К О Ю / -
Почтову належитість оплачено гуртом.
Ч. 10. (29). _____ Коломия, субота 15. мая 1926. Рік II.
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
В иходить 1 і 15. дн я кож дого місяця.
Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, ВУЛ, МїЦЕ8БІЧа У. 51-
ЦІНИ О ГО Л О Ш Е Н Ь: Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл., ’Д стор. ЗО зл., 1 8 стор. 15 зл., 1 1в сгор.
8 зл., ’.аз стор. 4 зл.
ДРІБНІ ОГОЛОШ ЕННЯ: З а одно слово або його місце 10 сот.
Постійні оголошення мають 20° „
І
знижки а оголошення для дяків- пренумераторів 50°/... О Г О Л О Ш Е Н Н Я притикається
| тільки за попередним надісланйєм і належитости або принайменше за- 5 чету. А н о н і м н и х д о п и с і в
не принимається.
І Р у к о п и с і в не звертаєт ься.
Передплата:
В краю :
Цілорічно ... 6-00 зл.
п ів р іч н о ... 300 „ ч вер тьр іч н о ...150 „ За границею річно . . . 2 долари або їх вартість в (іншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.(аж до відкл. замкнено)
Ціна одного примірника
25 сот.
Наша Редакція з великою радістю складає оцею дорогою н а й щ и р ій ш і п о д я к и всім тим П. Т. П р е н у м е р а т о р а м , Ч и тач ам і П р и х и л ьн и кам „ Г о л о с у Д я к і в “, які з на
годи сегорічного П р а з н и к а В о с к р е с е н з я Х р и с т о в о го зложили її від Себе численні щирі святочні желання й привіти. Се відрадне, рідке явище додає нашій Редакції богато сили й охоти до дальшої праці над поправою дяківської долі та є найкрасшим доказом, що наші П Т. Дяки є аж надто свідомі своєї класової борби, що сила їх солідарности з кождим днем кріншає та що день побіди й радости для Них вже не далеко. ■
Редакція й Адміністрація „Голосу Д я к ів 44.
дяків
(8Страшна матеряльна нужда, яка роз
пустила своє сильне корінне в організмі дяківського стану, шоб знищити до тла йо
го життєві сили а тим самим нанести не- предвиджені шкоди нашій церкві, та тепе- рішна справедлива матеряльно-соціяльна борба свідомого загалу дяків, яка виросла саме на Грунті сеї матеряльної нужди та соціяльного поневолення стану наших, ко
лись славних і заслужених дяків — спону
кали перемиського епископа Преосвяш. Д-ра Григорія Лакоту гірипоручити в „Єпарх.
Відом.“ за цвітень 1926. арт. 90 підчиненим собі оо. парохам та завідателям парохій не
гайно передати в тимчасове посіданнє й у- ж иткуванпє ісццтованим дякам перемиської Епархії від 2 - 5 гектарів (від около 4 —10 моргів) ерекц. грунту.
В виду повисше сказаного повинні до
тичні дяки перемиської Епархії негайно, у власному інтересі зголоситися у своїх оо.
парохів чи завідателів парохій та зажадати від них зреалізування повисше згаданого Еписк. розпорядку.
Наша редакція, передаючи з великою радістю оцей правдиво—християнський пер
ший крок Новопост. Епископа в напрямі по
ліпшення дякізської долі — загалови дяків до відома, не може промовчати тут також і того, що сей розпорядок на неіспитованих дяках зробить дуже відємне й пригноблю
юче вражіннє, позаяк не дає їм того, на що вони, як також вірні й щирі слуги цер
кви, собі в певній мірі заслужили.
Щ об вже в зародку усунути всякі евен- туальности, які моглиб повстати в наслідок неузгляднення неіспитованих дяків у відно
сному розпорядку, наша редакція, як оди
нокий чинник, в якому концентрується ідео- льогія всіх гр. кат. дяків в межах і поза межами польської держави, просить тут на сему місці в імени всіх сих іспитованих і неіспитованих дяків, шоб Всесвітлійший і
Прессвящений Еписк. Ординарят в Пере
мишлі зволив ласкаво — остаточно гіідпевни- ми умовинами — так ; неіспитованих дяків наділити відповідною ^кількістю ерекц. ґрун
тів по думці згадано'-о розпорядку.
Сей перший реальний крок Повопосга- вленого Преосвяіценого Владики Д-ра Гри
горія Лакоги в напрямі поправи нужденної дяківської долі витає цілий загал українсь
ких дяків, який гуртується під прапором свойого незалежного органу „Голосу Дя
ків" як з найбільшою радістю та бажає Се му правдизому Наслідчикови Христа богато сили, здоровля та добрих успіхів в наміре- ній християнській прані.
Рівночасно сей загал дяків звертається до Всесв. й Впр. Митрополичого Ордина- ряту у Львові та Єпископського Ординаряту в Станиславові з многократною з ряду го
рячою просьбою, щоб Сни зводили ласка
во в тепер, тяжкому часі пійти на зустріч найсправедливійшим економічним постуля- там своїх дяків, нзділюючи їх зараз тимча
сово відповідною спільністю ерекціональних Грунтів.
В кінці наша редакція висловлює в і- мени всіх згаданих дяків щирі признання Шановному Виділови Т-ва „3. П. Д ." в Перемишлі, який Своїми меморялами та авдієнціями у Всесв. і Впр Еписк. Ордин.
причинився в певній мірі до здійснення по
висше згаданих дяківських постулатів.
„Азі есьмі дайм пастирі".
Кождому дякови відомо, ідо Г. Н. Іс.Христос знав добре що будуть пастирі двоякого рсда, а саме: добрі, які любитимуть своїовечки, як самихсе- бе й не пожалують віддати за них все, що .мають, та лихі-наємники, я к іл к йтимуть лише шкіру зі сво
їх овечок а про їх с , ю цілком не подбають, хо- тяйби їх всіх і в ьки позагризали. Добрий пастир викопує приказ сг "ого пана, а лихий ні, бо він приказ свойого пана читає лише своїм овечкам, а
сам його цілком не виконує. Він не хоче знати слів св. Письма, яке м. и. каже:
„Хт о говорить, що Бога любить, а брата во Христі ненавидить, то л о ж ь єсть". (Посланіє св. Івана Богосл.).
Ми дяки аж надто добре бачимо в свойому життю одних і других пастирів. Бачимо справді правдивих пастирів Христового Стада, але бачимо й дуже богато .йаємників", до яких безперечно на
лежить сей пастир, котрий своїм овечкам послід- ний кусок тяжко запрацьованого чорного хліба відбирає та про якого була поміщена вже допись в 12. числі нашого незалеж ного органу „Голосу Д яків", зминувшого року під заголовком : ,Д а не- заградиши устень вола молотяща". Св. апостол Петро в свойому посланню наказує:
„Пастирсй Багиихь умоляю я, сопастирь.
апостоль. свидітель Христовихь страданій і Єю слави: „Пасате стадо Боже, яке у Вась, надзи
райте за нимь охопіно не тілько для своєї кори
сті!, но ізь любви, і не пануйте надь наслідісмь Божимь, но подавайте добрий примірь свойому стаду!"
Чи нам дякам потрібно ще більше знати, як добрий пастир має поручене йом> стадо догляда
ти? Такими прикладами можна заповнити сотки сто
рінок часоп. а не одну. Щ о на се скаже тих кількох Впп. Товаришів-Дяків, які свойого часу ставили на своїх зборах внески, щоб наша Хв. Редакція .Г о лосу Д яків“ не помішувала .разячих артикулів" ? Я тут мушу піднести, що в нашому органі .Голосі Дяків“ жадин свідомий читач разячих ар
тикулів не знайшов і мабуть не знайде, бо наша Хв. Реаакція руководиться справедливістю й прав
дою, а що когось справедливість і правда разить і коле в очи, то се вже хиба не є вина Редакції.
Недавно припадково попав мені в руки про
токол Збору Дяків тухлянського деканату з дня 4.
січня 1926 р. з якого я довідався, що Збір вислав депутацію з 5-х дяків до там. декана о. Качмар- еького з просьбою, щоб пояснив, на якій підставі він мав донести до Митр. Консисторії, що жаден*
дяк з тухлянкького деканату не заслуговує на при
хильне заопініованнє його просьби о стабілізацію, та що жаден з них не відповідає дяківському званню.
Тепер я піддаю під загальний осуд чесного Загалу Дяків, чи можливе се, щоб на 18 дяків ці
лого тухлянського деканату не було ані одного, який не відповідавби дяківському званню та не заслуговував на стабілізацію?
и А крім сего запитую о. декана Качмарського, чи його вороже відношенне до дяків цілого сво
його деканату має бути тим чинником, який має будувати міст згоди а\іж священством з одного а дяками з другого боку ? Дальше буде.
Дяк. Подоляк.
2. Г О Л О С Д Я К І В
Ч.
10.Через Київ до Коломиї.
Дня 4. мая 1926 р. отримала Редакція „Голосу Дяків* від Вп. Володимира Поврозника, дяка в Мо настирку, реклямацію деяких чисел нашого органу, яка — мабуть тому, що заадресована виключне по українськи — відбула ось яку дорогу: Дня 20 цвітня 1926 р. вийшла з Рави Руськ., дня 25. цвіт
на 1926 р. прибула до Київа, а дня 4. мая 1926 р.
до Коломиї. Цікаве, чи почт. уряд в Раві Руській не міг вже знайти нікого в себе, щоб прочитав у- країнську адресу, але мусів вислати її в тій ціли аж до Київа, через що заподіяв нашій Редакції свойого рода моральну шкоду, бож дотичний пре- нумератор хиба не виробив собі додатнього по няття про нашу редакцію, не одержуючи від неї в протягу двох тижнів жадної відповіди па свою реклямацію.
Дирекція Почт і Телєгр. у Львові повинна звернути на се свою увагу.
В ід о зв а .
Щ о часопис „Голос Дяків* дуже часто про
падає такі між своїми людьми в селі, та що уряди громадські не стараються його на час або таки й цілком кому належить доручити, нехай послужить одна з многих відповідий почтових урядів, яку по
мішуємо отут в оригіналі, а саме:
„Ь. 112. Кгозсіепко коїо СЬугои/а сіпіа 14/4. 1926.
Цо
Цгг^сіи росг1ои,'Є£>о ю К о їо т у іі1
Оііпозпіе Но р із т а г 13/4. Ьг. Ь. 53/9 роуласіа- т і а віч, іе па<1езДе сгазо р ізта „Ноіоз 0)акІи>* осі- зуіа зі? 4і гаткпі?1еі ІогЬіе сіо £ тіп у Ьізко^аіе осі кібге} кіисг т а пасг. £ тіп у р. Кіосек.
К екіотапі іезі оЬі?(у кагЦ ргепитегаїу — Ьга ки сгазо р ізта 4і Іиі. Цгг^сігіе р о с гіо и у т піе г^іо- зіі — реіпа ііозс е£гетр1аггу пасіевгіа і осіезіапо зезіутаіусгпіе сіо § тіп у Ьізком’аіе.
ОЬеспіе зкіегоиіапо гекіатап іа сіо Цгг?с1и £ тіп - пе£о 4і Б ізком аїет, с е іе т роЗ)?сіа гаІвдаїдсусЬ І а т сга зо р ізт ". Підпис нечиткий.
В виду повисше сказаного Редакція „Голосу Дяків* просить всіх своїх П. Т. Пренумераторів, щоб они старалися провірити на місцях, хто їм часопис забирає та заподати його нам в ціли по- тягнення до судової відповідальности, позаяк на
ша редакція через друк великої надвижки примір
ників, головно для рекля.мацій наражує себе на не- повернені шкоди.
З рекламаціями належить звертатися виключ
но лише до своїх почтових урядів.
Редакція й Адміністрація
„Голосу Дяків*.
Демко Вагилевич.
На сій ілюстрації бачимо зновз одного з на
ших перших молодих співробітників та ідейних працьовників на грунті організації дяківського ста
ну та поправи його тяжкої долі.
Вп. Демко Вагилевич прийшов на світ дня 27.
жовтня 1899 р. в Ясени Горішн., декан. Гіерегинсь- ко а службу дяка обняв в Ясени Долішн. в 1917.
Дописі сего нашого Ви. Співробітника визна
чуються м. и. здорове ю думкою, отвертістю та щирою лю бовію ближнього, а надто відкривають в Нему талан незвичайного співробітника свойого незалежного станового органу та геніяляного пра- цьовника на грунті дяківської організації.
Зміна посади.
Вп. Возьний Василь, дотеперішний дяк в Вербівцях, пч. Вудзанів, перенісся до Чортівця, пч Обертин і обняв там дяківську посаду.
Лист з Канади.
На днях дістала наша Редакція від одного з наших П. Т. Пренумераторів з Канади листа, якого уривок з огляду на його інтересний зміст отут по
мішуємо: \
„Т о го п іо , О п і., Сапаба, 8. IV. 1925.
Хвальна Редакціє „Голосу Дяків !*
Хв. Редакція просила мене свойого часу, шо- б я написав дещо про житте тутешних дяків.
Дуже мені прикро, що не можу сего зробити, а то з тої простої причини, шо дяків в Канаді є ду
же мало, а до того ще й дуже порозкидувані по широких просторах сего краю. Тому то про якусь дяківську організацію в Канаді, покищо думати не можна.
Житте дяків як в Канаді, так і в Америці є досить важке. Коли в „Старому Краю* дяк має обо- зязо к пильнувати виключно церкви, то тут за мо
рем, річ мається цілком інакше : тут кождий дяк мусить крім церковних обовязків ще обовязково виконувати й обовязки українського громадянина.
Він мусить вечерями по 2 або й 3 години вчити дітий по українськи читати, писати й числити, а надто історії й географії України. Також мусить обовязково засновувати й провадити аматорські гуртки та час від часу уряджувати аматорські пред
ставлення й концерти.
Дуже мені дивно, шо дуже мало бачив я і- мен дяків з Канади й Америки на сторінках на
шого незалежного органу „Голосу Д яків*. Для- того прошу ласкаво, наколиб се по Вашій думці було влучне, подати в одному числі нашого до
рогого органу „Г. Д .“ спис всіх дяків передплатни
ків з Канади й Америки. Може й се в певній мірі причиниться до сего, шо тутешні дяки скорше за
інтересуються собою та своїми товаришами в
„Старому Краю*.
В кінци складаю Вам Вп. пане Редактор щиру по
дяку й признанняза Вашу мозольну праию й труд для добра дяківського стану. Дай Боже, щоб Ва
ша праця увінчалася як найкрасшими успіхами.
З правдивим поважаннєм Микола Юречків,
дякоучитель.
Надіслане з микулинецького дек.
Хвальна Редакціє!
Прошу ласкаво помістити в нашому часописі
„Голосі Д яків* слідуючу допись:
„На день ї ї . жовтня 1925 р. скликано було Збори Дяків микулинецького деканату доМ икули- нець в справі роздачі шематизмів і друків до ста
білізаційних подань. На зборі явилось заледви сі
мох дяків, ввиду чого не мож було справи як слід полагодити.
ФЕИЛЄТОН.
І в а н М а й б а, дяк.
Дещо про наш церк. спів.
(Продовженнє).
Мені оповідав один зі світової слави співаків, що нім він зачав учитися практично співу, то його учитель перед тим, цілий рік вкладав йому вуста, межи зуби відповідної величини деревце й так казав співати гами— скалі, та що се вже так було йому навкучилось, що хотів раз на все перервати науку та втікти до дому. Учитель але, наколи се спостеріг, вплинув на него й заохотив до терпе- ливости, яка увінчалась бажаними успіхами. Отже, м іж співом — а співом є велика ріжниця, а щоби добре співати, то треба вчитися в доброго учите
ля. Справді є відповідні підручники співу, але без практичної науки не дуже то велика з них користь.
Я чув недавно спів одного самоука, який тим
часово заступає місце дяка, і набрав вражіння, що се не співає дяк в церкві, але звичайний парубок вечером на селі.
А наші 0 0 . Василіяне в Жовкві помістили свойого часу в одному з чисел „Місіонара* до- словио та ке : „Па шевця треба вчитися три роки, а дяківства можна вивчитися за б місяців*. Гей, чи се не кпини...!? А може дотичний автор дійсно не має поняття ані про дяківську, ані про шевську науку. Він мабуть не знає, що доки на пр. шев
ський майстер покаже ученикови шевську роботу, то насамперед через цілі й рік послу г^єсь ним, а
щойно потому показує йому, як латку пришити, кілок забити і т. п. 1 наколи вже такий ученик о- держить дипльом на челядника, то щойно тоді йде на кількалітну практику, а після неї аж стає май стром, і отвирає свій варстаг.
А в нас є справді де неде ще такі „дяки* що ледво де що підхопили з дяківства від таких му
дрих, як і вони самі, тай вже називають себе да ками, свойого незалежного органу не пренуме- рують, на збори не підуть, бо вони й так „мудрі*, а надто бояться, щоб „ксьондз не гнівалися* на них. Тому то в нас церковний спів на такому низь
кому степені розвою, що аж жаль збирає. А вину за се поносять лише ті, що мали стояти на сто
рожі розвою церковного співу й дбати, щоб його авторітет набирав сили а не підупадав. Думаю, що й се є одною з многих причин, що наш нарід ходить по чужих „відпустах*, тратить там тяжко запрацьований гріш, а потому й переходить на ін ший обряд.
Вибачте Д орогі Читачі, що я може трохи за широко тут розписався, бо наколи чоловік вискаже бодай в части те, що відчуває, то якось аж лекше на душі й на серці стає.
У нас часто можна почути, що там — а там засновано хор. Се є дуже гарно, лише не знати, чи богато з сих хорів вивязується як слід зі сво
його завдання. Бо хор без добрих, сильних і в повними тонами низких позицій басів, а так' са
мо без легких і високих мужеських тенорів а не щойно переходячих мутацію хлзпячих голосів, [не є хором. Красше в такому випадку вже вдово
литись терцетом.
Доки ми не чули „басів* наших Братів-При- дніпрянців, доти ми вдоволялись нашими, навіть слабими барітонами, та думали, що то вже вповні вистарчаючі баси.
Ще раз кажу, що без добрих, сильних і з повними низькими позиціями басів (що найменше низьке £—ї —с) хор не є правдивим хором — хиба його імітацією. Дальше, при науці так хорального, як і самолівкового співу треба дуже, а дуже вва
жати на склад уст, які мають бути прилично й природно заокруглені в трубку — без їх викрив
лювання й розширювання. Поодинокі слова, ба навіть і звуки мають вимовлятися так, як написані:
а, і, о, у, и 'і пр„ а не інакше.
Спів, головно самолівковий належить зачинати мірно, потому переходити в „сильно*, а кінчити постепенно „пяно* так, щоб се виглядало як від- голос в лісі. При діріґованню не вільно дуже ви
махувати руками, але легкі} й не дуже помітно да
вати знаки, та призвичаїти хористів, щоб они самі зуміли вичислювати собі удари, а через се будуть менше робити ошибок. Як то на пр. смішно й не прилично виглядає, особливо на похоронах, нако
ли дірігент, дірігуючи хором, іде задом вперед і вимахує руками. Огже тому то співаки повинні бути призвичаєні до кроку, або бодай уважати на крок дірігента й після него числити удари.
Сим разом навів я бодай найпотрібнійші Й найгіримітивнійші правила при співі, а пізнійше на
пишу дещо більше.
К о п е ц ь .
ч. ш Г О Л О С Д Я К І В
3.Стараннсм Комітету, в склад якого ввійшли Впп.: Семен Ландяк, дян з Микулинеиь, Іван Чи
кало, дяк з Березовиці Вел. і Василь Клава, дяк -з Острова Терн, відбулося дня 1. грудня 1925 р.
в Мишковичах Богослуженнє за душу бл. п. Івана Коломиї, бувшого дяка в Луці Вел., на котре то богослуженнє запрошено всіх дяків сего деканату, щоб, крім останньої прислуги Небіщмкови, також і деякі актуальні дяківські справи полагодити, алей тут Комітет завівся, бо на Богослуженнє прибуло -заледво 5 дяків, а саме: Впп. Семен Ландяк з Ми- кулинець, Василь Клава з Оетрова, Микола Мель ничук з Буцнева, Петро Васильків з Мишкович і Я. Н. з Луки Вел.
Оправдався лише один дяк, а ним є: Ви. Іван Чикало з Березовиці Вел., а де решта? спить...?
Службу Божу відправив Впр. о. Чубатий, мі
сцевий сотрудник і завідатель Луки Вел. а місце вий хор піддіреґентурою тамошного дяка Вп. Петра Василькова, як найкрасше вивязався зі свойого завдання. На Богослуженню були також і місцеві парохіяни, які дивувались, що так мало дяків при
було на Богослуженнє за Небіщика.
Острів, 4. грудня 1925.
Василь Клава, дяк з Острова к. Терн.
в заступстві делегата.
Організаційне життв дяків по деканатах.
Збір Д я ків лопатинського декан, відбудеться дня 22. 5. 1926 о 11. год. передпол. в домі .П р о світи* в Лопатині, на котрий то збір всіх Впп.
Дяків сего дек. запрошується.
Володимир Мандрика, д. і дґ. в Лопатині.
Бобрецький деканат.
Дня і. лютого 1926. р. відбувся Збір Дяків бобрецького декан, в присутности всіх дяків — з виїмком 4-ох, які своєї неприсутности до нині ще
не оправдали.
Збір відкрив Вп. Михайло Підлужевич, дяк і _дяк. делегат з Підманастира, загріваючи всіх при
сутних до спільної Й щирої організаційної праці.
ГІредсідником збору вибрано Вп. Климкова Григорія, дяка з Вильхівця, а секретарем Вп. Ку- зика Іьана, дяка в Борусеві після чого відспівано .Ц арю Небесний* та ухвалено слідуючу резолюцію:
Вибрати делегацію до їх Впреосв. КирАндрея у Львові, з просьбою, щоб їх Впреосв. заопікувався матеряльним і соц яльним положеннєм Дяків, голов
ою в тому напрямі, щоб приказав наділити дяків тимчасово відповідною скількостю ерекц. Грунту, щоб заборонив підчиненому собі духовенству са
мовільно усувати дяка з дяківської служби, яку він дуже часто без перерви більше чим 20 літ сум- лінно й щиро виконував, та щоб гіриняттє й усу иеннє дяка з посади було в певній мірі залежне від даного '•тс варишення дяків.
Збір закрито о 1-шій годині сполудня і з на
годи 25-літного ювилею вступлення на архієрей
ській престол відспівано Тх Ексц. Кнр. Андрего .Многая літа...'
Бібрка, дня 1. лю того 1926.
Предсідник: Секретар:
Климкович Григорій, Кузик Іван, дяк в Вільхівци. дяк в Борусові.
Подлужевич Михайло, дяк і дяк. делєг. в Підманастирі.
Лопатинський деканат.
Збір Д я к ів лопат, декан, відбувся дня 2. II.
1926 р. в Лопатині в домі місцевого дяка Вп. Во
лодимира Мандрикі в присутности всіх дяків декан, крім 2, які свою неприсутпість оправдали.
Предсід. Збору вибрано Вп. Миколу Смаля, дяка з Хмільна, його заступи. Вп. Онуфрія Марке
вича, дяка з Щурович, а секр. Вп. Івана Стефано-
•ва, дяка з Ляшкова. Після сего забрав голос Вп.
В. Мандрика, поясняючи зібраним, що моральна вартість дяків значно піднеслася, але на жаль не всі дяки се розуміють і не вміють як слід оці нити, та що здобутки сеї моральноївартости про
являються в своїх органах .Голосі Дяків* і .Д як.
Від.*, службовій прагматиці, Шематизмі Дяків, при
мусових іспитах, стабілізації й уніформах.
В дискусії над найбільше пекучою та най важнійшою справою, себто над морально-соціяль- ним питаннєм сконстатовано, що ся справа, завдяки чише енергічній та доцільній праці нашого неза
лежного органу .Голосу Дяків" та співпраці цілого загалу дяків, що гуртуються г.ід його прапором, а з окрема його Впп. Співробітників посунулася
значно вперед, та що є всі дані на скоре зреалі- зування сих найважнійших дяківських постулатів.
Тут секретар збору Вп. Іван Стефанів, дяк з Ляш
кова відчитав у 18., 19., 20. і 21. числі .Голосу Дяків* артикули про висилку й звіт дяківської де
путації до Варшави, а надто півурядове письмо Міністерства Рільних Реформ вислане окр. зем. у- рядом у Львові Ле К. 8107/26 з 15. січня 1926 р.
Крім сего відчитано обіжник Виділу Т-ва .В. П. Д .’
з дня 21/1. 1926 про вибір делегата на день 8/2.
с. р. до їх Високопр. Митропол. в справі скасу
вання роківщини й карток при сповіди.
Вп. Прокіп Ковальчук, іспит, дяк з Батієва, вносить жалобу на свойого парохв, який не хоче виставити йому потрібного свідоцтва бездоганної дяківської служби.
В кінці вибрано Ювілейний Комітет а в склад котрого входять: 1) Вп. Волод. Мандрика, 2) Вп.
Прокіп Ковальчукі 3) Вп.Вартоломей Тимчишин, дяк з Завидча, й назначено час Ювілею для Вп. Ве
терана Миколи Смаля, дяка з Хмільни на день 22.
мая с. р. (Перенесеннє мощей св. Николая) а для Вп; Ветерана Онуфрія Маркевича, дяка з Щ уро
вич на день 25. червня с. р. (Преп. Онуфрія Вел.) Щ об сі ювілейні торжества красше звеличати зор
ганізовано хор дяків, сильний 12 осіб.
На сему збір закрито й з нагоди 25. літного ювілею вступлення на митроп. престол відспівано їх Висопр. Кир. Андрею .Многая літа...!“
Лопатин, дня 7. 2. 1926 р.
Предсідник: Секретар:
Смаль Микола, Стефанів Іван, дяк в Хмільній. дяк в Ляшковій.
Мандрика Володимир, дяк і дяк. делєг. в Лопатині.
Зі світа.
Союз Народів. На 6. вересня с. р. має зібра
тися конференція в ціли зміни статуту Ради Союзу Народів. На основі сих змін члени Ради ділилибся:
1. на сталих. 2. півсталих і 3. несталих. До 1.
малиб належати: Англія, Франція, Німеччина й Я- понія, а крім сего також Союз Радянськ. Соц.
Республик та Америка, наколи вони приступлять до Союзу Народів. Д о 2. малиб бути вибрані на 6 літ з правом поновного вибору Польща й Ес панія. Д о 3. малиб бути вибрані на 3 роки без пріва поновного вибору всі нрочі малі держави.
Проти сеї зміни виступає Еспанія, яка хоче бути сталим членом Ради.
Союз Радян. Соц. Респ. уважає Союз Наро
дів збіговищем капіталістів та каже, що замісив Союза Народів красше булоб утворити Зєдинені Соціалістичні Держави Европи.
Радянський уряд повідомив Польщу, що пе
рериває з нею всякі переговори, бо вона заклю- чила військову угоду з Румунією проти них. Не
давно заключив радянський уряд союз з Німеччи
ною, до якого мас ввійти також і Литва. Ходять слухи, що радянськ. уряд потвердить Литві право до Бильна, защо Литва відступить Німеччині Клайпеду.
Німеччина після заключення союзу з радян.
урядом приготовляється до заключення такого со
юзу також з Туреччиною. Президент держави Гін- денбург видав недавно декрет, який приказує дер
жавним установам вживати по при республикансь- кий (червоно-чорно-жовтнй) прапор також і цісар, ського (червоно-біло-чорного) прапора. Проти сему вчинили великий крик німецькі ліві партії. Сі партії виступають також проти признання відш ко
дування був. німецьк. цісареви, королям і князям за сконфісковані їм великі маєтки в часі револю
ції, бо по їх думці сі володарі втрутили Німеччину в сю страшну війну.
Франція вже так ослабла, що лиш трохи те
пла. її франк біжить слідами небіжки польської марки. А се нагнало Французам великого страху.
До сеї біди ще війна в Марокку не щаститься а Америка рішучо домагається від неї сплати довгів в квоті 4.000,000.000 (чотирох міліярдів) долярів.
Після довгих торгів Америка згодилася, щоб сей довг був сплачений в 62 роках, але мимо сего на француському працюючому народі терпне шкіра, бо він знає, що сей великанський довг прийдеться не кому иншому, лише йому самому заплатити.
Одинокими, що потішають француських гро
мадян є комуністи. Вони кажуть, т о незадовго вибухне в Франції революція, в часі якої вони
прийдуть до влади та уневажнять всякі довги. В виду сего число комуністів в Франції росте з дня на день.
Англія як се ми вже повисше згадали в ни- нішному числі, переживає загальний робітничий страйк, якого історія не памятає. Англійський уряд є тої думки, що сей страйк не є нічим иншим, як тільки війною між теперішним буржуазним дер
жавним ладом а новим комуністичним устроєм, ї тому то всіма силами старається його зліквідувати.
Хто побідить, нині годі сказати. Наколиб побіди- ли страйкуючі робітники, то комуністи взялиби тоді верх не тільки в Англії, але також і в цілій Европі. Нехай організація англійських робітни
ків та теперішний генеральний страйк, прого
лошений ними — буде для всіх нас великою науко ю !
Румунія. Тут маються відбути в коротці ви
бори. Щ об опозиційні партії не могли повести ВІД
ПОВІДНОЇ агітації, румунський уряд оголосив в цілі»
Бесарабії та північній Буковині стан облоги. От- так виглядає циганська справедливість.
Польща переходить тепер найвисшу точку загальної крізи. Крім упадку золотого упав також уряд Скшиньского. На його місце повстав новий уряд Вітоса, якого становите також не дуже пев
не, бо має богато противників. Сей уряд склада
ється з самих вшехполяків і гіястовців. Польський часопис „Сгаа* нарікає, що в польському війську нема карности, бо недавно сержант застрілив був.
міністра Ліндого, а тепер в Жовкві вахмайстер уланів Кісілєвскі застрілив свойого полковника О- бедзінского, мовляв за те, що той призначив був його за якісь там надужиття до звіту (рапорту).
Всячина.
Племя карликів.
До бельгійського Конго (в Америці) виїхала наукова експедиція, зорганізована природничим му
зеєм в Ню-Иорку. Дослідники зацікавились племе- немІтурі-Пігмієн,які стоять там на такім низькім рівні розвитку культури, що можна сумніватись, чи вони взагалі розмовляють якоюсь мовою.’ Є це карлики, яких цілком безвязні згуки подобають на згуки німих людий. Вони живуть у вічному жаху перед Неграми, які нападають на їх оселі та забирають їх діти, подібні величиною до маленьких ляльок на те. щоби діти Негрів мали чим бавитись.
Чоловік—водограй.
Медичному комітетови в Парижі представлено чоловіка,3якого можна назвати чоловіком-сикавкою або чоловіком-водограєм. То є двайцятьтрилітній мущина, який легко може випити чотири літри во
ди, а потім довільно випускати її через уста етру
ск; високою на два метри.
Досліди доказали, що шлунок того чоловіка зовсім нормальний. Він має тільки здібність довіль
но розширюватися. Воду із нього випускає той дивний чоловік в той спосіб, що стягає болону, що находиться між грудною кліткою і черевною ямою, так звану діяфрагму і скорчує довільно му
скули шлунка. Але цього кожний не потрафить.
Дитина з одним оком.
В Драгайлові (Герцеговина) породила одна селянка дитину з одним оком на середині чола.
Дитина жиє й тішиться повним здоровлєм.
ЗСовихки.
5 міліонів страйкуюч. в Англії.
Дня 4. с.м. вибух в Англії генеральний страйк, в якому бере участь около 5 міліонів робітників.
В наслідок сего станули фабрики, зелізниці, кора
блі, копальні і т. п, і т. п., одним словом цілий рух завмер, а ціла Англія виглядає неначе після воєнної інвазії. Страйкуючі домагаються м. и. від
повідної платні та націоналізації копалень, себто конфіскати їх у приватних підприємців на користь загалу. Німецькі й Чехословацькі вуглекопи піддали думку, щоб анґлійськ. робітникам прийшли в по
міч робітники цілого світа, проголошуючи міжна
родний страйк на цілій кулі земській. Такого страйку, який вибух тепер в Англії, історія не памятає. *
І лікарі страйкують.
В Лодзі й Кутні застрайкували лікарі Каси Хорих. Причиною страйку є те, що Управи Кас Хорих залягають з виплатою їм поборів. (О. Р. 7769)
Складайте добровільні датки на фонд сво
єї рід н о ї незалежної преси.
