4. 211. Льз?з. Втсрок дня 22 вересня (4 жовтня) 1898. Річник II.
Передплата
на »РУ С Л А Н А виносить:
в Австри :
і на цілий рік . . . 12 р. ав.
і на пів року . . . В р. ав.
на чверть року . . З р. ав. • на місяць . . . . 1 р. ав. •
За граниюю:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. 1
і ___ 4
а
«Вирвеш .ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милостн і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с т а н о в и х псальмі» М. ПІашкевича.
Виходить у Львові що дня І ' крім неділь і рускнх сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експеднция »Руслана».під ч. 5 ул. Л ї н д о г о . — Експеднция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — ; Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по
’ 15 кр. від стрічки. »
А *
Консолїдацийно- опозицийна льоґіка.
Виходяча в Будапешті популярна ча- сопись »Неділя« подала в 26 ч. з 26 черв
ня с. р. ось яке
II з в І. щ е н і е.
Во Львові вч. Галичині-. (ЬеіпЬег^-Сга- Іігіеп) находнтся просв'Ьтительное Общество, подч. названіемч,
»Общество им. Мих. Кач-ковского«, которое назначило себ^ задачу:
росширяти между русскимч. народомч. вч.
Австрії! науку, любовь к'ь прад’Ьдному св.
церковному обряду, р е л и г і й н о с т ь но п р а в и л ь н о м у с в о є м у св. о б р я д у (отже є і неправильний обряд! Ред.), обьі- чайность, трудолюбіе, трезвость, ощадность, гражданское сознаніе н всякії другій чест- нотьі. Кому то все
лєжіітч. на сердцЬ, той долженч. приступити до того много заслу
жившогося Общества им. Мих. Качковского.
ДЬйствительньїмч. членомч. сего Общества може бьіти кождьій австрійскій обиватель русской народності!, которьій еложигь разч.
на всегда 20 кр. вписового, а кромЬ того вкладку по І зл. що року. За тое полу-
Ч аЄ Т гЬ КОЖ ДЬІЙ Ч Л е іГ Ь Щ О М І.СЯ Ц 'Ь
по одной хорошей кннжочцї. сгь прекрасними пові
стями, или о господарстві, а также при конці года богатьій в'ь содержаніи ка- лендарь.
Есть то ед її н ст в е н н о е (!) русское Общество в'ь Галичині, которое пміеть найбольше членові.. А членами суть: свя
щенники, чиновники, учители, міщане и нісколько тьісячч. селян'ь. Належить также богато членові, до того Общества и на Венгріи.
Кто однако еще не есть членомч. такт, хорошого и полезного Общества. най на-
дошлетч, сейчасч. 1 зл. (дві короньї) яко членскій вносч., а 20 кр. (40 леп.) вписо
вого, а будет'ь принятьіМ'ь вч, членьї, и кннжочки ему сейчасч. вишлются.
Се »извЬщеніе« подали ми не тому, щоби вдавати ся в розбір сего питаня, яку то »религійность по правильному своєму св. обряду* розширяє згадане »общество«, або щоби перечити ся з ним, чи оно є
»единственное« в Галичині, а лише тому,
І щоби пояснити нашим читателям, як виділнародовского товариства »ІІросьвіта« розу
міє свою діяльність. З нагоди появи сеі оповістки
»общества им. Качковского* в»Неділі« домагав ся один член виділу товариства »Просьвіта«, щоб до сеі часо
писи. котра розходить ся в Угорщині у великім числі (як львівска
»Народна Часописи*), подати подібну оповістку про това
риство »Просьвіта« і тим способом звістити угорскпх Русинів, що .тамто не є »еднн- ственное русское общество вч. Галичині*
і щоби для
»Просьвіти«приєднати там чле
нів та причинити ся до розширена просьвіти і національної сьвідомости між руским народом на Угорщині. Один молодий етно
граф руский, що має зносини з угорскими Русинами, заявив навіть готовість таку опо
вістку про товариство »Просьвіта<- написати і переслати в редакцию
»Н еділі* до. оповіщенії. щоб лише виділ на се згодив ся.
Однак против того виступив батько консо
лідація, голова товариства »Просьвіта«, і доказував, що ми с т о їм о в о п о з и ц ій ’ не тілько против австрийского, але й про
тив у г о р с к о г о п р а в п т е л ь с т в а і длн- того не можна нам давати такої оповістки до часописи, піддержуваної угорским нра- вительством.
Ось до яких
поглядів дійшли нашіконсолїдатори, ось яка у них виробила ся консолїдацийно-опозишійна льоґіка. Коли
»общество Качковского«
і мос.квофільскі видавництва старають ся всякими способа
ми і дорогами втиснути ся під стріху на
шого селянина, щоб єго приєднати для своєї ідеї, виділ товариства »Просьвіта«
робить опозицию против угорского прави- тельства, не звіщає про своє істнованє угорским Русинам, щоб. борони Ноже, хто з них з правительственної часописи не до- відав сн про істнованє
»Просьвіти
«і єї кннжочки та не вписав сн в члени. Виділ
»
Просьвіти
«робить опозицию угорскому правительству, а кннжочки товариства не
хай собі лежать спокійно в магазині това
риства »Просьвіта«, щоби селянин або сьвященик угорско-руский оставав дальше в темноті і несьвідомости, або живив свого духа огруєю і пасквілями на »фонетиків«, розширюваними обществом ім. Качковского.
Ось до чого довело консолїдацийне замо- тилученє, ось як забило оно паморокн иро- водирам консолїдациї, що вже не в силі здоровими і ясними очима глянути на сьвіт Божий. Загальні збори товариства повинні би поучити видїлових, що народна нро- сьвіта є зовсім що иньше, як консолїда- цийно-опозицийна теорію, котра наносить справдешну шкоду нашій народній справі.
З вистави огородничо-садівничо-пасїчничої у Львові.
Подаємо понизше надіслану нам з провін
цій статю занодового господаря. Погляди актора і піддають острій критиці устроенє огороднпчо- I садівничо-пасічної вистави, а замітці тим, що : оцїняють єї з огляду на селяньске господарство, і Сей осуд автора не вийшов додатно, а ііомн-
■ ауьши те, що кожда вистава носить і цїху
! люксусову, обчислену на притягнене нефахового загалу великоміскої публики, містить він оправ-
й Право вистави застережене.
ДО Б Р А З И Л І Ї !
Драма з галнцкого еміґрацнііного руху в 4 актах Льва Л о п а т и н ь с ко го .
Акт І. Сцена IX. (дальше).
Скубский (до людий, з котрими балакав по тихо). Ну, добре. Так я вам розповім коротко як ціла справа має ся (голоснїише). Кождий, що хоче їхати, мусить зложити на мої руки 10 зр (між селянами порушене). Не на шіфкарту, бо
рони Боже, бо ш іфкарта до Бразилії коштує на одну особу 180 до 200 срібних, а вп дістанете єї за дурно (селяни тішать ся і дивують). Тих 10 срібних ніде на канцелярию, бо то треба аж до Америки писати за шіфкарту.
Мошко. Там нїчо не коштує, але тут у нас треба зараз прибити штемплї, платити такси...
ну, ви знаєте!
Скубский. Так є, там певно ніхто не потре
бує ваших грошин. Як хто дасть 10 срібних, ді
стане за дурно шіфкарту. Тогди єму треба тіль
ко взяти пашпорт у старостві і постарати ся о гроші на дорогу до Фіюми до Італії.
Гаврило (завзято). Я даю зараз гроші! Про
дав порося, аби було чим обійти еьвята: най ті
гроші ідуть на дорогу. Пуду вже на рік сьвягку- вати у новім краю!
Скубский. Ото мені чоловік! Я скажу там, що вп перші зголосили ся. Певно, що не пожа
луєте того. А як ваше чесне ім я?
Гаврило. Гаврило Когут, уже пан забули ? Скубский. Ага правда, от видите — Гаврило Когут — не забув, ні!
Гаврило. Але я прошу пана, аби всіх брали з собою, а Микиту Гикала то вже ні!...
Микита (підступає). Овва! хиба що таке?
Як я схочу їхати, то вам до того заеї!
Гаврило (до Скубского). То такий чоловік—
гірш жида! Ж и д борше поратує християнина, як той Микита Гикало!
Микита (до Гаврила). А ви богато мене ра- тували? Най кождий себе сам ратує, як уміє (до Скубского). Прошу пана, се ми сусіди, так він має до мене анкір...
Скубский (до Гаврила). Я не можу, чоловіче добрий, нікому заперечити їхати. Мені сказали, як висилали до вас: бери кождого, хто має охо
ту і здорові руки!
Микита (до Гаврила). А видиш, що твоя бе
сіда нїчо не варта, ти ґзикутнику якийсь, ти!
Гаврило. Хто ґзикутник, ти мені кажеш ґзи
кутнику? Я тобі зараз покажу, який я ґзикут
ник! (бере ея бити, другі розбороняють: на той крик входить Мошкова). Тільки стану перед ясного пана, я єму скажу зараз, аби не брав
з собою такого мантія, такого кільометра. Я впаду на коліна перед ясним паном і скажу:
житє моє даю тобі і душу, але не бери Микиту Гикала до свого паньства.
Мошко. Цить! цить! не розпускайте так язи ка! Що ви говорите такі дурниці за якогось ясного пана ? Хто вам таке набалакав ? Не ви
дите, що людий повні сіни і попід вікна? (до Скубского чемно). Прошу пана, хто має з вами інтерес, то заведіть їх до себе. Най мені тут не буде криків в корчмі!
Скубский. Ходім, ходім, панове господарі!
Я вам покажу всьо вимальоване в книжках, які там є хати, які збіжа, яка садовина, яка худоба, яка трава в хлопа висока. Хто хоче подивитн ся, прошу за мною! (іде до своєї комнати, а за ним мужики).
СЦЕНА X.
Мошко, Мошкова.
Мошко (затирає руки). А §іІ зезсіїеф'і! Я не гадав, що так добре ніде. Ґої лізуть, як мухи до меду. Гаврило вже дав десятку!
Мошкова. А де-ж тота десятка?
Мошко. Ну... д е ? Бег тузсЬигез взяв!
Мошкова. А 8сЬ1а§ зоН <1ісЬ ІгеіГеи! То ти даєш єму їсти, пити і ще він всі гроші заб и рає? Чому тобі зараз не дав твоє?
Мошко. Ти не розумієш §езсЬеіГі! При ґоях не можна ділити ся!
2 — дані замітки що-до чисто утілїтарної сторони
тої вистави.
Як відомо — пише автор — широко заго- лоїиена вистава плодів з відділу огородництва, садівництва і пасічництва відбуває ся тепер у Львові. Певно, що сї галузи господарства зай
мають мало не всі уми, позаяк людність Гали
ни складає ся з 80% суспільности рільничої, а відділи повисші се, можна сказати, побічні єї занятя — а проте і єї доходу.
Нужда Галичини, прославлена н. Щепанов- ским, виступає тут в повній наготі. Праця крає- вого товариства огородничо-пчільнича сходить мало не до зера.
Товариство зробило виставу, щоби немов зробити пописи своєї праці, та показало ся, що члени товариства з малими виїмками стоять на тім ступени розвою сих побічних галузин госпо
дарства, на якім стояли тому літ 10, 20, 25 а далеко може низше, — як перед цілою сот
кою літ.
Тверджу се виразно, бо перед 100 літ не було в нашім краю селяньского обійстя, де би не красували ся сади, в котрих дерева гнули ся від всякого рода штетин і дульок, а було се наслідком Йосифиньского патенту, після котрого ніякий жених сїльский не дійшов до вінця, доки не виказав ся 12-ма власною рукою на власнім огороді засадженими щепами.
ЄЛіи-б яке товариство схотіло тому 100 літ зробити виставу овочів, то з певностию закасу
вала би ся вистава нинішні »проґресси«, »бери<
і фіґи, а віск і мід не були би репрезентовані одним кружком воску и. Мартинкова і кількома фунтами меду кількох учителів.
Але перейдім до самої вистави. У першім иавільонї займає вистава огородництво штучно- цьвітне.Се мало нас обходить. Годівля полудневих цьвітів не належить до господарства, до ган- длевих спекуляцийних заводів. Цілий сей павільон запханий ріжними пальмами, беґонями, аґавами, а найменьше наших огородових цьвітів, годова
них по мійских і сїльских цьвітниках лю
бителями. Увагу глядача звертає лиш збірка цьвітів рож, позаяк сезон рож вже минув, і астрів.
Натомість дуже хороша і зі взгзядів нау
кових дуже цінна збірка шкідників так з відді
лу звірять, як птахів і насїкомих. Дуже хороше представлене сьвідчить о мозольній ираци і зами- лованю автора (п. Совкупа). Не лишень шкідни
ки але і в господарстві пожиточні суть пред
ставлені всі звірята, а комахи враз з нредставле- нєм їх розвою с. є. яєчок, гусениць, а також з шкодою або пожитком, який в господарстві приносять.
Здає ся, що не був би неумістний посту
лат до властий шкільних, щоби постарали ся, аби подібні збірки могли находити ся в кож-
Мошкова. Я розумію ^езсЬеДЬ! Він там бе
ре від них гроші, а ти ту тішиш ся, дурний! Чи ти знаєш, кілько він возьме?
Мошко. Му, ну, зсЬга] нузхі! Я вже буду ди- вити ся (підходить під двері).
Мошкова (відводить єго на середину). Коли інтерес іде добре, то з тим мишуресом згоди ся инакше. Що то значить тих мізерних два срібних від ґоя? Він бере цілу десятку! Най то
бі дасть пять срібних, або хоть чотири, а ні, то виторгуй на три.
Мошко. Назі КесЬІ! тілько та , зсЬгаз пузгі!
Я зроблю, що буде добре, (іде до дверий). Негг ЗкиЬзкі, Неп- ЗкиЬзкі! Прошу на мінутку...
Скубский (за сценою). Зараз, зараз!
Мошко. Тілько на одно слово!
СЦЕНА XI.
Мошко, Мошкова, Скубский.
Скубский. Що такого? Бо я не маю тепер часу, мушу там бути коло них!
Мошко Лишіть їх, най самі дивлять ся. Як ґоєви не договорювати, то він до образка набе
ре сам більшої охоти. Прошу на слово! (відхо
дять на другу сторону). Вам дав Гаврило десять срібних, а ви забрали всьо!
Скубский. Та чекайте, потому порахуємо ся! Я з грішми не втікаю!
Мошко. Я виджу, що я зле згодив ся. Мене коштує і нічліг і вікт... То для мене жаден ін
терес по два срібні за ґоя.
дій сїльскій школі, або щоби в читанках бодай була сеся наука докладно представлена, з обо- вязком учити дїтий сего дословно з книжки на память. Також хороша вистава насїня огородо- вини і иньших дїл заслугує на увагу.
Другий павільон має представляти пасіч
ництво. Тут нужда найгірша. Окрім оказів д-ра Цє- сєльского і меду та воску учителя Мартинкова, можна видїти ще кілька слоїків патоки кіль
кох виставцїв, в більшій части сїльских, як пр- Носса з Борткова, Шотурми з Білої, Урбана з Малехова, Гавранка, Михалевича, школи з Кро- тошина, Миляна з Беска, Янковского, Марков- ского і иньйіих. Переварів медових майже нема:
панєньский мід і дереняк д-ра Цєсєльского, тай тілько. Смаженини і консервів на меду цілко
вито нема.
З помежи знарядів пасїчничих бачили ми кілька так званих »козелків< або скрипок на рамки, з котрих анї одна не відповідає своїй цїли; машину до шитя соломяних улиїв, без пред- ставленя, як їх шиє ся; якусь буцім то на матку, кліточку, в котрій хиба ніхто матки не держав би, впрочім не відповідаючу своїй цїли; дальше дві не дуже мудрі медарки, якась фаєрка, бу
цім то па підкур, і величезна порцелянова люль
ка, яку давнїйше бачити було можна в зубах давнїйших фірманів у Винниках, або давних культуртреґерів, зайшлих до нас на кольонїзацию.
І Це більша нужда між виставою улиїв.
Анї дбалости в уложеню історичного погляду на розвій пасічництва, анї одного улия посту
пового! Кілька улиїв >славяньских«, які бачи- лисьмо на краєвій виставі львівскій ще в р.
1880! Анї одного улия системи Рамошиньского, котрі то улиї суть у декотрих ділєтантів дуже ви
соко цінені, анї навіть моделю улия нагородже
ного великою ..нагородою товариством пчіль- ничим в Бельгії кілька літ тому.
З улиїв занотувати хиба соломяний кру
глий улий незвісного нам виставця. Улий сей дуже добрий після осуду ирисутних там огляда
чів; є теплий, не дорогий, бо соломяний ці
лий, а дуже добре надає ся до зимівлі' пчіл на дворі. ІГюли в нїм зимуючі суть певні до весни, сли з голоду не обсиплять ся. Велика шкода, що не моглисьмо довідати ся про назвиско ви
ставця, а ще більша шкода, що виставець не виставив і машину до шитя таких улиїв.
Були і иньші улиї, буцім то поступові, але в самій річи лиш дорогі а непрактичні. На ува
гу заслугує улий п. Носса, учителя з Борт
кова. Є се улий обсервацийний, за шклом, на
даючий ся особливо для науки пасічництва для шкільної молодежи.
До поступу, хоч не до новостий — можна зачислити два кусні штучної вощини в одній салї — а машинка до єї роблена в другій. Але міг би був заряд хоч положити одно при дру-
Скубский. Така була згода!
Мошко. Що там згода? Ту не їде два, три, анї пять-десять, але ціле село хоче їхати. То всьо моя робота. Кілько я мусів наговорити ся з ґоями і як я то говорив! фі! фі! фі! А ви приїхали вже на готове. Я дав вам золотий ін
терес в руки!
Скубский. Як для мене інтерес, то і для вас: ви маєте від штуки!
Мошко. Для мене буде інтерес, як возьму по пять срібних від штуки!
Скубский. А що лишить ся для мене? Я маю сам пять риньских, а других пять мушу відсилати до аґенциї.
Мошко. Е, хто там знає, що ви відсилаєте!
Як їх везуть за дурно за море, то не потребу
ють і тої пятки!
Мошкова. А що ви ще з боку возьмете від ґоїв — хто то знає ?
Скубский. Що можу брати з боку? Те що з боку, то я вам вже дарую на патинки!
Мошкова. Ну, ну, то я би в золотих патин
ках ходила! Ви обіцяєте єму ліпшу землю або насїнє, або машини там в Америці, а дурний ґой дає рукавичного — ніби я того не знаю ?
Скубский. А ви того не рахуєте, що ви за
робите на їх ґрунтах?
Мошко. Які ґрунта? Хто з них має ґрунта?
То самі халупники. На що мені їх кучок? Що я з тим зроблю ?
Скубский. Чому? є між ними і добрі госпо-
гім, або бодай написати що то є і до чого слу
жить, бо займаючі ся пчільництвом, а не чи
таючі »Бартника«, не могли і додумати ся, що оно є!
Третин павільон, найкрасший і найбільше займаючий. Запах огородовини, змішаний з во- нею овочів, вже з далека потягає тебе до сего будинку. Счудуєш ся, коли побачиш великаньскі овочі саду і думав бись, що се з нашого краю!
Гарбуз з завбільшки млиньского каміня, сонїч- ник більший від звичайного решета, капуста як голова нашого селянина, але враз з капелюхом соломяним власного єго виробу. Морква, пе
трушка, каляфіори прехороші! Ба навіть і фіґи!
Але погляньмо, хто се виставляє! Се наша суспільна єрархия, вельможі краю або огород- никп-гандлярі, або досьвідні стациї і школи ого- родничі.
Но, се хиба у панів можливе — подумаєш, але чи є поступ у селянина ? Шукайте — а знай
дете! В самій річи знайдеш і селян виставцїв.
Як-жеж їх мало, як-жеж не доходять они з пло
дами дворів і шкіл!
Найзамітнїйша вистава відділу коломий- скогр. Тут і селяни хорошо списали ся: Василь і ГаврилоМикитюки, Конкольняк,Макущак, Тимо- фійчук, Іаклиньский. Они виказали, що садовина і огородовина може красно удати ся і на хлоп- скіи землі, але треба лиш проеьвітити і навчити темного селянина, а також подати єму і примір.
Аматора овочів може делєктувати вистава пань- ска, але чоловіка бажаючого добра краєви біль
ше втішить сей куток, в котрім поміщені окази селян. Є тут великий поступ і заразом сьвідоц- тво, що єсли-б всюди, так як в окрестности Ко
ломиї, занято ся ширенем замилованя до ого
родництва і садівництва між селянами,то земля наша живо покрилась би численними садами, родячими не кваснички і гнилиці, але овочами, котрі в красі і смаку не уступали би славним на цілу Европу тирольским плодам.
Окрім членів коломийского відділу виста
вили с в о ї продукти і иньші околиці. І так око
лиця Львова, а радше Дублян, де як відомо, заложена досьвідна огороднича стация і рільни
ча школа, до ширеня поступу наукою і роздї- люванєм доброго насїня та зразів ублагороднечіих дерев овочевих.
З приємностию можна нодивити ся на виставу Анастазиї Ґерчух зі Збоїск, Томи Милевича з Грибович і иньших виставцїв з Малехова, Гаїв та Чижикова.
Також хорошо представляє ся збірка ово
чів з околиці Буска, зібрана п. Стахевичем. За
нотувати треба також хорошу збірку огородо
вини господаря Василя Сеньова з села Хлопів.
і всіх відділах скрізь веде перед сїльске учительство. Є се хороший обяв. Школа в мно- і их місцях сповняє свою місию, яка їй поручс- дарі. Оттой — як він зве ся — Якимчук... ка
же, що має дванайцять моргів ґрунту!
Мошко і Мошкова. Ну, що? Він може хоче їхати ?
Скубский. Дуже допитує ся про все! Я пев
ний, що поїде!
Мошко Той насамперед! Він мусить їхати!
Робіть так, аби він поїхав. Ойойой, коби ви се зробили! Єго господарство зараз коло мого ла
ну. Як би я се купив, я був би другий дідич в селі, я мав би цілий фільварок!
Мошкова. Ло, 30! 8и&2е посЬ £ег Ден Бануїо Бег тизч аисії >уєз§!
Мошко. Ло, зо! Ту є ще такий перемудрий парубок! Данило він називає ся. Заберіть собі єго з моєї голови!
Мошкова. Він любить ся з донькою Яким- чука, то єго, буде легко взяти. Як они поїдуть то і він поїде з ними.
Скубский. Данило? Ага! Любить ся з донь
кою Якимчука? Ну, ну, вже я єго заберу.
Мошко (кланяє ся ярмуркою). А3 ууаз щуг як ви мені се зробите, то будете у мене їсти І пити, що схочете. Я вам нічого не порахую.
Скубский. А з таксою що буде? Я не мо
жу дати більше.
Мошко. Як ви мені се зробите, то най вже буде на вашім слові (Мошкова шарпає єго за рукав). Оаз Ді ше8сЬі8Єпе, уеисЬіаіві нузгі а 8е8сЬезД (до Скубского). Най вже буде по два риньских від штуки!
— З — на. Коли школа має чим похвалити ся, з пев-
ностию і в селї тім, в котрім находить ся така школа, знайшло би ся не одно, що зайшло зі школи в огород селянина. Честь такому учи
тельству, що не запізнає своєї задачи, а не ограничає своєї праці лиш на Оуквари і на »ро- ргадапет нгугагапіи зі$ чг і^гуки роїзкіш*. (Жаль нам лише, що того самого не міг автор сказати про наших сьвящеників, котрі яко практичні господарі, не повинні би ограничати ся тілько на свої церковні функциї і що найбільше — на голословну політику, але живучи між народом, могли-б вести перед У поступовім господарстві та своїм добрим приміром і наукою в тім на
прямі двигати єго з економічного упадку. Вед.) Одної річи брак великий кидаєсь в очи.
Комітет уряджуючий виставу забув на не мень
ше важну річ, а то на огородничо-садівничо- пасїчничу літературу. Література, се термометр сего тепла, яке находить ся у всякій науковій
ВІДОМОСТІ!. Прецінь вийшло вже оогато книжок і брошур, трактуючих о тих відділах рільництва, якими пописала ся вистава. Не велика она ще V Поляків, ще меньша у Русинів, але належало би прецінь показати і те, що є, яко один з го
ловних способів, якими ширить ся фахову умі- етність. Впрочім значіня фахової літератури і еї вистави не потреба нам підносити, чейже кождин знає єї вагу, але се і для авторів або накладчиків сих творів робить ся кривду. Де нам шукати відомості!, що такий або сякий твір вийшов друком? Я би гадав, що комітет по
винен був урядити не лиш виставу літератури, але навіть і продажу книжок і брошур, тракту
ючих о сих галузях рільництва, а ручу, що се було би ся оплатило.
Вистава отже вдала ся і не вдала: як ко
му. Ще одно бажав би я був побачити на ви
ставі. Радо був би я прочитав таку табличку статистичну: кілько в нашім краю находить ся товариств політичних — а кілько таких, котрі займають ся підношенєм добробиту селян, а далі був би я радо прочитав, кілько наші сей
ми і ниділи краєві і повітові видають гроша на театри, опери, ветеранів, синекури і памятники польских королів і писателїв — а кілько на під
пору ріжних галузий господарства? От досьпі- вайте собі решту, любі читателї!
А тепер рад би я знати, о скілько пові
тові виділи заняли ся аґітациєю між селянами, щоби схотіли звидїти виставу сю і кілько гро
ша на сю ціль видали всі повіти! І чи хоч би тисячну часть зробили они в користь сеї ви
стави з того, що зробили, щоби звабити «хлопа»
на обхід Міцкевичівских торжеств?! Ми знаємо, що ні. Ей панове, ви зле бавите ся! Хлопови ходить о житє, а ви єму баки забиваєте.
З того він їв би хліб і ви покушали би доброго і дешевого, а вам в голові дурне!
Ю. Варчин.
Скубский (дає єму 2 зр.). Се маєте за Гав
рила Когута.
Мошко (хухає на гроші). Дай Боже £І1, "е- асЬеіЛ з еміґрациї! На нічонтик! (ховає гроші).
СЦЕНА ПОСЛЇДНА.
Ті самі- Якимчук, опісля решта селян.
Якимчук (виходить з фотоґрафією в руках), найліпше сподобала ся отся сторона. Чи на би тамки завести господарство?
Скубский (дуже приязно) А для кого-ж се?
Ґ1Я нас людоньки добрі! Тілько виберіть со- е хочете і кілько хочете.
Якимчук. То Я би отеє вибрав. Тут видно і ІЯ добра і лїс недалеко і о-г річка є — вся-
шгода... „
Скубский. Добре, най собі запишу (витягає Ікимчук. Але вже напевно, паноньку, то , за те ще окремо дам другу десятку.
Скубский. Дякую красно! Я се вже зроблю но. От видите, тут є нумер (показує на ютну сторону образа). Я тілько той нумер іу коло вяпіого імени і вже тота земля Ікимчук. Але, коби ви потому не записали го другого того ну меру!
ВІСТИ політичні.
З Відня пишуть нам під днем 1. жовтня.
Про причину у с т у п л е н я д-р а Б е р н р а й - т е р а з кабінету заговорила праса австриііска всіляко. Дійсної причини однакож доси не по
дано. Причини нині подані ,'покажуть ся завтра хибні. О скілько несуть ся вісти в посольских кругах, то годі припускати, щоби причиною уступленя була яка-небудь діференция межи д-ром Бернрайтером а ґр. Туном. Ґр. Тун хоче для парламентарної більшости позискати клюб нїмецкої шляхти, а др. Бернрайтер вийшов же з того клюбу. Німецка шляхта рішилась при
ступити до розправ над угорскою угодою уста
ми Швеґля, а чейже і др. Бернрайтер яко член кабінету змагав до того тим більше, що як-раз заступав в своїм ресортї торговельні інтереси Австриї. Толкувати уступленє д-ра Бернрайтера можна би хиба тим, що ґр. Тун в послїдній сво
їй інавґурацийній річи (ЗО. вересня) зазначив виразнїйше, що він с т о ї т ь при п а р л а м е н т а р н ій б іл ь ш о с т и , а радше що він і парла
ментарна більшість бажають взяти ся за пози
тивну роботу. Час прояснить на певно дійсну причину дімісиї Бернрайтера. Поки що досаду
ють ся тут, що ґр. Бернрайтер упав жертвою п і д п о л ь н о ї ін т р и ґ и в л а с н и х , с в о їх лю- д и й, с. є. нїмецкої шляхти, посеред котрої на
ходять ся аспіранти на. сю посаду. Дехто знає навіть сказати, що ямку під Бернрайтером викопав ґр. Штірк, дуже амбітна хоч і дуже несимпатична личність, аспірант на портфель міністра торговлї. Може також бути, що др Бернрайтер не чув ся на силах, боронити угоди угорскої, такої, якою она зложила ся, хоч з дру
гої сторони він-же брав участь в переговорах з Угорщиною. Все те однакож суть ще здогади, нотрі треба принимати з резервою. Хто стане наслїдником д-ра Бернрайтера? — і се питане стоїть ще отверте. Припускають, що на разї обійме сей портфель якийсь шеф міністерства торговлї і то хвилево, щоби уступити відтак місце д-рови Мілєвскому, професоровії політичної економії університету краківского і послови дер
жавної ради.
В понеділок відбуде ся засїданє «Союза»
Два днї парламентарної фериї з ужили послі рускі, словіньскі і хорватскі на те, щоби в тїс нїйших кружках нарадитись над тим, які посту ляти належало би предложити иравительстві і зажадати їх виконана? По уложеню постуля тів і списаню меморандів »Союз« вишле делє ґатів своїх до правительства на переговори. Де лєґати ті здадуть відтак справу з свого носодь ства до ґр. І уна клюбови, а потім аж буд<
клюб дебатувати над питанєм, яке становище має заняти супроти правительства.
Скубский. І на те є рада: возьміть той образ до себе. Видите, тепер я вже не маю анї того образу, ані того нумеру, — то вам вже ніхто не відбере вашої землі. (Якимчук складає з по
вагою образ і витягає дві десятки; підчас того входить решта мужиків на сцену).
Сень. А ви вже куме платите? Та порадьмо ся якось... я би також теє...
Скубский (дуже чемно). А яка-ж ту рада, людонькове добрі ? Хто хоче добре жити і вірно служити нашому ясному панови, той най їде до нового краю! (бере від Якимчука гроші).
Сень. Ба як? то вже треба дві десятки | платити ?
Скубский. Я не жадаю від нікого більше, як одну десятку! Хиба, що чия ласка для мене осібно... (Селяни переморгують ся і завидно дивлять ся на Якимчука.)
Сень. Я тепер на маю грошин, хотьби хо
тів дати. Хиба пожичите мені Мошку, що?
Мошко. А хто віддасть, як ви поїдете ? Сень. Та зараз не їду! Буду продавати ґаз
дівство, то віддам.
Мошко. А чи я буду знати, коли ви про- дасьте. На десятку я не буду інтабулювати ся.
Скубский. Можете пожичити, пане Мошку!
За Дон Сімеонїя я ручу.
Н О В И Н К II.
— Іспит зрілости в нїмецкій ґімназиї у Льво
ві відбув ся дня ЗО. вересня с. р- під про
водом краєвого інспектора Ґермана. Зголосило ся 10 абітуриєнтів з поправками а чотири пу- бличні і один екстернист з цілого іспиту. З Русинів видержали іспит: Ярослав Вінцковский, Роман Зарицкий, Іван Любчак і Никола Мри- глодович. Один жид провалив ся.
— До рускої ґімназиї в Перемишли записало ся сего року шість жидів. Факт се, будь що будь, відрадний. Галичина, се край корінно рус- кий. Наколи-ж відбуває ся в нїм асіміляция за- захожих і приблуканих елементів, то чому як раз в користь Поляків, котрі таки суть у нас нічим иньшим як — захожими! Нас більше тут, отже ми повинні рішати в таких справах.
Жаль лише, що жиди в руских ґімназиях бу
вають меньше терпимі, як в польских, а то вже давно асіміляция жидів була-б приняла иньший напрям.
— Бурштиньскі розрухи дочекали ся кінця.
Дня 28. вересня с. р. закінчила ся перед трибу
налом окружного суду в Бережанах розправа, що тревала три дни, хотяй покликано до неї звиж 60 сьвідків. Трибунал засудив: Вольфа Ґльоцера на 5 місяців, Мошка Ґльоцера на 4 місяці, Бериша Шлєзінґера на 2 .місяці, відтак Івана Голубовского на 6 місяців, Йосифа Гливу на 3 місяці, Івана Табуровского, Казиміра Охен- довского, Івана Яблоньского, Дмитра Гриня по 6 тижднїв, Стефана Беднарского, Івана Бабі- йовского, Івана Крепкого по 4 тижднї, Стефана Крайковского і Михайла Хованця по 3 тижднї, Семка Рибака на два місяці. Увільнено Николу Кохана, Микиту ІІиша і Микиту Дякова.
— Де народовці' ? В середу 5-го жовтня с. р.
перед полуднем відбуде ся в Коломиї в рату- шевій сали о к р у ж н е в іч е виборців з У-ої куриї округа Городенка-Снятин-Косів-Коломия- Надвірна-Богородчани. День перед вічем т. є.
4-го жовтня вечером відбуде ся в комнатах ко- ломийскої «Читальні» нарада в цїли обсудженя зголошених кандидатур. — В суботу 8-го жов
тня відбуде ся п о в і т о в е в і ч е в селі Балин- цях, в судовім повіті Гвоздець. — Як ми вже зазначили, цілу виборчу акцию в тім окрузі взяли в свої руки москвофіли під командою за
гально звісного (з рублехватства) кацапского матадора д-ра Дудикевича. Де-ж діли ся наро
довці? Не вже-ж славетна консолідація так їх скріпила, що вже не мають сили виступити бо
дай поруч москвофілів? Се мабуть наслідок то
го тяжкого удару в лице цілій народовецкій партиї, який она одержала від кацапів на збо
рах общества Качковского» в Самборі. Бідо
лашні поховали ся по кутах. Не даром то мо
сквофіли заходять ся всякими способами, щоби
>не восколебати так дуже для них пожеланную солидарность руских вартий». (Допись о. Калу- жняцкого в «ДІІЛ-Ї»).
— Против д-а Івана Франка відбуде ся] нині в понеділок в тернопільскім суді повітовім кар
на розправа за тілесне ушкоджене селянина з Верезовицї великої, Михайла Підгайного, на передвиборчих зборах в Тернополя в місяци червні! с.р. Підгайний мав сказати, що він (др.
Франко) гірш жида, бо говорить против віри та
ке, що й жид не сьмів би щось подібного ска
зати, і що жиди длятого так за д-ром Франком розпинають ся, щоби єго вибрати послом. Др.
Франко, роз’ярений тим, ударив Підгайного в ли
це, що той заляв ся кровю. В додатку приклон- Мошко. Ну, як пан ручить, то я безпечний.
Як би не віддав, то затримаєте шіфкарту (іде до ляди і витягає гроші).
Грицько. То і мені пожичте, Мошку, на шіф
карту.
Мошко. Ти свиньске ухо, ти! Що ти перше виговорював на жида, а тепер знов лізеш до жида ?
Грицько. Бо ви на то жид!
Василь. Тай я, паноньку, дав би на шіф
карту, але тепер трудний час, нема гроший!
Всі. Тай я би дав! тай я би дав!
Скубский- Добре, мої люденькове, то я вам підожду. За три дни я висилаю гроші до аґен- циї: до того часу пожичте, або продайте що, абисьте мали. А тепер я запишу собі тих, що поїдуть.
Всі (пхають ся один наперед другого). Мене пишіть; мене пишіть; паноньку, пишіть мене.
Гаврило. Тілько того Гикала не пишіть!
Конець І. акту.
Дальше буде.
