Ruslan. R. 2, č. 174 (1898)

М. 174. Львів, Середа дня 5 (17) серпня 1898. Річник II

Передплата

ва >РУСЛАНА< в и и о с т :

• Австриї:

■в ціляй ріж . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

■а чверть року . . 8 р. ав.

ва місяць 1 р. ав.

За границею:

п ціляв

рік . . 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вояьмеш милости 1 віри не вояьмеш,

•о руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в н х псальмів М. Ціашкевича.

Виходить у Львові ^що дна крім неділь і руских сьвят 0 ГОД. 6-ій пополудни.

Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

---

і

„Щасливий наріді’

Недавно подали ми статю в справі письменників. В тій статі говорили ми тіль­

ко про культурні обставини на австрийскій Руси, де ми маємо волю розвивати ся, а про Україну ми не згадували. Очевидна річ, коли почислимо культурний дорібок України від 100 літ, то загальна сума на­

шого духового маєтку буде значно більша, ніж ми подали в згаданій статі. Письмен­

ників можна начислити в двоє більше і до­

брих праць також богато. Н о ш Кеі'оппа не звернула на се уваги і з нагоди нашої статі в справі письменників подала такі свої замітки:

Не можна відмовити справедливости сим поглядам »Руслана«, але мусимо їх доповнити. »Руслан« шукає причини такого повільного розвою наук і рускої літерату­

ри в байдужності! загалу і недостатку ма- терияльних засобів, що переслідують адеп­

тів науки і штуки. Однак ті дві причини є наслідком иньшої важної прояви, для ко­

трої загал не може відповідати за свою байдужність, ані за недостаток фондів. Ся проява полягає на тім, що Русинам дали готовий дах, казали їм під ним мешкати і дали їм свободу побудовати собі фунда­

менти і стіни. Русини не знають про те, що з того боку они є одним з н ай щ а- с л и в ш и х н а р о д ів с л а в я н ь с к и х , бо одержали народні права ще перед пробу- дженєм народного духа, так, що анї крап­

лі своєї енерґії не зужили на здобутє на­

родного істнованя. Иньші народи мусять здобувати собі такі услівя аж по тяжких

борбах, нераз кровавих — Русинам дали дах над голову без попередної праці з їх сторони.

Але власне се новодженє викликало у них заворот голови так, що замість забра­

ти ся чим скорше до пильної праці над витворенєм сильних цивілїзацийних і еко­

номічних основ і на них оперти свої пра­

ва політичні, до котрих прийшли таким щасливим способом, їм здавало ся, що они вже досконалий нарід, здібний до виконувана свого завданя; їм здавало ся, що можуть свобідно бавити ся в політику там. де тре­

ба було зачати від азбуки. Сей гріх відби­

ває ся до тепер на рускій суспільності!, що для політики посьвячує иньші галузі! уми- слового руху. Завдяки тому видимо, як

»найбільші політики« рускі і то народні надуть при виборах в користь цілком ненародних кандидатів. Нехай 7 днів і 7 ночий такий політик розвиває свої погляди перед бойком з глубини Бескиду, що не

| вміє і слова перечитати, а коли в нїм не розбудить народного духа, то на ніщо не здасть ся ціла єіо «велика* політика. Од­

нак Русини не хотять того зрозуміти і по- лїтикують. Полїтикують усі: великі і малі, сьвященикн, урядники, адвокати, старі, мо­

лоді, москвофіли, народовці, радикали, кле­

рикали, навіть «Барвіньщуки*. Страшно се політичний нарід, — пригадує по трохи А- тенцїв за Перікля, як они загально зани- мали ся політикою на аґорі — тілько, ко­

ли Атенцї за Перікля були народом, що мав за собою невичерпані засоби культу­

ри і стояли на найвисшім щебли своєї по­

літичної могучости, то Русини в Галичині є тілько — галицкими Русинами, народом,

що повстав з ласки ГІровидїня, що до те­

пер не робить нічого, щоби дорости до ви­

соти свого політичного завданя*.

На сі замітки N04’. Кеі. годить ся да­

ти кілька слів відповіди. Ніхто певно не нарікав так на полїтикоманїю у нас, як ми самі. Але приписувати нам лише таку манію, було би несправедливо. Ми жнемо тут під культурним виливом Поляків а в Ро­

сиї Москалів і переймаємо від них звичай­

но все добре і все зле. Пол ітиком анїї ми навчили ся від Поляків, они загнали нас в ту манію і самі ще хорують тяжко на ту недугу. Ще недавно, краківскє 2усіе, ви­

даючи свій проспект, нарікало тілько на нольску полїтикоманїю в Галичині. І справ­

ді ми бачимо, що як би не Поляки в Ро­

сиї, то галицкі Поляки були би також бід­

ні; они не можуть удержати одної поряд­

ної літературної часописи, мимо своєї чи­

сленної інтелїґенциї; се лиш один доказ

З МНОГІІХ.

Поляки чи хочуть чи не хочуть, а у- чать нас дечого доброго, але і дечого зло­

го; нехай они покажуть свою полїтикома­

нїю, жиють тим, що здобудуть працею у в л а с н ім народі,— ми будемо магії до­

брий приклад і займемо ся реальною пра­

цею для свого народу. А так косібі §агко- хуі рггу^апіа...

Про наше щастє, що нам дали готовий дах, нема що й говорити богато. Коли річ брати так, що ми — Україна-Русь — ма­

ли колись також свій власний дах і нас вигнали з нашої хати, то вийде не такий погляд, що ми щасливий нарід. Поляки авслрийскі не вважають щасливими своїх братів в Росиї і Німеччині; ми не можемо

З побуту в Карльсбадї.

Написав Юрій Ґецїв.

(Дальше.)

Вернусь я наново до опису Карльсбаду, але тут насуває ся стілько гадок, що чоловік не може майже розсудити, що важнїйше, інте- реснїйше і для читача приємнїйше. Але що розписав ся я про школи, то згадаю зараз і про наукові заклади в Карльсбадї. Я зауважав, що Карльсбадцї і в загалі ШеиїйсЬЬбЬтеп* з над ріки Еґер признають дуже малу вагу клясичним наукам, тому її не диво, що в тих сторонах ма­

ло гімназий о малій фреквенцнї. Тут в висшім поважаню суть численно фреквентовані школи виділові (Віїг8егзсЬи1еп) а но селах 4 і 6-клясові народні школи (Уоікззсйиіеп). В сих школах практичні науки мають велику в а г\: рахунки, рисунки, науки природні, садівництво, огородниц- тво, роботи з дерева, жіночі вареня і т. и. На приклад в Карльсбадї і Фішерн не пощадили громади накладу на збудоване величавих і ком­

фортних будівель на народні школи. В вільнім часі звиджував я сї заклади. По клясах впро­

ваджував мене управитель другої народної шко­

ли в Карльсбадї. На опалених коритарах пороз­

вішувана Гардероба учеників і учениць; також спроваджена сюди проводами вода до нити і митя рук. В клясах осьвітленє Газове а лавки незвичайно вигідні. (На 2 хлопців лавка системи Еіскгоїй-а з Дрездна ціна 13 до 14 злр.; взо- рець посилає фабрика на жадане). Дитина має

пульт до рисованя і и. Чемний управитель за­

провадив мене іце н до парні, в котрій в часі павз перед наукою і по науці діти нартиями І купають ся під надзором учителів і учительок.

В просторій кухни пригрівають собі дітваки каву, котру приносять у фляшках з собою. Для убогих, котрі через полуднє зістають, варить ся коштом «товариства приятелів дітвори» тепла зу- па і деяка огородовпна, надто дістає кожде кусник хліба. Кождий громадянин і робітник спомагає після спромоги сю касу. Діти, котрі вчасно по­

сходять ся під школу в зимі, не мерзнуть на дворі і не обкидують ся снігом, тілько мають великаньску огріту салю; там пильнує їх шкіль­

ний слуга, а в літі бавлять ся в огороді гри. [ Окремі салі суть на Гімнастику і шкільні сьвята. | Кожда більшеклясова школа мужеска і дівоча стоїть під управою мужчини. Німці кажуть: «Го­

ді лишати провід жінкам, з того повстають лише сплетнї і наука на чорта здала ся«.

Видїлова мужеска і женьска школа також під одним директором: уряджене майже таке саме, тілько прибори наукові і кабінети фізи- кальні такі богаті, що у нас сего в реальній школі або семинари не побачиш. Є тут бо­

гато любителів природи і збирачів малих бібліо­

тек і они сирикривши собі по якімсь часі своє замилованє, своїм збірником обдаровують школу- Селяни, котрі виходять на заробітки в иньші сто­

рони, зносять свому «шульмайстрови* окази, які де часом побачили. При видїловій школі є про- ] сторнй міский огород, в котрім плекає ся прехо­

роша огородовпна під управою міского огород- ника; сей огородник обовязанин учити учени­

ків і учениць практично і він, як учитель, записує

ноти з поступу в катальоґах. На рахуііковість ноєдинчу і подвійну кладуть тут велику вагу.

Велика збірка оказів помагає‘при науці техно- льоґії і товарознавстві. Рисунки допроваджені до високої досконалості!.

До заінтересованя видїловою школою при­

чиняють ся дуже друковані річні снравозданн видїлової школи для хлопців і дівчат, котру то брошурку одержує безплатно кождий отець. 1 так н такім справозданю за 1896/1897-ий рік є цінна розправка директора Клєма про виховане дівчат і шкільні відносини. З нагоди 25-лїтних роковин істнованя Карльсбадскої видїлової школи видано більшу брошуру в р. 1896, а в ній такий зміст:

1. Ювилейна поезия. 2. Про пожиточність і вар­

тість видїлової школи. 3. Спис фахових шкіл, в котрі приймають укінчених учеників видїлової школи. 4. Школа видїлова і єї відносини до фа­

хових шкіл. 5. Істория закладу. 6. Патріотичні сьвята. 7. Добродії закладу. 8. Спис учителів, котрі в часі 25-лїтного істнованя сеї школи учи­

ли в ній. 9. Спис учеників і учениць в перших ітрох літах істнованя сеї школи. 10. Чисельна фреквенция від 1871 до 1896. 11. Справозданє за рік 1895 і 1896. 12. Оголошена на дру­

гий рік.

Річ сама собою ясна, що з такої брошури ціла суспільність пізнає вартість сеї школи.

Му­ зичні

продукція учениць і учеників в церкві і школі дуже прихильно настроюють Карльсбад- цїв для сего закладу. Ученики, що в Карльсбадї лишають ся в склепі або ремеслі, зимовими ве­

черями доповняють свою науку або в проми­

словій школі на площіг Гетого, або в купецкій

школі під дирекціїєю '0. Б.цяєра. До Гімназії і

— 2 — вважати щасливими Українців — і тяжко­

му ворогови не бажаємо такого щастя — а се наше щастє в Галичині таке гірке, як полин. »Ми одержали народні права, ще заким розбудив ся народний дух« — каже Кеі’огта і розуміємо очевидно тілько Га­

личину. Се правда, але ми гадаємо, що якби тут не польска та росийска політика, то ми не були би дістали завороту голови по такім щастю. А то як стали нами опі­

кувати ся, то й доси годі позбути ся сих опікунів з ріжннх боків. Не згадуючи ми­

нувшини, поглядів Поляків з 1848 і 1863 року, їх заходів, щоб зискати собі Руси­

нів і перехитрити їх (тут і в Росиї), ми — хоч би які були угодовці — не можемо н. пр. виборів з 1897 р. уважати доказом великої справедливої сили Поляків, а на­

шої немочи, — взявши очевидно на увагу їх обставини культурні і наші.

»Щасливий« руский нарід не бажає нікому такого щастя, яке мав і має.

Відповідь праскій „РоІІІІҐ.

Праска Роїііік недобра на нас за те, іцомп накликали правицю парламентарну до б іл ь ш о ­ г о а к ц е н т о в а н а р і в н о п р а в н о с т і ! в с іх н а р о д ів австрийских, тої рівнонравности, ко­

тру п е р е в е с т и приняла са правиця, склада­

ючи теперішну більшість парламентарну. При тім не вагалась Роїііік вложити нам в уста слова: «Полудневі Славяни добачають, що пра­

виця змовилась тихенько з Німцями і за конце­

сій' в користь Чехів дала Німцям свобідну ру­

ку на нолудни*.

Жаль Роїііік-и до пас зовсім н ео п р а в д а- ний. Він неонравданий раз длятого, що миєсь- мо в повнім праві пригадати правиці ті ус л і­

ва, на яких зложилась теперішня парламентар­

на більшість, а відтак і длятого, що в нашій статї «На адресу праскої Роїііік-и* не б уло в и с ш е н а в е д е н о г о в и р е ч е н а , мовби »Чехи змовились з Німцями на шкоду полудневих Сла- лян*. В згаданій статї ми повторили лише сло­

ва д-ра Фериянчича, котрий висказав обаву, що по нолагОдї ческо-нїмецкого національного спо­

ру п р а в и ц я не п о д б а є так як треба про національні права Словінців, Хорватів та Руси­

нів. Коли відтак Роїііік на річ д-ра Фериянчи­

ча відповіла окремою статею: «ЦпЬе«:гиеіі(1и(е Ве8ог£ііІ88е« і старалась успокоїти трівогу Сво- вінцїв, ми принали заяву Роїігік-и до відомости, але знаючи докладно успособленє полудневих

Славян, ми не могли не звернути уваги прави­

ці на се, що в виду рівнодушностн правитель- ства і правиці супроти постулатів так званих

«неситих» Славян (як їх назвав др. Фериян- чич) правиця г о т о в а р о з л е т і т и с ь , позаяк посли словіньскі, хорватскі і рускі не можуть ждати, поки роса очи виїсть. При тім погляді стоїмо і нині, хоч Роїііік з Ю. серпня в сю В II- н у за непереводженє програми правиці звалює на обструкцию лівиці. Обструкция не виновата в тім, що ані полудневим Славянам ані Русинам не подають ся ті права, яких они домагають ся.

В нас чейже під теперішню хвилю робить ся все без парламенту, а ґр. Тун м іг би на о с н о в і §. 14. т а к с а м о з а о п і к у в а т и с я д о л е ю п о л у д н е в и х С л а в я н і Ру- с її н і в, як опікує ся ческою справою в Че­

хії і на Мораві. Ґр. Тун не має однакож п р и н у к и до того і то як-раз із сторони Чехів і Поляків, з котрими він вже стілько разів кон- ферував. Нам видає ся і буде видавати ся, що правиця звязалась не д л я с п е ц и я л ь н о ї че­

сн о і р ів н о п р а в н о с т і! супроти Німців, а для переведена вівноправности в с іх народів сла- вяньских в Австриї. Тимчасом теперішну акцию нравительства можна безпечно назвати одно- с т о р о н н о ю , а ся односторонність мусить за собою потягнути невдоволенє полудневих Сла­

вян і Русинів. Ми надіялись — признаємо — що Рпіібк бодай с л о в а м и постаравсь о успо- коєнє своїх союзників, а діждали ся того, що орґан ческої шляхти виступив проти нас з до­

к о р а м и і то з докорами зовсім неоправдани- ми, бо опертими на інсинуациї нам слів, котрих ми не висказали. Ческі посли домагали ся від правительства заєдно діл. Таких самих д іл домагаємось і ми. А до діл сих не прийде, на­

коли ческі посли, конферуючи з ґр. Туном, бу­

дуть мати на оці л и ш е свою ческу справу, а полудневих Славян і Русинів стануть відсилати до нїмецких обструкціоністів. С о л ід а р н іс т ь с л а в я н ь с к а мусить бути свобідна від всякого еґоїзму, инакше представить ся она звичайною бляґою політичною. Рівнож не можемо пере- сьвідчити себе, щоби через полагоду ческо-нї­

мецкого питаня внутрішні відносини в Долитав- щинї поправили ся. Долитавщина потребує за- І г а л ь н в ї с а н а ц и ї. Всяка льокальна латанина не уздоровить єї. Латанина така не відповідає впрочім словам, висказаним правицею в проекті адреси до трону. Там не було сказано, що Сла­

вяни і католицкі нїмецкі людовцї вяжуть ся в одну цілість для рішеня ческо-нїмзцкого спо­

ру. Там не було бесіди і про більше значінє ходить ледви понад 200 учеників, будинок і уря­

джена примітивні, бо сей заклад обходить Карльс- бадцїв дуже мало.

Я розписав ся троха за широко про школи, тому й переходжу вже до чого иньшого. Мало в котрім місті жінки такі працьовиті як у Карльс- бадї. Дівчата обслугують всякі торговлї яко субєкти і бухгальтерки, а в реставрациях і ка- вярнях вся обслуга жіноча. Кожда кельнерка носить на грудех відзнаку, ч и с л о , їй платить ся за подану поживу і она рахує ся з господа­

рем. Платня їх то «Тгіпк^еИег* від гостин. Зле вийшов би чужинець, котрий поважив би ся говорити двозначниками з панночкою, бо діста­

не таку відповідь, що на другий раз відхоче ся єму жартувати. Тут не побачиш женьскої служби, що волочить ся з адонісами як по инших мі­

стах, або що під покривою набоженьства уганя­

ють з книжочкою в руках сюди-туди. Тут жень- іцини крім на купно не виходять нікуди, а най- меньше волочать ся. Ксли їх питати ся, чому не ходять на прохід, відповідають: «Нехай уже гості проходжують ся, ми маємо роботи по саму шию. Сезон то наші жнива*. Купелеві гості по­

дивляють сю працьовитість, тяжіле хорі мають жіночу опіку, далеко дбалїйшу від опіки мона- хинь-шароток, а наслідки того такі, що сей і той пізнавши прикмети дочки своїх господарів старає ся о неї і дуже часто вінчає ся з нею. Прак­

тичний Карльсбадець не пускає донечки голіруч, але з заощадженого гроша дає кількадесяти тисяч приданого. Тому й не диво: де суть такі посаги, там найбільше женихів війскових, бо ті потребують кавцнї; а потім лікарі, бо ті осіда­

ють при тестю. Тесть виробить поміж знакомими і практику, а розголосу додадуть 12 часописий,

а- о виходять В

М ІСЦ І!.

сего спору а про меньшевартність питаня сло- віньско-хорватского або руского. Т ам і н а в ґ у- р о в а н о в е л и к у , д о с т о й н у ак ц и ю , котра мала надоложнтн всі кривди всім австриііским Славянам.

Відповідь Роїйік-и на адресу «Руслана* му­

симо проте узнати д у ж е н е д о с т а т о ч н о ю . Она не вдоволить ні нас Русинів, ні полудневих Славян. Ми инакше розуміємо славяньску солі­

дарність. Ми щиро виступили проти кривд, які заподіяв нїмецкий централізм братному ческому народові! через довгі віки. Але з другого боку маємо повне право, жадати і від чесних послів такоїж самої с л а в я н ь с к о ї щирости, без від­

силана нас до нїмецкої обструкцій.

ВІСТИ політичні.

Очікуване рішене теперішного иересиленя в державі наступило тілько взглядно. Найновій-

ЦІІ ВІСТИ З

ІШЛЮ доносять тілько, що згоджено ся на основи, на яких можливе дальше пола­

годжене крізи. Проекти Банфі-ого, щоби відно­

шене Австриї до Угорщини означити в парла­

ментарній дорозі, найшли послух у цісаря. Даль­

ші переговори міністрів відбудуть ся в Будапешті дня 24. с. м. Правдоподібно також і цісар буде тоді в Будапешті, відбувши великі війскові маневри в Угорщині.

Підчас переговорів в Ішлю бар. Банфі до- магав ся в імени угорского правительства, що­

би австрпйский парламент скликано як най- скорше, та щоби він вибрав квотову депутацию.

Замкнене парламентарної сесій названо з угор- скої сторони грубою ошибкою, бо сей факт по­

ставив бар. Банфі-ого в дуже критичну ситу- ацию. Коби рада державна не була замкнена, квотові депутацій могли би вже в вересни про­

вадити переговори, а комісиї угорского нрави- тельства могли би були розпочати наради пат нравительственннмп предложенямн в справі у- годи. Тепер мусить завести ся ьіа'п.ч

н и і е

через вибір депутацій квоти, через пристуиленє до нарад над угодовою акциєю та через пред- ложенє угодових внесень австрийскій раді дер­

жавній.

Австрпйский президент міністрів ґр. Тун заступав думку, що мимо угорского жаданя, пе­

ред котрим австрийске міністерство вже зі взгляду на свою повагу мусить боронити ся скликане ради державної не є доконче потріб­

не, бо в справі назначена квоти може тепер рішити сам монарх. Іакож не є абсолютно по­

трібне вношене угодових предложень перед ра- Про карльсбадских лікарів оповідають собі

таку анекдоту: *

Др. А. Для чого випитуєш ся так своїх пациєнтів, що они звичайно їдять, коли они цілком здорові? Чи може потребуєш сего до по- ставленя якої діяґнози?

Др. Б. Цілком ні, але я з сих питань і від­

повіднії можу пізнати добре їх маєткові відно­

сини і після сего реґулюю моє жадане гонорару.

По великодних сьвятах ідучи щоденно по­

при церкву на обід на пражеку улицк», бачив я одно або два вінчаня. Я любив питати ся у иань, що придивляли ся, чиє се вінчане і они відпові­

дали мені: «Еє ЬеігаїЬеІ еіпе КагІзЬайегіп еіпеп Аггі -- Цп^агп, БсЬІезіег, Ма^ог*, а ніколи не почув я, що лікар женить ся з Карльсбадкою — тілько Карльсбадка виходить замуж за лікаря або майора.

Курацийники збирали ся вже о 6-тій го­

дині зрана в кольонадї «МііЬІЬгипп* до питя води. В перервах, поміж одним а другим куб­

ком, проходжувались ми громадками по місті.

Отже в часі сих проходів бачив я доохрестних селян, котрі на малих візках, запряжених псами, привозили мясо, огородовину і молоко з села, їдучи до Ґісгібль я дивував ся, бачучи, як до такого візка запряжений був по всякій формі в хомут пес, а в другім хомуті дівчина з диш­

лем в руці, — обоє везли тягар до міста.

Мені пригадала ся притім подія з дитинних літ, де серед камеральних лісів в Болехові ви­

ділено значний кусень лїса, насовиска і еїно- жати для нїмецких кольонїстів, званих Бемами.

Они справді їздили на купно до міста Болехова псами. Школярі болехівскі любувались дуже і тими еквіпажами — і мучили собі домашних (псів, запрягаючи їх до візків, причім не обій­

шлось, що псови не стало тернеливости та ча­

сом вкусив свого інструктора. Пригадалось мені і те, що иольскі дневники за 1 олуховщини пи­

сали: «Сгезі рорггу.іегйіаіі Цо пач рзаті. а Іегаг .ІеісНа роиш/атк. Богу дякувати, що Ґолухов- скнй вже раз прогнав їх і з повозами!

Ідучи лісом побачили ми мале стадо серн, що проходжували ся дуже свобщно. Они не перестрашились, тілько цікаво попідносили го­

ловки і придивляли ся подорожним, так само як в галнцкім селі юрба дітий, що бавить ся піском і приглядає ся подорожним. Нараз ви­

скочив з громадки цап і в підскоках замірив ся до коний, але зараз зробив зворот а за ним і громадка чмихнула в глубину лїса. Я думав що се освоєні зьвірята, але мій товариш Сти- риєць вивів мене з блуду, поясняючи мені, що се «Вгиііяеіі*, тож і зьвірина знає, що стріляти в тім часі не вільно, а сего тримають ся дуже остро в Чехах і альпейских краях. Отже зьві­

рина знає свою пору!

Коли згадав я про ліс, то треба зазначити, що Карльсбад лежить майже цілий в лісі, тілько в сторону Фішерн має одну вільну безлісну про- іалину. Кількадесяти тисяч морґів лїса довкола се власність Карльсбаду і скоро лучає ся яка сьвіжа продаж, громада, хотьби се було і по великій ціні, закуповує ліс для себе. А дівсь се по тій причині, що гори «Теріег ц. Тирраиег (їе- Ьіі^е* поміж кінчинами Шумав і Рудав тво­

рять для себе окреме гніздо, як н. пр. наші Гатри. Сі гори суть вульканїчним витвором, в середині мабуть ділають ще невислїджені сили. Наслідком сего дїланя суть бухаючі го­

рячі жерела. Вибухаюча вода дає осад коло

жерела і сей осад з часом так твердне, як кре-

мінь. Отже часом осад забє і отвір (Уегзіпіе-

з — ду державну, бо ходить тілько о продовжене

провізорні, а се може стати ся на підставі §.

14. Рада державна не є тепер спосібна до иар- ляментарної праці, а про відкликане язикових розпоряджень нема що і думати, бо тоді перей­

шли би Чехи до опозициї. Найліпше було би не скликувати зовсім ради державної і мернтори-

петенция ради державної мусить бути обмеже­

на лиш на найконечнїйші спільні справи*.

Тепер, коли вісти з Ішлю на двоє воро­

жать, коли говорить ся навіть о знесеню язи­

кових розпоряджень, КагоНпі Ьізіу зачинають звозити материял до репарациї мостів між Че­

хами і прочим славяньством, палених самими Чехами. Нині вже і Фериянчич має рацию — вже і нньші язикові питаня мають не меньшу вагу, як ческе. Чехи розумний нарід! Ану-ж прийде ся Чехам незадовго заапелювати до по­

мочи тих Славян, котрих они в послїднім часї устилп.

чне полагоджене угоди полишити иньшій раді державній, що вибрала би ся на иньшнх осно­

вах, опертих на відповідній зміні конституциї.

Безпосередну причину до різниць межи обома президентами міністрів дало питане, чи рада державна має бути скликана, чи нї. З то- го, що скликане назначене на конець вересня ; або початок жовтня, показує ся, що погляди^

бар. Банфі-ого взяли гору, а нові пересправи в Будапешті назначені лише з особистих взгля- дів для ґр. Тува.

Беї ті конференцій від довшого вже часу непокоять ческих політиків. Особливо не сма­

кують їм поголоски о скликашо ради держав­

ної. Магойиі Ьівіу пишуть: Чехи вже занепокоєні і знеохочені з причини безнастанного проволі­

кана рішучих постанов. Ґр. Тун повинен знати, що скликане ради державної не доведе до ні­

чого, бо вже і Чехи не хотять допусти до ні­

яких переговорів. Предметом конференцій' є ви­

ключно управнльненє язикового питаня в Чехії, а що найбільше ще в Мораві. Про Шлеск і не згадує ся. Також не було бесіди про полудневі краї, про областп заселені Хорватами, Словінь- цями і иньшими Славянами. А сего не можна нереслїпити, що коли в цілій державі має за­

панувати національний спокій, то мусить бути полагоджене язикове питане у всіх краях з не- нїмецким населенєм. Посол Фериянчич має повну правду в тім, що всім славяньским наро­

дам мусить вимірити ся справедливість з пев­

ній мірі і без страху перед нїмецкою обструк- циею. Повна справедливість в язиковій справі є липі ключем до управильненя дальших полі­

тичних відносин. На підставі добрих інформа- ций заявляємо, що ческі посли в язиковій спра­

ві анї на пядь не відступлять від того, чого ви­

магає справедливість, але також не покинуть иньшнх слакяньских народів в їх змаганях о рі- вноуправнене. І на однім уиравильненю язикової справи також не може скінчити ся. За рівностию в язикових справах мусить наступити рівність в усіх політичних справах. Австрия мусить вер­

нути до своїх старих условій істнованя, мусить станути на федеративній основі. Соймам мусить

•бути віддана повна власть законодатна а ком-

Н о в и н к и .

— Віче відбуде ся в Немирові дня 18. серпня с. р. о 4. годині з полудня на церковнім цвин­

таря, для звеличана сеторічної памятки уродин Єго Бел. цісаря Франц-Йосифа І.

— 0. Теодат Ярема, служитель нокаянія при катедральнім храмі в Перемишли, іменований віцеректором Генеральної семинариї духовної у Львові.

— Вдови і сироти по сьвящениках — як хо­

дить вість — мають дістати від початку 1899 року пенсию: вдови по 200 зр. а сироти по 40 зр. річно аж до скінченя 24 року житя. До­

тичний рескрипт находить ся уже в львівскім намістництві. Се не ненсия, з котрої можна-б вижити, а лиш сяка-така підпомога для охоро­

ни від голодової смерти.

— Юрий Еберс, знаменитий повістеписатель НїмецКий, помер недавно в Монахові, проживши 61 літ (родив ся 1837 р. в Берлині). Був він знатоком орієнтальної, а специяльно єгипетскої старини. В 1870 р. був професором університету в Липску і уряджував наукові подорожи; підчас одної подорожи (в 1872) винайшов в Тебах в Єгипті старинну рукопись єгипетску, писану на папірусі, а містила она відомості! медичні.

Рукопись сеся находить ся в бібліотеці унївер- ситетскій в Липску під назвою «Раругик ЕЬегв.«

Він написав більше романів з житя старинного Єгипту, а то: «Дочка егинетского короля*, «Уар- да«, «Ното зит« і и. Роман «Ното зит* пере­

ведений на нашу мову і був друкований в XXXVIII томі «Бібліотеки найзнаменитших повістий*,ви­

даваної редакциєю »ДФла«.

— Дощ хрущів. О небувалім явищи доносять з Букарешту: Недавно тому над Букарештом в ночи надтягнула грізна хмара, зложена не з крапель дощу, але з.... хрущів, котрі, ваблені ясним міским осьвітленем, мілїярдами почали сипати ся на улицї. Публика, наполохана таким дощем, почала громадно втікати з улиць, кавя- рень і нубличних огородів. Непрошені гості на­

лежать до різних родів звичайного хруща, дов­

готи 2 сантиметрів, одні є чорні, як смола, инь- ші темнобронзові. Щось подібного бачено вже в Букарештї в р. 1870, зараз на початку фран- цуско-нїмецкої війни, наслідком чого нарід про­

звав хрущів «прусаками*. Однак дощу хрущів в тих розмірах, іцо послїдний, не бачено ніколи, і Досить сказати, що рано деякі улицї засіяні

були верствою хрущів завгрубшки пальця.

— Убийство сина. Б ночи з иослїдної пятннцї на суботу сповнено в Снятинї страшний злочин.

Сплячого в своїй власній шопі Михайла Ґжи- бовского замордовано в страшний спосіб, імо­

вірно обухом сокири. Ґжибовский числив около 28 літ, був нежонатий і звісний з напрасної, загонистої вдачі. Заряджено еперґічне слідство, котре виказало, що убийства доконав власний отець, котрий і признав ся до вини. Числить звнш 60 літ. Є деякі познаки, що і жінка убий- ника, т. є. рідна мати помагала в убийстві сина.

До того страшного діла спонукало їх нелюдске поведене сина з родичами і грозьби.

— Вимордоване цілої родини. Справа вимордо- ваня жидівскої родини в коршмі Йриходах про­

яснила ся о стілько, що викрито вже дїйсних злочинників. Перед кількома днями стрінув агент львівскої полїциї ГІшестшельский вахмай- стра жандармериї з ІІеремишлян Адольфа Лу- чиньского, котрий приїхав до Львова шукати за трема барабами, мнимими виновниками убив­

ства. Виновників тих мала описати одна з жертв, донька коршмаря, що лишила ся при житю, Ма- єрови Корнови, коршмареви з Коросна, села по­

ложеного зараз коло Приходів. Але що та донь­

ка, як ствердила комісия, була цілком непри­

томна і таких зізнань не могли складати, а дальше кромі Корна ніхто того зізнаня не чув, насунула ся гадка Пшестшельскому, чи власне той Корн не є яким спільником злочину, тим більше, що замордований коршмар був невигід­

гигщ). Бували случаї, що нараз вода зникла — всякі заходи показались безхосенними! Карльс- бад був в страху о свої терми — таж се єго богатсво і спосіб ироживленя тисячів народа!

По якімсь часі спостерігають пригноблені Карльс- бадцї, що терма зробила собі отвір в середині річки «Теріа*. В осени бухаюча пара з річки звернула їх увагу. Далі до праці і при помочи техніків і лікарів надали жерелу управильнений вихід. Що року два і три рази за помочию машин пробивають осаджену шкаралупу, щоб жерело било, так як треба. Було і таке, що десь там в лісі далеко бухнула терма, а могло се бути на чужій територій', то тоді »амінь*

Карльсбадови! Отже щоб се не зайшло, магі­

страт і рада міска старають ся набути веї ліси згаданого гнізда гір на власність. Не удалось їм ще все набути, але се мусить настати. Зі окаменілого осаду виробляють токарі прехороші біжутериї, знані під назвою «карльсбадскі ви­

роби*. Хто-ж не бачив сих табакер, хрестиків, бранзолєт, шпінок і и. ? Сими виробами зани- має ся богато родин і розносять славу Карльс- баду в далекі закутини сьвіта.

Дальше буде.

ним конкурентом Корна. Пшестшельский покли­

кав проте Лучиньского на конференцию до по­

лїциї, а в результаті було арештоване Корна і брата Мендля. Оба не вміли виказати ся, де бу­

ли критичної ночи, а надто найдено у Маера Корна окровавлений сцизорик і поваляний кро- вю рукав. Як показує ся зі слідства, Мендель Корн стояв на сторожи, а Маєр Корн мордував.

Для нозору, що злочину допустили ся зло­

дії, забрали жиди з шуфляди три корони, але не взяли анї иерел анї коралів, котрі там находили ся. Дальше слідство веде ся.

ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.

— В Товаристві взаїмних обезпечень «Дністер*

прибуло в місяци липню с. р. 6.508 важних по­

ліс на 3,131.778 зр. обезпеченої вартости з пре­

мією 28.629 зр. 82 кр. Від 1. січня отже до кін­

ця липня с. р. видано 30.104 важних поліс на суму 16.906.326 зр. з премією 144.435 зр. 67 кр.

Попередного року за той сам час видано 25.551 важних поліс на суму 14.378.377 зр. з премією 122.458 зр. 19 кр. — Шкід було в липню 59 слу- чаїв а разом від початку року по конець липня 365 шкід, з котрих 339 виплачено до кінця лип­

ня і 12 в перших днях червня, 6 шкід приклю- чивших ся в остатних днях липня находять ся в лїквідациї, а 8 відшкодовань (в сумі загальній 1698 зр. 65 кр.) на разі з причин правних вздер- жано. Сума всіх тих шкід разом з кошіами лї­

квідациї виносить ЬгиПо 96.532 зр. 97 кр. з чо­

го відтрутивши часть реасекуровану остае на власний рахунок 53.944 зр. 77 кр. Фонд резер- вовий з днем 31 липня с. р. виносить 85.750 зр. 09 кр.

Т е л є ґ р а м и.

Ішль, 16. серпня. Цісар приняв вчера на авдиєнциї міністрів Кайцля і Бернрайтера. В по­

луднє Тун і Банфі удали ся до цїсарскої віллі і нредложили там свої проекти в справі угоди.

ІІо довшій нараді згодили ся на те, щоби дня 24. серпня довести справу до кінця в Будапешті.

— Всі сім міністрів, що на зазив цісаря при­

були були до Ішлю, від’їхали нинїшного вечера.

Петербург, 16. серпня. Управа росийского мореплавства наміряє на пробу запровадити на декотрих воєнних кораблях динамітові гармати після американьского взору. Ті гармати показа­

ли ся в остатній війні' дуже успішними. На по­

чаток одержать 4 воєнні кораблі гармати систе­

ми Жалиньского.

Царгород, 16. серпня. Ворохобня в Уеньш-ї, в Арабії стає чим раз грізнїйшою. Бід мая ви­

слано до збунтованих околиць 10.300 чоловіка турецкого війска. Нові великі трансиорти вій- ска відїздять на днях до Уешеп-у.

Париж, 16. серпня. Запевняють в тутешних кругах, що Іспанія рада би відпродати Фпли- нини котрійсь з неутральннх держав, розуміє ся, за порозумінєм зі Сполученими Державами.

На всякий случай Американці задержали би евентуально Манїлю з прилеглостями, а Іспанці' один або кілька меньших островів па стациї угля.

Льондон, 16. серпня. З Йокагами доносять, що буджет Японії на будучий рік виказує 50 мілїонів дефіциту.

Ню-Йорк, 16. серпня. Бльокада Куби і.Пор- торіка знесена.

Ню-Йорк, 16. серпня. З СІагвіїйоп в стані АгЬаизав доносять про народний ІуисЬ на трех муринах і одній муринцї. Збурений народ розбив вязницю, де они пересиджували в слідстві під закидом убийства молодого, білого купця Огг-а.

Всі четверо обвинені повисли на галузях по­

близьких дерев, а власть не доходить виновни­

ків Іупсії-у, кажучи, що вишукане їх неможли­

ве, бо в часі нападу веї мали почорнені лиця і змінену, дивачну одіж. Такий народний само­

суд вже і в Америці є рідкостию.

Вешінґтон, 16. серпня. Американьске пра- вительство постановило не висилати більше війска на Филипини, хиба що Ген. Мерріт зажа­

дає сего.

Сантхаґо де Куба, 16. серпня. Заходами американьских властий вислано знов 2193 іспаньских жовнірів на транспортовім корабли

«Ікіа Зе Ьіі7.оп* до Іспанії.

В1111 о П апайтинове Вино з оріхів Коля.

при недугах жолудка, на травлене.

Ц іна 4 корони.

Средство відсуджуюче і покріпляюче.

Ц їна 2 корони

Головний склад в аптицї

164 189—?

Жигм. Рукера

під „Срібним Орлом" у Львоз'.