ч. 73. Львів, «субота дня 29. марця (II. цьвітня) 1908. Річник XII.
П е р ед п л ата
■» -Г У С Л А * А« . П І Н » :
• Австрмі:
ч ( л й рі». ■ 99
<> о.» . 10 пер
« п чверть ямиу -■ 6 м р . а г л с я ь ь Ї"7О я*р
Зс грап-.дею:
айгва рис їв рублів або 36 франків яв він режу 8 рублів
або 18 франків Вооданоже чхеао но 10 сот
-пкрвгя) ке «-■» и» »«,.лет а пе новьмеи. малосте і н.еп «г «мклічи.
«• г г т » мо отим» • '.а ггжа.« — Я Р у е л а н а в н х исальміж «. Шагам-лич»
Інхадмть у Львові що д и к р ій неділь і р у с и х еьвн*
о о ‘|, год. пополудня.
Редакция, адміністрацій і
•кснедииня «Руслаиа» від ч. 1. ял. Дамбрааскегв (Харук- щнниі. Експеднция місцева в Агенпиї Соколовс|іо|го Л / пасажі Гавсмана. у .
Рукопвси ввертав ’Л л н іщ . на попередив а а с т е р е л к Л Т у 1
Рекламацій' неоігачатаф|
вільні від порта. —^ О г о л м ^ иіеяв звичайні црпимаюМ
по піні 20 с. від стріч а в «Надісланім» 40 е.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесевн по ЗО сох.
ся ки.
В ІД С Т О ІЧ К И
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
!ІІ о Л Ь С К Є К Д Л О, як звістили івчерашні вечірні телеграми, скріпило ся в с т у п л е н б м л ю д о в ц ї в , на кот
рих домагань пореведено зм-ну стжтута,
ЩО біЛЬІІЮСТЮ З/б може коло поодино
ких послів або Групи звільнювати від солідарности при голосованю. Впрандї се троха може ослабити карність і солідар ність внутрішню, одначе, зєдиненєм всіх сил коло значно піднесло значіне своє в парламенті.
Тимчасом в ч е с к і м т а б о р і язикова справа викликала внутрішню у-
■собицю, звернену п л о в н о проти тепе
рішнього провідника ческої .політики і Народного клюбу д ра Крамаржа. Чоло вік се великих спосібностий, одначе сам :за молодших літ незвичайною честилю-
■бивостю понукунаний причиняв ся до демаґш 'ічних порипів, котрі наносили чес- кому народови немало шкоди, а Німцям справляли радість. Розважна іполїтика пок. д ра Е аґля не принесла сподіваних і можливих успіхів лише наслідком хви
левих поривів д-ра :Крамаржа, коїрий в нераз в найневідповіднїйшій хвилі пірнав ческий клюб д о крайної опозициі й об- струкциї. Наслідком сего усунув ея др.
Енґель з політичного поля, а тепер ді- знає др. Крамарж таких самих •лапастий від моравского вихреста д-раіСгранского, чоловіка вельми сдосібного, але честилю- бивого інтриґанта, як свого часу др. Ен
ґель.
Странский, невдоволевий, що не мо
ж е дій ги до якогось перегодового стано
вища, ворушить і пре до крайної опози- циї як раз в хвилі, коли Чехи можуть о- сяг.нути певні успіхи. Др. Крамарж, в котрого обороні виступив вельми рішучо др. Ж ачек, виїздить на довший час на полуднє, роздратований напастями д-ра Странского, а ческі радикали з Кльофа- чом на чолі, старають ся вихіснувати сей розлад в свою користь Одначе двай- цнтилїгє такої радикальної політики мо- лодоческої показало, що успіхи, які о- сягнено в користь ческого народу, здо
бувано лише дорогою, якою ішли стард- чехи Р іґе р і Гіаляцкий. Чи й тепер по
літична розвага побідить, чи демагогічні змаганя, виявить ся в найблизшій буду
чий!'. Такий розлад викликано як раз в хвилі, коли бар. Бек відбував наради з міністром Прашком в справі ческого університету на Моравії і як звіщають, з виглядами корисними для Чехів.
Заграницн.
В А н ґ л і ї послїдувала важна змі
на. Мінїстер -президент К а м п б е л ь- Б а н н е р м а н . що висловив ся свого часу окликом: „Дума умерла, най живе дума« і вельми щасливо кермував загра- ничною політикою, уступив наслідком підхожого віку і недуги, а єго місце з а нив приемник єго політики А е к і т. Не так щасливим був. він у внутрішній по
літиці, де викликав живий рух протестів між католиками і анґликанцями своім вільнодумним законом шкільним і був приневолений сей начерк закона зміню
вати.
Теперішній керманич, а дотеперіш
ній мінїстер скарбу Аскіт в чоловіком в силі віку, був уже міністром внутр. справ за старого Ґлєґстона і неперечно здобу
де собі небавом в концерті народів по
важне і впливове становище.
В Льондоні з певним зацїкавленєм споглядають на становище хіньского пра- вительстка супроти Я ванців і Росиї. Я к
раз наспіла там вість, що правительство в Пекіні постановило у т в о р и т и ц і
с а р с к у х і н ь с к у воєнну ф л ь о- т у і війшло в переговори з правитель- ствами в Льондоні і Вашіпґтонї що до роздачи замовлень В обидвох державах мають для Хін побудувати чотири воєнні великі кораблі і шістнайцять торпе
до вцїв.
Онодї звіщали ми, що між Росиєю а Туреччиною заострили ся взаємини до того ступня, що кождоі хвилі можна бу
ло снодївати ся воєнних кроків. Тимча
сом з Петербурга доносять, що отомань- ске правительство запевняє через свого амбасадора росийского міністра загран.
справ, що вісти про оружні підготовлена Туреччини не відповідають дійсній прав
ді. Як запевняє турецкий амбасадор, не послїдувала концентрация турецкої фльо- ти на росийскій границі, а висилка кіль
кох баталіонів війска до Ван була спо- водована лише можливими в тім окрузі розрухами.
В П о р т у ґ а л і і переведено ви
бори до парламенту, а переважна часть вибраних належить до монархістичної концентрації. Мимо того положене внут
рішнє є вельми непевне і длятого з про
він ції стягнено війско для скріплена сто
личної залоги. Правительство не перепу
скає депеш, котрі звіщають про внутріш
нє положене. Останні вісти, які наспіли, вельми невідрадні. Підчас виборів прий
шло до поважного заворушена. Товпа кинула ся на виборчі льокалі, знищила виборчі акти, побила виборчих комісарів а в тім розладі убито одного жовніра.
Державна рада-
На вчерашнім засіданні нос. палати подав др. Евген Л е в и ц к и й н а г л е в н е с е н е в с п р а в і р о з в я з к и я з и к о в о г о п и т а н я законодатною дорогою.
Закон сей має опирати ся на отсих основах: 1) Цілу державу ділить ся на одностайні народні округи язикові на під
ставі етнографічного розміщеня населена 2) Єствуючий поділ на політичні і судові повіти має бути на т. зв. язикових гра
ницях двох округів народних відповідно змінений і приміненик до границь язико
вих округів. 3) Урядовою мовою внутрі- шною всіх властий адмінїстрацийних і судових є мова даного язикового округа.
У внїшній службі зі сторонами мають бути допускальними і признаними за рі
вноправні всі мови уживані (ІапПеєиЬІісЬ) в тім окрузі; як уживана мова в тім значіню уважаєсь сю мову, якою в данім окрузі говорить понад 1 5 % населена. 4) Столиці країв, які обіймають кілька мов, уважає сн як округи під язиковим згля-
д о м м і ш а н і а авізн е урядової мови в ти х столицях має бути осібно управильнене.
5) Сей закон відносить ся до всіх вла
стий І. і II. інстанциї. Власти II. інстан
ц ії, як« обіймуть кілька округів язикових, повинні у всіх справах, які їм підляга
ють, послугувати ся тою мовою у відпо
віднім язиковім окрузі, яка на підставі сего закона є урядовою; 6) На случай, колиб тимчасом наступило порозумінє між сторонами що до язикової справи в Че
хах, то сі постанови сеї умови повинні бути втягнені до специяльних постанов державного закона. До переведена сего закона має бути установлений максималь
ний речинець 10 літ.
Інтерпеляциї внесли пп.: П е т р и ц - к и й в справі пригод на зелїзницї Хо- ростків-Копичинцї, і доскулюваня населе
нні Коїіичинець жандармами, С т а х у- р а про відносини на двірци в Самборі;
О н и ш к е в и ч про ноступованє інспек
тора кс. Дудкевича в Рудках; К у р и- л о в и ч про заборону приниманя Руси
нів до III Гімн, у Львові; М а р к о в про надужитя староства в Яслї. Відтак нриступлено до дальшої розправи про м і н і с т е р с т в о р о б і т нубличних.
По промовах Горнофа (соц.) і Граского (молодочеха) забрав слово бар. Б е к У- творенч міністерства нового є правом Ко- • рони. Наша конституция згідна що до того навіть з конституциєю републив.
держав. Всі нові міністерства в Австриї повстали дорогою найв. постанови. До прав Корони належить також орґанїзац.
статут і справа обсягу дїланя міністер
ства. Щ о до видаваня фондів потреба ухвали парламенту і се находить ся в предлозї. Правительство старало ся все законодатною дорогою управильнити об
сяг дїланя міністерств і сему становищу відповідає правит. предлога. Наглість вне
сена є формою для прискорена справи в інтересі упорядкована адмїнїстрациї.
2 Після бар. Бека промовляв др. Ґ е р о
м а н (мінїстер робіт) і вказав, що в ін
тересі населеня лежить скоре введене в жите сего міністерства, бо тут розходить ся о пособлюванє витворчости і добро- битови населеня. Не можна всіх степ, політ, справ переказувати тому самому урядови. Міністерство буде старати ся творити власні краєві будівельїі класти.
Потреба також управильнити вугляну справу, щоби не визискувано населеня.
Великим містам треби признати кредити на склади вугля. Я к доси, так і тепер буде старати ся служити потребам насе
леня.
Пос. П і х л є р піддержував наглість внесеня, а соц. Б е р заявив, що єго сто ронництво не має довіря до д-раҐессма-, на. Б є л ь о г л я в е к відпирав неспра ведливі закиди социялістів. Відтак зам кнено розправу а ґенер. бесідник п р о т и М а с с а р и к виказує, що нове міністер
ство усгроєне в дусі централістичнім. По виводі референта М а л а х о н с к о г о у х в а л е н о 292 голосами проти 99 наглість внесеня про м і н ї с т е р с т в о р о б і т . В запитаних до президента о.
Д а в и д я к застерігає ся проти наруше- ня сьвят великодних і домагає ся роз
ширена ферий на гр.-кат. Великдень. През.
Ж а ч е к заявляє, що справа буде піз
нїйше рішена. Дальше заеїданє відбуває ся сегодня.
Справа Вармунда
не сходить з дневної черги. Видану че- скою мовою брошуру єго в Празі скон
фісковано. Сам Вармунд випирає ся, що він не причастний зовсім в найновійшім виданю єго брошури „КаіІюІізсЬе ХУеІІап- 8сЬаииП£ ип<і Ггещ ХУізсЬепвсЬаЙ;". Ви сший суд затвердив конфіскату сеї бро
шури. Не лише в Тиролю, але й в землі Ф орарльберґ справа буде виведена в сой- мах і на вічах. З того згляду наводимо тут донись, яку з Інсбруку в сій справі
одержала »Нива«:
В Інсбруцї 18 січня с. р. виголосив проф. Вармунд на вічу скликанім тов.
«Ггеіе Зсйиіе* бесіду на тему «КаіоІізсЬе МГа1іап88сЬаиип§ ц ій Ггеіе \¥І88ЄП8сЬай*.
Бесіду сю випечатав пізнїйше під тим са
мим заголовком осібною брошурою. Віль
нодумці почали вже ликувати і широко розписали ся в своїх орґанах, бо ось то
— говорить професор університету. Та скоро показало ся, що та брошура не має нїчо спільного з наукою, що се є чистий напад на католинку Церкву. Ьео- роМ Гопск видав критику тої брошури та вказав на цілу єї „наукову" вартість.
— Гопск се одна з найповажнїйших сил тутешнього університету і має вже виро
блену свою славу науковими творами.
Ми хочемо навести декілька місць з критики проф. Гопска, яка вийшла осі
бною брошурою під заг. „КаІЇї. \Уе1іаП8- 8сЬаиип§ иші Ггеіе УУіззепясЬаГі" — Паз теіззбпзсЬаМісЬеп АгЬеііеп РгоГеззог ІУаЬг- тип(І8, ІппеЬгиск 1908 — щоби читачі побачили, як виглядає »вільна наука« те перішних лібералів.
Вармунд зазначує на кількох місцях своєї брошури, що він се робить в імя
„вільної науки", тому проф. Гопск лише з того становиска видає свій осуд, піддає критиці лише наукове представлене єго виводів.
Загально принято — каже Гопск — і під тим зглядом є в науковім сьвітї з а гальна згода, що першим услівєм кождої науки є: щоби знане свого предмету чер
пати з певних і віродостойних жерел.
Другим конечним услівєм є: щоби се пе
вне знане предмету також згідно з ф ак том представити.
Проти одного і другого Вармунд силь
но прогрішив ся.
Щ о до першої точки, то Гопск за
кидає Варм. насамперед лїтерацку кра
діж. Він уживав ріжних жерел не подаю
чи, звідки їх бере. Проф. Гопск порівную- чи єго вискази виказує, що першим та
ким жерелом є брошура НоепзЬгоееЬ-а під загол. Гарйііит.
Вармунд присвоїв собі вискази і твер
джена НоеП8Ьгоес1і-,а і кидав яко само
стійні »Гог8сЬип§еп«. — Що до наукової стійности самого ІІоепзЬгоесЬ-а, то кри
тика— як каже Гопск— вже давно перей
шла над ним до порядку дчевного. На поперте свого висказу наводить осуди ріжних учених. Ми подаємо лише кілька.
Між иншими др. Уісгот Хашпап. проте
стант, висказує про „И арзїїит" НоепаЬго- есЬ-а в сей спосіб: «В цілій історичній літературі а навіть в літературі загальній не пригадую собі,’ щоби було друге, при- найменше в приближеню так несоністне діло, як є НоепзЬгоесЬ-а. В першій ча
сти старав ся автор в разячий спосіб сфалшувати історик) панів, в другій знов зміш ав з болотом католицку науку мо- рали. Ся книжка є разячою наругою над слїдженєм правди (із! еіп НоЬп аиГ ге- (НісЬе \УаЬгЬеіІ8Єгіог5сЬип§еп)“ . Другий критик др. Йос. МаизЬасЬ кінчить свій осуд словами: „Тисячі лїтерацких краді- жий, фаліп і лож служили ТІоепзЬгоесЬ о- ви яко доводовий материял єго «науко
вого* викладу. — В подібний спосіб ви- сказують ся і инші критики о науковій вартости діла НоепзЬгоееЬ-а. З такого жерела зачерпнув преф. унїв. Вармунд свою мудрість, числячи видко на теперіш ну безкритичність.
Другим неназваним жерелом є »\¥е1і- гаГзе1« Гекля. Проф. Гопск переходить і ту речене за реченєм, слово за словом, порівнуючи вискази Гекля з тверджени
ми Вармунда і виказує, що Вармунд знов лише відписав від Гекля і мудрість нї- мецкого фільософа ’подає яко свої нау
кові здобутки.
Що до стійности арґументів самого Гекля, проф. Гопск наводить знов .слова найповажнїйших критиків-специялїст. Раиі- 8еп висказує ся в сей спосіб: „З вели
ким встидом докінчив я читати ту книж
ку Гекля, зі встидом, що в нашім народі ще гак низький стан загального образо- ваня і фільософічного знаня. Щ о в на
роді, який видав Канта, Ґегого, Шоиен- гавера, така книжка є можлива, написана і друкована та що декотрі їй вірять— се дуже болюче".
Відома річ, що Гекель опер свій фі- льософічний систем на фізиці. Він виду
мав так зв. «БиЬзІапг^езеГг* се є право про утримуване сили і материї. Ні один порошок в всесьвітї— каже він, не може згинути ані повстати; жадна сила не мо
же бути з нічого сотворена ані нічим не може бути знищена.
Тож проф. Гопск наводить найпова- жнїйшого теперішнього фізика проф П.
А. СЬттоІзопа, який каже: «Все, дословно все, що Гекель говорить офізичних питаних, є ложне, або опиравсь на незрозуміню або сьвідчить о неімовірнім незнаню вай- елєментарнїйших питань. Власне в тих питаних, що суть основою єго фільосо
фії, Гекелч не має найелєментарнїйшого шкільного знаня".
Так говорить про основи фільософії Гекля найповажнїйший професор ф і
зики.
Гопск наводить голоси ще много ин- ших поваг, які висказують ся про „\¥е1і-|
гаГзе1«Гекля подібно як Раиіаеп і СЬягоІ-І 8оп Вармунд, однак що не є ні фільософ, ні природознавець, ні фізик ані біольоґ а лиіП звичайний професор церковного права на виділі правничім, який до тепер не видав ні одного поважного діла, бере сі твердженя, яких наукову вартість зре дуковано до зера, відписує від Гекля, на
дає їм аґітацийну, найбільшою ненави-
стию до Церкви заправлену форму і го
лосить, що се єго наукові «Гог8сЬип§еп*.
Крім тих неназваних жерел є много таких, які Вармунд цитує. Та ту знов проф. Гопск приходить до дуже сумного спостереженя. Гопск справджує всі ци
товані Вармундом місця та виказує, що в жерелї або таких цитатів зовсім нема, або Вармунд подає текст зовсім змінний, або фалшує відповідно до своєї цїли
Дуже 1 ажним доказовим материялом були для Вармунда також аґітацийні л і
беральні брошури, та качки дневникар: кі, які по якімсь часі були спростовані, о яких науковости, розумійсь, не може бу
ти бесіди. А за се н<» найповажнїйщу лі
тературу, з якої повинен був користати, він навіть не звернув уваги — Таке но- стунованє сьвідчить лише о ськідомій ложи. або о крайній іґноранциї — а для науки приносить лише нечесть;
Що до другого, конечного услівя наукової праці с. є що до вірного иред- ставленя річи, проф. Гопск закидає єму крайну несовістність і сьвідоме перекру
чене фактів. »Як не негидав ся — гово
рить на кінци — проф. Вармунд своїх ученикік, виступаючи з таким «твором«, від них певно більше вимагає ся при кождім іспиті. — „Єсли би мені — ка
же дальше — якийсь член мого семіна
ри предложив таку «наукову* працю і єслиб зробив лише десяту часть т х блудів проти наукового м етоду,то я м у сів би відкинути єї яко зовсім недоста- точну «.
Так виглядають «наукові* здобутки проф. Вармунда в сьвітлї критики.
* *
*
Як лиш ноявила ся критика, всім отворили ся очи. Тим більше, що се на
писав дуже поважний проф. Гопск. Ціла опінїя звернула ся проти Вармунда. Віль
нодумці напирали на свого шефа, щоби відповів на сю критику. „Що відповість, коли не має нк« — ходила поголоска.
Вкінци появила ся в „Тігоі. ЦасЬгісЬіеп"
заява, де Варм. каже, що Гопск єго зле зрозумів і запитує Гопск-а, чи він не знає нїчо про єго ученість. Гопск на се відповів, що не хоче зовсім вдавати ся з ним в полеміку на фрази і зажадав доказу. На се Вармунд замовчав і мов
чить дрси.
Розумів ся, велика комиромітация і професора унїв. і „Ггеіе \¥із8епзсЬаЙ“ і провідника лібералів.
Щоби якось справу ратувати, взяли ся ліберали самі боронити Вармунда.
Розліплюють великі афіши та скликують віче, щоби запротестувати проти нападу на «свободу* науки і на професора унїв.
На вічу підносять заслуги ороф. Вармун
да, висказують, кілько він причинив ся для „Ггеіе \УІ88еп8с1іай“ та ухвалюють резолю ції проти клерикалів. — Сего, ро
зуміє ся, не могли стерпіти католики Інсбрука. Кілька день пізнїйше склика
ють своє велике манїфестацийне віче.
Говорило кількох бесідників між ин
шими селянин, посол до парляменту. „Ми
— каже — селяни в 1809 р. наставляли свої груди в обороні нашого краю і на
шої католицкої віри. Ми платимо на уні
верситет і професорів на те, щоби вони учили нас правди а ні на те, щоби фал- шували науку та баламутили темний на
рід*. — Ухвалено в чсїй справі вислати сейчас депутацию до намісника і до мі
ністра.
* *
*
У Відни иапский нунций повідомив про ту цілу аферу міністра справ загра- ничних. До сего яко заступник інтересів Церкви мав повне право, а що є пред- ставителем чужої держави, повідомив про се міністра справ заграничних. З сего
з
факту скористала ліберальна преса. З по
чатку, щоби затушокати сю компроміта- цию ліберального професора, мовчала.
Колиж сарана мимо сего стала голосна, ліберали, щоби відвернути увагу від осо
би Вармунда, голосять игЬі еі огЬі. що то все інтриг^ нунния; що нунций не мав права мішати сн в внутрішні інтереси держави. Така льоґіка і така арґумен- тация видко взята також з підручника
»ЇГЄІЄ ШІ88ЄП8сЬаІІ« .
Додати належить, що Вармунд похо дить з жидівскої родини, («го отець був жидом). Часописи подають, що він по
кінчивши студиі записав ся до Ьео-бе- 8ЄІІ8СІіаІг та бтарав ся о згляди бріксень- ского єпископа,. Слмона. За порученем того єпископа дістав він катедру церко
вного права на правничім факультеті інс- бруцкого університету.
Інсбрук 28. марця 1908.
Волод. Л.
Анатоль Вахнянин.
Спомини з жити.
(Дальше).
Але я відійшов крихту від хроніки на
шої народовецької роботи в сих часах. Тож верну до року 18(59.
В тім році руські посли сонмові (а було їх мабуть 29) поставили внесене на упорядко
ване национальних прав в краю між Русина
ми а Поляками. Сойм переказав се внесене кр. Видїлови, а сей скликав „анкету угодову"
для скодифікованя закона национального. Про
відником анкети був старий Баденї, батько нинїшного маршалка та б. намісника і пре
зидента кабінету. З руської сторони поклика
но тоді крилошанів і послів соймових ГІавли- кова та Петрушевича, нідтак д ра Шараневича, дир. Вінницького, проф. унїв. Сроковського, Юл. Лаврівського, Корнила Сушкевяча та ме
не, суплєнта Гімн. Францїска Иосифа. З поль- скої сторони були: посол Пашковський з Кра
кова. адв. Кабат, проф. Гімн, академічної Тжас- ковський, Ш таркель (лїтерат) і др. — всего також 8 мужа.
Анкета поділила ся на дві секциї: прав- ничо-адмінїстрацинну і шкільну та взялась за кодифікацпю национального краевого закона.
Про закон не говорю тут, бо він був надру
кований. Цікаве було лише те, що Петруше- вич, Павликів та Ш араневич — три заступни
ки старших Русинів — визнали зараз на од
нім з перших засідань, що они (іменно Петру- шевич) узнають нарід руський окремою нациєю не лише від. польської але і від московської нациї. Се знаменне! Анкета відбула над 20 засідань в Виділі краєвім (при улици Копер- нїка), скодифікувала все як слід, мусїла при
знати і признала Русинам досить широкі пра
ва национальні, які відтак мали прийти нід ухвалу галицького сонму. Для нас народовців була се важна хвиля, бо. ми у нерве стали елементом політичним. Вінницький, Лаврів- ськпй. я, Сроковський та Корн. Сушкевич репрезентували в тій анкеті сторонництво народовецьке, хоч Сроковського зачислювали старі до себе. Т а ба! Заким ще зібрав ся сонм, пішла клич між старими (в „Слові"), що они не потребують договорювати ся з Поля
ками о права национальні, та що посли під
писані на внесеню стягають свої підписи. До
ки — сказано — Москалі не помирять ся з Поляками чи Поляки з Москалями за кордо
ном. доти „єдина Русь Галицька" не може договорюватись з Поляками в Галичині. Так аргументовано на ухо і в тім дусі писано в
„Слові". „Ми « т в е р д і Р у с и н и , не буде
мо мирити ся з Поляками, а тих, що хотіли миритись (на певних основах), назвало „мит
ними". Посли сонмові руські цофнули проте свої підписи на внесеню з 1869 року з ви
їмкою послів Юл. Лаврівського, Стефана К а
чали та ще кількох. Полякам сей крок був дуже на руку. Виділ краєвий скористав з сеї заяви та оперши ся на тім, що не всі §-фи екодифікованої устави перейшли в анкеті одноголосно, а лише більшоетию голосів, або в окремій кодифікациї. — Виділ краєвий ска
зав відтак соймови, що задля сих причин ці
ла справа стала безпредметовою. Хоч ми не вірили в щирість Поляків і знали добре їх на- наміри супроти нас, то таки — но моїй дум- чї — заява „твердих" була політичною по
хибкою, позаяк зірване переговорів приписано Русинам, а Поляки удержали ся в німбі, що они радо признали би Русинам їх права, та
— на жаль будьто —- Русини самі не хотять сих прав для себе Ми однакож добре розу
міли маневр наших „твердих". „Тверді" бояли ся розросту і скрінленя народовецького еле
менту в Галичині, бц закон проектований при
знавав национальні права лише Русинам а не Москалям або москвофілам. їх програма „обє- диненя" була би лише потерпіла, а на се не могли призволити Каткови і Аксакови враз з хитрим Малоросом Богданом Дїдицьким.
Шило з мішка вилізло.
(Дальше буде.)
Просимо в ін т п перепит)'.
Н о в и и к и.
— Календар. В с у б о т у : руско-кат.: Марка Еп.; римо-кат.: Льва І. п. р. — В н е д і л ю : руско-кат.: Івана Лїст.; римо-кат.: Юлїянни.
— З тов а „Руска Бесіда" у Львові. На заг- зборах, які відбули ся дня 14. і 21. марця с.
р., вибрано новий виділ, який дня 28. марця уконституовав ся в сей спосіб, що вибрав з поміж себе: Льва Шеховича, радника суду, головою; Ілию Кокорудза, ґімназияльного про
фесора, заступником голови; Иосифа Дрима- лика, секретаря суду, театральним референ
том; о. Николу Таланта, катехита, касиєром;
Володимира Штогрина, скарбового урядника, господарем; Михайла Рибачка, ґімназияльного учителя, секретарем; Михайла Волошина, кан
дидата адвокатури, завідателем бібліотеки.
Заступниками видїлових вибрані: Петро Б е
рест, почтовий урядник, Прослав Колтунюк, урядник „Дністра" і Стефан Чарнецкий, ін- жінєр.
— Нові церковні приписи про сопружество Еиископскі ординарияти оповіщують в своїх диєцезиях новий декрет про заручини і со- пружества. Сей декрет видано з розпорядку і згодою Папи Пія X конґреґациєю Тридент- скоцо зїзду в серпни 1907. р. Декрет заводить деякі зміни в дотеперішних приписах про за- ключуванє заручин і сонружеств католиками всего сьвіта та починає ся словами: „Ке Іе- шеге іпігепіиг сіаиЛезПпи еощ иф а (Щоби легкодушно не заключувано покутних сонру- жеств). Від своїх початкових слів декрет на
зиває ся „Ке Іешеге". На основі останного уступу він обовязує від Великодня (лат.), се є від дня 19. с. м. Від того дня мають до него примінювати ся всі католицкі дуїннасти- рі при удїлюваню вінчань, та всі католики при заключуваню сопружеств. Декрет „N6 іе- т е г е " постановляє що до заручин, що від те
пер лише ті заручини буде Церква уважати за важні, які стверджено письменним актом про заключенє заручин. Сей акт мають під
писати обоє заручені, а крім того або дотич
ний парох, або єго заступник, або бодай два сьвідки; отже коли підписує парох, то підписи сьвідків непотрібні. Єс.іи обоє або одно з з а ручених не уміють писати, то в акті мусить се бути виразно зазначене, і мусить ся по
кликати ще одного сьвідка до підпису. Доси Церква для важности заручин не вимагала конечно письменного акту. Але що заручини в деяких випадках могли уневажнювати ео, иружество, заключенє пізнїйше з иншою осо
бою і звідти випливали спори і непорозуміня
що до признаня факту зірваних заручин, то
му декрет „Ке іе т е г е " хоче на будучину зарадити тим спорам.
— Процес Сєнкевича. З Відня доносять, що судова розправа против Генрика Сєнкевича, обжалуваного рускими студентами о обиду чести, відбуде ся дня 18. мая. Розправу буде вести радник двора др. Файґель, руских сту
дентів будуть заступати др. Окуневский і др.
Роде, а Сєнкевича боронити муть проф. др.
Розенблят з Кракова і віденьский адвокат др.
Рабенлєхнер.
— Театри всіх народів поселених в Австриї мали в сім році цїсарского ювілея виступити з представленими у Відни. Однак з причини протиславяньскої аґітациї у Відни, здаєсь, те
атри ненїмецкі туда не поїдуть. Краківский театр польский дав вже відмовну відповідь дирекциї театру Ап сіег \Уіеп, яка тими пред
ставленими займала ся. Також ческий театр зреЗиґнував з поїздки до Відня. Ческа «ВоЬе- т іа « доносить з міродатних кругів, що у Відни взагалі не буде театр, представлень в инших мовах крім нїмецкої.
— Недалеко заїхав. Нїмецкпй подорожник і писатель Рудольф Цабель, про якого подорож самоїздом з Франкфурту над Меном до Індиї ми онодї доносили, не далеко заїхав. Подорож закінчила ся в Баварці страшною катастро
фою. На гостинци межи Інґольштадтом а ГІфаффенгофен хотів еамоїзд, в котрім їхав подорожник з жінкою, вимияути якийсь віз і притім вїхав на дерево та зовсім розбив ся.
Пані Цабльовій при тій катастрофі розбило щоку, шофер зломив собі руку і нарушив ло
патку, а сам Цобель набрав ся лиш страху.
Розбитий еамоїзд казав собі Цобель умисно зладити до подорожі! до Індиї. Другому само- їздови, що їхав з заду з пакунками, не стало ся нічого.
Оповістки.
— Дальший репертуар руского театру в Тер
нополі. (Саля Міщаньского Брацтва. Початок о год. 7і/, вечером. Білети продає раньше Народна Торговая, а від 5. год. вечером каса театру).
В суботу дня 11. цьвітня „Барон цига
нів" оперета в 3 діях Стравса.
В неділю дня 12. цьвітня „Серед бурі"
історична драма зі співами в 5 діях Бориса Грінченка.
Ві второк дня 14. цьвітня „Мари" родин
на драма в 3 діях Генриха Ібсена.
В середу дня 15. цьвітня „Різдвяна ніч"
(Царицині черевички) опера в 4 діях М. Ли- сенка.
В четвер, пятницю і суботу представленя не буде.
— Репертуар амат. театру львівского «Со
кола». В неділю 12. с. м.: „ К а р а с о в і с т и " народна драма в 5 діях Григория Це- глиньского. Початок о 7. год. вечер. Ціни місць: І-рядні крісла по Р20 К, ІІ-рядні по 1 К, Щ рядні по 80 с; стоячі місця по 50 с, для учеників, війска і селян по 40 с. Білети про
дає від нині «Сокільский Базар».
— На дохід товариств „Вакацийна Оселя"
і „Захоронка у Львові", відбуде ся з почат
ком моя равт. Всім знані високо гуманні і патриотичні цїли обох товариств, тож комі
тет сподіє ся, що тутешні і замісцеві Русини численно прибудуть на равт, щоби в сей спо
сіб прийти нам з помочю, Дохід з сеї забави дасть Оселі спромогу вислати більше число хорих дітей на село, а Захоронцї заопіковати ся дітьми і підчас вакаций. Наколи діти м аю чих родичів користати будуть з краси і воз- духу сіл, нам памятатн треба, щоби вихован
к и наші безпомічна дрібнота діти зарібників,
не тиняли ся тимчасо.м улицями, а мали у нас приют і опіку.—В ід В ідїлу Захоронка, і Оселї.
— З Висшого Музичного Інститута. Третий з ряду прилюдний виступ елєвів науки форте- пяну Вис Муз. Інститута відбуде ся у сю не
ділю 12. н. ст. цьвітня в льокалю товариства («Народний Дім» 2 пов.) о годині 4. по пол.
Програма: 1) Зіпсііп^: БгйЬІіпдвгаизсІїеп, О.
Курняківна (кляса н. Старосольскої)-, 2) ЕиЬіп- зіеіп: Роїка Ев <1иг, Ірена Селезінка (кляса п.
Криницкої); 2)'Огіе£: Зопаїе е -т о іі — Еіпаїе, Огіе£: І І е іт и е Ь , Т. Демчишинівна (кл. п. Я- сеницкої); 4) С. СЬатіг.аЛе: Раз сіє Уоііе, О.
Бандрівска (кл. н. Криницкої); 5) МешІеІззоЬп:
Сіауіегзііїск Мго 7, О. Яцишинівна (кл. п. Кри
ницкої); 6) Огіе£: Сагпеуаі, Оз'аркевичівна (кл.
