Ч. 25. Львів, Неділя дня І (ІЗ) лютого 1898. Річник II.
~ Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
• Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш мйлости і віри не возьмеш, бо р>'ске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
За границею:
на цїлий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
--- ---Я.
І »
Виходить у Львові щ о дня крім неділь і руских сьвят 2 ГОД. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї нсолечатані вільні від норта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по ц ін і 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенії по 15 кр. від стрічки.
..Подоляки".
Рівночасно, коли ми в послїднім числі
«Руслана« порушили неприхильність дея
ких клюбів сеймових супроти язикового внесеня пос. Вахнянина, порушив сю спра
ву також дописуватель львівский до »АТ.
її. Ргеззе*. Він доносить таке: »Що до я- зикового внесеня, котрим домагає ся пос.
Вахнянин і товариші управильненя язико
вих відносин в ц. к. державних урядах в мішаних областях Галичини, то в справі тій вела ся на днях дискусия в поодино
ких польских клюбах посольских і дехто піддав гадку, щоби се внесене переказати краєвому виДїлови, з тим, щоби краєвий виділ скликав анкету, котра би сю справу розібрала і здала справу на слідуючій се- сиї сойму краєвого. Однакож сій гадці с у п р о ти вил а ся ф ракц ії я п о д іл ь с к а д у ж е р іш у ч о з п р и н ц и п ія л ь н и х (!) причин. Фракция ся хотіла би цілу справу язикового питаня забагнити.*
Видко з того, що дійсно найбільшими не прихильниками розвою прав руского наро- да в Галичині суть так звані «йодол якн«, вправді не в с і се можемо сконстату- вати -— але більшість подільскої шляхти.
Шляхта ся боїть ся — як сказав речник єї при нагоді пересправ над рускою ґім- назиєю в Тернополі!, пос. Торосевич — сепаратизму національного і фантазує ще заодно про можність з’асимільованя Руси.
В иньщих краях шляхта стремить до того, щоби з’асимілювати ся з народом, по
серед котрого прийшло ся їй жити. Она переймає ся ідеями і змаганями сего на
роде, старає ся зрозуміти духа широкої маси національної, посеред котрої сама становить лише оази, а відтак стає навіть на чолі сего народе і боронить єго інтере
сів. Такий процес перейшла в найновійших
З
Істория поцїлуя.
З Угорекого В арт олом ея Сальочого.
(Дальше.)
Згаданого дня — після старої установи — звик я переводити карність церковну, бели є в селі незгідливі супруги, тоді я прикликую їх се
го дня до себе. Сій стороні, що завинила, даю нагану, стараюся всякі непорозуміня усувати — словом стараюсь мир завести, і можу сказати,
майже завеїгди успішно.
Лригадую собі зовсім добре, що в такий день прикликані були до мене Юлія Саркаль і Іван Кобеля. Обоє були в незгоді з своїми су- нружимп половицями.
У Юлії Саркаль було се причиною непоро
зуміня, що єї чоловік — мимоходом кажучи, та
кий собі опеньковатий чоловяга — не хотів так і як другі, застромити на капелюх ніякої китиці. І Таке поведене сердило дуже Юлію і она ч е р е з!
три неділі і слова до чоловіка не хотіла пром о-' вити. Я приказав сему чоловіковії китицю в л о -!
жити за капелюх і в сей спосіб привернено до-1 машини мир.
Іван Кобеля знову жалував ея на свою
часах февдальна шляхта ческа, що, хоч походженя нїмецкого, зсолїдаризувала ся самохіть, в добрім зрозумінні своїх власних інтересів з народом ческим, а нині прово
дить майже делєґациї ческій як в соймі так і в раді державній. Не кажемо про роди Гарахів та Чернїнів. Але маємо на думці роди Шварценберґів, Сілєнїх та Паль- фіх. Всі ті роди, що колись під гнетом централїстів нїмецких найшли ся в таборі Чехам неприхильнім, зрозуміли, що істория назначила їм зовсім иньшу судьбу і місию і тому прилягли нині всею душею до на
роду ческого. Се природна еволюция.
ІІнакше діє ся в нас. В нас шляхта на рускій земли виявляє ся найзавзятїй- шим противником руского народу. Торо- севичі, Коритовскі, Козєбродскі, Ґарапіхи і др. шукають слави для себе в тім, що стоять на чолі непримиримих і найбільших антагоністів розвою руского народу. На чию шкоду? Певно, що по трохи на шко
ду руского народу, але мабуть ще на біль
шу шкоду своїх власних інтересів. Руский нарід перетриває ті невзгодини, як пере- тривав не одно лихо. Але чи неретрива- ють сей антаґонїзм польскі »подоляки«?
Над сим питанєм могли би они призаду- мати ся в свобідних від шовінізму хвилях, тим більше, що самі ті панове жалують ся вже нині на неприхильність руского се- ляньства до себе так на поли народнім, як релігійнім, як і суспільнім.
Частина подільскої шляхти відгриває в галицкім соймі оригінальну ролю. Она стоїть не лише на становйщи повної пеґа- циї прав руского народу, але відзначає ся так великою ретроґрадностию в своїх по
глядах на всякі справи політичні та су
спільні, що в недовгім часі стане ся ма
буть анахронізмом в галицкім соймі. Наве
демо тут лише найновійший факт, що «•по
доляки« супротивили ся на днях з всею рішучостию також і внесеням демократич
жінку, що она смерком завеїгди з дитиною іде на прохід до тину, що тягнесь поза хатою.
Вже сто разів не нозваляв єї сего робити, а она все та все робила своє. Сего не міг стер
піти. Я і тих людий помирив повелівши жінці строго виминати з заду хати стоячий тин. Для чого Кобеля сего собі так дуже бажав, не знаю.
Але се не моє діло слідити за причинами та
ких справ.
Коли я так сі справи довів до ладу, нараз війшов до мене пан Гаврило Яастович.
— Ну, преподобний отче, — заторохкотів він з під свого вже трохи посивілого вуса — і я прийшов; і я є незгідливий супруг. І у нас вчинилась колотня. Зробіть з нами лад, препо
добний отче.
— Ви собі жартуєте, пане Яастович.
— Прошу, ні, я не жартую, мені зовсім не до жартів.
— Ну, то скажіть, пане Яастович, що маєте на серцю. Я не можу повірити, щоби Маруся могла щось злого зробити. Сего по ній не можна надїяти ся. Я єї тут в моїм домі ви
ховав в страсї Божім і чесноті.
— В завеликій чесноті, преподобний отче.
— Я вас не розумію, пане Гаврило ІІасто- вич. Лиш в надто моральнім обичаю! Я думаю чеснота не може нікому шкодити.
ної польскої лівиці, що домагала ся уста
ми пос. Вайґля зміни ординациї виборчої а устами пос. Яблоньского побільшеня по
слів з деяких більших міст західної Гали
чини. А як на «подоляків* по сій причині подивила ся польска демократична гіраса, видко із слів Иоте-ої КеГогт-и, котра ве
лить »подолякам« чим скорше зречи ся претенсиї, верховодити в галицкім соймі
«яко к л іц і, що в ж е п е р е ж и л а ся«.
Наколи кому можна підказати всякого змислу політичного, то певно сій горстці иодільских геґемонів. Опором своїм дока
жуть они сего, що неполагоджена в соймі язикова справа вирине поза соймом. Се конечна консеквенция. Самі «автономісти*
раг ехсеїіепсе віддадуть єї в руки ради державної або правителбства. Оклик: «най буде як бувало«! — пережив ся. Він ви
старчав за часів Ґрохольского. Нині він сьмішний. Житє народів стає плисти шир
шими і бистрійшими струями. А хто не в силі плисти разом, сей най скаче чим скорше на сухий берег, щоби случайно не потонув Консерватизм має свої добрі сто
рони. Він модерує наглі, холеричні зма- ганя. Але консерватизм иодільскин •— се проста неґация сьвітла посеред білого дня.
Тому і галицкий сойм не повинен так ду
же оглядати ся на різнородні «поп роззи- тиз« більшості! подільскої фракциї. «Гро
мадини політичний розум*, про який зга
дувало недавно 5і о\¥ 0 Роїькіе, пишучи про руску гїмназию в Тернополи, повинен взя
ти верх над заскорузлим еґоїзмом кількох ретроґрадів. »Уеіо« мало колись своє зна- чінє, але мало і найсумнїйщі наслідки. То
му сауеапі сопзиіез, щоби се «уеіо« по- дільске не нанесло нам більшої шкоди, ніж самі »подоляки« предвиджують.
і
— Ну, що я знаю! Однак гадаю, було би прецінь ліпше, наколи-б она сю чесноту не так дуже виконувала, принайменьше не супроти м е
не, чоловіка з нею законно повінчаного.
— Як то? Що се мав означати?
— Се значить, преподобний отче, що Ма
руся... якж е-ж я маю сказати?
— Лиш сьміло скажіть, пане ГІастович.
— Отже се має значити, преподобний отче, що Маруся мене не хоче... поцілувати.
— Она не хоче?
— Ні. она не хоче. І молю вас дуже, пре
подобний отче, наведіть єї на розум! Бо инакше я лиш кажу, справа зле скінчить ся.
Сказавши те підворкнув, здвиг широ
кими плечима і вийшов не пращаючись зі мною. Я мусів за ним аж на улицю вибічи, щоб сказати ему, аби до мене прислав Марусю.
Треба було з нею поговорити.
Щ о-ж на сьвітї могли они між собою ма
ти? Мені би було не мило, наколи-б дійсно Ма
руся в чімсь похибила. Сли би она сего хорошо
го щастя, яке їй лучилось, не вміла цінити, так тоді не була-б гідною, бути щасливою.
(Д алі буде.)
— 2
ВІСТИ політичні.
На Угорщині' рух аґрарно-социялїстичний прибирає щораз виразнїйші форми і зростає з кождим днем. В деяких комітатах селяньство є дуже сфанатизоване. В громаді Карасоч в ша- больдскім окрузі арештовано онодї кількох се
лян за образу маєстату. На се узброїли ся прочі селяни в коли і вирушили, щоби освободити у- вязнених. В селі Мандок власти замкнули соци- ялїстичних агітаторів, та селяни виломивши двері освободили їх. В иньших комітатах поста
ва селяньства стала також грізною. Справу тих розрухів социялїстичних порушено онодї в угор- скім соймі. Візвано правительство, щоби оно е- яерґічно виступило проти социялїстичних аґі- таций, бо в противнім разі часть Угорщини засьвітить луною пожежи.—В Долитавщинї страй
ки студентів ще не замовкли. Правительство робить приготованя до нової сесиї ради держав
ної. На місце директора канцеляриї ради дер
жавної, хорого Гальбана-Блюменштока, прийшов Вуко Бранкович.— Президентом парламенту має стати бувший мінїстер др. Білиньский, першим віцепрезидентом ґр. Атемс, другим др. Кайцль.
Замітно, що до сеї комбінації не втягнено ні
кого з членів католицкої партиї.
В гстрийскім соймі прийшло до бурливої сцени. Пос. Мандіч став
наслідком того настав в
додатку розпущено рівночасно поголоску, що в
жаданям султана, держав і Кретинцїв. Імовірно така задача не буде легкою і для того Росия не бере ся за інїциятиву до ставлена нових пропозиций. Без огладу на се, що рівно з сул
таном, як і з державами, що не були єї пропо- зициям прихильні, позістає Росия як в найдуч- ших відносинах, уважала она прецінь за відпо
відне заявити: що складає з себе всяку відві- чальність за дальші наслідки, могучі вийти з неполагодженя кретиньскої справи, дальше, що не згодить ся анї на впроваджене війск турец- ких на тім острові, як рівно-ж, що не буде бра
ти ніякої участи в яких-будь насильних кроках проти Кретинцїв, котрі досить довго були тер
пеливими, очікуючи на поелїдну розвязку своєї судьби*. З сего показує ся, що в европейскім концерті закроїв ся поважний дісонанс.
В процесі Золї переслуховано дальших сьвід- ків, причім президент трибуналу оголосив ріше
не трибуналу, що не годить ся на внесене обо
рони, котра жадала від війскових властий актів слідчої комісії в справі Пікарта і актів процесу Драйфуса і Естергазого. Сьвідка, майора Еоггі- пеііі, директора вязницї, в котрій зараз но за- судї сидів Драйфус, питав адвокат БаЬогі, чи
і Драйфус признав ся коли до вини. Трибунал не
ство не думає вернути до давнїйіпої системи і збогачувати колєктантів. Урядів податкових в краю є нині 180 супроти 75 давнїйших. Відда
лене сіл гід сих урядів виносить що найбільше кілька до 15 кільометрів. На інтерпеляцию пос.
Вуйцїка, для чого власти в нинішнім році тис
нуть з побором залягаючих податків, відповідає комісар, що власти адмінїстрацийні охотно від
лежать сплати залеглостий сим громадам, котрі упімнуть ся о се завчасно. — Приступлено до дневного порядку.
Пос. Варжеха мотивує своє внесене, в ко
трім домагає ся, щоби салїни галицкі виробляли на будуче півтопки соли, ваги кільо, щоби біднїиші могли собі тим легше куповати сіль Внесене відослано до сільної комісії. Проект закону о поділі або реґуляциї ґрунтів спільно уживаних принято в третім читаню. Пос. Ґольд- ман здає справу буджетової комісії з предло- женя кр. виділу в справі увільненя від краєвих додатків до податку домово-чиншового для тих будинків у Львові, що будуть вибудовані на місци 164 домів призначених на розрушенє в цї- ли реґуляциї міста. Слідувала відтак дискусия ширша над внесенєм пос. Гіілята в справі озна
чена мінімальної розляглости парцель ката- _______ _______ __ допустив того питаня. В виду того, що трибу-1 стральних. Проект закона домагає ся, щоби по говорити ію” хорватски,;НаЛ " Є ДОпустив п™ ь , котрі могли би запере-'ля не вільно було ділити низше 695 □ с . сали великий крик. В 1 " ГИ гвеРдженє’ щ0 Драйфус признав ся до в и -, або 25 арів («/, гектара). Посли ВаЙгінґер, Б
І ни, оборона зрекла ся переслухувана тих всіх | дзїковский, Вахнянин, Новаковский, сьвідків, котрі могли би про сю справу
СЯЖН1В
Берна- Клеменсе- сали находять ся поліциині аґенти. На ту вість 1 п • н 1 ’ дещо вич> Пілят (рго) і Піниньскии промавляли проти
.... о .. розказати. В дальшім ході переслухано иолков- ---- — н
ґалєрия демонструвати. Ґалєриї опо-і„„„а р + и • .
1 . ника гагу. На ставлені питапя не відповідав за- маршалок пояснив, що поліциині'
.. . і слонюючись памятию померших і тайнами при-
справді в будинку, бо на другім г. • н
пгтопг.ї 1 ■■ л ’ • , ватного житя. Сьвідкови ґр. Сошттеиез заявив поверсі находить ся дирекция поліцаї. По тім 1 к . . . ь
« і трибунал, що може відповідати тілько на ті пи-
поясненю отворено наново ґалєриї, а коли по-' ■ . і
і таня, на котрі сам схоче. Сьвідок відійшов нї- перешкаджати хорватскій бесіді,1 ’ і чого не зізнавши. Явив ся підполковник Неигу.1• а . „ ! почала
рожнено, а аґенти були
чали раз-враз
котру держав п. Косулїх, замкнено засїданє.
! Адвокат БеЬІоіз сказав сему сьвідкови в очи, оими мають бути ^замкнені вже слідуючо- ,ц0 буВ у Него в мінїстерияльнім бюрі і розмо- го тижня, алицкому соимови ворожать, що єго ВЛяв з ним в справі шпігуньства. Неигу запере- сесия потреває найдальше до 19 с. м. ! чив. Дальше пізнавало ще трех офіцирів, але
В праскім соймі поставлено внесене, що- [ зізнаня їх були дуже загальні, бо трибунал не би законодавство що до податків безпосеред- ; позволив навіть на найменьшу згадку про спра- них було перенесене до сойму. Сподівано ся,' ву Драйфуса.
що Нїмцї будуть голосувати за иереданєм сего' Членів кабінету Діпіі не переслухувано, внесеня до осібної комісиї. Пос. Шікер заявив, 0О трибунал не хотів допустити питана, чи то що Німці не будуть за переданєм того внесеня правда, що в 1894 році передано тайник акт во
до комісиї, бо те внесене може мати правко- вНному судовії, без повідомленя Драйфуса і о- державие значінє. Шенборн поставив поправку, борони, а то в цілії неприхильного уепособленя щоби внесе є відослано до буджетової комісиї. судків проти Драйфуса. Найцїкавійшібули зізнаня Принято поправку Шенборна.
Н іч е мотивував своє внесене о установ
ленні заприсяглих переводчиків в соймі і жадав установлена комісиї з 12 членів. Герольд су- противив ся, бо Нїмцї відкидають всі ческі вне
сеня а Іішіпе.
Л ю б к о в і ч радив відослати се внесене до комісиї, занимаючоі ся реґуляміном соймовим.
Ніче обстав при своїм домаганю. Більша посі
лість вийшла з салі і внесене Нічого упало.
В опавскім соймі раджено над внесенєм С т р а п іл я в справі утвореня постійної комісиї для управильненя язикової квестиї на Шлеску.
П. Груби зажадав безпроволочного вибору тої ко
місиї, а відтак поставив евентуальне внесене, щоби сойм візвав правительство до продовжена позагіарляментарних переговорів над полагодже- нєм язикової квестиї. У внесеню Грубого зна
ходить ся увага, що сойм є готов увзгляднити язикові жаданя ческого і польского населеня.
По довшій дебатї згоджено ся на вибір комісиї 25 голосами проти. 5. Комісия та однак не є по
стійною. Наслідком такої ухвали п. Сьвєжи зая
вив іменем ческих і польских послів, що судя
чи з дотеперішного поступованя сойму, Славяни ніколи в нїм не знайдуть справедливости. З т о ї п р и ч и н и о п у с к а ю т ь с о й м і не б у д у т ь б р а т и у ч а с т и в єго н а р а д а х . Справді Сла
вяни вийшли.
Росия відкликуе на серіо кандидатуру кн.
Юрия на ґубернатора Крети. За кандидатурою після комунїкату росийского «Правительств.
В'Ьстника< стояли Франция, Анґлїя і Італія, по про
тивній стороні'. Нїмцї, Туреччина і Австрия.
Дневник сей пише: »Хоть Росия висказала ясно свої погляди султанови і державам на теперіш
нє положене кретиньскої справи, то однак не налягає она на пропоновану через ню розвязку тої квестиї, сли котра з держав найде иньший спосіб виходу, котрий відповідав би управненим
»Т1іеуевеІ-а«, бувшого міністра снраведливости.
Сьвідок заявив, що добра віра Золї в справі Е- стергазого не улягає сумнївови. В слідстві про
ти Естергазого і взагалі в цілім трактованю тої справи зайшли великі неправильности. Сли тай- ний акт загрожував інтересам народної оборони, як могла прийти в єго посідане заквефіована дама? Сли та дама не є байкою, то злочином се є, що не пошукувано за нею і за тим, що украв сей тайний акт. В розправі Драйфуса зай
шли нелєґальности. Справи тарного акту не ви
яснено. Осл^нено еї позором урядової тайни.
Кождий обснований має право знати, о що є- го обжаловуіоть і які доводи єго вини. Длячого не можна відповідати на питане, чи зайшов слу- чай нелєґальности в справі Драйфуса? Длячого не можна сказати; Так, зайшов! В якім краю жиємо, що щось подібного могло зайти? Від сьвідка 8а11ез, адвоката, бажала оборона довіда- ти ся, чи то правда, що сьвідок чув від одного члена воєнного суду про доставлене тайного акту війсковим судиям в справі Драйфуса. Три
бунал не допустив того питаня. Наслідком того Оборона запротестувала і протест сей вручила на письмі. В протесті домагає ся оборона, щоби трибунал доконечно допустив питань в справі тайного акту, на основі котрого мала уявити ся вина Драйфуса. Оборона хоче знати, чи був та
кий акт, чи нї.
З Соїіму.
(24. засїданє з дня 12. лютого).
Маршалок відкрив засїданє о годині 10%.
По відчитаню петиций відповів прав, комісар на інтерпеляцию пос. Шведа (катол. людовця), що домагав ся побору податків через старшини гро- мадскі(!?). Комісар відповідає, що в виду чи
сленних дефравдаций, які діяли ся в часі, ко
ли не було індивідуального побору, правитель-
сего проекту до закона. Послїдний бесідник поставив внесене, щоби цілий проект відослати до виділу краєвого. (Засїданє триває дальше).
пеляция
руских послів соймових до ц. к. правительствен- ного комісара, внесена на 24. засіданні, 12. лю
того 1898 р.
Дня 12. лютого 1898. р. явили ся деякі рускі посли соймові в ц. к. краєвім суді карнім в цілії переслухана в справі правовій проти ре
дакторів »Мопііот-а« і «Галичанина» о обиду чести. Дотичним послам мимо жалоби внесеної в рускім язиці, доручено завізванє в язиці поль
скім. Ц. к. судин слідчий на жадане руских послів, щоби протокол з ними списано руским язиком і письмом, заявив, що протокол є актом внутрішні™, а позаяк урядовим язиком є язик польский, вільно послам складати протокол в рускім язицї, але протоколянт спише єго в язи
ці польскім. Впрочім, заявив судия слідчий, не
ма навіть руских друксортів. Доперва, коли по
сли покликали ся на істнуючі язикові розпоря- дженя і на прецедеиси знані їм з власного до- сьвіду, спроваджено протоколянта, котрий був в можности, списати протокол руским язиком і письмом.
З тої причини запитують підписані к. правительство:
1) Чи відомо ц. к. правительству, що до
тичні розпорядженя висших ц. к. властий СУДО
ВИХ і ц. к. міністерства справедливости що до руского язика в ц. к. судах не виконують ся?
2) Чи не належало би пригадати ті розпо
рядженя ц. к. судам в Галичині і візвати їх до строгого і точного виконуваня сих розпоряджень, а іменно також, щоби з рускими сторонами списувано протоколи руским язиком і письмом?
3) Коли ц. к. правительство постарає ся о те, щоби всі ц. к. суди мали потрібні друки і формуляри також в рускім язицї?
4) Коли ц. к. правительство думає переве
сти написи на будинках і бюрах ц. к. судів та
кож в язицї рускім побіч польского в мисль розпорядженя міністерства справедливости з 11.
серпня 1869. р. до ч. 9973?
5) Коли і в який спосіб постарає ся ц. к.
правительство, щоби ц. к. урядники судові во
лоділи також руским язиком в мові і письмі?
вис. ц.
Н ов и н к и.
она
Сойм галицкий має бути закритий в сліду
ючу суботу, 19. лютого. КраєвиЙ буджет прийде на дневнии порядок 15. лютого. Реч.шець скли- каня ради державної ще не означений Говірно збере ся рада державна в перших днях марта.
’ пеие Гг. Ргв88в« стала мабуть орґаном швофщюзним. В послїдних двох числах змінила рішучо фронт супроти кабінету бар Ґ а в ,а
