Лочтову належитість оплачено гуртом.
Ч. 11. (ЗО). Коломия, вівторок 1. червня 1926. Рік II.
Адреса Редакції й Адміністрації: Коломия, вул, МіЦКвВІЧа Ч. 51-
Незалежний, аполітичний, безпартійний, становий часопис.
Виходить 1 і 15. дня кождого місяця.
ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 зл., % стор. ЗО зл., % стор. 15 зл., '/іа стор.
8 зл., стор. 4 зл.
ДРІБНІ О ГО ЛО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.
Постійні оголошення мають 20%
знижки а оголошення для ляків- пренумераторін 50" 0.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я примішається тільки за попередним надісланнєм належитости або принайменше за- чету. А н о н і м н и х д о п и с і в
не принимається.
Р у к о п и с і в не звертається.
Передплата:
В краю :
Ц іл о р іч н о ... . 6’00 зл.
піврічно ... 300 „ чвертьрічно... Г50 „ За границею річно . . . 2 долари або їх вартість в йншій валюті.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951. (аж до відкл. замкнено)
Ціна одного примірника
25 сот.
Роювиии сіврти Франка.
Український Народе!
Цього року 28. травня минає десять літ з тої хвилини, як замкнув на віки стомлені очі найбіль
ший поет української галицької землі — Іван Франко. Десятиліття смерти Цього Великого Поета
— того незрівняного Каміняра поступу, того нео ціненого Творця української національної культури, яким був франко, мусить відсвяткувати цілий укра- їнськив нарід достойно та гідно.
Франко виступив на поле праці для народу тоді, коли на полі цьому все підлогом лежало, а сам нарід пропадав у гіркій н\ж д і та падав жер
твою визиску. Д о того сповивала Його безпро
світна темрява.
Франко був перший із тих, що відважно взя
лись за прочищення запущеного облогу українсь
кого життя, взялися за відсвіження задушного по
вітря. Праці треба було не мало, треба було її всюди, на кождому полі, бо скрізь була мертва пустка. А тому не диво, що франко працював і на літературному полі й займався наукою, був гр о мадським діячем і політиком, був вічевим бесідни
ком і публіцистом. Працював у своїх і в чужих.
Але в тих останніх тільки тоді, як що вони ста
вали в обороні покривджених і поневолених та визискуваних мас. Завзята й невпинна боротьба за існування, тяжкі тюремні мукн, ворожнеча до Його праці навіть серед своїх, жадоба знівечення праці з боку чужих — оце ті моменти, що скла
далися на життя Поета.
Та всеж прийшов час, коли посів Франкової праці дав багаті плоди. Його ідеями, Його творами перенялася передовсім наша молодь. На суспіль
ному й політичному полі виховав Він собі гідних заступників. Вони повели свою працю тими шля
хами, на які її напровадив їх Великий Учитель.
Останні літа Франкового життя були одною жахливою мукою. Поет і Учитель знемігся. Пере
втома наслідком невпинної 40-літньої праці для народу і важка недуга поконали Його. В часі ве
ликої війни Його не стало.
Тлінні останки Поета спочили на Личаківсь- кому цвинтарі у Львові, а на Його могилі не має й сьогодня відповідного та гідного того Великого Українця памятника. Чиж не сором це для народу, якому щиро віддав Франко все, що тільки мав найкращого та найблагороднішого в Своїй глибо
кій скарбниці духа ? Чи не сором для нашого по
коління, що виховалося на Його творах, що пило без упину з криниці И сго великого знання, що ви
ходило в світ культури при допомозі Його провід
них праць, що на Франкових зразках плекало нові цінности, що йшло на стрічу правді, на стрічу волі тільки шляхами, що пробував їх Франко, тому по
колінню, що Франкові мрії вважало своїми мріями, поколінню, що проливало кров і сміливо йшло, з печаттю Його духа, з серцем повним Його ідеалів, на муки і смерть ?
Великий сорокаміліоновий український нарід дасть напевне з нагоди десятиліття смерти Франка наглядний даказ на те, що вміє шанувати своїх ве
ликих учителів і духовних провідників.
І саме для достойного вшанування десятиліт
ніх роковин смерти Поета повстав у Львові, — де Франко жив і працював, де творив і страждав, де горів і погас, — Головний Комітет, в склад якого
Відозва.
Проситься вирівнати решту залеглостий за 1925 р. і перший піврік 1926 р.
Хто до кінця червня с. р. не вирівняє залеглостий буде наразі напятнований в часо
писі а наколи й се не поможе то здержиться Йому дальшу висилку часопису а справу довгу передасться куди належить. Кождий П. Т, Пренумератор повинен старатись, щоб з пренумератою не залягав, бо лекше раз на три місяці вислати 150 зл чим потому більше нараз за кілька кварталів. Також кождий П. Т. Пренумератор, що залягає з передплатою, повинен дуже добре зрозуміти, що Він чи нині чи завтра заплатити му
сить та що красше полагодити справу зараз добровільно чим чекати на примус.
Редакція розуміє дуже добре теперішнє тяжке положенне дяків, але не може зрозуміги сего.
чомуто не мож на становий часопис відложити місячно таку маленьку
квоту, як 50 сотиків!? Редакція й Адміністрація
- - - - - ■ " ... - ...- увійшли представники всіх українських культурних, освітніх, наукових та гуманітарних установ з і али- чини, Волині, Холмщини, Полісся і Підляшша.
Комітет поставив собі за завдання поглибити й поширити в масах українського народу культ Великого Франка. Найвзжнійшим засобом до того є добрий вибір із творів Поета і популярний жит
тєпис Його, що познайомив би читачів не тільки з важким життям, але й з творчістю нашсго По
ета. Видання цих необхідних книжок Комітет уже почав, Каші широкі народні маси до тепер мало знали Франка, хоч і читали з приємністю Його твори. Але часто і селянин, і робітник, читаючи їх, не все здавали собі справу з того, що автором тих прегарних оповідань та повістей, задушевних поезій і популярних книжеч к для народу був один з найбільших Українців, щирий син самого народу, син коваля з Кагуєвич дрогобицького повіту, ко трий за ціле своє життя не бачив перед собою
ніякого особистого щастя, найменшої особистої вигоди, а працював тільки на добро свого нещас ного поневоленого народу.
Та всеж само видання творів й життєпису Франка не вистарчнть для поглиблення й пош и
рення культу того великого Учителя й Провідника українського народу за останніх 50 літ. А тому Комітет визначив час від дня смерти поета, тоб-то вів 28. травня по кінець вересня 1926 р. цілком посвятити дня вшанування памяти Франка уря дженням академій, концертів, викладів, присвячених Його ламати, святочних вистав, зборів і т. д. Сам день смерти Поета Комітет постановив проголо
сити вільним від науки у всіх українських школах та посвятити той чи: на виклади про життя й тво
ри поета. Для проведення цього і в державних школах поробить Комітет відповідні заходи перед шкільною владою. В часі між год. 11 — 12 дня 28.
травня мають припинитися заняття по всіх укра
їнських товариствах і установах, а ца година має бути присвячена памяти Великого Українця.
На день 30. травна (неділя) призначує Комі тет святочні сходини, присвячені памяти Франка, по всіх українських читальнях .Просвіти* і по всіх культурно-освітніх установах краю, а дня 6. червня відбудеться у Львові святочна Академія.
Комітет порішив в цьому році за всяку ціну закінчити справу будови памятника намогилі Франка.
Справу, яка тягнетьса ше від 1917 р. і яка через воєнні й иниіі несприятливі обставини не могла
„ГОЛОСУ ДЯКІВ“ .
здійснитися. Комітет порішив, що в десяті р о ко вини смерти свого великою Поета й Учителя у- країнський народ таки здвигне спільними засобами й зусиллями і відповідний рукотворний памятник на Його могилі. Комітет подбав уже про замов
лення проекту того памятника і про все, необхідне для й< го вибудувачня. З кінцем вересня ц. р. по
винно наступити й святочне відкриття цього па
мятника. '
Вибудування гідного нашого народу та до
стойного памяти великого Поета памятника вимагає великих матеріяльних засобів. І тому Комітет про
голошує дні від 28. травня до 1. червня ц. р. дня
ми всенародніх збірок на будову памятника Фран
кові. А ввесь прибуток з концертів, викладів, ака
демій, вистав та инших обходів, присвяченим де
сятилітнім роковинам смерти Поета, присвячує теж на будову памятника. 1 в цілій Україні не буде людини, яка не дала б і свого датку на будову цього памятника, або яка не купила б виданої зб ір ки його творів.
Головний Комітет для вшанування десятиліття смерти Івана Франка зробив уже все, що було в його силах. Тепер остається слово за всім україн
ським громадянством. Без однодушної піддержки цілого громадянства Комітет не зможе виконати всіх принятих на себе обовязків.
Але Комітет кріпко надіється, що знайде цю
щиру однодушну підтримку цілого громадянства.
Бо тільки спільними силами цілого Українського Народу на Україні, під Польщею, в Чехословач- чині, в Югославії, Румунії та за далекими океана
ми — можна буде дійсно Й гідно вшанувати па- мять Великого Громадянина, нашого Поета й Учи
теля Івана Франка.
К О М І Т Е Т . Львів, дня 21. квітня 1926 р.
Наша редакція просить всіх своїх П. Т. Пренумера- торів, щоб Они не остали по заду нашого свідомого гро
мадянства, але щоб і Свою цеголку положили в поглиб- ленне й поширеннє культу нашого найбільшого галицького поета Івана франка, пересилаючи на ту ціль довільні датки через нашу редакцію з допискою : „На культ Ф ранка*.
Ум гостри, насталюй волю, Лиш воюй, а не тоскуйі . Лиш борися, ке мирися, Радше впадь, а сил не трать, Гордо стій і не корися, Хоч пропадь, але не зрадь І
_______________________________ І в а н Ф р а н к о .
2. г о л о с Д Я К І в Ч. 11.
)(адісламе.
На днях отримала наша Редакція від „Комітету для Справ Органістовскіх" в Городку Ягайл. слі
дуючий меморіал з просьбою помістити його в нашому органі, що ми дуже радо нині чинимо.
Дословний передрук сего меморіялу такий:
Ро
р Т. Рапода Розібім па 5 е ) т изіамюсіамгсгу Кгесіу- розроІИе] Роїзкіе)
ц/ Магзгаипе.
Рг2Є«7ІеіеЬпе§о РисЬоигіепзІ'Л'а і Р. Т. Зроіесгегїзіи/а
V / РоіЗЄЄ.
Огйапі^сі даукопаи/су згіикі згІасЬеІпе) і аНузІусіпе) » кзІоІіскісЬ козсіоІасЬ, ргасиіа 41а изгІаАеіпіепіа згегокіА т а з 1и4и каїоііскіебо, 41а ро4іггутапіа V/ пі А 4и Аа і «лагу їіапєіє), аіеіас гіагпа киїіигу і згіикі » паісіеізгуА и-агипкаА т аїег- іаІпуА, піезроІукапуА и га4пуА іппуА ІаАоздсб». , . Огіеіе Нізіогусгпе газгсгуїте ро4позіа Ьобаїе газіи^і омапізібж, роїоіопе па піийе киїіигаїпо-о^іаіоіл'е) і » 1’; т кіегипки »зка2и>ету па „Ьізіогіч тиіукі роїзкіе) шу4ап<і рггег й г ЛасНітескіейо, ргоіезога Ііпіжегзуіеіи .1ав'е>- » Кгакоіуіе К16І піе коАа рггерічкпуА ріезпі роїзкіА «ле1кіе«о °Г8«п,8ІУ 51. Мопіизгкі, ІиЬ піегпа )Є8“ ргхеіЬмпуА орег „Наїк. ІиЬ Зігазгпейо Ожоги" ? \У»*ак 1е тпойїе те їо ф е Ьи4хцсе 4иАа
>Іаго4и Роїзкіев» » шіежа^се т іїо іс Оісгугпу » зегсе 1и4и поізкіеао ®А «»іа4есі»ет илекоше) ргасу огватзіб » гпа)4и)ч- суА зіч 4ііз ж п?4гу Ьегрггук1а4пЄ). Водаїа Іііегаіига " '“ 4 ^ 7 па зїсжуеі зіч огбапізіаті даіеікіті Іжогспті 4пе1, Ьег кіогуА піе т а 4гіз жукзгіаісепіа тигусгпеВо * р о т іт ч с іе т піеЗтіег-
•Іеіпеі зіажу огвлгизіб» даг§1ч4піе 4гіе1 Мопіизгкі, ВаАг. Мо-
гап а
і саіе то гге іппуА «епіизгу рггупозгчсуА АІиЬч я^О їт пагобот. Зезгсге 4гі4 2па)4гіету зіагсбж )ако паосгпуА зжіа4- кош ІуА сгазбж, кіе4у огвапіісі V/ сіазпуА іг4еЬкаА «гота 4гі1і т1о4гіег роїзкц і пАБ4гіе і 8»о4гіе ойжіесаіі тіоб е и- тузіу 4гіесі, Ьу )е жургпжа4гіс па 4ие1пуА оЬужаІсЬ Роїзкі, і4ес»4ожапуА ропіезс зтіегс „га жіагч і Оісгугпу • Нізіог)а , ІаІ рожзіапсгуА АІиЬпіе ро4позі газІи8> піеосепіопе ог<>апі зіу г СЬоАоїожа о44апе рожзіапсот, ІиЬ газіибі М агста К "*4оскіейо, огйапізіу і паисхусіеіа ж Р сітіи коїо Муйіепіс (г сгазй* СНтіеЬіскіебО) о44апе 41а ижо!піе4іа <Ь1ор6ж о4 рапзгсгугпу^ ргге(о (жіега2іс, іе огйапізсі Ьи4о»а1і Роїзкч огаса киїіигаїпд -- озжіаіожч, Ьи4ожа1і ба іакіе о гч іет, кгжі^
і іу с іе т і Ьи4иИ <М > <^®. С2е«° <Ьжо4ет ®4 <с т п о ^ е т о - ЙІІу г озіаіпіА ІаІ жо)пу, кгуічсе ж зоЬіе тагіж с гжіокі ог^а- пізібж—Ьоюжпікбж га зргажч Роїзкі, а кібгуА 4и4 оріакиц рогозіаіе ж4ои^ і зіегоіу. ТуА шіазпіе огвапізідж о44а,асуА Оісгуіпіе жзгузіко. со сгіожіек о44ас т о іе , зіаіе о4ггиса зіе ісН зіизгпе розіиіаіу 41а игевиїижапіа і т Ьуіи, кібгейо пажеі гга4у гаЬогсге піе обтажіаіу ж Іу т зіорпіи, )ак обтаж іа і т ІА жіазпа О)сгугпа, б4уі па тосу гажагІеВо „сопсогбаїи га- Ьгапо «згузікіе та)ч<кі кобсіе/пе иіипбоздаие па иігхутапіе огйапізіб», огах і «е таЦ Л і. кібге па тосу изіашу
і
4п.а 16.кибеїпіа 1896 г. 4г. и. кг. Иг. 25, і изіажу г 4 т а 20. »’егрпів 1905 г. 4г. и. кг. Кг. 100, огаг оггесхепіа ТгуЬ А2 Г 2 - /Л д іі аги4піа 1897 Ь. 65П і 4піа 27. зіусхпіа 1898 І.. 456 і Ь. 457, аіиіус т а їв па иігхутапіе огвапізібш. а «і хв т іап га 1о,
« « « А г а а г 5 Й Я Є -»
п«А піе «іуіасхаіас Кгути. т е о4пюз1у га4пебо зкиїки,
^аК
гб їп іе і гаЬіебі и па^уізгуА \У1а4х рапз««тшуА в Ю. «ізгузі- кіА МіпізІегзНч, Рапа Магзгаїка 5 е )ти « Рапа РгегУ ^ ^ ‘а ЦІоісіеАоиізкіебо піе 4а1у іаЗпево гегиНаІи ргбсг кііки о4ро-^ ''^ 'о г й а п ї з с і ' г Ьбіет зегса ро4піезс ти згц па піезіизгпе Ігакіошапіе іА » Аагакіегге „зІигЬу козсіеіпе) 4о кібгеї піе паїеів, аіе па тосу Копзіуіиср АрозЮІзк.А кзі«8» 1‘|; с‘а и ' ^ р 11, иА^аІу 5упо4и 1ао4усуізкіе8о г г. 376 і Моїи-Ргорг>а Ра рігха Ріиза X \ г. 1903. ог8апіісі зрга«-и|Ч рга»4х.*іе игіл4 Гкигеісгпу, зв иукопаи-саті згіикі агіузіусхпе) і )ако „сапі о.
гх\'“Йл-укипиіп С2Є*СІ 1і1иг8іс2пе паЬогепзіж геІівЧпуА, » ргге рііаА Ш игйі-пуА оЬІЄІ е , \ рггег Ко4сіб1 - ‘« -’ ^ ^ і а г у ка’- хиівс, ге піеотуїпобб Кобсіоіа паїегу 4о 4о8та1бш «чагу ка Іоііскісі, і»е41ив паик іевог Кобсіоіа . . , „Цгш. . - і е Тоїеі огвапі$сі кг2у«4гепі тегазіигепіе )ако.°ЬУ"в‘« £ Рапзіиіа Роїзкіево зреіпіаіцсу вог1і«іе ®шоіел<’Ь.о^ ’ г^ ' т Й е.
Оісгугпу, гозгсг, зоЬіе реіпіе ргашо 4ото8»с » « о4 Д у з о ^ е 80 З в іт и иге8и1и«тпіа ІсН Ьуіи і иМаїеп.а коп ««"*) кшаІИ кас)і {асНошеі, со 4о кМгусН оргасо«іапу Рг0'е^ ‘ . т о іе тУ , Іишсе) ра^уізхе зіозипкі, XV кагдеі сЬипІї рг . . . ' • чиагЬи 4о гоораіггепіа Р. Т. Р ап от Р озіот Ьег оЬс.вгеп.а зкагЬи рапз1«т«іе8о, кіогево сі?хкіе роїогете Ьпапзоаде »_ре
Рггеїо огвапібсі па гЧсе иізгуяІкісЬ Р. Т. Рапо» Нозіо*
'иіузокіе З в іт гасгу хаіцс зі? игови1о»апіет Ьуіи ° гба' пізібіл/ т Роїзсе і изіаііс ивіа^в копіесгпіе кіАіаІіИкас)е іаспои/
41а кап4у4а1биі, сеіет ро4піеаіепіа киїіигу і зхіикі їм кга)и, огах гаргоиіа4гепіа 1в4и і» хапіе4Ьапе) кіазіе зро+есхепзіиіо.
Огосіек 5а§іе11опзкі, бпіа 28. ІШе^о 19‘2б.
1§пасу Оіоууаскі Расиїа ббгеї
зекгеіагг. Ь^бж. ргхе«о4пісгвсу, РггетуіІТсЬоггеигзкі А б а т ,
іб г е і СіезіеісгикхазЦрса зекгеїагга. газічрса ргхе«о4піс2всево.“
Такий меморіял вислав сей Комітет до всіх сеймових послів в Варшаві, дневникарів і всіх виз
начних осіб в крєю, а крім сего вважав за свій обовязок повідомити також і загал наших дяків про розпочату тепер економічно-соціяльну борбу рим. кат. органістів в межах польської держави, пересилаючи також рівночасно нашій Редакції й цілому загалови наших дяків щирий привіт та най
більші бажання найкрасших успіхів в теперішній борбі. Економічно-соціяльний рух серед рим. кат.
органістів є дуже потішаючим явищем для нас, бо він сильно скріплює наш фронт і дає вже тим са
мим
повну запоруку недалекої цілковитої нашої спільної побіди.
Один з перших і найвиз’їачнійших наших Співробітників Вп. Дмитро Матієв уродився 2. X.
1865 р. в Тухли пов. Сколе. Після ухінчення IV. кл норм, школи в Стрию, ВІЛД2ВЙОГО батько до слав
ного на той час дяко-учпіеля Евстахія Хоминця в Славську, на дяківську науку. В молодих літах об
няв Він потаду дяка таки в родинному місточку Тухли, за о. Пароха Олександра Коритко. Наколи о. Олександра Коритко перенесено з Тухлі, моло
дий дяк подякував за стужбу й за порадою сво
його батька пійіпов на к\ рс грі маяськогопмсаря, бо з приходом нового пароха о. Василя Давидяка до ходи дяка знизено на ’/» а навіть і на */и пайку, а за свячення пасок на Воскр. Христ. для дяка не було вже нічого. Отже й не дивно, що батько
молодого дяка сказав до Него: „Сину! Як будеш дивитиєь на престіл, то небуде що положити на стіл; шкода щоб ти тратив за дармо здоровлє, та був безплатним послугачем на приходстві“ .
В сім часі обняв Він писарку в 3-х громадах, а то: Тухлі, Гребенові й Грабівци, яку через 25 літ сумлінно і честно провадив, хотяй неодин раз му
сів стравити гірку пігулку, нетільки від чужих, але й від своїх ради зависти. Позагк Він був привяза- ний до своєї Церкви й її красного співу, в якім дуже добре визнавався, проте мимо великих своїх службових обоьязків, брав активну участь в від
правах церковного Богослуження.
Він ие тільки, що вчив тим. молодь хорального співу, але також і місцевого дяка, а надто осно- вав читальню, кружок „Сіл. Господаря" й виучив церковний хор на 3 голоси. Всю цю працю світова війна змела з лиця землі, а її автора загнала в Та лєргоф, де Він через 12 місяців в голоді, холоді й в найбільшій нужді перемучив. Дня 15. серпня 1915 р. повернув Він домів, де застав найбільшу нужду: будинки знищені, худобу забрану і тп. і тп
Посади писаря вже не дістав, бо казали, шо Він „зрадник"... в виду чого мусів обняти опорож- нену посаду дяка, не зважаючи на підкопане Своє здоровлє. Тут за 2 роки вивчив Він церковний хор на 4 голоси, основне кооперативу на уділах і роз почав нове життє.
На жаль недовго тішився Він Своїм, неначе відродженнєм. бо вже в 1919 р. польська влада інтернувала Його на Домбю, коло Кракова, а Його 18-літного сина одинака у Львові на „Бригідках Так на старші літа перележав наш Вп. Співробіт
ник 9 тижнів на голих дошках в Домбю під замі том „українофільства".От, що роблять сильні міра цего” НаТалергоф під замітом „русофільства", а на Домбє під замітом „українофільсва".
Но на тім ще не конець Його терпіння, бо від 1919 до 1925 рр. положив Він в сіру могилу те, що було одинокою потіхою Його на старість,
асаме-. 18 літного сина-одинака і 2 замужні доньки від 24 до 25 літ життя. Не було для Него тепер иншої потіхи й ровраци, як тільки Святе Письмо та служба Богові в церкві. Але й сего пожалували Йому лихі люди, бо за те, шо Він вніс жалобу до Виділу Т-ва „В. П. Д .“ у Львові, що Його парох відділює Йому з церк. доходів не 1/я а */« пайку, усунено Його з дяківської посади. А ста
лось се так: о. декан Качмарський зараз перевів дуже оригінальне „слідство", „переслухуючи" на сю обставину лише церковн. провізорів і то в замкне ній кімнаті, а дяка, як покривдженого а заразом і головного свідка, мимо просьби, не хотів переслу
хати й зізнань провізорів не хотів Йому подати до відома в ціли евентуального оправланняся.
В наслідок цего слідства дістав Він по я кімсь часі на Свою жалобу від Свойого пароха о.
Юхновича таку відповідь: „Преосвященний Ми
Подяка.
Наша Редакція складає оцею дорогою в іме ни всіх “ ш«х лякі» Хвавьн. Комітетові для Справ Органістовскіх в Городку Ягайлон. за Його сердечні привіти й бажання для наших дяків, щирі подяки та бажання як найкрасших успіхів в теперішній е- кономічно-соціяльній борбі.
Матієв Дмитро. Ітрополичій Ординаріят у Львові з д ня5 .1 2 .1925р.
ІЧ . 7259)486 поручив, щоб я Вас усунув від цер
ковної служби дяка“ . Вп. Дмитро Матісв приняв
Іі се холоднокровно до відома, бож то був не пер
ший удар для Него. Як бачимо з повисше сказа
ного Він, як рідко хто, зрозумів що людське жит- гє не є нічо иншого, як вічна борба за існуваннк Іта що на сторожі прав людського життя треба І стояти не похитно гранітною ногою й ані крока І не подаватись взад.
Нехай ся незвичайна сила волі та гарт духа нашого Ветерана будуть добрим прикладом для всіх молодих дяків в їхній майбугности та в їхній Іборбі за поправу своєї й людської гір ко ї долі.
Не високо мудруй.
Але твердо держись, А хто правду лома, З тим ти сміле борись!
і в а и Ф р а н к о .
Організаціинв життв дяків по деканатах.
Дуклянський деканат, п о зір ! Збір Д яків дуклянського деканату відбу
деться дня 11. б. 1926 р. в Мисцовій в домі місце
вого дяка Вп. М. Фецини.
О 9. год. рано Служба Божа а потому від- криттє збору, на котрий всіх Впп. Д яків зі зданого дек. запрошується.
Кремпна, дня 23. 5. 1926 р. ч
Голова: Секретар:
Михайло Фецина, Василь Кобеляк,
дяк і дг. в Мисцовій. дяк в Кремпній.
Чортківський і сусідні деканати, позір!
|. Збір Дяків
чортківського, скальського.гусятинського, городенського. бучацького, залі-
щицького й кудринецького деканатів, відбудеться дня 16. червня 1926 р. О 11. год. передполуднем в Чорткові в сали „Народного Дому", на котрий то збір всіх Впп. Дяків сих і инших деканатів, як та
кож тих Впр. оо. деканів і парохів, що дійсно ін- тересуються долею дяків запрошується.
На дневному порядку будуть дуже важні
йактуальні справи.
За К о м і т е т :
КостьЗаліщук, дякї дг.в Чорнокінцях В., Антін Вор
са, дяк і дг. в Чорткові, Іван Бойко, дяк в Білобожни-
ци, Михайло Ірха, дяк в Колиндянах, Іван Ткач, дяк і дг. в Шишківцях, Ю рій Любий, дяк і дг. ■
Городници.
Мостенський деканат.
П ротокол Звичайного Збору Дяків мостенсь- кого деканату, який відбувся дня 17. 2. 1926 р.
Присутні: Вп. Добуш Петро, дяк і делєґ. з Боянця, Вп. Ребицький Степан, дяк з Мостів, Вп.
Терех Михайло, дяк з Сільця, Вп. Мармаш Воло
димир, дяк з Дворець, Вп. Ковальчук Микола, дяк з Реклинця, Вп. Вулик Лєонтій, дяк з Пристани, Вп. Кобрин Петро, дяк з Любелі, Вп. Грек Іван, дяк з Деревні, Вп. Фуц Іван, дяк з Купичволі.
Предсідником Збору вибрано одноголосно Вп. Вулика Лєонтого а секретарем Вп. Тереха Ми«
хайла.
На внесок дяк. делегата Вп. Петра Добуша провірено, чи всі присутні є членами Т-ва „В. П. Д ."
в Перемишли. Підчас сего присутні дяки заявили, що вкладки й вписове (разом 7 з л ) відносно д о теперішного нужденного матеряльного положен
ня дяків є абсолютно! за високі, (цілком слушно
— прим, складача) та що се є одною з головних причин, шо богато дяків відтягається від вступу в члени Т-ва.
Збір взиває всіх дяків, котрі не є ще прену- мераторами „Голосу Д яків", щоб негайно Оголо
сили до Редакції свою пренумерату, бо тільки при помочи нашого незалежного органу, зможемо ви
бороти собі нам належні права й забезпечити свою будучність.
Збір констатує, що — на жаль — богато свя
щеників виконує певні обрядово церковні ф ункції
Г О Л О С Д Я К І В 3.
Ч. 11.
без помочи дяків, через що й тут відбирає їм по
в ід н и й кусок хліба.
Збір взиває всіх дяків, щоб кождий дяк по можности зложив бодай маленьку лепту на .фонд преси" й через те дав нашому органови спромогу як слід розвинути свою діяльність.
На тім збір закінчено й протокол підписано.
Предсідник Секретар
Булик Леонтій, Терех Михайло,
. дяк в Пристани. Дяк 8 Сільци.
Добуиі Петро, дяк
і дяк. делєґ. в Боянци.
Союз Народів обдурює цілий світ своєю по літикою. Він м. и. майже що кілька місяців скликує конференції для розоруження, але очивидно лише тому, щоб відбути конференцію а не розброїтись, бо всі держави, які належать до сего Союза не то що не розоружуготься. але навпаки горячксво скріплюють свої воєнні сили. А наколи згадається про розброєння, то кожда з сих держав спихає одна на другу й не хоче бути першою.
Ра д янський Союз вдоволений з недавно за- ключеного німецько радянського договору. Се вдо- воленнє є мабуть наслідком останніх подій в Іольщ і, бо маршзлок Пілсудсі і, дійшовши до вла
ди, може розпочати другий похід на Київ.
Недавно радянська влада вигнала з Харкова єпископа українськ. звтокеф. церкви Олександра Яреіценка за ворожий виступ на проповіди проти
хадянського уряду.
Німеччина утворила новий уряд на чолі з д-рсм Марксом. Сей уряд має тепер полагодити дві справи, а саме: 1. справу барв державного пра
пора й 2. справу маєтків пануючих в Німеччині родин; про сі дві .справи ми згадували близте вже в попередному числі „Г. Д .“
Дня 20. червня с. р. відбудеться народне го лосуваннє над тим, чи бувшим німецьким монар- хістичним володарям належиться відшкодуваннє за сконфісковане майно, чи ні.
В Прусах викрито монархістичний заговір, я- кий мав повалити теперішний республиканський лад і завести монархію. Богато заговірників арешто
вано.
Англія. Тут генеральний страйк углеколів ще цілком не скінчився і до обопільної згоди між страйкуючими а фабрикантами й урядом ще не прийшло. Припускають загально, що страйк від
новиться.
Ф ранція кидається на всі боки, щоб де тро хи позичити гроший, але все на дармо. В виду се
го ф ранкський гріш паде дальше в долину, до чого причинюється не-малотакож і коштовна війна Франції в Марокку й Сирії. Сподіються загально, що наколи в пору не зарадиться лихови, то чекає Францію неминуча революція.
Італія горячково зброїться, бо на її думку в протягу найблизших 10 літ має вибухнути в Євро
пі війна. Диктатор Мусоліні, щоб забезпечити фа шистівську владу видав розпорядок, на основі я- кого всі горожани мають бути зорганізовані в спілки, які — безперечно під проводом фашистів
будуть вибирати послів до парляменту.
Мала Антанта (Чехословачина, Румунія й Ю - гославія) збирається на 17. 6. с. р. на нараду в справі німецько радянського союза, на згадку якого
її аж пятах терпне, та в справі розширення Раді Союза Народів.
Литва чекає як кіт на миш, щоб відібрати Польщі Бильно. В тій ціли, коли маршалок Ніл судскі зробив військ, переворот, Литовці пробували перейти на польську теріторію, але безуспішно.
Персія заключила недавно з Туреччиною до
говір прихильносте що являється банкроцтвом англійської політики в Персії. Бо треба знати, т о Полуднева Персія належала перед війною до Ан глії, яка за півдармо тягнула з неї всі зиски, голов но нафгу, що майже ріками там пливе.
Польща. На 31. 5. с р. відбудеться вибір президента держави, яким без сумніву будевибра ний маршалок Пілсудскі. Між правицею (вшехпо ляками) а лівицею (соціалістами) панує така нена висть, що на замирення є дуже малі надії. Визнач ний вшехпольський діяч ксьондз Орачевскі покинув священичий стан і перейшов в табор соціялістів.
Пін має на днях виголосити 3 відчити, а саме: 1, Чому перестав я бути священиком? ; 2) „Щ о вратує Польщу ?“ і 3) „Я к дивлюся на найблизшу будучність Польщі ?“ Теперішний польський уряд приказав арештувати за надужиття з жажди зиску трьок польських генералів, а саме: Розвадовского Загурского й Ядзьвіньского. Польські газети пода ють що в часі послідного військового перевороту в Варшаві було 210 забитих а около 1000 ране
них осіб. В тому майже половина, бо около 40 відсотків Українців.
Лєжайський деканат.
Протокол Збору Дяків лєжайського деканату -який відбувся дня 31. XII. 1925 р. в Лєжайську в
сали .Народного Дому".
Присутні: Вп. Онуфрій Дзяма, дяк ід як.дел з Заліся, Вп. Микола Шафран, дяк з Тарнавки, Вп.
. Дмитро Лазука, дяк з Міротина, Вп. Дмитро Ше- пеля, дяк з Лєжайська, Вп. Михайло Бак, дяк з Ожанної і Вп. Іван Гаврилець, делегат Т-ва .В . П Д ." в Перемишли.
Дневний порядок: 1) Відчитаннє протоколу попередного Збору Дяків з дня 9. XI. 1925 р. 2.
Перегляд касового дневника за рік 1925. 3) Вибір деканального виділу. 4) Внески й запити
АЗ 1) Відчитано протокол, який збір одного
лосно яриняв до відома.
Аа 2) При провіренню касового дневника
«констатовано, що загального доходу було в квоті 23-90 зл. а розходу 25 60 зл., в виду чого сальдо єфіжниця) виносило 1*70 зл. котру то квоту Вп ''Онуфрій Дзяма доложив з власної кишені
ДЛ 3) На пропозицію Вп. Івана Гаврилця ви
«брано одноголосно деканальний Виділ, в склад котрого ввійшли: Вп. Онуфрій Дзяма, як голова, Вп. Микола Шафран, як місто-голова, Вп. Дмитро Шепеля, як скарбник, Вп. Дмитро Лазука, як се кретар.
АЛ 4) Збір домагається від Центрального Виділу Т-ва .В . II. Д.* в Перемишли, щоб поробив від
повідні заходи в Еписк. Консисторії, щоби до у ложення Службової прагматики для дяків покли жано також дяківських відпоручників з рівним пра
®ом голосу.
На тім збір закрито й протокол підписано.
Лєжайськ, "дня 31. XII. 1825 р.
Предсідник:
Онуфрій Дзяма, дяк
і дг. в Залісю.
Секретар:
Дмитро Лазука,
дяк в Міротині.
Немирівський деканат.
Збір Д я ків немир. декан, відбувся дня 4. лю- т о г о 1926 р. в Немирові, в домі місцевого дяка
"Вп. Стефана Поташника. На зборі явилося 8 дяків.
Дневний порядок був такий: 1) Відчитаннє протоколу з попередного збору. 2) Вибір. Декан.
Виділу. 3) Внески Й запити.
Предсідником збору вибрано Вп. Дмитра Смо- тіина, дяка з Грушева а секретарем Вп. Григорія
Сиглового, дяка з Вербян.
Вибрано Деканальний Виділ, в склад якого ввійшли: Вп. Дмитро Смолин, дяк з Грушева, Вп.
Іван Баран, дяк з Вороблятина, Вп. Леонтій Гене- левич, дяк зі Смолина, Вп. Теодор Палчинський, дяк з Завадова.
Першим завданнєм Виділу буде постаратись о те, щоб кождий дяк став пренумератором сво
його незалежного органу .Голосу Д яків", та ви -зілачум*» ратами членську вкладку до Т-ва „В. П Д ,“ в Перемишли на руки Вп. Стефана Поташни- ка, як скарбника в Немирові.
Збір просить Вп. Семена Пристая, дяка в У лицьку Середк., щоб він предложив на слідуючий -раз зборови рахунок зібраних гроший на Депута
цію до Варшави.
Збір ухвалив, щоб на тих дяків, які $ез о оправдання не будуть явитися на зборах, наложити
грошеву кару від 50 сот. до одного золотого.
На сім збір закрито й протокол підписано.
Предсідник: Секретар:
Дмитро Смолин, Григорій Сигловий
дяк з Грушева. Дяк 3 Вербян.
Скарбник:
Стефан Потаиіник, дяк з Немирова.
