Ч. 140. Львів, Середа дня 2 4 червня (6 липня) 1898. Річник II.
Передплата
ж* «РУСЛАНА* в к н о а т : в Австриї:
на цілий рік . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . 8 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■а цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на нів року . . 10 рублів або 20 франків . Поодиноке число по 8 кр. ав.
--- - ---
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, во руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІИашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят С ГОД. 5-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслапа» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенцпї Линдонского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Рекламації! неопечагані вільні від гіорта. -- Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
чі домагали ся звороту гроший виданих за сей молнтвословець.
От до чого доводить у нас фанатизм і засліплене, ширене нашими консолїдаций- пикамн! Сьвященик над’уживав проповідни
ці в тій цїли, щоби між вірними здоптати повагу і авторитет свого найвисшого звер- хника, котрому в справах віри обовязаний до безусловного послуху. Він ломить свою присягу, виступаючи против одобреня са
мого Кардинала-Митрополита і то прилюд
но, в церкві, з проповідниці заперечує ав
торитет князя Церкви, котрого одобренє находить ся напечатане на молнтвословци і стверджене підписом Кардинала-Митропо- лнта. Чи здав собі сей сьвященик справу, що, здоптавшп авторитет і повагу Карди
нала-Митрополита прилюдно в церкві з про
повідниці, подоитав всю повагу до церко
вної власти і що в очах своїх прихожан!
знівечив також свою власну повагу?! Мо
же навіть не здав собі з сего справи, бо все те робив в своїм заслїпленю, в безмеж-!
нім і безпамятнім фанатизмі, яким гіе-]
ресяк під впливом москвофільскої К Л ІК ІІ. І Чиж сей факт з о в с ім п е в н и й не є до
казом, що москвофільство ширить страшну деструкцию в нашій суспільності!? Чи се не є доказом, що у наших москвофільских фанатиків нема нічого сьвятого, чогоб онн не з ’огидили? На се повніші вже раз звер
нути пильну увагу наші єрархн і усунути лихо з корінєм. на се повинні також цер
ковні часописи звертати свою бачність і по
яснити духовеньству, як оно собі такими подіями само яму гребе. Ся подія сьвід- чить, до якого ступня у нас доведено ма- ловажанє всякої власні, всякого авторите
ту, навіть в справах, в котрих тій власти належить ся без’условний послух.
Як у нас сьвященики піддержують авторитет своїх єрархів.
(+ ) 3 початком сего року появила ся кнпжочка п. з. *Да с ь в я т и т ь ся ім я Т в о є — м о л и т в о с л о в е ц ь д л я мо
л о д ї ж и , уложив о. Е. О. К о з а н е в и ч Ч. С. В. В. катехит шкіл народних* з апро- батою духовної власті!, як сьвідчіггь на оборотній стороні заголовного листу »Ч. 32.
Орд. Одобр. 9. січня 1897. По з в а л я є ся п е ч а т а т и . Львбв'ь 9. січня 1897.
| С и л ь в е с т е р т ь С е м б р а т о в и ч ь , К а р д и н а л а - М н т р о п о л и т ь .« Сен молитво- словець призначений для молодїжи і нагіе-і чатаний шкільною правописні, фонетикою.!
Рада пік. кр. втягнула сей молнтвословець | до спису книжочок призначених на премії для шкільної молодїжи. На тій основі в о- дній сїльскій школі на Покутю (в Стани- славівскій диецезиї) деякі ученики і учени
ці закупили собі сей молнтвословець апро
бований найвнсшим зверхником.
Чнтателї наші, прочитавши сї рядки, здивують ся, пощо ми тут се наводимо.
Наводимо се тому, позаяк деинде апро- бата архієрейска дає вже книжці знамя, якого ніхто не поважить ся піддавати якій небудь критиці або сумнівам. У нас нна- кше! У пас лучають ся події зовсім неімо
вірні, а на жаль правдиві і се тим сумнїй- ше, що переходять зовсім безкарно. Так стало ся і з сим молнтвословцем. Приход
ний того села, в котрім шкільні діти на
були собі апробований Кардиналом-Митро- иолитом молнтвословець, дізнав ся про сеі і виступив прилюдно, в ц е р к в і, з п р о п о - | в ід п ю до родичів і висказуючи ся о тім і молнтвословци найпоганїйшнми словами (не | хочемо їх наводити), вимагав, щоби роди- і
Сором!
Черновецка «Руска Рада*, а за нею •'Бу
ковина* помістили на днях статі, в котрих ви
казують, з відки беруть ся на Буковині так звані »яничари* або вістунники свого народу, котрі відтак, перейшовши в табор волоскої або нїмецкої інтелїґенциї, свою матір гірше ката розпинають. «Буковина» подає притім імена 34 учеників ґімназиї черновецкої, котрі зволоши-
’лись або понїмчились, хотя їх батьки ще суть Русинами. В першій клясї число тих малих ре
негатів найбільше. Оно виносить 13, н другій клясї спадає на 7, в прочих на о—2. Видко з то
го, що румунїзация усиляє ся і що Румуни тру
дять ся тепер більше ніж давнїйшими часами над витворенєм ренегатів між рускою шкільною молодїжю.
Средством головним до осягненя цїли суть для Румунів б у р с и . Хто з руских бідних дітий попав в сю бурсу, той не лише пропав для сво
го народу, але той ще в пізнїйшім жптю буде мати обовязок — дїлати на шкоду Руси.
Цікавою а заразом поганою при тім є ся проява, що приміром один сни адвоката Ґеров- ского, колишного предсїдателя Совіта «Народного Дому* у Львові, посла ради державної і проч., внук Адольфа Добряньского — Юрий Ґеровский в шкільнім пЩіщіаіе поклав як матерний свій язик (в першій клясї) »4еиі-сЬе МиііегзргасЬе*, а два старші сини (в V. і VII клясї) «гіівв'веЬе МиНегзргасІїе*. Наколи діти колишних «твердих*
патріотів ренеґатїють, щож сказати про дитину бідного руского селянина?
Дійсно треба спитати на вид таких елу- чаїв, чи є в сьвітї поганїйший нарід від нашого руского? У Галичині' він польщить ся або мо- сковщить ся, в Угорщині словаччить ся або ма
дяризує ся, на Україні знов московщить ся, а на Буковині московщить ся, нїмотїє або волоїцить ся. А сором паде на нас тим більший, що ма-
і
Цікава сторінка з минулого.
Письма Ф. Г . Лебединцева кь брату вь Кісвь. —
„Кіевекая Старина" 1898 — ЛІарть-Най.
(Дальше.)
Я був тоді людина молода, довірчнва і щиро ноняв віри словам Головацького, що він нічого не відає про думку Черкасского кликати Русинів, тая був певен, що скоро в ХОЛМСЬКІІХ
школах викладовою мовою буде росипська мо
ва, так з галицьких Русинів ніхто не піде учи
телювати.
Якось в листопаді, вернувшись від Юлїяна Лаврівського до Евронейського готелю, де я кватнрував, я застав візитову картку незнаємого мині »Геофана 1 авриловича Лебединцева*, а у вечері того-ж дня зайшов до мене Яків Голо
вацький і розповів, хто такий Лебединцев і чого він властиво приїхав до Львова.
На другий день я пішов до Лебединця; він закватерунав ся в офіцннї Жоржового готелю.
З того дня ми бачились з .Іебедшщем майже що дня. Майже кожен раз я заставав там Го
ловацького і кількох молодих сьвящеників, або богословів. Сам Лебединець в одному з листів до брата каже, що до його приходило більш 200 Русинів, охочих перебрати ся до Холмщини учителями або сьвященикамн. Задля мене оче
видно було, що усією справою орудує і споку
шає молодїж Головацький. Коли хто з Русинів
здіймає часом з легенька річ про паспорт, про мову, або про релігію, Лебединець виразно ви
словлював ся тільки про платню, а про все останнє або промовчував, або говорив так »дн- пльоматично*, що кожен міг розуміти його, як хотів. За те Головацький виразно запевняв, що коли з Австриї і не дали-б паспортів, то й не треба, «всяка баба за три ренських проведе повз австринський кордон через границю*; а що до мови і релігії, так «се такі сьвятощі — впевняв Головацький — на які росийськіпї уряд, а тим наче князь Черкаескнн ніколи руки не підойме*; в доказ убезиеки релігії і мови Голо
вацький вказував на те, що Лебединець заку- плює у Львові шкільні книжки, а Черкаескнн запрошує Куземського єпископом до Холму; на
решті — чого ще ліпше, коли на чолі сієї спра
ви фактично стоїть Куліш!
Лебединець все те слухав мовчки і тільки і солодко усьміхав ся. Після другого чи третього | такого «сеансу* при минї, я не витерпів і коли Лебединець зайшов до мене, я висловивши йо
му, що вважаю його яко певного Українця, ко
трого думки і переконана такі, як і у мене, тимто і дивую ся, що він так нещиро поводить ся з Русинами, звернув ного увагу на те, що чув я в Варшаві з уст Кулїша про шкільну мо
ву і т. нн. Лебединець спершу запевняв мене, що Куліш помилив ся, що питання про шкільну мову ще в кінець не вирішено; більше надії на те, що мова буде народна. Після довгого зма
гання про неконсеквентність поводження і т. II.
Лебединець признав ся, що мова в школах буде росипська і висловив минї такий свій погляд:
«Галицькі Русини, як запевнили єго проводирі н а р о д н о ї партиї, Головацький еі сотр., тільки для ока вдають, що задля них перша річ рідна мова і релігія, але дійсне не так воно є: тут головна річ карєра і гроші. Усі Русини не проти православія і не проти Роеиї; навіть сам Литви- нович закрив би очи, коли-б Русини пристали до православія*...
Ні реторика, ні льоґіка Лебединця мене не переконали, але я зрозумів, що скоро він сто
їть перше за все на тому Грунті, що він п о ви н ен справляти преиоруку урядову, яко дипльо- мат, уживаючи всяких заходів, так марна праця і балакати. Я тільки звернув його увагу ва те, що Головацький, Дїдицький, ІІетрушевич рі еопір.
не становлять дійсне н ар од но - національної партиї і що завязь сієї партиї лежить в неве
личкій ще численно, але міцній духом молодій громадї, до якої належать Сушкевич, Горбаль, Гладилович, Лукашевич, Климкович, .Іопатин- ський і иньчі. Він минї на те відповів, що Ло- патинськпй давно вже листуєть ся з ним і про
сить ся учителем в Холм і почав говорити, що на його думку «усі Галичани не далеко від православія і Роеиї* і розказав, що Головацький просить запомогти Антону Могильницькому пе
рейти в Росию і приняти правослазіє, аби тіль
ки дали йому парохію* — і т. д.
(Копець буде.)
— 2 —
териял до ренеґатства подає не так сїльскии нарід, а в першій лінії єго інтелїґенция!
Додаймо до того, що на Буковині крім бурс і школи також церков стала ся средством ви- творюваня і множеня ренеґатів румуньских, а вигляди на будуче стануть дуже невідрадні.
В виду того належало би рускій патріотичній інтелїґенциї нашій на Буковині' розвинути не лише в себе але і в Галичині акцию головно в тім напрямі, щоби біднїйшу шкільну молодїж приміщувати в бурсах руских. На засноване та
ких бурс ніхто не пожалує гроша. Рівнож треба і в горі почати акцию, щоби спаралізувати рі
шучо румунїзаторский вплив церкви буковинь- скої на руский нарід. В тім напрямі треба до- магати ся у правительства п о д і л у б у к о
в і ї н ь с к о і ц е р к в и н а д в і є п а р х і ї — руску і румуньску. Була вправдї надія, що митрополит Чуперкович не піде дорогами Морара, але надія ся, видко, завела. Тож і відпали всякі взгляди.
На сю тему нема що богато говорити. Тут по
можуть лише діла. І для того надіємось, що наші патріоти буковиньскі почнуть в найблиз- шім часі згадані дві акциї. Регіеиіит і в тога!
Бій під Сантхаґо.
Сантхаґо лежить на полудневім побережю Куби, більше від всходу. Щоби з побережи ді
стати ся до міста, треба переїхати подовгасту затоку, що вкроїлась глибоко (на 1 ‘/, милі) в су
шу. Затока ся комунїкує з морем вузеньким проливом. При вході до нроливу, на високих бе
регах, взнеслись укріпленя, іменно з правої сто
рони Форт Моро. У внутрі розширює ся затока значно, а в самім куті розстелилось від всходу місто Сантхаґо. Окрестність міста скрізь горис
та. На нримежних горбах здвигнули Іспанці в по
слїдних часах при місцевостях Аґвадорес і Ель Ґенї окопи. Обі місцевости лежать на всхід від Сантхаґо. Аґвадорес близше берега морского, Ель Ґенї на північнім всходї від Сантхаґо і за
токи Згадані окопи заатакували 2. липня війска американьскі в надії, що як удасть ся їм заня- ти ті висші позициї над містом, то звідси буде можна вже легко острілювати і місто і ескадру Церверия в затоці. Бій почав ся в суботу ран
ком коло 8 години. Американці ударили на зга
дані окопи з трех сторін відразу. 1 енерали Лєв- тон і Велєр ударили на Ель Ґенї. Тут амери
канцям помагав і вожд ворохобників кубань- скіїх, Ґарція. Ґен. Кент заатакував Аґвадорес.
Рівночасно ескадра Семпсона острілювала крі- иость Моро і Аґвадорес. Але і фльота Церверия не дармувала, кидаючи з пристани стріли на неириятеля. На передї боєвої американьскої лі
нії уставив ґен. Шафтер дві легкі батериї під Ель Ґенї. Кіннота під проводом Велєра і Кубан
ці під Ґарцією скоро сполучили ся з відділами Лєвтона. Іспанці бороли ся з розпукою, уступа
ли лише в послїдній хвили. Кент, що провадив центр американьских війск, ударив рівночасно на Аґвадорес, котре також дуже завзято боро
нило ся. Американьска ескадра кидала гради куль на іспаньску лінію. Другі кораблі розруши- ли симчасом форт Моро. Іспанці мусїли в кінци подати ся взад, близше до Сантхаґо. Ескадра Церверия стріляла знов на лінію боєву Амери
канців. Кілька удачних стрілив змело цілу ком
панію Американців. Під вечір відступили Іспан
ці на цілий лінії. Передні сторожи Американців явились вже під брамами Сантхаґо. Лише ніч перервала дальшу кровавицю. Втрати Амери
канців виносять понад 1000 людий. Здає ся, що Американці схотять сю побіду скоро використа
ти. Чи ґенералови Блянко прийшла якя поміч з внутра краю? — не знати. Суть вісти, що ґен.
Пандо прибув до Сантхаґо в 6.000 людий. Мимо всего, судьба Сантхаґо і фльот.і Церверия ма
буть порішена. Іспанці не остоять ся.
ВІСТИ ПОЛІТИЧНІ.
В Кракові говорять собі на ухо те саме, о чім доніс нам наш дописуватель з Н. Санча в вчерашній дописи, іменно, що власти попали на слід росийскої(?) аґітациї в розрухах мазур- ских. Говорять також, що власти наміряють ви
далити з Кракова социялїстів там невроджених.
В Фриштаку відбув ся вже в неділю правильний
| торг. Спокою нігде не н зрушено.
Потверджують ся вісти, що вірноконститу- цийна бльша посілість ческа не відкине запро
син ґр. Туна на віденьскі конференциї, котрі і так не вяжуть нікого. Делєґати шляхти нї- мецкої не будуть однакож уповномочені до яких-небудь рішучих постанов.
Ґр. Тун хоче відпочити. В половині липня вибирає ся шеф кабінету до Тетшавн на довшу відпустку.
Правительство працює над зміною війско- вого закону і війскової карної процедури.
Намістник Чехії, ґр. Куденгове, переслав комітетові!, устроївшому з’їзд австрийских сла- вяньских дневникарів в Празі, подяку цїсарску за зложені цїсареви з'їздом чувства гіредан- ности.
Редакция »Кеіс1)5№еЬг-и« подає до відомо- сти, що властитель єї, Ґустав Давіс, погодив ся з прокураториєю скарбу яко заступницею пра
вительства о суми, о котрих виплату ироцесу- вав правительство. До розправи судової не прий
де вже.
Чехи, а іменно управа католицкого сторон- ництва в Празі, заповідають на 22—26 серпня з’їзд чехо-славяньских католиків в Празі. Ві
дозву підписали: ґр. Йос. Чернїн, ґр. Ів. Гарах, кн. Ферд. Лобковіц, ґр. Адальб. Шенборн, ґр.
Зденко Тун і др.
На днях має відбути ся в Познани з’їзд польских лікарів і природописцїв. В однім ческім І дневнику появилась відозва, взиваюча ческих учених до як найчисленнїйшої участи в сім з’їзді. Відозва ся не вийшла від Поляків, але натворила великого страху в пїмецкіп ирасї.
Деякі дневники виступили навіть з жаданєм до австрийского правительства, щоб оно просто не пустило ческих учених на сей з'їзд. Чудо чудне!
Прусаки, що по словам Бісмарка крім Бога ні
кого не боять ся, злякали ся нараз приїзду кількох Чехів. Се нагадує історию о семох Шва
бах, що виправлялись на одного заяця...
Социяльні демократи в Німеччині хвалять ся, що при послїдних виборах до райхстаґ\ на їх кандидатів упало 300.000 голосів більше, ніж при давнїйших виборах. На се відповідає один дневнпк нїмецкий: Социялїсти являлись всюди до виборів, виборці иньших сторонництв сиділи байдужно дома. Виходить з сего, що належало би видати закон, котрий би гривною карав не
дбалих виборців, що не користають з свого права.
Н о в и н к и.
— Ухвала виділу Наук. Товариства імени Шев
ченка, що запала в справі відомого обходу Па
ляцкого, перейшла всего о д н и м голосом біль- шостп, і то що-йно тоді, коли іюлова стерори
зував виділ заявою, що зложить так головство як і редакцию «Записок* (ба — а посаду унї- верситетеку?!), наколиб виділ рішив вислати до Праги свого делєґата. А ще перед еею ухвалою я в н о ю, щоб не висилати делєґата, ухвалило собі товариство взаїмної адмірациї п о т а й н о , щоб г о л о в а й о д и н ч л е н в и д іл у — яко р е п р е з е н т а н т и товариства — підписали ві
домий протест. До політики прилучилась тут ще зовсім сьвідома, нечестна перфідия (консолїда- цнї-ж годі без такого): проф. Грушевский нро- тивив ся висиланю делєґата ніби то длятого, що обхід Паляцкого має т а к о ж хйрактер полі
тичний, бо Паляцкий — був і політик; ну, а підписав проф. Грушевский відомий протест для
того — бо ніби то підпис , в єго враз членом ви
ділу п. К. Гіаньковским лише в характері лю
дий «приватних*. Дарма, де рііШ Ьп» пои е>1
гіізриіипіиіп. Колиб в сей спосіб хтось другий арґументував проф. Грушевскому — ну, не зна
ємо! —■ нехай хиба проф. Грушевский нодивить ся до зеркала, і собі решту сам доповість. Ми пригадаємо лише проф. Грушевскому, що «За
писки* були вже готові, коли він прибув до нас а й тепер заповняють ся так сі «Записки*, як і «Вістник* далеко переважно місцевими спів
робітниками, а тїснїйші земляки п. Грушевско
го (от на пр, Чайченко) таки так трохи від ве
то бокують. Хвалитись єму і страшити — нема так надто й чим! Мав він їхати до нас по то, щоб запомагати консолїдацию, то міг безпеч
но з своїми «Антами*, «Ясневельможними Сва
тами*, та побіжними, хоч широкими справозда- нями з ч у ж и х учених праць лишитись там, звідки прийшов. Єго материяльні средства поз- валяли єму на се; а навіть міг собі осісти і у нас — яко чоловік п р и в а т н и й , і не забира
ти посади, «вижебраної* для рускої н а у к и , лю
дям місцевим, що живуть нераз в дуже невід- радних відносинах, та працюють пером д о в г и ми л іт а м и без всяких з а п л а т , виглядів чи посад. Щож до згаданої арґументациї проф.
Грушевского, то колиб так арґументували люди як небудь зрілі й поважні, то тодї-б майже ні
яке сьвяткованє памяти учених не було можли
ве. От на ир сам учений проф. Грушевский — він тепер забавив ся в п о л іт и к а ! ну, і Наук, товариство ім. Шевченка вже н ік о л и не буде могло єго якимсь обходом почтити, — очевид
но, бо таким обходом «замішалось би до полі
тики)!* А хибаж віденьска Академія наук і ав- стрпйеке Міністерство просьвітн, висилаючи сво
їх репрезентантів до Праги, не знали сего, що Паляцкий був «і політик*?!
— Цісарева недужа. Причиною наглого виїзду цісарскої пари до Ішлю є нервова недуга цїса- ревої. Перед двома роками терпіла цісарева на П'ЧіпІі*, з чого витворилось розширене а відтак ослаблене серця. Відповідне лічене злагодило ту тяжку і болестну недугу, але витворилась притім велика недокровність, котра опять спри
чинила розширене серця. Вже в Ляйнци, під Віднем, проявлялись симптоми повороту недуги частим омліванєм і нервовими болями, іменно в правій руці. Лікарі рішили проте, щоби цїса- рева піддалась основній курациї. Цісарева пере
буде до 14. липня в Ішли, а відтак виїде до нїмецких щавниць в Навгаймі. При відповідній курациї і добрім віджнвляню, про що цісарева дуже мало дбає, недуга не представляє ся грі
зною. Заборонено на разі цїсаревій довгі то
млячі проходи пішки, в котрих цісарева так любовала ся. На двірци в Ішли публика пови- тала цїсарску пару з звичайною сердечності! ю.
Комаров припечатаний. З Петербурга пи
шуть до Роіііі<і Іін Сог<е8;іоіп)еііг таке: Ііраса австрийска натворила богато шуму по причині гостини «політичного крикуна* Комарова в Пра
зі, представивши єго в зовсім ложпім сьвітлї яко представителя Росиї. Гимчасом явив ся Ко
маров в Празі лише яко редактор ґазеткн «Свєт*.
Нін пез потреби одягав ся в мундур. Городска рада Петербурга, дізнавши ся, ’іцо'Комаров ви
бирає ся на торжество Паляцкого, передала че
рез него срібний вінець під намятннк Паляц
кого, але не уповажнила єго, промовляти в єї іменн. І’ічи Комарова не з ображують* думок Росиї. Они з ображують лише тендеяциї «Свєта*.
Шкода, що росийска праса не повідомила ав- стрииску прасу заздалегідь, хто є Комаров і но що він іде до Праги. Панслявізм Комарова тре
ба судити з точки ш ам п ан а. Офіцияльно лемен
тувати єго промови годі. Се така дрібна справа, що нема що і згадувати про неї.
— Дир. 0л. Борковский виступив задля того з редакциї «Вістника*, бо иньші члени редакциї ні трохи не числили ся з єго думкою і він що раз більше почував ся там яко — пяте колесо при возі. Послїдним товчком була заява виділу
«Просьвітн*, звернена против «Вістника* задля уміщеного тамже оповідана н. з. «Модний плуг*.
Стан виїмковий в Перемишли. Онодї заен- стовано в Перемінили 9 робітничих товариств а їх льокаль по списаню інвентаря урядово за
печатано. Ключі переховує власті,. Акту зам
кнена доконав комісар Боднар в асистенциї вій
ска і полщинніїх аґентів в присутності! репре
зентантів товариств. Звісному' радикальному аитаторови, Сенькови Вітикови, урядникови по
вітової каси хорих, заборонило староство вихо
дити поза границі міста Перемишля. Щоби ви
далити ся поза місто, мусить мати снецияльне позволенє політичної власти. Рівночасно пові
домлено В.тика, що стоїть під „олїцніЙним над- зором. І о само постигло в Перемишлі, посла селянина Новаковского.
- Добра ворожба - для урядників. На днях списували у Львові скарбові орґани запаси ста
рого цукру по склепах. З сего можна вносити, що небавом на основі § 14. мінїстер др. Кайцль видасть закон, котрим піднесе ціну цукру о 6 кр. на кільо. Иозаяк більший дохід'з цукру має
уйГп„нУшИТИИ "а "ІДВИешенє плат державних і радників, то списуване запасів старого цукру
но склепах можна уважати за добру ворожбу для урядників. 8іоіу„ РоКкіс принесло ітвіть жеВоЧелРааП,т п ВИДа'1Ю ВІСТЬ 3 ’найповажшйіиого жсрела«, що в наикоротшім часі плати урядни
ків будуть підвисшені.
Старий посол Розер, що з ЗО разів доііоми- иав ся в парламенті знесеня малої льотернї і тим набув собі яку-таку популярність, висту
пив на днях на зборах в Трутнові ще більше завзято в обороні нїмецкої »СйчпеіпЬнегезсЬаіі;*
як би се потрафив молоденький Вольф Ческі дневники, подаючи ДО ВІДОМОСТІ! сей геройский подвиг І озера, додають: Цт зііііев Веііеій ууігЛ
§еЬеІеи. Боже, прости єму!
— Загальні збори Тернопільскої рускої буоси Відбудуть ся в четвер, 14-ГО с. м. В комнатах товариства «Руска Бесіда* о 2-ІЙ год. по по
лудня. 0 як наичисленнїйшу участь всіх Ви Е.енів місцевих і замісцевих умильно просить' А Р Лучаковскии, Свящ. В. Гром ницкий
