Почтову належитість оплачено гуртом.
ЧЧ. 1 і 2. (20 і 21).
■і... в&ет,
Коломия, пятниця 1— 15. січня 1926.
) Кг.. 5Тї’ Г'
Адреса Редакції й Адміністрації:
Коломия, вул,
МЩК8ВІЧЗ Ч.51.
В иходить 1 і 15. кож дого місяця.
ЦІНИ О ГО Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл., % стор. ЗО зл., % стор. 15 зл., >,% стор.
8 зл., 1,2 стор. 4 зл.
ДРІБН І О ГО ЛО Ш ЕН Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.___ /
Постійні оголошення мають 20%
знижки а оголошення для дяків- пренумераторів 50%.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимається тільки за попередним надісланнєи належитости або принайменше за
мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Передплата :
В краю чвертьрічно . . . Г50 зл.
За границею річно . . . 2 доляри або їх вартість в иншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.(аж до відкл. замкнено)
Ціна сего примірника
50 сот.
В Е С Е Л И Х СВЯТ!!!
ЬОР/ Н А В ІК !!
ж
З нинішним Христовим Різдвом та надходя- чим Новим Роком наша Редакція пересилає всім своїм П. Т. Пренумераторам найщирійші бажання веселих свят, доброго здоровля й поводження, витревалости в теперішних претяжких умовинах життя та богато сильної віри й надії в красші часи.
Редакція „Голосу Дяків“.
Х Р И С Т О С Р О Д И В С Я !
за поправу своєї гіркої долі, так і за по
праву долі всіх поневолених, гноблених і визискуваних працюючих кляс людства, бож друга заповідь християнської любови нас вчить: люби ближнього свого, як себе самого.
На се дав нам також найкрасший приклад Сам Ісус Христос тим, що зійшов з неба на землю, і лише одиноко тому приняв на Себе тіло чоловіка, щоб ціле людство спа
сти та вчинити його вічно щасливим.
Не забуваймо при тому, що працюю
чий народ се є одна великанська, непобо- рима, творча сила, яку треба лише ак слід освідомити й зорганізувати, щоб скинути з неї то тяжке, огидне, ярмо поневолення в яке її безмилосердні й безбожні вороги ще перед віками запрягли, щоб в сей спосіб і з неї послідні соки для своїх власних інте
ресів легше могли тягнути.
Отже вірмо в наше Різдво та вірмо також в те, що кожда чесна й сумлінна,
але притім послідовна й витревала
праця завсігди побіджає та приносить борцям бажані успіхи.
„Слава на висоті Богу, на землі су
покій, а між людьми зичливість**
І Таку похвальну пісню співали ангели тоді, коли то ще перед 1925 літами в убогій вифли- емській стаєнці (вертепі), в яслах на сіні прийшов на світ Сам Спаситель світа, Господь наш Ісус Христос.
Сьогодня й ми співаємо на цілій нашій Українській Землі, та всюди, де лише бєть- ся українське серце та де лише чується у- країнське слово прекрасні, наші прадідні пісні в честь Христового Різдва. Сі пісні, як що року, так і тепер пригадують нам
м. и.,
що стала нова радість, якої ще не було; що нинішна новина є весела; що не лише земля, але й небо святкують з нами се велике Свято Христового Різдва.Зі справжнім почитаннєм сего Свята мимоволі відроджується в нас усе, м. и.
відроджується душа, відроджуються сила й енергія, відроджуються віра й надіявкрас-' ще майбутьне.
Так відроджені повинні ми з повною!
силою та вірою й надією в цілковиту по- біду братися до нової борби, до борби як!
Знищмо все до тла, що заносить в нас трійливим духом рабства, немочі, без- надійности, роздору і т. п. а плекаймо в собі свідомість, що ми всі на світі є перед Богом рівними
людьми,
і як такі маємо однакові права до життя, і однакові права до борби за наше існуваннє, дальше плекаймо в собі
сталеву характерність, твор
чу
силу духа, залізну солідарність, силь
ну віру
в красше завтра і т. гі. а прийде час, коли правда і справедливість запанують над облудою, лицемірством та фари
сейством, і принесуть зі собою красші часи для загального людського життя.
Ми мусимо памятати, що всяке визво- леннє поневолених народів чи працюючих кляс суспільности не приходить ніколи чу
дом, але треба здобувати його власними силами та власними засобами.
Не забуваймо також і про те, що до
бра зорґянізуванність якогось стану чи кля- си людий, є неначе могутня будівля, яка дає приют тим, що його потребують.
Тому, що всяка успішна борба вима
гає свідомих справи борців, про те одним з перших наших обовязків є справа загаль
ного освідомлювання працюючих мас та справа загальної просвіти.
2. Г О Л О С Д Я К І В
Ч.
1 і 2.Отже просвічуймо себе й других, за-і всігди й всюди, не жалуймо на ту ціль;
жертв, нехай кожда добра школа й читаль
ня буде для нас святинею свободи й ви
зволення поневолених.
Не марнуймо ніколи забогато вільного
й
дорогого часу на інтриґі, дурниці, силет- і ні, обмови і т. п., але посвячуймо сей часна
щось хосенного для нас самих і для других.Кождий член якоїсь кляси чи стану лю- дий повинен завсігди мати на увазі не ли
ше власне добро, але також і добро зага
лу поневолених, бо щойно тоді, коли один бореться за всіх, а всі за одного, доходить
ся до ціли.
Стараймося точно пізнати те, що ді
ється довкола нас і в цілому світі, а кожді важнійші та інтереснійші події обговорюй
мо спільно з другими, при чому менше свідомих просвічуймо, а від мудрійших са
мі учімося.
Наколи так будемо робити, то в корот
кому часі духові сили поневолених зростуть до такої величини, якій жаден воріг не бу
де в силі опертися.
Щойно тоді наступить Різдво загаль
ного Визволення та загальної Волі, до чо
го кожда нормальна, для суспільства не
шкідлива людина під сонцем має повне право, бож Всемогучий сотворив людийна те, щоб они через своє праведне життє на землі зблизилися до Него себто, щоб дій
шли до певної досконалости. І. В.
Хто до КІНЦЯ сего місяця не пришле пе
редплати на „Голос Дяків" бодай на І. квартал 1926 р., томи дальшу висилку часопису цілком здержимо.
Редакція й Адміністрація.
Дяки всіх трьох Епархій, позір!
Щ оби організація дяків була силььа та щоби з тої організації була для дяків бажана користь, то насамперед самі дяки повинні подбати про те, щоби Головний Виділ „Взаїмної Помочи Дяків"
всіх трьох Епархій був вибраний з та ки х людий, ко тр и м дійсно д я ківська доля лежалаби на сер- ци, і ко рі при всякій нагоді старалисьби дякам як найбільш е щ ось придбати.
Такий Виділ повинен м. и. постаратися, щоби в кождому деканаті був вибраний дяківський деле
гат (агент), якого першим обовязком булоб зор
ганізувати коло себе як слід всіх дяків свойого деканату. Всі знова дяки повинні бути такому Ви-' ділови і своїм делегатам послушні.
В такій спосіб мусимо організацію перевести і то не підтягаючи довго, але зараз забиратися до діла.
Отже до праці! Місяці: січень і лютий 1926 р.
нехай будуть місяцями організації дяків. Д яків
ські делегати а де таких ще нема, то свідомійші та до організаційної праці охочі дяки нехай роз
писують дяківські збори, по всіх деканатах всіх трьох Епархій, так, щоби до кінця лю того не о- стався ані один деканат, деби не відбувся збір дяків.
На зборі має делегат провірити, чи кождий дяк його деканату передплачує свій незалежний становий орган „Голос Д яків". Наколиб знайшов
ся такий байдужних, що не бувби ще гіренумера- тором сего органу, належить оголосити його бойкот.
Кождий дяк має виказатися рецепісом, що вислав відповідну квоту на Делегацію до Варшави, як також, що виспав до Редакції „Голосу Дяків"
задаток на Шематизм та пренумерату на 1926 р.
Наколиб котрий дяк показав себе так далеко бай
дужним, що не мігби виказатися виконаннєм по- висших своїх станових обовязків, має делегат сам від него все потрібне втягнути й куди належить вислати.
В сему році несміе бути ані одного дяка, ко- трийби не був вписаний до Шематизму, або не був пренумератором свойого незалежного органу „Г о лосу Дяків*. Про те все повинні подбати Впп.
Товариші Делегати, кождий в свойому деканаті.
Наколиб — борони Боже — знайшовся який бай
дужних і не хотів тут повинуватися свойому деле- гатови, то такого належить бойкотувати та о го лосити в часописи для загального осуду.
В сему році має кождий дяк вписатися в чле
ни Т-ва „В. П. Д .“ і зложити 6 зл. як членську вкладку, а 1 зл. вписового на руки делегата, а сей має переслати зібрані грош і до Головного Виділу а членам роздати членські книжочки.
Кождий дяк повинен зложити відповідну квоту на деканальний організаційний фонд, щоби в деканальній дяківській касі завсігди було троха готівки на наглі, непредвиджені видатки. Припу
стім, тепер треба було гроший на Делегацію до Варшави. Наколиб булиби гроші в касі, то кождий делегат бувби зараз вислав їх куди треба. В ос
танній хвили стягнути якусь квоту від кождого дяка з технічних причин дуже трудно. Пішли по дяках обіжник з яким закликом, то той обіжник в дорозі дуже часто пропадає, в виду чого деякі дяки про дану справу навіть нічого й не знають.
Панове Товариші Д яки! Як я вже повисше згадав нехай місяці; січень і лютий 1926р.будуть Місяцями Організації Д яків!
Заспіваймо в тих місяцях всі нараз, своїм сильним дяківським голосом ! Заспіваймо так силь
но, щоби і глухі нашого грімкого голосу почули, та щоб під впливом нашої організаційної сили дали нам те, що нам по людським і Божим зако
нам належиться, та зашо ми тепер так тяжко бо
ремося.
Ми бідуємо так вже від кількох десяток літ.
За нашу щиру працю голодуємо а крім сего ви
конуємо ще тут і там у своїх парохів функції кріпаків.
Наколиб до нас так відносились н. пр. Татари, тоб і такого жалю не б уло.. але „своїм" простити тяжко. Ми мусимо домагатися, щоб.и наші свяще
ники трактували нас як людий і як дяків а не и- накше. Так хоче також і сам Христос. Ми мусимо вирватися з обіймів тих людий, котрі не хотять нас пустити...
Се зробимо лише при помочи солідарної ор- ганізованности. Гортуймося всі під прапором на
шого не за ле ж ного органу „Голосу Д яків". Нехай ніхто не важиться на него нападати, бо ми свідо
мі дяки на се абсолютно не позволимо, Яспитав- би тих панів зі Львова, що так дуже не навидять наш незалежний поважний орган „ Г о л о с Д я к ів " , де вони були ранше, чому не видавали
„Дяківських Відомостий" скорше, але аж тоді, ко
ли „Голос Д яків" своєю чаруючою силою згурту
вав під своїм прапором майже всіх наших дяків та показав їм ясний шлях до поправи своєї нужден
ної долі та до красшого свойого завтра. „Голос Д яків" зумів нас вже в короткому часі підбадьо
рити, скріпити на дусі, додати сили й охоти до праці для загального добра дяківського стану, а
„Дяківські Відомоси" стараються лиш всіма сила
ми знищити те, що „Голос Д яків" в наших душах виплекав.
Тепер до тих, що кричать на Ьсі сторони сві
та, що наш улюблений орган „Голос Д я ків" є „ра
дикальний" і „безбожний". Неправда се Панове!
сто разів неправда! Вам завсігди є то „безбожне"
й „радикальне", що Вас в очи коле.
А тобі Хвальна Редакціє „Голосу Дяків" нехай Господь Бог додасть богато сили, охоти й витре- валости в борбі, яку Ти піднялася вести для за
гального добра дяківського стану. Ми дяки доло- жимо всіх старань, щоб Твій щирий труд для на
шої справи був відповідно винадгороджений, бо ми слідкуємо за кождим кроком Твоєї праці та вважаємо її за найдоцільнійшу й найкористнійшу для нашої справи. Ми не забудемо також на те, щоб на наш бідний пресовий фонд щось тепер зложити.
Так само дякуємо Вам, Вп. Пане Редактор дуже щиро за те, що Ви в сему році, мимо тяж
ких трудів і коштів витримали мужно, по герой- ськи на свойому становищі, та бажаємо Вам бо
гато сили й охоти до дальшої праці для тягаль
ного добра дяківського стану, а тим самим для добра нашої церкви й нашого народу.
_____ Глухий.
Не марнуймо чаеу
Оодро в перед!
Радісно привітали дяки вихід свойого неза
лежного станового часопису „Голосу Дяків", та на його поклик они майже цілою масою енергійно забрались до організаційної праці. Висліди цеї ак
ції відомі кождому свідомому дякови, якийінтере- суєтьея живо долею свойого стану.
Тимчасом, — як народня приповідка каже:
„дасть Бог купця, а дітько фактора" — появився новий часопис для дяків під назвою : „Дяківські Відомости", орган Т-ва „Взаїмна Поміч Дяків*, без попереднього порозуміння з „Голосом Д яків", та почав розбивати дяків на два табори. Він почав вести кампапію гостро проти „Голосу Д яків", ба, що більше приєднав собі навіть кілька слабоду
хів, які кидають тепер „анатему" на „Голос Дя
ків* за мниму його безбожність.
Одначе правдивий і свідомий член дяківської організації, чи там безсторонний, справедливий священик не бачуть у сатирах Калинця та розпуч- ливих листах дяків нічого безбожного... Се хіба для тих видається безбожністю, яких правда в очи коле. Себто для тих священиків, у якиь дяк грав ролю приватного послугача ; лакея, коміняра і т. п., а якої вже не буде більше жаден, шануючий себе дяк виконувати.
Тому то ми дяки які — хоча за короткий ч»с то все таки як на соціяльному, так і на економіч
ному становищу зискали вже дуже богато — не по
винні засипляти справи, але дальше інтензивно та солідарно продовжати розпочате діло. Без сего не добудемо собі красшого завтра, бож прецінь
— як всякому відомо — кождий чоловік є кова
лем свойого щастя — отже й дяки не повинні за
бувати про се, та працею й освітою, читаннємча- сописий та хосенних книжок кувати собі красшу долю.
На жаль богато в нас є ще дезертерів, що відтягаються від сеї праці, хотяй она є для вла
сного добра, та взагалі не інтересуються своєю долею.
Завважую, що з нами щойно тоді будуть як слід числитися, наколи ми покажемо свою органі
заційну силу. А чим та сила буде більша, тим і дорога до красшого завтра буде коротша.
Отже не спім, не марнуймо часу а продов
жуймо розпочате діло безупинно дяльше вперед!
В Селиськах, д. 3. Х ІІ. 1925.
Т . Волинець.
Звичайний Загальний К он
грес Дяків в Перемишли.,
Д о д а т о к.
Відносно до звіту помішеного в 16 і 17. чи
слах „Голосу Д яків" з 1925 р.) про Звичайний За
гальний Конгрес Дяків, який дня 29. X. 1925 р.
відбувся в Перемиші, подяється до відома, що в склад Головного Виділу Т-ва „В. П. Д .“ в Пере
мишлі на 1926 р. увійшли:
Впр. о. пралат М и х а й л о М р и ц ь , як го
лова, Всеч. о. В о л о д и м и р М а й б а , як заступ, голови; Вп. А н д р і й Х о м а , дяк і дяк. делєг. з Ліска, Вп. І в а н Г а в р и л е ц ь , дяк з Риш кової Волі, Вп. М и к о л а Ц ь о р о х , дяк і дяк. делєг.
з Довгомостиск, Вп. І л л я С а в к а , дяк з Люба- чева, Вп. Я к і в К н е й ч у к, дяк з Сокаля, Вп. М и- к а й л о Ф е ц и н а , дяк і дяк. дел. Мисцової і П а н т е л е й м о н В а с е л и н а , катедр. дяк в Пе
ремишли, як члени. Вп. В а с и л ь М р и ч к о , дяк з Нового Села, Вп. А н д р і й З а в а д а , дяк з Суховолі та Вп. Г р и г о р і й Ш у м с ь к и й , дяк з Вел. Очий, як заступники.
Вп. А н д р і й С т а н ь к о, дяк з Медики, та Вп. И о с и ф Г о р о д е ц ь к и й , дяк з Радимна„
як Контрольна Комісія.
Ришкова Воля, дня 6. XII. І92о р.
Іван Гаврилець, як член Виділу Т-ва „В. П. Д ." в Перемишли.
Ділами, не словами!
Ч. 1 і 2. Г О Л О С Д Я К І В 3.
Звіт дяківської Делегації до Варшави
л ро наділеннє дяків ерекціональ- ним ґрунтом.
Як се було вже в 8. числі „Голосу Дяків*
сказано. Польський Уряд прижначив в законопро
екті, виданому на основі конкордату, заключеного між Польщею а Апостольською Столицею, від
■4—8 гектарів срекиіонального грунту (залежно від мкости й положення його) для кождогодяка.
Сей проект, який був вже два рази читаний в соймі й сенаті з певними поправками, не зістав ще до тепер остаточно принятий.
Дефінітивне приняттє його наступить щойно в третому читанні, яке в коротці має відбутися.
Чи й які зміни (поправки) наступлять в тре- тому читанні, сьогодня годі напевно сказати. О скільки Делегацію в Варшаві запевнювано, то на жадні зміни в відношенню до наділення дяків е- рекціональною землею не заноситься.
Після дефінітивного приияття стане сей за- конопроект вже законом, та пійде до дотичних інстанцій Польського Уряду до затвердження. На основі вже потвердженого сего закона видасть Мі
ністерство земельних реформ певні виконавчі роз- лорядки та перешле їх кому слід до виконання.
Щ ойно після одержання таких розпорядків будуть могли дані чинники приступии до їх зре- а візування, себто м. и. до розділу ерекціонально- го грунту між тих, які на основі згаданого закона й сих розпорядків будуть мати до того повне право, в тому випадку: священство, дяки й проча церковна служба.
Цілий хід сеї справи здержало трете читанне законопроекту. Після сего читання справа знова пійде своїм нормальним шляхом вперед, а Укр.
Посольський Клюб в Варшаві прирік нашу Редак
ц ію та Головний Виділ про відповідні важнійші її моменти повідомляти.
Щ о до загального прискорення сеї справи Делегація поробила в дотичних чинників у Варша
в і потрібні устні й писемні заходи. Щ о до послід- ного диви Меморял Дяківської Делегації до Вар
шави, VI. постулят, поміщений в 18 і 19. числі .Голосу Д яків".
Одначе мимо сего, що дотичні чинники нашу Делегацію запевнили, що всі постуляти наведені в даному меморялі будуть в свойому ча:іналеж и
те узгляднені, належить все таки сю справу без
настанно мати на оці, та наколиб она до марта с. р „ себто до передвесни не була ще остаточно полагоджена, знова треба буде вислати когось відповідного в Варшаву, щоб там ще раз кому належить все потрібне особисто горячо пригадав та поробив всякі можливі заходи, до такого при
скорення сеї справи, щоб дяки к о н ч е вже з весною сего рору з приділу ерекціонального грун
ту могли вповні користати.
Голова Делегації: Заст. Голови Дел.
Волошин Іван, Багрій Олександер, ред. .Гол. Д як." в Коломиї, банк. уряд, зі Зборова.
Члени Делягаиії:
Кушнір Иосиф, Хома Андрій, дяк і дяк. делег. в Щирци д я к ід . дел. в Л іску.
коло Львова.
Цьорох Микола,
дяк і дяк. дел. в Долго«остисках.
Приєднуйте свойому незалежномуор- ґанови „Голосови Дяків** нових прену^
мераторів! И
Кождий пренумератор — одного.
Дяківська Делегація з Укр. Послами в Варшаві.
І. Пос. Сергій Хруцький, 2. Пос. Н. Кокубський, 3. Пос. Др Василь Демитріюк, 4. Голова Дедєґайії і Редактор
„Голосу Д яків" Іван Волошин, 5. Заст. Гол. Делег. Олександер Багрій, б. Д к к і Д як. Делег. Иосиф Куш нір.
7. Д я к і Д як. Делег. Андрій Хома, 8. Д як. і Дяк. Делег. Микола Цьорох.
Під увагу всів Впп. Товаришаи- Д г а .
Хвальна Редаї иія „Голосу Дяків" взивала Вас вже кілька разів, щоб Ви в кождому деканаті по
засновували Ю вілейні Ком ітети, в ціли улашту
вання й відсвяткування ювілеїв в честь тих наших Впп. Товаришів, котрі чають за собою вже 50, або більше літ сеї гіркої дяківської служби, щоб в сей спосіб не тільки віддати їм належну пошану й подяку за їх щирі труди й праці в теперішній борбі, але с к р іп и т и т а к о ж д у х а с о л ід а р н о с т и та піднеси взагалі повагу дяківського стану до від
повідного ступня.
Дальше взивала наша Хв. Редакція, щоб кож дий дяк, який числить більше чим 40 літ життя а 20 літ дяків, служби, вніс поданнє до Митрополи
чого Ординаряту о звільненеє його від дяківсько го іспиту, а молодші дяки, щоб приготовлялися до дяківських іспитів.
Также взиває Шан. Редакція майже в кождо
му числі нашого д орого ю оріану Своїх доьжни- к:в до вирівнання залеглостий за 1925 рік, а крім сего взйває всіх дяків до висилки дат і задатків на Великий Ш ематизк Дяків на 1926 р.
А ми що на те...? Чекаємо й чекаємо та самі не знаємо на щ о! Ми не можемо, чи не хочемо зрозуміти, що як ми самі про себе не подбаємо, то ніхто нам нічого не дасть. Ми мусимо нами до
бре започатковане діло всіма силами дальше про
довжувати та з кождим днем надавати йому біль
ше сили, енергії й розгону, а не припинювати йо
го так, як се роблять ті, що цілий рік чи там може трохи менше побирають собі гарненько свій становий часопис .Голос Д яків" а за него ще й нині або лише десь-щось або й цілком нічого не заплатили.
Сі дяки приносять своєю байдужністю чи може навіть скупарством нашому станови великий сором та зневагу, бо хиба вже навіть найбідній- шого дяка стати на тільки, щоб він раз на місяць міг відломити 40 чи там 50 сот. на свій становий, незалежний орган „Голос Д яків". Ми повинні так точно пренумерату на свій становий орган виси лати, щоб Шановна Редакція ніколи не погребу
вала нас до сего аж просити, благати, взивати і т. п.
Щ о иншого, наколи се діється в якомусь ин- шому органі, там се ще може ввійти, але в стано
вому органі се вже цілком не лицює, воно кидає погане світло на даний стан та понижує його пе
ред світом.
Отже ми мусимо бути в сему році карними й точним и пренумераторами нашого одинокого.
{незалежного органу „Голосу Д яків", ж крім сего не сміємо забувати також й на фонд наш ої преси.
Володимир Мандрика, дяк і дяк. делегат в Лопатииі.
Ж йттБТа^асаШ ввчевкакаекраиі.
На Україні приготовляється кінематографіч
ний фільм, який мас віддати ціле життє та істо
ричну добу Т. Шевченка.
Сценарії фільму укладають М. Ю . Панченко і Бузько. Фільм, який складається з двох великих частин, починається діточими літами Шевченка.
Дієвих осіб виступає в нему більше чим півтора сотні. Всі написи на фільмі вибрані з творів Шевченка.
Крім сего Фільму приготовляється ще дру
гий фільм з життя Шевченка, призначений виключ
но для д'тий. (За „Вістями").
З польського Сойму.
На засіданні Сойму, яке відбулося дня 30.
грудня 1925 р „ пос. М іхальскі реферував справу переведення в 3 держ. банках ревізії найвисшою контрольною палатою держави. Пос. Попель ре
ферував справу Соболєвскогд, який після резигна
ції пос. Кохановича дістав мандат, але не може його виконувати, бо сидить в тюрмі під замітом держ. зради. Сойм ухвалив, що Соболєвскі має виконувати свої посольські обовязки, а щойно на евент. домагання прокуратора, може бути виданий судови.
Після сего дискутовано над законопроектом про чужинців.
Посол Волош ин доказував, що сей закон спрямований передовсім проти Українців і Білору- синів, у відношенню до яких ведеться розбійничу політику. Він протестує проти такого закону, та ставить внесок на його відкинення.
Проти сего закону виступали також посли : Козубський, Гартгляс, Еремич, Кордовський, Вашкевич, Ш ітер 1 Прилуцький.
Великою хибою закону є це, що він не пе
рейшов через конституційну комісію, та що нема в нему згадки, кого належить уважати чужинцем.
Після промови посла Праґера, відбулося го- лусуваннє, яким принятс цілий закон у другому читанню.
Слідуюче засіданнє Сойму відбудеться 12 го січня 1926 р.
Ч. 1 і 2.
4. Г О Л О С Д Я К І В
— — ■ ■ "
Ч о м у се так...?
Доносять нам зі всіх сторін всіх трьох Епархій, що богато священиків виконує
•брядові функції, як: хрест, вивід, похорон і т. п., а крім сего відправляє навіть най- млені Служби Божі без відома й участи дотичного дяка, послугуючись при тім всім леда ким... щоб лиш не дяком.
Дивне явище, що сі священики не хо- тять застановитись над тим, що вони в сей спосіб кривдять дяка матеряльно й мораль
но та відбирають йому спромогу екзистен
ції його самого, а дуже часто також і його цілої родини.
Цікаве, чому се так...?
Чи може тому, щоб в сей спосіб по
будувати так конечно потрібний м і с т з г о- д и між духовенством з одного а дяками з другого боку...!?
Другий
Союз Народів.
Союз Радян. Соціял. Респ. заключне недавно з Туреччиною договір, який політичні кола вва
жають основою другого, себто А з і й с ь к о г о С о ю з а Н а р о д ів , який буде противагою пер
шого, т. е Є в р о п е й с ь к о г о С о ю з а Н а р о д і в.
Д о Азійського Союза ввійшлиби: Араби, Ін дуси, Китайці та Монголи.
Два засуди смерти і 60 літ тюрми.
В останніх днях грудня минулого року скін
чилася у Львові розправа проти 24 селян з коло
мийського ' повіту. Всі були обвинувачені о дер
жавну зраду й инші провини.
Трибунал засудив: Скрибайла Олександра і Костюка Василя на кару смерти.
Дубинського Ю рка на 5 літ тюрми, Теліщука Миколу на 7 літ, Теліщука Івана на 5 ліг, Ількова Миколу на 12 літ, Григорчука Василя на 4 літа, За- яця Василя на 4 літа, Загриловського Івана на З роки, Семчука Василя на 4 роки, Вишиванюка Михайла на 4 роки, Григорчука Ю рка на 6 літ, Черкаса Василя на 6 літ, Григорчука Стефана на 15 місяців.
Разом дістали всі наведені обвинувачені 60 літ і три місяці кари арешту.
В справі засуду внесли оборонці в імени об
винувачених Зажалення неважности і відклик що до виміру кари.
XIV. З їз д Р. К. П.
Дня 14. грудня 1925 р. закінчився XIV. Зїзд Російськ. Комун. Партії, яка під теперішну пору ділиться на дві групи, т. є: на Центральний Ко
мітет і Політичне Вюро партії, та на Ленінградську групу під проводом Зіновєва. На зїзді перейшли резолюції Центр. Коміт. та Політ. Бюра, більшо- стю 559 голосів проти 65 голосів Ленінград. Групи по стороні якої стояв також Каменєв.
Зїзд, який ухвалив богато ріжного рода ре
золюцій та підчеркнув м. и. негативне своє відно- шенне до Л і г и Н а ц і й ід о Л ь о к а р н с ь к о г о д о г о в о р у , уповажнив Центральний Комітет до продовжування п о л і т и к и м и р у , я к о ю п о
в и н н а в и з н а ч а т и с я в с я з а к о р д о н н а п о л і т и к а С. Р. С. Р. (Союза Радянських Соціа
лістичних Ресиублик). .Д іл о ").
Складайте добровільні датки на фонд сво
« ї рідної незалежної преси.
Н а С вятий В ечір.
Смеркаєся. Ослизлий день Між мурами конає
В печи червоний блис огень, А в сінях вітер грає.
Той тихий і сумний настрій Несе мене сьвітами,
І я лечу на крилах мрій Д о батька і до мами.
Сніжок паде, як срібний пух.
Мороз малює к в іт и :
Накритий стіл, в куті дідух, Пустують в сіни діти.
Знайшли собі свистун оріх І свищуть в перегони;
Лящить в устах д ію чи й сьміх, З дзвінниці дзвонять дзвони.
Гей, кілько то минуло літ!
А я так добре чую
Кожухів шелест, скрип чобіт, І щиру пісню тую.
Далекий сьвіг, великий час, Пливуть літа рікою ,
А я все памятаю вас.
Як йдете з колядою.
Щ е й нині чую, як Ю рко Співає: „Б о г предвічний!"
Як сопраном пищить Федько.
Баском реве Зарічний.
Скрипливий, наболілий спів, Такий, як хлопські груди,
■ Оргаиізащйнв жйттб дяків по деканатах.
Повітовий Збір Дяків в Коломиї.'
П о в і т о в и й З б і р Д я к і в коломийського повіту відбудеться дня 27. січня 1926 р. о 11-год.
передполуднем в Коломиї, в домівці читальні
„Просвіти", на котрий то збір всіх Впп. Товари- шів-Дяків цілого сего й сусідних повітів запро
шується.
Дневний порядок :
1) Відчитаннє протоколу з иопередного збору.
2) Справа поправи матеряльного й соціяль- ного положення дяків.
3) Справа зразкової організації дяків.
4) Внески й запити.
Тому, що на сему зборі будуть обговорюва
тися д у ж е в а ж н і та п е ку ч і справи, кождий дяк згаданого повіту мусить обовязково на збір при.
бути. Хто з неоиравданих причин не прибуде, бу де поіменно оголошений в часописі.
Коломия в січні 1926 р.
Волчук Нестор, Марущак Роман, дяк і б. ред. „Г. Д .“ Дяк і дяківськ. делегат
в Коломиї. » Турці к. Коломиї,
Лопатинський деканат, позір!
З б і р Д я к і в лопатинського деканату від
будеться дня 21. січня 1926 р. о 10. годині пе- редполудн. в Лопатині, в салі Т-ва „Просвіти", на котрий то збір всіх Впп. Товириш ів-Дяків сего деканату запрошується.
Головною точкою дневного порядку буде дискусія над стягненнєм роківщини, яку нам забо
ронено при сповіди стягати.
Присутність кож дого дяка на сему зборі є безумовно конечна.
Лопатин, дня 8. 12. 1925 р.
Володимир Мандрика, дяк і дяк. делегат в Лопатині.
Повітовий Збір Дяків в Яворові.
Д р у г и й П о в і т о в и й З б і р Д я к і в де
канатів : яворівського, судово-вишенського, крако- вецького, немирівського й янівського відбудеться дня 25. січня 1926 р. о 11. год. передполуднем в Яворові. Льокаль збору покаже на місци підписа
ний член Комітету Олександер Масюк. дяк і дяк.
делегат в Яворові.
Та хто его раз зрозумів, Д о смерти не забуде!
Щ е й нині виджу, як Федір
„Вінчованнс" голосить.
Втворились двері на розтвір І батько в хату просить.
І починаєся річна У пан-отця гостина, Ціле село єдпасся.
Немов одна родина.
Засіли гарди на лавках, Найстарший на покутю.
Тріщать склянки в сильних руках На стелю мечуть кутю.
Говорять... А слова летять Молитвою до Бога.
Та чи дійдуть, чи долетять?
Щаслива їм д о р о га !
Далекий сьвіт, великий час, Пливуть літа рікою,
Гей! Щ о чувати там у вас?
Чи йдете з колядою ? Чи ще живий Федір. Ю рко, І мій сусід Зарічний?
Чи й нині, як колись, давно, Співають: „Б о г предвічний"?
Чи й нині мерехтять зірки Над хагкою старою?...
Гей, краю мій, не знаєш ти.
Як тужно за т о б о ю !
Богдан Лепкий.
і
Дневний порядок:
1) Відчитаннє протоколу з иопередного Збору.
2) Звіт з Загального Збору Дяків в Переми- шли з дня 29. X. 1925 р.
3) Справа матеряльного положення дяків.
4) Внески й запити.
Кождий дяк зі згаданих деканатів мусить на сей збір обовязково прибути.
Хто до сего часу не вирівнас всіх своїх за- леглостий за 1925 р. як в Редакції „Голосу Д я ків * так і в Виділі, той має сей довг на сему Зборі на руки підписаного Комітету зложити.
Рівнож запрошується на сей збір всіх тих Всеч.
бо.,
яким поправа дяківської долі лежить на серці-За Повітовий Комітет:
Масюк Олександер, Ш умський Григорій, дяк і дяк. дг. в Яворові. дяк і дяк. дг. в Вел. Очах.
Цьорох Микола, Щепанський Евстахій, дяк і д. дг. в Д олгомост. дяк і д. дґ. в Рогізні.
І
Равський деканат, п о зір !
З б і р Д я к і в равського деканату відбудеть
ся дня 21. січня 1926 р. о 11. год. передполуд. в
Раві Руській, в домі читальні „Просвіта", на котрий то збір всіх Впп. Дяків-Товаришів сего деканату запрошується. Справа дуже важна. Присутність кож дого дяка конечна.
Потелич в січни 1926 р.
Мастикар Володимир, дяк і дяк. детсгат в Потеличи.
Скальський деканат, позір!
З б і р Д я к і в скальського деканату відбу
деться дня 21. січня 1926 р. о 11. год. передпол.
в Озерянах, в домі місцевого дякя Вп. Иосифа Жаровського, на котрий то збір всіх Впп. Дяків- Товаришів запрошується.
Справа важна. Присутність кож дого дяка з.
деканату конечна.
З а К о м і т е т :
Заліщук Константин, Жаровський Иосиф, дяк і дяк. делег. в Чорно- дяк і заст. дяк. дел»
кінцях Велик. в Озерянах.
Ірха Михайло,
дяк і секретар в Колиндянах.
