Ч. 70. Львів, второк дня 27. марця9 (9. цьвітнв) 1907. Річник XI.
Передплата
■в «РУСЛАНА* виноси*-:
в Аветриї:
чь пїлип рі». . 30 пер.
V п>ч року ... .. .. 10 мр>
ич чверть пмиу .< 5 вор.
4. -йіСі.Кг . Г70 мер.
За границею:
ЦІЛЕЙ рік . 16 рублів або 36 франків н пів року 8 рублів або 18 франків
Поодвкоке число по 10 сот. • В ж р в е в іт <гчп і. душу ми вирвеш: а не воаьмеш мплостж і віри не возьмеїп, бо руеае жг серце і віра руеив.< — 8 Р у е л а и о в и х псальнів М. Шашкевмча.
Вихвдить у Льввві що див кріп неділь і русках сьвят о 5 ‘|з год. поиолуднж.
Редакція, адміністрація і
•ксиедяция «Руслана* під
ч. 1. пл. Двмбровсквго (Хврун- щкнн). Експедицин місцева в Аґенпиї Соколовского в пасажі Гавсмаиа.
Рукописи звертав сялише напопередне застережене.—
Рекламації! неопечатанів вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесевя по ЗО сот.
ВІД СТРІЧКИ.
Становище дентральнвго правите.іьства в уві- верснтетеків евраві а наша в тії справі зайча.
(Н-) В 69 ч. Руслана подали ми за кореспонденцийн м бюром основу відпо
віли міністра просьвіти і мінїстра-прези- дента в справі львівского університету, дану рускій депутациї. Відповіли обидвох міністрів зовсім згідні з собою, послї- дували отже на основі попередного по- розуміня поміж ними і длятого треба сі відповіді/ вважати с т а н о в и щ е м
Пі л о гю ц е н т р а л ь н о г о п р а в и т е л ь с т в а в сій справі.
Обидва міністри рішучо осудили по
ступок руских студентів з 23. січня (так само як і поступок польских студентів з 4. марця), а мінїстер-президент назвав се не лише нарушенєм постанов карно- сти, але й провиною проти карного за- кона. Задлятого звернули ся обидва мі
ністри з рішучим відкликом до руских професорів (як се вчинили і що до польских професорів свого часу), щоби успокоювали молодїж і тим причинили ся до привернена ладу і дальш ої спо
кійної науки в університеті. Мінїстер- президент особливу вагу положив на се, щоби молодїж академічна освоїла • ся, свої домаганя висловлювати строго в рамах єствуючих приписів і законним способом. Всяке инше поступованє не може зовсім зробити якого небуть ріш а
ючого впливу на нравительство.
В своїй відповіли зазначили обидва міністри також становище правительства в справі у т в о р е н а р у с к о г о у н і в е р с и т е т у . Се становище не ріж- нить ся нічим від становища давнїйших міністрів просьвіти. Передовсім централь
не правительство зазначує, що н е м о- ж н а у т в о р е н а р у с к о г о у н ї - в е р с т е т у в и д і л и т и з о б с я г у у н і в е р с и т е т с к и х п и т а н ь і о р е м о є г о п о л а г о д ж у в а т и , але в звязи з справою твореня инших університетів (значить: ческого, італїй- ского і словіньского), а мінїстер про
сьвіти зазначив крім того, що п е р е д о в с і м треба занити ся кистаченвм ествуючих університетів, а іменно меди
чних виділів і природничих інститутів та специялїзованєм деяких галузий нау
кових, що вимагає незвичайно великого накладу.
Крім того вказали обидва міністри на се, що про утворене руского універ
ситету можна буде тоді подумати, коли будуть д л н і п о т р і б н і у с л о в и -
н и, а до тих належить передовсім п і д- г о т о в л е н е п о т р і б н и х с и л н а у к о в и х , якими руский нарід ще не розпоряджає. Правительство відносить ся прихильно до змагань кождої наро- дности що до утворена свого універси
тету, а так само признає, що й руский нарід має право сего домагати ся для заспокоєна своїх культурних потреб.
Одначе, як висловив ся мінїстер-прези
дент, також в р а м а х т е п е р і ш н о- г о у с т р о ю є д а н а с п р о м о г а , вдоволити культурним потребам руского народу творенєм доцентур, катедр і т. п.
Але г о л о в н и м у с л і в є м т о г о є п р и в е р н е н е л а д у н а л ь в і в с к і м у н і в е р с и т е т і і т р и в а л е з а к о н н е з а х о в а н е р у с к и х с т у д е н - т і в. Задля того міністер-арезидент на останку ще раз звернув ся до руских професорів, щоби в тім напрямі вплива
ли на молодїж.
Центральне правительство заняло отже в університетскіи справі таке ста
новище, як можна було наперед споді
вані ся, а коли справа руского універ
ситету має стати дїйсностию, то треба собі уявити зовсім ясно ті условини, від яких се є зависиме. Ми вже не оден раз вказували на се, що як Рим не від
разу збудовано, так само й університету не можна нараз оснувати, а лише гіо- степенно до того дійти. А так само, хоч се може не популярно, нераз ми висло
влювали, що університету не осягає ся боротьбою і демонстрациями, а реальною і невсипучою науковою працею. Отже передовсім молодїж, котра поставила своїм ідеалом утворене руского універ
ситету, повинна прикладати ся ревно до науки, від котрої відривають її всякі де
монстрації, щоби й зпоміж неї найспо- сібнїйіпі могли колись достарчити тих наукових сил, без яких університету по
думати не можна.
Але при сій нагоді звернемо ся знов не вп ерти й раз і до тих молодих сил вже старших, що занимають становище чи то в середних школах, чи в урядах або в адвокатурі і лїкарскім заводі, до тих іменно, що користували ся і від
пустками і науковими стипендиями, щоби тепер зовсім поважно і рішучо п о д у м а л и п р о г а б і л і т а ц и і. На се можуть нам замітити, що супроти трудно- стий, які роблять польскі професори ру- ским габілїтантам, відходить кождому охота, переходити сю тернисту дорогу і добивати ся таким способом професури унїверситетскої.
Але й від нас самих повинні ми по
чати тепер поправу. Удармо ся в груди, і признаймо, чи самі наші професори не робили також перепон руским кандида
там на доцентури? Яку то боротьбу роз
почато тоді з руского боку, коли др. Сту- диньский убігав ся о доцентуру у Львові ! Чи не руководило ся тут не лише наше дневникарство, але й наші професори (п о тіп а 8Шіі осііова) вузко фракцийнпми понуками, іцоби спинити габілїгацию д-ра Студиньского ? На жаль у нас витворив ся якийсь справді кагальний сьвітогляд не лише на політичній, але й на науко
вій области. Хто не належить до певної тісної ф р ак ц ії а радше до кагалу, сему робить ся всякі неможливі перепони. Сей кагальний дух захопив на жаль і Нау
кове Товариство ім. Ш евченка а найліп
шим доказом сего є та обставина, щ о д о депутациї висиляної в унїверситетскій справі не запрошено поважного проф.
д-ра П у л ю я, котрий брав участь свого часу в депутациї до міністрів д-ра Кер- бера і Гартля, а се тому, позаяк він мав відвагу написати слова правди декотрим проводирам сего Товариства. Т ак само кагальний сьвітогляд не допустив до участи в депутациї п. О л. Б а р в і н ь- с к о г о, хоч він брав участь в давнїй- шій депутациї і промовляв в сій справі і в держ. раді і в соймі, а до того до- магали ся єго участи пп. Романчук і В а
силько, щоби перед правительством зазн а
чити, що й умірковані Русини стоять за домаганєм руского університету. Отсей кагальний сьвітогляд стає перепоною, що проф. Студиньский не може діждати ся, щоби єго товариш представив на орди
натуру. Се очивидно дуже на руку все- польским членам сенату. Отже треба нам взнести ся з сего кагально-політичного запомороченн на висше культурне стано
вище, а тоді і противники пошанують нас і наші змаганя.
Ми зовсім не маловажимо сих тру
дностям і перепон з боку польских про
фесорів. Одначе на скілько нам відомо, з того немалого числа наукових стипен- дистів зголосив ся тепер лише проф. др.
Степан Рудницкий до габілїтациї, а коли давнїйше були такі зголошеня, то діяло ся се лише в ряди-годи і се були нечи
сленні одиниці. Колиб нараз зголосило ся до ріжних наук бодай пять-шість кан
дидатів, тоді й польским професорам не булоб так легко їх всіх усунути і такий поступок перед міністром просьвіти ви
правдати. Унїверситетска кариєра, наколи она має принести дійсний хосен науці
л
2 і народови, вимагає праці справді в поті
чола, витривалої і невсипучої. У нас же так часто і з великим одушевленєм кидає ся в сьвіт оклики, що ми готові кров проливати для добра нашого народу. Чиж малиб ми бути такими малодушними і і одною-другою перепоною або невдачею вже попадали в зневіру і знеохоту, опу
скали руки, та бояли ся вилити троха поту над працею габілїтацийною і трохи чорнила для єї написана, замісць запові
даної стілько разів охоти до проливу крови для руского народу?! А крім того нехай і молодші сили убігають ся о на
укові стипендиї, нехай образують ся і габілїтують ся хочби на и н ні и х а в с т р и й с к и х у н і в е р с и т е т а х а тим способом постепенно підготовимо потрібні наукові сили і доведемо до здїй- сненя сеї ідеї, яку поклала собі вся ру- ска суспільність. Рег азрега асі азіга!
А тепер ще й звернемо ся знов до руских професорів, як се ми недавно вчинили. Ми нераз докоряємо, що иольскі професори замало працюють на ниві на уки, за мало занимають ся академічною молодїжию.
Забуваємо на слова св. Письма:
бачиш скалку .в оці брата, а не бачиш поліна в своїм власнім. І тут потреба поправу почати від нас самих. Удармо ся в груди і признаймо ся, кілько між тими 9-ма професорами рускими є таких, що працюють пильно на ниві науки, ко
трі старають ся скупити коло себе мо
лодїж, загріти її до наукового образова- ня, вказати їй дороги до того. »Ваша молодїж вся пішла в політику'-, говорив нроф. В. Антонович, „відказуючись від принятя катедри рускої істориї, „а щоб її заправити до наукової роботи,треба би з десять років пильно працювати, а у мене в тім віці вже на се стільки сили нема".
Алеж наші професори всі молоді люди, вчасно добили ся звичайних і хоч би надзвичайних професур, в силі віку і спосібні
д опраці наукової, мо
жуть занити ся молодїжю, повести її на дорогу праці наукової. Але на жаль двох з них може лише виказати ся значними науковими роботами, а инші спочивають на лаврах. А вже передовсім історії я лі
тератури нашої є таким предметом, ко
трий викладаний добре міг би згорнути не лише всю молодїж нашу але й ши
рокі верстви рускої суспільності^. Н ага
даємо тут, як свого часу др. А. Малец- кий не міг не лише в університеті
ПОМІСТИТИ
в найбільших салях своїх слуха
чів, але не міг в цілім Львові найти на се пригідної салі.
Але не тілько в університеті можна дїлати в тім напрямі. Польскі професори устроюють виклади у Львові і по про
вінція т. зв. оотсзгесЬпе^о иніхуегзуіеїи
1 и с І0 5 ¥ Є § 0 .
У нас заснувало ся товари
ство з подібною цїлию Петра М о г и л и , але скінчило ся все на оповіщеню по дневниках. Чиж не можнаб було бодай тепер в часі, коли не було викладів у- нїверситетских, устроїти такі виклади для молодїжи і широких кругів рускої суспільности ? Руска суспільність має право вимагати, щоби рускі професори університету були дійсно сьвіточами на
уки, а до того треба пильної і ревної
праці, і тим способом здійснить ся скор
ше ідея самостійного руского універ
ситету.
Руска депутация у Відни.
В четвер рано виїхали зі Львова в депутациї до Відня о. ректор др. Ко- марницкий, проф. Днїстряньский та Сгу- диньский. На двірци у Відни привитала їх4тогож дня вечером руска кольонїя в числі близько 60 осіб,, зложена з пань і мужчин. В імени молодїжи ііривитав професорів голова >Сїчи* п. Бачиньский а подякував Січовикам і рускій публицї за привіт проф. Днїстряньский. На зу стріч львівским професорам вийшов та
кож пос. Василько. їо г о ж дня пізною ночию відбули рускі професори конфе- ренцию з послом Васильком, проф. Гор- бачевским і Смаль-Стоцким, що репре
зентували Наукове Товариство ім. Ш ев
ченка. В пятницю ранним поїздом при
були: посол Романчук і проф. Колесса.
Останний приїхав просто з похорону свого тестя.
О год. 3/4 на 10 ту рано явила ся депутация, зложеня з 8 осіб, у міністра просьвіти, д-ра Мархета Після промов посла Романчука, о. д-ра Комарницкого і проф. Горбачевского, мінїстер привн- тав ся з кождим членом депутациї з о- крема, почім відповів ширшою, незви
чайно сердечною мовою. Мінїстер Мар- хет, високий ростом, з темним заростом на лици, в Европейцем в цілім того сло
ва значіню. Говорить зі спокоєм і до- стоїньством. До депутациї промовляв як бувший професор університету до своїх товаришів. Поведене рускої молодїжи він осуджував, хоть зазначив рівночасно, що для молодїжи уміє бути вирозумі- лим. Молодїж, стремлячи до ідеалу, по
слугує ся з часта нелегальними або й невідповідними средсгвами. Се треба ма
ти все на тямцї, коли оцінює ся поступ
ки палкої молодїжи якого небудь на
роду. Я, говорив мінїстер, хоть вигля
даю старше, однак вмію бути молодим, бо я молодїж люблю, стикав ся часто з нею в житю, був все їй приятелем, умів і умію війти в її душу і почуваня.
Рівнож осудив мінїстер поведене поль
скої молодїжи. Мінїстер признав справе
дливість домагань Русинів, що стремлять до створенн власного університету і за
значив, що справа основана руского у н і
верситету буде порішена в комплексі питань про отворенє університетів для инших народів. На разі готов він осно
ва™ кілька нових катедр, колиб про- фесори-Русини поставили відповідні иро- позициї. В часі розмови порушено чи
мало питань, звязаних з подіями на ни
нішнім львівскім університеті, обговорю
вано становиско професорів Русинів і руских студентів серед польских това
ришів та піднесено справу релєґациї 16 руских студентів, яка доси до Відня не наспіла, а яку мінїстер прирік основно розслїдити. На пращанє просив мінїстер професорів, щоби успокоговали молодїж.
Сердечна гостина в міністра просьвіти тривала майже повну годину і булаб тревала довше, колиб не те, що на годину 3/4 на 11-ту була назначена
авдиєнция у президерта міністрів, бар.
Бека.
Президент міністрів, стать висока з сивим волосєм та вусами і гладко виго
леним лицем, є чоловіком штивним. По
ведене молодїжи рускої і польскої осу
джував рішучо, з натиском взивав про
фесорів, щоби успокоювали молодїж, зазначуючи, що утихомчренє молодїжи є сопсііііо зіпе уиа поп. Депутация зазн а
чила, що професори все впливали в у- спокоюючім дусі, що однак їх вплив мо
же бути успішним, коли вернуть з чимсь позитивним домів, а се позитивне лежить саме у відокремленю теперішних руских катедр в окреме автономне тіло Депу
тация вказала крім сего на провокациї рускої молодїжи з боку польскої праси, а снецияльно „З іо ^ -а роїзк-ого", яке дня 19. грудня після спокійного перебі
гу імматрикуляциї написало, що „икгаіп- зкісЬ т1о<І2Іепс6\¥ XV Нееусіиіасе]
сЬ
хуіііоризсіїа осіхуа^а1. Депутация забавила у бар. Бека поверх пів години.
Слідуючого дня, с. є в суботу, яви
ла ся депутация у міністра скарбу, д-ра Коритовского. Офіцияльна часть розмо
ви була ведена в нїмецкій, неофіцияль- на в польскій мові. Мінїстер скарбу гово
рив про львівский університет і про са
му справу з великим, як звичайно, зна- нєм обставин. Се незвичайно розумний чоловік і далекозорий державний муж.
Справа отвореня окремого руского уні
верситету, зазначив др. Коритовский, з а лежна від ухвали ради міністрів. Що рада ухвалить, се готов він з материяль- ного боку виконати. Міністерство є при
хильне культурному розвоєви всіх наро
дів, що заселюють Австрию, а сам мінї
стер все живо культурними справами займав ся та їх попирав. Авдиєнция про
тягла ся майже годину. В обговорюванії) справ у міністрів брали живу участь неї, без виїмки, члени депутациї.
Члени депутациї винесли з авдиєн- ций загально корисне вражінє, як ствер
див теплий, офіцияльний комунїкат, ого
лошений в суботу рано в ,,Меие 1г. Ргез- 8е“ та „Б іе 2 еіІ‘‘, сильно відмінний від комунїкату кореспонденцийного бюра, у- ложеного Поляком Беньковским. Офі
цияльний комунїкат майже тричи шир
ший від сего, який оголошено свого часу по авдиєнпиї польских профе
сорів.
Депутациєю руских професорів інте
ресували ся живо віденьскі дневники, містячи про неї широкі вістки. Статя Бєрнсона опублікована саме в день при
їзду депутациї в Б іе 2еіІ була у Відни сензациєю дня і приєднала богато сим- патиї для аепутациї серед Німців, якої поява у міністрів є рішучо одним з даль
ших етапів до основана рідної сьвятинї наук. Депутация винесла пересьвідченє, що міністрам залежало би на утворе- ню п е р е х о д о в о ї , с г і в формі основаня кількох нових катедр.
В пнтницю гостив пос. Василько де-
нутацию професорів, наню Днїстряньску,
проф. Пулюя з Праги, який був у цїса-
ра на авдиєнциї з подякою за ордер і
редактора Кушніра виставним обідом в
готели Дунґля, а вечером устроїла
віденьека руска кольонїя комерс в
честь послів та професорів в рестав-
з
рациї »Х ит 8сЬиІг«. Витали гостин судия Вітошиньский іменем старших Р у синів а акад. Бачиньекий в імени моло- дїжи. Відповідав пос. Романчук бажаю чи Русинам, щоби другу, евентуальну депутацию ..ели вже самі носли- професори, як се робили Поляки, а після посла Романчука промовив др.
Студиньский, який зазначив, що про- циялїстичні в повіт за кандидатурою С.
фесори сповнили лише свій обовязок Вітика, москвофіли раді би свого пере- і не спічнуть, доки не діждуть ся успіху,
почім нагадував Січовикам, що з їх кру- кий обїзджае села. Але се зй тяжко для
гів виходили вже професори у нїверси- і одного чоловіка, та часу за мало, тим прийме у себе сю важну ухвалу. З причини, 'більше, що се. великий піст, то досить і що РахУН0К ТЙХ гР°мад’ ведений до тепер на
І гг, ' підставі Газетних нотаток не є упорядкований,
ними на дальше та підніс чарку в честь праці вимагав парохія. Тому булоб по-і „ ц ,,
г 1 | г г ] . і повинна би нриимити на себе „Народна Кан-
жаданим, щоб „Народний комітет пи_!целярия“ і она оголосила би назву сего ща- слав з свого рамени людий, котріб до- сливого села, яке яко
тету і що сі традициі повинні жити між
посла Романчука, що мимо недуги жени прибув до Відня, та пос. Василька, що піклував ся молодїжию, коли до неї при- мінювано средства, не притінювані ніко
ли до жадного народу в Австриї, а який ще їі тепер від кількох днів бавив у Бі
днії, щоби промостити дорогу депутати'.
Щирі оплески та гимн народний >Ще не вмерла* сьвідчили найкрасше, що вся велика громада, зложена з поверх двіста осіб, умів оцінити іюжертвованє послів.
В честь делєґатів Наукового Товариства ім. Ш евченка, радника двора Чорбачев- ского з Праги і віиемаршалка Буковини, проф. Стонкого підніс тоаст др. Мирон Кордуба. Весела розмова, переплітана співами Січовиків, протягнула ся глубоко поза північ. Ночию в суботу вернули члени депутациї до Львова.
З о р я н .
Д о п и с ь.
З Старосамбірщини.
І у нас кипить рух виборчий. Кан
дидатів в доволі.
З народовецкої партиї є кандидатом о. Іван Яворский зі Стрільбич, з москво- фільскої кліки др. Крушиньский
аз со- циялїстичного гнізда Семен Вітик. тай Поляки не позабули поставити свого.
Найбільше улюбленою особою, що заслужила собі на сей мандат є о. Ів.
Яворский. Є се чоловік праці, посьвяче- ня, та подивляти погреба, як не жалує свого здоровля для народної роботи.
І як з одної сторони булоб пожаданим, щоб о. Ів. Яворский по заслузі зістав послом до парлнменту, так знова треба обавлятись, що по єго відїздї у Відень повіт старосамбірский засне на довший час, хиба що найдуть ся случайно люди, що не полишать людий без проводу. Впра- вдї богато є у нас до ради, фільософованя, чриниманя почестий, та до правдивої реальної праці крім одного-двох не
ма нікого, бели при недавних виборах до сойму вийшов на посла о. Ів. Явор
ский, то се треба приписати вго особи оітників запрошує. З огляду на се, що пред-
стій, невтом им ійгіраци. С еред з а в е р у х и , ■ метом сих зборів буде обговорене кандидатур сніговиці обїздив о. Ів. Яворский кождї-
с'ньке село і лише к той спосіб серед тяжких обставин зробив перелом в наро
дні житю в повіті старосамбірскім.
\ .іг
би хтось подумати, що праця в ' важкого, могутного голосу руских
ПОВІТІ
старосамбірскім не повинна бути столиці Львова. —
Комітет.такою тяжкою, бо там є чимало чита
лень »11росьвіти* тай сама »філїя Про-
сьвіти в Старім-Самборі*. На папери . скликані ЦрЄ0Сьв. єпископом д-ром Хомиши- всьо красне а в дїйсности є великий з а - .НОМ) 8 судових округів Гусятин-Копичинцї і
непад.Чому ? бо мало праці. Тут нема людий охочих з власної волі до роботи, лише треба кождого тягнути. Зійдуть ся з тяжкою бідою, западуть ухвали і по
лишать ся в більшій часги на папери, ожидаючи на неограничений час свого здїйсненя.
Ось тепер кинулись агітатори со-
перти, а о. Ів. Яворский сам одино
помогли в агігацийній роботі о. Я вор
ского, котрого кандидатуру Народний комітет затвердив, бслиб то був сам по
віт стаоосамбірский до оброблена, то о.
Яворский дав би собі раду, однак кіль-
тисячне вступить в ряд тих патриотичних громад, що бажають зберечи приют рідній мові бодай в обсягу урядованя власної комунальности. На поче
сний дар надавав би ся найкрасше памятник з каменя, чи Граніту — після обильности складки — на якім відповідна напись сьвід- ка повітів ооіздити се перевисшав си л и ..іила ди Пр0 рокову хвилю в політичнім житю одного чоловіка. Вправдї лучшого вибо- нашого народа. Убогий наш в памятники край ру на кандидата на посла до парлямен- зискав би тим способом одну з найкрасших ту, як о. Ів. Яворского не можна було
вибрати, бо нарід за иншого не хотів і чути, однак тут сам повіт старосамбір
ский не рішає, та по друге всілякі учите
лі могуть своєю роботою нар д збала
мутити.
Проте наші патристи з округа Ста
рий Самбір, Дрогобич, Турка і прч. по
винні подбати о те, щоб нарід поучити, на кого має віддати свій голос, та не лише в своїй місцевости, але не ж алу
вати потрудитись і
втакі сторони, де маємо своїх ворогів, або де нарід мо
же заниматись балаканиною першого лучшого социялїста Нумо, до праці всі патриоти! Нашим послом повинен бути ніхто инший, лише о. Іван Яворский зі Стрільбич, чоловік вельми заслужений на народній ниві!
О. Ч.
Н о в и н к и
— Календар. В і в т о р о к : руско-кат.: Ма
трони; римо-кат.: Мариї Єгип.; В с е р е д у руско-кат.: Іляріона; римо-кат.: Єзехіїіла прор.
— Тарасове сьвято в Дрогобичи.
Концерт в Іпамять 46. роковин смерти Тараса Ш евченка відбуде ся в Доогобичи дня 14. с. м. (неділя) о год. 7’/2 вечер в салі міскій при ласкавій співучасти артиста оперового п. А. Гаека, пя- нїста її. Ґеріпера і хору „Сгрийского Бонна".
Комітет просить так місцеву як і доохрестну публику о численну участь для звеличана памяти нашого Ґенїя.
— Виборчі збори Русинів міста Львова в ід
' будуть ся в середу дня Р \ цьвітня с. р. о 7.
год. ве ом в льокали Товариства „ З о р я "
при Краківскій ч. 17. на які Комітет вп
ий так інтелїґенцию, як і міщан, та ро-
і поставлене кандидатів на всі округи виборчі міста Львова, просить ся о як найчисленнїй- гау участь усіх горожан-виборцїв. Нехай під сю важну хвилю, в якій рішає ся судьба усіх поневолених народів Австриї, не забракне горожан
— Нові посольскі кандидатури.
Із Стани- славова доносять, що дня 4. с. м. відбули ся там в епископскій палаті збори сьвящеників,
части сїльских виборчих округів чч. 70 і 60?
На зборах ухвалево однодушно поставити кандидатури на округ Гусятин-Скалат і тд.
д ра Кирила С т у д и ньс к о г о, професора львівского університету, а на округ Бучач- Підгайцї ітд. д-ра Романа К о в ш е в и ч а , су
дового адюнкта в Станиславові.
— Почесний дар для 1000-ної громади. Пи
шуть нам з міста: Рух по цілім краю що до заводжена рускоі урядової мови по громадах підняв ся з такою живлевою силою, що вже число сіл, де запала дотична ухвала, добігає осьмої сотки. Належало би оголосити склад
ку на почесний дар для 1000-ної громади, яка
і найвимовнїйших на.мяток своєї борби за бу-
дуччину України.
Н —ик.— Руский урядовий язик
ухвалили завести у себе дальше отеї громади (числа, при назвах повітів означають, кілько в дотичнім повіті є доси тих громад, що завели руске урядоване):
Улюч (пов. Березів 1), Миколаїв, Підсоснів і Підярків (пов. Б ;брка 20), Лисець ст рий (пов. Богородчани 8), Ямелна, Поріче і Страдче (пов. Городок 12), Доброгостів (пов. Дрогобич 16), Володимирцї (пов. Ж идачів 13), Колодрібка (пов. Залїщики 9), Беремінцї, Грабківцї, Улів, Храбужна, Славна, Коршилів, Погребцї, Івачів, Нуще, Годін. Манаїв, Ж абине, Торгів, Зарудка, Травотолочи, Лавриківцї і Зарудє (пов. Зборів 31), Долпотів (пов. Калуш 12), Ж уків, Кро- пивна, Куткор і Русилів (пов. Золочів 15) Кулачківцї (місточко) і Остапківцї (пов. Коло
мия 10), Довгополе, Полєнки, Перехрестне, Стебне, Фереску.’я і Яблониця (пов. Косів 23;
в Яблоницї війт ніби „систував" ухвалу, „доки не порадить ся н. старости), Лисиничі (пов.
Львів 16), К'ірнї (пов. Рава руска 4), Голодів- ка, Подільцї, Сусулів і Бенькова Вишня (пов.
Руд и 14), Скоморохи нові, Мартинів старий і Гербутів (пов. Рогатин 35), Пасічна (пов.
Станиславів 13), Бистре, Білич долїшний, Бу- совиска, Лїнинка мала і Тершів пов. Ст. Сам
бір 9), Камянка і Явірник (иов. Сянік 27), Скомороше (пов. Теребовля), Городище, За- ставє і Носівцї (пов. Тернопіль 32), Ляцке шляхотске і Піднечарн (пов. Товмач 9), Кін
дратів і Ясїнка масьова (иов. Турка 11), Залу- же (пов. Яворів 11). До и завело у себе ру
ский язик урядовий 725 громад, а між ними найбільше в отсих повітах: Сокаль 39, Рога
тин 35, Горлиці і Самбір по 33, Тернопіль 32, Зборів 31, Сянок 27, Борщів і Косів по 23 Бережани і Перемииіляни по 21, а Бібрка, Мостиска і Цїшанів по 20 громад.
— Духозні реколєкцийні науки в Станисла
вові
відбудуть ся під проводом Преось. єпи
скопа д-ра Хомишина: Для II. Т. п а н ь : дня 15. 16. і 17. цьвітня с. р. о год. 11. рано і о 4-ій год. по полуднії а 18. цьвітня о 8. год рано Причастиє Науки будуть
церкві катедральній, вхід через
Для П. Т. п а в і в : дня 15. 16. 17. 18. і 19.
цьвітня с. р. о 7. год. вечером а 20. цьвітня о 7. год. рано св. Причастиє. Науки будуть голошені в каплици тутешної дух. еемінариї.
— Зам ітка: Занрошеня розішлють ся в наи- близшім часі до кождої рускоі родини На случай, єели би хто не отримав занрошеня, зволить уважати повисше оголошене за осо
бисте запрошене. —
Гр.-кат . У р я д п а р о х ія л ь - ний в Станиславові.— В процесі против україньских академиків
львівского університету делегував найвисший судовий трибунал, згідно з внееенем львівско- ' Бучач-Монастириска, які становлять иолудневі ’ го краєвого суду, віденьский суд карний до
голошені в
закристию.
4 дальшого слідства і розправи. Всі акти дотич
но сеї справи перешлють ся віденьскому кар
ному судови. В суботу по нолудни — як до
носять віденьскі дневники — надійшло пові
домлене про сю делеґацию до віденьского краевого суду. Резолюция найвисшого суд.
трибуналу мотивує зміну суду „практичними зглядами і зглядом на публичне безпечень- ство“. Слідство в справі подій з 23і січня по
вірено судовим адюнктам др. Бетельгаймови і др. Кадечцї. Слідство звернене против 126 україньских студентів; против 15 застановле
но слідство вже у Львові. Зі згляду на роз
міри актів потреває правдоподібно судове слідство богато місяців, а утруднене оно і тим, що всі акти списані на україньскій мові, і тому мусять доперва перекладати ся, а також і переслухане обвинепих студентів може пере
водити ся тілько при помочи товмача. Пра
вдоподібно, після теперішного стану актів ві- деньска лава присяглих буде занимати ся сим процесом в окремій чотиротижневій сесиї в літі.
— Члени рускої двпутациї
відф ітоґрафували ся в суботу у ф отоґрафа Покорного у Відни.
Фотографію замовили вже для себе нїмецкі ілюстровані часописи.
— Завіщанє Побєдоносцева.
Померпіий не
давно Победоносцев, б. прокуратор росийско- гй синода, полишив 6 мілїонів рублів спад
щини, з чого записав значні квоти на пропа
ганду православя, на доми для сиріт а най
більше на... будову нових вязниць. Яким був ціле житє — таким остав і перед смертию.
— Відчит Г. Хоткевича.
Незадовго відбуде ся у Львові відчит п. Хоткевича на тему „Бан- бура і бандуристи". Розправ або книжок про наш колись там славний национальний ін
струмент майже нема, то для Русинів в Га
личині такий відчит мав свою вартість, бо дає нам можливість познайомитись з істориєю нашого інструмента, а також з фізиоґномією україньского кобзаря.
— Підступ при ворохобні' в Ромунії.
В окру
зі Крайови поплило богато крови. Збунтова
ні селяни кидались з збруєю, сокирами, но
жами і косами на жовнірів, а сі мусїли стрі
ляти. Селяни утїкли перед багнетами жовні
рів, але зладили підступ. В годину по нападі просто в сторону, де стало війско, вийшов похоронний похід з сьвящеником на чолі.
Селяни, йдучи за домовиною, ревно плакали і заводили. Командантови війска видалось се підозрілим і він завізвав, щоб похід станув бо противнім разі дасть наказ стріляти Коли жовніри лише ймили за оружє, сейчас кину
лась тисячка селян з похоронного походу і почала бити жовнірів. Війско дало сальву:
богато збунтованих впало на місци неживими а инші розбіглись нолишаючи за собою до
мовину. Ж овніри отворили домовину і тоді показалось, що она була порожна.
— Дальший репертуар руского театру в Бродах.
Второк 9. цьвітня с. р. „Фавст“ опера в 6 відслонах Ґунода. Музика війскова 80 п. п.
Ціни місць підвисшені.
Четвер 11. цьвітня с. р. „Суєта* комедия в 4 діях Карпенка-Карого.
Субота 13. цьвітня с. р. в друге „Галька*5 опера в 4 діях С. Монюшка. Ціни місць звичайні.
Неділя 14. цьвітня с. р „Запорожець за Дунаєм" народна оперета в 3 діях Артемов-
ского і „Вечорниці" Нїщиньского.
Телєґрами
з дня 8. цьвітня 1907.
Прага.
Офіцияльно доносять, що цісар приїде до Праги дня 15. с м. по нолудни.
МаґдебурГ. Ма^сІеЬ. 2 ід. доносить з Пе
тербурга, що дума була би розвязана лише тоді, як би не ухвалила буджету.
П о д я к а .
Глубоко опечалені тяжким ударом судьби, нечайною втратою найдорозшо- го і найліпшого Тата, бл. п. О. Григория Тимняка, ем. декана і пароха-ювілята в Березові вижнім, рицаря ордера Франц Иосифа, дізнали ми в нашім превеликім болю оди
нокої розради в щирім спочувавю людий серця, і своїх і чужих, і знакомих і незнакомих, яка додавала нам сили понести важкий хрест, що єго Божа воля на нас вложила. — Тим- то глубоко відчуваємо сю услугу, яку щирі люди віддали найдорозшому Покійникови, і за се складаєм о’довжну, сердечну подяку Вп. Отцям духовним, що зводили потрудитись при похоронах: Всесьв. о. д-ру Семенову, пароху в Коломиї, в котрого приході звершено чин погребаня, Вп. декановн о. Слюсарчукови, оо. сов. Ленкому, Левицкому, Монцїбовичеви, Балицкому, Коростїлеви, Фіґолеви, Поповичеви, Блоньскому, Ставничому, Луговому, Томи- чеви. — 3 осібна дякуємо Всесьв. о. д-ру Семенову за відрадре слово пращальне в церкві і Вп. о. Балицкому за таке слово над могилою; д-ру Дудикевичови і д ру Кульчицкому за труд при зарядженю похорону а Вп. Білоусова за приют в чужім місті і розраду. — Усім щире Спасибіг! не поминаючи й дорогої рідні: о. 3. Сїменовича, Л. Корвацкого, Конст. і Волод. Куниньских, Кульчицких, п ню Слюзарову, Раковских і чесних Березовян.
М ария Тим няк з донькою Климентиною, Ілярий Огоновский.
XI З в и ч а й н і З а г а л ь н і Збори
Товариства взаїмних обезпечень
„Д Н І С ! Е Р“
відбудуть ся в четвер 9 н. ст. мав 1807 о год. І0 перед полуднем
у власній сали Товариства у Львові (при ул. Рускій ч. 20).
П О Р Я Д О К Д Н Е В Н И Й :
1) Відчитане протоколу XIV Загальних Зборів з 15. мая 1906.
2) Справозданє Дирекциї і Ради надзираючої і замкнене рахунків за XIV рік адмінїстра- цийний (1906).
3) Справозданє Комісиї ревізийної і уділене абсолюториї Дирекциї за XIV рік адмінїстра- цийний (1906).
4) Внесене Ради надзираючої в справі ужитя надвижки з р. 1906 в сумі 298.134 К*) 5) Вибори:
а) 5 заступників членів Ради надзираючої на 1 рік (§. 32стат).
б) 3 членів Комісиї ревізийної і 1 заступника на І рік (по мисли §. 45 стат.).
6) Інтерпеляциї членів.
*) 3 надвижки
298.134 К вносить Рада надзираюча призначити:
1) 20°/Одо фонду резервового по мисли §. 9. б. статута 59.627 К — с 2) звернути членам по мисли §. 52 статута 1О°/о-их премій оплачених
за рік 1906 201.727 „ 75 „
3) на публичні добродійні цїли по мисли §. 29 л. статута 2.000 „ — „ 4) а решту приділити до фонду снецияльного на звороти членам по
мисли §. 52 і 17 стат. 34.779 „ 25 „
---НН.---
Того самого дня пополудня о годинї 4-тій відбудуть Ся
XI Звичайні Загальні Збори
Товариства взаїмного кредиту „Д ністер"
стоваришеня зареєстрованого з обмеженою порукою у Львові, у власній салі Товариства, ул. Руска ч. 20.
П О Р Я Д О К Д Н Е В Н И Й :
1) Відчитане протоколу X Загальних Зборів з 15. мая 1906.
2. Справозданє Дирекциї і Ради надзираючої і замкнене рахунків за X. рік адмі- нїстрацийний (1906).
3) Справозданє Комісиї ревізийної і удїленє абсолюториї Дирекциї за X рік адмі- нїстрацийний (1906).
4) Внесене Ради надзираючої в справі розділу зиску за р. 1906 в квоті 18.847 К 10 сот.**)
5. Інтерпеляциї членів.
1.
2.
3.
4.
'*) 3 чистого зиску 18 847 К 10 с вносить Рада надзираюча призначити:
до фонду резервового по мисли §. 15 статута, округло на дивіденди від уділів членьских (по 6%)
на публичні цїли
перенести на слідуючий рік решту
Перед зборами о годинї 8 їй рано відбуде ся Богослуженє в Церкві Успенія П р с в . Богородиці.
Президент:
Григорий Кузьма.
Трета часть Проповідий
на неділі і сьвята цілого року о. Петра Білинь- ского вже вийшли і можна дістати у автора в Зарваницї, почта: Вишнївчик, також в книгар
ні Інститута Ставроп. у Львові; в книганнї Тов.
ім. Шевченка у Львові; в книгарні В. Добошинь- ского в Станиславові; в книгарні С. Комонєв- ского (давнїйше братів Яблоньских) в Тер
ко поли. по ціні' З К за кожду часть.
ЗЇЇутки і паперцї
можна набувати в ,.Со;
кільскім Базарі" у Львові і у всіхторговлях вкраю-
3.500 К 9.968 „ 14 4.000 „ — 1.378 „ 96
н в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
