ч. зо Львів, Неділя дня 8 (2 0 ) лютого 1898 Річник II
Передплата на »РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . 6 р. ав.
на чверть року . . 3 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цїлий рік , . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят С ГОД. $-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмаяа.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неопеч.ттапі вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
Буджетова розправа.
II. Пос. Ґурский виявив при буджетовій розправі погляди краківского клюбу (станчиків).
Сойм заняв тепер становище зовсїм поважне.
Видко, що політичний розум дозріває. Лише пос. Бернадзїковский попсовав гармонію. Він підкопує повагу властий, шляхти і духовеньства- З сего будуть тішити ся лише вороги наші.
Людовцї стремлять до перевороту. По тій різь- кій відправі для пос. Бернадзїковского, перей
шов бесідник до положеня фінансового краю.
Положене се дуже невідрадне. Рільництво пере
ходить тяжку кризу. Найбільше потерпіла се- редна власність, що має найбільше суспільне і народне значінє. Селяни роздробили свою землю і перетворюють ся дуже скоро в сїльский про- лєтарият. Міщаньство — се переважно урядники, що жиють лише з пенсиї. Поза ними загальна нужда. Внравдї на деяких полях слїдні поступи, але все те не вистане. Треба збирати всі сили до ратованя себе. Нарід польский стоїть вірно при династиї. Делєґация єго у Відни мала на оці потреби державні в більшій мірі, ніж самі централїсти. Ми не визискували ніколи фондів державних, як нам нераз у Відни докорювано.
Але ми і не занедбували справ краєвих, як нам докорювано в краю. Наша політика була рівно державна як і народна. Деякі елементи нам не
приязні старали ся ослабити наше становище.
Старано ся розбити »коло« з соймом. Адмінї- страцию нашу треба справити, бо нинїшна не виконує своїх задач. Без потреби є ся адмінї
страция двошляхова, автономічна і державна.
Автономні поїзди що-раз коштовнїйші а дер
жавні влекуть ся поволи по шинах. Лише скар
бові поїзди суть в великім руху і забирають нам все. Комнетенцию сойму треба розширити.
ГІравительство не бере ніякої інїциятиви в кра- євім законодавстві. — Так говорив консерватист краківский.
Пос. Ротер (з Кракова, демократ) полемі
зував перед всім з ґр. Стадницким за те, що Стадницкий не бажає зміни ординациї виборчої і впроваджене V. куриї до сойму. Ті самі, що впровадили V. курию до парляменту віденьско- го, не хотять єї мати дома. Нам потрібно не ли
ше добрих шкіл, але численних. На учителів не можна забувати, як хоче ґр. Стадницкий. Про- мисл треба розвивати не доривочно а на широ
ку скалю. В автономнім житю богато бремзерів, що спиняють рух, а мало таких, що витворюють пару до рухливої роботи.
Пос. Щепановский представив ся соймови яко демократ ліберальний і економіст. Він рад би Галичину повести на дорогу сьвітового, ско
рого поступу. Взори до сего бере він з Америки з Анґлїї. Поступ буде, але на се треба мілїоно- вих інвестиций. На санацию і двигненє Львова жадає він мілїонів так, як колись Дунаєвский сипнув мілїонами для Відня, а недавно Білинь- ский для Праги. Людовцї вчера критикували остро, але до сего здобули собі право тим, що давнїйше станули враз з нами до укладаня спільної адреси. Межи собою можемо різнити ся, най би лише на внї всі йшли солідарно. На одноцїльну адмінїстрацию згодимо ся лише то
ді, наколи намістник буде відвічальним перед соймом. Горожанин в вільнім краю має розка
зувати, а урядник має слухати і виконувати.
Бюрокрация — се перший крок социялїзму(!).
Пос. Ґурский бажає економічного двигвеня краю.
Я не розумію двигненя без інвестиций. Польща
мала колись найнизші податки, але длятого не була ніколи сильною. Бесідник обстає за збір
ними громадами(ї). Але мабуть вже за пізно заводити єї. Те треба було зробити перед ро
ком (внесене пос. Дунаєвского). Автономію пові
тову треба скріпити(?!) Двори мусять сполучити ся і зільляти з громадами. Наш сойм не посідає політичних сторонництв. Тут суть сторонництва ґеоґрафічні, кастові, сусїдскі. Відносини тепе
рішні дуже непевні. Нині се сторонництво іде горою, завтра друге. Нині одно на возї, завтра під возом. На Стояловскім маємо наглядний примір. Тероризм панує всюди. Він не виходить лише від жандармів і старостів, він іде і від сторонництв поодиноких. Лівиця наша є також дуже кастова. Она перемінила ся на заступника міст. Бесідник переходить відтак на антисемі
тизм. Сам не є антисемітом, але не є і фільо- семітом. Жиди тратять на повазї через те, що солїдаризують ся з ліберальною прасою, що хо
че розбити християньску суспільність. Антисе
мітизм зросте, наколи честнїйші жиди (а 1а СоМтаип) не відлучать ся від лихварів. Жиди мають специяльний дар, закидати сіть на цілу людскість. Вже Христос сказав апостолам своїм:
не будете ловити риб, але будете ловити людий для царства небесного. Жиди не повинні тика
ти правд і етики християньскої, як се зробив їх фільософ Мендельсон. Симчасом праса їх безнастанно підносить, інвективи проти християн.
Пос. Ґурский вдарив па Бернадзїковского за єго виступ проти духовеньства. Він мав право, кри
тикувати духовеньство в сьвітскій єго дїяльно- сти. Щож скажете про Стояловского ? Олїґархи програли кампанію з ним. Вплив духовеньства росте нині в цілім сьвітї. Церков не піддержує нині динатів, а, іде з народом. Який вийде з се
го конець — годї гіредвидїти.
Ми подали річи всіх бесідників, що взяли участь в ґенеральній дебаті над буджетом, щоби читателї наші зрозуміли, посеред яких елемен
тів і посеред яких суспільних та політичних по
глядів стоять наші рускі посли в краєвім соймі і з якими сторонницгвами они спільно посту
пати можуть?
Посли Потоцкий Андрій і Пашковский (кра- ківскі) зрекли ся голосу. А шкода! Онн були би в імени станьчиків сказали щось більше, ніж сам иос. Ґурский.
Річ пос. Вахнянина
в обороні „Нросьвіти“, виголошена в соймі на 26.
засіданні, дня 16. лютого.
Високий Сойме! Позвольте, панове, що я немов батько товариства »ІІросьвіта< обійму ся за тою трохи може нечемною дитиною. Було се в 1868 р., коли се товариство повстало. Я мав щастє, бути першим предеїдателем сего то
вариства. Я був і тим, що перший зажадав з краєвих фондів запомоги для товариства, поза- як сили тої горстки народовців, що засіювали товариство, були недостаточні, щоби успішно можна було заняти ся так хосенним ділом, яким є народне образованє в благороднім і до
брім значішо сего слова. Мабуть від 1870 р. по- бирало товариство »Просьвіта« субвенциї з кра
євих фондів, ще за покійного маршалка Льва Сапіги. Пізнїйше стояли на чолі товариства пок. віцемаршалок сойму краєвого Лаврівский, відтак п. Федорович з Вікна, а вкінци через довший час, бо через яких 15 або більше літ, був головою товариства в науці дуже досьвід- чений муж, пок. Омелян Огоновский. Товари
ство се істнує вже повних 30 літ, а видає рік річно по 8 до 12 книжочок. Доси видало оно кількасот просьвітних книжочок. І тішу ся, що межи тими сотками книжок найшла ся ли
ше одн а, котрої тенденция суперечна з про- ґрамою товариства.
Я зовсїм не буду похваляти сеї тенденциї і ніхто з Русинів не згодить ся на неї. На те, що в нас колись було, хочемо кинути опону, а а дбати лише, щоби’ теперішність і будучність наша були лучшими. Наколи на яких 300 ви
дань найшла ся одна кннжочка, а в тій кни- жочцї один уступ інкримінований, то се ще до
бра проява. Причина зла, лежить по моїй думці мабуть в недогляді виділу товариства. Виділ не достеріг, що в книжочку увійшло щось, що там бути не повинно.
Крім книжочок довела »Просьвіта« до того, що в нашім краю повстало до 400 читалень. Се товариство засновало і до 500 крамниць. А та
ка діяльність мабуть дуже хосенна, бо двигає наш нарід в напрямі просьвітнім і економічнім.
Можна тут вправдї виноватити виділ »Г1росьвіти«.
Але сї дві книжочки інкриміновані — се ще не так дуже страшна річ. Я думаю, що моя ди
тина ще не стала блудним сином.
Вже на початку моєї промови сказав я, що не похваляю тих тенденций, які в тій брошюрцї висказані. Такі річи можна писати в наукових розправах, як НІуйского: »І)йга Іаіа скіфом па- 52усЬ«, де ще страшнїйші епізоди наведено з нашої істориї, але не можна їх подавати еїль- скому народови. Я бачу, що «ГІросьвіта* всту
пила на нездорову дорогу і сеї дороги я зовсїм не похваляю, ані єї боронити не думаю. А зій
шла «Просьвіта* на таку дорогу лише по при
чині недбалости самого виділу єї. За гріх ви
ділу годї однакож карати весь нарід, що та
кої страви духової не хоче і такою стравою не перейме ся. Зверну також увагу вис. Сойму на [клявзулю, поміщену в ухвалі буджетової комі- сиї, де сказано, що субвенция ся уділена під услівєм, наколи видїл краевий узнасть видав
ництва товариства відповідними для народу. Є се клявзуля дуже строга, якої не виджу при других позициях, при запомогах для других то
вариств. Вп. пос. Цєлєцкий обжалував вкінци не так товариство >Проеьвіта«, а більше крає- вий виділ, котрий, маючи подібну клявзулю вже минулого року, повинен був знати, що мі
стить ся в виданих «Просьвіти*. Виділ краєвий повинен був вже заздалегідь зарадити злому.
Думаю проте, що промова пос. Цєлєцкого буде указкою для краєвого виділу на будуче. Для
того прошу, позаяк ся справа обходить весь на
рід руский, не рефлектувати на внесенє пос. Цє
лєцкого, а лише бачити на те, щоби краєвий виділ звертав більшу увагу на видавництва
«Просьвіти*. Клявзуля дає нам в тім взглядї повну поруку, а длятого і можемо приняти но- зицию 101. буджету.
Річ пос. Барвіньского
на засіданні дня 17-го лютого в справі субвенциї для товариства «Просьвіта*.
Високий Сойме!
Коли забираю голос в тій справі, то не для того, щоби я хотів боронити засади ненависти або політики межи народом, яку сему товари
ству приписують. Стою на тім становищи, щ0 товариство «ГІросьвіта* має ціль виключно п р о с ь в іт н у і длятого всяка політика а, очи- видна річ, і ненависть, чи она звернена против
— 2 другому народови в краю, чи против верств сус
пільних, не повинна знаходити місця в видав
ництвах «Просьвіти*.
Однак я дуже би вагав ся з кількох відор- ваних речень видавати суд о якій небудь книж
ці' або о цілій дїяльности товариства »Просьвіта«.
Позволю собі тут пригадати факт, іцо в р. 1891 я також яко .член того товариства і автор мно- гих книжочок, видав І л ю с т р о в а н у Іс т о р и ю Р у с и для народу накладом »Просьвіти«. І мене тоді зачіпили, а позволю собі назвати імя кс.
Ґромнїцкого, того самого, що був против засно
вана рускої ґімназиї в Тернополя, як він, вир
вавши деякі реченя з моєї книжки, виснував з того, що я пропаґую інизму і москвофільство між народом.
Здає ся мені, що ідучи такою методою, можна навіть з св. Письма повиривати уступи і поскладати довільно та з того виснувати, що
хто хоче.
Отже коли тут перший бесідник в тій справі (Цєлєцкий) хотів доказувати, що »Про- сьвіта» ширить ненависть, то може бути, що є який уступ в тій книжочцї (я єї не маю під ру- рукою); але я так само міг би повинаходити в різних видавництвах иольских для народу, котрі би можна інкримінувати.
Я був би для того за тим, щоби В. Сойм не видавав на підставі тих польских уступів тут відчитаних свого осуду, бо Сойм яко цілість не може оцінювати такої річи, але нічого не
маю против того, щоби була кає на розвій справ і віддасть певна контроля, і .
, 1 ’ і обсиланя ради державної,
певний догляд, щоби товариство сповняло свою, м 1 Молодочехи домагають. ея, щоби гіристунле-„„„„„„„„„
цїль, наколи побирає субвенцию з фонду.
Для того противлю ся внесеню П. Цєлєцко-І г ,, 'товіи дебаті.... , ..
го, а так само не годжу ся на внесене п. Во-! в дальматиньскім соймі? ,ІК вчера доноси- дзїцкого (і піддержую внесене буджетової комі-І сьмо бціІталїйцїсуііротивилисякроацкому сиї з тим, щоби Виділ кр, котрий видає субвен-1 домаґаню на ПрИЛученє Дальмациї з Кроацивю.
цию, мав забезпечене, що виданя товариства в ^ довадив при тій нап>д. щ0 таке п0_
відповіднім напрямі виходять. не ПО11ІКОДИЛО. би Сербам £ зазначив, і що угорско-кроацка угода з 1868-ого року ТЙГ"ТИ ПОДЇТГТЧГТ1 ! предвиджувала таку евевтуальність. Насьлїд- 1Я1Г1 11 і ш . , ком проєкту прилучен,я Дальмациї до Кро- 3 посеред різних меньше або більше н е п е -адц„ ]10встає ЗІ10Цо незгода. Кроацке сторон- вних відомостий наспіла в посьлїдних днях бо- ництв0 закоНа заперечує істнованя справедли
в і ї одна конкретна вість, що з початком марта ' вих домагапь Сербів. Серби не підуть рука в збере ся екзекутивний комітет правиці, щоби руку з Італїйцями в національних квестиях. Сер- нарадити ся яке становище має заняти супро-, би ' домагають ся „ризнаня їх сербскої ідеї, тив теперішної ситуациі політичної і супротив п Баляк зазначив, що Кроати хотіли б» приду- кабіиету Ґавча. — Вчера подали ми також за читн д0 сеЛе Босну і Герцоґовину, до чого ие антисемітским орґаном вправдї не зовсім певну
але не неімовірну вість, що правительство, наколи парламент по новім скликаню покаже ся несно-
•сібним до праці, скличе в маю делєґациї в діли полагоджена вспільних справ держа
ви, почім полагодивши се буде мало сво- бідну руку до систованя конституциї. Орґан кон
сервативної партиї «Сггагег УоІкбЬІаМк добачує, що Ґавча в скорі заступить ґр. їун. Причиною, для котрої бр. Ґавч мав би уступити, мають бути студентскі страйки. Орґан сей так пише:
Б. Ґавч, сей довголїтний мінїстер, наколи не дав собі ради з студентами, то й не дасть ради об- струкциї. В дальших виводах згадує, що вісти про розвязанє ради державної набирають з кож- дим днем більшої правдоподібносте. «БеиізсЬеа УоІкзЬІаН» називає положене Ґавча критичним.
Ґавч може числити тілько на Ебенгоха, яко на зелїзний інвентар кождого австрийского міністра президента, а відтак на лібералів і на частину Поляків. З огляду на таку ситуацию є тілько дві дороги: реконструкция кабінету бр. Ґавча в дусі лїберально-нїмецкім, або кабінет ґр. Туна.
Та нослїдна комбінация є імовірнїйша. Тун роз- вязав би раду державну і привернув би право соймам обсиланя ради державної.—Нїмецкій пра- сї заграничній також не подобала ся політика бр. Ґавча. Праса та закидує президентови мі
ністрів, що не має відваги отверто супротивити ся політиці Молодочехів і ческих февдалів; єго нових розпоряджень не можуть приняти ческі Німці, а уступки для Чехів в користь їх дома- ганя державного права для Чехії не успособлять прихильно для него Німців. Таке поступованє бр. Ґавча з’єдиняє Німців і торує їм дорогу до екранної обструкиї. В тім самім дусі відзиває
ся і орґан північно-ческих лібералів »КеісЬеиЬ. вязаних до школи, бо у нас шкільний примус
2і8.». Орґан сей заповідає війну з Ґавчом на | триває 6 літ. а в Чехії 8, не ходило до ! П адатиТпро^Х кГв Вклю™Ф
власну руку. Зовсім противні відомости нрино- і зовсім здорових дїтий 90.000. За малу фреквен-| сов. Заячківского яко кандидата. Вчера ощак сить «йііегіа*, орґан тих Німців, що готові по-'цпю не поносить вини шкільна власть; власти деякі панове заявляли мені приватно, що не
дати руку Ґавчови. Орґан сей так пише: »Про
довжене обструкциї є майже виключене. ІІра вительство хотьби не розпоряджало сконсолідо
ваною більшостям», то однак може полагодити угоду з Угорщиною. Змодифікованє баденівских розпоряджень язикових усуне запору, котра пе- решкаджала лібералам стати но стороні прави- тельства в справі уторскої угоди. Вісти про роз- вязанє ради державної і кабінетову кризу не мають підстави. Німці зближать ся до прави- тельства, бо всякі міиїстерскіі зміни рідко при
носять Німцям що доброго. Се правительству повинно вистарчити, бо прецінь годі єму що більше понад угоду сего року зробити. Програ
ма правительства на 1898 не може дальше ся
гати. Б. Ґавч є дуже осторожиий, а перешкод, до котрих не має сили ні таланту, не любить, він перескакувати, але волить їх з оводалека об
ходити. З відси походить, та довга їстория».—
Звучить се що правда не дуже’ підхлібно для;
Ґавча, але все може таки на що' придати ся.
Угорска праса відзиває ся зовсім непри
хильно о бр. Ґавчі. Управу Ґавча зве она «но
вим старим курсом правительства». Праса та у- важає. що Німці не повинні мати до Ґавча до
віря, бо він був співробітником ґр. Бадонього,,(сніжних завій і -в; и., а тоді, годі карати родичіво а тепер є властиво продовженим: ґр. Баденього.' Н о п а к о в е ки іг жалував ся, що шкільна рада<
зміняю, без причини р у с к ігй Я З И К Віик л а ДО
БИ Й1 я а польсгеий і поставив резолюцию, іцо- Висіарезіі Нігіар» заповідає, що Ґавч зараз по
скликанні ради державної уступить. »Ма§ііаг Ог82а§* приносить такі еамі вісти і подає, що
ґр. Тун навязав вже переговори з партиями, че-ілости иро руский язик. Б о б ж и н ь с к и й відпо»- вів, що шкільна рада зміняє язик доперва на основі ухвали гренмадскої ради. Принято внесене Ф р у х т м а н а . Мілян цефмув своє внесене.
Уступ VII. внесень коміоиї взиваючих прави
тельство, щоби приспішил® засноване: нових учи- тельстсих семинарий принято. Принято також резолюцию Бергаадзїковского, в котрій домагав ея зверненя більшої уваги на 'фізичні вправи дїтий. Ґольдман домагав: ся більшого увзглядгае- няі мойсеєвої релїґії в народних школах. Се вне
сене принято також. В справі промислових шкіл ухвалено присгаішити будову промислової школи в Кракові і рсеширити ироґраму практичної на
уки на різні галузи промислу, дальше ухвалено зрівняти учзииків ви«аиої школи- промислової в Кракові в иолекшах. войскової служби зі уче- виками виснаої ґімназаа. В кінцш поручив сойм краєвому видїлови застановити ея над утворе- нєм курсів для підмайстрів мурарских в Дєжай- ску, Сїяяві, а евентуально в Ярославі.
Прийшла справа рільничих спілок. Комісия поставила внесене, щоби соймі в справіі виданя краєвого закона о ©бовязкових спілках, рільни
чих відступив краєвому видїлови до розсліду..
П. Барвіиьский виголосив в тій справі довшу промову і поставив внесене на відосланє тої справи до виділу краєвогов ціли розслїдженя.
Против спілок вистуаили: Вуйцік, Сред- нявский, ґр. Стадницкий і Романович. Принято внесеиє Вуйцїка на перехід до дневяого поряд
ку над проектом рільничих спілок. О тім подамо окрему стати». — В справі норученого обсягу дї
ланя громад ухвалено внесене еправоздавця п. Фрухтмана: Взиває ся правительство, що
би в як найкоротшім часі, перепровадило в конституцийній дорозі заков, означуючий еоимам право
краєвого | но д0 аДрЄСОВОї дебати.. В противнім разі гро : зять, що будуть ставити трудносте при будже-
мають права.
З Парижа доносять, що мінїстер юійни зло
жить катеґоричну заяву в процесі 3®лї, котра покінчить цілу справу. Часті, праси стала до- магати ся, щоби міністерство війни шредложило автентичні акти з процесу Естергазого. Ровслї- дженє тих актів могло би відбути ея при зам
кнених дверах.
З Сойму.
(Вечірнє заеїданв з дня 18. лютого).
Предметом нарад було сгіравозданк шкіль
ної комісиї о стані народних шкіл і учитель- ских семінарий за рік 1896/7 на основі спра-
возданя шкільної ради краєвої. Снравоздавець доклад110 границі норученого обсягу діланя п. Чарторийский. При резолюцій о шкільнім при
мусі і о стяганю кар говорив п. Фрухтман. Бе
сідник підніс, що примус є конечний, але сам не вистарчає: до доброї фреквенциї потреба до
брої школи і доброго учителя. Де учитель уміє поводити ся з дітьми і де добре учить, там ДІ
ТИ радо учащають до школи. Належить пости
рати ся о добрих учителів. Поставив внесене, щоби примус шкільний виконувано в належитім часі і щоби грошеву кару стягано правильно і безпроволочно. Пос. М іл ян домагав ся приму
су шкільного і в доповняючих школах. Бобжинь- ский зазначив, що шкільні власти мусять дбати о виконуване шкільного примусу, бо школа не була би нічого варта, сли би до неї не ходили діти. В Чехах на 1,052-283 дїтий обовязаних у- чащати до школи, увільнено по причині фізич
них браків 4.116, а зовсім здорових не ходило тілько 538. У нас при меньшім числі дїтий обо-
шкільні роблять що можуть, щоби улекшити науку, позваляють учителям визначати шкільні години після місцевих відносии. Для заохоти дїтий запроваджено ручні робот»,, науку зруч
ності!, доповняючі курси, котрі з. часом стали ся рільничим» курсами. Однак те- все не много помогло. Був вправдї результат, але не такий, якого надїяно ея. Лучше було би поручнти викона
не шкільного примусу окружним радам, бо місцеві зложені з другів, сродниківі’знакомик тих родичів, що не посилають дїтий, не виконують шкільно
го примусу. Дивііза — не тиснути,. — доводить де> того, що школи стоять, пусті. Накладане кар повинно відбувати ся вже- у вересняв і в жовтня,, а добре буде, еля много буде наложених кар, а іняїм много дарованих. Ся- заохотить до носи
ла яя- дртий до інколи. Бесідник висказав надію, що- по заяві наміствика, що» поручивтолїтичним властям допильновувати в відповіднім чаеї шкільного примусу зменьаіить ся число дїтийі не учащаючих до школи. Д їд у ш ш ц к и й по
ставив резолюцій®- на стягане кар доперва тоді,, коли недосилане дїтий наступило без справе
дливих причин. ЯЬже лучний ея, що діти опу
стять школу по причині браку теплої одежщ
би сейм візвав шкільну ради, до лучіної дба-
громад і нормуючий винагороду громадам за виконуване діловодства того норученого об
сягу їх дїланя. На тім замкнено заеїданє о 10, год. в ночи.
Послїдні вісти.
Сецесия руских послів соймових.
На нинішнім засіданю кр. сойму при 5-тій точці дневного порядку (вибір заступника члена кр. виділу з сїльскої куриї, промовив з поруче- ня і іменем руского клюбу соймового II. Б ар - в ін ь с к и й : »Коли перед двома роками відбу
вали ся вибори членів кр. виділу і заступників, поставили рускі посли домаганє, щоби окрім члена до кр. виділу Русина, вибрано також од
ного руского посла заступником члена. На се сказано нам тоді, що ми опізнили ся з своїм домаганєм, але при найблизшій нагоді оно буде увзгляднене. Нині є до того нагода, щоби вдо
волено сему оправданому домаганю. З поруче- ня руского клюбу подав я вже перед кількома
сеї
з
Старосто! Посеред моїх злиднів погадав я собі, що пан староста поручили мені, написати дещо про обставини канадийскі. Перед всім отже пи
шучи до Вас, прошу, щоби пан староста нікому не видавали пашпортів для подорожи, бо згада
ний край то Сибір, а не Канада. Кождий, хто лиш туда приїде, оплакує свою гірку долю. Ті поля, що вже тепер роздають, до нічого, бо або пісковаті, або каменисті; — ліпші вже розібра
ли. В містах не можна удержати ся, бо там много народа і длятого за тісно. Одним словом біда без міри і без кінця. В осени вертаю назад до краю і буду старати ся моє майно відзискати Присягаю на Бога, що правду пишу. Всегда Ваш щирий слуга Дмитро Самборский. Вінніпег, дня 26-го грудня 1897. — Такий то рай в Канаді.
— Голод зачинає проявлятись в Янівскім. У селян минули ся вже бараболі, перейшла ка
пуста, а иньшої поживи треба шв року дожида
ти. Не дивота, що в Янові в склепах і перед ними стоять товпи селян з мішками і молять жидів о кредит. Яко вірний образ страшної ну
жди може послужити отея подія. Семко Трач з Верешницї, тягнув дня 7-го лютого на санках 1 милі до Янова тілько дров, що оден кінь при них добре би змучив ся. Ті дрова продав він за 20 крейцарів! Як тілько усів, щоби відотхну- ти, пустила ся єму кров і він зімлів. При лї- карскій помочи що йно за Р /8 години приведе
но єго до памяти. Другий знов селянин ходив по жидівских крамах з сокирою, за котру хотів дістати 2 булки для дітей. Але і того не хотів ніякий жид учинити і бідний селянин усівши на землю гірко розплакав ся.
— Другий Каньовский. В Городеччинї стала ся одному селянинови така пригода. їдучи лісом узрів він неживого заяця, що погиб імовірно від пострілу на польовапю. Не перечуваючи нічого злого, підняв селян заяця на свій віз і не на- 1 крив єго навіть соломою. Нараз стрітила єго двірска служба з Вишенки малої і завела си
лою до двора. Дідич Франц Станек заграбив у селянина коні з возом і засудив єго на 50 зр.
кари. Тими кіньми і возом возив відтак п. Ста
нек через три тижні стоси. Вправдї грошеву кару знизив дідич на 25 зр. але коли бідачиско і того не міг заплатити, звелів єму пан всипати 25 буків і віддав коні.
— Випадок з наФТОЮ. Служниця в дворі в Кру- кеницях хотіла чим скорше запалити в печи і обляла тліючі вже дрова нафтою. Полумінь в одній хвили звернула ся до жертви і обняла єї цілу. Огонь вправдї придушено, але служниця страшно попарена по трех днях серед великих мук закінчила житє.
— Відновлене салі Ради державної. Послїдна сесия в австрийскім парламенті лишила по собі тілько зниіценя і ушкодженя, що перед початком нової сесиї треба було салю цілкови
то перестроїти і відновити. В часі ферий, коли спори перенеслись в краєві сойми, в парламен
ті тимчасом затерто сьлїди обструкциї. Тепер І саля вже находить ся в добрім стані, всьо є о- чиїцене, направлене. Пульт посла Шенерера, ко- ' трий насьлїдком ударів «махера» обструкциї був цілковито розбитий нині відновлений і сто
їть знов до розпорядимости свого пана. Так са
мо направлено шкоди, яких дізнали лавки так нїмецких людовцїв, як і правительственні на
слідком енерґічного поиираня нїмецких інтере
сів, відновили їх вправдї не обструкціоністи, але установлені до направи і віднови тих предме- I тів — інспектори будівництва. Очищено також мармурові стовпи і президияльні макати, що бу
ли охляпані чорнилами розбитих каламарів, міре- них первісно в особу міністра ґр. Баденього.
Користаючи з теперішних ферий поробила ін- спекция будовляна деякі реконструкциї в ґмаху парламенту. Социяльно-демократичні посли і де
мократичні антисеміти утішать ся дуже, як най
дуть «під сподом специяляну комнату», де від- осібнені від служби будуть могли вигідно спо
живати сьнїданя і обіди. Пояснити треба, що всі социяльні демократи і декотрі антисеміти^, як Бєльоглявек, Шнайдер, Аксман, Прохаска, Ґреґоріґ і иньші не ходили ніколи до реставра- цийної салі, що нарочно для послів находилась на першім поверсі, але їли і пили завеїгди лиш в сутеренах. При однім столі сідали социяльні демократи, до котрих прилучувалися Адлєр і Пер- нерстрфер, в другім куті збирали ся антисемі
ти, а по середині комнати бушувала служба, до трих столів присідали ще нераз прихожі. Від тепер демократи і антисеміти будуть мати до діла лише з собою. Дальше перемінено велику салю, призначену до полагоджуваня кореспон- денций, та розмовницю. Бюро ночтове, телегра
фічне, що містило ся доси в одній сали, зре
формовано в сей спосіб, що телєґраф і теле
фон відділено від почти і уміщено їх в дальшій знали нічого о нашім домаганю. Задля того
вношу, щоби сю точку відрочено до найблиз- шого засїданя і тим способом дано мож
ність послам порозуміти ся і увзгляднити наше справедливе домаганє. Колиб се вне
сене упало, застерігаю собі голос на дальше».
Против відроченя виступив ґр. С т а д н їд к и й , почім внесене упало. Відтак зложив п. Б а р- в і н ь с к и й таку заяву: > П о заяк В. С о й м не в в о л и в н а ш о м у о п р а в д а н о м у б а ж а н ю , м а ю ч е с т ь н а о с н о в і р і ш е н я р у с к о г о к л ю б у з а я в и т и , що у с у в а є м о с я в ід в и б о р у , щ о б и п а н о в е р іш а л и о н а с , а л е б е з на с».
По тій заяві вийшли всі рускі посли з за
сїданя і в виборі не брав участи нї один Русин.
Н о в и н к и.
— »Читальня в Винниках Жовківских устроює в 37 роковини смерти Тараса Шевченка в неді
лю 20-го лютого в сали «Жовківскої рускої Ра
ди» в Винниках декляматорско-музикальний ве- черок долучений з аматорским представленєм.
— Будова шкіл. Ц- к. краєва Рада шкільна признала безпродентові позички на будову шкіл громаді Могильниця, пов. теребовельского, в квоті 3.500 зр., громаді Чолгани, пов. долиньского, в квоті 2.000 зр. і громаді Бартківка, пов. бере- зівского, в квоті 3.000 зр.
— Ювілейна стипендия. В честь 50-лїтного ю- вілею правлїня Є. Вел. Цісаря, ухвалила рада повітова в Бучачи одноголосно утворити сти- пендию в квоті 100 зр. річно, призначену для ученика рільничої школи, селяньского сина.
— Осторога для еміґрантів. Після донесеня д. к. посольства у Вашингтоні, виходить най
більше людий для гляданя золота в Аляшцї і Кльондіке, в північній Америці, з держави Ва
шингтон, а іменно з міста Сітль, котре є в та- мошних околицях огнищем промислу. З опові- іценя секретаря держави Вашингтон в Олімпії виходить, що подорож звідтам до золотих ко
палень в Аляшцї і Кльондіке виносить 30 до 40 днів, відповідно до того, чи їде ся морем до устя ріки Юкон, а дальше горі тою рікою, чи їде ся через гори до жерел Юкона а відтак в долину тої ріки човном. Секретар державний подає, що на ту дорогу треба що найменьше 500 доларів (до 1300 зр.) на одну особу і то що найвисше на один рік та лише в тім случаю, коли подорож не стрічає на якісь неиредви- джені перепони, та коли емігрант жиє незви
чайно ощадно. Секретар державний звертає дальше увагу на небезпечности, на які виста
влені ті, котрі вибирають дорогу через гори, іменно при переході гірских потоків, також вка
зує на некористні відносини підсоня. Літо над Юконом треває коротко, зима там довга і Остра;
різкі переходи від морозу до спеки дуже часті.
Крім того кождий, що вибирає ся до копалень золота, мусить заосмотритн ся в потрібні зна- ряди, поживу і теплу одіж, бо копальні лежать далеко від людских осель в недоступних верте
пах і горах.
— Процес Золі яко жерело зарібку. Великий процес, що Парижан вправляє в горячку, став для деяких бідаків незлим жерелом зарібку.
Бездомні бідаки встають ранними досьвітками і біжать перед судову палату. Судова палата є навкруги обведена зелїзними штахетами. При тих штахетах уставляють ся ті бідаки і нетер
пеливо вичікують дня. Заким розпічне ся роз
права збирають ся перед палатою товпи ціка
вих Парижан, з котрих кождий рад би заняти найвигіднїйше місце. Бідаки, що розсадили ся при самім паркані або й повилазили на него, відступають свої місця за добру заплату. Ціни змагають ся з кождою годиною аж до отвореня розправи. О 10. годині коштує місце в першім ряді перед парканом 2 франки, о 11. год. вже два рази тілько. Бідаки продавши свої місця добувають силою на ново перші ряди, щоби їх знова продати. Також мешканці домів навкруги суду, використовують ситуацию винаймаючи по
одинокі вікна і балькони. Від першого до пи
того поверха в кождім вікні стоїть повно лю
дий, котрі нетерпеливо чекають нагоди, щоби могли крикнути при появі офіцирів: «Най жия армія», або: «Плюй на Золю».
— Канада. В наших часописах писано вже много о тім, як ті нещасливі люди, що покида
ють свій край і своє майно, вивандрувавши за море, бідують і проклинають свою нещасливу долю. Для перестороги тих, котрі-б може дума
ли вступати в сліди тих нещасливих людий і хотіли би вибрати ся до Канади, подаємо тут знов до відомости лист писаний з Канади до старости в Кіцмани: «Високоповажаний Пане
комнатї реставрацийній. Телефонічних розмов
ниць устроєно вісім.
— Апетит росте в часі' їди. Німці видячи, як правительство їм з кождим днем уступає, роз
ширяють що раз дальше богатий реєстр своїх бажань. Усуненєм Фрайберґа і Гальбана, пише
»ЕеісЬепЬег§ 2і£.« Німці не вдоволять ся, они мусять сказати правительству віз-перевіз. Язи
кові розпорядженя належить сейчас відкликати, поділити край на дві національні части і уста
новити осібний нїмецкий сойм. Німці не можуть лякати ся ческої погрози, що яа се Чехи ніко
ли не згодять ся. В політичнім словари не ма того слова «ніколи».
— Гроші і вибори. Вчера подали ми коротку звістку, що н. Рогончі признав ся в угорскім соймі до одержаня 5000 зр. від Банфіого на пе
реведене свого вибору. Праса ліберальна дуже лютує на сего посла і старає ся доказати, що Рогончі є вариятом. Иньші дневники подають, що Рогончі не є зовсім варнятом, але що до того всім неприятного зізнаня спонукали єго сумні відносини аграрні на .Угорщині. Посол сей сказав: «Я одержав 5000 зр. на мій вибір. Нічого в тім не ма нового. Кождий прецінь знає, що від 1867 року результат виборів все зависїв від мінїстерского гроша. Не тілько правительство переводило вибори грішми, але і скрайна лівиця.
Та партия видала на вибори 3 мілїони. Не є то смутно ? В так прикрій хвили мушу зложити такі зізнаня. Дорога ліберальна партиє! Сли не хочемо видати нашого народу на жертву чужо
го оружия, то ужиймо того всего, що одержа- лисьмо при нагоді виборів, на народні підмоги.
Більше не скажу нічого».
— Молодий розбишака. З Берегсаса на Угор
щині доносять: .5-лїтний хлопець, вигнаний з тутешної ґімназиї ученик Йосиф Гере, стрітив на дорозі візника Кароля Біро, котрий позволив єму сісти на свій віз. Ґере мав з собою укра
дену рушницю і з неї вистрілив до візника, убив єго на місця, а відтак обрабував і вернув назад до Берегсас. Справа видала ся і молодого роз
бійника увязнено.
— Не здурив. Один дотепний берлиньский купець, котрому крадено заєдно з виставового вікна виставлені там вина і напитки, попав на оригінальну вигадку, аби раз на все відстрашити непрошених любителів єго напитків. Поприлїпляв на всіх виставових фляшках картки з написом:
«Призначене лише для злодіїв»—і поуставлявши їх у вікні був пересьвідчений, що ні один злодій не рушить так назначеної фляїпки. Однако гру
бо помилив ся, бо коли на другий день рано заглянув до виставового вікна, не найшов там ні одної фляціки. Видко злодії не дали себе обманити.
— Сонїчний удар в зимі. Один 5-лїтний хлопець в Капруцї на Угорщині розстелив собі свою ко
жушину в хаті на земли і ляг на неї проти сон
ця, що там сильно припікало. Нараз побачили родичі, що їх синок помер. Прикликали лікаря, а той сконстатував, що хлопець помер від сонїч- пого удару.
— ргіеппік роїзкі а брідска ґімназия. Наслід
ком інтерпеляциї руских послів в соймі про нездорові відносини в брідскін ґімназиї, вислала краєва рада шкільника сов. Дворского в цілії розслідженя справи. Няіепшк роїзкі дістає фор
мально епілєпсиі «теціаіів» на вість, що сов.
Дворский трактує поручену єму справу на серіо.
В шовіністичній загорілости юдить свою публи- ку против сов. Дворского і против шкільної ради краєвої. До тепер Пгіешіік роїзкі був все дуже льояльний. Як мало потреба було,щоби заколе- бала ся єго льояльність.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 19. лютого. Б. Ґавч виїзджає днееь вечером до Пешту в справі угодових перегово
рів. — Правительственні круги, перечать вість о скликаню ради державної на 10. марта. _ Каринтийский сойм ие приняв правительствен- ного внесеня на запроваджене науки релігії в висших клясах реальних шкіл.
Будапест, 19. лютого. ІІолїция рішила ви
далити звідси провідників соцялїстичних, котрі беруть участь в теперішній аґітациї.
Білград, 19. лютого. Сербский митрополит Михаїл помер на запалене легких. Покійний мав 72 літ. Наслїдником єго буде єпископ з Нішу, Інокентій,
Кавчуковий плястер
на нагнїтки.
Плястер той не посідає ніяких шкідливих ані драстичних склад
ників і дїлає скоро, певно і ла
гідно, не справляючи ніякого болю.
Ціна пуделка ЗО кр.
Головний склад в агітицї
161 124—?
Жигм. Рукера
під „Срібним орлом” у Львові,
