Ч. 64. Львів, второк дня 18. (ЗІ.) марця 1908. Річник XII.
Передплата Ж «РУСЛАМ А< вияі
в Аветрмі:
*» •Лгай рік І» ПіЧ реву .• .. ..
гч чверть чику МІСЯЦІ . . .
Зп границею:
• І а і рів
. 1 6 рублів або 36 франків
аа, гін реву .8 рублів
або
18 франка
Оооднноке ввело по 10 сот.>вжраеат т «г»в і душ у м« нарвеш: &. ве «ивимеїв меитста і віри не ноаьикш, б» руехе н а соває і віра ругф ..«' 8
Р М 'М Л Ь ї 1
псальмі» Ц. Ш аткеяава.П олітичний огляд .
Австро-Угорщина
В б у д ж е т о в і й к о м і с и ї по
вело ся правительству перевести без ве
ликої боротьби ухвалу буджетову м і н ї- с т е р с т в а п р о с ь в і т и , а тепер з черги почала ся розправа про буджет с у д і в н и ц т в а . Виявило ся отже, що заповідана лібералами буча, яку ніби то мали зняти з нагоди справи проф. Вар- мунда христ. суспільники, була їх видум
кою. Мінїстер М а р х е т був приневоле
ний зложити заяву, котра вправдї не зо всім усіх вдоволила, всеж таки відчули се ліберальні прихильники Вармунда яко
„колїноприклоненіє" перед христ. суспіль- никами. Не повело ся отже сподіване і бажане лібералами ро.збитє держ. ради на два супротивні табори для Киїїиг- каиірГ-у, котрим они хотіли підкріпити занепад своїх сил і виливу.
Тав само відрадною проявою можна вважати обставину, що представники сла- вяньских н а р о д и о с т и й отже й Р у- с и н и видержали згідно разом в у н ї- в е р с и т е т с к и х с п р а в а х , запев
нивши собі п о с т е п е н н е о с я г н е - н в висловлених в розправі домагань.
Таким способом м а р а н а ц и о н а л ь - н о і б о р о т ь б и , що виступила була перед почином розправи про буджет мі
ністерства просьвіти в комісиї, усунула ся, але тепер виринав наново при роз
праві про б у д ж е т м і н і с т е р с т в а судівництва Від кількох тижнів в таборі ческих хлїборобників і молодочехів ки
пить, а язиковий спір в судах Чехії мо
же стати поважною перепоною в даль
ших роботах держ. ради. Чим більше зближала ся хвиля, коли буджет міні
стерства судівництва мав прийти на чер
гу в буджет. комісиї, роздратоване п роявлялося в ческім дневникарстві і на вічах. Тимчасом буджет міністерства про
сьвіти полагоджено скорше і гладше, як спершу можна було сподївати ся, а че
скі сторонництва нараз опинили ся, су
проти нового питаня і видно між ними певне замішане. Раз грозять відкликанем обидвох своїх міністрів, то знов запере
чують таким вістям, а безнастанні пере
говори ческих представників з їх міні
страми і бар. Беком вказують, що Чехи не думають направду про перехід до о- позициї, Вправдї подала пражка ІГпіоп вість про зірване переговорів між бар.
■шиї— цаиаяда-|-п»пд гишртШщ ' .і#
Беком а д-ром і оЯЧ&рЖом У У држ алем;
також про Остру пересправу Вакси з пре
зидентом кисш ки. суду Веселим, одна
че все те лише настроєві поголоски. До таких поголосок можна зачислити також вість подану градецким нац. нім. дневни- ком, начеб бар. Бек мав зробити місце тимчасовому урядничому мінїстерсту, що
би марно не зуживати ся. Розй ш ли ся також вісти про можливе устуилене обох міністрів зем ляків/Г Іраш ка і Пешки, ко
трі не дорослі до трудних задач. Розпу
щено також вість, що становище міністра судівництва д-ра Іі л я й н а стало немо
жливим, а єго місце мав би занити тим
часово бар. Бек.
Серед такої повени ріжнородних, чи
сто суперечних вістий відбувають ся дальші переговори, а бар. Бек не тратить надії перевести також ухвалу буджету міністерства судівництва, над котрим уже веде ся розправа.
Мінїстер Кляпи має в понеділок про
мовляти і зазначити, що практика гіри- мінювана в судах в Чехи в осганних часах не може бути відразу змінена і самовільно усунена і тому сторонництва повинні дорогою угоди довести до обо
пільного порозум'ня в тих справах.
В розправі про б у д ж е т м і н і с т е р с т в а с у д і в н и ц т в а після промови референта дра Ґ л о м б і н ь с к о - г о, всенїмець М а л ї к жалував ся на уживане ческого язика у внутр. урядо ваню в судах, а др. К р а м а р ж вказував на обурене викликане в Чехах практика
ми останними нїмецких судиїв і домагак ся повної рівноправности ческого язика в цілім краю. Ческі посли не позволять на те, щоби випирано в краю ческу мову а управа судівництва повинна положиш конець відмові виміру справедливості! із сторони нїмец. судиїв, бо анархія, яка вдомаїпнила ся в областп формального права, перенесе ся також на область пра
ва материяльного. Се, що Німці роблять тепер, має метою розбити політичну си
стему. Коли виявить ся, що теперішній пар- ляменг не доріс до задачі, то не Чехи будуть винні. Находимо ся на критичнім звороті в цілім внутр. розвитку. Колиж по стороні Німців не буде зроблено се, що повинно стати ся для удержаня коалїциї, то одвічальність не спаде на Чехів. Пос.
Д’Е л ь в е р домагае ся законного упра- вильненя для усуненя язикового неноро- зуміня в Чехах. Всякі самовільні розпо
рядки будуть Німці завзято поборювати.
■мхедить у Львеві що два крім «едїль і русквх еьвкт о о !|, год. пополуднж.
Редакцня. адмінїстрацвя і
•кспедиция >Руслан*« від
а.1. пл. Двмбрмскеге (Х»рув- щиимі. Експедиция місце»»
в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмаиа.
Рукописи звертав сялиже иапопереднє застережене.—
Реклямациї неонечатанів вільні від поста. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім. 40 с.
від стрічки. Поднкк і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
О н ч ю л домагае ся утвореня кисш. кр.
суду в Чернівцях. В о л ь ф заявляє, іцо всякі уступки в користь Чехів будуть Німці вважати виповідженєм війни. Д и я- м а н д (соп.) жалує, що национ. спори спиняють полагоду важних справ і тому вимагає, щоби сю справу полагоджено.
Домагае ся знесеня ранґ в судівництві і виступає проти іменована прокураторів судиями, а заявляв ся за прилученєм нрокураториї до міністерства внутр. справ і вносить резолюцию о увільнене від об- жалованя тих, що завинили в борбі о за
гальне право виборче. Потім відрочеио заеїданє до понеділка полудня.
Заграниця.
ІІобутови кн. Б і л ь о в а у Відні намагають ся надати значінє звичайної ввічливості! супроти бар. Еренталя. Колиж має ся на тямцї, що під ту хвилю цісар Вільгельм був гостем короля Віктора Емануіля у Венециї, то можна собі уяви
ти значінє сеї зустрічи міністрів. Як зїзд монархів у Венеції:, так і зїзд міністрів у Відні треба вважати зверхною заявою дійсного єствованя тридержавного союза.
Кгеиг Ул%. називає виразно зїзд Більова з бар. Ерентальом доиовненєм німецко- італїйскої зустрічи у Венециї. Се річ зо всім зрозуміла, що коли оба міністри зу- стрінули ся то й обговорювали непере- чно загальне політ, положенє. В першій половині цьвітня має кн. Більов відвідати в Римі міністрів Тіттонього і Джолїт- того.
З П е т е р б у р г а звіщають, що австро-угорска відповідь на росийский про
ект реформ там наспів. Австро Угорщина домагае ся деяких поправок, а коли буде осягнена що до того згода, тоді сей на
черк буде предложений всім державам підписавшим берлїн. договор, яко с п і л ь н и й е л я б о р а т австро-угорский і р о с и й с к и й .
Тири хациокадьхї шипи хародхі*).
(Розвідка Володимира Антоновича).
Здіймаємо річ про україньско-руску, польску і велико-руску национальність, властиво про те, чим вони одна від одної відріжняють ся.
*) Отся розвідка пок. В о л о д и м и р а А н т\з но в и ч а) появила ся під прибраним іменем Н и з е н к о в грудневім випуску
„Правди" (1888 р.). Як небудь невеличка об- емом, одначе вельми цінна змістом, творить Я Д М П В / І Г Н Я и я К А П І Н С
я р и н, ц ь в і т і в і п а ш із найелавнїйшої фірми фран- п р и й м а в
оятцрльпл на пмипс цускої _____ « . г пи1/<:ІІІІЛва
За доброту і певність ручить ся, наеїне в опльомбованих торбочках. — Цінник оплатно О и Ф Іп І І Н і у и І п п П В а
даром. З поважанвм Зофія Толу бійко6а — Краків, Зелена 28. — — КРАКІВ — Зелена 28.
2 Відповімо спершу: що таке нацио
нальність? За национальність треба вва
жати суму таких прикмет, якими одна ґрупа людности відріжняє ся від цілого роду инших Груп. Прикмети бувають двох родів: одні природжені людям, спадкові, що залежать від складу раси, від впливу природи місцевої; їх можна знайти стеж
кою антропольоґічною, дослідом з анато
мії та з ф ізиольоґії чоловіка. Другі при
кмети здобувають ся вихованєм і зале
жать від вижини розвитку культури та від минулого житя народу, себ то від єго ісгориї. Сума таких прикмет виявляє нам етноґрафічну індивідуальність, окрему национальність. Сливе, що в усіх суча
сних розправах про н іциональність. як на найголовнїйші прикмети окремности,- що можуть дати право на самостійний розвиток, указують на мову, на побит, на характер национальний і инше. Нема що й казати, що, наприклад, мова є вельми значною прикметою национально- сги; а про те не можна її вважати за найголовнїйшу; не вона перша річ, щоб розпізнати национальчість.
І перше були і тепер єсть нациї з такою безталанною істориєю, що власну мову стратили і нереняли чужу, а про те национальність свою задержали та все почувають себе і вважають за народ ціл
ком окремий від инчих. Ог на приклад хоч би Ірлядциї: у їх тілько де-неде за
держала ся ще власна мова, а взагалі не тілько за урядову, але й за родинну мову вживають вони — мову анґлїйску.
Не вважаючи на се, Ірландці і на склад мисли, і на характер і на темперамент зовсім окремні від Анґличан. Або знов Янки (в Америці): вони теж вживають анґлїйску мову, але нї самі вони, нї хто хто инчий не скаже, що то Англичане.
Теж саме треба мовити і про инчі при
кмети национальчі: звичаї, житє родинне і громадске і инче все таке, що стало ся добутком з глибших первісних корінних особливостий та оду . ін одної ґрупи л ю дности від другої, себ то про те, з чого складуєть ся річ антропольоґії. Антро- польоґія твердо сьвідчить нам, що уні
тарні теориї, теориї зєднаня, котрі про
водять і крайні праві і крайні ліві, не встоюють перед критикою. Кажуть, що най- скористнїйшим і найкращим для новій- шого розвитку людий буде той стан, коли втратять ся або цілком знищать ся і ви
корінять ся усі осібности і прикмети на- циональні, себ то, щоб усіх людий при- подобити до одного типу. Не будемо чепляти ся до питаня, чи кори- стнїйшаб була асіміляция, чи нї, а вда
мо ся до антропольоґії; там побачимо,
она неначе репйапі до Костомарової розвідки
« Д в і русскія народности* і написана на основі антропольоґічних дослідів, якими так пильно занимав ся покійник. Сегодня, коли ще всякі публіцистичні і півучені недоріки все ще то
рочать або про национальну єдність Русинів з Москалями (як от у що й но виданій бро
шурі др. Марков) або намагають ся Русинів загорнути яко ріжновидність Поляків, не буде лишним пригадати нашій суспільности і уч е
ному сьвітови сю розвідку і задля того, щоби переконатись, що й проф. В. Антонович писав україньскою мовою глибоконаукові річи. При сій нагоді наведу з моїх споминів про пок.
Антоновича розмову, яку з ним мав про «Д ві русскія народности« Костомарова. Я спитав А-ча, чому Костомарів, зазначивши так ясно ріжницю Українців Русинів і Москалів, закін
чив свою розвідку якось невиразно і нерішу
чо. «Треба тямити, відповів мені пок. Антоно
вич, що ми пишемо для ц е н з у р и , отже, щоби річ не видала ся цензорови вельми яскравою і неупала жертвою єго олівця, тре
ба звичайно під конець троха замазати. Отак зробив і Костомарів*1. Тимто коли якому не припала до вподоби свого часу в «Київскій Старині* нанечатана Антоновичем відповідь Фльориньскому задля єї нібито нерішучости і неясности, нехайже оцінює її так, як оцінив Антонович розвідку Костомарова. Ол. Бар- віньский.
що таке приподоблюванє усїх людий до одного якогось типу річ цілком не мо
жлива, просто абсурд. Безбоязно і ко- ристно можна дбати лишень про полїп- шенє індівідума, себ то розвивати те, що в нему вже маєть ся доброго, найкращо
го і відкидати вихованєм та культурою те, що уважаємо за лихе, невідповідне духу поступовому.
Нация — се ґрупа людий рідних і близьких між (собою натурою, хистом, вдачею, дотепом, кдатностю, темиеремен- том. В отсїй близькости і ріднинї треба спостерегати дві річи: — одну — ті о- сібности та відміни, якими сама природа людий наділила, з якими чоловік почи
нає житє своє, як з природженим, з сво
їм власним; другу — се ті осібности, що зявилиеь і виросли на ґрунті перших не самі по собі, а вироблено їх істориєю нациї. її культурою і історичним вихова
нєм. Вони більш чи менш бувають ори- ґінальні і залежать від того: чи щ асли
во. чи безталанно переходила істория нациї.
Роздивімо найперше відміни та о- знаки, якими сама природа наділила лю дий. З ід л я красшого досьвіду будемо тримати ся методу порівнаня.
Відшукуючи і показуючи прикмети україньско-рускої национальности, нам доводить ся розбирати материял доволі убогий і занедбаний. Материял ангроно- льоґічний єсть великий: дпі-три книжки (праця Копернїцкого в »Кієвскихгь Уни- верситетскихгь изьі> тіяхгь “, та в виданих краківскої Академії Наук, кілька статий тогож автора, та Маєра: «Антропольо- ґічне порівнанс галицких Русинів та По
ляків"). Про Русинів україньских маємо тілько працю доктора Емме в видані полтавского земства: „Наблюденін вчь Кобеляиском'ь У1>зд'Ь“ ; як додамо ще книжечку доктора Дебольта в Дерптї. то і все!
Отже хоч який нї є убогий матери
ял, а проте антропольоґічні прикмети так важні, що покористуємо ся з того, що маємо.
Коли в звичайній розмові вживаємо ми слово народ, так розуміємо околишні прикмети єго: мову, віру, зкачаї і т. и.:
отже сї прикмети усе залежать від при
кмет, чи причин глибших внугрішних.
Перед нами три споріднені нациї, що істория поселила їх одну попліч одної, а инде і одну між одною: вони одна на одну мали вплив, що відбив ся на кож
ній з них більше чи менше: ведемо річ про Русинів, Великорусів, або Москалів і Поляків. Всі вони Славяни; алеж від впливу і примусу всяких обставин ґео ґрафічних, історичних і инших, нони так поріжнились між собою, що тепер мають більше ріжного, свого власного, аніж схожого однакового, загального. Запевни
мось в сему, рівняючи їх.
Русини опинили ся в обставинах до
волі ориґінальних: з двох сусід ні оден, а найпаче той, що на нінночи, не хоче признати їх яко за окремого індивідуума етноґафічного; в Австриї Поляки кажуть хоч тепер вже не всі, що Русини ніщо більш, як ріжновидність Поляків; в Росиї Москалі правлять, що Русини тілько вітка Великоросів. Тимто нам зручнїйиіе буде збирати прикмети нашої україньско-рус
кої або просто рускої национальности, рівняючи їх до прикмет наших сусїд- братів.
(Дальше буде)
Допись.
З Старого Самбора.
Відклик до Є. Е. ц. к. намісника Потоцкого).
Справа виборів до ради громадскої в Старім Самборі тягне ся вже третий
рік і нема з тим кінця. Проте звертаємо ся до Є, Ексцелєнциї з просьбою, щоби зволив вглянути в сю справу і положити конець надуживаню терпеливости народа.
Ж аль п. Річному, що полонина населеня в місті, яке становлять Русини, вибрала собі 5 ох радних в 3 ім колі. Всіх ра
дних є ЗО, чейже годі завидувати Руси
нам 5-ох на : 0 радних, коли Русинів в місті єсть більшість. Може би Ексцелєн- ция зволив вглянути основно в господар
ку старости Річного, котра там викликує загальне невдоволенє і огірченє населеня, а се чайже не лежить в інтересі (покою і ладу в краю.
Оден з радних.
Анатоль Вахнянин.
Спомини з житя.
(Дальше*).
Гей, гей ! Який то щирий дух напував тоді між славанськими студентами у Відни.
Здавало ся, що як ті молоді хлопці колись займуть у себе дома становища, то і виробить ся щира взаїмність між австрийськими Славя- нами. Не так однакож склалось, як ждалось...
Словаків бідних віддано на поталу Мадярам, а Чехи — они і за Ріґера і пізнїйше за Ен- ґля, Кайцля та Крамаржа, вели таки все еґо- істичну політику в віденськім парламенті, ззи- рали ся з Дахами яко автономістами корон
них країв, а Русинам ніколи не прийшли в поміч. Більше симпатий мали Русини вже у полудневих Славян. Ріґер, приміром, заявив иослови Озаркевичови, коли сей звернув ся в ері Таффого до него: »Да, т е іп е Неггп, м'іг ЬеЛаиегп еисЬ, аЬег — \
уігкеппеп еисії пісЬі Ьеііеп". Коли Ріґер був на львівській вистав
ці, а я, яко єго провідник по виставці, заінте- рпелював єго в сій справі (о сю відповідь неґативну, дану Озаркевичови), то почув опять з уст сего будьтоби „першого Славянина", і зятя Паляцького, що Чехи звязали собі тоді руки Поляками. Они стояли і будуть заєдно стояти при автономії країв коронних, а ми можемо і мусимо стояти заєдно в політиці при «автономії народів*. Тому я ніколи не хотів яко член парляменту (від 1893 р ) вяза- ти ся з ніякими Енґлями, ані Кайцлями, ані Крамаржами та Нацаками, бо се була би бу- рійка для нас. Тому і увійшли ми яко русь
кий клюб в близші зносини лише в Словінця) ми та Хорватами. В політиці суть максими, від яких полїтикови годі відступати.
Шкільний рік 1867 зужив я на письмен
ні роботи до іспиту на ґімназияльного профе сора з ґрупи істориї та геоґрафії, але побіч того ходив і на прелєкциї в університеті і ін
тересував ся справами «Січи*, де вибрано ме
не головою. В сім році приїхали до Відня два Українці, Іван Іванович Білозерський і Імане- цький з Борзни, оба молоді натриоти. Біло
зерський впровадив мене в хату Милярадович- ки, статної женщини, жени генерала Миляра- довача, Милярадовичка була мабуть з роду Скоропадських. Вона заїхала до Відня, щоби шукати лікарської поради для свого відай 13- лїтного сина, що крихту не дочував, а меш
кала при Ваескег£ая8е. Була се богата пані та і українська патриотка. Вона подала мені манускрипт письма. „Посланія до Зорі* серб
ського товариства, писаний по московськи і просила, щоби я сей манускрипт видав на єї кошт друком у Відни під псевдонімом. Я вво
лив еї волю. При сій нагоді я міг їй розказа
ти про наші национальні заходи, як у краю, де видавали тоді „Правду" так і у Відни, а з розговорів вийшло те, що треба би доконче у Львові заснувати свою нечатню, де би м о
жна друковати все те, чого у Росиї не вільно.
Милярадовичка зобовязала ся придбати гроша
на друкарню у Львові. З того часу я бував у
з Милярадовички досить часто та з нею пере
жив одну цікаву! історию. Іменно сполукала она мене, щоби а їй товариіпив на масковий баль в В іитепзаііе. Вона перебрала ся за форту
ну, а мене прибрати в костюм Гермеса. Коло 11. год год. в ночи ми поїхали на маска
раду.
(Дальше буде).
Н О В и н к и
— Календар.
Ві в т о р о к : руско-кат.: Ки
рила арх. ерус.; римо-кат.: Бальбіни. — В с е р е д у : руско-кат.: Хризанта; римо к а т : Гу- ґона.
— Здоровлє цїсаря. З Відня доносять, що цїсар зовсім подужав і мав в суботу вийти на прох'д
п овільнім воздгсї Однак за порадою лікарів задля сильного вітру не виходив з замку, а проходжав ся годину перед полуднем в замковій ґалєриї при отворених вікнах.
— Редактор курітибскої „Зорі" ликує. доно- сячи в останнім числі',
щоВасилиянина о.
Климентил Бжуховского, додамо, вельми з а служеного організатора параньских Русинів, відкликано телеграфічно до Галичини. Стало ся се певно на основі донрсів п. Стефана Пе- трицкого або єго комнакїоііів. Єго „Зоря"
взяла собі за ціль викурити всіх Василинн з Парани, а тактику веде в той спосіб, що на- пастуючи всю тамошну Василияньску місию, снецияльно заопікувала ся особою о. Бжухов- ского, не називаючи єго ’инакше як „дурним Климом“ . О. Бжуховскин провинив ся в очах п. Петрицкого тим, що остерігав параньских Русинів перед аґітациею „Зорі" за утворенєм радикальної партиї і находив послух но всіх кольонїях. Тепер буде мати п. редактор сво- біднїйшу руку. Вже в тім самім числі він пи
тне між иніпим ось як: „Нї часописи нової розпочинати, нї Зорі частїйше видавати не можемо, бо тепер маємо тілько одного зеце- ра, другого віддалилисьмо длятого, бо б о я л и- с ь м о с я н е д о б о р у ч е р е з ш а л е н у а ґ і т а ц и ю наших хрунїв". А в иншім місци:
„З числом 10-тим розпічне ся тактика роз- ємча в наслідок сатисфакциі, якої удосто- їлисьмо ся (!) наглим відкликанєм о. Клемен- тня. Тепер заходить питане, яким напрямом новодуватись Муть Всч. о Маркіян (Шкириан, ігуменВас. монастира в Прудентополїс) і его Това
риші, бо се не вистарчає бути прихильним нашій Зорі, але тра горя то накликувати з ам- бони і при кождій оказиї так до предплати Зорі, як і до складок на машину друкарску.
Обширнїйше в 10-тім числі*. „Зоря" ставить до оо. Василиян занадто сьміле жадане, щоби понерали орган, який проти них в рогує і ор ґанїзуе радикальну партию. При таких обста
винах можна дожидати дальших несподіванок.
— Ріжні вісти.
Цісар затвердив вибір п.
Леоиольда Бачевского, властителя дібр і про
мисловця, на предсїдателя, а Валєрияна Кше- чуновича власт. дібр, на заступника иредсїда- теля львівскої повітової рати. — Краевий за кон нафтовий дістав вже цїсарску санкцию
ібуде в найблизшім часі оголошений. — Пра- вительство Данії іменувало своїм Генеральним консулем у Львові Ал. Захариевича.
— ’ Пасобія за літературнії творенія«. В
патницю, як доносить «Ґалїчанїн*, роздала ко- місия „по ділам лїтературнаго фонда ім. Кач- ковского" нагороди за найлучші »творенія« на
„язичію галицких кацапов". І так дістали ре дакциї »Посланника* 200 К, „Науки" 300 К.,
„Вєночка" 400 К і „Русского Слова" 9Ц-59 К. Сьвящ. о. В. Залозецкому признало 800 К за «историческіе розсказьі* .Звониміра* і
«Ростислав*, Богд. Діди цкому 600 К., д-ру Ник.
Антоневичеви 300 К, а Єр, Луцикови 100 К.
Крім того комісия розписала конкурс з наго
родами 1000 К, 500 К і 300 К на «подлинньїя русскія литеретуряьія сочиненія".
— Замах на професора. Професор черновеп- кої І. ґімназиї Филип Декер повідомив ві вто
рок полїцийну дирекцию, що на него плано
вано замах. Перед полуднем в єго неприсут
ності! приніс лпстонос маленький пакетик до єго помешканя. Коли професор повернув зі школи, передала ему жінка пакетик, на якім побіч точної адреса професора було написано:
„взорець без вартости". Під адресою було по
дано, що в середппї містять ся «хемікаїїї*, які посилає: Розенберґ Коми, дроґуерия, ул.
Головна ч. 22. а. ГІо'розвязаню кнуночка по
казала ся в середині шнурком обвязана зеле
на скрипка. По відірранго шнурка створи
лась скоро накривка. Оглянувши добре, поба- бив професор, щ > то була пекольна машина, яка однак лише тому не експльодувала, що була не конче добре сконструована. Полїция сконстатувала також, що то була пекольна мЛнина. Вона складала ся зі скриночки дов
гої на 8 і/, цм., широкої 7 цм., і високої 2 і/, цм. зі звичайною накривкою і була зроблена з дощечок цнґаретової скриночки і обліплена зеленим папером. В середині найдено частини шкла, цьвяхи та ви,; всего 137 кавалків. Ко- либ машина була експльодувала, тоді потерпів би не лише професор але й єго окруженє.
Почали ся як найточнїйші доходженя в цїли вишукана злочинця, ('.констатовано,
ЩОв не
ділю перед полуднем явив ся около 17-лїтний хлопчина в однім з черновецких склепів і ж а
дав чверть фунта пороху Яму не продано, че
рез то, що він був за молодий а також з тої причини, що він казав,
щ опотрібно ему по
роху на весїля, котрі тепер не відбувають ся через піст. По пів годиш, вернув він назад і триюмфуючи, показав скриночку з порохом, яку набув в иншім склепі. Полїция робить без упину доходженя і думає, що тут має ся до діла з местню студентів, які не любили про фесора задля секатур. У богатьох студентів зроблено домашну ревізию. Також мала полї
ция арештувати 6 студентів.
— Вломників ДО ПОЧТОВОЇ К їС И в Одеську,
про що ми свого часу доносили, удало ся вже львівскій нолїциї вислідити і деяких з них навіть арештувати. Показує ся, що була то ватага, котра займала ся головно крадежами по ярмарках і малих місточках, а члени єї перебували або на селі, або в деяких малих місточках. Агентови львівскої поліцаї Вайншто- кови і канцелїстї Козловскому удало ся пере • ловити листи, які писали до себе члени тої ватаги, а в котрих назначали собі сходини для залагоджуване всіляких інтересів, і остаточно їх самих дістати в свої руки. В Ляшках ко- ролївских арештовано Лейбу Надельштехера, котрий подавав себе за торговельника кіньми.
У него знайдено 580 К готівксю, комнромі- туючи єго листи і велике число зелїчничих білетів, котрі доказують, що Надельштехер був заєдно на розїздках. В Білці шляхотскій арештовано знов якогось Зельмана Бенена, також ніби то торговельника кіньхіи, а в домі єго сконфісковано листи, що сьвідчать о до конаних крадежах. Третин з тої спілки є якийсь Станислав Лєпяпка, званий „паном лісничим". Є то молодий хороший мужчина, котрий убирав ся елегантно по мійски і ме
шкав постійно в селі Адами, каменецкого по- віта. Він жив собі вигідно, їздив заєдно, а на селі удавав студента лісної школи у Льво
ві, задля чого й називано єго на селї „паном лісничим". Головного члена тої спілки поки що ще не зловлено. Полїция догадує ся, що тота ватага допустила ся крім крадежі в Одеську ще й кілька инших великих крадежий.
Оповістки.
— Репертуар руского театру в Тернополі'
(Саля Міщаньского Брацтва Початок 7 ’/2 веч.
Білети продає ранше „Народна Торговля).
Ві второк дня ЗО. марця •Надія*, драма з рибаикого житя в 6 діях Гаєрманса.
В четвер дня 2. цьвітня «Ревізор з Пе
тербурга*, комедия в 4 діях М. Гоголя.
В суботу
4.цьвітня „Галька", опера в 4 діях С. Монюшка.
В недїдю 5. цьвітня „Маруся Богуславка"
історично-побутова драма в 5 діях М. Стариц- кого.
— Під проводом Преосьв. Епископа д-ра Хо- мишина
відбудуть ся в церкві катедральній в Станилавові реколекциї для иань в днях 8, 9, 10 і 11 цьвітня 1908 два рази денно точно о год. 11. перед полуднем і о год. 4. по полудни.
Вхід через захристаю.
Відзначена. Цїсар надав віцепрезидентови окр. суду в Тернополі', Мечисл. Ляхавцеви. з нагоди перенесена єго на власне бажане в стан супочинку, титул радника двора. — Цїсар на
дав емер, професорова ґімназияльному, Ада
мовії Антонови Кроньскому, з нагоди обнятя ним викладів славяньскої фільольоґії на львів- скім університеті, титул звичайного професора університету.
— Заг. збори тов а Народний Дім в Стани- славові
відбуде ся дня 8. цьвітня в салі тов-а
„Кредит Звязковий" о год. 6. вечер з отсим порядком дневним: 1) Відчитане нослїдного протоколу. 2) Звіт касовий за рік 1907. 3) Звіт комісиї реяізийної.- 4) Поділ чистого сиску. 5) Вибір Ради надзираючої. 6) Затверджене
9заряду. 7) Зміна статутів. 8) Внесена. — Рада Надзираюча.
— Будова церкви Рожд. в Вєфлєємі.
Сердеч
ну подяку прилюдно сим засилаємо ласкавим жертводателям в церкві св. о. Николая у Львові, які при помочи і жертві Внр. о. сотруд.
і катех. Стефана Мохнацкого від себе і за ж е
ну Наталію 10 К, зложили 100 К; 2) ласка
вим жертводателям в часі богосл. вечірного в церкві св. Юра по другий раз 70 К і 3) та
кож сердечну подану пересилаємо ласкавим жертводателям в церкі оо. Василиян в часі спів, служби Божої по другий раз. які зложи
ли 156 К. Окрім того єще сердечно дякуємо тим жертводателям, що будьто лично будьто почтою зводили зложити отсї датки: Хв. Тов.
«Дністер* 50 К, на руки Вир. о. Маргинюка ЧСВВ. від вірних ц. о. Василиян 33 К, на ру
ки Внр. о. Гаврищака, катедр. сотруд. і насто
ятеля бурси дяків 11 К від Апостольства Мо
литви в Улашківцях. На руки о. Впр. о. Мох
нацкого сотр. д. ц. св. Николая від вірних сеі церкви як. Лих, Гулика і Катерини Г. З К, Івана Павлюка 1 К, Алекс. і Ант. і проч. по 1 К разом 15.40 К Надіслали отсї Добр.: зло
жили по 20 К, и. др. Коссак, Всесьвітл. о. Ар
хімандрит Сарицкий, Всесьвітл. о. пралаткри- лошанин Білиньский, парох. з Зарваницї, н.
Вас. Гіряк і п. Здеркова: по 10 К. вложили отсї Добр.: Тов. «Краєв. Стовар. кредит.*, Впр.
о. катех. Рудович, Стефанида Агнєшка, Сте- фан і Наталїя, Теодор і Юлія, Дмитро, Семен Білоухій і п. Лоиатиньский Еміл. По 6 К: її.
ради. Матіів, Василь і Мария, Николай і Вар
вара, Всесьвітл. о. др. Алексевич, Йосиф, Ни
колай Сивуля, Атаназій Гіряк, Николай Ж ук, Онуфрій Гіряк, Іван Муряль, Теодор Панидоха, п. Сїнгалевич, проф. Мриц. з Тернополя; но 5 К, зложили: дирекция Народної Торговлї, п.
Кость Ианьківский, директор Тов-а кред. п.
Дітмар, склеп злям нам и і нафтою Тов-а »3а- щ ата землі*, Впр. о. ради, і каиелян війск Каеиян Куницкий, п. Вітиньский, цукорник, Катерина і Зоф ія Петрушка, Анна Савіцка Анна ГриОовска і Ксеня Яцкович. По 4 К зл о жили о. Бобрович зі Львова, Юлїян і Леонтия Левицкий, др. Мороз, Мария і Василь, Олекса Тріска, Петро і Францїшка, п-нї Антовїя Пе- так, Текля і Зоф ія, і Анна і Ангеля Влож. но З К: у паньства Дінерів зі Львова, П. Антін Кучма, о. директор Каргут, о. Кміцї- кевич Григорий і Каролина, Николай і Ева, Зоф ія і Теодор, Тереса; по 2 К злож. пп.:
Баляс зі Львова, Стеблецкий, Матей і Гаври- їл, Ілия, Мигдалина і Анна, Йоан і Иосиф Встл. о. Яремно настонт. дух. сем. і редактор.
„Ниви", п. Гаєк артист-співак Львів, опери, п.
проф. др. Магулович, о. др. Конрад, сов За- градник, п. Чубатий, Мария Шелїнга, Солїма Антонович, Адамек, Теодора, Варвара, Ма- крина, Горак, • Андек, Стефан, Михаїл, Ан
на, Мария, Й ан, Стефан, Мартз, Павло, Коллвковский і Теофіль Михайлович. По 1 К зложили: др. адв. зі Львова Шухевич, п. др. Сохацкий, п. сов. Лукавский, о. проф.
Вадик, о. проф. Застирепь, о. проф. Сатурс-
кий, о. нар. Меленович, о. проф. Бак., Пакна
Ольга Мриц, Йосиф, Дечиє Костів з Львова,
4
п. Лютовиска 15 К і від п. Дмитра Пиганець- кого на руки п. Костева 5 К : о. П е т р о К у р і й парох Вефлеєму і бр. Й о а н схимо- нах ЧССТ.
— „Кружок правників" у Львові в и ш у к у є .занятя для своїх членів (ул. Кохановского ч
1 Д) п о р у ч а є спосібних кореспондентів, со
лідних мундантів для Вив. П. адвокатів, нота- рів і для фінансових інституций всякого рода.
— В. Цмайло-Кульчицкий, голова кружка Ма
твій Яворский, секретар.
Телєґрамп
з дня ЗО. марця.
Відень. Вчера відбула ся під проводом бар. Бека конференції» що до управильненя язикової справи при участи міністрів: судів- ництва Кляйна, ннутр. справ Бінерта та намі
сника Чех Куденгова, ш ефа секциї Зіґгарда, президента висиї. суду крає в. в Празі і инших.
Конференция тривала від 10. год. рано до 7.
год. вечер з одногодинною перервою.
Відень. Б суботу вечером приїхав ту пре
зидент угорского кабінету др. Векерлє Вчера о 11. год. перед полуднем був на одногодин- нім послуханю у цісаря. Одному з дневникарів ваявив др. Векерлє, що єго иослуханє у ціса
ря не мало ніякого політичного значіня, бо він здав лише звіт з біжучих справ угор- ских.
Відень. Вчера рано приїхав до Відня нї- мецкий канцлер кн. Більов, а по полудні мав довшу конференцию з міністром заграничних справ бар. Ерентальом. Нині рано кн. Б і
льов поїде до Шенбруну до цісаря на авди- єнцию.
Маґдебурґ. Ма^іІеЬ. доносить, що в Лїсбонї кружляє уперта чутка про лихий стан здоровля короля Мануіла. Думають, що куля, якою ранено єго при замаху, була затроєна.
ч
/
НАРОДНА ГОСТИННИЦЯ
Готель, реставрація і карарнн — ріг ул. Сикстускої
і Косцюшка у Львові.
Приїхали дня 28. с. м.: Новотний В.. Сам- бір; Пазюк Петро, Чорнокінцї великі; Никифор Даниш, Бу«ач; Роман Левицкий; Борислав;
Володимир Сабат, Перегиньско; Теофіль Ха- люпка, Перегиньско; Микола Строньский, Дро
гобич; Андрій Кривокульский, Перемишль;
Йосиф Сальц. Перегиньско; Володимир Ди- диньский, Залїщики; Галя і Николай Дпгдале- вичі; о. Стефан Онишкевич, Хишевичі; Арка- дий Надвишочний, Росия.
/
«•>
*
«$•
0
&
0 Ф 0
ф
Я
Ц. к. упр. гал. акц.
Банк Гіпотечний
ВІДДІЛ депозитовий
принимсє вклади і виплачує завдатки на рахунок біжучии. прннимав до пере
хована папери вартісні і дає на них завдатки.
Крім того впроваджено подібно як в інституциях' загра» пчннх т. зв.
Сховки депозитові.
8аГе ОеровНз)
За оплатою 50 до 70 корон річ
но, депозитар дістав в сталевій касі панцирній сховок до виключного ужит
ку і під власним ключем, де безпечно і дискпеїко переховувати може своє май
но або важні документи.
Під тим зглядим поробив Банк гіпотечний як найдопднїйші аарядженя.
Приписи дотично того рода депо
зитів одержати можна безплатно у від
д іл і
депоаитовім.
Працюйте
1ш.з.їгь!
Товариство вза много кредиту
„Зхїопер”
стоваришенє зар. з обмеженою порукою у Львові.
п р и й м а в вкладки на кипжочкп щадничі на 4%, уділяє позички на снрипти за інтабуля- цибю на 6 прц.; і сплату розкладає на 10 до 15 літ (при 30 ратах піврічних виносить рата ам ортизаційна на капітал і відсотки 5 К 8
сот. від кождих 100 К позички.
Векслї приймають ся тілько. З місячні,
з 3
підписами, на 6 прц. до 7 прц.
Членами можуть бути позичку і дістати тілько члени обгзпечеиі в >Днїстрі«.
З зисків уділив „Дністер" на публичні до
бродійні цїли квоту 45.335 корон.
Вкладки . 2,795.183 К.
Позички уділені 3,410.684 К Уділи членьскі 234 398 К.
Цінні папери . 130.452 К.
Фонд резервовпй і инші 44.842 К.
Льокациї . . 182.206 К.
Канцелярії Товариства при ул. Русмій ч. 20 отворекі перед полуднем від 8—2 год.
0 0 0 0
0
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
0
0 0
-ч»
Розклад зелїзничих поїздів важний від 1. мая 1907.
До Львова
приходять 3 рано
перед пол.
по
ГІ0Л. вечер В ночи
Кракова 5-60 855 130 5*25 9-50
Кракова 7*25 У45
—8 40 2 31
Ряіпева
— • —110
Підволочиек 7.20 1200 216 5'40 10 30
Черновець
805
—225
—9-00
Церковець
—— 335
—12 20
Станнславова
О’ОО
— — — —Коломиї,
— 1005
— — —Стрия
7-29 11-50 З о ї
—1050
ІІустомит
7-29 11-50
З о ї9 40Н 10 50
Самбора
800 10-30 155 — 9-20
Любі і я 800
ю-зо 155 9-20 11-501
Рави рускої7-Ю 12-40
4-.50—
—Янова 8-22 1 15 500 9-25 10101
Бруховнн 7-Ю 12-40 Г41і 460 8-20
брухович 10-05| —
3 2 > 5-30 9 35Л Зимної води 5-50 7 25 1 10 5-25 9-50
Зі Львова
відходять до
раноперед пол.
по
полуд
вечер В ночи
Кракова 3-45 8-25 2-45 7 0 5 11.10
Кракова —
8.40 615 7-20 12 45
Ряш ева — — 405
— —Підволочиек 6 20 10-45 2 17 700 11 15
Черновець6-Ю 9-20 155 — 10-40
Черновець
— ——- — 251
Станпславова
— — —550 —
Коломиї
— —2-35 — —
Стрия 7-30
—2-26 6 25 11-30
ІІустомит 7 30 1045Н 1-26 6 25 1030
Самбора600 9 05 4-30
—10-51
Любіня 6 00 9 05 2 101 4-30 10-51
Рави рускої 6 12 11-05 — 7-Ю 11-351
Янова 6 58 915 1-351 3 35 6-30
Брухович 6.12 11-05. 2-28 5'45 8-34Л Вруховнч 905-і 12411 3'45 710 11-351 Зимної води 3-45 8-40 4’05 720 1100
ЗАМІТКА: Поспішні поїзди печатані товстим дру
ком. — Поїзди їдучі лише в неділі' і сьвята означені у — в неділі і сьвяга від 26/6 до 15/9 буквою Н, — в неділі і сьвята від 1/6 до Зі 8 іцо день буквою Л.
Артист-маляр
Е в г е н Т у р б а ц к и й
Львів, ул. Пекарска ч. 43
поручає ся при окрашених церков; образи до іконостасів, історичні, портрети і т. д.
І . . _____________ -______ _____________ _
