Ч. 200. Львів, середа дня 3. (16.) вересня 1908. Річник XII
Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на .цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . 5 кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на ЦІЛИЙ рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеїп, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о 5*|, год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенцйї Соколовского в иасажі Гавсмана.
Рукописп звертає ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають . ся по ціні' 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сет.
від стрічки.
Ґр. Д їдуш иций про польско- рускі відносини
Віцепрезес польского кола ґр. В.
Д І Д у III И Ц К И Й ВИГОЛОСИВ сими днями перед виборцями в Самборі промову, в котрій між иншими доторкнув ся також взаємин і відносин нольско-руских. З о- гляду на теперішню сесию кр. сойму а також на визначне становище сего посла і політика польского набирав вго промо
ва великого значіня і тому хочемо їй
•присьвятити наші замітки.
Ґр. Д ї д у ш и ц к и й бачить небез
печність в розвитку краєвих відносин, в
■становищу україньско-руских послів і не- умолимім тоні їх промов, начеб їм ішло о те, щоби з краю ніколи не було згоди між польским а руским населенєм. Бесі
дник належав до тих старших вихован
ців політики злуд, що спільне пожитв сусїдске обидвох народностий у східній Галичині в можливе. Н а жаль сумні по
дії останних часів поучили вго, що по
милив ся. Був до останних часів при
хильником утраквізму, тепер однак прий
шов до переконана, що буде найліпше, наколи кождій народности лишить ся вільну руку і свободу в уеловинах єї
розвитку. З Русинами, котрі ходять кру
тими дорогами, говорив бесідник, і діла- ють підступом, запевнюють собі тим спо
собом певні уступки і успіхи у прави- тельства, не можна під ніякими услівями іти разом. Иольский нарід мусить іти сам.
числити лише на власні сили, пильно працювати над культурним і економічним своїм розвитком і утривалити своя стано
вище. Бесідник вижидав терпел во, коли доба рускої аґітациї в краю і коли пра
ця для добра Руси а не на шкоду П оля
ків дасть для польского народу підклад до збудованя мосту згоди між обидвома народами
Відтак звернув ся ґр. Дїдушицкмй в промові своїй д о в з а є м и н з н а ш и м и м о с к в и ч а м и , котрих називає Біагогизіпаші. »На них, говорив він, від від часу апостазиї Наумовича зле глядять у Відні (а як в краю?!) а бодай відно
сять ся до них з недовірєм Беззглядно з ними лучити ся не можемо, але ми повин
ні пспирати людий, що щиро працюють для Руси, а не шкодять Полякам
Отеє головна основа тої частини про
мови ґр. Дїдушицкого, котра відносить ся до Русинів і до москвичів. Сею про
мовою зазначив ґр. В. Дїдушицкий рішу
чо неприхильне становище супроти укр.
руских послів, з котрими ніяк не хоче і
не радить лучити ся, бо виєднують у пра- витедьства уступки і для того дораджує полишити кождій народности вільну руку і свободу в уеловинах єї розвитку. На се становище укр. рускі посли певно зго
дять ся, бо всі Русини бажають і дома- гають ся лише того, щоби руский нарід м ак свободу культурного і економічного розвитку. Нам відомо, що ґр . Дїдушиц
кий тоді, коли в держ. раді підготовляло ся ухвалене виборчої реформи, в колі польскім заявляв ся за н а ц и о н а л ь - н и м к а т а с т р о м в Галичині, щоби тим способом кождій народности обезпе- чити свобідний і необмежуваний нічим розвиток национально-культурний і еко
номічний, одначе остав відосібненим зі сво
їм поглядом супроти більшості! кола польского під проводам Ґломбіньского, Козловского і ин. Моравский приклад, до котрого повернемо при иншій нагоді, мо
же би справді був найліпшим способом розвязки национально-полїтичного питаня також в Галичині.
Однак ґр. В. Дїдушицяий заявляючи ся з одного боку за полишенєм свободи розвитку культурного і економічного кож
дій народности, не може позбути ся таки обіцянок піддержки людий, котрі щиро працюють для добра Руси. Зворот сей его промови в звязи з натяком про 8іа- ди! покінчив з відзначенвм. В виду не
корисних реляций полїциї президия Гу
бернії звернула ся до митр. М. Левицко- го з письмом дня 10 падолиста 1838, в якім просила, щоби митрополит доніс ще раз, чи поведене Стрільбицкого, Сьокала і Ш ухевича дав поруку, що вони заслу- гують на сьвяченв1).
Митрополит відповів дня 2. і’рудня 1838 р. (Хг 98), що всіх трех питомцїв, посуджених о революцийні погляди, о читане заборонених книжок в письмах президиї з р. 1837 (Хг. 416/££§ з 15.
IV і 545/§§£ з 4 V) піддано під стро
гий надзір ректорату, який доніс під днем 26. падолиста (Хг. 5 2 9 )2) і ЗО. па
долиста 1838 (Хг. 534)3), що Сьокало і Ш ухевич допустили ся невеликих, дісци- плїнарних провин однак в політичнім напрямі поводили ся без заміту. Оба про
голосили в день цїсарских уродив гарні промови про обовязки горожан в виду цісаря в прияві ґубернїяльних радників.
Кроненфельса і Емінґера, які віднесли ся до сих промов з великим признанвм.
Тому годі їм відмовити сьвячень. Про Стрільбицкого доніс ректорат семінариї, що він в часі спільних проходів віддї- лював сн від своїх товаришів, а докори
Ломи мирщі серед руки г а й і іухмеютм в Галчвпї
в роках 1831—46.
Студія д-ря Кирила Студинськ&кв.
(Дальше).
Коли в році 1838 митрополит про
сив, щоби президия ґубєрнїї признала 41 пите*.мцям іііиіиш шепвае, а між ними
Чаїариньскому Теодорови, Стефанови Торбі., Йос. Ш ухевичеви, Стрільбицкому Теодорови і Василеви Сьокалови, рефе
рент президія про кождого з них поро
бив на акті замітки. В Чагариньского, писав він, найдено в семінариї дві руко
писи иешкідного змісту. Також найдено в Стефана Торби ексцерпти з ріжних творів »)е<1осЬ ипЬесІепкііеЬеп ІпЬаІІз".
Про Йос. Ш ухевича находимо замітку, що дирекция полїциї представила його
»а1з еіп Іп Зіуй іи и т \оп гегкеЬгІеп роїі- ІіаеЬеп А пзісЬ ієїк, а про Стрільбвцкого Теодора і Василя Сьокала читаємо, що дирекция полїциї характеризувала їх в р. 1837 як політично підозрілих, задля чого відбуто в них ревізию, однак безу
спішну. Про Василя Сьокала доносила ще й пізнїйше полїция, щ з в політичнім зглядї мав він »уегкеЬг!е АпзісЬіеп*, до чого референт ґубєрнїї додав, що сей 1 мусить бути .дуже талановитим чоловіком , бо фільософічні кляси і богословскі сту
’) ГІрезид. Архів льв. Намісництва № . 2546 сг@’у 1898 II. Порівнай Оезііопз-Ргоіокої з р. 1838. № .9 4 .
*) Оезїіопз-Ргоіокоіі без дгіесЬ. каї. Ме- Ігороіііап-Огсііпагіаіз з. р. 1838. № . 94.
*) Тамже в р. 1838. № . 98.
приймав нерадо і з огірченєм, тому ді
став в табелі з обичаїв ноту; »уіх ргі- ша« а побіч неї замітку: »ГегУІсІе іпсіоіів
еі асі уа§аЬипсІпт ргосііуіз". Однак се такі дрібні провини, задля яких годі йо
му відмовити сьвячень. Стрільбицкий не читав підозрілих письм ані книжок, а в
політичнім зглядї не можна робити йому ніяких замітів1).
Так писав митрополит про питомцїв, яких роком раньпіе, саме задля їх полі
тичних поглядів хотів прогнати з семіна
ри! Остаточно признала президия Губер
нії питомцям: Сьокалови, Ш ухевичеви і Стрільбицкому Ш и їи т т е п в а е 2).
Щ е лекше повело ся добути титул стола Яковови ІІІведзїцкому, що в р.
1839 покінчив богословскі отудиї з від- значенем. Про нього п*.;сав ректор семі
нариї Яхимович дня 1. серпня 1839 р , що його поведене було взірцеве та що він виголосив в день цїсарских уродин промову про обовязки горожан в прияві президента ґубєрнїї3), тому звернув ся митр. Михайло Левицкий дня 21. серпня 1839 р. (Хг. 33) з просьбою до президиї
9 Презид. Архів львів. Намісниццтва № . 2662 %£§ 1838. Порівнай Оевііопз - Ргоіокоіі з р. 1838. Яг. 98.
2) Презид. Арх. львів. Намісництва ай №.
2ЬЬ2 §■§'§' 1838 асі 1698. II. і (Зезі. Ргоіок. з р .
1838 № . 101.
3) Презид. Архів львів. Намісництва № . 1209/д^д 1839, де переховує ся реляция рек
торату Н р.241.
2 гогизіпбху вказує на те, що ґр. В. Дїду-
шицкий, зірвавши з укр. рускими посла
ми, заманює ся надіями, якими в остан- них місяцях так одушевили ся були поль- скі політики, надіями на полагоду поль- ско-руского питаня піддержкою наших москвичів, про котрих тепер він і єго прихильники думають, що они ргасирі сИа (іоЬга Кизі, а піе па згкосіе Ро1акб\\\
До сего союза тягне ґр. Дїдушицкого і польских політиків мрія, що з Росиєю і Франциею вспіють оперти ся ґерманьскій перемозі, а прихильність Росиї здобудуть собі пособлюванєм нашим москвичам. Ду
маємо однак, що в дуже короткім часі і в тім напрямі ґр. Дїдушицкого поучать факти, що ЬуІ Ьіесігіе!
АНАТОЛЬ ВАХНЯНИН
Мяерии и політики Русявів вія часу так званої „ю сі ф “.
(Конець).
Дня 14.|ХІІ. промовляв я при буджетовій провізорії. На засїданю клюбу подав Підля- шецкпй віеть, що Романчук, Телишевский і Волян раді Он з нами порадитись над вибор
чою реформою. Ліпше нехай би йшли своєю дорогою. Впрочім Романчук виїхав вже десь 10. |ХІІ., отже не був на дебатї при буджето
вій провізорії, а міг був говорити, бо гово
рило 8 послів опозицийних, а 8 рго, а він об
межив ся лише на заяві, що буде голосувати за провізорією. Міг був иредсї в промові під
нести, що хотів. Телишевский також счез з парламенту, хоть ходить по Відни.
Моєї вчерашної промови вислухали посли уважно і ґратулювали: межи ними Яворский, Мадейский та Віндішґрец. Останний підійшов нині (15.|ХІІ.) до мене нарочно і подякував словами: „8іе ЬаЬеп ^езіегп ипз (Діє Ве^іе- гипд) зеЬг мгойїм’оіепй ЬеЬапйеН". Я відпо
вів ему, що треба лише прискорити темно, а до сойму впустити що найменше двайцять кілька послів, то суперечності! в краю — Сіїїі і Рігапо галицкі уложать ся з часом. Герольд в нинішній промові сказав, що в їх краю
ґубернїї, о признане для нього титулу стола1), на що президия згодила ся. Од
нак доперва в падолисті 1842 р. д о зв о лила президия ґубернїї Я к. Ш ведзїцкому компетовати о самостійну парохію 2).
Незвичайно тяжко прийшло ся до
бути титул стола Василеви Грабови, що в липні 1828 р. покінчив богословскі студиї. Дня ЗО. вересня 1838 р. запита
ла президия ґубернїї (Иг. 2246/§£§) ми
трополита, чи укінчений питомець пере- мискої єпархії, Василь Граб, заелугує на титул стола3).
Митрополит відповів дня 5. жовтня 1838 р., що Граб був підданий надзоро- ви на основі бажань президиї (Хг. 295, 416, 545/§§§ з р. 1837 і № . 2246/§§§ з р. 1838). Заки митрополит відповість о- статочно на питане президиї, просить о зворот давнїйших актів, висланих в його справі,
(Дальше буде).
!) Тамже Нр. 4 2 0 9цї>'ц ай 148. II. і Оезі.
Ргоіокоіі з р. 1839. № . 33.
2) Оезііопз Ргоіокоіі без £г. каїк. Меіг.
Огйіпагіаіз з. р. 1837. з р. 1842. Нр. 74. Пре- зид. Архів львів. Нам. Нр. ІббЗІ^і*. Ш ведзїц- кйй умер в 80-их рочах XIX в>ку на стано- виску пароха церкви св. Пятницї у Львові.
3) ОевІіопз-РгоіокоП з р. 1838, № . 26.
(хоть Чехи в опозиції) панує апатія. Дивно!
а у нас каже Романчук і другі, що причиною*
апатії в Галичині є то, що ми не хочемо йти ( в опозицію. Видно, що апатія має инші жерела.
Мадейский заявив, що ґімназияльні су- нлєнти не одержать тепер висшої платні, лише професори IX. ранґи, на що вийде грошин около 600 тисяч злр.
Менґер сказав, що Німці дадуть охотно Чехам язикову рівноправність, але лише в Австрії, не в окремім ческім королівстві, бо там Чехи зїли би з часом Німців.
Уконституовав ся субкомітет для вибор
чої реформи, до якого увійшли: Німці: Берн- райтер. Вурмбранд і Менґер: Поляки: Пінїнь- ский, Рутовский і Стадиицкнй; консерватисти:
Гогенварт, Щварценберґ, Діпавлї і Коронїнї.
Головою вибраний Коронїнї. Пінїньский зра
дить Рутовского. Проект Рутовского є вла
стиво проектом Мадейского або правительства.
На скрізь недотепний, а для нас недобрий.
17. XII. 1894. Нині говорили ми оба з Бар- віньским з міністрами Яворским і Шенборном про такі справи:
1) переклад державних законів буде від
даний др. Ол. Кулачковскому;
2) рускі написи на судах. Шенборн за
явив, що в тій справі мусить порозумітись з намісником. Я відповів, що намісник, та нрезид. Сїмонович і Тхуржницкий годять ся на се, липі не можуть сего вчинити на власну руку, та ждуть, щоби правительство дало до сего почин. У нас не буде Рігапоіга^е.
Барвіньский був дня 14. XII. у Кально- кого в справі дебіту „Зорі" в Росії. Кальнокі, як міийстер заграннчних справ, прирік, що по- чннить кроки і норучив ще Барвіньскому обго
ворити сю справу з секц. шефом бар. Ерен- тальом. Нині будемо ще говорити з Пленером в справі підвнсшеня платні ґімназияльним учителям і професорам.
Нема у Відни ані Романчука, ані Тели шевского, ані Підляшецкого, ані Охримовнча.
Нині буду говорити до § 19. закону про жандармерію. Ж адаю , щоби жандарми знали обі краєві мови.
Дня 23. XII. були ми з Барвіньским у нам. ґр. Баденього і обговорили справи 1) основаня учит. семінарий в Сокали і Самборі;
2) руских написий на судах; 3) члена-Русина в Раді шк. краєвій; 4) габілітації Зобкова;
5) обсади катедри після Огоновского (канди
дати: Колесс-а і Студиньский) і 6) переведеня виборів в тім дусі, як говорено з Віндішґрецом.
Намісник ґратулював мені останної про
мови в парламенті.
Дня 28-5X11. почав ся сойм. Рускі посли підписали внесеня:
1) Барвіньского в справі Гімн, в Пере- мишли;
2) Романчука о безпосередних виборах в сїльскій курії.
Дня 28. 29. і ЗО./ХІІ. збирав Романчук послів обох соймових клюбів з виїмкою Бар- вівьского, Федоровича і Мандичевского і хотів їх злучити на основі програми: малоруска на
родність і католицка церква. Не удалось- Акцію Романчука розбив москвофіл Кулач- ковский. Опісля (дня 29.ХІІ.) хотів Романчук довести до спільного іпойиз ргосейепсіі, але і на се не згодили ся посли, головно Окунев- ский і Король, які заявили, що се буде без хісна. Дня ЗО./ХІІ. на запросини Романчука вже ніхто не явив ся.
Дня ЗО./ХІІ. відбули ся збори народовців, на яких я виголосив реферат про иолїтичну ситуацію.
* *
*
На закінчене додамо від себе, що після пок. Ан. Вахняннна остали ще записки про кілька місяців 1895. які використаємо пізнїй- ше. Зберегли ся також протоколи руского клюбу з р. 1894 і 1895, а крім сего протоколи
„Славяньского Союза", який утворила часть руских послів з Словінцями, Хорватами і христ.
сусп. Чехами. Пок. Вахнянин був секретаром сего клюбу і вів протоколи з незрівнаною
точностию. Тоді Русини були в парламентар
ній більшости. Про тодішні події розкаже з часом на основі згаданих протоколів і своїх записок ради. Ол. Барвіньский. Самі протоколи перейдуть на власність Архіва митр. ґр. Ше- птицкого. Для історії нашого політичного житя мають вони первостеиенну вартість. Яко автентичне жерело, на основі котрого можна спростувати не одну фальшиву вість, подавану
„Ділом" і ин. часописями.
Д о п її с ь.
З Косівщини.
З кінцем сего року припадають в пе
реважній части громад косівского повіту вибори до рад гром. Що рада гром. є підставою до в< еї роботи нашої полїт., зглядно добробуту народу, а тім не може дути двох гадок Та як раз на се ми не зважаєм. Радіб мати лад по громадах, а засим і по других законодатних тілах, а не клопочем ся тим, щоби мати підвали- ву добру, певну. Не дбаючи про вибори до рад гром. попопнюем на народі убий- ство—тим більше ке простиме, що мимо голюканя на попів, нарід таки оглядає ся на того попа, щоби допоміг нозбути ся війта, хруня.
Тай „попи" не без великої вини. Ле- дви 2О°/о обзнакомлені з ординациєю ви
борчою а прочих 8О°/о дають ся водити за ніс навіть найдурнійшим писарам гром.
Пр. в селі Р., косівского повіту, де вій
том Д. (син бувшого війта, бо війтівство в тій громаді дїдичне), кепкує собі писа- рина уже через 3 каденцнї тим, що каже,
„попа" заступником радного вибирати.
Чомуж се? Причина проста. Сьвященик і єго прихильники „сліпі" при виборах, бо не мають відписаної листи виборчої
»нї в зуб«. (Протест цілком узасаднений
„віднеслим просто до п. старости"!?).
Вистарати листу виборчу не така то тру
дність. Троха доСрої волї та з кешенї кілька або кільканайцять зр., то і »адова сила не одолїє* роз тоді, коли ордина- цию виборчу знає ся як „отче наш ".
Поверх ЗО літ переводжу вибори у себе і по сусїдних громадах. У себе не пере
пав я ніколи при виборах з моїми лю дь
ми, а по сусїдних громадах, то хиба че
рез недбальство сусіда.
Робота при виборах до ради гром.
є тепер дуже облекшеною, бо нарід осьві- домлений вже троха а в кождій громаді через рух січовий знаходить ся »збірник законів адмін. д-ра Савчака* — книжка цінна дуже для виборів до рад громад.
Сказаним не хочу дати деяким комісарам субстрат для „доказів" перед п. Бінертом:
„аді! сам батько січовий признає, що
»Сїчи« займають ся переведенєм виборів а не гашенєм вогню!" Ні! Кождий кіш січовий справив собі збірник законів адм.
Савчака лише через закон о зборах — для оборони перед жандармами, коміса
рами та війтом, хрунем. Тож до того зборника заглянути а не зайде потреба бідкати ся або й плакати по часописах, на заподіяну нам кривду. Не треба таїти, що вмієм лише глагольствувати або пла
кати а »рукавів не закотим* до всяких виборів.
Від 33 літ не схрунив з мого села ні оден виборець а се лише через склад доброї ради гром. Для того позір! на над- ходячі виборі до рад гром.! Переведемо недбало вибори рад гром., то перепадем певно і при виборах до рад повітових у слідуючім році'. На закінчене мушу ще вказати на одну страшно деморалїзуючу нарід хибу—деяких московствуючих оо., котрі не маючи довіря у народу (цілком природно за свої шкідні „убіжденія") вя- жуть ся при виборах до рад гром. з во-
<
з рогами народу і з тими гиєнами ідуть
попліч! При теперішнім розяреню «зро
ду може ся се відбити на них.
Іван Петель, парох Довгопола.
Політичний огляд.
П а р л я м е н т а р н и й к а л е н д а р змінив ся значно наслідком мінї- стерскої ради відбутої минувшого четвер
га в Будапешті під проводом цісаря, а іменно задля відроченя делеґацнйноі се
сиї- Внравдї не означено ще дня, коли делбґациї малиб зібрати ся в Будапешті, одначе імовірно послїдує се около 10.
жовтня. Ся постанова' має вельми важне значіне для тих соймів, передовсім для ч е с к о г о і г а л и ц к о г о , котрих сесиї починають ся 15. вересня. В ческім соймі мало правительство внести начерк виборчого закони, а також инші з наци- онального становища важні предлоги. З розправ, які розвинулиб ся були над си ми предлогами, можна би було собі уяви
ти, чи в держ. раді можлива спільна ро
бота законодатна нїмецких послів з че- скими, чи можуть спільно побіч себе за
сідати в правительстві нїмецкі і ческі мі
ністри і взагалі, чи можливе дальше ест- вованб дотеперішньої парламентарної біль
шости.
Очивидно бар. Бек відчув дуже до
бре можливість горячої і завзятої бороть
би, яку могла би в ческім соймі виклн кати довша сесия, бо такого материялу до розятреня нїмецко-ческого спору на
громадило ся доволі. Німці роздратовані відвідинами представників парискої мій- скої ради на ческій виставі і одушевле- ним їх привітом, бнятиками в Берґрай- хенштанн і Шіттенгофен між Німцями і Чехами та перенесенєм боротьби нїмецко ческої на народогосподарске поле (замо
влена водоводних рур у француских фа
бриках) і починають нарікати, що они у власнім своїм краю угнетені а у прави- тельства не находять помочи за те, що єго піддержували в держ. раді в усіх ва
жних справах.
Отеє все вказує, що в теперішній сесиї ческого сой му не можна сподївати ся зближеня і порозуміня між Німцями і Чехами. Навпаки можна припускати, що ческий сойм стане видовищем завзятої национально-полїтнчної боротьби і що там дійде до вельми пристрасних нападів одних на других.
А так само і в галицкім соймі в те- перішних обставинах не можна'сподївати ся спокійних і предметових нарад, бо не- тілько национальне питане, але кожда пніпа справа, чи то виборча або громад- ска реформа, чи ловецкий або риболов
ний закон можуть викликати розятрену і горячу боротьбу між сторонництвами.
От в тих обставинах треба глядіти причини, задля яких правительство по- користувало ся спричиненим знов з по
водів заграничної політики відроченем делеґаций, щоби скоротити сонмові сесиї.
Коли бо думано скликати делбґациї на 25. або 28. вересня, тоді бажано, що
би рівночасно відбувала ся сесия соймів і не добачувано в тім ніякої перешкоди.
Думають знов, що сесиї соймів не мо- глиб рівночасно відбувати ся з делєґа- циями.
Очивидно попсували ся відносини краєві передовсім в Чехах, побоюють ся пристрастної і завзятої национальної боротьби і тому скорочують сесию сой
мів, обіцюючи їх знов скликати на січень.
Але чи тоді не стане знов перепоною державна рада або инші справи, сего та
кож не можна предвидїти.
Але се відроченб делбґацийної сесиї
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Ан- тима; римо-кат.: Людмили. — В ч е т в е р : руско-кат.: Вавила, Мойсея; римо-кат.: Лам
берта.
відбє ся також і на держ. раді, котра мала розпочати оеїнну сесию 3. листо
паді і полагодити сю богату програму робіт, яку ми недавно оповістили.
Нема сумніву, що сегорічна сесия делєґацийна буде вельми довга, а колиб зібрала ся около 10. жовтня, потривалаб найшенше до кінця листопада. Відносини в заграничній політиці, особливо в Ту
реччині і в Боснї та Герцоґовинї дотор- кують ся найжизненїйших справ Австро- Угорщини і викличуть вельми широкі і горячі розправи в обидвох делєґациях.
А в такім случаю знов держ. рада буде приневолена протягом трех тижнів перед Різдвом вдоволити ся ухваленєм будже- тоної провізорні та деяких дрібних справ, бо на все инше не стане часу.
В ческих кругах парламентарних а також посеред польских сторонництв га- лиикого сойму проявляв ся острий опір проти скорочуваня соймової сесиї, <дна- че політичні чинники в горі імовірно не уступлять перед сим опором.
Дня 15. с. м. відбув ся на замку австрийского амбасадора в Петербурзі ґр. Берхтольда в Б у х л ь о в и ц я х на М о р а в і ї зізд бар. Е р е н т а л я з міністром загр. справ І з в о л ь с к н м а сей з'їзд лучить ся з недавною зустрі
ччю бар. Еренталя з італїйским міністром Т і т т о н і м, з переговорами бар. Ерен
таля з королем Е д в а р д о м і держ.
секретарем Г а р д і в ґ е , з котрим та- к.ж мінїстер Ізвольский переговорював підчас свого побуту в Карльсбадї. Сї зїзди мають велику досяглість політичну з огляду на останні події на Балкінї і в Марокку.
Цісар В і л ь г е л ь м заявив під
час останних маневрів на францускій гра
ниці, що рад би прибути самоходом че
рез горішню Альзацию на француску область. Француске правительство поро било всякі приготовлена, щоби уможли
вити цїсареви хвилевий побут у Фрапциї котрий міг би мати досягле вельми зна чіне для зближеня обох сусїдних держав і приязнїйших відносин між обома куль турними народами. Одначе на своїй про
гульні до провалу у Воґезах цісар не поїхав поза границю а висловивши по
дяку француским властям за їх привіт
ливість, заявив, що покористуе ся иншою нагодою, щоби відвідати Францию. Ся справа викликала ріжнородні коментарі в дневникарстві. Підчас иобуту в провалі Воґезів на замку ,,Шлюхт“ виголосив цісар Вільгельм промову знаменну, в ко
трій висловив: „Мир в державних краях (Альзациї і Льотаринґії) буде удержаний, а краї будуть свобідно розвивати ся.
Держава буде хоронити сї краї!“
М а р о к а н ь с к а с п р а в а по
чинав уладжувати ся Іспаньско-францус- ка нота, котрою згадані правительства висловлюють готовість признаня Мулєй Гафіда законним султаном з условинами, які ми недавно подали, вислана вже ин- шим европ. державам. А Мулєй Гафід вислав до дипльоматичних представників лист, котрим заявляв, що признав всі зобовязаня свого попередника, особливо договор в Альджезірас і просить европ.
держави, щоби ему пособляли у викона
нні постанов сего договору.
— Земля і Воля задля упадку свого канди
дата Ганкевича пише, що нібито «Русини»
зпід знамени „Руслана* і Барвіньского голо
сували явно і отверто (навіть з отвертими картками) на Рошковского!" Чомуж не пода
ла імен тих, котрі так явно голосували з о- твертими картками. Очивидно, бо лекціє збре
хати без доказів, але нехай не дивує ся «Зе
мля і Воля», що * Русини зпід знамени «Рус- лана< і Барвіньского не могли повірити в па
тріотизм п. Ганкевича, про котрого навіть близький єму п. Михайло Лозиньский в «Ра
ді» пише ось що: „Д. Ганкевич працював досі куди більше в нольекій социяльно-демокра- тичній партиї, ніж в україньскій. Його погля
ди на нольско-украіньскі відносини закрашені навіть почасти тим історично-польским па- триотизмом, од якого ще не вспів визволити ся нольский соцнялїзм*.
— З С'ймової салі. Засїданє сойму зачало ся нині замість о 11. год. о 40 мінут пізній- ше. Всі льожі і ґалєриї обсаджені тісно. З а те много посол, фотелів сьвітить пусткою.
Посли-Поляки явили ся майже всі в конту- шах. Рускі посли з укр.-руского клюбу заня- ли давні місця'лїворуч від середини в трех останних рядах і сидять в такім порядку: 0 - лесницкий, Кость Левицкий і Куровець; за ними Скварко, Макух і Кивелюк, а в остан
нім ряді: Старух Т., Старух А., Думка і Содо- мора, а на право за переходом Сандуляк. Мо
сквичі сидять зараз на ліво в двох останних рядах в отеїм порядку: Сеник, Колпачкевич, Дудикевич і Король, за ними: Криницкий, Ганчаковский. Трач, Миронюк і Крнсоватий, а побіч послїдного Винничук, який належить до укр. руского клюбу. Настрій на салі сьвя- точний. При уступі промови маршалка про смерть намісника бл. п. ґр. Потоцкого і при кінци промови про цїсарский ювілей всі посли стояли. З намісником явив ся правптельствен- ний комісар віцепрез. нам. ґр. Лось.
— Отзоренє шкільного року. Краева рада шкільна на внесене санітарного референта по
рішила не відкладати лтвореня шкільного ро
ку в народних школах і в низших клясах ґі- мназияльних у Львові та в тих ґімназиях на провінциї, в яких отворенє шк. року досп не наступило. Натомість кр. рада шк. видасть подрібні заряджепя що до способів проти роз
ширена пошести шкарлятини серед шкільної молодїжи. Ті зарядженя, які мають на меті звільнене деяких учеників від шк. науки, ви
дасть кр. рада шк. до окружних рад ш к ' д и
рекцій ґімназий і виділів шкіл промислових.
Ті останні школи мають бути у Львові отво- рені аж дня 15. жовтня с. р. Кр. рада пік. о- повістить в т и справі просторий комунїкат.
— З воздухоплавства. Винахідник машини до лїтаня Врайт знова випробовував онодї свою машину. Сим разом перебув у воздухах 70 мінут і 26 секунд і летів зі скоростию 36 і % анґлїйских миль на годину.
— Переписна Редакциї. Ви. д о п и с , з С т а - р о с а м б і р щ и н и. Вашої дописи не місти
мо, бо тим пошкодилиб лише відомій Вам справі, котра не надає ся до оповіщеня.
— Звертаємо увагу на оповістку філії Ру
ского товариства педагогічного в Коломиї.
Оповістки.
— Репертуар міского театру у Львові. Нині (вторник): „Циганерия* он. Пучінїого; в сере
ду: „Нервозні* ком. в 3 д. В. Сарду; в четвер:
„Аіда“ он. Вердіого; в пятницю: „Самсоя®
штука в 4 д. Г. Бернштайна; в суботу попол.:
„Весїлє* Виспяньского. вечером „Галька* Мо- нюшка.
Просто відновіте оереішту. Галицкий сойм.
Засїданє у дня 15. вересня 1908.
О год. 11. м. 40 намісник др. Б о б ж и н ь- с к и й відчитав цїсарскі рескрипти іменуючі краєвим маршалком Гр. Ст. Баденього, а зйст.
маршалка сойму Митрополита ґр. Шептицкого і відчитавши роту посольскоІ присяги маршал
ка, покликав єго до обнятя проводу соймовнх нарад.
