазулї. Несторко ішов так скоро, що поліцай змучив ся тай сказав:
, — Несторку, виженеш з мене душу, як схочеш так дальше йти.
— Нк іти то іти!
— Знаєш що, от в тім селі моя родина!
! Вступім на ніч; крівні погостять, приймуть, бу
дуть раді!... Га? Якже?
— Чому не вступити? Добре! Хотяй мені 'страх спішно до дому, такой би злетів!
— Не бій ся, ще зайдеш, — говорив по- ' лїцай.
— Зайду, зайду!... Але що я з такої дале
кої дороги принесу до хати? Якого гостинця і дам мому малому і моїй жінці ?... А може-може он і того сьвятого хлібця нема у хаті, бо не бу
ло на него кому заробити та постаратись.
— А ти би що хотів привести до дому, вола чи коня? Добре що пустили на Великдень
— відповів поліцай, та звернув з битої цїсар- скої дороги на круту вузеньку стежку, що вела до недалекого села, котре купочкою розложпло ся над самою невеличкою рікою.
У селі запахло острим цьвітом черемхи, іви, грушки та черешні. Невеличкі, хлїборобскі хати з чорними стріхами, з маленькими вікон
цями, з невеликими дверми, та сьвіжо помаза
ними стінами приковували Несторкові очи до себе. Старому злодїєви пригадало ся єго колишнє
минуче, свобідне житє, пригадала ся власна ха
та, жінка і дитина. По єго душі пересували ся спомини, як і він колись радів надходячими сьвятами, наче маленька дитина, як старав ся о божий хлібець, о хороший цебричок, та о се, щоби було чим єго наповнити. А теперка не знать, що в єго хаті діє ся.
Зараз при вході до села звернув ся полі
цай на ліво, вступив до невеликої хати, та по
тягнув Несторка з собою. Рідня утішила ся. До хати посходило ся велике число знакомих, крі- вних та приятелів. Одні оглядали одіне поліцая, другі дивнли ся на відопняту від боку, заржа
вілу шаблюку, а треті розпитували ся про мі- ске житє.
— А деж ти єго ведеш? — запитав якийсь старезний хлоп поліцая.
— Де!... я не знаю. Він знає добре і до
рогу і село — відповів поліцай вказуючи на Несторка.
Тимчасом господиня накрила стіл скатер
тю, поставила фляшку горівки, поклала бохонець хліба та взяла припрошувати:
Пестуйте ся! Нема вас добре чим нрий- мити, піст святий тай ще і велика пятноні.ка.
Коби так за два дии, тоді то... — і не дого
ворила.
Чарка пішла кругом. З ’явнв ся в хаті і го
сподар. Між людьми вчинив ся гамір та крик,
2
кретеньска справа. Поборювану Туреччиною каш дидатуру кн. Юрия Австрия не могла піддер
жувати, щоби не нарушити мира на Балканах.
Австрия воліла усунутись від сеї акциї, тим більше, що підстави, задля яких Австрия висла
ла війска на Крету, відпали вже. Справа кре
теньска обходить нас тепер лише посередно.
Відносини наші до прочих держав суть та
кі, якими представила їх тронова.річ. Они суть відрадні. Се відносить ся як до тридержавного союза, що дальше істнуе ненарушений, так і до других приязних держав, іменно до Росиї, з ко
трою Австро-Угорщина остає ся в тісній звязи для удержаня спільно усталених основних на
рисів вехідної політики. Відмінні погляди на трактоване кретеньскої справи і обсаду ґубер- натора Крети не змінили сих відносин. Сучасні вісти з віляєтів македоньских подають надію, що з сеї сторони не треба вижидати яких-не- будь запутанин в найблизшім часі. Є се заслу
гою коректного становища Болгариї і Сербії як також розуму султана.
Війна іспаньско - американьска наповняє культурний сьвіт жалем і трівогою, а потягне за собою тяжкі жертви торговельні. Наша неу- тральність велить нам задержати строгу резерву, але боліємо дуже над тим, що такий удар по
стиг іспаньску володариню повну чеснот. Всі желаємо проте, щоби як найскорше прийшло до
справедливого мира.
Ґр. Ґолуховский перейшов відтак до еко
номічної політики Австро-Угорщини. Покликав
шись на тогорічні свої виводи каже, що сліду
юче столїтє принесе великі торговельно-полі
тичні проблємати і загально-політичні борби о бит. Сила австрийскої маринарки не вистає на обезпеченє пристанищ а робить державу не- спосїбною до участи в спільних більших акциях іменно на поли торговельнім. Треба проте ма- ринарку сю чим скорше побільшити, наколи держава має придбати собі нові терени вивозові.
Не розходить ся тут о коштовні кольонїзациї, але о оборону і піддержку стану торговельного і духа преднриємчивого, щоби Австриї запевни
ти бодай другорядне місце межи мореними дер
жавами. В тій цїли жадає міністерство мірні ередства на побільшене фльоти воєнної, Се пи
тане стало для Австриї жизненим. Притім нале
жить зреформувати і консулятства австрийскі, над чим гіравительство трудить ся вже. Під конець річи завізвав ґр. Ґолуховский приватних торговельників і промисловців до більшої енергії в напрямі, щоби они самі шукали заграничних торгів. В тій цїли належало би творити торго
вельні синдикати, факторні і дбати про побіль
шене торговельної фльоти. — Експозе ґр. Ґо- луховского принято дуже прихильно. Розправи, які вивязали ся в буджетовій комісиї, подамо другим разом. ________
голоси мішали ся. Чорний дим з люльок та па- піросів клубив ся понад людскі голови, синів ся попри вікна та стелив ся в горі синою пово
локою. В невеличкій хатині зробило ся душно; за
пах людского поту мішав ся з острим запахом простої, нелютрованої горівки, з острою вонию цибулі і чоснику. Лиця поліцая почервоніли як півонія. Розохотив ся і Несторко, забув на дав
не горе, душа пробудила ся а в ній від
жило все минуле. Розбурхали ся давні, ще зі- степеновані в вязницї страсти і старий злодій дивив ся пильно по людях. Пізно вже в ночи озвав ся Несторко до поліцая:
— Панцю, нам час троха проспати ся! Пе
ред нами дорога!
— Щезай бідо! Ти мислиш, що я дурний вести аж до Г-ч! — озвав ся добре підохоче
ний поліцай. — Помандруєш сам, я лишаю ся тутка на сьвятах! Підведіть того когута на бан
та! — сказав до господаря — але лише ува жайте, щоби не зробив вам якої пакости.
— Таж я не поганець, щоби таким добрим людям робив пакости! Та й навчили мене за них, потямлю до смерти! — сказав Несторко тай пішов спати під невеличкий дашок, що сто
яв зараз напротив хати.
(Дальше буде.)
Ще дещо до язикового питаня. в а ± іКроаавеіЄ|>'
(Конець.)
§. 13. Впис до публичних книг (краєвої та- булї, гірничої, ґрунтової, водної книги, депози- тових книг і т. п.), дальше до реєстрів торго
вельних фірм, стоваришень і иньших публичних реєстрів має бути зроблений в язиці устної або письменної просьби, взглядно рішеня, на основі котрого послїдував. В тім самім язиці мають бути додані інтабуляцийні клявзулї в докумен
тах. У витягах з тих книг і реєстрів має бути задержаний язик впису.
§.14. У всіх державних касах і урядах в королівстві Галичини, котрі орудують грішми має що до веденя касових журналів
виказів і всіх касових документів, котрими цен тральні орґани послугують ся для виконаня кон
тролі або укладу періодичних виказів, мають остати дотеперішні постанови.
То само відносить ся що до внутрішного ходу службового і манїпуляцийного в службі почтовій і телеграфічній і підлягаючім безпо- середно центральному зарядови державнім про
мисловім закладі', як і в обопільних зносинах дотичних урядів і орґанів.
Постанови сего закона найдуть приміненє по можности і в недержавних урядах почтових з більшим обсягом дїланя.
§. 15. Зносини властий з автономічними органами відбувають ся відповідно язиковії у- рядовому, якого ті останні уживають.
§. 16. Значіня службового язика війскових властии і жандармериї для зносин з тимиж і для їх службових вимог сим законом зовсім не нарушає ся.
§. 17. Що до язикових квалїфікаций уряд
ників обовязані власті! при точнім увзглядне- ню основних постанов сего закона, предприни- мати обсаду поодиноких службових місць ли
ше в міру дійсної потреби. Кождий урядник бу
де мусів посідати стілько язикового знаня, скіль- ко служба в уряді від него дійсно вимагає.
Відповідно до того має ся поступати вже при розписуваню конкурсів.
Що до формальної сторони вносимо:
Приділене сего наглого внесеня язиковій комісиї і трактоване єго після всіх §. 42-им до- пускаємих скорочень.
Др. О к у н е в с к и й , Т а н я ч к е в и ч , Др.
Баляк. Др. Н р о с е в и ч; Др. Штравхер, Др. Кро- наветер, Тітінґер, Карапс, Др. Феркавф, Др. Во- лян, Ріґер, Шрамель, Др. Розер, Вінкентій Гоф- ман, Богаті, Др. ІІферше, Ґінтер, Ганїх, Резель.
II.
Нагле внесене послів Дра Яросевича і товаришів що до управильненя язикового питаня в Галичині.
Управильненє язикового питаня язиковим законом може доперва тоді принести національ
ний мир в королїствах і краях заступлених в ра
ді державній, наколи н а м і с ц и н и н іш н о го по д ї л у м о н ар х ії на к р а ї к о р о н н і п е р е в е д е н и й б у д е п р и р о д н и й п о д іл пі
с л я я з и к о в и х і н а ц і о н а л ь н и х ін д и в і- д у а л ь н о с т и й .
Длятого кождий язик краєвий і кожда на
родність повинна бути вповні увзгляднена в шко
лі, адмінїстрациї і суді. Се дасть ся в Галичині уможливити лише тим способом, щоби в чисто руских і в чисто польских повітах був призна
ний язиком урядовим і викладовим виключно руский, взглядно польский язик, а щоби в язи
ково мішаних повітах була законно забезпечена найдальше сягаюча охорона меньшостий.
Відповідно тим засадам вносимо:
В. Палата зволить ухвалили:
«Язикова комісия, що має бути вибрана, для внесень язикових пп. Дра Функого, Дра Ґро- са, Дра Перґельта, Дра Штайнвендера, Дра Гоф- мана-Велєнгофа, Кайзера, Шенерера, Целєра, Гі- беша, Дашиньского, Діпавлього, Дра Герольда, Дра Вашатого і тов., має з увзглядненєм по- висших засад виробити проект закона що до управильненя язикового питаня в Г а л и ч и н і і предложити до ухвали В. Палаті*.
Се внесене має бути трактоване з всіма
§. 42-ми реґуляміну допускаємими скороченими.
Др. Я р о с е в и ч , Т а н я ч к е в и ч , Др. О к у н е в с к и й , Целлер. Др. Феркавф. Шрамель. Козаке- вич, Цінґр. Ганїк. Резель. Ріґер. Дашиньский.
Бій під Манїлею.
Наочний сьвідок розказав про сей бік таке.
Побереже китайске опустила фльота американь
ска 27. цьвітня і пустилась під Манїлю, пре
стольне місто филипиньского острова Люзона.
ЗО. цьвітня (в суботу) узріли ми остров. На пе
ред поплили два кружівники «Бостон» і «Баль- тіморе* враз з канонїркою «Конкорд» і зреко- ґноскували пристань Субіґ, віддалену від Манілі о ЗО морских миль. В ночи переплили ми тих
цем канал, ведучий до заливу манїльского. Тут
касових .. . „ : -
в каналі лежить укріплений островець Корреґі- дор. На досьвіті 1. мая станула наша ескадра в боєвім строю. На передї станув корабель
«Олімпія», за ним плили «Бальтіморе», «Ралєґ», канонірки «Петрель» і «Конкорд» в кінци кру- жівник «Бостон». В другій лінії' станули «Ку- лох» і канонірки «Нансан» і «Зафіро*. Девять кораблів вдерлось в канал. Кождої хвилі спо- дївали ся ми стрілів з островця Корреґідора, але іспаньскі батериї мовчали. Нас, видко, не доглянено, бо на кораблях не було ніякого сьві- тла. Пять кораблів переплило. Аж коли з ко
мина «Бостону» бухнула полумінь, доглянено нас. Упали стріли, на котрі «Бостон» відповів.
Ми поплили дальше в глиб заливу. Робив ся день. На овидї показав ся серповатий закрій пристани манїльскої. На розі сего серпа лежить укріплена місцевість Кавіте з арсеналом. В при
стани стрінули ми іспаньску фльоту. Нас до
глянено і сейчас з Кавіте понеслись на нас стріли. Ф і йота існаиьска складалась з 10 ве
ликих кораблів і 4 канонірок. Була 5. година рано. Наш комендант Девей розказав дати огня. «Олімпія» стрілила перша. По хвилі про
неслись понад існаньскими кораблями дими, а воздухами літали кусні дерева і зелїза. Бій роз
винув ся на цілій ліпи. День був горячий. На
ші кораблі перепливали повздовж лінії боєвої і боком з всіх армат разом давали огня. Все ішло до ладу. Іспаньскі кораблі відповідали нам живо. Дими роздягали ся повсюди. Перед
«Олімпією* ексильодували дві підводні М ІН И ,
але не ушкодили єї. Іспаньский корабель «Ре- іна Хрістіна» хотів заатакувати «Олімпію», але на него посипав ся град куль. Він завернув і тоді дістав центральний стріл в зад, почім за
горів. Адмірал іспаньский сів на лодь і попливе на другий корабель, а «Христина» небавом по
тонула. По хвилі загорів і корабель «Кастілля*, відтак по часі «Дон Антоніо». Іспанці боролись, завзято. З потопаючих кораблів стріляли ще але не цільно. Пять разів передефілювали ми попід фльоту іспаньску, стріляючи заодно. По двох годинах бою Девей велів подати ся в зад Ми поснідали. Думали, що на тепер виетане.
Але о 11. годині вийшов розказ, атакувати на
ново батериї іспаньскі. Почав ся ще більше завзятий бій, що тривав аж до 1. години в по
луднє. Іспанці не устоялись. Кораблі їх пото
пали один по другім. Девей задержав через весь час дуже холодну кров: балакав, прохо
джуючись по помості. З наших кораблів ушко
джений лише «Бальтіморе». Адмірал іспаньский Монтейо ранений легко. Єго 14 кораблів зни
щені.
Н о в и н к и .
— Ювилейні торжества. К о м і т е т з ч л е н ів л ь в ів с к и х т о в а р и с т в р у с к и х оголошує що дня 19-го мая буде обходитись у Львові всенародне сьвято 50-лїтного ювилею знесеня панщини і народного відроджена галицкої РуСИ з такою програмою: 0 9-ій годині рано соборна служба Божа в Успеньскій церкві 0 нів до 11-ої похід на Замкову гору, де в 11-ій годині зачне ся в с е н а р о д н е в і ч е з таким порядком дневним: 1) Отворенє віча иредеїдателем комі
тету, Юлїяном Романчуком. 3. Бесіда посла д-ра Теофіля Окуневского: Ювилей 1848-го року а галицкі Русини. 3) Бесіда господаря Йосифа Гурика: Ювилей 1848-го року а галицко-руске селяньство 4)3 Бесіда о. Василя Давидяка:
Ювилеи 1848-го року а галицко-руске духовень- СТВЛ О5 оБесіда пРавника Юлїяна Сьокала: Юви
леи 1848-го року а галицко-руска молодїж 6) Промова ветерана дїятеляз 1848-го року о. Івана ушалевича в закрите віча. На случай непогоди Дому ЄРЄШЖ° ДИ ВІЧЄ ВІдбуде ся всали Народного
