4 чх*
- . - ■ і
Почтову належитість оплачено гуртом. ь
Ч. 6. (25).____________Коломия, понеділок 15. марта 1926.
. /
становий часопис.
В и ходи ть 1 і 15. кож дого місяця.
А д р еса Р е д а к ц ії й А д м ін іс т р а ц ії: К о л о м и я , вул, МІЦКЄВІЧа Ч. 51
ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл„ >/*
стор. ЗО зл., % стор. 15 зл., стор.
8 зл., % 8 стор. 4 зл.
ДРІБНІ О ГО ЛО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.
Постійні оголошення мають 20%
знижки а оголошення для дяків- пренумерагорів 50%.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попереднім надісланнен належитости або принаймєнше за
мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Передплата.:
В к р а ю :
Ц іл о р іч н о ...6-00 зл.
п ів р іч н о ... 3 00 „ чвер тьр ічн о ... 1-50 „ За границею річно . . . 2 доляри або їх вартість в иншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.(аж до відкл. замкнено)
Ціна одного примірника
25 сот.
Паїятні Дні Тараса Шевченка.
(1 0 . м а р т а 1814. — 11. м а р т а 1861 — 10 і 11. м а р т а 1 9 2 6 ).
Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій.
1 мене в семі великій В ссмі вальній, но в і й ...
Не забудьте помянути Не злим тихим словом.
Т. Ш е в ч е н к о.
Щ о року українське громадянство святкує урочистими концертами, академіями, відчитами і т. я. памятні дні свойого найбільшого поета й пророка Тараса Шевченка, який, як син кріпака прийшов на світ дня 10. марта 1814. р. в селі Мо- ринцях на Великій Україні, а дня 11. марта 1861 р.
помер нечайною смертю в Петербурзі, нинішнім Ленінграді.
Мимо того, що життє поета було дуже ко
ротке, бо тревало заледво 47 літ, було воно таке тяжке й трагічне, якого не зазнав жаден поет на цілому світі, а саме: через 24 роки був Він кріпа
ком, Ю літ стогнав за Свою працю для народапо ріжних царських тюрма*. З і пів року був під по- лінійним дозором, а лише заледво 9 літ тішився правдивою свободою.
Тарас Шевченко є для нас тому найбільшим поетом, бо Він Своїми творами, які містяться в
„Кобзари" зробив великий душевний переворот на У кр а їн і; Він пробудив увесь український народ до нового життя, загрів його до любови свойого рідного краю й народа, змалював як найвірнійше не лише велику красу України: її ланів, степів, садів, рік і моря, але також цілу славну минувши
ну українського народа та його сучасну тяжку долю. Надто журиться поет в Своїх творах також і про будуччину України, та неначе добрий батько дітям, дає нам цінні поради на дорозі до красшого народного життя.
Мимо сего, що Шевченко не написав богато належить Він до найбільших світових поетів, бо
«е ходить о .те,, скільки .хто написав, але що на
писав.
Простими, але щирими з під серця словами написаний Шевченків „Кобзар" більше зворушує й вдоволяє читача, як незнати яка, ш тукою напи
сана книжка. Він має ту чаруючу силу, що наколи ми читаємо його на лр. і сотий раз, то нам зда- сгься, що ми се перший раз взяли Його до рук.
Наколи „Кобзар" читають освічені люди, то не можуть на дивуватися, а наколи возьме його до рук звичайна людина, тоне може начитатися.
Отже кождий, як: селянин, робітник, чумак, бурлака, безжурний козак, залюблена пара, убога вдовиця, сирота, бідний кріпак, наймит і т. п. зна
ходять у„Коб зарі“ неначе свої власні слова та вірний образ свойсго життя. Вени не можуть з дива зій
ти, яка то сила зуміла те все в людській душі відчитати, й змалювати. Отже такі чуда творив Та
рас Шевченко, якого за Його щиру любов і ве
лику працю для простого народа, прозвано му
жицьким поетом.
Як бачимо „Кобзар" Шевченка є дорогоцін
ною перлою в нашій літературі, і тому він пови
нен знайтися в кождій українській хаті, але не для паради, тільки для Еажного душевного пскарму
цілої родини. І. в.
Схаменіться.
М о т т о :
„Гей р ік о! Однакі наші шуми:
В т о ? филі гр аю іь, а мені думи, оерії’ взяв тебе в свої окови А ме’іе, життя важкі умови"...
V - Б. Л е п к и й.
Наче шум ріки «пливуть скарги з дяків
ських грудий на безиравство, іронію, кпини і т. п. зі сторони тих, які накликують:
і ворога любити. * ...
Терплять дяки, неначе праведний Йов.
А любов многих їх „настоятелів4* застигає в якихось страшних, мертвих формах. Душа їх відвикла буяти в просторах вселюдсько
го духа... Полохливо ухилявсь від подиху широких громадянських поривань, заму- зовуючись сама в консервавивних поглядах.
наколи приходиться з пошаною склонити голову перед тими священиками, які сло
вом і ділом ратують нас дяків перед мо
ральним і матеряльним занепадом та в певній мірі допомагають нам здобути собі красшу долю, то мимоволі виривається з наших уст слово найбільшого обурення під адресою тих, що жиють в низькому морі будденщини, й силою здержують нас від поступу в перед, або нищать нашу і так нічим незабезпечену слабу еґзистенцію.
Щасливий чоловік, який любить свій нарід — нарід знесилений боротьбою, ви
мучений тюрмами й висміяний чужими...
Такий чоловік, відчуваючи біль, смуток і ра
дість свойого народа та його безмежні тур
боти, жие силою духа, яка випливає з за
гального народного життя. Направду ща
сливий той, в якому розбудиться жива й поважна любов до поневоленого народа, а з окрема до тих одиниць, які все, що ма
ли зложили на жертівнику своєї вітчнни!
Бо не вільно нам забувати, що лише з і- дейних та свідомих одиниць повстає силь
ний нарід, повстає держава й самостійне життє.
Межи дяками знаходиться велике чи
сло таких, що терпіли воєнне лихо, пере
жили Талєргофи й Бриґідки та вернули до дому по те, щоб побачити там материяль- НУ руїну. Богато з них переживає ще й нині скрутний час. Велика нужда заглядає їм в вічі, а помочи нізвідки, Богато наших
„душпастирів41 задержало лише саму форму названня. Деякі, не то, що ухилюються від праці на народній ниві, але не хотять на
віть і подумати про те, як они далеко зай
дуть з тим, і які будуть наслідки їхньої такої закаменілости. Хто слідить уважно сіре життє, той знає дуже добре, що так далі бути не може...■ . . . .
. . . Деякі священики замісць дати імпульс до більшої активности дяків та пробудити ще певну частину нашого наро
да з тої інерції і байдужности до красшого життя, стараються всіми способами як-раз припинити всякі такі зусилля до поправи людської долі. , , V
Загал дяків розумі^дужиг ^обре, ; нинішній борбі ходить о ЇХ д о л д а ^й ^п р а с ш е завтра, і тому не може оставатися нІцимЧаід- комтеперішного
СВОЙОГОпоневолення І само- і волі деяких наших священиків у відношейнТ$~А '~- до них, а голосно й рішучо підносить свої нео- споримі права до людського життя. А підно
сить свої права тому, бо розуміє, що забезпе- ченне його перед нуждою та пониженнєм є конче потрібне для осягнення й утрева- лення реліґ|йної рівноваги, а то тимбільше, що якраз тепер зарисовуєсь найширша від
даль між духовенством а народними масами.
До сього часу був у нас звичай не на
тякати на непорозуміння між священиками а дяками, не натякати на сю незгоду та хова
ти її як найдальше в кут. Та показалось, що воно так дальше не могло бути, бо са
мо життє не могло з сим погодитися та з часом зробило те, що му сіл о зробити. Де
які священики закидують нам безбожність, толкують хибно наші наміри а то лише о -' диноко тому, бо не хотять «розуміти ДІЙ
СНИХ
мотивів наш«л теперішних змагань.
Вмісто помагати тому найменшому братови /
— тручають його безмилосердя в безодню.
Чи вжеж немає такої сили, щоб спо
нукала тих людий до правдивого християнсь
кого співжиття, до життя, яке-б загомоніло й заграло блискучими филями під золотим, сяйвом Хреста?... Чи наш голос, ще довго буде „голосом вопіющого в пустини4'?...
Ніч, яка вкривала дяківську долю так довго — проминула... Світло свідомости прогнало її за десяту гору... Легкодушне й байдужне життє мусить уступити місця но
вому, яке творилоб огнище загальної лю-
Г О Л О С Д Я К І В Ч. 6.
2. “ 5 -
бови, праці й загального добра. І лише тер
пелива видержка, сильна віра в успіхи, солідарність наших дяків, зломлять і роз- торощуть ряди противників, знищуть все, на шляху, що буде перепоною до красшо го їхнього життя.
В. Дячок.
С-ь намьі Богсь“.
(Продовженнє до 4. числа).
Отже тут подаю се під загальний осуд та питаю, хто винен чи лише сам клир, чи також і дяки?
Недавно довідалися ми з нашого органу „Г о лосу Дяків* про виїзд дяківської Делегації до Варшави, та про її сумлінну та щиру працю там же. Се нас всіх дяків скріпило на вірі й дусі та додало нам богато сили й охоти до дальшої пра
ці для загального добра дяківського стану. Висил
ка сеї Делегації' свідчить найкрасше, що в нас дя
ків є свідомість класової борби, та що не загал дяків, лише його одиниці носять пятно байдужни- ків, які ще й нині нічого не знають і знати не хо- тять про дяківську організацію й її ідеольогію.
Сі байдужники мабуть не розуміють, яку важ
ну ролю відограває в організаційному життю та в класовій борбі свій становий орган, яким у нас являється „Голос Д яків*. Сором нам дякам, що наш часопис „Голос Д яків* виходить лише два рази в місяць. Ми повинні доложити всіх старань, щоб він виходив щ отижня, під неділю.
Кождий дяк повинен приєднати нашому ста
новому органови „Голосови Даків* бодай одного пренумератора, чим причиниться в великій мірі до будови нашого красшого завтра. Пренумерату на
ш ого органу можнаб запропонувати й тим нашим Всеч. ОО-, які є прихильниками наших теперіш них змагань, а вони напевно нам сего не відмов
лять і учинять так, як се вже многі священики зробили.
Тут мушу згадати також і про те, що деякі дяки думали, що справа приділу ерекціон. грунту вл« них пійде леГко, без найменшого напруження та б>де якД $**айк«д отш ом у часі полагоджена.
А що деякі одиниці почали вима- дйків насамперед освіти, відповідній 4 низ- ийм клясам гімн, а потому аж згадувати про при- дід їм ерекц. ґрунту, почали деякі дяки, слабої во
лі тратити охоту до дальшої праці, не знаючи ма
буть про те, на яку велику небезпеку наражують они через те загальну дяківську справу.
Я тут позволю собі завважати, що всякі збен
теження на сій точці є цілком безпідставні, бо пи- таннє вивінування дяків ерекц. грунт, стало тепер вже актуальним, а справа загальної освіти буде щойно з часом без шкоди для теперішних дяків унормована. Незалежно від сего молоді дяки по
винні старатися на кождому кроці своє загальне знаннє поширювати, а старші дяки повинні їх до сего при всякій нагоді заохочувати.
Ми дяки перебули вже не одно, і зуміємо всі як один видержати в теперішній борбі аж до пов- мої побіди.
Активности лише а не нарікання. Єдности а не дроблення сил, бо тільки в сей спосіб дійдемо до бажаної мети. В першій мірі кождий дяк пови
нен передплачувати свій становий орган йГолос Д я к ів * , котрий провадить нас на праву путь;
скликувати часто Збори Д я к ів і численно прибу
вати на них, та обговорювати в» ■' важні дяківські справи і ухвалювати відповіді.» резолюції. При тім є важною справою приступити в
члениТова
риства „Взаїмної Помочи Дяюів“ в своїй Епархії.
Думаю, що в сему році вже всі наші Впп.
Тов. Дяки зрозуміють вагу хвилі, та стануть як один муж в зелізні ряди теперішних борців за красшу долю та утрачену славу й повагу дяківсь ко го стану.
Довжнів, в день Обрізанія Г. Н. І. Хр. 1926 Петро ІЦитинський.
Спішіть зі скликуваннєм декан, зборів і ви
силкою резолю цій! Редакція.
З п ід Карпат.
Високоповажаний Пане Редактор!
Прошу ласкаво помістити в свойому цінному часописі слідуючу мою допись:
Не один раз читав я Ваш цінний часопис, я кий безнастанно взиває всіх дяків до єдности і солідарности, щоб як один ставали в ряди до борби за красшу долю дяківського стану, щоб всі стали за одного, а один за всіх.
Правда, загал дяків зрозумів вагу хвилі та сміло йде в перед за красше своє завтра, але на жаль бачиться ще тут і там також слабодухів, ки- ринників й лаполизів. Они вповні вдоволяються вже лише самими уніформами чи якими иншими марницями, а що його товариша усунено десь там за організаційну працю з посади, то се його нічого необходить. Ой Панове Дяки, наколи Ви будете лише одинцем ходити та лише про свої особисті справи дбати, то з Вами ніхто ніколи не буде чи слитися й тяжко Вам прийде чогось добитися. Най більшу армію, в якій нема єдности й солідарности здисціплінований противник, хотяй менший числом розбиває без великих трудів в пух і прах.
Яке значіннє мають єдність і солідарність не хай послужать тут слідуючі два приклади: Недав
но у Варшаві усунено з посади 1 телефоністку,в виду чого зараз там всі її товаришки в числі ЗСО осіб застрайкували. Або за усунене від роботи в тартаку на Демни головного організатора зараз застрай
кували там всі робітники і страйк тревав так довго, доки управа тартаку не приняла назад його до роботи.
А у Вас, Впп. Дяки, часто діється цілком про тивно. Я знаю на пр. кілька випадків, де на місце усуненого дяка зі служби за організаційну праию зараз зголосилося кількох кандидатів-лаполизів, та, не питаючи згоди своїх попередників, пообни мали після них посади. Яку моральну вартість представляють такі людці, хиба не треба вже й розписуватися. Отже прошу розсудити, чи в такий спосіб легко чогось добитися?
Сему злу треба зарадити як найскорше| а /п о сів на се е такий» щоб хален ля*
и рсмів сколіле обняти нової дяківської уткали, доки не переко с і цре
і
й Ц о
нається особисто, т о попередник уступив з неї добровільно. Се повиннося на кождому Зборі Дяків у формі резолюції ухвалити, акгоді воно вже стане обовязквм для ю ждого дяка. А нако либ після сего повторивей5 же такий випадок, щоб який лаполиз обняв нову дяківську посаду, не примінюючись до такої ухвали Збору, то д і нале жить на найблизшому Дек. Зборі Дяків проти се му запротестувати та завізвати такого лаполиза
під загрозою загального бойкоту та впису на
„Чорну Ліету*, щоб до певного реченця уступив з нелегально занятої посади.
Впп. Панове Дяки, у власному інтересі прий
міть мою раду до відома й до виконання, а по
бачите, що се причиниться в великій мірі до здій
снення Ваших теперішних загальних бажань.
Щ е одна моя рада, щоби Ваш цінний орган Невідклично виходив 4 рази в місяць. Думаю, що кождий дяк е в змозі тижневик передплачувати.
Друг Дяків.
“ в Турчаицяні.
У нас в Турочках Нижних громадський уряд згодив дяка п. Антона Пенцака на 1925 р. В згоді, підписаній парох. і громад, урядами, було м. и.
сказано, що дяк має побирати одну трету лайку загальної вартости зі всіх доходів за обрядові функції. З часом ся згода, нашому о. парохови
^Іванови Скваркови не подобалася, й він допрова
див до сего, що, дякови визначував лише одну четверту пайку зі згаданих доходів, а наколи дяк проти сему запротестував, то о. парох виповів йо
му службу. Але иарохіяне мимо того згодили п.
Антона Пенцака дальше на 1926 р. Сим разом вже не було в згоді бесіди про одну трету, але про одну шесту а навіть і про одну девяту пайку. Ви
дно, що тут грала ролю інспірація третих заінте
ресованих осіб. З сеї згоди був о. парох з почат
ку дуже вдоволений. З часом але се ваоноленнє пе змінилося аж в проклони та погрози під адре
сою дяка. Яких слів уживав о. парох в сих про клонах, наразі не хочу ще згадувати. Наймлені
Служби Божі відправляє о. парох сам, дяка не допускає до відправи. Парохіянам, які стали в о - бороні дяка та його прав до церкви, також і їмость, забираючи голос, сказала м. и. щ о все те, що дяк відправляє є неважне. В місяці л ю то
му був у нас один слюб, на який о. парох не ка
зав дяка кликати, але наколи інтересовані таки р і
шучо зажадали собі, щ об в обрядовій церемонії сяюбу брав участь також і дяк, то о. парох ска
зав : „добре, нехай буде, але не дайте йому біль
ше, як одного в о л о го го !* Се є лише фрагмент відношення нашого о. пароха до нашого дяка.
Наразі більше не пишу, бо думаю, шо се вжеви- старчить до зміни дотичних відносин на красше.
Ларохіяннн.
Неша редакція не забирає наразі ще голосу в сій справі, але в імя засади: аиЗіаІиг еі аііег»
рагз
очікує на дальші ревеляції.
Організаційне ж йттб деків
по
Равський деканат, д о з ір !
З бір Д я к ів равськ. декан, відбудеться дня 19.
марта 1926 р. о 11. грд. передп. в Потеличу в чи
тальні „Просвіти*. Справа дуже нагла, присутність всіх дяків згаданого деканату конечна.
З а В и д і л :
Ю нко Олександер, дяк Ковалів Я ків, дяк в Девятирі, як голова.
вРаві Руськ. як секр.
Борковин Михайло, дяк в Белзци, як засг. голови.
Н оіалв Дуко, дяк в Річках, як скарби.
Надвірнянський деканат, п о зір !
З бір Д я к ів надвірн. декан, відбудеться дня 23. марта 1926 р. о 10. год. рано в Делятині, в
„Народному Д ом і*. Справа дуже важна, кождий Вп. Товариш-Дяк мусить обоеязково прибути. Не
присутність мусить бути безумовно -на час оправ
дана.
З а К о м і т е т :
Михайло Коліняк, дяк Микола Іванішак, дяк
в Делятині. в Зарічу.
Журавенський деканат, позір!
Довірочний Збір Дяків журавен. декан, від
будеться дня 31. марта 1926 р. о 2 год. сполудня в Адамівці в домі Вп. Семена Дороньчука, дяка Журавна. Справа дуже важна, присутність всіх Впя.
Товаришів Дяків сего деканату конечна. Неприсут
ність мусить бути конечно на час оправдана.
Григорій Мисак, дяк і дяк. делсг.
в Володимирцях.
Ж овківський деканат, позір!
З бір Д я к ів жовк, декан, відбудеться дня 23.
марта 1926 р. о 11. год. передполудн. в Ж овкві в
„Народному Д ом і*. Справа нагла, присутність к о ж - дого Вп. Товариша-Дяка конечна. Неприсутність мусить бути в пору оправдана.
Павло, Сало, дяк і дяк. де», в Крехові.
Д яки снятинськ. декан , позір!
З б ір Д я к ів снятииського деканату відбудеть
ся дня 25 ма, ;та 1926 р. о 11, год. пєредполуднем в домі Вп. Вмсиия Грегорашука Стефанового го сподаря в Будилов», на котрий то збір всіх Впп.
Ія ків сего деканату запрошується.
Дневний порядок:
1) Звіт з діяльности за 1925 р.
2) Касовий звіт.
3) Вибір Делегата на 1926 р.
4) Дискусія над дальшою організацією.
5) Економічні справи дяківського стану.
6) Внески й запити.
Кождий дяк повинен обоеязково на зб ір прибути.
Будилів-Рожнів, дня 1. марта 1926 р.
З а К о м і т е т :
Баранюк Иосиф, дяк Гуиіул Антін, ляк і упр. хору в Будилові, і дяк. орг. в Рожнові,
як голова. як містого'л* ■<а.
Складайте добровільні «а-ки ... ф онд
своєї н еза л еж н о ї преси, щоб она як слід
могла розвинути свою діяльність! І і
Ч. 6.
Дублінський і короснянський деканати.
З бір Д я к ів дуклян. й коросн. декан, відбувся дня 6. 8. 1925 р. в Гировій, і ухвалив та прицяв
такі резолюції:
1) Збір домагається від Польськ. Правитель»
ства наділення всіх чинних дяків ерекц. грунтами в висоті від 4—8 гектарів, відповідно до дкости
К 4
&
V * с я
грунту.
2) Збір домагається від Польськ. Правитель ства признання дяків необхідними церк. функціо
«арами та перебрання їх на державний етат.
Сі резолюції вислано до всіх інстанцій, пода
них в 2. ч. .Голосу Дяків* з 1925 р.
На Зборі реферували:
Вп. Михайло Фецина, дяк з Мисцевої: 1) про Службову Прагматику, 2) Приділ ерекц. грунту, 3) Емеритуру Дяків. Вп. Мрозек Войтіх, дяк в Ванів ц і про матеряльне положеннє дяка. Вп. Петро Сеньо, дяк з Завадки про організацію дяків.
Вкінци вибрано Комітети: 1) На дуклян. дек.:
Вп. Мих. Фецина, дяк, дяк. дел. і орг. вМисцовій,
•як голова і В л п.: Василь Кобеляк, дяк в Кремп ній, Прокіп Баран, дяк в Теретяні і Стефан Роз-і
дільський дяк в Перегримці, як члени. 2) На ко росняч. д ек.: Вп. Войтіх Мрозек, дяк в Ванівці, як голова. Вил.: Петро Пащак, дяк в Бона рівці і Кон- стан. Яскілка, дяк в Ріпнику, як члени. На делега
тів на Зїзд Дякін до Перемишля вибрано: Впп Михайла Фецину та Войтіха Мрозека.
З а П р е з и д і ю : І
І Предсідник:
•О. Василь Дацишин, парох в Гировій, вр.
Містопредсідник:
Л ука Ванько, дяк, вр.
Ст. Роздільський, дяк, вр.
Секретар:
Петро Пащак, дяк, вр.
І
я
і
Богородчанський деканат.
Дня ЗО. 7. 1925 р. відбувся Надзвичайний Збір Д я ків богородчанського дек/на >
уБогородчанах в -•Народному Д ом і* при співу <ис<- 25 дяків.
Предсідником збору вибрано Впр. о. Гриция, дека ла й пароха в Солотвині, а секретарем Вп.
Т е о д .р а Проця, дяка в Богородчанах.
Справу вивінування дяків ерекц. грунт, рефе
рував місцевий адвокат Вп. Др. Осип Когут, мимо сего, що о. предсідник з початку сему противився.
На зборі запали такі резолюції:
Збір одноголосно домагається: 1) Наділення всіх чинних дяків ерекц. грунтом в висоті одно третої части тої скількости, яка на основі конкор
дату припадає парохам. На випадок, колиб в ко трій парохії грунту нестало, дяк тої парохії має бути наділений грунтом з другої парохіі, яка має
надаижку сего грунту.
2) */• части загальної вартости всіх доходів -за церковні треби.
3) Признання дякам відповідних урядиичих ранг, та перебрання їх на державний етат.
4) Признання державної емеритури для дяків
«а випадок неелосібности до праці, як також для вдів і сиротів по них.
5) Видання службової прагматики для дяків,
•одначе в порозумінню з Товар. „В. П .Д .* у Л ьво
ві, Станиславові й Перемишля.
6) Обсаджування дяківських посад на підста
в і рішення Консисторії в порозумінню з Виділом дотичного Т-ва Дяків.
7) Заведення на другому півроці дяківського курсу у Львові виклад1 про просвітно-культурну та економічну орга-Чзьц. ю села,, на підставі лляну Т-ва .Просвіти* у Львові.
8) Збір взиває всіх дяюн бути членами своєї організації та точними предплатниками .Голосу Д я ків *.
9) Збір д імагагться (мабуть на внесок Всеч.
о. декана Грицн Ф. ред.,) — від Хв. Редакції
•Голос. Дяків , . • > на будуче не містила допи- .сів пр ги священнч
'і. стану.
Резолюції — до всіх інстанцій, поданих
• • б . ч.
. Голосу Дя к ів* з1925 р.
При кінці вибрано делегацію до Преосвя
щенного, в ск ілл якої ввійшли В п п .: Теодор Проць, дяк в Б ого пм ча мх, (чан Говера, дяк в Нивочині і Теодор М : , і нч, ія к в Солотвині.
На
сему п р о то ко л закін че но й підписано.Б о г родчани, дня ЗО.
7. 1925.
Теодор Маруневич, дяк Теодор Проців,
д я к ідг. в Соло > вині.
вБогородчанах,як секр.
г о Л ,О С Д Я К І в
--- _ ---
Турчанський і височанський деканати.
Дня 8. 7. 1925 р. відбувся в Комарниках Збір Дяк<В згаданих деканатів, і ухвалив та нринявтакі резолю ції:
1) Збір домагається від Поль. Правит. вивіну- вання всіх .чинних дяків ерекц. грунтами в висоті Від 4—8 гект. і евентуальною відповідною держ.
платнею на основі заключеного конкордату з Ацост. Столицею.
2) Збір домагається від Польськ. Праеитель- ства, щоб всякі закони й постанови, видані на о- снові конкордату, в одинркій мірі відносилися як до рим. кат. органістів, так і до гр. кат. дяків.
3) Збір домагається для дяка одної третої пайки загальної вартости доходів за всякі обрядо
ві чинности.
Резолюції під 1 - 2. вислано
до всіх інстанцій,поданих в 2. ч. .Голосу Дяків* з 1925 р. а резо
люцію під 3 до Епиекоп. Ординаряту.
Комарники, 8. 7. 1925 р.
Секретар":
Михайло Височанський, дяк, дг. і орг.
Християнська Рубцика.
Поітенний спис тих Впр. 0 0 . Парохів, я к і вж е тимчасово наділили своїх дяків ерекц. ґрунтом.
Впр. Стеранка Олекс., пар. в Гладишові — 17 морг.
. Лисяк Іван, парох в Башни 15 . . Воробкевич Лев, дек. і . в Білобожници 8 . . Полошинович Ю ліян . . Серединці 7 2 . Стрільбицький Василь . , Зеленій б . . Дрогомирецький Мих. . . Мухавці 6 . , Билинкевич Антін , . Куропаткик. 6 . . Рудницький Антін . . Богородчан. 6 . . Ольшанський Валєр. , , Завадові 6 . . Малицький Иосиф , . Борщеві 6 .
Продовженнє буде!
З ниніщним днем розпочинаємо з великою радістю поміщуваннє рцеї .Х р и с т и я н с ь ко ї Ру
б р и ки * в нашому органі, при чому віримо свято в те, що всі наші Впр. ОО, Парохи, яким добро церкви й народе лежить на серці, иійдуть оцими ідеальними слідами повисше згаданих Наслідників Христа, та з сею весною передадуть своїм дякам відповідну с кіл ь кіс ть ерекц. ґр ун ту в тимчасове посіданнє й ужиткуваннє, і в сей спосіб напевно засиплю ть до певної міри ту велику й непотрібну лроласть між духовенством з одного, а дяками
з другого боку. Редакція.
Всячима.
Нестор академиків цілого світа.
В Чікаго в Америці зложив матуру й записав
ся на університетські студії 76 літний Американець Ооуеп. Д о сего спонукало його те, що його внук, студент університету давав йому на кождому кро
ці відчути свою умову висшість.
Ооуеп сидить тепер зі своїм внуком в одній університ. лавці та перевисшає його своїм розумом
Нова вага.
Гамбурський механік Кольман винайшов таку чутливу вагу, якою можна зважити навіть одну тисячну часгину міліграма. За се одержав він ти
тул доктора
, Ьопогіз саиза*.Вартість передвоєнних льосів.
З передвоєнних льосів задержали свою повну вартість оці льоси: 1) Турецькі 400
Ргз ,2) Італій ські Червоного Хреста, 3) Сербські Тютюневі і 4) Сербські Державні 100
Ргз. -Австрійські й У го р ські лоси Червоного Хреста та Кредитові І. і Ц.
-місії є здевалюовані і не представляють майже жадної вартости.
Шестий змисл у жінок.
Др. Ріше відкрив, щ •> жінки богато лекше й скорше чим мущини пре ічувають. наколи хто го ворить неправду й предвиджують навіть наслідки тої брехні.
Не лякаймося браку вугля й дров
Поофесор Мек Лінен в Канаді успокоює світ іш> наколи забракне вугля й аров, то можна
б у де її ли ги в печі й огрівати мешкання газом гелієм,
ЯКИЙбуде дешевше ВИНОСИТИ як теперішний опал.
По крови пізнає народність.
Російський вчений лікар Манайлов пізнає
покрови, хто до якої належить народности. Недавно на одній клініці на 202 пацієнтів Манойлов в сей спосіб точно означив народність 187 людий.
Колегія кардиналів.
Колегія кардиналів складається тепер з 66 кардиналів. З того є 23 італійців, 7 Французів, &
Німців, 4 Еспанців, 4
П ів н іч н .Американців, 2 П о
ляків, 2 Австрійців й 2 Англійців, та 1 Ірієць, 1 Бра- зилієць, 1 Португалець, 1 Голяндець, 1 Канапітк ь і і Мадяр. Українця нема...
Військова наука в рад. шерпах.
Радянська влада видала розпорядок, щ об
увсіх цивільних середних школах учено обовязково також і військових вправ.
)(о6имхи.
Розрухи селян в Німеччині.
В Бернкастель в Німеччині прийшло до ве
ликих заворушень між селянами з причини великих податків. Вони в числі кілька тисячий осіб вдер
лися до податкового уряду та попалили там всі акта. Поліція з трудом зробила порядок.
Прикладна орґанізац. карність.
Тому, що Міністерство Скарбу приготовляє новелю до закона про вивінування й емеритуру залізничників, на основі котрої то новелі залізнич
ники булиб дуже покривджені, відбулися одного дня т. є. 7. марта 1926 р. з ініціятиви їх головної управи в (цілій польській державі протестуючі віча, та ухвалено на них ріш учі резолюції.
Червоний сніг.
В Америці впав червоний сніг і учені не зна
ють, що це таке. Припускають, що це вітри при
несли з під бігуна цвіт ростин, які там ростуть ведикими масами, та перемішали його зі снігом, який тому дістав червону краску.
*
Л ю д и з хвостами.
На одному острові ф іліпінського архипелагу Американці знайшли в горах людий з хвостами. Є се племя невелике й належить до лю доїдів.
Крадіж мобілізаційних актів.
Недавно один поліціякт з Зьліся над Збручем забрав з борщ івської команди, й Староства м о бі
лізаційні плани, ріжні, дуже важні акта,’ тайні
документи політичного відділу дефензиви,
сіімк-отав
них агентів, і в повному узброєню у т ік к ч а ж о н * на радянську сторону (В. Н. 278). ' " ’
Словар чуж и х слів.
Тому, щ а і в українській мові уживається ду
же богато слів чужого походження, яких значіннс не кождому є знане, наша Редакція рішила від нині помішувати в кождому числі «Голосу Д я ків *, по азбуці певну скількість найчастійше уживаних сих слів з відповідними поясненнями.
Аббат — ігумен, настоятель кат. монастиря.
Абревіятура — скороченнє слів, або складів
слова в письмі.
Абдикація — уступленнє
з престола.
Абдомен —• живіт, черево.
Абдомінальний — черевний (тиф).
Аберація — збоченнє з прямої дороги.
