Ч. 33. Львів, Четвер дня 12 (2 4 ) лютого 1898. Річник II
Передплата
на «РУСЛА НА» виносить:
в Австриї:
цїдии рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 3 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ан.
«Вирвеш ми очи і дупіу ми вирвеш : а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят С ГОД. ‘3-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — РеклямацпІ неогіечагаві вільні від норта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні
10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім < 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
... . і ЖТіЛЮ в НО ДІАНІ ИОь'пг
По соймі.
На иньшім місци подаємо промови марпіалка і намістника, виголошені при за
крити» сеймової сесиї. З промови маршалка читателї наші дізнають ся, о скілько сойм вивязав ся з вложеного на него обовязку та о скілько праця єго була інтензивна і успішна. З промови намістника дізнають ся рускі круги, як дивить ся краєве п равительство на справу руску Пос.
Чарторийский, що говорив при закритю в імени всіх польских сторонництв крає- вого сойму, висказав думку більшости о справах краєвих. Пос. Барвіньский, яко речник руского клюбу, висказав, з якими чувствами удають ся рускі посли в свояси.
Хоч як принадно було би заста
новити ся нині над цілою дїяльностию сойму і провірити, що і які справи куль
турні та економічні він полагодив, а що не полагодивши відослав до розслїдженя краєвого виділу — то все таки не достає нам на разі спроможности, обняти се все в кількадесятьох стрічках. Можемо лише зазначити, що сойм а ще в більшій мірі комісиї соймові приложили сего року до
бре рук своїх, щоби полагодити богато важних предложень краєвого виділу, як не меньше і внесень, поставлених самими-ж послами. А було сих внесень на добру сотку і дотикали они справ, близьких на
шому селяньству. Сойм працював сего року дуже інтензивно, притім спокійно і з повним достоїньством. Сойм галицкий відрізняє ся внравдї від прочих краєвих соймів тим, що в нїм засідають виключно самі Славшій. Але ся обставина не виклю
чає, щоби в галицкім соймі не могло прийти до сцен, які в других сонмах суть на по
рядку дневнім. Сцен таких не було. А не
5
Істория поцїлуя.
З Угорского Вартоломе.я Сальчого.
(Дальше.)
Слова остатні висказав я трохи з натиском так, що Маруся при тім вжахнулась і поглянула на мене трівожно.
— І я тим провиняюсь, що єго не цілую ?
— Так, ти провиняєш с я . П о ц і л у й , люба дитино, в супружім житю є не лиш дозволений, але він є також і ознакою любови і піддержує єї. До того і ти також мусиш себе приноровити.
— Я мушу ? — питала здивована.
— Ти мусиш — годї, ти мусиш!
— Але ви сего мені не сказали, преподоб
ний отче!
— Але, люба дитино — відповів я, усьмі- хаючись на єї слова — по що-ж я мав би о сім говорити? Се зовсім природна річ, що хто одружить ся, мусить свого чоловіка любити.
— Також і тоді, сли — питаєсь заливаючись слезами.
— Що ти хочеш сказати ? — говори сьмі- ло, не бій ся!
— Отже також і тоді... також і тоді... коли він так старий?
— Розуміє ся, також і тоді.
г.
було їх по причині, щ о найшли ся в тім с л а в я н ь с к ім с о й м і елементи, повні по
літичного розуму, такту, вирозумілости і сьвідомі своєї задачи. Тих елементів було відай вже на стілько, що змогли здержати свою »більше горячу« братію від промахів, які деиньде суть на дневнім порядку. Го- рячійша братія* рвалась до бойких висту
пів, хотіла нераз вступити на давну тради- цийну політику чи то проти селяньства чи проти Русинів, але не мала вже сьмілости, заграти в давнїйшу трубку кастового або національного шовінізму. Она мусїла по
коритись і свої заскорузлі пересьвідченя і понятя сховати під спудо.
З того і вийшло, що сойм галицкий поважно і достойно довершив свою сесию, на котру зложилось 31 засідань. Тепер, по сесиї, будемо могли нераз обєктивно гля
нути на роботу соймову і осьвідомити ши
рокі круги з тим, шо вінчало ся позитив
ним успіхом чи то на поли економічнім, чи суспільнім, чи національнім.
Рівнож покаже ся потреба, перейти но черзі діяльність руских послів і піддати єї під безсторонний суд рускої суспільності!.
На разі можемо лише зазначити, що рус- кий клюб умів почислити ся з даними об
ставинами і придбав „ародови рускому те, що можна було придбати. З ч и с т о ю со
в іс т и ш і п е в н о г о р о д а в д о в о л е н є м р о з ’їз д я т ь ся н и н і р у с к і п о с л и до- м і в. Критики хоч би найострійшої они не побоять ся. Задачу свою доконали з пов
ним достоїньством. Не розрушували, не бу
рили; противно — мирили, маючи на оці рівнож добро краю і держави, як і добро свого народу. Тим і перевели посли рускі наглядний доказ політичної зрілости. З'єд
нані в клюб під проводом свого Владики уміли они удержати гармонію не тілько в самім клюбі але перенести єї на цілий
— Але-ж, дорогий панотченьку, коли-б я була лиш се знала, що я мушу... мушу...
— Лиши се, люба дитино, лиши се, успо- кій ся. Іди до дому. Будь твому чоловікови лю
блячою подругою. Ти побачиш, що все буде до
бре. Диви, ти прецінь не маєш ніякої причини до скарги, маєш дім, двір і поле, чесного чоло
віка, поважай єго.
З тим випхав я єї за двері, Відтак зазирав я у вікно, щоб побачити, що-она там на дворі робить. Як ішла через подвірє, ставала на хвильку і споглядала, неначе питаючи, до мого вікна. І коли-вж е-була за брамою )'<щ е оберталась спо
глядаючи своїми великими, блискучими очима, наче-б на щось чекала, чогось іде не розуміла, на- че-б на се числила, що я єї прецінь назад ще покличу.
Відвернувшись від вікна, побачив я, що моя жінка стояла за плечима.
— Що хибує Маруси?
— Нічого.
— Не говори, я знаю, що єї щось хибує. Я вже се наперед знала. Я знала се давно, що з цілої сеї справи нічого доброго бути не може.
— Але так прецінь не кажи, люба, лиши, нехай оно вже там буде! Що ти розумієш в та
ких справах ? Трошки слїз, трошки хмареня, се звичайні річи у молодих супругів, я се знаю. Справді, ваш жіночий розум робить з то
го зараз велику історию. Я можу на се тілько
сойм, піддержуючи змаганя тих е л є
м
е н т ів п о с е р е д с о й м о в о ї б і л ь ш о с т и що на с п р а в и к р а ю і о б о х н а р о д ів д и в л я т ь ся р о з у м н о , р о з в а ж н о , о б є к т и в н о і с п р а в е д л и в о . Рускі посли не дали пірнати ся сучасним нервовим або лучше сказати — нарваним струям. Маючи головну ціль: добро сво
го народу, скріплене сил і розширене прав єго заєдно на оці, посли рускі уміли зискати те, що в нинїшних обставинах да
ло ся зискати. А більшість нольска уміла з своєї сторони віднести ся до сих щирих змагань руских послів з л ь о я л ь н о с т и ю , якої би могли їй позавидувати більшости других соймів краєвих.
Дай Боже, щоби гармонія, навязана межи послами обох народів в краевім сой
мі, обняла — як сказав пос. Барвіньский в своїй пращальній річи — широкі круги с успільности галицкої.
Р іч пос. Вахнянина
над предложенєм банкової комісиї, виголошена в соймі краєвім дня 18. лютого.
(Конець.)
З другої сторони мушу зам ітити, що наш селянин, як він представляє ся з своїм спосо
бом мисленя, з буджетованєм свого господар
ства, з поглядами на сьвіт, з своєю непорадно- I стию та легкодушностию, — що сей селянин не є материялом для кредиту, який нині подає ся єму банками, касами позичковими і щадни- цями.
Наш селянин возьме гріш, де єго лише найде. Але в своїй легкодушності! і непорад- ности він не ужиє єго на своє добро. Наведу примір, що селянин, позичивши в інституциї банковій гроші, з’ужив одну часть на свої по
треби, а другу заховав в скриню. Коли відтак приходило рати платити, він звільна витягав усьміхатись, бо знаю, що маю о сім думати та знаю, що Марусине лице за вісім днів по- краснїє з радости наче рожа. Ти сего не пони- маєш, люба стара, бо ти не маєш ніякої фільо- софії.
Однак тимчасом не так точно сталось, як я предсказував, бо вже третого дня по полудни прийшов знов Гаврило Пастович і тим разом привів з собою також Марусю.
Щ о-ж се знов могло між ними зай ти ? З почервонілим лицем і гримаючим голо
сом предкладав нам Гаврило ГІастович свою ж а
лобу, ту саму, що передше: знову не хотіла єго Маруся цілувати.
— Я єї привів, панотче, тут она є. Зробіть що з нею, бо так дальше не може бути. Препо
добний отець мене з нею звязали, вашою тепер річию дбати о те, щоби то, що ви звязали, було добре звязане. Я їй і за макове зерно ніякого зла не дію, навіть і словечком одним єї не з ’о- бижаю, але вашого преподобія є обовязком, їй повеліти, щоб мене цілувала, коли мені тілько захоче ся.
— Ви вправдї трохи помиляєтесь, пане Пастович, бо хоч се правда, що я є той, котрий супругів вяже, однакож то, що опісля діє ся, се вже мабуть не належить домене. Але поминувши се, нехай буде по вашій волі.
(Конець буде.)
ц- позичений капітал з скрині, нїс до банку і
в сей спосіб очцщав свою гіпотеку! Коли не стало вже готового гроша, він дальше робив довги, так звані паршиві, і тим довів себе до повної руїни. Прошу вірити, що слідячи ті спра
ви на специяльнях випадках, я прийшов до пе- ресьвідченя, що наш селянин не є материялом до таких банкових кредитів. Для селянина на
шого відповідний лише такий кредит, який по
дають ему льокальні каси позичкові системи Райфайзена, а взагалі' льокальні каси позичкові.
Селянин наш мусить бути в певній мірі під мі
сцевою контролею^ під контролею своїх сусідів, що завідують касою Райфайзена, що знають, чи позичаючий потребує позички, на що єї по
требує і чи в силі він ужити єї на заспокоєне своїх потреб або на якусь продуктивну ціль.
Сели сусід, що ^учить ся за позичку, знає, що позичаючий є легкодухом, то і не дасть єму позички. Дати такому позичку значить одно, що дати дитині ніж.
Каси Райфайзена мають як-раз задачу, контролювати селянина і через весь час, як довго він лишає ся довжником, опікувати ся ним, щоби срйчас зажадати від него сплати рат, як він чи то з заробітку, чи з свого поля, чи з продажи ррийшов до якогось гроша. Каси ті виробляють в громадах солідарність, учать са- мопомочи, учать селянина бути ретельним дов
жником. І ось сї причини спонукали мене до поставлена внесена, щоби вис. Сойм вступив вже раз на дорогу подаваня селянам к р е д и т у л и ч н о г о , не г іп о т е к а р н о г о , д е ш е в о г о , л в о к а л ь н о г о , п ід к о н т р о л е ю гр о м а д и , а н е р у й н у ю ч о г о с е л я н . Не хочу ворожити, але бою ся, що прийде небавом час, що веї каси задаткові та повітові щадницї найдуть ся в дуже прикрім иоложеню і в неможности, стя
гати дальше свій гріш з селяньства. А може доведе ся їм і та судьба, яка колись довела ся рустицальному Банковії і рускому Заведенію ? Нинїшний кредит банковий представляє ся та
ким, що з одної сторони стоїть капітал, з дру
гої праця селянина. Капітал і праця суть нині в бою з собою, а побіджає звичайно капітал.
Прочитайте, панове, білянси всіх товариств за
даткових в нашім краю, а побачите, що кожде з них хвалить ся зростом своїх капіталів. Капі
тали ростуть, але ростуть лише на некористь позичаючих. Капітал росте, а довжники гинуть.
Коли противно в касах Райфайзена праця до
буває сама з себе капітал, а працюючі помага
ють собі взаїмно.
Я не надію ся, щоби мої слова змінили погляди банкової комісиї або сойму. Комісия банкова мала на мисли лише .розвій еїти бан
кової по цілім краю. Робота змагає до того, що б и фі н а н со в і ін с т и т у ц и ї р о з ш и р и ли с і т ь с в о ю не т і л ь к о на п о в іт и а л е н а в і т ь і на п о о д и н о к і г р о м а д и , щ о б и т и м б іл ь ш е м у х л о в и л о с я в т у с іт ь .
В иньших краях, де селяни суть акуратнїй- шими довжниками, де побіч рільництва нахо
дить ся який-такий промисл, там вірю, що по
зичаючий уміє рахувати ся, знає, нащо позичив;
знає, що мусить віддати і після того орудує своєю господаркою. Промисловець потрафить платити б°/0 і більше від позичок. Наш селянин однакожь не спосібний до такого кредиту, який єму нині уділяємо. Я вправдї надїю ся, що ви
діл краєвий по розслїдженю справи прийде пе
ред сойм з лучшим внесенєм ніж банкова ко
місия. Але ручу вам, панове, що наколи би мої надії не справдили ся, то в слідуючім році', як Бог дасть дожити, я прийду знов з внесенєм, щоби кредит для селян радикально змінити.
Річ краєвого маршалка.
Кінчимо сесию під деяким взглядом значну, а для всего краю пожиточну. Мушу перепросити в. Палату, що нераз довгими заеїданями трудив Вас, панове, а заразом дякую, щосьте панове ревним трудом довершили богато задач тих, на котрі, указав я, відкриваючи сойм, як і тих, що вийшли з почину самих послів. Згадую з’окре- ма з вдячностию про працю комасацийної ко
місиї і єї референта. Праци сій завдячуємо го
ловно два закони, котрі, добре виконані, прине
суть краєви хосен безперечний. Треба лише ті закони спопуляризувати і добрим переведенєм
загріти загал до кориетаия з сего закону. Змі
ною закони шкільного дала Палата доказ, що дбає про шкільництво. Поправлено іменно еме
ритальний статут учителів. Реформою вибор
чою для деяких міст вдоволила Палата справе
дливі домаганя міских послів. З справ еконо
мічних підношу головно реґуляцию ІІолтви і Дністра. Реґуляциї ті мають для краю перво- степенне значінє. Край приймив на себе тяжкі обояязки, в надії, що держава прийде єму в по
міч. Обі сї справи поручаю окремій опіці пра- вительства і віденьскої делєґациї. Б імени уряд
ників виділу краєвого дякую за підвисшенє плат і емеритуру. Урядники відвдячать се добро усильною працею в користь краю. Богато справ, до двіста, переказано кр. видїлови до розслїдів.
Чи не за богато їх? Важнїйші з них обіцюю)мУ станУла на становищи, що признане рівно-
«итеяьства буде, удержати повагу влаети. Роз- порядженє властий, іменно що до зборів народ
них і манїфестаций, не уважають ся. А се було причиною конфліктів, достойних пожалована.
Проти розпоряджень властий мЬжна вносити жа
лоби, але на разі' треба їм повинувати ся, бо веї спільно бажаємо добра краю. 1
Річ пос. Барвіньского
при закритю Сойму.
Високий Сойме!
Слова Є. Е. Найдостойнї'йшого Маршалка, звернені до руских послів, спонукують нас дати вираз нашим думкам в сїй т'оржественній хви- ли закінченя соймової праці. Більшість В. Сой-.
розслїдити, але прощу заразом вибачити, наколи кр. виділ не буде в спроможности вдоволити всему. Не знаю, чи вистануть на се наші сили, що заняті і адмінїстрациєю краю. (По руски):
В. Сойм однодушно майже ухвалив заложенє нової ґімназиї з руским язиком викладовим, відповідно домаганю руских послів, а і в справі знаємости і науки руского язика, як також в справі уживаня руского язика в урядах. Сойм узнав засадниче становиско руских послів за слушне і справедливе.
З другої сторони при спосібности ухваленя адреси рускі посли з виїмкою двох станули з більшостию Сойму на спільнім ґрунті і під одним прапором.
Най отже ті факти і відрадні прояви бу
дуть доказом і указкою так в Соймі як і в краю, що при добрій з обох сторін воли, обопільній вирозумілости і уміркованю порозумінє є ' мо
жливе і най зміцнить становиско тих, котрі консеквентно словом і ділом боронять засади, котра остаточно побідити мусить, що будучність і розвій руского народу лежить не в :борбі, не в розладї, пристрасти і ненависти, але в не
устанних заходах о порозумінє, взаїмне збли
жене і взаїмне підмаганє. (Славно!)
(По польски). Сойм в сім році' обрадовав під вражінем політичних і парламентарних від
носин в державі. Мимо того обради і розправи Сойму вели ся спокійно. Не пали ніколи згірдні слова, не видко було присТрастий. В своїх роз
правах діткнув ся Сойм дуже трудних політич
них, суспільних і народних питань, а вивязав ся з них заєдно з повним спокоєм, уміреностию і вирозумілостию. В дискусиях не видко було пристрастности. Нбодно непорозумінє вияснило ся а сторопництва і люди зблизили ся до себе або бодай вступили на шлях порозуміня. Се доб
ра ворожба на будуче. Коби лише так все бу
Вісти політичні.
На онодїшнім заеїданю парламентарної ко
місиї Молодочехів і більшої посілосте постави
ло! А тепер звернімо ся до нашого наймилости- ' ли Молодочехи домаганє, щоби справа адресова війшого і найлюбійшого цісаря і короля, а за- була поставлена на порядок дневний перед бу- ким зложимо Єму заяви преданности і вдячнос- джетовою дискусиєю. На се заявив маршалок ти, любови і желаня як найдовшого нанованя краєвий, що краєвий буджет в сім році виказує в славу монархії і на щастє народів, зложім вже
нині Єму наші чувства окликом; Наймилости- війший цісар і король Франц Йосиф І. най жиє!
Палата трикратно повторила: многая літа, най жиє!
Річ кн. намістника.
По вичерпаню біжучих справ, що стояли на дневнім порядку, сесия соймова покінчена.
Працю свою довершив сойм скоро, завдяки ви
тривалосте Палати і маршалка. Трудом своїм дали Ви, панове, доказ любови краю, зрозуміня положена і охоти, трудитись для добра краю.
Чувства, заявлені Найяснїйшому монархови, ро- зійдуть ся широкою луною по краю. Відносини обох народів до себе зазначили ся в сей спосіб, що можна надїяти ся лучшої будучности. На основі нинїшних законів можуть оба народи до
ходити до своїх прав і зносити ся з властями в ріднім язицг. Моїм старанем буде, щоби ті при
писи бережено на задоволене сторін і щоби усуне
но причини до жалоб. Ііравительство иостарає ся, вивязати ся з своїх задач з енергією і зрозумі- нєм інтересів краю. Одною з задач буде зарадити нужді. Маю надію, що спільними заходами кра
га і правительства удасть ся заворожити нужду, спонукану тогорічним неврожаєм. Труднїйшою задачию буде, усунути наслідки економічні то
горічного неврожаю. Ся задача спочиває на всіх верствах суспільносте. До сеї задачі треба нам всім сполучити ся в одно. Важною задачию пра-
правности, вимір справедливосте і достарчене засобів потрібних до культурного розвою руско
го народу може витворити основи до обопіль
ного порозуміня і успішної спільної праці' заступ
ників , обох народів в сїй В. Палаті'. Нехай от
же та) засада, та ідеовідна гадка присьвічує нам не тілько в сїй В. Палаті при полагоджуваню справ обходячих обидва народи, але стараймб ся, щоби она проникнула і в широкі верстви суспільносте в краю. А коли та засада проникне в суспільність обидвох народів, то се вийде в ко
ристь рускої і польскої народности, в користь, цраю і єго становища посеред иньших країв мо
нархії. Нехай отже вільно буде мені іменем ру
ского клюбу сеймового висловити нашу подяку
і 6. Е. Найд. Маршалкови, як і ІІреосьв. Віцемар- і шалкови нашому Владиці, під котрих сьвітлим проводом довело ся нам довершити важні для краю і для руского народу праці' в порозумїню з заступниками братної нам народности.
Зарівно звертаємо ся з подякою до Є. Е.
Сьвітлїйшого князя-намістника, яко репрезентан
та В. ІІравительства, що у відповідях на наші до
маганя і потреби признав справедливими бажанн руского народу і прирік їх полагодити.
Почин сего обопільного вирозуміня і поро
зуміня припадає як раз в незвичайно сьвітлу хвилю сьвяткованя 50-лїтного славного панова- ня нашого Наймилостивійшого Монарха, а Єго щира і вітцївска дбалість о добро всіх єго на
родів і країв нехай одушевляє і нас у всіх на
ших заходах і змаганях, Єго девіза УІгіЬиз ипі- Нз нехай буде і нашим окликом, котрий єдино може довести до добра обох народів і цілого краю. (Оплески).
дефіцит на суму 18 мілїонів. З огляду на такий фінансовий стан заходить доконечна потреба на
ложена високих додатків краєвих і нового обтя- женя населеня краю. Маршалок бажав би, щоби в буджетовій дискусиї взяли учассь також Нїм- цї і своїми голосами ухвалили буджет і висші додатки признали. Наколи би адресову дебату переділе поставлено на порядок, то заходить о- бава, — сказав маршалок — що Ні'мцї зроблять сецесию і ледво чи повернуть до сойму при бу
джетовій розправі. По тій заяві маршалка і по приреченю, що адресова дускусия прийде на по
рядок дневний перед замкненєм тенерішної се- сиї соймової, згодили ся Молодочехи і більша посілість віддати справу адресової дебати в ру
ки маршалка. Коли та справа прийде на днев
ний порядок, буде зависїти від децизиї маршал
ка. — Вчера однак розійшла ся вість, що Чехи таки боять ся опізненя адресової дебати і що маршалок на случай обставаня за відбутєм а- дресової дебати перед буджетовою хоче витяг
нути з тої квестиї відповідні консеквенциї. При
чиною, котра спонукала маршалка до такої за
яви, має бути постанова Німців, що они безу- словно рішили вийти з сойму, на коли би адре
сову дебату поставлено перед буджетом.
Ческе намістництво видало сими днями о- біжник заборонюючий урядникам і професорам середних шкіл бути членами антисемітских то
вариств. Ся заборона дуже прогнівала ту часть нїмецких націоналів, що бажають сполучена з ан-
з
тисемітами. П. Іро інтерпелював правительство, че се правда. Члени парламентарної правицї є дуже вдоволені тйм обіжником; з їх точки по
гляду та заборона з’ізолює старолїбералів від нїмецкої єдности, особливо сли зважить ся, що тепер переважна чаеть антисемітских голосів накликує до нїмецкої солїдарности.
По подорожи Ґавча до Пешту надіють ся політичні круги розличних децизий правитель- ства, так в справі питаня ческої адреси як і ка
бінетового питаня. На будапештеньскій авдиєн- циї Ґавча у цісаря порушувано чисто австрийскі квбстиї внутрішні; угоди не тикано, бо як ви
ражають ся неприхильні б. Ґавчови дневники, угода, то дрібниця, на котру тепер Австрия не має часу, а Угорщина охоти.
Головними апостолами аґрарно-социялїстич- ного руху на Угорщині є жиди-социялїсти. Пер
вісною причиною руху був жидівский гнет се
лян. Те признав навіть мїнїстер просьвіти Вла- січ. Найбільше заворушений комїтат шаболтский був давнїйше огнищем антисемітизму. Антисе
мітизмом розпочав ся рух, а скінчив ся борбою против посідаючих верств. — Відай проворні жидки для того так припали до социялїзму, що тим способом хотіли би здавити антисемітскі рухи, котрі почали повсюди проявляти ся. — Нашим підсоциялїзованим радикаликам здало би призадумати ся, чи колись і їх робота не стане ратунком для жидівства.
З огляду на трудности, які подибує канди
датура грецкого князя Юрия на Губернатора Крети, мужі довіря християньских повстанців ухвалили вислати нову адресу до держав, щоби згодили ся на кандидатуру кн. Юрия. Кн. Юрій з’обовязує ся в разі вибору на Губернатора Кре
ти зречи ся претенсий до грецкого престола.
В сей спосіб була би порука, що Крета ніколи не злучить ся з Грециєю. Мимо тих всіх за
певнень султан не хоче згодити ся на сю кан
дидатуру. Доносять з ІДаргороду, що султап ладить ироиамятне письмо до царя, з котрого копії розішле всім прочим державам. В письмі тім боронить ся султан .перед кандидатурою кн.
Юрия, бо она викликала би розрух між всїми магомеданцями, а тоді престол султана був би загрожений. _________
З Сойму.
Вчера закрито сойм галицкий промовами маршалка, намістника, кн. Чарторийского і Бар- віньского. Промови сї подаємо окремо. Марша- лок кинув погляд на довершену сонмом роботу, звернув ся з окрема до руских послів і завер
шив свою річ окликом в честь цісаря. Ексц. на- містник межи иньшими заявив, що буде строго наглядати, щоби підвластні орґани виконували ухвалу сойму що до прав руского язика в уря
дах і судах. Пос. кн. Чарторийский подякував маршалкови за провід в нарадах і єго витрева- лість. Рівнож звернув ся він з подякою і до Внреосьв. єпископа Чеховича яко віцемаршалка сойму. Пос. Барвіньский зложив признане мар
шалкови, єго заступникови і Ексц. намістникови іменно за дане приречене пильнована розпоря
джень язикових. Засїданє покінчило ся о 4'/а годині з полудня. 0 скілько нам доносять, то збори >кола< польского, що відбули ся в часі перерви заеїданя сеймового, були досить ожив
лені. Найбільше опонував проти ухвали адмі
нїстрацийної комісиї в справі внесеня пос. Вах- нянина пос. Скалковский. Він грозив навіть здоженем мандату. За те обстав дуже рішучо за справою звичайний селянин, пос. Сьредняв- ский. Який зворот! Інтелігентний посол, бо адвокат, не міг утаїти своєї неприхильності! до чого? до розпоряджень язикових, котрі знести чейже не лежить в єго компетенциї і силі?
Хлопский розум пішов горою! Се знаменна
проява. ________
Н о в и н к и.
— 0. Танячкевич і фонд вдовичо-сирітский.
О. Данило навик від якогось часу носредством
їДіла» голосити игЬі еі огЬі свої подвиги на поли політичнім. Права до сего не можемо єму відказати і радо навіть повторили би ми єго
«відозву до Руси«, наколи би ми були пересь- відчені, що єго ради відповідають цїли, до якої він змагає. Так не все о. Данило добирає до се
го відповідних средств. І так, приміром, велить він деканатам висилати громадні петициї в спра
ві, щоби правительство дало 150.000 зр. на за
помогу фонду вдовичо-сирітского по руских сьвящениках. На перший погляд здавалось би що се дїло розумне. Але лише на перший по
гляд, бо в дїйсности ціла ся справа представляє ся зовсім инакше. Она представляє ся так. Пе
ред двома майже роками явило ся кількох сьвя- щеників руских на вічи католицкім у Відни.
Трех сьвящеників яко депутати вибрало ся то
ді до міністра Білиньского з просьбою, щоби він з фондів державних визначив згадану суму на фонд вдовичо-сирітский всіх трех епархий.
Жадане депутатів піддержали тодішні рускі по
сли у міністра дра Білиньского і одержали при
речене, що правительство прихилить ся до сего постуляту, наколи почин до діла дадуть епі- скопскі Ординарияти. Посли рускі звернулись відтак письменно до Ординариятів в сїй справі і Ординарияти хоч не зараз а трохи пізнїйше вислали до міністра просьвіти представлена з просьбою о уділене висше згаданої субвенциї для фонду вдовичо-сирітского. Посли рускі ра
ди державної говорили відтак з бар. Ґавчом і одержали також від него приречене позитивне і благосклонне. Однакож мимо всего справа за
лягла в міністерстві просьвіти і лежала там не- порушена аж до осени минулого року. О. Дани
ло був вже послом минулого року і міг справу, субвенциї припильнувати на місци. Сего одна
кож він не зробив. Коли в осени минулого ро
ку др. Білиньский предложив гірелїмінар будже- товий на 1898 рік, показало ся, що в буджет на 1898 р. не вставлена відповідна позиция на за
помоги фонду вдовичо-сирітского. По експозе приступив мінїстер Білиньский сам до посла Вахнянина і оправдав ся, длячо'го не вложив згаданої суми в буджет. Сказав він тоді найви- разнїйше, що справа застрягла в міністерстві просьвіти, але що він сам рад уділити жадану запомогу, бо дав на се слова. Що з того вихо
дить? Виходить се одно, що той, що хоче при
скорити цілу сю справу, потребує лише силь- нїйше застукати до воріт міністерства про
сьвіти. Длатого без потреби каже о. Танячке
вич руским деканатам висилати тепер громадні петициї в сїй справі, як і не вірно пише він в
>Д1іл-ї«, що др. Білиньский >занедбав< сю справу, а сам о. Данило не допильнував єї. Пощо закри
вати се рессаіиш опіівзіоиіз? Пощо товчи ся з сею справою по дневниках, коли она стоїть ли
ше 2.000 кроків ходу з парляменту до міністерства просьвіти. Чи думає о. Танячкевич, що єго сло
ва меньше мають ваги від громадних петиций руского духовеньства? Може. Але нам не здає ся, щоби голос опозицийного посла був так ма
ло цінений нравительством, щоби аж треба бу
ло скріпляти єго голосом кумулятивним? Таж правительство, наколи боїть ся кого, то певно рускої опозицій'. Таж о. Данило був і є мабуть сеї думки, що Русинам треба все виборити і то лише — опозициєю. Ми і не думаємо про те, щоби висиланєгромадних петиций було на місци там, де вже почуто поважне слово наших Ор
динариятів. 0. Танячкевич зробить лучше, як сам застукає там, куди треба і куди мав давно нагоду застукати. Пощо турбувати людий?
— Два віча просьвітно-господарскі устроює Виділ равскої філії товариства »І1росьвіта«. Пер
ше віче відбуде ся дня 3-го марця о 1-ій годи
ні' з полудня в Немирові в комнатї тамошної читальні' »Просьвіти< а друге устроїть ся дня 7-го марця о 1-ій годині з полудня в Раві рус- кій на рускім приходстві. В програму віча в Не
мирові входять також сьпіви.
— Про наради >Кола« польского над внесенєм пос. Вахнянина в часі перерви на послїднім за- еїданю соймовім пише «Пагеїа Кагойої^а*: Дис- кусия була горяча, хоч можна признати, що з всіх промов віяло Духом мирним супроти руских сторонництв, таким духом, який зазначив мар- шалок, відкриваючи соймову сесию і який віяв в адресі' до трону. Застановлювано ся головно над тактичними обставинами, а результатом на
рад була ухвала, щоби голосувати солідарно за внесенєм адмінїстрацийної комісиї без ніяких змін і поправок.
— Наука садівництва у війску. Коломийске Това
риство для огородництва і ичільництва отвирає в Коломиї дня 1-го марця о годині 4. по полу
дня в ратушевій сали курс садівництва для 240 підофіцирів і рядових, котрі за дозволом кор
пусної команди у Львові зголосили ся з охотою вивчити ся садівництва. Отворенє курсу відбу
де ся торжественно в присутности членів Това
риства, офіцирского корпусу місцевої залоги і делегатів староства і ради повітової, громадскоі.
Жовнір наш, котрого Товариство з’уміє переко
нати, що садівництво і пщільництво може со
творити невичерпане жерело доходів для нашо
го убогого рільника, вернувши домів, не лише сам буде працювати в всказанім напрямі, але добрим приміром і иньших заохотить до так пожиточної праці. Наколи-б в цілій армії при- найменьше в третім році служби учено обовяз- ково нашого селянина науки господарства, на
коли-б на памятку вислужена у війску обдаро
вано єго бодай 10 благородними деревцями, то за 15 а найменьше за 20 літ ніхто не пізнав би тої бідної, бездеревної нашої Галичини.
Рускі селяни на Гавайских островах. Недавно розійшлась бука по краю вість, що один загранич- ний аґент вербує наших селян на Гавайскі остро
ви, що находять ся з другої сторони кулї зем
ної, на Тихім |Океанї. В послїднім часі' довіду- ємо ся з американьскої Газети »Свободи<, що на згаданих островах є вже тепер 34 Русинів з бор- щівского повіту. Поводить ся їм дуже лихо.
Властителі плянтаций цукрових, бавовни і т. д.
приймали їх на роботу за контрактом, що обо- вязує на три роки. Скорше не можуть емігран
ти рушитись з місця. Роблять они на плянта- циях дуже тяжко серед незвичайного горяча.
Дорожня там так велика, що за 35 доларів, котрі дістають в місяць, ледво з родиною мо
жуть вижити. Мешкають они в місцевости Ра- раікоп на острові Наїуаіі.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 23. лютого. Бар. Ґавч мав цїсареви подати вже до відомості! нові рознорядженя язикові. Цісар згодив ся на них. Рознорядженя будуть оповіщені по закритю ческого сойму.
Ческі посли з Моравії Страньский, Кондоля, ЇІе- рек і др. конферували з бар. Ґавчом.
Відень, 23. лютого. XV. А11§. 7ї§. перечить вістям N. £г. Ргезз-и про уступленє Куденгова.
Відень, 23. лютого. Вчера відбула ся рада кабінету. Предметом нарад (після наших вістий) була справа означеня речинця до скликаня ради державної.
Відень, 23. лютого. Цеиі. УоІкзЬІаіЬ каже:
З нинїшного пересиленя можливі два виходи:
знести язикові розпорядженя або систоваги кон- ституцию. В першім случаю упав би бар. Ґавч, котрого становиско і так вже неможливе.
Відень, 23. лютого. Кеісйзітейг доносить, що клюб бар. Діпавлього внесе сейчае по скли
канні ради державної проект закони язикового.
Язик нїмецкий буде урядовим в внутрішній службі у всіх нїмецких краях, а в краях о мі
шанім населеню таким язиком був би язик більшостий народних, хоч у всіх краях могли би до урядів впливати поданя в нїмецкім язиці.
Виїмкове становиско одержали би лише Три- дент і Дальмация. В Галичині лишилось би по давному.
Прага, 23. лютого. Комісия сеймова, що за
становляла ся над внесенєш Шлєзінґера (знесе
не розпоряджень язикових) здала справу сой- мови в тім дусі, що розпорядженя язикові бу
ли видані на основі державних законів, не шкід- ні обом народам і суть першим кроком до рівно
правності! обох народів, заселяючих Чехію.
Любляна, 23. лютого. Межи робітниками сла- вяньскими а буршами „Сагиіо1а“ прийшло вче
ра перед касином до малих галабурд. Вибито дві шиби в касинї, де відбував ся баль.
Берлин, 23. лютого. Відносини межи Іспа
нією а Сполученими Державами так напружені, що небавом будуть зірвані всякі зносини.
Берлин, 23. лютого. Межи міністром війни Ґослєром а социялїстом Беблєм прийшло до о- строї стрічи в парламенті. Мінїстер назвав Бе- бля внутрішним ворогом держави, з котрим тре.- ба обійти ся як з внїшним ворогом. Бебель за
являє, що він в своїх письмах не стремів ні
коли до анархії.
Атени, 23. лютого. Кабінети петербурский, париский і льондоньский поручились за позич
ку для Грециї на сплату контрибуциї воєнної.
З г М е н ти н а ,
єдине раціональне средство до иоло- каня уст, знаменитий і оживляючо
дїлаючий препарат, до тепер нічим не неревисшений. Мала скількість, придана до сьвіжої води, вистане, аби осягнути
пожадані наслідки.
їв
ЗИР Ціна Флякона 5 0 кр * * * {
Головний склад в аптицї
161 126-?
Жигм. Рукера
під „Срібним орлом" у Львові.
