Ruslan. R. 2, č. 130 (1898)

Ч. 130. Львів. Пятниця дня 12 (2 4 ) червня 1898. Річник II.

Передплата

а» «РУСААНА» виноси»:

в Австриї:

цїлии рік . . . 12 р. ав.

пів року . . . 6 р. ав.

чверть року . . 8 р. ав.

місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

■в цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. «

і _ *

• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові щ о дня

крім неділь і руских сьвят 2 ГОД. 5-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедицпя »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедпция місцева в Аґенцнї Лнндовского в пасажі Гансмана.

Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — Реклнмаціїї неоііеча гані вільні від норта. — Оголошенії зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

♦

о. Танячкевич, Окуневский і др., а і в по­

віті також иринята була кандидатура п. Бу- дзиновского, доброго аґітатора, досить при­

хильно... Але скоренько виказала ся скон­

солідована перфідия: коли п. Будзиновский захотів рішучо порозумітись з н. Романчу- ком — якось ніколи не вспів... »застати єго дома*. Ба, п. Романчук назвав канди­

датуру и. Будзиновского прямо безчельно- стию! Колиж радикальна аґїтация в пові­

тах п р и г о т о в и л а т е р е н — вийшла на­

раз зі Львова пряма сказівка против ради­

кального кандидата... Що більше: сотруд- нпк »Дїла«, н. Будзиновский, не заставши кілька рази шефа консолїдациї вдома, з р ік ся, ну — і виплинула щасливо вже на верх к а н д и д а т у р а п. Р о м а н ч у к а . Виравдї п. Будзиновский відстав через то від радикалів (він і зрік ся кандидатури якось аж через роївкіе*), посварив ся з ними, — виравдї п. Романчук прова­

лив ся з соромом (мав меньше голосів як при попереднім виборі, за часів апокалїп- гичного ґр. Баденього), але сконсолідована маґія єще сяк-так »урятувала* свою »честь«.

Ба, зважилась в імени руско-україньского народа відозватись аж в золотій Празі!

По бучацко-чортківскім виборі насту­

пив новий, з округів Терноиіль-Скалаг- Збараж. 1 тут консолїдацпя зразу також заметушилась: ІІодільска рада проголосила устами о. Мироновнча кандидатуру знов — єго, єго самого, п. Романчука. Та ба — знов і тут радикали поставили с в о го , але сим разом вже дра Ів. Франка. 1 щож ро­

бить ся? Консолїдацпя не могла вже сим разом переєднати для себе радикального кандидата, хоч і радила єму легенько (яко сотрудниковн »Літературно-наукового Віст- ника«. устами ріжних своїх прихвостнів)—

»не мішати ся до політики*. Та за то собі консолїдацпя порадила ииакше! — щоб ослабити радикального кандидата и. Фран­

ка стягає о. Миронович, в порозумінні з н.

Романчуком, до контраґітациї против п.

По послїдішх виборах.

(Бучач— Тернопіль.)

Штучки сконсолідованих маґіків вия­

вляють ся в щораз новім, щораз сьвітлїй- иіім і гарнїйшім блеску. На зверх висту­

пає наша сконсолідована маґія все і всю­

ди, дуже крикливо, як одинока, певна й правдива, заступниця народа, яко г о л о с с а м і с і н ь к о г о н а р о д а , голос єдино- правдивий, супроіив якого ніхто, а ніхто другий не с ь м іє й відозватп ся!! В ґр.

К. Баденїм знайшла собі була наша кон- солідация справді дуже вдячний і податний материял до дешевего звеличаня себе: то він то, лише ґр. К. Баденї подоптав скон­

солідовані права народа, знехтував єго го­

лос так, що недопускав до вибору правди­

вих єго заступників,»улюблеників*... 1 справ­

ді, завдяки ґр. Ваденьому удало ся було надати деякі позори правди сему самозве­

личанні, нарід — в добрій вірі — попла­

тив ся навіть кровю за славу й честь своїх ‘ миимих »улюбл єни ків«.

Так щож — ґр. Баденї уступив. Прий­

шов вибір до ради державної з Бучача- Чорткова, вже за намістникованя ґр. Пі- иїньского. Консолідацію заметушилась:

сеж був округ, де при попереднім виборі ставав сам., він — провідник консоліда­

ції!, а з нею (гІ8Шїі іепеаііз) провідник га- лнцкої Руси! Тимчасом радикали поставили в сім окрузі свого кандидата, п. Будзинов- ского.., і то як раз в порі, коли н. Будзи- новский, від недавна (в місце пок. М. Стру- севича), став ся був сотрудником «Діла*.

Консолідацію порадила собі однакож дуже проворно: оиа зразу удала (гл. Гром. Го­

лос. ч. 10, з 1-го червня 1898), що не ду­

м ає ставити в Бучачи-Чорткові свого кап-!

дидата! — »нехай радикали ратують честь Руси і ставлять свого«. Радикали постави­

ли, а за їх кандидатом осьвідчплись навіть такі народовці, як О л е с. н и цк и й зі Стрия.

Франка—б. бучацко-чоргківского радикаль­

ного кандидата, и. Будзиновского, надува­

ючи єго, вже вдруге, що осьто консюлїда- цийний »краєвий« комітет поставить тепер є г о с а м о г о кандидатом на Тернопіль­

ська лат-Збараж.

Вірив в се п. Будзиновский — чи не вірив — досить, що поїхав, і раз, і дру­

гий і третий.. Дістав навіть, як кажуть, з к о м іт е т у на д о р о г у .. Н е з а в н с н м і виступили б е з в с я к о г о о г л я д у против не за ви си м ого ! Для чого? — бо, як

»Свобода* написала, п. Франко »не на ча­

сі*... Гм, для чого? — бо не йде рука в руку з сконсолідованою спілкою, бо був н е з а в и с и м и й і су п р о ти в к о н с о л і­

д ац ії і! А такий — либонь чи не гірший від самого Барвіньского, — та таки її гір­

ший! Але слова »не на часі* — прецї за слабі яко арґумент консолідації їй пій. Якже консолїдациї жити без б о л о т а ? ! 1 она о болото постарала ся, а радше (як впевняє і »Мопііог«) иостарав ся о се мнимий контр- кандидат и. Франка: він з’огндив п. Фран­

ка в »Дїлї« перед духовеньством, звалюю­

чи на єго плечі цілу глупу радикальну на­

цінку против духовеньства, видаючи єго трохи не за скінченого радикального анти­

христа. Радикал на радикала, незарисимий против незавнсимого, в такій порі-,, ну, але лишім се. II. Будзнновско.му удалооь мабуть ще щ о с ь л іп ш о г о . Ми маємо виравдї дотичну відомість, яку зараз пода­

мо, з д о б р о г о жерела, та она вндаєсь нам все таки така монструальна. що ми радіб в кождім разі подати п. Будзниовско- му єще нагоду єї провіритн... Але — годі єї і промовчати! Отже п. Б., побачивши на ювилейнім вічу в Тернополі!, п. Франка, привнтав єго прямо словами: »А ти ту чого, ск.... сину?!* Гарно, правда?!

. Ми й без того знали, що всякі скон­

солідовані, практичні, політики й егноґрафи руководять ся в своїй практиці брудним

! ґешефтом і де можуть луплять народний

О ш и б к а.

{Правдива подія).

Се було підчас слідства в славнім в істо- сториї галиакої Руси процесі Ольги Грабар.

Чорні хмари розсунулись по цілім рускім небо­

зводі: опікуни і приятелі поцтивого руского людку затирали руки, представляючи у Відни рішаючим кругам політичним справу льояльно- сти руского народу і єго проводирів. А Русини?

'Готі, розбиті на нартиї і підпартипки, думали кождий ио свому. Молоденька партия народов- ска задивляла ся па се досить байдужно і за ­ цікавлювалась справою процесу, як звичайним випадком, що їх не дотичить, а є собі >саи«е сеІеЬге. Дарма хотіли декотрі матадори обняти сею справою цілу руску інтелїґенцию, без ріжни- цї на їх політичні погляди. Рускі консерватисти мутної води впадали в розпуку за для Наумо- вича, котрий в їх очах стояв як взір найбіль­

шого патріота, якого земля руска могла зродити.

Онн тішили ся, що будуть мати в тім-же мужу свого мученика, котрого декотрі власти духовні довжні би іце за житя канонізувати. А консер- ватнетп галицкі найчистїйшої води насунули крису своїх капелюхів на очи і приготовлялись

до рівно великого діла, котре в кілька літ опі­

сля виринуло в виді «банкової сдєлки*... Для них і з сего вийшов хосен, бо ґр. Ігнатіев від­

кладав вже мілїон для санацпї політичного ста­

новлена своїх платних слуг, до котрих належа­

ли також Хувес і Михалко.

З процесу вийшло, зиииі сиі((Ш, але в часі слідства гірка доля прийшла на все галицко- руске духовеньство. Підозріле на загальну участь в праці великого патріота, « а нельояльність єго до Австриї і на — рубле хватство упало на всіх

і

сьвященпків. Від сего иідозріня було вільних і лиш кілька «поржондних» духовників. Духовень-

; ство піддано під строгий надзір жандармам, а тоті вірні службі, а радше службовій ираґма- тицї австрийскої адміністрації, в котрій гйд- властний присягає лиш на послух свому безпо- середному зверхшіковн, ревно сповняли сей ириказ, підглядаючи аж у вікна руских плеба- нїй, або розпитуючи у війтів: »а що там ксьондз?»...

ГІозаяк жандарми пе могли що день бути під кождою плебанїєю, тож припоручено ще стро- гійше дозорованє «шиеложеньствам обшарів двірских», а се дозорованє розтягало ся аж до нагляду над богослуженєм і ужнванєм дзвінків.

Се все діяло ся в імя льояльности і патріотиз­

му, а також зі взглядів на точне сповнюване ординариятских розпоряджень.

Слідство вести припоручено двом молодим ад’юнктам судовим. Се вже так водить ся в Ав­

стриї, що справи рішаючі о долі, чести а навіть ож итю обвиненого поручався нераз наймолодшим неопитним ад’юнктам. Розуміє ся, що коли хо­

дить о руску справу такої сяглости, як згада­

ний процес, то кладе ся ад’юнктови услівє, що має вміти по руски читати, а кримінальні спра­

ви для молодих ад’юнктів то се щось неначе клініка для молодих медиків...

Оба ад’юнкти вміли по руски читати, а один навіть добре, бо пан ад’ю н кті слідчий судия Ру- ісопольскнй оженив ся з дочкою руского сьвящ е- иика, тож стараючи ся о ню через цілий час своїх правничих студий мав па се час, нагоду і охоту. Другого судшо слідчого назвім при­

міром: Глявачек, хоч він цілком Чехом не був, хиба які єго пращурі, котрих він певно не па- мятає. Ціла тїчня полїцийних вижлів і хорт в була на їх послуги, а рапорти, зложені з доно­

сів жандармериї, приносили канцелярийні возьнї на обох руках — і то і нераз на день. Стоси цілі залягали комиати слідчих судиїв.

(Копець буде).

— 2 —

гріш. . . . Так само говорять у Львові досить голосно, а дотичний кандидат сего прилюдно не заперечив доси, що др. О., б радикально-консолїдацийний (в спілці з д-ром Королем) кандидат до ради дер­

жавної, п е р е п а в ш и при виборі, написав до ґр. Ст. Баденього л и с т , в котрім єго п е р е п р а ш а є за то, що кандидував і п р о- с и т ь о п р о т е к ц и ю , щоб міг отримати с т и гіе н д и ю на дальші студиї (все тут підносимо, бо хочемо таки мати вже раз певність що до сих поголосок!) Наші чи­

тателї знають уже й про подвиги п. На­

гірного в »Соколї«, і про подвиги вічевих палочників. Але описана нами повисше сцена на тернопільскім ювилейнім вічу є т а к а , що коли она правдира (а говорив про неї в крузі знакомих сам п. Франко), то она перевисшає усї дотеперішні сконсо­

лідовані подвиги! Бандити — чи бидлята?!

Ух, високо здвигнув п. Романчук прапор нашої народної ч е с т и .

І щож показало ся вчера при вибо­

рі? — Вже перед вибором консолїдаций- ний к о м іт е т »смирив ся«, побачивши, як стоїть справа: він в послїдніії хвили зая-

вив, ЩО не с т а в и т ь к а н д и д а т а ! Кан- зав Паляцкий, мусять побідити, бо в борбіз ло- жию побіда належить ся правді. В тій борбі, котра здаєсь наближає ся до кіньця, завіщанє Паляцкого мусить сповнити ся в тім змислі, що Градчин і королївска корона заблиснуть в новій сьвітлости, в новій силі!»

Друга річ, котра дала нагоду віденьскій пресі виступити против цілого торжества в Пра­

зі, були слова ґен. Комарова, котрі тут досло- вно подаємо: «Слова повитаня предеїдателя ко­

мітету силують мене, щоби відповісти ему так ясно, сердечно і приязно, ях він витав нас всіх Славян. Панове позволять, щобим заявив, що уважаю собі за честь, а рівночасно тішу ся, що говорю на з’їзді славяньских пубдицистів і ро­

бітників пера. Рідке то щастє, не часто лучає ся, а дай Боже, щоби наші з’їзди робітників,' пера і ума стали чимсь звичайним. Коли ми їхали до Чехії, зналисьмо, що їдемо до міста, в котрім кипить борба, а коли приїхалисьмо і побачили власними очами, в якім сьвітлім стані Чехи находять ся з одної сторони, а з другої сторони, коли побачили, як зрадливим кроком поступає ворог, як сьвітять ся єму очи, то в серцю моїм заворушило ся желанє, щоби се небезпеченьство минуло; бажаю я того, яко славяньский публицист з цілого серця. Панове, Чехи занимали завсегда визначне місце в сла- вяньскім сьвітї, але й небезпечне становиско Тисяч вже літ боре ся ческий нарід; тілько літ минуло від часу, коли за панованя Карла Ґер- маньского елемент придбав собі такий вилив в Европі, що справедива заходила обава, щоби | ґерманьска филя не заляла цілого сьвіта. Вже тоді за бизантийских цісарів придумувано над тим, як тому ґерманьскому елєментови ставити чоло. І вислано св. Кирила і Методия через Ки- єв, Шлеск і Мораву і тут в Чехії довершили го­

ловне своє післанництво і перші заняли відпор- не становище против Німців. Св. Кирилій і Ме- тодій скріпили ческого духа, польского і «рус- ского» народу, скріпили нас всіх і вляли в нас силу до борби з ворогом. Злучили они нас ду­

хом, яким доси живемо. Відтак нїмецка захлан­

ність допустила ся нового замаху насильного на славяньскім племен», загорнула наше побереже балтицке, нїмецкі рицарі забажали вдертись до пів­

нічної Росиї. Було се в часі, коли «русска» Ли­

тва получила ся з польским королевством, бу­

ло то тоді, коли між нами не було ще ворожих відносин, але противно дружні.

Тоді то «русскі» полки смоленьскі, польскі полки і ваш Жіжка станули разом і звели спіль­

ний бій під Ґрунвальдом. Розглядав ся я близ­

ше в з значіню тої битви і добачив в ній вка­

зівку, ак маємо поводити ся в будучности. По­

дібної битви не маємо ще в нашій істориї, а писали єї так польскі як і «русскі» хроніки. В тій то битві знищено нїмецке рицарство, котре від сего часу не піднесло вже більше оружя на Славян.

«Там під Ґрунвальдом, в спільнім тім бою в одно русло зляла ся кров польска, «русска» і нах угольного каменя під намятник Паляцкого. І ческа, зближаючи нас на віки, — бо там, де Зміст єї слідуючий: народи проливають спільно кров, там виростає дидатура п. Будзиновского, порішена »в за­

саді« сим комітетом, лишила ся п о д с п у ­ дом.. При виборі упав р а д и к а л ь н и й кандидат 6 г о л о с а м и ; — у г о д о в и й (польский комітет не поставив контр-кан- дидата), хоч »відкинений« п. Романчиком, др. Гладишовский п е р е й ш о в . А к о н с о ­ л ід а ц ії я? могла оплювати д-ра Франка, відкинути д-ра Гладишовского, а л е деж - то є ї в л а с н а , є ї п и т о м е н н а , н а р о д н а , р у с к о - у к р а ї н ь с к а си л а?! Аки исче заєть дим.. — щезла она при сім виборі, любимці народа знов, тим разом щ е з б іл ь ш и м с о р о м о м , п р о в а л и л и с ь . Н а р о д — уд ав, що їх з о в с ім не ви ДІІТЬ..

З’їзд славяньский в Празі.

З ’їзд Славян в Празі відбув ся спокійно і поважно мимо, що знаходили ся на нїм сла­

вяньскі племена, котрі не вирівняли з собою ще рахунків і котрі мають не тілько до Німців, але до себе слушні жалі. І та мабуть повага і такт австрийских Славян дала нїмецкій і угор- скін пресі товчок звернути на сей з’їзд пильну увагу і добачити в нїм, що Славяни австрийскі є »непевним елементом» для держави. А до сих висновків доходить она головно на основі промов виголошених на праских торжествах. Та мабуть, Німці з’їздом славяньеким хотять відвернути увагу від власних провин. Алярм нїмецких дневників стремить до того, щоби вмовити в публичну опїнїю, що Славяни стали по просту »па я р у ­ с а м и«. Не будемо входити на разі в оцінене питана, о скілько в Празі поодинокі славяньскі народи уміли боронити свої окремі народні ідеї, свою честь, свою культуру і політичні стремлїня, доки не будемо мати точних і повних справоз- дань. Але вже нині можемо ствердити, що бе­

сіди Крамаржа, Подлїпного, Бянкінього, Барвінь- ского і иньших сказували не на »панславізм»

чи » ііа н р у с и з м » , але противно домагали ся повної свободи політичної і народної також від иньших Славянь і сильно зазначували н а р о д ­ ну і н д и в і д у а л ь н і с т ь п о о д и н о к и х п л е­

м е н і австрийску льояльність. Тож дарма ляка­

ють ся Німці і Угри московского панслявізму.

Поодинокі народи не на те терпіли і боролись кождиїї о свій окремий народний, культур­

ний, політичний розвій і свободу, щоби жертвами крови і майна окуплене своє питоме добро утопити в «московскім океані». А впро- чім і самі бесіди голошеиі на праских торжест­

вах не дають ніякої причини, щоби Німці і.Угри могли витягнути з них такі стремлїня Славян. Сла­

вний нині мають занадто много досьвідченя, що- ба повірили радам і солодким словам Комаро­

вих. Щоби читателї близше знали, чому Німці лютують, то наведемо тут ті бесіди з славянь- ского з’їзду, на основі котрих Німці і Мадяри роблять свої висновки. Перше, що наробило страху Німцям, то бесіда Герольда при заклади

»Паляцкий був за рівноуправненем всіх на- з неї буйний цьвіт, будучи задатком на віки до- родів. Борба між Славянамн а Німцями — се бій смертної приязни, а ніколи ворожого успособле- між правом а безправє, правдою а ложию. ня. То був другий наїзд нїмецкий на Чехію і на Істория Чехії Паляцкого єсть біблією ческого цілу Славянщину. Тепер по побідї над Францу- народу. Він зорганізував нарід, просьвітив, зро- і зами знова змогла ся Германія і ударила на бив любителем свободи. Він виказав, що гусит-

ский рух виплив не з низких мотивів, але про­

тивно, що се була борба о поступ і світло про­

тив темноти і зацофаня, борба о свободу. В бою між нїмецким а славяньеким світом право стоїть по стороні другого, а по стороні першого сила.

Як-раз в тім лежить вага борби, яка ведесь в Австриї, для Европи, для цілого сьвіта. Па- ляцкий дораджував лише відпорну акцию, бо сил Німців не цінив низше, як було треба. Він сказав, що Чехи побідять доперва тогдї, коли

потрафлять опертись на великій славяньскій ро­

дині. Паляцкий був панславістом, в тім змислі, що стремів до солідарності! всіх Славян. Після Паляцкого лише в федералізмі лежить можли­

вість позитивного опору перед наїздом Ґермань- ства. Наука о рівноуправненю в Чехії така ста­

ра, як наука о природних правах. Паляцкий сказав: «Сли не домагаємо ся рівноуправненя, не маємо ніякого інтересу удержувати Австрию.<

Слн Чехи дальше будуть працювати так, як вка-

нас Славян і хоче нас пожерти в Росиї, • Поль­

щі, Чехії, на Балканї, хоче нас знищити, а єї першою жертвою мають пасти Чехи. Панове, хто має серце, хто має совість, хто має кров і хто близше глядить на ті справи, той відчує як думаю, конечність того, щоби Чехи по ти­

сячці літ стояли непоколебимо там, де були перед 1000 літами. Желаю я собі, щоби дпев- никарство славяньске на теперішнім з’їзді пра­

цювало в тім напрямі. Ви панове дневникарі, в своїх руках держите огонь і загладу, маєте силу, памятайте, що де ходить о велику сла- вяньску ідею, де маємо сповнити велику су­

спільну задачу, не повинно ся говорити о мало- вартних справах, належить ступати в бій, як о- дин муж і памятати, що маємо не двох, але тілько одного ворога, що тілько з’єдиненє родить силу. Один з бесідників звернув ся до нас і просив, щобисьмо вас заховали в гіамяти, але висказано мало, ми знаємо, які маємо обовязки супротив Чехів, знаємо, що наш рух славянь­

ский, котрий заволодів в Росиї всіма від най- біднїйшої хати аж по палати царя, мав свій по­

чаток в Чехії, знаємо, яку ролю в тій справі відограли Чехи. Ваш Дубровский, Шафарик, Юнґман, Паляцкий розбудили в Чехах духа, ко­

трий дійшов і до Росиї і огорнув цілий сьвіт славяньекий. Тепер панове, коли знаємо свою ролю, колисьмо тут побратали ся, наколи опу­

стимо Прагу і повернемо домів не повинні ми і на хвилину забувати, що ми є діти одного вітця і одної матери.

«Не ми тілько беремо участь, бо то мало, але зрівняємо вашу справу з нашою. Не допу­

стимо до ніякої несправедливості!, а коли на­

беремо певности, що всі тут радують ся і жи-

! вуть мирно, а нїмецку фалю відперто туди, звід­

ки прийшла, тоді доперва будемо спокійні і вра- довані і тоді доперва будемо могли, сли буде-

! мо мали охоту занимати ся також нашими ма- ловартіотними справами».

До сеї бесіди належить додати ще теле­

граму вел. князя Констана від академії наук, в котрій сказано, що Паляцкий працював над відродженєм і укріпленєм самостійності! чес­

кого народу, а в кінци висказано бажане, щоби Чехія і Славяньство мали все таких мужів. Змі­

стом ся телеграма не була би страшною для нікого, сли би не особа єї автора, великого кн.

Константний, дядька цара. Тож тим она набирає політичного значіня.

Не можна заперечити, що з’їзд славянь­

ский в Празі не може бути по думці Німців а навіть Мадяр, котрі раді би перейти над Славя- і нами австрийскими до дневного порядку і ви- дїти їх вічними своїми нарисами. Але з другої сторони повинні Німці і Мадярі! знати, що по­

літика, о котру Славян посуджують не робить ся за бенкетом при чарці. А впрочім хотьби і з’ізд славяньский в Празі був політичною манї- фестациєю, то все таки не такою, як нїмецкі з’їзди в Хебі і по за «чорножовтими слупами»

Приписуваних німецкою і мадярскою пресою значінь праскі урочистії не можуть мати, се річ певна; але не причинять ся они до злаго­

джена ческо-нїмецких відносин, як також, що­

би Славяни мали пійти за непрошеною радою і менторством ґен. Комарова і схотіли спусти- і ти ся на опіку Комарових і не занимати ся »на-

! тими маловартностними справами» Ні! ті ма- ловартностні справи по думці Комарова, то жи- тє Славян австрийских і ми не будемо з ними чекати. Де йде о житє народу, там кожда хви­

ля дорога!!

ВІСТИ ПОЛІТИЧНІ.

Цісар похвалив боснацкий полк в часі ін­

спекцій в Брук і виголосив потім тоаст на пирі, в котрім два рази зазначив згідне пожитє вій- сковости з прочими мешканцями. Віденьскі днев- ники хотять бачити в тих словах посередну на­

гану для Градця.

В понеділок відбула ся нарада вспільних міністрів під проводом цісаря, а ві второк на­

рада австрийских міністрів під проводом ґр. Ту-

на. Предметом нарад мало бути придумане спо-

з

собу, котрим можна би впровадити вже сего року ті інвестанциї, котрі містять ся в буджетї неполагодженім радою державною, а то з огля­

ду на се, що § 14. не дасть ся тут примінити;

не вільно робити видатків силою розпоряджень таких, котрі стало обтяжають буджет.

Передвступні наради ґр. Туна і Бернрайте- ра з Німцями відбувані сими днями розбили ся рішучо. З огляду на такий стан річи очіку­

ють димісиї Бернрайтера і покликаня до кабі­

нету бар. Діпавлього.

Загальну сензацию викликав артикул Кгеш- (іепЬІнії-у, котрий остро звертає ся против >О1аз-а, орґану князя чорногорского. Згаданий дневник чорногорского князя робив закиди австрийско- му правительству і підозрівав, що оно інструує свою пресу в неприязнім дусї против Чорногори.

На сї інспуациї відповів »Ггега<1епЬ1аМ: Монархія австриііско-угорска занадто сильна, щоби єї правительство мало занимати ся орґанїзованєм дневникарскої війни против того князівства, з котрого також орґаном не думає полемізува­

ти. Поперестане тілько на скартаню подібного становпска Чорногори, забуваючої на стілько дізнаних добродїйств і най памятає, що в сей спосіб не заслужить собі на подібні добродій­

ства в будучности. Та остра відповідь будить сензацию тим більше, що як раз припадає в ча­

сі конфлікту на альбаньскій границі.

Розяренє викликане мовою ґен. Комарова триває дальше в нїмецкій пресі. Навіть Ргепі- йеііЬІаи невдоволений з бесіди Комарова, ко­

трому закидає, що не знає істориї. Комаров, пи­

ше ЕгетгіеііЬІиН, очивидно призабув, що часи вандрівок народів проминули безповоротно, що тепер при кінци 19. столїтя народи не борять ся з собою в цілії рабунку, але їх борби є куль­

турними борбами. Австрня обійде ся без не- прошених рад такого Комарова, австрийскі на­

роди полагодять свої домові спори самі між собою.

Озі. Кпидвсіїаи плаче, що не поступлено з Славянами в Празі так, як з Німцями в Хебі.

Коли нїмецкого члена парламенту витранспор- товано з Хебу шупасом, то належало так само поступити і з Комаровом. Прочі дневники нази­

вають виступлене Комарова безличним, а Ав- стр.ия повинна ж адати від Росиї, щоби потягну­

ла бесідника до відвічальности.

Словіньский >Каі<ні« доносить в дописи з Відня, що сторонництва правиці а головно Че­

хи домагають ся від правительства, щоби при­

ступило в кінци до діла і заперестало лявіро- ваня між партиями. Чехи жадають засистованя конституциї і октройованя ради державної че­

рез соями. Домагають ся також, щоби прави- тельство октроювало реґулямін палати і огра- ничило комнетенцию ради державної на користь краєвнх сеймів. Октройованє нової конституцій'!

має наступити доперва по ювилеинім році. Д н е в -' ник сей додає від себе, що відомості! ті є п р ав-.

диві, сумніває ся однак, чи сповнене тих ба-

і

жань вийшло би Славянам на пожиток.

Італїйске иравительство переходить подібну кризу, як в Франциї. Правительство, котре заба­

жало вкоротити народові! конституцию в хви­

ля, коли ще не пролунали відголоси 50-лїтного ювилею утворена парламенту в Туринї, могло сподївати ся димісиї. Рудінї бажаючи в будуч- >

ности зробити неможливими забуреня анальо- ■ ґічні до подій з цьвітня, наміряв се зроб и ти ) коштом конституциї, подибав ся однак з т а к ) сильною опозициєю, що мусів зложити оружє так скоро, як се не притрафило ся ніякому ка-1 біиетови в Італії. Від двох літ вела ся вже бор- І ба, яке правительство має управляти Італією, і чи ліберально-консервативні чи радикальні сто- І ронництва. Доси не ма ще ніякої певности яке ] правительство наступить. Всі личности, котрим ' доси король поручав утворити кабінет, мусїлиІ один по другім зрікати ся тої почестної місиї.

Все те доводить, що в Італії панує немалий, ■ внутрішний розстрій.

З А н ґ л ї ї . Президент торговельного ур яд у '

в Льондонї виголосив 21. с. м. на зборах кон- серватистів в »Хрустальній палаті* річ, в кот­

рій заявив, що слиби Англія мусїла передприня- ти воєнні кроки в Хінах против Росиї, значило би се стілько, що війна з Росиєю в Европі і Ін- диях, а війна з Франциєю в західній Африці.

Такої війни ніхто не бажає і Англія легкодуш­

но єї не викличе, сли однак буде до сего при­

силувана, то дасть доказ, що спосібною є до провадженя такої війни.

П о в с т а н е п р о т и в Р о с и ї вибухло в Туркестанї. Тубильцї напали на відділ войска росийского, що стояв в Андіжанї. Напад відпер­

то і зловлено вожда Ітана, при котрім знайдено письмо з Царгороду з єго номінациєю на поміч­

ника калифа. В коранї знова мули, котрого уби­

то в часі нападу знайдено документ з зазивом до «сьвятої війни*. З сего показує ся, що пов­

стане було постановлене на широкі розміри.

Причиною повстаня має бути безсильність ад- мінїстрацийних властий в Туркестанї, за скоре зрівнанє прав тубильцїв з правами Росиян і не­

нависть против Росиян за надуживане їх власти.

Н о в її її к її.

— Др Дамян Савчак, відпочавши по консолї- дацийнім протесті, внїзджає враз з ґр. Ст. Б а- денїм і членами Виділу краєвого Верещиньским і Вайгінґером до Кракова на торжество відкри­

ти памятника М і ц к е в и ч а.

1.1 нованя. Мінїстер справедливости переніс судию повітового Альойзого Стренґа з Боринї до Болехова і заімеяував секретарів суду Казимира Терлецкого в Вижници для суду краєвого в Чер­

нівцях, Антона Кавчиньского в Залїщ иках для суду краєвого у Львові, др. Кароля ГІльона в Са- даґурі для суду краєвого в Чернівцях; дальше заіменував секретарем суду при висшім суді краєвім у Львові заступником прокуратора дер­

жавного ґр. Иосифа Калиповского у Львові; су- диями повітовими секретарів суду: Михайла Ґлїдж ука в Городенцї для Боринї і Иосифа Струтиньского в Теребовлї для Ж идачева; се­

кретарями суду при трибуналах першої інстан­

цій: судию повітового Иосифа Якубовского в К о­

марні для Львова, адюнкта судового Станислава Бахмана в Тлумачи для Станиславова, Марце- лього Ґавацкого в Гусятині для Львова, Едмуи- да Ш еффнера в Бучачи для Львова, Франца Лїмбаха в Тернополі! для Сяпока і адвоката др. Валєрияна Кафлиньского в Камінці Стру- мнловій для Злочева; секретарями суду при судах повітових ад’юнктів судових: Константина Скінтенца в Ґурагуморі для Ґурагумори, Епамі- нондаса Воронца в Сучаві для Солки і Франца Ш елїньского в Бурштині для Чорткова.

— Іспит зрілости в ц. к. ґімназиї в Дрогобнчи 21. і 22. с. м. зложили всі зголосивші ся абіту- риєнти числом 11, межи ними Пихович (поляк) і Бакенрот (жид) відлично. Русини здали: Дуб Константин Дионизий, Комарпицкий Михайло, Ча- пельский Иосиф і Ших Теодозій. Іспитовії про­

водив Ви. інспектор Дворский. Пожеланим бу­

ло би, щоби поступило по можности много кан­

дидатів Русинів на виділ фільозофічний, бо від­

чуває ся в загалі всюди недостаток учителів Русинів.

— Користаймо з середних шкіл. Дві жиді- вочки Кальмусівни, приватистки, котрі кож- дого курсу здавали іспити в ґімназиї, зло­

жили іспит зрілости в ґімназиї Франц-Йо- і

сифа у Львові. Коби то і Русини порозумінні вартість науки і донечки свої образували в ! школах середних, то в той спосіб получшив би ся бит женщин Русинок. Послїдна пора под­

бати о се, щоби по всіх ґімназиях приступило много наших дїтий до вступного іспиту до ґім- назий. Кождий катехит в своїм кружку пови­

нен розвинути акцию і постаратись, щоби до­

бре приговити учеників до того іспиту.

— Погода. Віденьский віщун погоди, капітан Ледоховский видав таку проґнозу на остаток місяця червня, липня і серпня. Конець червня буде дуже погідний і горячий, від 1-го до 10-го липня так само, від 10-го до 30-го липня буде і зразу тепло, опісля наступлять значні оп ад и .і Около 22 го липня розпічне ся дощ і холод, ко-і трі будуть тревати аж до початків серпня. Не ■ від річи буде замітити, що передсказуваня Ле- і доховского майже завсїгди здійсняють ся.

— Сумна пригода лучила ся в Рошневі, маєт­

ності! ґраф а Ю. Більского. В суботу перед Зе- і ленима сьвятами вибрало ся кільканацять го­

сподарів з сусїдного села Побережи до рошнів- 1

ского лїса за галузями липи. Побережники, котрі зі стрільбами цілу ніч чатували на таких шкідників, побачивши їх зачали за ними гнати.

Одного утікаючого господаря дігнав побережник і ударив єго люфою від стрільби так сильно по нозі, що зломив єму кість, а коли той з кри­

ком упав на землю, побережник лишив нещ а­

сливого, а сам пійшов собі. Заким товариші побитого прийшли до него, сплила з него кров мало не зовсім. Завезено єго до ш питаля в Ста- ниславові і там помер. Був то молодий чоло­

вік, около ЗО літ, і полишив вдовицю та троє дїтий.

— З салі судової. В Станиславові ставав пе­

ред судом присяжних Кость Вальґан, зарібник в Медведівцях. Єму було надоїло жите на тім юдоли слез тому постановив перенести ся ко­

роткою дорогою до неба. А що не мав відваги відобрати ж итя собі самому, тому не подобали ся єму знані способи самоубийчі. По довгім ду- маню винайшов цілком нове средство скорого при­

бути до неба. Одної ночи зайшов він до стайні сво­

го сусіда Івана Гладїя, а заставш и там ялівку, за- ложив єї на шию шнур і зачав тягнути за со­

бою. Але ялівка зачала ричати, а пребу- джений сусід вибіг на подвірє і затримав Костя, котрий на єго вид, зачав дусити невинну ялівку, стягаю чи щораз сильнїйше шнур. Іван Гладїй увільнив на силу ялівку з рук Костя, а єго са­

мого віддав власти безнечности. Переслуханий в суді Кость заявив, що завів ся в своїх на­

діях, позаяк сподївав ся, що сусід убє єго на місци, скоро лише побачить, як він дусить ялівку.

Однакож суд не повірив в самоубийчі заміри зневіреного житєм Костя і засудив єго за намі- рену крадіж ялівки на шість місяців тяж кої вязницї.

Т е л є ґ р а м и .

Сянок, 23. червня. При

Н И Н ЇП ІН И Х

доповня­

ючих виборах з V. куриї Сянок-Ясло голосува­

ло в округах Бжозів, Ліско, Добромиль, Сянок 558 виборців: 0. Калужняцкий одержав 180 гол., Ста- пиньский 222, Левицкий 149. Прочі розстрілені. В Кросні: о. Калужняцкий 22, Стапиньский 118, Ле­

вицкий ЗО голосів. З Ясла не відомий результат.

Градець, 23. червня. Ґляйепах розпочав вче- ра урядоване. — Розпочали ся тут стрейки пе­

карів. Домагають ся підвисшеня платні. Посад­

ник Сольногороду не допустив до ухвали міскої ради в цілії висказаня симпатиї розвязаній міс- кій раді в Градци, в виду чого посол до ради державної Сильвестер зложив уряд радного.

Відень, 23. червня. Австрийска преса в дра- зливім тоні говорить о чорногірвскім князю, бо сей в »Гласї Чрнґорця* напав на Австрию за єї всхідну політику. З Царгороду впевняють, що повстане в Беранї викликала Чорногора.

Провідники повстаня були передше в Цетинїї.

Віденьскі дневники судять, що князь Чорногор- ский буде мусів перепросити Австрию за на­

пад в «Ґлясї*.

Відень, 23. червня. Архікн. Йосиф виїхав з Пешту до Білграду з візитою до сербского короля. На двірци в Білградї привптав архікня- зя б. король М ілян, в двірскій колясці від’їхав архикнязь до короля Александра, звідки по снїданю удав ся до Землїна.

Правительство винайшло вже форму в ко­

трій переведе наглячі інвестициї. Намірені деякі інвестициї не обтяжають постійно буджету, про­

те можуть бути без ухвали парламенту вставле­

ні до буджету на основі §. 14.

Прага. 23. червня. Дирекция полїциї дала Комарововн до пізнаня, щоби перестав виголо­

шувати бесіди в дотеперішнім духу. Не повинен виступати против Німців.

Будапешт, 23. червня. Тутешні дневники обговорюють дальше дуже пристрасно торжества в Празі і закидують Славянам, що проголосили славяньску солідарність під протекторатом Ро­

сиї. Реєіі НігІ.ір домагає ся, щоби Угри запро­

тестували против такого поступованя Славян.

Дуалізм не мало потерпить, сли політика ав- стрийского правительства не вміє шанувати тої підвалини Австро-угорскої монархії і є неспо- сібною вимочи пошанованя для себе. Мова Ко­

марова то найсьмілїйший крок панславістичний на австрийскій території!; є то боєвий поклик

Кавчуковий плястер

на нагнїтки.

Плястер той не посідає ніяких шкідливих ані драстичних склад­

ників і дїлає скоро, певно і ла- і’ідно, не справляючи ніякого болю.

Ціна пуделка ЗО кр.

Головний склад в аптиці

161 168—?

Жигм. Рукера

під „Срібним Орлом” у Дьвов.