Ч. 230. Львів, четвер дня 9. (2 2 .) жовтня 1908. Річник XII.
Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на пїлий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . Г70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків ва пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирзепі ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІНашкевича. ’
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О о'іі год. пополудни.
Реданция, адмінїстрация і експедиция >Руслана» під ч .І. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. —■ Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в »Надісланім« 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сет.
від стрічки.
Політичний огляд .
Австро-Угорщина.
М і п ї с т е р с к е п е р е с и л е н е викликане поданем ческих міністрів о відставку потривав ще кілька днів. Бар.
Бек не м іг ще монарсї предложити нічо го певного в сій справі, а мав се вчини
ти на послуханю, що відбуде ся в субо
ту. Тимчасом зібрала ся иарлнментарна к о м і с и я ч е с к о г о н а р о д н о г о с о ю з а держ. ради, щоби порозуміти єн з ческими міністрами що до політ, поло
жена а можливо тако ж і з бар. Беком.
Я к запевняв 51ау. Коггезр , в такі позна
ки, котрі роблять неможливим рішене про відставку ческих міністрів уже в сій хви
лі. Дня 31. с. м. відбуАа ся також нара
да м ужів довіри нїмеці|их вольнодумних сторонництв. Они зазначують, що напрям теперіш ної політики австрийскої вимірений на знесилене становища Німців в Австриї і тому треба обдумати способи що до но
вої тактики Н ім ців в держ. раді, а також, чи нїмецкі міністри мають дальше оста- вати в кабінеті бар. Бека.
Трудність п о л і т , п о л о ж е н а в Австриї спричинила, що речивець скли
кана держ. ради, як звіщав N. Гг. Ргезве, пересунено на конець листопада ( і тому й галицкий сойм мав ще до того часу ра
дити), але в тім речинцї зібралаб ся держ.
рада лише тоді, як бар. Бек буде мати повну поруку, що обради будуть ведені спокійно. Длятого з початком слідую чого тиж ня розпічне бар. Бек переговори з провідниками парламент, сторонництв, що
би з ними порозуміти ся про політичне положене.
В о р о х о б н н у л и ч н а в П р а - з і прибрала вчера вечером такі розміри, що залога була вже на поготові. Проти ворохобників вислано цілий полк піхоти і два швадрони гузарів. И озаяк повою
ють ся нових забурень, мав бути залога в П разі скріплена До карного суду від
ставлено більш 60 осіб, а проти 48 полї- циянтів виточено доходженв дисциплінар
не з закидом, що належать до радикаль
ної ческої орґанїзациї. Д невник Кльофача Севке 81оуо взивав до залишена ворохо
б н і учичної проти Н ім ців а накликав до бойкоту нїмецких купц ів в П р а зі за при
кладом бойкоту в Царгородї і Білгородї.
К н. Л ї х т е н ш т а й н промовляв в неділю перед виборцями на Верінґу і висловив погляд, що не вірить в м ож ли
вість обструкциї в держ. раді, за котру не м іг би ніякий посол приняти одвічяль- ности супроти домагань суспільних ре
форм. Н а вго погляд пересилене не буде тривке. Краківский Сгав знов зазначув, що н іяка парламентарна к о м б ін а ц ії не булаб можлива хиба §. 14. по році експе
рименту з новим парламентом,як каж уть Н ім ц і: ті самі нитки, тілько менше число!
В У г о р щ и н і п о л і т и ч н е п о л о ж е н е не менше трудне, як в Ав
стриї. Там важить ся доля в и б о р ч о ї р е ф о р м и , від котрої вислїду зависв-
мий дальший розвиток країв угорскої корони і їх звязи .< монархією. На се вказує в окремій статі дописуватель КеісЬврові і відкликув ся тако ж до ав- стрийских христ. суспільників, щоби і они пособляли користному ріш еню тої справи.
»Се не в чисто угорска справа, пише сей дописуватель з Пешту, чи побідити плю ральна система чи ні, бо після того у- ложать ся н У го р щ и н і всі політичні від
носини. Коли тепер побідити плюральна система і Кош утовцї будуть витязями, тоді не удержить ся народогосподарска спільність монархії, тоді прийде до роз
ділу армії, а за тим прийде і особиста унія. Сталаб ся одна з тих похибок, ко трі змінилиб цілий розвиток і повернулиб вго в зловіщ ім напрямі. — Щ е ніколи за 50 літ останних ш ирокі верстви на
родні не були так близькі серцю монар
ха, як тепер. Колиб розбив ся на нічім замах ґр. Андраш ого на сей союз м іж народом а володаром, тоді послїдувалаб переміна велика, що зближилаб вельми У горщ ину з династиею, колиж ґр. Ан- драшому повелоб ся свої зм агзня пере
вести, тоді будуть торжествувати вороги династиї, бо они усунулиб одну небез
печність, яка їм грозить».
Заграниця.
В і й н а ч и м и р ? Таке питане за
дають собі політичні керманичі задля не- певности полсженя і безрадности прави- тельства турецкого, як і задля політич
ного звороту у внутріш нім положеню Ту реччини, про котре розходять ся як най- суперечнїйші вісти. Вказую ть іменно на знесилене впливу молодотурецкого сто- ронництва а на зріст в с п я т н и х з м а г а н ь в слові і письмі. Национальні но- чуваня молодотурків роздратовані вельми програмою конф еренції, а хоч в загалі настрій в Туреччині заподївав програма конф еренції, може довести Т у р ків до розпуки і війни. В н у т р і ш н є п о л о ж е н е в Туреччині також задля того стало грізнїйш им , бо сила впливу моло
дотурків малів з вичерпанвм грош евих засобів а зростав сила вспятних змагань, бо їх представники розпоряджають знач
ними гріш м и. Солуньский офіцирский корпус і комітет молодотурецкий напира
ють на великого везира за в о й о в н и ч и м м і н і с т е р с т в о м .
П р о б о л г а р о к о т у р е ц к и й с п і р надходять вельми с у п е р е ч н і в і с т и . Турецкий амбасадор в Парижі Наум-паша заявив, що вго правительство рішило ся застановити всі розпорядки в справі м о б і л і з а ц и і, одержавши з Б о л г а р и і запевнене, щ о она не
ду
має ворожо виступати проти Туреччини.
Таким способом змінилоб ся положене зовсім. Тимчасом з С о ф і ї звіщають, що там не думають робити Туреччині н і
яких уступок, а міністри болгарскі р іш у чо сему супротивляють ся.
Редактор турецкого дневника „К а - 8 а т “ мав розмову з б о л г а р с к и м м і н і с т р о м в і й н и П а п р и к о - в • м, котрий заявив, що Болгарин
не
думав про війну. Але той сам дневник подав вість, що болгарскі ж овніри на гр а ниці показують турецким жовнірам бомби з окликами: „м и готові, а чи ви т а к о ж ? "
Француский амбасадор в Царгородї доніс скому правительству, що Туреччина вправдї не оповістила я в н о м о б і л і - з а ц и і, а л е п р а к т и ч н о п е р е в о д и т ь і і. Ухвала болгарского пра- вительства, щоби в с п р а в і с х і д н и х з е л і з н и ц ь не робити Туреччині н і
яких уступок, і щоби відказати заплати гарачу за східну Румелїю, викликали в Царгородї велике розярене. Одначе па- риский амбасадор Туреччини запевняв дописувателя КеісЬврозі:, що положене ще не є таке грізне, але небавом н а с п і в в і с т ь п р о в а ж н у п о д і ю .
Н е д о в і р в д о а н ґ л ї й с к о ї п о л і т и к и в Туреччині щораз зростав, а хоч правительственні і молодотурецкі дневники сего ще не признають явно, і деякі оборонці анґлїйскої політики запе
вняють, що Туреччина може числити на Анґлїю , то зневіра щораз більшав.
М іж А в с т р и е ю а Т у р е ч ч и н о ю ведуть ся переговори, що доведуть імовірно до порозумінн. Австрия мав об
няти поруку що до незайманости санджа- ку, що для Туреччини в вельми відрад
ним супроти посторонних забагів сербских і чорногорскпх політиків, котрі радіб сан- джак поділити м іж свої держави, Колиб Сербія або Чорногора наїхали санджак, тоді Австрия виступилаб з оружною по- мочю Туреччині.
В С е р б і ї починають доходити по
малу до переконаня, що Австрия не дасть ся визвати білгородскою ворохобнею у- личною і промовами наслїдника престола, зазначуючи, що Сербію вважав не на р і
вні з иншими державами. Імовірно ще з кілька днів потривають уличні галабур- ди а після того населене втихомирить ся, а крім того переконав ся Сербія, що вся
кий наїзд ватаг добровільцїв через гр а ницю до Босни не буде можливий і тим способом також на границі верне лад і спокій.
Т ак само в Т у р е ч ч и н і р іш уч і представленя австрийского амбасадора в Царгородї П а л я в і ч і н ь о г о зробили належне вражінв. Висока Порта починав пильно заходити ся коло того, щоби здер
жати змаганя до дальшого бойкоту ав
стро-угорских товарів і купців. Бойкото- вий рух починав остигати, а скоро Порта поновить ще р іш у ч і прикази, тоді цілий рух щезне. Турецке правительство ви
ступав також ріш учо проти дневникар- ских напастий на н і м
е ц
к о г о ц і с а- р я. Часописи конфісковано а редакторів потягано до одвічальности.Тимчасом в Б і л г о р о д ї тривав дальше бойкотоване австро-угорских то
варів, а перед склепами австро-угорских купців стоять контрольори, котрі не до
пускають по купній до склепів. За знище
на заподіяні австро-угорским купцям не
дільними галабурдами уличними сербске правительство на домаганв австро-угор- ского посольства в Білгородї приобіцяло
2 дати відшкодоване. Так само за напасто-
ванв кореспондента N. Гг. Ргееае в Білго- родї на представлене австрийско-угорско- го міністерства загр. справ правительство сербске обіцяло потягнути напасників до одвічальности.
Одначе при тім всім Сербія не пере
стає спроваджувати поквапно оружя з підмогою перемитників, а крім того на- магае ся великосербску пропаґанду роз
повсюджувати також в Угорщині і в ав строугорскім війску. Сербскі аґітатори запевняють, що на случай війни між ав- стрийскими і угорскими Сербами вибухло би повстане.
Допись з села.
{Груба ошибка).
В хорошо і вельми розумно написа нім артикулі послідного числа »Ннни<:
„Асі т а р г е т Роїопіа Іа е ііііа т " (сторона 500) висказано ось що: „А «Народне Слово< знамените для пів інгелїґенциї і жінок. Ж ія к і кацапів навіть предплачу- ють і читають єго". Чи дійсно „Народне Слово" заслужило на таку похвалу, чи дійсно єсть так чесне і правдиве, як єго представляє автор реченої статі, нозва ляємо собі сумнівати ся по тім, що ту низше наведемо.
В своїм часі помістило «Народне Слово» без жадних застережень справо- здане з віча нідбувшого ся в Копичин- цях, де вічевики домагають ся, щоби ре
дакцию «Діла» знов передано п. Цсгель- скому, тимто уділило томуж повну апро- бату за написане артикулу: >А<1 т а іо г е т Роїопіа.е §1огіат».
Га часописи наділяє повним иризна- нем н. ІІавлика г) яко вельми тактовного і характерного редактора „Громадекого Голосу1', тиждневника, котрий
майжев кождім числі безпощадно гидить і понс- віряє Церков і єї служителів! А вжеж злоба »Народного Слова» доходить до точки кульмінацийної в поміщенім в ч.
119. артикулі, де з їх ЕкСцелєнциї О.
Митрополита зробив простого махера ви
борчого. Декотрі уступи були так дра- сгичні, що нрокуратория приневолена бу
ла їх перечеркнути. Вправдї поміщено там в 123 числі корерпонденцию о. До- наровича «в обороні правди«, де речений отець зцементував погані закиди зділа- ні неслушно і несправедливо високому Достойникови Церкви, лиш соблазнь на
несена не так легко дасть ся затерти. Факт єсть фактом, що в згаданім письмі явна зла воли виступає супротив єрархії цер
ковної а тим самим супротив всего ду- ховеньства2).
В тімже письмі поміщена статя »з ляцкого морального багна», де злоба, безстидний цинізм і-некультурність О пер веньство з собою борють ся, автор ста
ті покористав ся знать якою то вшех- польскою, дненникарскою шматою3) і до стогидить безпощадно о. Врублєвского.
Він попустив віжки розслаблена)
,своємудо того степеня, що і ту нрокуратория приневолена була не,одно перечеркнути.
Хотяй би речений бзуіт був істинно т а ким клятим ворогом Русинів, якам его змалювало »Народне Слово», то єще не управняло сю часопись личність тогож отця так безстидно болотом обкидати і ширити соблазнь межи, християньским народом і в особі єго збезчестити все сьвяіценьство. Нині вже явно стало, що
9 Вже не є редактором а посло II,Д ум ка, — Ред. Русл.
3) а всепольскі часописи мали ту без- личність назвати се письмо митрополичим орґаном! — Ред. Русл,
3) социялїстичним 0І08 ом. — Ред. Русл.
вся та негідна писанина була на ложи оперта. Справа передана судови до роз- слїдженя. Ось хорошу заплату дістали оо. бзуїти за зреформоване Чину Васи- лияньского. У нас на Руси се не но
вина!
Начальним редактором реченої ча
сописи єсть и. Андрей Веретельник, той сам, котрий редаґував в християньскім дусі писану «Основу». — Ну хто мені платить, сему пишу! Се сумний і вельми сумний обяв! Він став редактором письма, котре так сильно радикалізмом воняє.
Думаю, що не ошибну си, коли ска
жу, що поза плечима пана Веретельника стоїть партия сих покровителів справи рускої1), котра в злуцї з жидовою при- ннла ся за діло нарід наш благодатями новітної культури (властиво псевдокуль
тури) ущасливити. ІЛ іп ат з і т Гаїзиз рго- рііеіа !
О ден з предплатників „Ниви".
Огляд часолисий.
(»Рідний Край* про задачі украіньскої інгслї- ґенци'і, щоб стати нам поруч з иншими куль
турними народами. Щ е про смерть і заслуги Миколи Дмитрівва. Вийаі Віоісіапзкі про *Ру- слана* з пагоди статий »Сучасне положене.
Русинів* і про відносини Поляків до Москвичів).
(Копець 2).
Йдаіаі біоміапзкі в жовтневім випу
ску в огляді славяньскої печати подає ширшії і зміст наших статий »про суча
сне положене Русинів і мнимі угодові переговори» і признаючи справедливість наших виводам про шкідні наслідки го неня за популяряостю, котра витворне політику без плину і всякої основи, ро
бить «Русланови» з о в е і м н е о п р а - в д а н и й » б е з о с л о в н и й д о к : р.
«Шкода велика, пише Й\уіаі 51о\у., що сам „Руслан" не може мати чистого су- млїнн що до балнохвальсіва популярно- сти (бож і він Січиньского іменував „ге- роєм“ ); а коли здобуде ся на ц и в і л ь - н у в і д в а г у, може найкрасше прислу
жити ся землякам».
Отже .ми взиваємо Йл'іаі Зіои'іаіізкі, щоби навів се місце нашої статі, де
м имали нібито назвати Січиньского «ге
роєм». Ми певні, що 6\уіаі ЗГ
оіу. не най
де сего, а зачерпнув хиба з другої руки з І)гіеппіка Роїзк. чи Оагеї и Кагодои’-ої, котрі також накидали ся на „Руслана" з подібним докором, але з такою самою безословностю, як і 6%’іаіа 81о\у., бо на
водили проти нас слова зацитовані в од
ній нашій статі в сій справі з „Діла" і сей цитат приняли яко наші слова вла
сні. Чи се чесно, спитаємо редакцию Йл’іаіа
А що до цивільної відваги, то мо
жемо запевнити 8\уіаі 81о\у., що ми все сьміло висловлювали свої погляди, не оглядаючи ся на те, що на нас сипали ся за те громи з иольского, москвофіль- ского, руского национал-демократичного і радикального та социялїстичного табо
ру. А може ЙууіаГ 51о\у., не, вважає сего цивільною відвагою, наколи статя напи
сана зі спокоєм і уміркованєм, а бажав би, щоби визначала’ ся такою палкостю пересадною,, як то часом лучає ся реда
кторові!. 6\уіаІ-а,
Що до с о ю з а П о л я к і в з на
шими м о с к в и ч а м и , виправдує ся 6%’іаі 81о\у., що ніхто з поважних в се не вдавав ся. Але в сій справі виручив
' 1) катилїнарскі екзист&нцйї, що підши
вають ся під патриотизм і грають на найяиз- ших інстинктах, щоби гандеііь ішов! — Ред.
Русл.
2) Див. чч. 225—227.
нас в місячнику Рг2е§1а(1 РотезгесЬпу кс.
Урбан, котрого статю на адресу Й’й’іаіа 51о\У. ми недавно иерепечатали перекла
дом в „Русланї" і сі замітки кс. Урбана повинен собі 6 « іа і 81о\у. добре затямити, тим більше, що й він пішов на стежку популярности і длятого змінив свою та
ктику що до Русинів-народовцїв.
Зууіаі 81
о\¥. вважає, що наші заміт
ки зроблені з нагоди посольского звіту ґр. В. Д і д у ш и ц к о г о в Самборі за далеко посунені і зазначує, що волів би, колиб «Руслан» сказав, що сам думає п р о п о д і л Г а л и ч и н и і чи сю точку приймає ще до своєї проґрами, що
би не ріжнити ся від инших, щасливших популярностях
Не будемо на се відповідати з такою і р о н і є ю , з якою 6\уіаі 8
іо\
у. звертає ся до нас, але скажемо ему зовсім по
важно, що -ми в и с л о в и л и с в і й п о г л я д п р о п о д і л Г а л и ч и н и в „Русланї", ще тоді, коли Йч’іа-іа 51о\¥.
й на сьвітї не було, не оглядаючи ся зовсім за нопулнрностіо щасливших. Від
силаємо отже редакцию Йіуіаі-а З І
оіу. до І річника «Руслана», де ми подали ба
гато програмових статий а про поділ Галичини висловили свій погляд в ч. 116 в і д р е д а к ц і й , а в ч. 117 для скрі- пленн наших виводів навели ми статю про сю справу нашого визначного полі
тика і народолюбця пок. о. Степана К а- ч а л и (нанечатану ним в львійскій «Ос
нові» з 12. жовтня 1870). Звелить отже 8\еіаі Зіоцгіагізкі прочитати собі і наші виводи і виводи о. Качали а тоді не бу
де у него сумніву про се, як ми на сю справу задивляемо ся.
А на останку ще одно слівце. На стор. 928 Низка кгопіка того самого ви- пуска подає за київскою «Радою» стати
стичні дані про рускі часої иси в Гали
чині. Треба додати, що се подає п Ло- зиньский (іікіех іи яиа саива) отже ні
чого
Д ИВНОГО,що для звеличеня сили
«Діла» подав, що оно має аж 4.-000 пред- платни ів, для виказаня сили радикаліз
му і ’социялїзму подав, що „Громад Г о лос" має 1000 предплатників (хоч неда
вно задля недостачі) гроша мав уже за
становити видавництво), що „Земля і Во
ля" має 2000, «Народне Слово» 3000, а
„Червоний Прапор" 4000 предплатників, але для обниженя значіня «Русланї» по
дає, що має заледчо 300 передплатників!
Ціль такої статистики аж надто ясна і зрозуміла, а б зеторонний Чоловік може засягнути інформаций і на почті і в пе
чатні. З такого жерела, з якого дістала
«Рада» сі інформациї, не можна зовсім дізнати ся щирої правди і се повинен і 6\гіаі 8Го\у. соб: затямити.
Н о в и и к її
— Кслєндар. В ч е т в е р : руско-кат.: | Яко
ва ап.;' римо-кат : Кордулї. — Б н я т н и н ю:
руско-кат.: Евлямпія; римо-кат.: Івана Капістр.
— Перенесерє мощів 6л. п. Анатоля Вахйя- нина, ц. к. шкільного радника, висл. професора акад. ґімназиї, першого голови віденьскої „Сі
чи" і львівскої „ІІросьвіти", основатрля і д и ректора „Висшого Музичного Інститута", го
лови „Львівского Бонна" і нр. і єго отця К д и
м е н т и я Б ах н я н и н а , иароха-ьовілята СїннЯи, відбуде ся у Львові завтрішного четверга на Личаківукім кладовищи з 1.3. поля до родин
ної гробниці точно о 10 год. рано. На сеїі су
мний обряд запрошує родина всіх Свояків, Приятелів 1 львівску руску Громаду.
Заупокійні тихі Служби Божі з панахи
дою відбудуть ся в нотницю дня 23. жовтня в Преображеньскій Церкві о год. 9 і/, рано.
, — Руский член краєвогс виділу. Справу осо
би руского члена кр. виділу обговорюють иольскі часописи від самого початку отвореня
сесиї. На першім місця ставлено кандидата з поміж Москвичів, яко рогг^сІпусЬ бїагоги- 8Іпб\¥. Але ті самі ґазети бачили, що з Мо
сквичами не можна числити ся та що укра- їньский клюб соимовий має рішуче першень- ство до делегована з поміж себе члена кр.
виділу. Найбільше за Москвичами побивав ся їх, протектор Б гіе п п ік Роїєкі, який ще онодї радив, аби ціла руска репрезентация соймова зібрала ся разом і визначила з поміж себе кандидата. Єслиж би не могла на него зго
дити ся, то мав рішати жереб. Сей гумори
стичний проект висьміяли зараз Ргге^і^сі і ин- ші польскі дневники. Вчера над тою справою радило польске коло соймове від 5. до 11і/, год. в ночи. Проводив пресес кола др. Ґлом- біньский. В дискускї показало ся, пише Киг.
Іи’ои’., що межи нольскими послами нема однодушности, чи коло має голосувати за Українцем чи Москвичом. Дискусия була вель
ми жива. При голосовашо заявило ся 73 по
слів за Українцем, 31 за Москвичом, а 3 карт
ки були білі. Справа особи кандидата не була обговорювана. Застережено лише, що посол до держ. ради не може бути членом кр. виді
лу. Переговори з україньским клюбом в спра
ві особи поручено парламентарній комісиї иольского кола. Членом краєв. виділу буде вибраний пос др. Евген Олесницкий, який в тім разі зрече ся мандату до державної ради.
— Перший виклав д-ра Сте®ана Рудницкого, доцента Географії з україньскою викладовою мовою, зібрав позавчера по іюлудни значну скількі-ть слухачів у малій салі фізичного ін
ституті львівского університету при ул. Длу- ґоша. Нового доцента нривитав іменем укра- їньского студентства акад. Володимир Ґерино- вич, висказуючи радість ізза тих користей, котрі україньскі виклади Географії принесуть нашій науці й нашій национальній справі, Відповідаючи на сей привіт, др. Рудницкий висхазав надію що спільно зі студентами змо
же працювати на ниві Географії, якої вага для сьвітоіляду й культури велика, та яка, на жаль, доси в нас майже нетикана. Після того др. Рудницкий проголосив свій перший виклад, у котрім представив становище Географічної науки в загальній системі наук і зосібна се
ред природних наук, та розпочав оголошений на сен піврік свій специяльний курс „фізичної Географії".— Як відповідь д-ра Рудницкого на привіт, так і єго виклад винагородили присут
ні Оплесками. До сих оплесків прилучаємось і ми, бажаючи молодому ученому як найкрас- ших успіхів на полі уиїверситетскої її педаго
гічної дїяльносги.
— Стан йочтевих офіцияктів і аспірзнтіз
Л ати ш і ,и іеториі з и м Г а и ш з Буковинцями.
VЧ. 177.
Концерт і театр в Тернополя. — Лїтер. това
риство у Львові. — „Правда".
Тернопіль, 1872, 17. к&ітня. Олекс. Барвіньекай до Із. В —а.
(З початку листу потішає О. Б. поега в єго журбі, а потім пише):
Тепер же про ноти. Прости, що досі я не відослав їх Тобі — не моя в сім вина.
Учні держали до недавна у себе; а наконець дійшло до сього, що як Ти зажадав їх вдруге, так я напер ііа них, отже сам катехит — Ко- иптчак взявсь до перепивання і нині минї віддав, дялуючи Тобі за їх сердешно.
23. л. марця відбув ся тут сей концерт чи там музикальнощекл. вечер для учеників убогих. Деклямовали Твою думу М у р а ш к и , котра здобула такий ефект, що декламатора, окрім численних оплесків, викликували.
Театрови тут досить добре ведеть ся — внбіраєть ся він незабаром до Заліщик, а віДси до Черновець на ярмарок св. Петра.
Тепер чце додам Тобі, о скілько тут на партикулярі знаю, про ж аттє наше народне.
Львівські академики, щоб не улягати
лінивству і індеферентизмови, завчзали л ї т е - р а ц ь к е т о в а р и с т в о для вза мної на укп і поставили між иньшими важну ціль:
видавати по можности як найчастіше біблїо- і течку народню, д е б заміщували ся твори письменників галицьких і українських. Тепер виготовили поезпї Сироти (Боннського), усі зі
брані і ще не нечатані твори на 3 або 4 арк.
друку.
Другий такий томик становив би Твій Нечай, котрого одну часть зладив до друку Осип, а потім, захорувавши, передав решту Володкови.
Решту томика другого заповняли би Твої ноезиї ліричні, очивидно наколи зізволпш на те.
Від 15.» (27. лат.) цьвітня почне виходити літературно-політична часописи П р а в д а під редакциєю д-ра Олександра Огоновського.
Виходити-ме за підмогою київської громади, а часть політична прийнята для того, щоб п недостатку народнього політ, орґана держати в шаху О с н о в у і простувати погляди на народню справу. Часть літературну мають, після жичення Київлйн, заповняти переважно тутейші наші письменники. Отже я Тебе про
шу, щобнсь був ласкав дбщо приготовити для Правди і позволь минї з тих поезяй. що Ти мені часами присилав в листах, післатм до П р а в д и .
Дня 11. жовтня відбуло ся віче почтових офі- циянтів і аспірантів, на котрім довідали ся ми, що так пп. посли ял і суспільність зовсім не знає нашого стану, хибно ідентифікуючії єго зі станом канцелярийних офіциянтів. Не маючи иншого способу як краєву пресу, хоче
мо сею дорогою поінформувати широкі круги суспільности що до ріжницї між одною а дру
гою кауеґориєю. Почтові офіциянти се давні експедитори з перед 1902 р., котрі в згаданім році наслідком орґанїзациї дістали назву по
чтових офіциянтів. Від самого початку свого єствованя має ся катеГория урядників засте
режений стенень образованя, бо вимагає ся від них що найменше укінченя з добрим по
ступом низших кляс середних шкіл, по чим наступає безплатна п.врічна практика і ф ахо
вий іспит. Противно канцелярийні офіциянти зовсім не мають означеного степеня образо
ваня, ніяких іспитів і виконують підрядну ' службу, підчас коли почтові офіциянти вико
нують службу на рівні з державними урядни
ками і є іменовані за декретом. Із сего т и тулу жадають они повних прав державних у- рядників. З а вічевий комітет: Лосквіпьскии предеїд. Верещак секр.
- Для сїльско господаревої школи Року 1906 помер В. К. Висоцкий і в своїм заповіті запи
сав в користь чернигівскому ґубернско.му зем ству 184 десятин лїса з землею при хуторі Лютоць, сосницкого нов., з тим, щоб там збу
довано сїльско-громадску школу. (Ч. Сл.).
Оповістки.
— Репертуар руского театру в Станиславові.
(Саля тов. ім. Монюшка. Початок представ- леня 7 ’/2 вечером. Білети продає „Народна Торговая*', а від 5. год. каса театру).
В четвер дня 22. с. м. „Мари" родинна драма в 3 діях Г. Ібсена.
В суботу дня 24. с. м. „Барон ци ганів"
оперетка в 3 діях Стрйвса.
В неділю дня 25.' с. м. „Серед бурі“ істо
ричні картини зі співами в 5 діях - Бориса Грліченка
— Кандидати желаючі ириияти св. Тайну сьвященьства мають дня 23. жовтня 1908 то є в пятнищо явити ся в Митропол. Ордипариятї.
— Іменована в будівництві. Прокуратор Вяч.
Черви зі Стрия іменований прокуратором в VI ранзі в Станиславові, а на єго місце в Сгрню іменований др. Вікт. Свобода в VII ранзі, радник суду зі Станиславова. Секретар суду Кар. Найгоф перенесений з Залозець до Бе
режан. Повітовими суднами іменовані суд се
кретарі: Алекс. Трвґлєвсккй в Миколаєві, Кар.
Тунїковский в Кутах, Дойт. Творовский в Пе- ремишлянах, а секретарем адюнкт Стан. До- нїхт з Ліска в Залізцях. — Перенесені судові
радники: Г. Ґуральский з Б елза до Стрия, К.
Риботацкий з Ходорова до Самбора, Иос. Го- ріца з Підволочиск до Станиславова, Влад.
Кропіньский зі Стрия до Перемишля, др. Р.
Найман з Сянока до Львова, ігн. Красовский з Староїсоди до Самбора, Павло Білїньский з Миколаєва до Бережан, др. Ів. Гозер з Б е режан, Т. Рибіцкий з Янова і Иос. Романович зі Злочова до Львова, Вас. Маляркевич з Сам
бора до Перемишля, Іван Огоновский з Бере
жан до Перемишля, Ад. Нехай з Коломиї до Львова, др. Иос. Ганчаковский з Отинїї до Станиславова, Іл. Френкель з Перемишля до Сянока. — Іменовані радниками судовими се
кретарі: Каз. Пйотровский зі Львова в Сам- борі, їв. Ґайльгофер в Стрию, Ст. Альбінов- ский з Перемишля в Станиславові, др. К.
Рибіцкий в Стрию, Мих. Дрогомирецкий в Ко
ломиї, Ед. Добошиньский з Вадовиць в Сяно
цї, Каз. Березиньекий з Перемишля в Самборі, Иос. Павлович зі Стрия в Коломиї, др. Д.
Енґель в Тернополі, Ів. Пеленьскчй в Сяноцї, Волод. Козакевич в Самборі, Ад. Гарлєндер з Перемишля в Бережанах, Алекс. Могильниц- кий в Станиславові, Ант. Ґавлїк з Ярослава в Коломиї, Алекс. Міский зі Львова в Злочеві, Алекс. Федорович в Кракова в Станиславові.
— З залізниць. Дирекция держ. зелїзниць доносить, що на шляху Тернопіль Збараж з а становлено рух поїздів на одну добу з причи
ни сніжних завій.
Галицний сойм.
Засїдане з дня 19. жовтня 1908.
Перед приступлеаєм до дневного поряд
ку забрав голос пос. ґр. Стан. Тарновский і покликуючи ся на иапский ювілей, який сьвятковано в неділю у Львові, виголосив бе
сіду, ііредкладаючи, аби ухвалено таке внесе
не: „Сойм просить и. маршалка, щоби єго і- менем переслав Сьв. Отцеви таку заяву:
„Сойм королівства Галичини і Володимири! з Вел. Кн. краківским складає у стіп Вашої Сьвятости заяву і приречене віри, вірноїти католицкій Церкві, пошани і послуху для єго Голови. В 50-ту річницю Твого сьвящепьства вволь, Сьв. Отче, приняти бажане, аби Все- могучай Бог запоміг Тебе своєю ласкою, б о ронив від небезпек і неприятелїв, в намірах та предпринятях боронив, та щоби нам вір-
і ним дав ще довго оставати під кермою тако-
' го Пастиря". * ’ ,
Нагличість того внесена ухвалено одно- 1 голосно.
По приступленю до дневного порядку мотивував пос. Лєо своє внесене в справі рр- орґанїзациї ц. к. стор їжі полїцийної у Львові, і Кракові і Перемишлі. То внесене передано
Ч. 178.
Гряг. Воробкевич про свої поезиї.
Чернівці, 1872, 19. мая. Григорій Воробкевич до Олекс. Барв ого.
Не міг бам причини розумної найти, че- му я до вас, друже мій, доси не писав. Правда, багацько в тім довгім часі мені докорило, багацько я і другим докорив, неодну я с.Гезу злости і жалю пролив, і були часи, де я за все, і за добре і за зле, забував, но все таки чую ся виноват в ділі дружества, бо поминувше вашу віжлйвість, неізмінну приязнь і щире дружество ко мнї, чую ся глїбоко винОват пред вами. Но властне в тім состоїть щире дружество, що воно довго терпіливе і непамя- тозлобне, тому надію ся, ІЦО ви мнї моє мов- чаніє довговременне за зле не возмете.
А що сц тичить моїх недостойних творів, то шкода про них і одно словечко втратити;
мені тілько жаль, що наша мати Русь так дуже в добрих творах душевних нуждаєтея, бо щиро кажу, гірка мусить єї доля бути, ко
ли вна на такі твори нісенітні спускаєт ся, як мої.
(Дальше буде).
