Ч. 80. Львів, неділя дня 6. (19.) цьвітня 1908. Річник XII.
Передплата
а * » Т > € 4 А Н А « к и я о е ж *;
в Аветрмї:
• » < п и і р і . Ж М р . V п л року .. .. ., Ю Мф>
Г-. чверть оиісу .. б м р . лг л ся ь ь 1-7О пер.
Зо границею:
відай рів . 16 рублів або 36 фршпсів
■в вів реву 8 рублів або 18 фраахів Пеедажока ввело во 10 сот.
• Нарвеш ш вчи і душ у мх вврлеш: а не воаьмеш м а л о с т і віри не поаьикш,
• о руеве мв сврме і віра русла.» — 3 Р у е л а в а в в х псальм,■ М. Ш ашкеввіа.
■ННВНМНВВЯЯввлеЧсіЯРБмк..• -хг-, .. .тЯ А г*» ЛИ? -* '.ХДявміі>г.*«тжпМ>.:і <н шмйім— ви ілшаашчшвшшшш^мч м и — >» ■■■■ і———мт«
Квхадить у Льваві що два мрім ведїль і руеквх еьвав о 6*1) год. понолудяв.
Редакцмя, адміністрацію і
•кснедвция >Руслана< під ч. 1. ял. Двмбрвісквгв (Хвруи- іцинв). Експедлция місцева в Аґенцвї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукопяси звертав сялвшп вапопередие застережене.—
Реклямацві неопечатавіп вільні від порта. — Оголп- шеяя звичайні приймають ся по цїнї 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 е.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по 30 сот.
від стоічки.
Замрачекє замісць прояскеня рускої справи.
(X) Вже вчера вказали ми, як Ргге
§1%сІ, намагаючи прояснити польско-рускі відносини в Галичині, замрачив і зате
мнив руску справу, станувши на зовсім баламутнім становищи, мов би ті, що в і д ц у р а л и с я р і д н о ї р у с к о ї м о в и і с в о є ї н а р о д н о с т и , (а деякі з них і руеко-католинкого обря
ду, принявши п р а в о с л а в і е ) і, як він сам признає, „іпуага.із зі§ за Козуап"
— мов йи то они змагали „до . п о г- т а 1 п е £ о(!) гогц-оіи пагосіи гизкіе^о ргаса киїіигаїїц". (Сопігатіісііо іп а^ е сіо
— ті, що признали себе Москалями, ма
ють змагати до розвою р у с к о г о на
роду!!). Таким поставленєм сеї справи ви
ставив собі Рг2Є£Іа<1 сьвідоцтво яскравого єі незнаня і незрозуміня.
А таке саме незнане і незрозумінє виявив Рг2Є£І^(1 (оно також проявляє ся і в ингпих польских дневниках задля без
межної загорілости і засліплена), перемі
шавши і попутавши т. зв. у к р а і я ь- с к і с т о р о н н и ц т в а з р у с к и м , або у к р а ї н ь с к о-р у с к и м н а р о д о м . У него сторонництва зовсім іден
тичні з цїлостю народу, о котрім сам РггедЦсІ каже зовсім справедливо, що він є »ос!пііеппут осі го8у)8кіе§о, а га^тиіз- с у т оЬзгаг осі 5апи Зо Бони сгу п а ^ е і Зо \УоІ£І«. Отже Ргие§1аЗ повинен би знати, як кождий осьвічений чоловік, хоч- би лише достаточно обзнакомлений з істо- риєю і етноґрафівю, що сей н а р і д зве ся р у с к и м а б о у к р а ї н ь с к о-р у- с к и м , а також просто у к р а ї н ь - с к и м, чим зазначує свою окремішність і самостійність супроти московского на
роду (званого також великоруским в су- противности до мало- або україньско-рус
кого).
В народі можуть бути і е всякі сто
ронництва, а так само є і в рускім наро
ді в Галичині. Вчера висловили ми свій погляд (а не є він лише виключно на
шим) про тих, що и\\а2а]$ зі§ га Козуап, котрим польскі політики хотїлиб на силу навязати назву З і а г о г и а і п і , хоч они відпекують ся і відхрещують ся від назви Р у с и н и і се зовсім зрозуміло, бо хто аідгайа 8І§ га Козуап, не може бу
ти Кивіпеш.
Нині хочемо вказати на се баламут
ство, якого наробило польске дневникар- ство в своїй загорілости і заслїпленю, пятнуючи без розбору все, що в руске або україньско-руске, отже і весь наш нарід, гайдамаччиною, котра в очах поль
ських днезникарів і. „загорілих політиків є ідентична з україньско-руским народом.
Отеє баламутство повтаряє також Ргге-
£І^З зідентифікувавши наш нарід з сто- ронництвами, котрі він представляє яко коаліцию Груп иеґацийних. Є в рускім народі социял-демократична і радикальна партия, котрі менше-більше зливають ся з собою і лиіпе в теориї представляють ся окремішними, але в практиці стоять на одній основі, послугують ся однако
вими способами, однаково ворожо відно
сять до руско-катол. віри і Церкви і тим наносять немало шкоди рускому або у- країньско-рускому народови. Национал- демократичне сторонництво зробило ту непростиму похибку, що приняло до сво
го складу збігцїв радикальної партиї (як Евген Левицкий, др. Охримович. Будзи- новский і т. и.) і віддало їм в руки ча
сописи основані трудом, працею і грі
шми народовців а піддержувані грішми духовеньствя і помогло їм витворити та
ку опінію, мовби то погляди проповіду
вані в »Дїлї« і »Свободі» були виразом всего руского народу, всеї іі.телїґенциї народовців, що визнають ідею самостій
ності і окремішности україньско-руского народу. Таку саму похибку зробили рус- кі посли, піддаючи ся під вплив і комен- ду радикалів. Отся обставина довела з одного боку до того, що загорільцї ноль- скі використали се оружє проти всего руского народу і зідентифікували змага- ня радикальної і соціалістичної ґрупи з цілим руским народом, а з другого бо
ку спричинили, що велика часть наро
довців усунула ся на бік, лишаючи поле радикальним крикунам і авантурникам.
Однак, хто хоче глядіти здоровими очима, сей добачить, що україньско-руско- го народу не можна і не годить ся іден
тифікувати з гайдамаччиною і се є ве
лика хиба польских політиків і дневника рів, бо тою дорогою не приносить ся краеви, ані навіть польскій справі добра, лише заподїває ся великі, необчислені шкоди.
Алеж так само і керманичі рускої політики, а передовсім провідники руско
го клюбу і Народного Комітету повинні зрозуміти, що не резиґнациєю, але рішу
чою відправою божевільним розгонам загорільців, можна руску справу вивести на чисту воду і довести до того, щоби за безумні пориви і злочини засліплених загорільців не терпів весь нарід. Польске дневникзретво (виїмкове майже становище заняв Сгав і К и ^ег Ілг.) повинно зрозу
міти, що не підюджувйнєм, не загоріло- стю, не баламутствами, але розумною і предметовою оцінкою трудного положена
можна довести до успокоєня і ладу в краю, конечного в інтересі обидвох народів і краю.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Справою іменована н а м і с н и к а д л я Г а л и ч и н и запимає ся вельми живо все дневникарство краєве і відень- ске. Одначе показує ся, що на се незви
чайно трудне в теперішних часах с ано- вище вельми мало кандидатів. Кр. мар- шалок Граф Станіслав Б а д е н і і мінї- сгер К о р и т о в с к и й, котрим пред- кладано се становище, відказали ся від того, як ми вже звіщали, так само Гу
бернатор австро-угорского банку др. Л.
Б і л ї н ь с к и й заявив, що не думає покидати свого теперішнього становища.
Деякі, польскі дневники висували канди
датуру міністра А б р а г а м о в и ч а , одначе ми не привязували до неї ніяко
го значіня, иозаяк Абрагамович ніколи не служив в адмінїстрацийній службі. На скількц сягають наші інформації, мала зараз спершу кандидатура д-ра Б о б- ж и н ь с к о г о найбільші вигляди.
Вчера одержали ми вістку, що у Ві
дні ведуть ся переговори з бувшим міні
стром заграв, справ ґр. А ґ е н о р о м Ґ о л у х о в с к и м , щоби єго ваклонити до принятя сего становища. Ґр. Ґолухов- ский був усе в дипльоматичній службі і не мав ніякого діла з адмінїстрациєю кра- євою, тим то, наколиб згодив ся приняти се становище, мав би секц. шеф міністер
ства рільн цтва В я ч е с л а в 3 а л є- с к и й (що до недавна був шефом в президії намісництва) стати першим пре
зидентом цамісництва на місце ґр. Лося.
Обсада становища намісника не є легка, бо тут потреба не лише спосібностий, знаня краєвих відносин і рішучости в удержуваню ладу і порядку, але й вели
кої вирозумілости і уміркованя в судах і ділах. П еред виїздом бар. Бека на сьвяточний відпочинок на бріоньских о- стровах ке зроблено щ е в сій справі рі
шучого кроку, одначе обсада має послі
ду вати вже в найблизшім часі.
В і д е н ь с к и й н у н ц и й князь Ґранїто де Бельмонте, котрий звертав ся в справі проф. Вармунда до бар. Ерен- таля, мав стати кардиналом і таким спо
собом переселити ся до Риму. Сю вість, недавно подану дневниками, опісля запе
речено. Тепер звіщ ає знов Ма^уаг Огзга£
і Ціе 2еіі, що нунций при нагоді відві
дин у міністра бар. Е р е н т а л я про
бував звернути розмову на політичні пи- таня (так пише Ма§уаг Огзга^) взглядно відновити давні взаємини (як висловлює ся 2еіі). Бар. Еренталь однак з огляду наопо- віщеня нунция з нагоди свогочасної ін
тервенції нунция в справі проф. Вармун
да відклонив бажане єго, а тим самим єго становище стало неможливим. Сі ві
сти походять з ліберальних жерел і тому треба виждати їх потвердженя.
2 Т и р о л ь с к и й с о й м мав зібра
ти ся в цїли уконституованв підчас вели- кодної перерви парламентарної. В дея
ких дневниках розголошено вісти, начеб правительство вимагало, щоби в соймі не порушувано справи Вармунда, одначе ся вість показала ся хибною. Правительству вже длятого не могло на тім залежати, позаяк сю справу обговорювано широко в держ. раді і в .передарльскім соймі, а правительство освоїло ся згадкою, що й тирольский сойм їх порушить. Правитель
ству розходило ся лише о те, чи можли
ве буде уконституоване сойму, чи старо- консерватисти не ударемлять сего обстру- кциєю, щоби ще якийсь час удержати в своїх руках управу краю. Переконавши ся, що соймови дійсно грозить з того бок; обструкция, не хоче правительство доводити до розбитя сойму і не скликуй сесиї тепер. З того можна догадувати ся, що правительство сподївак ся тимчасом полагодити справу проф. Вармунда від
повідно однодушним домаганям катол.
населеня Тиролю, котрі зовсім є оправ
дані з огляду на страшне для Вармунда ореченв висш. кр. суду про конфіскату
йго брошури. Можна сподївати ся, що крім того і материял зібраний про „нау
кову “ діяльність Вармунда не остане без впливу на рішене міністерства просьвіти.
Як з Інсбрука звіщають, виїхав Вармунд на „наукову" подорож до Іспанії, а спра
ва суплєнтури его катедри вже уложена в порозуміню з христ. сусп. послами. В Б р і к с е н відбуде сн у велик. понеді
лок велике протестуюче віче.
Заграниця.
Кн. Б і л ь о в був 15. с. м. у Вати- канї на послуханю у Св. Отця. Приняте его відбуло ся з церемонїялом звичайним при приниманю дипльоматичних предста
вників з удостовіреними письмами. Пап- ска ґвардия віддала ему війскові почести.
Папа Пій приняв кн. Більова самого на цїлогодиннім послуханю, а відтак товари
ство канцлера. Відтак був кн. Більов 3/4 години у кардинала-секретаря Меррі дель Валь. Опісля прибув кард. Меррі дель Валь до готелю „Ііе§іпа“ і зложив карту для кн. Більова і посла пруского Міль- берґа.
В П а р и ж і увязнено трех анархі
стів Русселя, Кюна і Русса, про котрих полїция одержала дуже важні відомості!, одначе удержує все те в тайні. Всеж та
ки відомо, що устроена увязненими анар
хістами в е л и к а ф а б р и к а б о м б м а л а м е т о ю у б и й с т в а р і ж н и х в о л о д а р і в е в р о п е й с к и х . Ви
сліджено звязи тих анархістів з т зв.
„Черн. Рукою " італїйского анархістичного товариства в північній Америці і вже з да- внїйшого часу було відомо, що се това
риство наміряло п о у б и в а т и в с і х в о л о д а р і в е в р о п е й с к и х . Ли
ш е рішуче виступлене президента Р у з
вельта попсувало роботу »Чорній Руцї«.
Полїция догадуе сн отже, що анархісти перенесли свій головний осідок до Фран- циї. Є певгіою річию, що приготовленя до атентату звернені тепер на задуманий приїзд царя до Парижа, котрий хоче від
дати візиту президентови Фаллїе за йго
приїзд до Петербурга. Крім того в певні познаки, що замахи мають бути звернені також на володарів тридержавного союза.
Р о с и й с к а д у м а у х в а л и л а предлогу про а м у р с к у з е л ї з н и- ц ю, а „Новое Время" признав, що мимо страт, які она буде приносити, А м у р- с к а о б л а с т ь не буде безборонна.
З нагоди розправи про буджет міністер
ства доріг виявила дума рішучо свої права до нагляду над державним будже- том. Комісия ухвалила счеркнути одну позицию, а ґ р . Б о б р и н ь с к и й , (у- мірк. правиця), щоби вдоволити і прави
тельству і з а з н а ч и т и п р а в о д у
м и до контролі буджету, вносив, щоби до сеї позициї ще додати одного рубля і тим виявити буджетове право думи.
Але крайня правиця заявила, що вийде з салі, позаяк така ухвала о б м е ж а є с а м о д е р ж а в є і п р а в а монарха.
Центр і лівиця підняли задля того вели
кий крик „Проч!“, серед котрого крайня правиця вийшла з салі перед голосова-
нйм. Відтак дума ухвалила внесене ґр.
Бобриньского і буджет управи доріг вод
них і гостинців, з котрого після внесеня буджет. комісиї счеркнено 1.300.000 руб.
Про н а ч е р к з а к о н а внесено в думі про научуванй в народних ш ко
лах на Україні у к р а ї н ь с к о ю м о в о ю писали ми недавно. Дня 15. с. м.
наспіла звістка, що 37 послів внесло та
кий начерк закона в думі. Як думає
„Рада", є ее той сам начерк поданий там півтора місяця тому назад, одначе тепер посли, числом 37, що підписали сей новий начерк, поробили в первіснім начерку деякі поправки, хоч поки що не відомо, які. Недавно дума доволі скоро і без великих розправ ухвалила завести польску і литовску мову в 7 семінариях в Польщі і на Литві. Чи так легко буде україньскій мові здобути собі вхід у на
родні школи, годі сподївати ся, бож в Росиї все ще доволі розповсюджені такі хибні погляди, що україньска мова не й
окремішним і самостійним язиком, але якоюсь мішаниною иольскої і московскої.
Задля сего хибного погляду тоді, коли розправляли в думі про введене иольскої мови в семінариях Холмщини, не було і згадки про україньску мову, хоч Холм- щина заселена Українцями. Можна лише чудовати сн і жаліти, що київский по
сол професор Лучицкий не пояснив сеї справи при такій нагоді! Але хоч би те
пер і не перейшов в думі сей начерк за кона про україньску мову в народних школах на Україні наслідком завзятого опору вспятних послів думи, то таки і в україньске віконце загляне сонце, наколи Українці будуть лише дбати про’ те, що
би справу сю пояснювати по дневниках і при всяких нагодах.
Кн. Більов при нагоді побуту в Р и мі без сумніву обговорив з міністром загр. справ Тіттонїм дві тепер пекучі справи: македоньску і мароканьску. Як звіщають, запевняв кн. Більов, що він з Тіттонїм споглядають на сучасні політ, питаня з однакового станого становища, Се зазначить, що згоджують ся в своїх поглядах на політику Франциї й Італії і на мароканьскі події. Але ще більше ви
сунула ся вперед македоньска справа, а кн. Більов не затаїв свого погляду перед сьвітом на теперішню фазу сеї справи.
Він сподївай ся, а такі сподівана має та
кож Австрия, що поведе ся практично вирівняти змаганя Анґлїї і Росиї. В Цар
городї побоюють ся всякого ослаблена отоманьскої держави, а анґлїйский мінї- стер загр. справ також побоює ся вису
вати наперед турецке питане. Тимто і тридержавний союз вельми обережно відносить ся до македоньского питаня.
В П е р с н і вибухли поважні з а ворушена в С е ї с т а н і. Місцеве насе
лене грозить анґл. консулятог.и оружним нападом. Губернатор Сеїстану вислав війско для охорони консулату, одначе анґлїйский і росийский консуль не дові
ряють місцевому війску і наділити пер
сонал консулату оружем.
Між Т у р е ч ч и н о ю а І т а л і є ю повстав спір задлятого, що Італія бажала в Туреччині уладити свої власні почтові уряди, на що турецке правительство не згодило ся. Непевність турецкої почти приневолила вже перед кількома десят
ками літ Австрию, уладити там свої по
чтові уряди, а се є доказом політичного і економічного впливу Австриї в турбц- кій державі. Авсїрийскі почти стали силь
ними підпорами торговлі і дають знач
ний дохід. За прикладом Австриї пішла Німеччина, Франция і Анґлїя, одначе ко
ли перегодом Туреччина поправила свої почти (хоч они ще все не такі певні як наші), згадані держави зробили 1901 р.
умову з Туреччиною, що залиш ать даль
ше творене своїх власних почт. Тимча
сом Італія задумала утворити свої власні почти в Царгородї, Сириї, Єрусалимі, Со- лунї і у Вальонї, а Туреччина сему рі
шучо супрогивляе ся. Цікаво, як закін
чить ся сей спір, але замітно, що Ту
реччина й одинокою державою, в котрій Австрия має свою почту. Подібний про
цес, який перейшла Туреччина і проти котрого она тепер боронить ся, відбуває ся тепер в М а р о к к у, де всі там інте- ресовані держави уладжують свої почто
ві уряди, почасти задля непевности та
мошньої почти, по части з політичних причин.
В р о с и й с к і й д у м і був на дневній черзі буджет міністерства загр.
справ. Мінїстер І з в о л ь с к и й, як мож
на було сподївати ся і як ми се висло
вили передвчера, обговорив при сій на
годі б а л к а н ь с к і с п р а в и , з кот
рими, як він вислови* ся звязана жива історична традиция Росиї, єї права і мо
ральні обовязки. Головно розходить ся Росиї о долю християн в европ. Туреч
чині. В тій цїли заключила Росия 1897 р умову з Австро-Угорщиною, розшире
ну проґрамою в Мірцштеґу задля рішу
чого і мирного переведеня реформи.
Впрандї не осягнено значних успіхів сих реформ, але се приписати треба головно обопільній ненависти балк. народів. Сю мірцштеґску програму обняв мінїстер Із- вольский в хвилі, коли Росия була но трясена війною на далек М сході і по- требовала поруки проти всякого зверх
нього запутаня.
Відтак обговорював він зелїзничий аровкт бар. Еренталя, котрий викликав велике зворушене в Росиї і за границею.
Супроти домагань, щоби Росия виступила проти сих змагань Австриї, вказує він на те, що єго цїлию не є дипльоматичні по- біди, але бережене реальних інтересів держави і длятого треба всего виминати, що могло би довести до небезпечного запутаня. Длятого мінїстер рішив ся не опирати сн австрийск. зелїз. змаганям, бо Австрия і так булаб від султана діс
тала дозвіл на будову санджакскої зелїз- ницї. Але мінїстер не може сего не при
знати, що сей проект зміняє значно по
ложене на Балканї. Злука Боснії з ту- рецкими зелїзницями є в а ж н о ю п о д і є ю в з а г р а н. п о л і т и ц і і в н е м а л о ю к о р и с т и ю д л я А в- с т р и ї. Росия має лише дбати о попра
ву долі християн на Балканї і тому без зависти може споглядати на сі успіхи Австриї, і повинна лише дбати, щоби се не вийшло на шкоду балк. народів. Для
того піддержує она і инші пляни зелїз ничі корисні для тамошних народів.
Мінїстер вдоволений, що Австрия го
дить ся і на инші зелїзницї і що тим способом справа втратила своє вістрє.
Головна тепер справа переведене р е- ф о р м в Македонії, а так само Росия, як і инші держави повинні уникати запу- танини воєнної. Відтак говорив мінїстер про покликане всіх европ. держав до пе
реведеня реформ, на що і Австрия зго
дила ся а також рішучо й Італія. Росия змагає отже до мирних взаємин з Туреч
чиною.
Пос. М і л ю к о в висловлює жаль, що Росия так легко згодила ся на сї змаганя А в с т р и ї , котрі є с ь в і - т л и м у с п і х о м д и і і л ь о м а т и ч - н и м б а р . Е р е н т а л я , бо санджакска зелїзниця віддав в руки Австриї сьвітову дорогу до Індиї, котрою також Анґлїя імовірно буде перевозити свою почту.
з
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: Ев- тихія; римо-кат.: Воскресенв Ісуса Христа. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Георгія Еп.;
римо-кат.: Понеділок сьвітЛ. — Ві в т о р о к : руско-кат.: Іродиона мп.; римо-кат.: Анзель- ма Еп.
— Божевіллє, чи завмертє етичних основ.
8іо\уо роїзкіе починає вести боротьбу против руского духовеньства, посуджуючи єго впрост о співвину в убийстві ґр. Андрія Потоцкого.
На сю тему читаємо широку статию »СНозу риЬІісгпоЗсі» (Мг. 182), а в слідуючім зараз числі старає ся Зіоууо роїзкіе хиба в боже
віллю (бо о здоровий розум годі в сім разі вшехпольский орґан посудити) вмішати в спра
ву убийства Ексцелєнцию митрополита ґр.
Андрія Щептицкого. Оно пише, що час убий
ства ґр. Потоцкого вибрано ’ дуже спритно,
„дйуг пагащ ігг ро гогеійсіи зі$ рагіашепіи, а£еЬу Ьегройгесіпіе оЬиггепіе розібху піе сіаіо зіе осісгис йоікіі\уіе кІиЬои’і г и з к іе т и , тусЬууі- 1і, дсіу г ром'ойи іегуі йжіаІесгпусЬ \ущкзго- зсі акабетікоуу роїзкісЬ піе Ьуіо теє Бмютеіе і д сі у т е ї г о р о і і і у З г е р і у с к і е д о — І а к р г г е й к а й с і а г г е з г Ц л у і ^ к з г ^ а те а п I и г а г и з к а —■ п і е Ь у І о т е є Б о \у і е. То за уузгузіко Іакіу 8 Іт е і е г- (1 г о п е, а )ак засіг^, сіозіаіесгпіе га зіеЬіе тоууіасе". Ледви, чи можна уявити собі щось більше гидкого, як ся нотатка. Можна зрозу
міти природне цілком подразнене польскої праси, але і оно повинно мати свої границі.
Прецінь саме Зіоууо роїзкіе нотувало недавно вість, що наш достойний митрополит знево лений з причини недуги ноги виїхати на лі ченє з Відня до Вісбадену, зглядно до Пари
жа. А може не божевіллє, лише завмертє вся
ких етичних основ у редактора вшехпольско- го орґану веліло єму вмішати найвисшого достойника рускої Церкви в подію, з якою ніякий цивілізований чоловік зсолїдаризувати ся не може... Замітне, що слідом 8іоита рої- зк ого пішов того -самого дня „Ґалїчанїн", який в стати! дра Мрачного (екссьвященика Маркова) п. з. «Убійца, или убійцьі?» помістив такий уступ: „Гіалач'ь-сьін'ь украинского свя
щеника... И вотт> подходящая тема кть рефле- ксіям'ь. Е с т ь в Г д ь к а к і е - т о у к р а й н- с к і е є п и с к о п ьі; о н и - л и е г о п о к р о - в п т е л и, или-же З НИХ'Ь вовсе Н'Ьт'Ь вліянія на „украинскую „націю". Здксь, кажется, Іег- І іи т поп й а іи г ." В:д апостатів нашої Церкви годі чого иншого надїяти ся.
— Бгіеппік роїзкі (ч. 181.) рукою якогось львівского кацапа почав підпольну роботу про
тив ради. Барвіньского, про якого пише: „Со сіо р. Вагийпзкіедо, Іо Ьуіо Ьу йоЬгге, дсіуЬу кіо г ромюІапусЬ гарогпаї зі§ г )едо ргаса Іііегаск^ о Ь аій атасгу гп іе \у XVII. \уіеки, о кіоге) іейеп г ЬІігкісЬ р. Вагууіпзкіети т о - ууі, іе ро уууї^сіи І о т и V, сЬІорі гизсу йо ууіейга зіф іа к г „ р а п а т і" т а $ дасіас". Се відома річ, що ради. Барвіньский не писав ніякої студиї про гайдамаччину, а тим самим годі ждати V тому. А на ж ерело-сеї делятор- скої новинки вказує накликуване львівского кацапа, в якім він перестерігає польску пу- блику„рггей у у гт а с п іа п іе т мгріумщ икгаіпзко- Ьаісіатаскіедо \у Пайгіе згкоіпе] кгаіом’е), Іедо \ур1уууи, кіогедо и’усЬ ом 'ап каті ^езі йгісг, пізгсг^са рогігеїу гекіогоіу і Іакі 8і- сгупзкі". Ну, хиба досить ясно сказано.
— Ґраоиня Потоцка — як доносить С аг.п аг
— вислала до суду одного з урядників намі
сництва, який май1 велике довірє у пок. намі
сника, з заявою, що родина покійного не ж а дає покараня злочинця і не прилучить ся до ніяких карно-судових кроків проти него. На то відповів заступник неприсутного президен та краєвого суду, що вповні признає і шанує сю прояву шляхотних почувань пригнобленої тяжким горем женщийи, однак не може за
становити ходу справедлиности і законом при
писане карне иоступованє проти злочинця му
сить бути переведене.
— Листи з погрозами. \У іек по\гу, який як і инші польскі Газети фабрикує ріжні сенза
Австрия віднесла отже не лише еконо
мічну але й політичну користь, а се змі нило межинародне положене на Балканї.
З проектом реформ бесідник згоджує ся.
Буджет міністерства загр. справ у- хвалено і відрочено думу до 5. мая.
Анатоль Вахнянин.
III.
Про жвте я г а м і іуховеньства в літи Ш ? і 1838.
(Дальше).
З а моїх часів співали вже питомцї з нот.
Сїнкевич з Любіня діріґував. В карти не гра
ли, хиба лише „дурака", але зате по майстер- ськи. Других ігор не знано. Довгів не роблено.
Так званий „8ііеГе1^е1с1“ виставав — враз з Казіег- і К.еІ8Є£е1с1-ом. Так звані Еізеп- ЬаЬп-и (теперішна вже назва) були вже в моді. Не зваю, як їх тоді називано. По найбільше присилано з домів бриндзю. То
ді збігались всі на спільний гіир. В мясницї аранжовано в семінариї „балі", на котрих гуляно „гуцулські танці" і чардаша (імен
но венґерські студенти). Пісень співано мало.
Гітаристи і скріпачі були, але зіп^еііоп-и Они грали звичайно танці та марші, штук не грали.
Сьвященики но селах бавились, співали німецькі, польські та руські пісні. От приміром, припинаючи чергою співали: Ез к а т еіп ЕиЬг- таппзм га§еп (чарка) т і ї еіпег зсЬм’егсп Б азі ипй аіз ег пісЬі коппіе м еііе г ІаЬгеп.
сіа зраппі’ ег зеіпеп З с Ь і т т е ї ап ипсі зсЬгіе
уіЬі уіЬі тіЬі уіЬі (держачий чарку пив за той час)... (вігі капп сг хуєіісґ ІаЬгеп: пода
вав другому чарку, або співано: УУуріІ, и урії, піс піе гозіамчі, Ьосіа) до Вод ЬІодозІатеїІ, або:
Б о сіеЬіе, з^зіесігіе, ^а па й тіаіо рі)Ч. гсігомче дозройагга, піесЬ п а т зіо Іаі 4у)е! Мій отець Яков — казав батько — любив співати пісню:
„Занутив ся котик на чужоє сало, ходив він до него, поки єго стало; аж чоловік уважаєі що тут сала убуває, як сала не много, чатує на нього". Співано і пісню: „Ти дівчино із По- доля, в твоїх руках моя доля".
Розмова в домах сьвященичих була зви
чайно польська, але в Цівкові (у нас, у о. Я- кова) говорено лише по руськи, так, що діти прийшовши до школи, не уміли нї слова поль
ського. В родині Ванковичів говорено також по руськи, родина Брилинських говорила по польськи, Ходаневичі (в .Іежахові) апіідиае ейисаііопіз лише по руськи. Ті апііциае ейи- саііопіз сьвященики не нобирали конґруи, а жили лише з ґрунту та з треб церковних.
Апіідиа егіисаііо значила те, що они не учи
лись на університеті теольоґії, а лише при ватно. Лазуркевич з Теплиць співав звичайно:
К о сЬ аІет піедсіуб Вазіе, Ьо т і зі<} росІоЬаІо;
піе сЬсіаІа раїггеб па зщ (тщ ?), т п і е зщ Іеі ойесЬсіаІо. Як трохи глибше глянули в чарку (в Цівкові), то співано при гітарі польські пі
сні, ось: КоЬіеІкі з$ Л а паз г а )е т , Ьо 2 п і т і ЗоЬга зргатеа, косЬа|§ паз паиг2 а )е т ,.... Ж ін ки на празниках полягали вже спати, а муж
чини за чарками тихенько нераз ще інтону
вали польські пісні, яких при жінках не яло ся співати. Празники відбували ся сторонами дуже весело, сторонами зїздились лише самі сьвященики без жінок. Доньок не брано на празники. У Качковського, Мироновича, Анто
на Брилинського ішло дуже весело, хоч з а става була проста, без тїсточок та тортів.
Качка, свинива, вишняк, мід, припалена го- рівка — такі страви подавано.Пиво було, але дуже лихе, вино спроваджував дехто, але прочі напитки вироблювано дома.
(Копець буде).
циї, доносить, що в бюрку пок. намісника най
дено багато листів з погрозами і осторогами, надісланих на єго адресу, та кілька вироків смерти, виданих анонімними рускими револю- цийними(?!) комітетами. Всі ті листи мав ґр.
Потоцкий вкидати до столика, не звертаючи на них уваги, ані нікого про них не повідо
млював. В бюрку найдено також осторогу ві-- деньскої полїциї, що в кругах рускої молодїжи у Відни кипить ненависть проти намісника.
Знала отже про те полїция у Відни, а нічого не знала лише львівска полїция — кінчить А¥іек помгу. Про „правдивість" сего донесена XV. п. сьвідчить вже хочби й ся обставина, що инші польскі Газети не хочуть брати за ню одвічальности і покликують ся на ХУіек.
— Анонїмні доноси. Польскі часописи пи
шуть, що львівска полїция дістає богато ано
німних листів, писаних по руски, в яких вк а
зує ся на ріжні особи, що мали належати до заговору (?) на житє намісника. Полїция має про- вірювати ті доноси, покликуючи дотичні осо
би до иереслуханя. На основі тих доносів за повідали ХУіек і Сгопсе великі арештована м и
нулої ночи, головно на провінциї.
— Др- Іван Франко повернув до Львова, де находить ся під лїкарскою опікою д ра Ко- бриньского і Коссака. В стані єго здоровля наступив зворот до ліпшого.
— Черногорский князь виїхав з Петербурга вельми вдоволений, бо дістав всьо, за чим приїхав. Цар приймав єго гостинно і обдару
вав на дорогу. Князь позичив собі у царя 200.000 рублів, крім того цар дав єму значну квоту на удержанє монастирів в Чорногорі і зобовязав ся виплатити Чорногорі по 300.000 рублів річно на війскові цїли. Натомість в спра
ві будови проектованої зелїзницї Дуяай-Адрия- тик, що де якої Чорногора бажала собі, аби она кінчила ся в портї Антівара, дано лише загальну відповідь
— Виховане дїтий. В АИапІіс МопіЬІу замі- , стала писателька Анна Кодегз розвідку про хиби у виховуваню дїтий в родинах амери- каньских. Авторка жаліє, що Американка не уміє виховати своїх дїтий на добрих горожан і людий. Сему винно само жіноцтво, яке в сліпій материньскій любови не уміє розумно покермувати розвитком і вихованєм дитини, а батькам не дозволяє справляти хибне вихову
ване дитини. Пані Водегз жаліє, що Амери
канки з засади вдоволяють ся опікою мамок для своїх дїтий, замість, щоби так, як в Ан
глії брати для них Гувернантки. Тоді не було би таких випадків, що 6-лїтна дитина вхо
дить сама до реставрациї і каже подавати собі ріжні ласощі. Се познака, що в дитині убила мамка тонші почуваня і вроджену со
ромливість. Хибою американьского вихованя є також, що мати не уміє пробудити дитячої фантазиї і допомочи до єї розвитку. Всі за- бавочки мають характер механічний, штучний, виключаючий співдїланє фантазиї. З другої сторони будить ся дитячу фантазию в дуже невідповідний спосіб. В кінематографах пока
зує дітям розгорячкованим на дразпеним сцени з воєн, пожарні катастрофи та инші сензациї.
Потім не дивно, що дитина питає, чому ті люди мордують ся. При такім вихованю 12- лїтна дитина є вже нервова, змучена, розстро
єна, не може спати, майже на пів пережита.
Так представляє п-ї Кодегз виховане дїтий в Америці, але в Европі, здавсь, під ти зглядом не ліпше.
— Мантійна на великі розміри. Ще в січня с. р. арештовано в Дрезнї і замкнено до та- мошного арешту якусь даму, котра жила по великопаньски і називала себе Графинею ПІтурдза, казала, що є угорскою Графинею і що ґр. Дмитро П Б урдза є єї чоловіком, але она поки що живе собі окремо від него. Аж по довгих урядових доходженях в Берлін", Відни, Монахові, Будапешті і Парижи показа
ло ся, що то є дуже небезпечна межинародна мантїйка, та що она ані не Графиня ані не ПІтурдза а прізвала ся так і приняла титул Графині, щоби лекше обманювати людий і поліцаю Мантїйка тота називає ся по правді Ірма Фрайлєр і має літ 41, хоч всім говорить, що лиш 39. В Букарештї виступала яко спі-
