Ч. 266. Львів, пятниця дня 21. листопада (4 . грудня) 1908. Річник XII.
Передплата на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. ♦ Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о о*|а год. пополудни.
Редакция, адмінїетрация і експедиция >Руслана« під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в иасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеия по ЗО сот.
від стрічки.
Ір и п е д п м ш і начерк закони про суміщу обезпеку.
Начерк запона про суспільну обез
пеку предложило правительство держав
ній і адї так, як се свого часу обіцяло.
Сей начерк представляв собою плян до найбільшого законодатного діла, яке до-
„ си .коли небудь вироблено на царині су
спільної обезпеки.
; Предлога обнимав нову кодифікацю дотеперішної обезпеки робітників (на слу
чай недуги і від нещасних пригод), даль
ше- обезпеку робітників на случай непри- датности до праці (немочи), вкінци обез
пеку робітників і самостійних людий (дрібних господарів, земельних власни
ків), ремесників і поменших купців (кра
марів) на старість. Для всіх тих галузий суспільної обезпеки уладжув ся суціль
ний, звязкий орґанїзм, якого не витвори
ла ще ніяка держава в подібній одно- цїльности.
Коли правительство зважує ся ви
ступити з предлогою такої основної ваги і так величезної фінансової доносжмости, то робить се оно в тій самовіжі, що вдо
воляв тому бажаню, яке висновує ся з управнених потреб як найширших кругів населеня.
Небезпеки, які приносить зі собою для кождої одиниці новітнє економічне житв, скріпили у всякого змаганв до — по змозі — як найбільшої забезпеки свого вствованя. Висловлено домагане, аби загал подбав про ті случаї безробіт- ности, проти яких одиниця не в силі за- хоронити ся. Першим кроком на тій до
розі було заведене обезпеки на случай недуги і від нещасних пригод, а госпо- дарске значіне сеї обезпеки було вельми хосенне. Обезпечні виплати в обох сих галузях вимагають нині річно накладу менше-більше 80 мілїонів корон готівкою.
Із виплат обезпеки для недужих кори- стае в році кругло півтора мілїона людий, а обезпека від нещасних пригод випла
чує немічним (інвалідам) та оставшим по робітниках осебам майже 100.000 постій
них рент.
Одначе поза обсягом сих охоронних мір лишав ся загроженою доля немічних старців або безвихідних калік і се дав ся відчувати як найтяжще і серед най
ширших кругів. Для тих случаїв недолі єствув доси тільки заосмотренв убогих.
Сї вигляди, що по втраті сил до праці треба буде старати ся о таке заосмотре
нв, пригноблюють кождого в душі і то
м у зродило ся в найширших кругах пе
куче домагане такої обезпеки, якої мо
жна би правно жадати.
Обезпека для старців і немічних осно
вана у своїй сути на співдїланю самопо- мочи і державної помочи. Для робітників платити муть, кромі того роботодавці стілько, що і робітники самі. Тим чином
велить закон роботодавцям, з обовязку причинювати ся до забезпеки будучої долі своїх робітників.
Вслід за сим причянюють ся до та
кої обезпеки і здібні де зарібку для не
придатних до праці, а молодші люди для старших. Але значіне д ржавної доплати слідує глядіти в тім, що сею доплатою звалює ся частину ри?ика на плечі за галу, а дальше що головний причинок до сеї доплати йде з податків від тих, що самі з огляду на своє більше майно і доходи не в обезпечені, отже користя
ми сего закона зовсім не хіснують ся.
А що тим чином заможчїйші люди при
чинювати муть ся також своїм грошем до обезпеки старців і немічних чи калік, то се пособляв у високій мірі вирівнаню суспільних ріжниць.
Своєю дбалостию обнимав закон о- безпеку в недузі та від нещасних пригод, відтак у робітників — обезпеку на случай немочи (каліцтва), а у робітників, як і у самостійних людий— обезпеку на старість.
Вслід за тим закон зібрав в одну цілість усю суспільну обезпеку, як се відвічае сій суспільній охороні проти злиднів по еї сути.
Взагалі брати муть участь в обезпе- цї всі ті, що наслідком своїх малих до
ходів не спроможні подбати про свою старість своїми приощадками, при чім байдуже, чи они господарять самостійно чи несамостійно.
(Дальше буде).
Осьвітленє Відня
як нам звіщають звідтам, випало на передодні ювілею ві второк вечер, незви
чайно величаво. Столиця держави зася
яла в повнім блеску чарівного сьвітла бенґальского, електричного і ґазового в сотнях тисячів ПОЛОМІНИЙ від год. 6 —9.
а весь Відень і безліч приїзших виру
шили улицями і площами міста пригля
дати ся серед звуків розміщених в го
ловних точках столиці війскових орхестр.
Справді чарівне пражіне робив Дунайский канал, що віддїлюв Лвопольдштадт від Відня. Сьвітла уміщено на 6-метрових щоглах, а початок творив міст Б р и ґ і т т и, що сняв в 16-ти бенґальских поло- мінях. Так само мости: Аи^агіеп ЗіерЬа- піе- Магіеп - Гегдіпапбз- і Аврегп-Ьгйске купали ся в сьвітлї пожоміний (по 12 з кождого боку). На РгапгепзЬгііске, котра замикав сю полосу осьвітленя Дунайско- го каналу палало 16 червоних поломе- ний бенґальских.
Звернувши в гору з над Дунайского каналу, бачимо 15м8 орла цїсарского на віденьскій палаті б і р ж и осьвіченого силою 1500 сьвічок, а горорізьби і вікна осьвічені 1500 стеариновими сьвічками.
Чудовий вид представляла Ц е р к в а С п а с и т е л я , котра дійсно сияла в морі сьвітла. З середини осьвічено її на 58 місцях бенґальским огнем, а крім то
го перед церквою уставлено 3 рефлекто
ри, котрі розсилали сьвітло з трох поло- міний.
М і й с к а р а д н и ц я , вже своєю будовою славна, посередно осьвічена електрично, сияла своїм фронтом в бен- ґальскім огни, а инші фронти були о- сьвічені іскусно уставленими сьвічками.
На вежу радниці кидано електричне про
міне з крівлї придворного театру. Мійска радниця представляла взагалі в цілім місті побіч церкви св. Стефана образ перворядного і незвичайного видовища.
Побіч радниці визначала ся г р е ц- к а с ь к я т и н я — парламент велича
вим осьвітленем фасад і ф іґур з вінцями і сотнями сьвітел. Так само Групи коний уставлені на верху парламенту відбивали вельми в чародійнім сявві.
В ї з д о в а б р а м а ц ї с а р с к о г о Д в о р а украшена була 20 метрів високим обеліском збудованим з зелїза, ріжнобарвно осьвітленим. З богато р о з
міщених електричних лямпок і Газових поломіний утворено сонця, цїсарскі орли, інїцияли, ювілейні числа, і написи вели- каньских розмірів.
Подібно і А з р е г п р і а і г укра- шено 24 м високим обеліском, транспа- рентами, орлами, гербами в сконбінова- нім Газовім і електричнім сьвітлї.
Ц е р к в а с в. С т е ф а н а сияла в електричнім сявві з 14 рефлекторів і 22 бенгальских поломіний, киданім з го- рішних поверхів околичних домів і в тім сявві виступила ціла величність сеї вели- теньскої сьвятинї.
Неменше величаво представляла ся КагІйкігсЬе на площі Кароля, осьвічена бенґальским огнем з 28 місць, а перед церквою були уставлені два рефлектори.
— Також і инші церкви віденьскі ви
значали ся чудовим і богатим осьві- тленем.
Вельми іскусно уладжено осьвітленв м і й с к о г о заводу електричного в М а р и я н ь с к і й у л и ц ї в IX части Відня. Впоперек улицї простирав ся 8 метрів високий плястичний герб з коро
ною і цїсарскими інїциялами, окружений промінистим вінцем в силі 1500 жарових ріжнобарвних лямпок, а побіч сего за- нимали достойне місце е л є к т р. м і й- с к і з а в о д и на Семерінґу.
Крім того Кагпіпегзігаззе, ОгаЬеп, К оЬІтагкі, многі площі віденьскі, Кіп§- аігаазе, численні перворядні склепи, па
лати, готелі представляли вельми ріжно- родний і величавий вид і можна напевно сказати, що такого осьвітленя не бачив доси не тілько Відень, але ніяка столиця европейска.
Одначе поза тим величавим сьвітлом рідкого вельми в істориї всего сьвіта го- вілею, відбивають тим грізнїйше сї тїни, які кидають події останних днів, а осо
бливо недільні і понеділкові галабурди
в П разі,\ котрі приневолили правительство
виступити з рішучою осторогою, ЩО В
случаю повтореня подібних подій послї-
дують найострійші розпорядки. Очивидно
тут заповідав ся або виїмковий стан або
заведене доразного суду.
2 Так само і заграничне положене,
якнебудь в хвилі, коли се пишемо, троха поправило ся, всеж таки вельми грізне і непевне. Незвичайне ювілейне сьвято на шого цісаря нагадує вельми сю трудну хвилю зперед шістьдесяти літ, коли ці
сар Франц Йосиф обняв керму монархії.
Але як тоді в ранці его володарства пе
регодом розсунулись грізні хмари, випо
годив ся овид монархії і она вступила тоді на новий шлях розвитку, на котрім взнесла ся до нинїшної великодержавної могутности, перестроїла ся в новітнім ду
сі, двигнула ея культурно і економічно, так і під вечір житя Наймилостивійшого Монарха можна сиодївати ся, щ о розій- дуть ся темні хмари, а сьвітло сонця спокою і вдоволеня осінить вечер воло
дарства миролюбивого монарха, за що завтра, в середу, в цілій монархії з щи
рих сердець, мілїонів населеня понесуть сн горячі молитви до Всевишнього.
Про церковні і народні справа в Амери- Ш М ІЇ Русі.
(Конець).
Закінчу приміром.
26/ІХ 1908 р. був я у одного з найліпших Н ю -йорских адвокатів д ра Андрея Шіпмана, в справі гр.-кат. церк- ви в Оборн.
Мій попередник, що був в Оборн і Сиракузах, о. Гумецкий, вів нарід отвер- то до схізми і при кождій нагоді окле- ветував в найпідлїйший спосіб Преосьв.
Сотера. Приміром говорив до народу та
ке, що Преосьв. Сотер уживав при служ
бі Божій оплатка, що запровадив в Фі
ладельф ії в церкві латиньский звичай, що при вході в сьвячена вода (вісі), що хоче всі церкви продати Аиришам (котрі певно наших церков і за дурно не бра
ли би) і т. д. Наслідок сих клевет був такий, що Преосьв. Сотер засуспендува- ли о. А. Гумецкого, а мене післали на его місце.
Щоби здискредитувати мене перед парохіянами, став о. Гумецкий ось так на мене кричати: „Слухайте, той Петрів- ский то Василиянин, Поляк, він запише церков на єпископа, перепровадить вас на польске, він в жид“ і т. д. Вкінци до вів о. Гумецкий до сего, що з 20 родин в Оборн хотіло оснувати независиму зглядно схізматицку церков і зажадали через свого адвоката поділу церковного маєтку.
В сій справі був я у д-ра Шін- мана.
Др. Ш іпман на основі законів Ню- йорского стейту виказав мені, що апо стати не мають ніякого права до зворо
ту -гроший і до поділу маєтку церкви. А був зі мною оден з тростісів (се є опі
кунів церкви Михаїл Поляньскнй). 1 до нього сказав др. Шіпман отсї слова, кот
рі повинні записати собі в серці усі ті, що їм ходить о добро греко-католицкої Церкви.
„Ваш обряд « прекрасний, я єго люблю, я маю всі книжки Ваші богослу
жебні в 4-ох мовах славяньскій, грецкій, халдейскій і арабскій. Та коли ви будете сварити ся поміж собою, апостазувати, видавати гроші на адвокатів, а не на школи, то пропадете. Таж Ви — то є Русини — ні при одній церкві не маєте людяної школи ! Отже закладайте школи, щоби Ваші діти мали де нагоду пізнати свій обряд і були релїх’ійні, тоді будуч ність Ваша*.
Згадаю, що сей адвокат знає знаме
нито наш обряд,веде переписну з многи ми єпископами східних обрядів, і ціла
єго родина абожас східні обряди.
На конець сказав др. Ш іпман ось що: „Коли хочете, щоби Вас і Ваш обряд любили другі народи, любіть вперед Ви своє і будьте добрими греко-католи
ками".
Сей адвокат укладає тепер анґлїй- ско руск.й молитвослов і є дуже нам помічним в борбі зі слугами пекла, що хотять знищити нашу церков.
І чи не іронія се, що греко-католиц- кий сьвященик нищить сво ю власну цер
ков, Англичанин латиньского обряду єї боронить та ще дає науку, як треба на
шу Церков двигнути'?!
А на пращанє скажу московско- схізматицким, протестантским і лібераль
ним часописам як >Ґалїчанїну«, „Русско- му Слову", »Правді*, »Канадийскому фармеру*, »Ділу< і т. д.
П е р е с т а н ь т е б у т и о б л у д н и к а м и ф а р и с е я м и ! ! ! Ш пріть отверто цареславіє, ренеґатство і атеїзм а греко католицку Церков лишіть в спо
кою!!! Єї доля в першій мірі лежить в Вожих руках, а о дальш ім Єї єствованю або неестнованю рішать самі вірні сеї Церкви, — але не апостати, сгізматики, атеїсти і т. и.
Р. 5.
Коли огся моя статя була вже на
писана, перечитав я статю о. Осипа З а болотного і до неї додам ось такі з а мітки.
Дуже се благородна річ оправдувати злі вчинки людий, але цілком оправдати чи то ап стазию наших вірних, чи то переходи в латиньство не дасть ся. Так апостазия як і латинїзация нашого наро
ду має своє жерело в цілковитім браку релігійної сьвідомости.
Господь Бог в своїм Провидїню за рядив так, що перед ним наші апостати і латинники найдуть ся в скрутнім поло женю.
Ісус Христос народив ся в вефлеєм- скім вертепі, а мимо сього прийшли до вертепу з поклоном 3 царі зі сходу і і принесли Дитяти Ісусови ливан, золото і смирну. Дальше певним є і се, що о вечки, кози і проча маржина, яка була в вефлевмскім вертепі, не видавала вправ- дї так переражаючих звуків, як се мож почути від дяків по наших церквах, але і не співала гарно. Та східні царі мимо сего довший час любували сн Дитятем Ісусом, обожали бго, поручали ся Єму і просили о потрібні ласки для себе і своїх народів.
Поведене східних царів, с е б о л ю - ч а і с о р о м н а п о щ о ч и н а в с і м н а ш и м н е д о в і р к а м , а п о с т а - т а м і п р о т и в н и к а м н а ш о г о о б р я д у . Коли царі могли прийти до вертепу і там віддати належну честь Ісу- су Христу, то можуть і наші панове:
а д в о к а т и , п р о ф е с о р и , властите
лі більших посїлостий, нотарі і поважні їх подруги та їх діточки прийти і до найбіднїйшої церкви і віддати честь Христу.
О. Заболотний наводить оправдане якогось добродія, що він тому не ходить до церкви, бо тамошний сьвященик н е г а р н о ж а д и т ь ! * ! ! О сьвята невин
носте! Таж східні царі могли ліпш е о- правдати ся, що маржина в вертепі мо
гла їх поштуркати рогами і скаляти цар- скі одежі...
Т а тому, що наша інтелїґенция і нарід не мають релігійної сьвідомости, не знають, що в кивотах є той самий Ісус, що народив ся в нефлеемскім вер
тепі, тому они чи для »орґанів«, чи для
»гроший«, чи з »глупої амбіциї* покида ють віру, покидають рідний обряд!!!
І не варто за такими безхарактерни- ками жалувати.
о. П-ий.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Під проводом президента міністрів Бінерта відбула ся дня 1. с. м. конфе- ренция провідників парламентарних клю- бів і нїмецкого поступового сторонниц- тва, в котрій взяли участь також визна
чні посли сих сторонництв. Крім того явили ся мінїстри-земляки Ж ачек і Шрай- нер, а також президент палати Вайскір- хнер. В заступстві нрезеса кола польско- го Ґломбіньского взяв участь в конфе
ренцій мінїстер для Галичини Абрага- мович.
По тригодинних парадах нїмецкі і ческі посли згодили ся звернути ся з ві
дозвою до народів в П р азі, в котрій взи
вають земляків до спокою зі згляду на велику небезпеку, загрожуючу парлямен- таризмови, яку би спровадило дальше пановавє теиерішних відносин в Празі, а в наслідок чого було би правиїельство змушене взяти ся до надзвичайних сере
дників в цїли привернена порядку.
Заграниця.
З Ц а р г о р о д а надійшла вість, яка справді може мати важні наслідки для Валканьского півострова, бо може причинити ся до т р е в а л о г о у д е р - ж а н я м и р а . Орґан великого везира Іеп і б ах еііа подає, що п е р е г о в о р и Б о л г а р и і і Т у р е ч ч и н и в спра
ві конференції, на якій мала би бути по
пущена с п р а в а н е з а в и с и м о с т и , покінчено та що обом сторонам у д а л о с я н а й т и с п о с і б , в який удасть ся розвязати пекучі питанн.
Дня 1. грудня розпочала ся в і т а - л і й с к і м п а р л н м е н т ї довго і не
терпеливо очікувана б а л к а н ь с к а р о з п р а в а , яка мала прояснити ста
новище Італії зглядом анексиї Босни і ГерцоґО' ини. Саля палати послів була заповнена, явили ся ріжні амбасадори, між ними австро-угорский. Бувший се
кретар міністерства заграничних справ' Ф у з і н а т о поставив внесене, щоби палата о д о б р и л а з а г р а н и ч н у п о л і т и к у к а б і н е т у . Між инпіи- ми підніс він, що події на Балканї не випали в некористь Італії, особливо що до удержаня рівноваги на Адрийскім м о
ри. Бесідник переконаний, що Австро- Угорщина не зміряє до ЕГейского моря і кінчить бесіду візванєм, щоби парля- мент в інтересі мира висказав свою га д ку, чи бажає держати ся дотеперішного напряму заграничної політики і системи союзів.
Посол Б а р ц і л я і полемізував в передбесїдником і заперечував, наче би держави, підписані на берлїньскім трак
таті, вважали окупацию Босни і Герцего
вини яко дефінітивну, бо ходило лише о п о л і ц и й н і з а р я д ж е н я , яких виконане поручено Австро Угорщині. Д о казував, що Фузінато боронив анексиї більше, як сам бар. Еренталь в д ел єґа- циях, відмовив картости вицофаню ав- стрийских війск з Санджаку і заявив, що п р о п о н о в а н і у с т у п с т в а н а р і ч Ч о р н о г о р и н е о т а к и м и , я к и х м о ж е і м у с и т ь д о м а г а - т и с я І т а л і я . Критикував зізди Ті- тонього з Еренталем і заявив, що инший мінїстер заграничних справ Зобільо, ж а
дав винагороди від Австро-Угорщини за побільшене териториї, та що листовно признано за дефінітивну анексию Босни і Герцеговини відступлене Трентіна. Б е сідник жаліє над тим, що оборонці Ав- стриї представляють річ так, начеб то на Балканї нїчо не змінило ся. Кінчить б е
сіду тим, що Тітонї не може дальш е з
успіхом вести політику тридержавного
союза.
повитав єго „от імени бродского уїзда" (ірзіз- з і т а уегЬа) війт з Чех Черняк ломаною Мо
сковщиною, на що заявив староста, що єго мови не розуміє і візвав, щоби говорив по руски. Селяни з Заболотець і Чех мають сла
ву „громил-ів“, які розбивають віча. З села Заболотець вийшов клич, щоби розбити касу
„Самопоміч", в якій працюють „Украинцьі"
але штука сим разом не повела ся. Сими дня
ми зайшов ф акт в Чехах, який сьвідчить про крайнє здичінє задурених московщиною селян.
В брідскім повіті обходять в сім році громади ювілей папи, Пія X. Місцевий адміністратор Чех підготовив хор зложений з шкільної мо
лодїжи, парубків та дівчат і заповів в церкві в неділю, що після вечірні відбуде ся в шкіль
ній салі духовний концерт з хорами і декля- мациями в честь Пани, Пія X. Салю прибра
но і концерт мав відбути ся. Тимчасом звер
шила ся подія, яка не дасть ся відповідно на- пягнувати. Товпа селян зійшла ся перед кон
цертом під школу, відспівала тут московский гимн „Пора за Русь" і революцийну пісню
„Ми впалї в барбє роковой", почім війшла до салі, яку перемінила в стайню, лишаючи в ній повно людеких екскрементів. Річ ясна, що в так гарно удекорованій кацапскою сволочию салі концерт відбути ся не міг. Нема що к а зати гарна „истинно-русская" культура.
Додатиб хиба, що в Чехах учителює від д о вгих літ „маститий патриот" Сподарик, якому в єго учвтельских подвигах помагав многона- дїйний „младенец", єго юноша, студент унї- верситета, Зелїзний.
— Безпроволочні суди в Празі. Намісник ґр.
Куденгове оповістив вчера, що в Празі і в суд.
окрузі Вршовцї заводить ся безпроволочні суди.
Наслідки заведена безпров. судів мають в е лику вагу. Особи, котрі допустять ся злочину морду, грабежи, підпалу або ушкоджена чужої власности після §. 85. к. зак., будуть постав
лені під безпроволочний суд. Поступованє карне відбуває ся безпроволочно, а особи, ко
трих трибунал однодушно признасть винними, будуть засуджені на кару смерти, яку виконує ся в протягу двох годин. Відклику від-рішеня безпроволочного суду нема. До Праги приїхав кат і своєю появою привернув спокій. Дирек- ция полїциї заборонила: збирати ся на улицях гуртами, носити які небудь відзнаки стовари- шень, демонстрацийно декорувати доми, а по 8. год. вечером всі доми і- реставрациї мають бути замкнені. Безпроволочні суди мають три
вати 6 тижнів, зглядно аж до повного утихо
мирена розбурханих умів. Вчера був в Празі спокій. Лише о год. 11 */2 в полуднє
О К О Л О І 5 0хлопців напали на двох кінних полїциянтів і обкинули їх камінями. Полїция розігнала товиу і не спіймала нікого, мабуть нарочно, щоби не ставити нікого перед безпроволоч
ний суд.
— Статистика ювілейних відзначень. З на
годи цїсарского ювілею зістало відзначених, не вчисляючи членів армії, разом 4.020 осіб.
Достоїньство тайних радників дістало 17 осіб;
з того Поляків 2. — Титул барона дістало 6 осіб; 1 Поляк. — Титул рицаря 4; Поляк 1. — Щляхоцтво 18; Поляк 1.— Великий хрест ордеру св. Стефана 1; з Галичини ніхто. — Великий хрест ордеру Леопольда2; з Галичини ніхто.—
Ордер Леопольда І. кляси 1 Поляк. — Великий хрест ордеру Франц Йосифа 8; 2 Поляки. — Командорский хрест ордеру св. Стефана 1;
з Галичини ніхто. — Командорский хрест ор
деру Леопольда 3; 1 Поляк. — Ордер Зелїз
ної Корони II кляси 5; з Галичини ніхто. — Зьвізду до команд, хреста ордеру Франц Йо
сифа 11; 2 Поляки. — Командорский хрест ордеру Франц Йосифа зі зьвіздою 31; 7 Поля
ків, 1 Русин. — Рицарский хрест ордеру Лео
польда 32; 3 Поляки, 1 Русин. — Командор
ский хрест ордеру Франц Йосифа 60; 8 Поля
ків, 2 Русини. — Офіцирский хрест ордеру Франц Йосифа 40; з Галичини ніхто. — Ор
дер Зелїзної Корони III кляси 412; 45 Поля
ків, 7 Русинів. — Рицарский хрест ордеру Франц Йосифа 950; 71 Поляків, 19 Русинів. — Ордер Єлисавети І кляси 13; 2 Поляки. :—
Ордер Єлисавети II кляси 58; 10 Польок. — Титул радника секциї 1; з Галичини піхто.—
На сім наради перервано. Дальший тяг буде 2. грудня. Тітонї здав ся од
наче, в и р а т у в с я в і д з а я в и н е - д о в і [ я і віднесе побіду над проти
вниками.
Просімо 1 ІШ Ш Т І и е р ш ш у ,
Но в и н к и
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат.: Вве
дене П р Д. Б.', римо кат.: Варвари. — В с у б о т у : руско-кат.: Филимона, Кикил'ії; римо- кат.: Сави. — В н е д і л ю : руско кат.: Гри
горіїв єн.; римо-кат.: ііиколая.
— Нова вшехполсьна провокация. В 562 чи
слі „51о\\’-а роїзк-ого" з дня 1. грудня 1908.
року поміщено статию п. з. „XV зргаміе ипі- м егзуїеіи Ічуомякіе^о", яка є новою провока- циєю рускої, унїверсигетскої ' молодїжи. При
гадуємо, що перед двома роками відргивало
„81о«о роїзкіе" рівнож ролю аґента-провока- тора і коли іматрикуляцав відбула ся в спо
кою а руска молодїж не взяла в ній участи,
„Уіомо роїзкіе" видрукувало новинку, в якій були уміщені слова: „икгаіпзкісЬ тіосігіепсом' ориксіїа м’ Несусіи^се) сіім’ііі о(1мга ^ а “. На
слідки сеї новинки нам всім ще в гіамяти.
Прийшло до бійки між рускою та польскою молодїжи. „Зіом’о роїзкіе" дійняло своєї цїли.
А нині коли відносини на університеті уло- жили ся, коли руска і польска молодїж від
дають ся спокійно своїм студиям, „81оию рої- зк іе“ стає знов на становиску аґента-нрово- катора і глузує з рускої молодїжи, вияснюючи спокій на університеті пересьвідченєм руских академиків, що скорше дібють ся своїх прав на університеті динльомациєю, чим терором.
Мимо сего „Зіом'о роїзкіе" перестерігає поль- ску публику, щоби „піе изріїа зм'еі сгиіпобсі, Іесг гасге) із росіи/оііа... Ьо ам апіига ипіи^ег- зуіеска ігмаїе) згкосіу піе рггупозі п а т , а га- сгє) а м а п іи гп ік о т , аіе ргам чі/ім іе піеЬег- р іе с г п е т і роїзкойсі пазге^о ипім'егзуїеіи т о -
£Іу Ьу согаг гіаіеі р о зи ж а ^ с е зі^ сІоЬгои’оІпе пазге копсезуе па ггесг гизкіе§;о і^ гу к а иу- к!ас1о\уедо і иг2^с1о'л’е§о иігаг г т п о і е п і е т каїедг".
З а приводом часописи „М и геи т" дома- гає ся „81 о \ уо Роїзкіе" видачі закора, який ствердив би, що урядовою і викладкою мовою
>па гаїо й о п у т рггег Дапа К а г іт іе г г а а од- пом’іо п у т рггег Лбгеїа II и п іи егзу їесіе Ім ом- з к і т іеаЬ )§гук роїзкі", що до отвореня окре
мого руского університети „ІісгЬа гизкісЬ каїебг па к а й б у т м'убгіаіе й и ч еск іт піе ш о іе рггекга- сгаб іесіпеі різіеі а па хууйгіаіе Іео іо ^ ісгп у т 0£0Іпе) ІісгЬу" і що вивіноване руских катедрне може відбувати ся коштом польских катедр.
Доки такий закон не війшов би в житє „о- Ьеспу зіап ровіабапіа Кизіпби' и/ ипімгегзу- їесіе Ім 'о м зк іт піе р о и іп іеп сіогпас XV касі- п у т кіегипки гогзгеггепіа". Місто радіти, що на університеті запанували нормальні відноси
ни і після слів приповідки „диіеіа поп т о т е г - ге“ мовчати, „Зіом/о роїзкіе" кидає рукавицею рускій молодїжи в хвилі, коли на ипших
у в іверситетах зайшли події, яких ніхто не рад би бачити на львівскім університеті. ІІятную- чи провокацию „81оиа роїзк-ого", ми відкли- куемо ся до нашої молодїжи з візванєм, що
би не дала себе вивести нею з рівноваги, бо темні духи з »ЗІо\¥а роїзк-ого* раді би в мутній воді ловити для себе рибу.
— „Істинно-русская культура". З Брідщини пишуть нам: В нашім повіті ведуть перед в москвофільскій аґітациї два села Заболотцї і Чехи. Оба села сусідують з собою і стоять під бегпосередним впливом пароха з Заболо- тець, о. Юстина Сухаровского, що довгі літа доїздив заступати хорого пароха в Чехах. До сіл тих навідував ся часто „русеко-вародньїй организатор'ь, маститьій Глушкевич'ь", а з ним брідский учитель господин Онуфров. Коли не- д авво представляли ся новому старості війти,
Титул правительственного радника 90; 9 По
ляків, 1 Русин. — Титул ст. радника будів
ництва 12: 2 Поляки. — Титул шкільного радника 37; 4 Поляки, 2 Русини. — Титул цї
сарского радника 260; ЗО Поляків, 2 Русини;
Золотий хрест заслуги з короною 753; 81 Поляків, 9 Русинів. — Золотий хрест заслуги 373; Поляків 36, Русинів 5. — Медайлю Ели- савети 17; 2 Польки. — Срібний хрест заслу
ги з короною 442; Поляків 74, Русинів 35. — Срібний хрест заслуги ЗОЇ; 29 Поляків, Ру
синів 2.
— Що то є висша школа? Що є властиво університет, техніка, ветеринарийна академія, господарска академія? Колиб про се спитати в Німеччині, в Італії, Анґлїї і Франциї, то да- либ нам відповідь однозвучну: висша школа є інституциєю для плеканя умілости й науки.
Молоді люди мають там набути висшої науко
вої осьвіти, а професори сеї школи мають са
мостійно розвивати умілости і науки. Таку відповідь далиб нам в Европі. Так думають про се питане в Берліні, Гайдельберґу, в Римі, в Падві, в Парижі, в Унсалї, в Оксфорді, в Кембріч. Але яку відповідь далиб на таке питане в Австриї ? Дуже просту: Висша школа є інституциєю заснованою на те, щоби „ІагЬеп- Іга^епЗе ипсі зсЬІа^епЗє УегЬіпсІип^еп" (бур- шівскі товариства) могли єствувати, могли відбувати правильно „ В и т т е і" , щоби вправ- ляла ся „паііопаїе <Іип£гпаппзсЬаІі“, щоби можна плекати „К аиі- ипсі 8 а и 1 -К о т т е п і" , і щоби там від часу до часу били ся, стріля
ли, кололи і деколи співали протидержавні гимни. Таку дефінїцию подає віденьский М опіа^зЬІаіі і відкликує ся до г о р о ж а н, що дають мілїони на се і до р о д и ч і в , що посилають за кріваво запрацьований гріш си
нів, щоби науково там о б р а з у в а л и с я , нехай ті чинники вдадуть ся в сю справу, щоби зарадити лихови в Австриї.
— Із дїяльности нового ґубернатора в Пол
таві. Новий полтавский Губернатор ґр. Му- завйов, внук виленьского Муравйова-вєщателя, встиг уже проявити свою дїяльвість. Що року в Полтаві в театрі імени Гоголя впоряжає ся вечір, присьвячений памяти україньского по
ета Т. Ш евченка. Звичайно на сім вечері хор вавеїгди співав „Заповіт" і публика вислухує єго стоячи. І от новий Губернатор узнав ота
кий звичай за україньску демонстрацню і сегс року „Заповіта" не допустив. „Заповіт" викре
слено з програми, але численна публика, що була тоді на вечері Ш евченка, таки одважи- лась вшанувати память великого поета Укра
їни. Хтось зпоміж публики гукнув: хто шанує батька Тараса, прошу встати! І публика встала, як оден муж, впорядивши таким чином де- монстрацию. Але того добродія зараз зааре
штовано, а далі почалось і справжнє слідство в сій справі.
Оповістки.
— Останний репертуар руского театру в Стрию. (Саля „Нар. Дому**. Потаток 7. веч.).
В пятницю дня 4. с. м. »Сватанє на Гон- чарівцї* народна оперета в 3 діях Гр. Квітки Основяненка.
В суботу дня 5. с. м. „Сауаііегіа гизіі- сапа" опера Тасканього.
В неділю дня 6. с. м. „Ж итейске море"
(продовжене „Суєти") комедия в 4 діях Кар- пенка Карого.
Ві второк дня 8. с. м. останнє представ
лене „Маруся Богуславка" історичні картини в 5 діях зі співами Т. Старицкого.
— Курс
ДЛЯнеграмотних у Львові. Виділ То
вариства „Просьвіта" подає отсим до відома львівских Русинів, що отвирає курс для не
грамотних в школі ім. М. Ш ашкевича, який буде відбувати ся що неділі о годині 4. з по
лудня. Курс розпічне ся в найблизшу неділю.
На курсі можуть побирати науку так мужчини
як і женщини.
_ 4 — Кость Курилло.
Письмо з Америки.
(Дальше).
Нюйорк! Нюйорк! сей найбільший космо
політизм у сьвітї, хаос і перевернене всяких правил до гори ногами.
Представ собі, поважний читачу, не в уяві а в дійстві, що у каварнї хочеш запалити папіроску, а приступає до тебе зажиточний кельнер з грубими словами: по я то к іп § ! (не вільно курити), у театрі — сам приносить то
бі до самого твойого крісла цигара і папіроси та ще і запалкою підеьвітить і ти в темно- синих клубах диму, що обвили усі крісла, місця приглядаєш ся бруковим сценам, та чу
єш за кождим майже словом даного актора гіперпродуктивну масу неклясичних одуше- влень і динамічних сьміхів і хіхотань. У пя- тьох був я, так званих театрах, а все є, як не кінематоґрафічно-катаринкова то рецітан- до-пянольова шопка, що полює на дурноту покірно слухаючих слухачів.
Припустім, — виходиш собі з рана на вулицю, твою европейску одіж показують пальцем та шепчуть „ґрінорд" (прибувший зі старого краю — жовтодзюб), ждеш собі ву
лицею чемно, не за скоро, не за повільно, хтось ловить тебе за руки, садить на високе крісло, на розі вулиці, як на престіл, спира
ють твої ноги дріжучі на двох зелїзних- під
ставах, та мимо твоєї волі чистять тобі чисті черевики, но не даром. Йдеш далі знеохоче
ний троха, чи збитий з пантелику, раг іогсе напихають твої кишені ріжними родами ово
чів, та покінчивши подібну операцию пред- кладають устний біль (рахунок). Твоє велике щастє, коли при подібних операциях тямиш на свою мошонку, та не дозволиш їй втопити
ся у чужій кишені. Серед найбільше оживле
них вулиць стають „сестри спасеня* із дран
тивими гармонюм та безмилостжвжм співають хором. Переходиш біля них, нехотячи кинеш оком в тую сторону, вже двох братчиків від тих сестер спасеня складають тобі дійсно царский реверанс, та щож дїлати меш, витя
гаєш кілька сенс (центів) та й тікаєш десь у найтемнїйший куток. Однак і там найдуть те
бе вічно мандруючі катаринки, едісони, фото
графи. Ш кода, що нема таких, щоби напихали тобі кишені доларами, а всі лишень є на те, щоби єго витягати із твоего і так вже занад
то прискореного пуґіляресу.
Сей сьвятий доляр в значіню оден — се нуля, бо за нього навіть добре не наговориш ся з людьми, навіть не придивиш ся подрібно вулиці, навіть доброї вечери не зїш. Доляр в значіню сто, вже є сьвятом, опікуном, ідеалом.
Хто має сто доларів може вже отвирати біз
нес, куповати льоти (парцелі), будувати хати, бо далі кредит прийде. Кажуть старі бізнес
мени, що найперше зложити сто долярів, від сто вже самі доляри родять доляри при ін- тензивній праці. Таке тут електричне житє, що мовби у чашці кождого горіло: не їсть, не спить, лиш доляри робить, — здавало би ся, що побожеволїли та страдають на ідеарі- хе, а однак богато із них подивляти треба за їх невичерпану енергію і силу. Американець не вдоволить ся кільканайцять тисячами, — він працює далі, трудить ся. Маючи навіть двіста тисяч, він так працює інтензивно, як працював на першу тисячку. Ся сторона, чи прикмета дійсно нехай буде гарною школою для нашого Русина, котрий, як має 25 К на податок, вже виліз на піч і сидить три дні за те, хоч у хаті мороз ласить ся, як кіт на припічку.
Американець ходить завсїгди з обритим вусом, годинник носить у маринарцї, одежа завсїгди за велика, мов би зі старшого брата, в губах жують Американці безнастанно якусь ґуму цукрову, не лишень мущини, але й жін
ки, панночки та, і коні фіякерскі відай навчи
ли’ ся сеї моди від своїх старих шлєґерів-ку- Видає і відповідав за редакцию Семен Ґорук.
черів. Може і мене колись чіпить ся така бі
да, тай спробую тої „ґуміґутти". Американець, коли лишень перестане фізично працювати, в сій хвилині тиє.
Ж інка в Америці заслонена всяким пра
вом. Слушно чи не слушно, а завсїгди прав
да по її стороні. Чемність для неї чи дома, чи на улицї належна, велика, а не театраль
на. Дітям все вільно і свобідно. Длятого то раз сказав цинїк-іронїк Европеєць, що жінка американьска, се дитина. Вчули те жінки, за пивались на смерть, та ізза скорби чи роз
пуки до суду, а з суду до театру сьміялись
•дві години.
Такі мої перші вражіня і образки ню- йорскі, такі противорічні, дивні, незгідні зі собою, що відай треба із ними зжитись, глиб
ше спізнати причини, а може Европеицеви европейске чорне стане білим.
Сиджу на прегарній площі чотирнацятої вулиці. Передімною ХУазЬіп^Іоп на кони.
Сьвітла, як зьвізди і сонце разом у злуцї по- ломенїють та ломлять ся у мілїони найкращих тонів на водопадах фонтанни. А довгі струї людий в робітничих і не в робітничих пла- тях пливуть і пливуть, без кінця, веселі, роз- сьміяні, говірливі, свобідні, вольні на волі, хоч тяжко спрацьовані. Бачиться мені, що ге
рой \УазЬіп§+оп хоче йти за ними. А мені рветь ся голос, клич, стогнанє страшне із ду
ші: герою брате, йди там до нас, до нашого до мойого краю, зломи кайдани, свободою за- сьвіти, хай не плачуть діти наші по тюрмах слезами із крови.
А біля мене проходять люди веселі, всьміхнені, свобідні....
(Дальше буде).
Т е л е гр а м и
в дня 3. грудня.
Відень. N . XV. Та£Ь1аІІ доносить, що пе
вно розійдуть ся чутки про мобілїзацию, од
нак з гори належить їх уважати за непра
вдиві.
Віденн. Між Австро Угорщиною а Туреч
чиною ведуть ся неурядові переговори. Туреч
чина жадає 200 мілїонів корон відшкодована.
Царгород. Турецкий парламент збере ся 14. с. м.
Берне моравске. Вчера вибухли ся проти- нїмецкі демонстрації. Поліцая ранила ш абля
ми богато осіб. Також м ж нолїциєю були ранені.
Р У С И Н И ! Ж адайте у всіх трафіках, торговлях і крамницях лише туток і паперцїв з першої галицко-рускої Фабрики Євгена Білїнь- ского в Збаражи.
З доходу сеї фабрики йде 35% на бу
дову церкви в Сеняві, 10% на школи і бурси тов. педагогічного, а 5% на сироти і вдови по сьвящениках.
Держім ся поклику:
Свій до свого!
Зр. X. Дєбакдобский
уіьвіб, м. Талиц'ка 7. (над Централь, кавархен).
Витягане, пльомбованє, вставлюванє зубів без болю.
5ЙУшки можна набувати в „Со-
* к іл ь с кім Базарі" у Львові І паперцї і у всіх торговлях в краю.
Ц Л ш о п т і Ш ДУже красна мазурка на
П О т а р І у И, фортепян Н. Лопатиньско- го. Ціна 70 сот. Дістати можна у всіх кни
гарнях. (2—50)
ком. — Поїзди їдучі лише в неділі означені і.
С оІо8§еит
в п а е а ж ії Г е р м а н ів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма
від І. до 15. грудня 1908.
Щоденно о 8. год. вочер представлене.
З неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідЬ-Ше представлене. Білєти вчасниш е можна на
бути в конторі Пльона при ул Кароля Людвика ч. 5
Комітет парохіяльний в Ли-
Р З В ІІ О У пов- ТлУсте> оголошує конкурс на V В Ц Н А будову мурованої церкви тамже. — Плини і кошторис суть до перегляненя в Уряді парохіяльнім. Зголошеня приймає гр.-кат. Уряд парохіяльний в Лисівцях, найдальше до кінця
січня 1909. (5 — 10)
Працюйте і иіадїгь!
