Ч. 205. Львів, середа дня !0. (23.) вересня 1908. Річник XII.
Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 170 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків ва пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О оЧз год. пополудни.
Реданция, адмінїстрация і експедицня «Руслана» під ч . І . пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедпцпя місцева в Аґенпиї Соколовского в иасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене,—
Реклямацпї неопечатані а вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по 30 сет.
від стрічки.
нленю на Апостольский престол в альо- куциїА виголошеній на першій консисто
р ії назвав себе недостойним тої великої понести і заявив ся прихильником тради- ций свого славного предтечі. Обновлене душпастирства і привернене церковної карности, щоби Христос був повсюду і в усім — таку задачу поставив собі Папа ПІЙ X.
Папа Пій X. просив всіх єпископів о поміч в праці, а в енцикліці „Раасепсіі Ц отіпісі Сге§І8“ поучуе їх і заохочує до духовного діла. В дальших письмах приказує сьвятковане Непорочного Зача
тій ІІр. Богор., Григорія В , обнову Гри- горяньекого церковного співу, а відтак вказує недостачі церковної управи і по- ручає візи тац ії єпархій в околицях Риму і римских парохій.
Від тих енутришніх церковних справ звернув ся Пана Ній X до справ в за- граничних державах і виступив рішучо передовсім проти ворожої Церкві і духо- веньству політики Ф ранції. Опісля звер
тає ся проти вольнодумства деяких німец- ких богословів і проти т. зн. модернізму в літературі і науці.
У Ф ранції, в Німеччині і в Італії підносять голову вороги Церкви і проти катол. віри і науки, одначе керманич Христового корабля стоїть непохитно, а одушееленє катол. віри на євхаристичнім конґресї в Льондонї і успіхи катол. Цер
кви в Р о с ії стають певним доказом, що держав ся у вязницї Котович. В однім рапорті доносила дирекция поліції, про Котовича, що при переслуханю в справі картонок „8еіп Вепейшеп теаг ЬаіТпаскі®
ппіі кеск, во йа&8 ісЬ тісН §епбіЬі§еІ 8аЬ іЬп т і ї 24 8ійпсІі§еп Еааіеп ги аЬп- З е п " 1), в другім писав Сахер Масох про Котовича: „АисЬ асЬеіпІ ег кагіегеп Ка- гакіегв уоп РатіІіеппїскзісЬїеп ипаЬЬііп-
£І£ ипсі (ІигсЬ рЬізізсЬе Еііш ігкип^ пісЬі ги егзсЬіШеп»2). Найбільше упав на дусі у вязницї Ироскурнипкий, який зізнав при переслуханю, що, імовірно, хотів єго Котович звести з доброї дороги і пе
ретягнути до своїх політичних поглядів3).
Монцїбович перечив у слідстві, немов би передавав Охримовичови інкриміновану рукопись і в наслідок сього прийшло до конфронтації з Охримовичем, при якій Монцїбович дальш е випирав ся, хоч його душевний настрій сьвідчив про против
не 4).
З поладнаня справи видно, що кар
ний суд не вважав себе компетентним її судити, бо увязнені рукописи не ширили а тим самим не було причини до кари.
За те виміряла сама президия Губернії
Зїятьдесятилїтс сьбященьстба
€го С6. Зїапи Йія X.
Дня 18. н. ст. вересня обходив (з. Св.
Папа Цій X. пятьдесятиліте свого сьвя- щеньства. Пнтьдесять літ тому назад о.
О с и п С а р т о , уроджений з убогої селяньскої семї в королівстві Венепкім, був кисьвячений і став з того часу сель
сини приходником. На тім становищи ви
значав ся мимо убожества великою до- бродїйностю, а вже по 17 роках (1875) став крилошанином в Тревізо а в 1884 єпи
скопом в Мантуї. В 1893 поставлено вго патриярхом Венециї і кардиналом, а в 10 літ опісля став намісником Христовим.
Від самого почину духовного стану ви
значав ся пезвичайною ревностию в дуіп- пастирстві а також яко єпископ був не- утомимим проповідником, катехитом і ві- зитатором своєї ег.п, х.ї, не затративши при тім веселої вдачі, популярности і за-' любованя в природі.
По смерти великого Папи Льва XIII.
(20. липня 1903), славного в цілім сьвітї з глубокої учености, сьнітового досьвіду і незвичайних динльоматичних спосібно- стий, вибрано карді/вала ‘Сартого наслї- дником на Апостольскім престолі.
Принявиїи імн Пін X, обняв з поко
рою велику і трудну задачу керманича католипкої Церкви, а в 4. місяці по нсту-
Польскі коиспірапиі серед русих в е т м і духовеньства в Галичині
в роках 1831—46.
Студія д-ра Кирила Студимського.
(Дальше).
Небавом помітив заступник директо
ра поліції Найман, що вязнї порозуміка- ли ся з собою, тому зарядив ревізию по вязничих келіях і найшов у Станкевича 7 картонок, писаних будьто рукою Кото- вича, будьто Охримовичз, будьто Вин- ницкого. На картонках містились інфор
м ац ії, як Станкевич мав при переслуха- ню зізнакати. Полїцийне слідство виказа
ло, що вередавали сі картонки »3ег і т ЬіегогІі§еп Ц е т а с Ь е з а т 8ІсЬ ЬеГіпсІІісЬе роїпіасЬе Г1йсЬ(;іп§“ Іівнчиковекий, або служниця профоса. За кару усунено ІІєн- чиковского з будинку дирекції і поміще
но у вязницї »штокгавзу<, звідки забо
ронено йому виходити на місто, або прий
мати гостий. Служницю профоса пока
рано 48-годинним арештом і 10 різками, почім прогнано її зі служ би1). Найліпше
*) Тершаковець.- ор. сії. ст. 50—52.
Христова наука мимо завзятого ворогова- ня єї противників щораз ширшає. Тим то очи всего католицкого сьвіта звернені нині на керманича катол. Церкви, котро
му горячо бажають кріпости і сили та витривалости на нині так труднім і за- гроженім становищі.
Політичний огляд.
В с п р а в і в и б о р ч о ї р е ф о р - м и соймоаої дав замітне і рішуче поя- сненє мінїстер-президент бар. Б е к де
путації, яка у него явила ся з Чех під проводом посла Н е м е ц а. Бар. Бек заявив, що вироблено новий начерк ви
борчої реформи, котрий є предметом на
рад поміж міністрами, які небавом покін
чать ся. Сей начерк основує ся на да- внїйше зазначенім становищі правитель- ства, котре держить ся з а с а д и з а с т у п н и ц т в а і н т е р е с і в , від ко
трої правительство не може відступити.
Одначе правительство бажає зробити сой«
приступним на широких основах для тих верств населеня, к о т р і н е м а л и п р е д с т а в н и ц т в а в соймі і для того рішило ся за т а к о ю к у р и в ю, в котрій найшли би місце в и к л ю ч е н і д о с и в і д в и б о р ч о г о п р а в а . Число мандатів бажає правительство в тій куриї побільшити на 43 в порівнаню з давнїйшою предлогою, котра визначила була лише 36 мандатів. Правительство буде впливати на се, щоби п о з м о з і як найборше була переведена соймова кару і то нечувано тяжку. Трех увнзне- них: Монцїбовича, Котовича і Станецко-- го асентеровано примусово до війска і дня 11. вересня 1837 р. відставлено до Гарнізону в Й озеф ш тадтї1). Винницкого, Охримовича і Проскурницкого відпіупасо- вано, як менше винних, до їх родинних місць і віддано під офіцияльний надзір староства. Ні одному з них не вільно було без специяльного дозволу властий, відбувати дальш их студий. По гадці пре
з и д ії ґубернїї одиноким, що на таку ласку заслуговав — був Проскурниц- кий2).
Замітна річ, що з сим нелюдяним зарядженєм п рези д ії Губернії, потвер
дженим з сторони Губернатора, архикня- зя Фердинанда де Есте, не зсолїдаризо- вала ся президия віденьскої Роїігеі-Ноі- зіеііе. Президент її, ґр. Седльнїцкий звер нув увагу п рези д ії Губернії у Львові на гадку цісаря Фердинанда, частїйше про
голошувану, що примусової війскової служби не вважає відповідною карою для студентів, замішаних в політичні конспі
рації.
(Дальше буде).
4) Тамже ст. 51.
2) Тамже ст. 72.
3) Тамже ст. 73.
4) Тамже ст. 74—5. *) Тамже ст. 86.
2) Тамже ст. 84—5.
2 реформа виборча, але д е м о н с т р а -
ц и ї в користь з а г а л ь н о г о п р а в а в и б о р ч о г о вважає мінїстер-пре- зидент зовсім б е з ц і л ь н и м и , бо правительство не могло би під таким на
віть напором змінити свого становища.
Огся заява мінїстра-президента в спра
ві виборчої реформи дає певне пояснене до тих промов, які в тій справі були виголошені в галицкім соймі представни
ками найвисшої автономічної і адмінї- страцийної власти краевої.
Х р и с т и я н ь с к о-с у с п і л ь н а р о б о т а Ч е х і в н а М о р а в і ї і еї знамениті добутки повинні би і нашій рускій суспільности послужити взірцем до наслїдованя, бо она стає певним до
казом, що та народолюбна, на христи- яньскій основі основана робота починає ся там дуже успішно розповсюджувати і закорінювати в широких верствах на
родних і стає кріпким заборолом проти всяких крайних і виворотових змагань.
К а т о л и ц к і р о б і т н и к и і к а т о л и ц к е с е л я н ь с т в о витворили протягом останних кільканайцяти літ т а ку орґанїзацию, яка довела їх до незви
чайних успіхів у виборчій боротьбі до сойму і держ. ради Побіч сеї орґанїза- циї покликано до житя о р ґ а н ї з а ц и ю ж і н о ц т в а і а к а д е м і ч н о ї м о л о д ї ж и на христ. основах, котрі беруть живу участь в христ. сусп. роботі моравских Чехів. Спершу вороги сеї ро
боти висьмівали еї керманичів, але иинї має Моравя 20 000 з о р ґ а н ї з о в а- н и х ч е с к и х х р и с т . с у с п і л ь н и х р о б і т н и к і в проти 4.000 со- циялїстичних нїмецких і ческих. Орґанї- зация христ. сусп. обнимав не лише ф а
бричних але й хлїборобских робітників, а сих останних є еще тепер 1800 членів.
Тепер відбуло ся гам велике віче на Ве- леградї 7. і 8. вересня, котре занимало ся також справою науки термінаторів, будовою робітничих домів (доси збудова
но 27 домів робітничих). Великі успіхи осягнуло христ. сусп. дневникарство ро
бітниче (тижневник „Будучність" мав 9000 предплатників а »Наш Вік* розходить ся річно в 1 1/2 мілїона примірниках). У вічу взяло участь около 20.000 під про
водом д-ра С т о я н а і д ра. Г р у б а - н а. Згадати годить ся, що часописи для селян „Сельскі Гласи" і „Сельский Обзор"
мають около 20.000 предплатників.
Зїзд бар. Е р е н т а л я з міністром І з в о л ь с к и м довів д о п о в н о г о п о р о з у м і н я між обидвома дипльо- матами в Балканьских справах, а непо- розуміне, яке вийшло задля наміреної будови Санджакскої зелїзницї між Ав- стрибю а Росиею, розвіяло ся, а якнебудь Мірцштеґска проґрама з'їздом в Ревлю і анґльо росийским зближенем та нотою була усунена на бік, то тепер всі держ а
ви европ. згоджують ся на прихильно- вижидаюче етадовище, яке заняли Ав- стрия і Росия супроти Туреччини, де ви- слїд з'їзду викликав велике вдоволене
К а т о л и ц к і А л ь б а н ц ї під проводом архієпископа скутарского о.
Ґ е р і н ь о г о , вислали цїсареви Франц Йосифови з нагоди 60-лїтного ювілею привітну адресу, в котрій дякують також за охорону католицкого населеня Альба- нїї, а особливо за підмогу, яку цісар там вислав перед трема роками з нагоди шкід заподіяних землетрусом. Адресу підписав весь католицкий єпископат. Ся заява на
бирав немалого політичного значіня з о- гляду на теперішнє положене на Бал
канї. , ,
В и з в о л е н е С у л е й м а н а-п а- ш і австрийским війском в Цлевле і его побіг звідтам до Триесту і Загребу, ми
мо всяких заперечень, викликують по
всюди незвичайне вражіне і стають пе
вним доказом вельми грізного положеня
на Балканї. Сулєйман-паша заіменований членом турецкого с е н а т у має виїхати до Царгорода.
Зїисьмо з /їмерикакьскої руси.
{Як почитають В ладик ингиі народи, а я к се діє ся у нас).
(Дальше).
В сьвяченях першого польского Еии- скопа взяло участь: трох архиепископів,
;.5 єпископів, асистувало 400 сьвящени- ків, а кромі сих, було 600 сьвящеників, що були лише присутні сьвяченнм. З ага
лом було понад 1000 духовеньства, так польскої як і инших народностий і тися
чі народа.
Польскі дільниці міста Чікаґо були прибрані як найгарнїйше, польскими, пап- скими і американьскими стягами, в попе
рек улиць були поперетягані дроти з еле
ктричними лнмпками, а тими улицнми відбув ся відтак похід, в якім взяло у- часть 20 000 членів польских орґанїзаций, 300 повозів і автомобілів і 50.000 наро
да. В однім з повозів їхав ново кисьвя- чений Епископ, щоби відвідати польскі церкви і нарід.
По сьвяченях відбув ся в катедраль ній салі обід в честь нового Епископа, в якім взяли участь князі Церкви і прела
ти, а вечером Поляки в Ч ікаґо усгроїли величавий бенкет в честь Епископа, в якім взяли участь многі достойники Церкви і з 1000 Поляків. На сім вечірнім обіді сиділа коло Епископа вго щаслива мати.
1е буду вже більш описувати сих тор
жеств, бо не стало би місця на се в Ва
шій часописи, але читав я в анґлїйских часописях а і польских, що чогось йоді бного в Чікаґо еще пе бачено.
Я лише подам переклад бесіди Архи- епископа Ірелянда з 8апі Раиі Міпи. По словам Огіеппіка СЬіка§озко-го: „Бесіда его величава і взнесла, була одним ве
ликим доказом щирої, правдивої симпатиї, яку сей знаменитий князь Церкви мав в серцю для польского народу і з якої вже від літ добре є нам звісний. В сій мові Високопреосьвящений перейшов з вели
кою знаемостю річи важнїйші хвилі в істо- риї Польщі, підносячи еї заслуги в куль
турі Христниньсгва.
„Осуджую — говорив Впр. Ірелянд—
замахи і насильства пруского варварства в Европі, бо знаю, що польскі діти, які боронили своєї молитви і свого катехізму, більше зробили для віри, ніж цілі томи списаних творів, бо в них (себ-то в дітях) підновив ся дух давних Мучеників. Я за- всїгда узнавав поділ Польщі за злочин віків і злочин народів, а днесь додам, що дотичні держави в сім злочині тревають дальше і збільшають кривду Польщі, бо угпїтають спокійний і вірний нарід.
„Але прийде час, а вірю в се сьвя- то, що для Польщі зійде година узиска- ня справедливости і воскресеня і не за
веде ся щиро вірний і побожний дух сього народу в своїх благанях і на
діях.
„Є народи, до котрих належить бу- дучина, на котрих она еще чекав і котрі на неї чекають, до таких народів нале
жать Словяни, а серед них Поляки — і Ірляндия, посвоячена з Польщею вірою і переслїдованями за сю св. віру. І Поль
ща і Ірляндия у вільній Америці проць вітають на опікунчім лоні католицкої Церкви, а сего розцьвіту — то доперва початок, бо з певностю дочекаемо ся еще сьвітлїйших триюмфів!
»Я люблю стяг зьвізд і американь- ских пасів1) і з радостию дивлю ся на нього, бо з сим стягом злучений в черво
во-білий стяг Поляків; знаю Поляків і знаю, що в добрими синами своєї угне-
теноі Вітчини, так рівнож будуть льояль- ними горожани Зединених Держав. Отже з радостию витаю першого епископа По
ляка і буду молити ся, щоби сей поль- ский стяг був безсмертним а польский нарід щоби став витязем в своїй вели
кій борбі за ідею.
Радість, яка зродила ся в серцях польского духовеньства і народу з наго
ди сеї бесіди Пр. Ірелянда, не годні опи
сати ні польскі дневники, ні анґлїйскі, тож і я не беру ся до сего. Та знова нагадують ся мені бесіди, які я чув на обіді, який дав був Є. Е. Митрополит Шептицкий, в честь Преосьв. Сотера. І тут були мови. 6. Е. Митрополит промо
вили перші і піднесли в своїй гарній бе
сіді любов Сьв. Отцн до нас, бо лиш з его любови до нас дістали ми епископа для Америки2).
Преосьв. Сотер відповіли теплою, сердечною бесідою — і було гарно, всі чули ся щасливими — аж ось здіймає ся якийсь добродій, говорить бесіду в мен- торскім тоні, де дав науки новому епи скопови. Всіх прошиб несмак і запанува
ло хвилеве пригноблене. Пізнїйше я до- відав ся, що се був зрадник нашого на
роду.
І сей зрадник сьмів давати науки нашому Архієревви!? На се лиш є одна відповідь: шкандал!!! Такий шкандал міг стати ся лише у нас3).
(Дальше буде).
1) Американьский национальний стяг є се червоні і білі паси, а в куті стягу містить ся квадратна синя площа з білими зьвіздами.
Число зьвізд — се число держав швнічно-а- мериканьскої .Унії.
’) Неприхильні для нас розпорядженя зродили ся були в Америці, не в Римі.
3) Зрадник сей вихопив ся з своєю бесі
дою як „Пилип з конопель" не повідомивши вперед про се господаря Є. Е. Митрополита, ані не просив о дозвіл. Се характеристичне і дає міру безличности наших зрадників.
Н о в и и к и .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Ми- нодори, Мит.; римо-кат.: Теклі д. — В ч е т в е р : руско-кат.: Теодора преп.; римо-кат.:
Іерарда.
— Сокільский концерт. Дня 16. с. м. припа
дали 250-лїтні роковини програми гетьмана Івана Вигоненого проголошеної в Гадячи в вересни 1658 р. Львівский „Сокіл" хотячи під
нести ті роковини до висоти, так сказатиб, народного торжества, устроїв дня 18. с. м.
музикально-вокальний вечір. Завдяки доборо- ви знаменитих сил як н. Вахнянинівна і пн.
М. Волошин і Т. Шухевич, концерт полишив у присутних вельми додатне, артистичне вра- жіиє, мимо деяких дрібних хиб. Хор „Банду
риста" під управою н. Волошина відспівав Я- рославенка «Гіпаїе» і Лисенка „Гуса" без за киду. Хори були знаменито зіспівані і вложи- ли в ті трори споро артистичного почутя.
Єсли що псувало вражінє, то супровід форте- пяновий, який особливо в »Гусї« дав ся біль
ше відчути. Комнозиция та вимагає великого вкладу драматичного напружена. Хори тій за дачі відповіли. Супровід випав вельми млаво.
П. Волошин більше чим иншим разом заслу
жив на таке признане, яке оказала єму пу- блика по відспіваню Лисенка: >Я не кляв те бе о зоре". Голос его по випочинку набрав си
ли і сьвіжости. Артистичне виконане було, як вже зазначено, без найменшого закиду. На домаганє публики додав ще одну пісоньку:
„Полетіла пташечка", котра вельми надавсь на т. зв. >біс«, і котру публика нриймила з незвичайним одушевленем. П. Т. Ш ухевич відограв на фортенянї Б сЬитаппа: К о т а п з е Гів-гіиг і Огіе^а: Сагпеуаіе. Перший кусник неввячайао мельодийний з фантастично ири-
страсною типовою Шуманівскою середною частиною знайшов в особі сего пянїста зна
менитого інтерпретатора. Однак більше вра- жінє зробив на публицї Огіе^-а: Сагпеуаіе. Ви
значавсь він не лиш пікантною ритмікою, але й гарними мельодиями, через що є незвичай
но вдячний для пянїста, бо мож в нїм вика
зати не лиш велику техніку, але й богато чувства. Кусник сей як раз сотворений для нашої нублики. П. Шухевич відограв сей кус
ник з незвичайним темпераментом, рисунок мельодиї вийшов виразно і тїньований з ве
ликим чувством мимо скорого темна. Публика нагородила гру гі. ІІІухевича заслуженими о- плесками. З черги виступила п. Ольга Вахня- нинівна і відспівала Нїжанковского: »Ах деж той цьвітк. Голос п. Вахнянинівної що до си
ли може не змінив ся, однак вже тепер роз- поряджає она всїми средствами потрібними до відтворена даного кусника. Всї ті прикме
ти виступили в пісні Нїжанковского. Як перша пісня зробила на слухачах велике вражінє, так друга додана на „біс" через те, що є вже за н а д ті „спопуляризована" в нашім місті ми
мо найбільше артистичного відтворена не конче надає ся на естраду. В додатку супро
від фортепяновий до сеї пісні дуже нодобав на імпровізацию. Взагалі мусимо зазначити, що супровід фортепяновий від якогось часу став Ахіллевою пятою наших концертів. На закінчене додати належить, що б. гол. „Соко
ла" п. А. Будзиновский виголосив промову, в якій старав ся з історичної сторони піднести значінє Гадяцкої програми.
— Памяткова книга. Недавно тому розіслав комітет паломництва до св. Землі учасникам тогож паломництва вельми цінну намятку, обємисту книгу затитуловану: „Як то Русь ходила слідами Данила" де точно і веесторон- но о. Василь Мацюрак, парох Рибинка і о.
Юлїян Дзерович, б. катехит видїлової школи в Бродах, описали славний похід Русинів всіх верств під проводом свого Митрополита до міснь прославлених житєм, ділами чудесни
ми, муками і смертию Спасителя сьвіта. Ви
дане прегарне, окрашене иремногими знаме
н и ті виконаними ілюстрациями довершене зістало в печатні оо. Василиян з Ж овкві, при
носин. честь тим, котрі над ним потрудили ся В книзі зазначено, що напечатано стілько примірників сеї книжачки, кілько було пало
мників. Се неімовірне, бо вжеж і для тих, котрі не брали участи в сім паломництві, є ся книга вельми інтересна.
— З Перемишля пишуть нам: Вже давно як переживали Перемишляни такий інтересний т а веселий вечір, як власне „вечір иіснї і гу
мору", виданий паньством д-ром Львом і Фі- льоменою Лопатиньскими. Саля „Народного Дому" заповнила ся битком публикою, а крім місцевої інтелїґенциї Оачилисьмо також при- їздних навіть з дальших околиць, аж від Ся- нока і Ярослава... Алеж бо і шан концертанти не завели того загального заінтересована, а в своїй богатій і добірній програмі дали бли
скучі і артистично завершені креациї. Не по
требуємо розводити ся над сьвітлими при
кметами голосу пні Лопатиньскої, бо се вже оцінила чужа, польска і нїмецка критика.
Сего вечера концертантка була знаменито розположена голосово і вкладала в свій спів стілько нїжности, блеску і сили, що прямо очарувала слухачів. Скінчена техніка співачки проявила ся не тілько в павутинних нянах, крещендах і декрещендах, в біглости кольо- ратури, в трилю і в сьмілім, певнім атако- ваню тонів, але над усе в тім ріжноманїтнім модульованю голосу, відповідно до настрою і змісту співаного підкладу. Ке станемо пере- числяти всіх точок програми, бо всі они вий
шли однако артистично, однако закінчено і кожда з них викликувала правдиві бурі оплесків. Др. Лев Лопатиньский виступив в по
двійнім характері: яко співак і декляматор.
Яко співак відзначув ся передовсім вели
ким материялом голосовим, котрий уможли- вляв ему покласти на концертову програму пісні, писані про барітона, як і про тенора.
У співі видко чималу культуру, здобуту пра
вильними студиями і достаточну ерудицию,
цулів додатками до податків. При тім згадав я, що у моїй міґрациї від „Ани до К аяф и“
для неревіданя причин так високих додатків, діставєм від игг^Зпіка хуусігіаіи ромі, „успо- коєнє, що ми вмієм і 440°/о наложити". На- дїявєм ся, що мій голос не прогомонить мар
но, а тим більше, що закон приказує, що гро
мада, котра хоче нобирати поверх 100% до
датків, мусить мати на се ухвалу сеймову і санкцию цїсарску. Закон — законом, а са
моволя горою! Сего року виносять додатки до податків в громадах належачих до моєї парохії, а то: 1) в Довгополі 304%, 2) в По- лєнках 295%, 3) в Стебнім 218% і 4) в Пере- хрестнім 186%! Відчисливши на с. р. додатки краєві та повітові а то: а) додаток красвий 72%, б) додаток адмінїстрацийний 12%, в) фонд дороговий 41% , г) фонд шкільний 3%
і ґ) фонд шк. кр. 6% — разом 134%, — то виносять додатки громадскі: 1) в Довгополи 170%, 2) в Полєнках 161%, 3) в Стебнім 84%
а 4) в Перехрестнім 52%! Може хоть сего ро
ку не перегомонить мій голос безслідно, бо зібрав ся сойм, отже піднесена мною кривда буде ще в сьвіжій памяти. — Іван Попелі, парох Довгополя.
— Ріжні вістки. В Біяру помер славний скрип- кар Сарасате в 64. році житя, знаний також Львовчнам з концерту перед кількома літами.
—В Петербурзі' було вчера до полудня 366 но
вих випадків холери, а 153 осіб номерло на холеру. Загалом всіх хорих є тепер в Петер
бурзі 1.475 осіб. — В Вараждинї на Угорщині напали селяни на двір, з яким вели процес о межу. Покликана жандармерия стріляла до товии і тяжко поранила кільканайцятьох селян.
— В Парижи згоріла онодї централя еле
ктрична, яка займала 7.500 Квадратових м е трів площі і мала чотири поверхи. Огонь вибух від т. зв.«короткої злуки» елєктричности і розширив ся борзо на цілий будинок через те, що ґутаперха і нарафіна при дротах дава
ла огневи доброго жиру. Весь персонал утік завчасу, і жертв в людях мабуть нема.
З огляду на біржу буде уряджене тимчасове иолученє телефонічне з більшими сьвітовими містами.
— Х то як ж ур и ть ся? Коли у нас у Евроні, у людей осьвічених, помре батько, чи мати, жінка або чоловік, то журбу свою та смуток виявляють тим, що цілий рік ходять у жало
бі і тільки через рік вдова може собі вдруге побрати ся. А от в Конґо, в Африці, звичай трохи инший. Там вдова сумує доти, доки ві
тер схоче... Бо я к тільки вмре хазяїн, то вдо
ва зараз перед своєю хатою вішає на високій тичці хустку чи шматок якоїсь материї. І по
ки та хустка буде ціла, вдова не може піти заміж. Як тільки вітер або буря хустку хоч трохи надірвуть, тоді вже вона має право ста
ти до шлюбу. В сьому ділі твердо покладають ся на волю Вожу і ніколи ні оден закоханий не посьміє прийти і надірвати хустку, щоб мерщій з своєю любкою побрати ся; за те єму булаб страшенна кара. А трафляє ся и так, що сильний вітер першоїж ночи пірве хустку, то вже воля Божа, що. не треба до
вго по вмершому сумувати. Але за те до ин- ших вітер і буря бавають такі неприхильні, що вдова мусить часом й кілька літ „жу
рити с я “ : не рвуть хустки, тай годі.,.
Оповістки.
— З сбласти молочарства. Спілка молочар- ска в Цеблові під Белзом звіщає, що з днем 1 січня 1909 готова заключити умову що до спродажи масла з тим підприємцем, котрий за вироби єї найбільше жертвує і дасть повну запоруку, що ретельно додержить поставлені єму умовини. З а виділ: Николай Богун.
— Подяка. На будову дому львівского „Со
кола? зложив др. Лев Лопатиньский на випад
кову книжочку „Сокола" в „Сокільскім Б аза
рі" квоту 60 К яко дохід з концерту в П ере
мишлі, за що Старшина „Сокола" складає єму щиру подяку.
яка уможливила співакові!, мимо початкової треми, пірвати за собою публику і здобути собі рясні оплески так за відспіване поваж
них, історичних дум, як і легких пісеньок двох нїмецких модерністів. А вже яко декля
матор є др. Лопатиньский прямо незрівнаний.
Імпонує передовсім своєю памятевою силою, що зможе одного вечера, не сходячи майже з естради вирецитувати кільканайцять поезий без помочи якого небудь підручника, а між тими поезиями находять ся навіть дуже довгі, як ось знаменитий уривок з »Енеїди< Котля- ревского: «Еней у неклї» або Лепкого цілий цикль поезиж «Стара пісня». Але наш декля
матор посідає всі тони і струни людского по- чуваня, від трагічного настрою, аж до тої
уіз с о т іс а , що нестримно бере в полон нерви слухачів і заставляє їх сьміяти ся до розпуку при кождім слові, кождім жесті і погляді ар
тиста. Такої веселости, стілько сьміху і опле
сків ще не чули мури „Народного Дому", а розбавлена публика прямо не хотїла опускати своїх місць, а своїми оплесками примушувала ще і ще артистів до наддатків, яких они щедро і не скупили мимо безпечного умученя виконанєм в двійку обильної програми, скла
даючої ся з двайцяти кількох точок.
— А м аторский те а тр львівского „Сокола"
відограв в неділю оперету з народного житя в 3 д. М. Кропивницкого п. з. „12 дочок на виданю" при битком заповненій салі. Амато
ри грали з темпераментом і дуже добре так, що публика що хвиля вибухала оплесками.
— «Ж изнена спр ава<- «Ґалїчанїн» розіслав З останним ЧИСЛОМ блянкетн петиций, ЯКІ МД- ють єго одномашленники підписувати і вно
сити на руки соймових послів. Хтось би ду
мав, що кацапи будуть просити о не знати що важного, може о поправу хлопскої недолї, о запомоги для навіщених живловими нещ а
стями, а то ні. їм ходить о скасоване фоне
тики в школах і заведене бл. п. „етимологі- ческого кривописанія". Але правда, якби бу
кви замість точок були мали дашки, то може гради і сливи сего року не були наробили тілько шкоди!
— Кухарско-споживна ювілейна, міжнародна вистава нанитків, приміченої гіґієни і промисло
вих виборів у Львові буде отворена дня 29. с.
м. на иовиставовій площи в палаті штуки.
Інсталяцийні роботи в повнім тоці. На отворе- ню вистави буде присутнім мінїстер скарбу др. Коритовский, який є протектором вистави.
Почетними президентами виставового комітету є президент Львова п. Цюхцїньский, пос. Ґлом- біньскай, президент торговельно-промислової палати Горовіц і иротомедик др. Мерунович.
Зацікавлене сею першою того рода виставою є вже тепер велике.
— Нову ґімназию польску в Жовкві отвореио в суботу в присутности віцеирезидента кр.
ради щк д ра Дембовского.
— Археольоґічна знахідка. Проти с. Бобро- вицї, козелецкого І1ОВ. (в Чернигівщинї), з ріки Десни рибалки витаскали неводом верхню ча
стину черепа тура (Ьоз ргіш і^епіиз) з двома цїлїсенькими рогами. Цікаву сю археольоґіч- ну знахідку відіслано до чернигівского істо
ричного музею.
— На ф о н д будови пам ятника Т . Шевченкови повітові земства на Полтавщині в розпису на рік 1908 визначали: по 50 карб, земства ко- беляцке й лубеньске; по 100 карб. — золото- ношске, зїньківске, лохвицке й роменьске.
Крім того хорольске земство року 1905 асиг
нувало одноразово 1.000 к., гадяцке постано
вило вносити по 50’к. протягом десяти років і миргородске — 8 літ по 100 карб, що року.
— До каси Губ. земскої управи в Полтаві зі
брано до дня 8. с. м. 4.115 рубл. на будову памятника Ш евченкови в Київі.
— П ам ятник В. Ш експірови. Оксфордский у нїверситет задумав поставити В. Шекспірови величавий памятник, який своєю красою й богацтвом красший буде від всіх, які є в Ев- ропі. Половину грошей на памятник зберуть в Авґлїї, а половину в Америці. Памхтник стане в Льондонї.
— З Косівщини одержуємо таку звістку:
М. р. жалував ся я на страшне обтяженв Гу
