Ч. 16. Львів, Середа дня 21 січня (2 лютого) 1898. Річник II.
Передплата
■а «РУЄ4АНА»
в Аветриї:
* ціажн рів . . . 12 р. аж.
ж вів рову . . . в р. ав.
в чверть рову . . 8 р. аа.
. . . 1 р. ав.
Оа ПкААААААІ АМВ *Г р Л Ц е И І Д О Ю а
. . 20 рублів або 40 франків реву . 10 рублів
вбе ЗО франків чвеле ве 8 вр. ав.
_ ... і; . ■
’ Вжрвеш мв очв і душу ив вирвеш: а ве вовьмаш милоств і віри не воаьмеш,
• о руске ми сарде і віра руска.< — 3 Р у с л а в о в ж х псальмі» М. Шашкевича.
---— --- — . .
Вахадвть у Львові що дна
врш неділь і руских сьвят В РОД. 6-ій поподудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 уд. Копернїка. — Експедиция місцева в Агешіаї Л яндо»'ког\
в пасажі ілв^маьд .
Рукописи вверт-а^ „я лише | на попереднє застережене. —- | Реклямациї неопечатані вільні І від порта. — Оголошена зви.
чайні приймають ся по; ціні 10 кр. від стрічки, а г -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
І .. Ч ? К .. і Є 1 ?
і.1 і
V М І ' . - І, .... з . „ 1 ? ’-'СС'}
Чи се щирі просьвітителї руского народу?
( З нагоди загальних зборів „Просьвіти?).
(+■) Ми вже нераз вказували на те,
іякими
то поганими способами, клеветами, перекручуваним фактів, підсовуваним не
можливих думок і замірів та видумками воюють наші оиозицийні дневники всякої масти против нелюбих їм «новокурсників».
Партийна пристрасть посунена тут до без
прикладної у иньшпх народів загорілоєтй, ненависти і злоби. Прояви се неперечно вельми хоробливі посеред рускої інтелїґен
циї, котрої у нас так мало видно при на
родній роботі, де кожда хоч трохи щира і спосібна до роботи сила мусить і повинна бути цінною. Таким отже способом розби
ваємо наші сили на атоми, а відома з при
роди річ, що хоч би дві лише супротивні сиди зносять ся зовсім. Колиж такі проя
ви партийної ненависти і злоби вельми шкідні і сумні посеред інтелїґенциї, то тим сумнїйше оно, коли се вносить ся в маси народу, що ще не уміє добре розрізнити і оцінити відносин.
Поганьский сьвіт мав свої ідеали і окремі розуміня про патріотизм. Ганїбаля, що у престола присягав богам ненависть до Римлян, виставлюнано в старинности взірцем патріотизму. Однак супроти науки божественного Снасителн, що умираючи на хресті ради спасеня людского роду, молив ся за ворогів своїх і прощав їм, старинне розумінє патріотизму стало вже полишеним становищем. І справді, як можна на нена
висти, котра є виразом неґациї, опирати щось додатного, а сим мусить бути патріо
тизм?!
На жаль в у нас навіть часописи, ви
давані ніби то для просьвіти народу, котрі поклали собі очинидно задачию сіяти між народом ненависть, розогвювати пристрасти і найнизші інстинкта, в тій мабуть думці, що они розбуджують сьвідомість і патріо
тизм тих мас народних. До таких часопи- сий належить «Русскоє Слово», котре всїми неможливими способами силкує ся в очех народу сплюгавити змаганя тих послів руских, котрі не належать до москвофіль- скої консолїдациї. Так між иньшим недавно писало »Русское Слово», що п. Барвінь- ский іде зовсім під лад панам, позаяк »они дають єму на різні н і б и т о р у с к і цї- л и с у б в е н ц и ї » і т. д. Очивидно все, що робить н а у к о в е т о в а р и с т в о ім.
НІ е в ч е н к а , П р о с ь в і т а , всякі бурси і т. п. інституциї, для котрих п. Барвінь- ский виєднує у сойму краєвого або в мі
ністерстві субвенциї, е н очах «Русского Слона» н іб и р у с к і цїли, бо все те не є водою на млин москвофілів. Алеж з того всего складає ся публично рахунки і п.
Барвіньскому не припало з сих субвенций ні крейцара!
Але ще дальше в завзятю і ненависти та перекручуваню подій, в підсовуваню за
мірів і поглядів пішла редакция «Свободи».
Що-ж се є та «Свобода»? Се нїчо иньше як консолїдация покійної »Батькбвщини«
(орґану батька консолїдациї), котра обтя- жала дефіцитами друкарню тов. Шевченка, і «Читальні», до котрої «Просьвіта» щоріч
но докладала пару соток. Позаяк «Батькбв-
Наукова діяльність Товариства ім. Шевченка в 1896 і 1897 р.
В попереднім огляді дано погляд на почат
ий наукової роботи Товариства і ту мету, яку собі оно ставило в сій роботі. Сю мету: стати осередком наукової роботи на своєпародній мо
ві, особливо в галузях безпосередно звязаних з нашим краєм і народом, скупити коло себе як найширший круг наукових робітників, вірних народним інтересам, орґанїзовати наукову робо
ту й у тій орґаиїзациї виховувати нових робіт
ників, нові наукові кадри — сю мету, розвива
ло Товариство далі протягом сих двох років е- нерґічно й успішно, не вважаючи на тяжкі пе
репони, які стрічало на своїй дорозї.
Сими перепонами передовсім були загаль
ні обставини, в яких живе наш нарід і мусить робити свою культурну роботу, обставини добре звісні, щоб на них довго спинятись. На Укра- їнї-Руси австрийскій Товариство наше не нахо
дило опертя в народній вясшій школі, що в нор
мальних обставинах мала би становити таке о- пертв; тутешня суспільність позбавлена власти
во ввяких засобів і способів, що дають людям можливість приготовлятись до наукової роботи й єї віддаватись, і наукова робота на своєна- роднім ґрунті стає актом патріотизму, певного пожертвованя. На росийскій Україні наукова ро
бота на рідній мові проскрибована цілком, стає ще в більшій мірі актом цивільної відваги, і се відстрашає від сеї роботи громаду, з невелики
ми виїмками, що варті тим більшого призна
910 . С Й Є О ІІС ІВ О ї » 8 Щ пЬо іНЬСЛ і : - ,
щица« це могла дальше і стісувати, сконсо
лідувала ся з..»Чцдадьііццз«пприбрали собі милозвучне імя. »Свобода С і побирають ні
бито за економічну ча^дь (гесіе покриване недобору за політичну,дасть) від товариства
»Просьвіта« 500 р. різної підмоги, як се можна побачити в річнім снравозданю се- гож товариства. Хто хоч кілька чисел сеї ніби «Свободи* переглянув, міг упевнити ся, що се Іиеиз а поп .Іисепсіо, що се нан- поганійший пасквіль, в котрім подає ся на
родним масам запранлй*|- отруєю ненави
сти і злоби корм а ікфекручунанєм подій вводить ся сей нарід блуд, подає ся єму зовсім неправдиві інформація' про справи політичні. Недавно виступила «Свобода»
против адреси до Монарха, ухваленої га- лицким соймом в статі п. з. «Вбдбудованє Польщи * і з повиривацих і по своєму по- стулюваних речень, ко,трим підсуває свої нечувані поясненії, старає ся доказати, що ся адреса змагає до відбудована Польщі!
Кійпга Іепеаііз ашісі, 0о так дійсно напи
сано!
Вже то крутійством не аби яким ви
значає сц редакция «Свободи» і нічого дивного, що такі інтенциї виснувала; з а- дреси. їа-ж з слів сьв. Письма можна ви
снувати Бог зна які єреси і недорічнос.ти, наколи хто схоче ті слова виривати і по своєму складати. В сьв. Письмі сказано:
«і иіед Юда і удави ся» — а в тім же сьв. Письмі також стоїть: «Іди і твори та- кожде». Отеє подібну щтерпретацию дала
«Свобода» сеймовій адресі і виснувала з неї «відбудоване Польщі». І такою то стра
вою, такою отруєю кормить ся нарід за гроші складані на жертвеннику «Просьвіти».
Чи так роблять щирі просьвітителї народу?!
Схаменїть ся, будьте люде!
на.. Наукові видана нашого Товариства і доси зістаїоть ся в катеґориї «абсолютно забороне
них* в Росиї (удалось тільки здобути для них свобідний пропуск в бібліотеки університетів), і сї абсурдні заборони перерізують і далі но жи
вому тілу наш край, ослаблюючи обидві єго половини і служачи одною з головних перепон науковій як і в загалі культурній роботі'. Наслід
ком сього наукова робота Товариства засудже
на була на бориканє в тяжких краєвих обстави
нах з дуже слабою номочию з иньїпих країв, що позбавлені навіть можливости такої роботи, навіть таких огнищ науки в народній мові, яким стало в нашім краю Товариство. А в краю зно
ву тяжка національна боротьба забирала масу сил, відсовувала на другий плян культурну ро
боту з огляду на політичні задачі. Таким чи
ном і в нашім товаристві она була привела на
віть до острої кризи в кінци 1896 р., коли на карту поставлена була вся наукова робота й еа- ме, можна сказати, навіть істнованє Товариства.
Але в тім памятнім моменті більшість членів його дала доказ, як цінять они наукову діяль
ність, котру останними часами розвинуло Това
риство і з тяжкої кризи Товариство вийшло ще більш зміцнене, ще більш певне своєї культур
ної адісиї, ще з висіле піднесеним прапором на
уки, на сором всім, хто вперед вже поспішив ся відправити похорон по єго науковій роботі й самому єго істнованю.
Далі великою перепоною були убогі ма- терияльні засоби Товариства і їх цілковита не
певність. Надїї, висловлені в попереднім огляді, що успіхи наукової діяльності! Товариства бу
дуть оцінені в правительственних кругах, не справдили ся. Товариство зісталось і доси при тійже мінімальній сумі мінїстерияльних і кра
євих запомог — 4500 зр., що й тепер не вста
влені в буджет, ухвалюють ся на ново що року й не мають через те ніякої певности па буду- ще; се, розуміє ся, робить незвичайні трудносте для розвою наукової роботи. Товариство покри
вало решту видатків на наукові видавництва з доходів друкарні' і жертв патріотів, що розуміє ся , не мали в собі теж нічого певного.
Минулого року (1897) завязав ся комітет до збираня складок на резервовий академичний фонд Товариства. Сей фонд мав би служити забезпеченєм наукових видавництв Товариства на тяжку годину, а в будучности — дотациєю україньско-рускої Академії наук, яко тієї інсти
туциї, що мала би виродити ся з нашого Товариства, як ; результат його теперішної наукової роботи. З відозвами комітет звер
нув ся до суспільносте на росийскій Укра
їні, як до заможнїйшої. Та й тут показали ся наслідки браку свобідних зносин, браку виміни гадок та сильної несьвідомости між двома ча
стинами нашого краю: загранична суспільність хоч відозвалась, але не так як можна було-б по нїй сподіватись: протягом півроку вплинуло около 1900 зр. Та в усякім разі наша задача прийти з часом до україньско-рускої академії стоїть міцно, і надії' наші зростають в міру роз
вою наукової роботи нашого Товариства, се-б то того, що дає нам моральне право допевняти ся сієї інституциї.
Наукова діяльність, як і в попередних ро
ках, виявлялась в роботі секций та комісий і
в наукових видавництвах. Діяльність секций та
комісий мала тойже характер більш-менш як і
давнїйше. Секциї в переважній мірі були як і
давнїйше, переходовою інстанциею для праць
призначених до друку в виданих Товариства, що
— 2 —
в переважній більшости і були в них уміщені або призначені до уміщеня; коли виключити кілька тимчасових комунїкатів, то число неумі- щених рефератів зведеть ся до дуже малого числа (яких 4—-5 на 89 рефератів).
Далі можна сконстатувати втішний факт, що число рефератів зросло, не втративши дав- нїйших придбано ряд нових робітників: всього виступило 44 авторів з 89 рефератами або ко- мунїкатами, з них місцевих 20, решта замісцеві (між ними 8 заграничних) (1895 р. було 38 ре
фератів, що належали 18 референтам). З осо
бливою утіхою треба піднести, що в останних тих роках цілим рядом виступили з самостій
ними працями робітники, виховані в значній ча
сти самим Товариством, в ріжних галузях на
уки; деякі з праць сих молодих робітників були зауважені і прихильно оцінені сторонною кри
тикою, що піднесла і найважнїйше в сій справі
— добру школу сих молодих письменників. Вла
сне доброю пропедевтикою для самостійної на
укової роботи показала ся організована від кількох років при секциях Товариства система
тична бібліографія. Она й далі вела ся на за- сїданях секций і на осібних сходинах участпи- ків в льокали Товариства. Крім того на засї- данях секций ставили ся й обговорювали про
екти нових праць і публїкаций, а природнича секция не спускала з ока многоважну справу термінольоГії, що вимагав особливої уваги на
ших природників.
Дві справи, до котрих забрало ся товари
ство в сих останних роках, мають важне зна- чіне для розвото наукової роботи. Одна — се удїлюване стииендий і грошевих запомог, то титулом вперед виплаченого гонорари, то запо
мог у властивім значіню, для уможливленя на
укових студий і специяльних дослідів, екскурсий і т. и. Піднести годить ся, що в наших обста
винах навіть та сама по собі невелика сума, яка в сих двох роках могла бути уділена при убогих засобах Товариства, мала велике значінє при повнім браку якихось фондів на сі цїли в нашім краю і зробила чималу прислугу науко
вій роботі. Можна тільки пожадати, щоби То
вариство могло на се мати більші фонди в бу- дучности.
Друга справа — се бібліотека Товариства.
Бібліотечна справа стоїть у нас взагалі дуже лихо. На цілій нашій териториї від Сяна до Кубані нема ні одної бібліотеки, що мала-б до
бре зібрані і хоч більш-менш повні колекциї всього того, що належить до нашого народу й єго териториї (Іікгаіпіса). Про самий Львів і взагалі австрийску Україну-Русь нема що й ка
зати: часом найєлємептарнїйших публїкаций що до україньскої істориї, істориї літератури, етно
графії не можна добути. При такім неможли
вім стані бібліотечної справи для Товариства стає річию доконче потрібного заходитись коло своєї власної бібліотеки. Та і тут, як і в усім иньшім, все опирає ся на ту-ж саму обставину — брак гроша. В усякім разі Товариство зробило початки, які могло в теперішнім своїм стані зробити. Обміном з ріжними заграничними на
уковими інституциями добуто значне число цінних видань, а також в дарі прийшли деякі приватні збірки. Нарешті в останнім році То
вариство видало й певну (виравдї невелику, коло 200 зр.) суму на закупно книжок, а від осени приняла осібного урядника до проваджена бі
бліотеки, д. М. Павлика, чоловіка щиро відда
ного інтересам порученої ему інституциї, і від
крила при бібліотеці читальню, щоденно від 2.
до 4. год. (крім сьвят і літних вакаций). Ском- плєтованє найважнїйшого в сфері україньско- рускої літератури, істориї з помічними науками, материялів для порівнавчого фолькльору, перед
плата важнїйщих наукових часописий (з тих, що Товариство не дістає в обмін) — то пекучі потреби; як найскорше задовольнене їх доконче потрібне для дальшого розвою наукової роботи.
Переходячи до наукових публїкаций, мо
жемо в сій сфері сконстатувати дальший і не
впинний розвій. Перше місце тут своїм обся
гом як і попереду займали «Записки* Товари
ства. Заміри, висловлені в попередній записці, були в значній мірі переведені в житє протягом сих двох років: 1895 р. они почали виходити правильно що три місяці, від 1895 р. стали ви
ходити по шість книжок на рік, що два місяці, в попередній величині. З заснованем осібного
• Збірника математично-природописно-лїкарскої секциї* в 1897 р. в «Записках* зістались статі з круга наук історичних, фільольоґічних і су
спільно-політичних (правничі розвідки мають свою «Часописи правничу*). Тим осягнена біль
ша одностайність в змісті «Записок*. В 1898 р., огляди наукової літератури будуть розширені і на загально-історичну літературу; тим редакция робить ще крок в своїм замірі — дати в «За
писках* наукову часописе, що своїх читачів держала-б в курсі сучасної науки, передовсім в справах безносередно звязаних з Україною, але також і загальної науки.
«Часописи правнича*, зреформована 1896 р.
з трохмісячника на річник, присьвячений. ви
ключно науковим працям .під назвою: «Часописи правнича, розвідки правничі секциї історично- фільозофічної Наукового Товариства імени Шев
ченка*, вийшла двома річниками (VI. і VII.), по 10—12 арк. друку, під редакциєю попереднього свого редактора д-ра К. Левицького,' в них умі
щено 9 розвідок і бібліографічні звістки. Крім того Товариство причинило ся запомогою в .300 злр. і певними друкарняними вигодами до ви- даня просторого курса цивільного австрийского права пок. Ол. Огоновского (в 2 томах) і умо
жливило тим се видане.
1897 р. виділом і секциями принято плян осібних збірників історнчно-фільозофічної і фі
льольоґічної секций, призначених для більших статий і материялів, они почнуть виходити 1898 р. (Збірник фільольоґічної секциї вже дру
кує ся і вийде з початком 1898 р.).
Заснована 1895 р. археографічна комісия провадила свою роботу далі; протягом 1896—7 р. вона мала 5 засідань (1896 р.-*-З, 1897 — 2).
1896 р. видала она І том Памяток україньскої мови й літератури, що містив старозавітні апо- кріфи, зібрані д-ром Франком, з єго вступною розвідкою (коло 29 арк. друку), 1897 р. — II том Жерел до істориї Укриїни-Руси, люстрациї ко- ролївіцин в землях Перемишльскій і Сяноцкій, під редакциєю М. Грушевского, з єго вступною розвідкою про економічний стан селян в Пере- мишльскім старостві в серед. XVI в. (коло 23 арк. друку). Розпочато друк VI т. Жерел, при- сьвяченого актам з,часів Хмельниччини, II т.
Памяток (новозавітні апокріфи), приготовлено копії материялів для дальших томів люстра ций і для збірника драматичної літератури XVII—XVIII в.
Наплив етнографічних материялів і розвій роботи на тім полі ставить на чергу утворене осібної етнографічної комісиї. Заснований 1895 р.
Етнографічний збірник вийшов двома томами (11 і 15 арк.). Але по тоиу на рік — сього рі
шучо за мало в порівнаню з нагромадженим материялом. В 1897 р. принято проект д. Вовка
— утворити осібну публїкацию для етнольоґіч- них материялів, що мали-б виходити під єго редакциєю: перший том розпочався друком, але не встиг вийти до кінця року. Крім того виділ постановив помножити й число томів етногра
фічного збірника, що за вилученєм етнольо- ґічних материялів, містив бо на далі фолькльор- ні. Технїчпі причини не дали одначе можли- вости ще сего року видати замість одного два томи Етнографічного збірника, вийшов лише один, але більший обсягом. Том II Етнографіч
ного здірника містить дві збірки фолькльорних материялів і одну описову студию; том III — першу частину фолькльорних материялів з Угор
скої Руси, зібраних молодим нашим етнографом, В. Гнатюком, що відбув кілька - екскурсий на Угорску Русь за запомогою Товариства з визнач
ним успіхом; сподіємо ся, еї нові й інтересні материяли, зібрані на майже непорунщній етно
графами териториї, будуть з особливою утіхою повитані в етнографічній літературі, що з гіри- знанєм занотовала вихід перших двох томів Збірника. На дальші томи приготовлено цілий ряд збірок: дальші материяли з Угорскої Руси фолькльорні .материяли з Брідщини, Стрийщини, Городецкого повіту, галицкого Поділя з Бачви на Угорщині' і ин. З особливою утіхою мусимо піднести, що жалі про брак сил для оброблена етнографічних материялів усувають ся: і тут виступають молоді сили, нідховані нашим То- риством.
Нове видавництво «Збірник математично- природописно-лїкарскої секциї*, засноване 1897 р., вийшло протягом сего року аж двома кйиж-
ками, по 9у-10 аркушів і в сей початок виразно показав скептикам можливість і у нас такого специяльного видавництва. В двох перших книж
ках Збірника уміщено 17 статей, з того мате
матичних 3, природничих 5, лїкарских 6. Редак- цию вели фроф. І. Верхратский і В. Левицкий (в Тернополи). Крім того видана була 1897 р.
принята попередним виділом до виЦаня Єомато- льоґія проф. Верхратского, що зробить свою прислугу нашій науці на полі термінольоГії.
Перенята на себе від чотирих років Т —ом
«Руска історична бібліотека* вийшла двома то
мами, потому на рік — XVIII і Х)Х (коле 19 арк. том); в них уміщено було: докінчене Мазе
пи Костомарова, С.тудиї Антоновича про останні часи козаччини на правім боці Дніпра і гайда
мацтво, Єфименкової — про оден типовий роз
рух XVIII в. в лівобічній Україні, та передруко
вані розвідки покійного голови нашого Товари
ства Ю. Целевича ■ — про галицких опришків.
Почавши від XVIII т. переклади в Руск. істо.р.
бібл'. подають ся повні, з усім науковим апара
том, щоб могли заступити вповні оригінали. На XX том призначено монографію про Коліївщи
ну — Як Шульгина, яко Доповнене виданих в XIX т. розвідок.
Протягом двох послїдних років взяло у- часть в наукових видавництвах Товариства 80 осіб (між ними дві жінки), з них 29 загра
ничних.
Круг зносин нашого Товариства з науко
вими інституциями і видавництвами своїми й чужими дуже значно розширив ся-протягом сих двох років. Тепер оно має обміну публїкаций з якими 00-мй інституциями і видавництвами;
розуміє ся се головно словяньскі інституциї;
з поміж тих славяньских країв, не кажучи за росийсйу Україну, з Товариством стоять у зно
синах особливо численні інституциї в Росиї й Чехії; можна сказати, що веї значнїйіпі інститу
циї, принаймні значна більпіїсть тих стоїть вже у зносинах з нашим Товариством.
Зсумувавши все те з повним вдоволенєм можемо ми оглядатись на наукову діяльність Товариства в сих двох роках. Не змарновано часу, не заведено надій, зроблено чимало, як на наші обставини ■ — навіть і дуже. Тож тим більше заохоти до дальшої невсипущої, інтен- зивної праці на тім так мало обробленім полі нашої культури, з вірою в плодотворність тієї праці, в переконаню єї глубокого значіня для піддвигненя нашого народа.
Вісти політичні.
Теперішні конференції міністрів обох по
ловин держави мають на цїли порозуміне що до висоти квоти і як найскоршого знесеня обо
роту млива. Австрийске правительство бажає, щоби угорске правительство без вибору де- путаций квотових удецидувало висоту кво
ти. Домаганю сему не хоче вдоволити угор
ске правительство, бо уважає себе неунрав- неним до установлювана квоти у власнім обсязі дїланя. На знесене млива угорске правительство згодило би ся, наколи Австрия звільнить угор- скі папери публичні від свого податку рентово- го. Наради в неділю початі продовжували ся і слідуючого дня.
В правительственних кругах надїють ся що нові розпорядженя язикові будуть мати до
брі наслідки. Не вдоволять они цілковито Нім
ців, але й не відтрутять Чехів від правитель- ства. Більша часте Німців повинна опустити та- бор обструкціоністів і уможливити нормальний хід парламентарної роботи. Тою надією потішає ся правительство мимо лїтомерицких ухвал сту
дентів і зсолїдаризованя ся з ними загального віча Німців. Правительство не много робить собі з тих ухвал, бо уважає, що они з тяжкою бідою' були перефорсовані тілько радикальними посла
ми нїмецкими. Всі пропозициї того віча стануть безпредметовими, бо правительство давно ріши
ло знести заборону ношеня відзнак зараз з кін
цем соймової еесиї, а в додатку правительство має вісти, що віденьский університет не прилу
чить ся до страйку. Щоби не дразнити праских студентів, правительство не буде замикати вис
ілих заведень наукових в Празі, але позволить їм забавити ся в страйки аж до часу відклика
на заборони ношеня відзнак.
Вгче в Лїтпмерицях, резолюциї котрого ми
вже вчера подали, мало слідуючий хід нарад Дня ЗО. січня прибули студенти з поважним числом професорів. Студентів і професорів по*
витав посадник Функе іменем міста. По по- лудни, о третій годині' розпочали ся наради.
Предсїдателем вибрано Функого. В довшій про
мові говорив він про кривди нїмецкої народно- сти і студентів в Чехії. Цїлию з’їзду — говорив бесідник — є обдумане средств для охорони по- сїлости нїмецкої (в Чехії), котра мусить позіста- ти на віки нїмецкою. Віче мусить також приза- думати ся, чи Німці можуть і дальше уважати Прагу за столицю краю. По Функім нромавляв Ульбріх, ректор політехніки, підносячи солідар
ність професорів з студентами. Студенти з цї- сарства нїмецкого вислали також свого пред- ставителя, Гетша з Липска, котрий запевнив, що єго товариші подають братню руку нїмецким студентам в Чехії. Відтак домагало ся двох сту
дентів, щоби Нїмецкі університети і прочі висші заведеня перенесено до иньших міст в округах чисто нїмецких, почім нринято відому резо- люцию.
Другою точкою нарад була заборона но
шена відзнак. Референт, студент Кунґе, про
мовляв за страйком всіх нїмецких студентів, доки не буде відкликана заборона.
ІІроф. Рабль радив застановити ся, чи страйковане вийде в користь нїмецкого універ
ситету і техніки в Празі. Після єго думки на
лежало би переділе поставити правительству ультіматум в тім дусі, що студенти будуть уча
щати на виклади, сли правительство з хвилею відроченя сойму відкличе заборону ношеня від
знак. Против Рабля виступив Вольф і казав, що студенти можуть чекати найдовше до се
реди, а не до відроченя сойму. Тепер виступив вже з пересторогою і ректор Ульбріх. Солідар
ність професорів може тілько так довго тре- вати, доки ухвали не переступлять законних границь. В противнім разі сумна судьба поди- бле стипендистів, бо в разі страйку потратять стииендиї. Вкінци промавляло ще двох профе
сорів за безвзглядним страйкованєм. Більшо- стию 3/, участників віча ухвалено резолюцию за страйкованєм, сли до 12. години, 31. січня правительство не відкличе заборони ношеня відзнак. Вечером ілюміновано місто. В поне
ділок авдітория на нїмецкім університеті і по- лїтехнїцї була майже пуста, бо явили ся тілько славяньскі студенти. Ректор техніки взивав студентів до учащаня на виклади і не нерешка- джуваня в часі викладів.
Ректор віденьского університету завізвав до себе студентів і перестерігав їх перед нри- лучуванєм ся до ухвал віча в Лїтомерицях. Рів
ночасно заявив, що забороняє в будинку унї- верситетскім всякі збори, інтоноване пісень і т. и., сли ректорат не буде про все попередно повідомлений.— Славяньскі студенти знова скли
кують збори, на котрих хотять запротестувати проти нїмецкої молодїжи. Збори відбудуть ся пе на університеті', а де иньде, бо ректор відка
зав салі. Відказ сей мотивує ректорат взгля- дами удержаня порядку на університеті'.
З ріжних сторін доносять вже, що наміст- ником Чехії стане таки ґен. Фукс-Ешенеґ. Уро
див ся 1811. р., є сином професора з Оломунця.
В р. 1864. і 1866. відбув воєнні кампанії. Був професором у війсковій школі в Вінер-Найштат, працював в бюрах Генерального штабу, а від р.
1896. є віцефельдмаршалком в Перемишли. Ді
яльність ґен. Ешенеґа поза війсковими справа
ми в незвісною, хиба на певно всім відомо, що уміє ческий язик.
Ческа Роїікік обговорюючи внесене Ебен- гоха так пише: Не будемо рішати питаня, чи правиця розбита чи ні, але питане є, чи авто- номістична більшість є можливою, сли Ебенгох признасть ся до тих основ, які тепер сьвітови голосить. Такі метаморфози утрудняють стано
вище ческої делєґациї і встрясають в основах консерватизм. Сли принимає ся становище Ебен- соха, то можна би так само поспитати ся з мо- лодоческої точки погляду, чи не треба би спо
Маляї'а з Каскарою Саґрадою Маляґа з молоко-ФОСФораном
лучити ся з ліберальними Німцями ческими, нашими прецїгіь сусідами, звязаними з нами інтересами социяльними і економічними. Могло би то так само виглядати, як те цікаве з’яви- ще, що консерватисти альпейских країв стоять під взглядом національних понять на ґрунті че- ских Німців. Говорить ся, що Ебенгох полишає ся і дальше вірним автономічній програмі і власне на основі тої програми остає при біль
шості!. Чехи не згодять ся на дволицевість і мусять домагати ся отвертости.
Біпгег УоІкзЬІакк знов так поясняє стано
вище Ебенгоха: Католицка партия остане і по ухвалі' горішно-австрийского сойму при більшо- сти і буде вірна автономії і рівноправности, му
сить однак осудити з цілою рішучостию насиль
ства Чехів на Німцях, а при їх евентуальнім повторенні, опустила би більшість. Клерикали зажадали тілько зміни язикових розпоряджень, на що прецінь Чехи годять ся, признали однак неподільність ческого королевства. Чехи і По
ляки повинні застановити ся, що тілько з ка- толицкою партиєю переведуть свою автономічну програму.
З Сойму.
{Продовжена 15. зас'іданя з дня 31. січня).
Пос. Ротер, хоч пропаґатор одноцїльної се- редної школи, говорить відтак о потребі увзгляд- ніованя індивідуальности учеників і сам собі перечить. Він думає, що класифікацій відбува
ють ся місцями дуже строго. Деякі інспектори суть за великі бюрократи і иарушають досто- їньство професорів своїми дидактичними увага
ми. Історию польску треба учити в школах .се- редних яко предмету обовязкового. Мундурки треба знести. Ученики суть церетяжені наукою.
Бесідник не ставить однакож ніякого позитив
ного внесеня. Пос. ґр. Тариовский полемізував з Вуйц'іком і Ротером. Послам сим розходить ся о назву історій краєвої а не о річ. Істория Боб- жиньского перейшла цензуру росийску, але з того годї заключати, щоби она була непатріо- тичною. Таж і твори Міцкевича^ і Красїньского находять ся в Росиї, а поетам сим годї відка
зати патріотичних чувств. П<>с. Солєский крити
кує дуже остро лихі убікациї філії бернардинь- скої ґімназиї і думає, що деякі професори пе- ретяжають учеників надмірними вимогами, іменно при матурі. Пос. кн. Чарторийский боро
нить внесень шкільної комісиї. Комісия ся до- магала ся торік і тепер домагає ся, щоби істо
рия рідного краю була предметом обовязкової науки. Польскою істориєю сего назвати не мож
на, бо Русини мусять учити ся в школах і своєї рускої істориї. З відси пішла і назва »краєвої<
істориї. Бесідник не годить ся з веїми виводами ґр. Тарновского, а бажав би, щоби молодежи дати більше народних ідеалів та щоби єї не ду
же здержувано хоч би і від національних де
монстрації. Пос. Вуйцїк відповів дуже остро ґр.
Тарновскому і обстає при своїм, що в школах рада шкільиа краева гасить народного духа поль- ского. Він бачить, що теперішня суспільність подьска тратить духа народного. Пос. Бобжинь- ский відповідає на всі заміти яко віцепрезес ради шкільної. Він не вірить, щоби інспектори нарушувади достбїньство і повагу професорів в часі своїх інспекций. Мундурки здержують уче
ників від вибриків поза школою. Сим дана і суспільности можність, вести контролю над уче- никами. Убікациї для деяких кляс бернардинь- скої ґімназиї суть лихі, але вина за те не спа
дає ні на раду шкільну ні на иравительсво а на льокальні відносини. Лучших убікаций не можна було найти мимо заходів і ради міскої Львова.
На будову нових ґімназий визначено тепер пів мілїона з фондів державних. 25 ґімназий (на 32) в краю є уміщених в своїх нових будинках. Що деякі професори вимагають за богато від уче
ників в своїх предметах, се можливе (проф. Со
лєский сам був звісний з того). Власти шкільні не можуть учеників заправляти до демонстра- ций, як сего домагає ся кн. Чарториский. Они найліпше і найлагіднїйше средство перечи
щаюче.
против золзів, анґлїйскої хороби і т. д.
не можуть плекати шовінізму національного.
Пос. Ротер простував ще деякі річи, почім зам
кнено Генеральну дискусию над середними шко
лами. Слідуюче зас'іданє ві второк о 10 годині рано. На порядку дневнім стоїть між иньшими справами і справа заведеня обовязкової науки язика руского в всіх середних школах Гали
чини.
(16. заеїдане з дня 1. лютого).
Засїданє відкрив маршалок о годині' 10і/, перед полуднем. Продовжала ся передовсім спе- цияльна розправа над справозданєм шкільної комісиї що до шкіл середних. При сій нагоді принято і дві резолюцнї н. Заячківского, іменно 1) щоби завізвати правительство до нриспішеня будови павільону на лучше уміщене руских па
ралельних кляс в Коломиї і 2) щоби правитель
ство приходило в поміч тим молодим людям, ще хотіли би відбути студиї для одержаня де- центур при університеті львівскім на фільозо- фічнім факультеті для викладів поодиноких предметів в язиці рускім. Приступлено відтак до справозданя шкільної комісиї в справі вне
сеня пос. Барвіньского що до заведеня обовяз
кової науки руского язика у всіх школах се
редних Галичини. Ухвали комісиї гласять: 1) Сойм заявляє пересьвідченє, що знане обох я- зиків краєвих є пожеланим для обох народів заселяючих край, а іменно для сих, що мають стати урядниками. 2) Сойм ухваляє дотеперішні заходи ради шкільної краєвої, змагаючі до то
го, щоби молодежи середних шкіл подати мож
ність науки обох краєвих язиків. 3) Сойм зази
ває ц. к. раду шкільну краєву, щоби в сих зма- ганях і на дальше витривала і стреміла посте- пенно до того, щоби в міру позисканя відповід
них сил учительских у всіх середних • школах краю заведено другий язик краєвий яко пред
мет науки взглядно обовязкової з відповідним числом годин. 4) Сойм взиває ц. к. правитель
ство, щоби в цїли уладженя курсів практичної науки руского язика відкрив при обох універси
тетах, як також при иолїтехницї львівскій сталі посади відповідно кваліфікованих лекторів. Спра
ву сю реферовав пос. Мадейский. В дискусиї взяв участь пос. Барвіньский, котрого ширшу річ помістимо в «Руеланї». Замітно, що Сойм всі' внесеня комісиї ириймцв одноголосно. Річ референта Екц. Мадейского мала закраску полі
тичну.
По тих справах слідували менше важні, о значіню льокальнім. Скавіну приділено до суду повітового в Подґужу, справу громад Тшцянця Вояшівки, Вязівницї і других відступлено видї- лови краєвому до розелїдженя. Так само від
ступлено кр. видїлови ‘ справу місточка Теноро
ва, що домагає ся утвореня там ц. к. суду по
вітового. Сойм рішив завізвати правительство, щоби подало рільникам Чешанівского повіту по- легчі податкові по причині елементарних не
щасть. Справу Волі Новосїльскої в Чешанівскім, що бажає стати окремоіо громадою і справу Душкова повіта бжеского відослано до розслї- дженя краєвому видїлови. Громаді Грабчин в Тарнобжеіцинї признано право побирати переві
зне на Сяні. Миеленицку справу що до получе- ня сеї громади з громадою і двором Дольної Веси відступлено краєвому видїлови. Пос. Гамо- рак реферував відтак: 1) справу Луця Стаеева з Брязи, долиньского повіту о потягнене до від- вічальности дозорця лісів камеральних в Поля- ници. Справу сю відступлено краєвому видїло
ви до точного розелїдженя і постановлена вне
сень. 2) Петицию громади Небещан (сяноцкого повіта) о відписане суми 26 зр. за лічене Степ.
Шеремети, котру відослано видїлови до увзгляд- неня. 3) Справу петициї громади Кути (золоч.
повіта) о увільнене від датку конкуренцийного до будови водного каналу з Цїшок до Лабача, котру відослано до розелїдженя і увзглядненя видїлови краєвому. По переведеню ще деяких дрібнїйших справ маршалок закрив засїданє о годині 1-ій з полудня.
Слідуюче засїданє в четвер дня 3-го лютого.
Головний склад в аптицї
161 1 1 7 - ?
