Ruslan. R. 2, č. 151 (1898)

(1)

Ч. 151. Львів, Четвер дня 9 (21) липня 1898. Річник II.

Передплата

жж >РУ СЛАНА» винос»»*:

в Австриї:

яв цілий рік . . . 12 р. ви.

нв пів року . . . 6 р. ав.

яа чверть року . . З р . ав.

на місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

«Вирвеш ми очи і д у ш у ми вир веш : а не в о я ь м еш м и л ости 1 віри не в о зь м еш , бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальм ів М. Ш аш кевича.

нж цілий рік . . 20 рублів або 40 франків нж пів року . . 10 рублів або 20 франків , Поодиноке число по 8 кр. ав.

-І— --- —---

і і

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят С ГОД. 3-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндонского в пасажі Гаксмана.

Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Рекля.мацнї неонечатані кільні від порта. -- Оголошенії зви

чайні приймають сн по цї'нї 10 кр. від стрічки, а в «Наді

сланім» 20 кр. під стрічки. По

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

і

Полудневі Славяни о язиковім питаню.

Орґан полудневих Славян австрийских

»І)ег Зїиіеп« порушив в 1. числі дуже важну справу, іменно потребу полагоди національного питаня не лише в Чехії та на Мораві, але у в с іх к о р о н н и х к р а я х о м іш а н ім на с ел ен ю. Подаємо статю згаданого орґану тим раднїйше, що она виявляє погляд, спільний всім членам

»Славяньско-християньско-народного Сою- за , отже і погляд руских членів сего клюбу парляменту австрийского. Статя ся тим більше на часі, що після вістий наспі

лих з Відня ґр. Тун наміряв на днях за

просити до невяжучих переговорів і пред- ставителїв згаданого »Союза«. В часі тих пе

рі говорів не обійшло ся би, щоби заступни

ки т. зв. національних меньшостий, репрезен

тованих »Союзом*, не звернули уваги ґр.

Тува на недостаточність єго намірів на йо

ли язикового питаня в Австриї. Меньшо- стп національні не можуть сидіти з зало- женими руками в хвилп, коли .справа язи

кових прав станула на дневнім порядку.

Они можуть вправдї пристати на се, щоби в лаюдженю язикового питаня держанось якоїсь черги, але мусять пригадати ґр. Ту

й о в і ї .

що не лише нїмецко-ческа справа є пекучою, але в рівній мірі і справа сло

ві ньско-нїмецка чи словіньско-італїяньска, як не меньше і язикова справа руско- польска. »Вег Бі'кіеп* каже на сю тему:

»Ґр. Тун, взявши ся щиро за діло, щоби привернути активність парляменту, придержує ся тактики, котрої хибність до

казана вже теоретично і практично подія

ми з часів ґр. Таффого, ґр. Ваденього і бар. Ґавча. Як тамгі, так і ґр. Тун думає, що як ему удасть ся деяких офіцирів і підофіцирів борючої ся армії ческої та нї- мецкої посадити за зелений стіл, вів вже і виграв справу. Таффе, Ваденї і Ґакч о- шиблись, а не трудно було би перевести теоретичний доказ, длячого ті міністри осі

ли на піску. Що тамтим не повелось, те довершити приймив ся ґр. Тун з муравли- ною витрпвалостию.

Але підемо ще крок дальше. Ми виска- жемо наше скромне мнїнє, що як би ґр.

Тун доконав навіть

сєґо

, що намірив, він ще не дійшов би до мети. Мир ческо-нї- мецкий на поли язиковім має свою вар

тість, але не повну. Наколи ґр. Тун намі

рив пустити в рух парламентарну машину і полагодити державну кризу, то треба єму щось більше вдіяти, ніж заворожити язи

кову боротьбу. Теперішна криза була би наступила, хоч би ґр. Ваденї не був зі Львова покликаний до Відня і хоч би єго розпорядженя, вироблені Німцем а одобре- ні знаменитими політиками нїмецкимп, не були побачили сьвітла сонця. Ся криза не минула, хоч і інїцпятора язикових розпо

ряджень кинено в пропасть. Она не зійде з овиду, хотя би в сю пропасть кинено ще кількох міністрів і самі язикові розпоря

дженя.

В Австриї находимо с и т і сторонництва і такі народи, що не мають ніяких прав. Ті послїдні старають ся і собі здо

бути трохи воздуха і простору, щоби не пропасти. Такими народами суть іменно

полудневі Славяни. Они також потребують воздуха, сьвітла і простору. Они слабші від Чехів, бо слабші числом, до того роз

ділені в чогирох провінциях, а борють ся они не лише проти Німців, але і проти Іта- лїянцїв. Було би великою хибою, думати, що державна криза буде заворожена зла

годою нїмецко-ческого спору. Се була би лише хвилева полегша, а не цілковите роз- вязяне язикового питаня. До розвязки язи

кового питаня треба проте забрати ся в

» б іл ь ш ім сти лю *. Держава мусить шу

кати полагоди і з полудневими Славянами.

Яка користь вийшла би з того, що в Че

хії і на Мораві був би спокій, а від Мар- бурґа по Буду, від хорватскої границі аж в глиб Каршітиї кипіла би борба^? На по- слїднім засіданні парляментарної комісиї правиці підніс ту справу віцепрезидент па

лати, др. Фериянчич, кажучи, що справу словіньско-хорватску треба лагодити рівно

часно з ческо-нїмецкою. Фериянчич був в повнім праві. Ґр. Тун, реасумуючи тепер наші виводи, находить ся в двоякім блуді.

Єго конференції] пішли хибною дорогою і він не обняв цілого язикового питаня в Австриї. Він гасить огонь в однім крилі державного будинку, а в другім ве

лить сему огневії спокійно горіти.

Парляментарна комісия одобрила по

гляди д-ра Фериянчича. Розуміє ся, що не все буде привідне для Дальмациї і альпей- скпх Славян, що здає ся добрим для су- детских країв. Одною мірою годі міритн різнородні відносини у всіх коронних кра

ях. Але в тім не лежить політичний розум, щоби одних вдоволяти а другим веліти стояти на дощи. Язикове питане на пів- ночп і полуднії треба уважати яко одну цілість. Як ґр. Тун сего інші не розуміє, то ми єго лише жалуємо. Сила обставин буде досить могучою, щоби пересьвідчити єго і єго наслїдників, що правда по нашій стороні«.

До сих виводів ”е ма§мо богато до

дати. Звернемо лише гагу компетентних кругів, що заява д-ра Фериянчича в пар- ляментарній комісиї правиці вийшла з у- хвалн клюбу і то з почину пос. Вахнянина.

Рускі посли стоять рівнож на становиску, що всяка латанина на поли язикового ші- таня не здасть ся до нічого. І терпеливість

»Славяньского Свюза* має свої границі.

Доси не вважав ґр. Тун потрібним, зіткну

тись безпосередно з послами сего клюбу.

Вість, що і члени сего клюбу мають бути запрошені на конференцию з ґр. Туном.

показалась невірною. Чи мало би се зна

чити, що ні ґр. Тун ні правиця не дбають про голоси сего клюбу? Відповідь на се питане полишаємо інтересованим.. .

„Новости“ про Австрию.

Праске торжество Паляцкого — пише ор

ґан росийский — покінчене. Торжеттво се по

дало доказ, що австрийскі Славяни поступають солідарно. Та солідарність вплинула на австрий- ске правительство. Ґр. Тун предложив проект закона язикового і піддав єго оцінці Німців.

Нема сумніву, що нїмецка опозицпя була штуч

но викликана. По закрнтю парляменту опозиция значно ослабла. Она втратила терен до аґітациї.'

Агітатори розчарували ся. Німеччина не думає їм подати помічну руку. З Берлина сказано їм, що там їх поведене не припало до вподоби. Най Німці самі про себе дбають. Замість опозициї треба шукати компромісів. Австрия не може стати нїмецкою державою. Часи нїмецкости ми

нули безповоротно. Славяни скріпились в по

слїдних часах. Они не підляжуть вже нїмецко му верховодству.

Коли Паляцкий в своїм часі поставив те

зу: «Австрию треба би сотворити, як би єї не було*, мав він на думці державу, в котрій всі народи мають бути рівноправні. Конституция з 1867 р. не зробила сего, що мала і могла зро

бити. Нині стоїть Австрия перед тяжкою кри

зою. На жаль угорскі політики впливають шкі- дно і не хотять допустити до потрібних внут- рішних змін. Можна нредвидїтн, що переговори не поведуть ся. Тому мусить ґр. Тун передовсім подбати о норозумінє ческо-нїмецке. Без того не удасть ся обновити угоду з Угорщиною. Ю- вілей цїсарскии належало би обійти в повнім спокою і ладі. Теперішний володар Австриї умів всі внутрішні питаня роввязувати з рідким тактом і справедливостию. Цісар Франц Іосиф стояв завсїгди иовад сторонництвами і народа

ми. Він був строго конституцийним монархом.

Наколи би парламентаризм мав бути заступле

ний §. 14., то вина за те упаде на самі сторон

ництва. Цісар робив в послїдних часах все, що

би лише довести до внутрішного мира. Як пе

реговори ґр. Туна не зведуть Німців і Чехів в одно, то треба цілу справу віддати зрішеню са

мого монарха, котрий нераз вже щасливо рішав такі справи. Австро-Угорщина стоїт тепер на порозі перестрою. Лише федеративна система може еї спасти. На жаль, Німці противлять ся федерациї.

Стілько сказали «Новости*. Читателї наші з’уміють розсудити, о скілько росийский днев- иок вірно розуміє наші справи.

,.РЄ8ІЄГ Ноуй ‘ про угорску Русь

З весни подали ми до відомості! наших читателїв, що угорский мінїстер рільництва, Да- ранїй, вислав до Галичини висшого урядника в тій цїлн, щоби сей розслїдив способи, якими галицка суспільність приходить в поміч селянам, котрих економічне положене видавало ся угор- скому правительству схоже з положенєм угор- ских руских селян. Наша редакция мала нагоду говорити довше з сим делегатом угорского мі

ністерства і подала єму деякі указки з того поля. Видко, що справа не забагнила ся, бо на днях приніс «Рі.чі'-г Біоу‘1* (з 16. липня) статю під написю «Мінїстер рільництва в Бескидах», в котрій сказано більше-меньше таке:

«Мінїстер рільництва, Дараній, відбув па днях поїздку в Бескиди угорскі, щоби наочно розслїдити сумне економічне положене руского населеня в Карпатах. Доси знав він селян бе- скидских лише з справозданя анкети, що роз- слїджувала материяльне положене сих селян.

Анкета ся ировірила вже, що рускі селяни в Бе

скидах стоять над иропастию руїни. Подорож свою відбув мінїстер повозкою і верхом. Він слідив все на

місціі

, прндивляв сявсемуі питав людий. Де колись були управні поля і добрі полонини, там лишили ся нині лигне пасовиска.

Люди в значній части покинули свої селитьби і вийшли за море. Останні жиють нуждено. Они управляють поля, але худобою своїх вірителів.

Сам селянин зниділий і задовжєннй. Будучність

(2)

•2

єго невідрадна.. Тут в горах занедбано богато.

Навіть і заграничні дневники кажуть виразно, іцо Мармароский і сусідні комітатп страшно задовжені. Пролєтарият ееляньский зріс дуже, а вину за все складають ті дневники на прави

тельство. Тепер старае ся мінїстер рільництва прийти з помочию сим сторонам. Акцию веде він енерґічно. Дрібних селян треба удержати при батьківскій землі'. їм треба подати мате- рияльну поміч. Деяким роздано вже поля і сї- ножати, другим дано землю державну в наєм.

Є надія, що селяньство по літах двигне ся.

Іменно належало би в сих сторонах піднести!було ледве

^ц

годовлю худоби. Мінїстер загостив і до Мунка-і В Німеччині заносить ся на кризу кабіне- ча, а на бенкеті, данім в єго честь, заявив, ЩО^ТОВУ «Тінь Люкануса», себ-то надія на димісию, займе ся щиро і енерґічно рятунковою акциєю [ упала вжв — після дневників — на кн. Гоген- в користь селян. Селянам треба подати дешевий; льоге, Мікеля, Боссего і Брефельда. Причина кредит, господарства селяньскі треба заховати

дімісиї

мае бути двояка. Ще перед трема рока- перед надмірним дробленєм і оборонити їх зе- ми виявив цїсар Вільгельм желанє, щоби нро- млю перед хижими шкідниками. Іменно треба фесорам політехніки дати право стати членами поправити годовлю товару. В сих сторонах може і валати ванів. Міністри супротивились тому, ка

жучи, що університети і так досить доставля

ють нарляментови не політиків а доктринерів.

обиду.

усиівати полонинна годовля. Робота се тяжка.

Єї не можна доконати скоро. На се треба при

значити літа. І спосіб управи треба получшити. ; Цусар вмовчав тоді, але затямив собі ту

Середноі посілості! тут мало. Нема взорців умноі; ц а дНИХ сталось відтак, що цісар, не питаючи управи землі. Більша посілість в чужих РУкахі І кабінету, іменував трех професорів політехніки а і ті не ґаздують самі. Але не тілько рускі

селяни бідують в Карпатах. Така біда гнете і других гірских жителів. Тепер почато рятун

кову акцию там, де найбільша нужда. Се була щаслива мисль, що передовсім віддано державні землі і ліси на ужиток селянам. Належало би і приватні землі віддавати селянам в аренду».

Статю сю »Ге8Ігг Ноуй-а» подаємо до ві-|Росия загрозила Німеччині розривом торговель- домости не так суспільності! нашої, як більше

компетентних сфер. Подібна акция була би і в нас дуже на часі. Тількож, на жаль, в нас нема ма

буть під сю пору фахового чоловіка на стано

вити міністра рільництва. Але на всякий слу- чай міг би і Екц. Каст загостити до Галичини і приглянутись близше економічному ноложеню галицкого селянина, котрий з нужди або утікає також за море, або і — револьтує.

ВІСТИ політичні.

Уаіегіанй доносить, що ґр. Тун намірив пе

реговоритись з всїми сторонництвами правиці.

Предметом переговорів має бути крім проекту язикового закони ціла серия справ, які прави

тельство намірило поставити на дневний поря-Іже настійчиво проти міністра війни Кавіняка док по евентуальнім відкритю державної ради.

Ґр. Тун хоче упевнитись у клюбів правиці.

гими націоналами взяти участь в переговорах з ґр. Туном. Др. Гогенбурґер так оправдує і себе: Я вгіравдї брав участь в переговорах,!

але я замітив, що ґр. Тун повинен передовсім знести язикові розпорядженя, заким буде мож

на згодити ся на проект язикового закона. До

даю до сего, що проект ґр. Туна не лише не є до принятя, але навіть невдалий до розправи і не дасть ся справити. Я відкинув проте сей проект що до річи і з становища тактичного.

Ми націонали і поступовці не вдамо ся вже в жадні переговори. — Дневники, коментуючи се виправдане д-ра Гогенбурґера, додають, що сю сповідь зложив посол стирийскіїй Р08І іеьіиіп і лише страха ради перед Шенерером. Що пере- говорщики з посеред лівиці дійсно наполохались вже ПІенерера, се не дивота. Мандати їх загро- жені. В Хебі устроїв Шенерер на днях похід зложений з 1000 людий, переважно молодежи, котрий обніс по місті таблиці з такими написа

ми: Ііроч з переговорщиками, проч з зрадника

ми, ііроч з кривоприсяглими! ПеіІ Шенерер! Проч з Перґельтом, Штайнвендером, Люеґером, Шлє- зінґером, Швеґлем! Проч з обшарниками! Проч з Гогенбурґером і Велєнгофом! Проч з язико

вими розпорядженями! Еіп З. Ьіііі, пні Уоікя- гесйі зі-Ь.о-Ьегі! ІТеіІ нїмецкому радикалізмові!!

Най жиє обструкция! Проч з §. 14! Най жиє нїмецкий нарід! Проч з карпєровичами! Проч з жидом Мавтнером! Проч з поступовцями і з Хіярім! Не стерпимо абсолютизму! Проч з анти

семітами! Се »Щеі1ег ній (1**г 1ІпіегЬиеш11егіі!<

! за єго відповідь в парламенті в справі Драй- І фуса, а Кавіняк взяв собі голоси сеї праси, сто- Єгагег Т і§Ь1аЦ подав оправдане д-ра Гоген-; ячої на жолдї синдикату Драйфуса і жидів, так бурґера. З того, що він поважив ся враз здру-!Дуже до серця, іцо грозить устуиленєм. З єго уступленєм упав би імовірно цілий кабінет Бріссона.

Секретар стану Подбєльский був 17. липня на послуханю у султана, щоби повідомити єго о наміреній поїздці цісаря Вільгельма до Пале

стини і Каїра.

Услівя капітуляцій залоги іспаньскої в Сант- хаґо були: Ґен. Тораль видасть весь материял воєнний, війско вийде з міста і зложить в озна

ченім місци зброю, офіцири задержать шаблі, підофіцири задержать своє приватне майно, А- мерика обовязує ся всю залогу відставити до Іспанії, архів воєнний може ґен. Тораль забрати з собою.

З Танґеру (в Африці) доносять, що еска

дра Ветсона має там явитись вже 19. липня (?).

Вість ся мабуть нередвчасна в виду депеш з Вешінґтону, що Ветсон аж в слідуючім тнжднї удасть ся на побережи Іспанії'.

Амбасадори Анґлїї, Росиї, Франциї і Італії, зібравши ся 17. липня на нараду в Царгородї, одобрили проект управи Крети, вироблений ад

міралами. Надто призначено вже частину з до

ходів митових Крети на покрите адміпїстрациї острова.

Повстане в полудневім Китаю росте. Теле

грами з Гонґ-Конґу доносять, що жителі сим

патизують з ворохобниками. Міста відчиняють їм брами. Нові охотники затягають ся в ряди ворохобників. Покликом їх є: Независимий Ки

тай! Рух сей, як ми вже сказали, звернений проти династиї Мапджу, котра впустила чужин- могло діймити д-ра Гогенбурґера і він бодай |ц 1в на китайску землю. В деяких місцевостях тепер смирив ся перед громовладним Воданом. звернули ся ворохобники проти европейских ко- В Осєку ческім зібрали социялїстичні по- льонїстів. Се може викликати інтервенцию ев-1

сли Шраммель. Целєр і Кізеветер віче (17. лин- ропейских держав. Французи найбільше загро- кім язиці.

ня), щоби запротестувати проти §. 14 і стану жені. В Шанґаю прийшло до стрічи межи фран- облоги в Галичині, котрий виходить лише на пуски ми моряками а тубнльцями. Ворохобники шкоду социяльних демократів. і ідуть на Кантон.

В Триестї прийшло 16. липня опять до ан- тнавстрийских демонстрації!!. Посадник міста скликав міску раду, а ііиііапіявіші при читаню протоколу з послїдного заеїданя стали кричати Егіуа Ііаііа! Мимо сего правительство форитуе заедно Італїянцїв а гнобить льояльних Словін

ців. Ґр. Баденї впровадив при нослїдних вибо

рах до державної ради 18 таких іЬа Папілі іпі, ко

ли давнїйше італїяньских послів в парламенті

дожизненими членами палати панів. ІІраса під

несла сю контроверзию межи цісарем а міні

страми, а 'се розярило Вільгельма ще більше.

Друга причина лежить в тім, що межи Німеч

чиною а Росиєю прийшло до таких грубих не

порозумінь граничних, спонуканих митниками і нїмецкими і секатурою росийских купців, що

ного трактату. Речпнець назначено на 1. сер

пня. Се обидило знов цісаря Вільгельма і він задумав зреванжувати ся Росиї ти, , що запо

вів свою гостину султановії, щоби показати, що султан не став ще пупілем Росиї. Часописи ро- сийскі піднесли сей факт до великого значіня.

Як жеж вийти з сеї колїзиї'? Хтож має упасти жертвою? Авжеж ніхто другий, лише члени ка

бінету, бо годі припустити, щоби Німеччина до

вела упором своїм до зірваня торговельного договору з Росиєю. Канцлером державним став би на місце кн. Гогенльоге Генерал Всрдер, ко

лишній амбасадор нїмецкий в Петербурзі. Змі

ною кабінету схоче мабить цісар Вільгем заво

рожити кризу з Росиєю.

Радикальна француска праса виступає ду-

II О В I I Н К I I .

— Вісти з руских ґімназий. До руекої, акаде- мичної ґімназиї у Л ь в о в і записало ся з по

чатком 1. півроку 18-97/8 480 учеників, а з тих позістало при кінци II. півроку 428 (між ними 5 приватистів). Перший степень з відзначенєм одержало 34, перший степень 310 (-(-один про- ватист) другий степень 32; третин степень її;

поправку з одного предмету одержало 33, іспит доповняючий 2 учеників.

Після с т а н у родичів або опікунів були з поміж к л я с и ф і к о в а н и х учеників синами а- бо пунілями: селян або маломіщан — рільників:

194; сьвящеників: 120; учителів народних: ДЗ;

урядників державних: 15; ремісників: 10;учите

лів шкіл середних: 7; приватних офіцїялїстів: 7;

возьних і листоносів: 7; дяків: 6; сторожів і при

ватних слуг:

(і;

зарібників: 5; властителів ре

альності!: 3; нотарів, кондукторів почтових і до

зорців при желїзници по 2; адвокатів, лікарів, урядників автономічних і мійских, війскових і кольиортерів по 1.

До руекої (другої) ґімназиї в П е р е м й ш ли записало ся з початком першого півроку 1897/8 334 учеників, серед року прибуло 15

(Д-о-

дин нриватнет), з тих при кінци II. півроку

1898 р. остало 361, між ними 2 приватних. Пер

ший степень з відзначенєм одержало 43, першу класу 266, поправку в однім предметі 19, другі’

клясу 18, трету клясу 12 учеників. Після стану родичів були з поміж клясифікованих учеників синами селян: 138, сьвящеників: 89, міщан і ре

місників: 57, учителів народних; 28: урядників:

21, приватних офіциялїстів: 5, слуг публичнпх:

11, зарібників: 3, властителів дібр: 1, купців: І.

— Вісти судейскі. Мінїстер справедливості! пе

реніс судових адюнктів: Болеслава Лїтиньского з Угнова до Бучача, Еміля Клюка з Городенки до Рогатина, Марияна Володислава Місїньского з Нижанкович до Тернополя. Іменовав адюнкта- судовими: Еміля Бурдовича в Бродах до Буча

ча, дальше авскультантів: Марию Юлїяпа Фон

тану до Ярослава, Станислава Малого до Рога

тина, Зенона Лукавецкого до Городенки, Тадея Проминьского до Угнова, Маркиля Квасневско- го до Гусятина, Иосифа Добію до Нижанкович, Івана Масляка до Буківска.

— Стан виїмковий. Намістник ґр. Пінїньский, на основі § 7. а) закона з 5-го мая 1869 В. з. д.

ч. 66. і на основі мінїстерияльного розпорядженя з 28. червня 1898 В. з. д. ч. 106, відняв вихо

дячим у Львові часописям Р

гу

,

у

>Щ

о

6<- і .ІйФ.чсЬі <

УоІкзЬІаМ та зголошеній Львові часописи Марг/.біі почтовий дебіт в цілім окрузі, де заве

дено стан виїмковий і рівночасно видав забо

рону ширена сих часописей в згаданім окрузі.

— Шеста ґімназия у Львові має повстати з днем І. вересня с. р. Міститись буде она в ґмаху IV. ґімназиї і буде мати назву: «Рівно- рядні класи IV. ґімназиї». Адмінїстрацию і впи- си учеників буде провадити директор головного закладу, а кляси рівнорядні будуть мати осіб

ного управителя і осібне тіло учительске. Уче- ників поділять в сен спосіб, що ученики від букви А приміром до М або II остануть в заве- деню головнім, а другі від дальших букв будуть приділені до кляс рівнорядних.

Фермі судові. Сего року перший раз вхо

дять в житє фериї для урядників судових. Роз

почались они з днем 15. липня а потягнуть ся до 25. серпня у всіх австрийских судах. В часі тих ферий, не відносячих ся до постуиованя упоминаючого і екзекуцийного, полагоджує ся тілько справи т. з. ферияльні. Окрім спорів векслевих і справ випливаючих із відносин служ

бових, належать до справ ферияльних всі спори о претенсиї маєткові меньшої вартости від 50 зр., отже всі «баґательки». Всі справи прези- дияльні не дізнають проволоки; они мають по- лагоджувати ся в звичайних годинах урядових Фериї судові, підчас котрих до полагоди справ ферияльних, а належать до них всі справи кон

курсові і справи книг грунтових, має остати до- статочне число урядників судових і канцеля- рийних, стоять в звязи зі справою відпусток.

Відпустки на фериї діставати будуть: авскуль- танти на два, ад'юнкти на три, секретарі і радни

ки трибуналів 1-ої інстанцій на чотири, а радни

ки висших судів на шість тижнів.

— Низша ґімназия в Чернівцях числила в ро

ці шкільнім 1897/98 238 звичайних учеників і 7 приватистів. Межи тими було: Німців 123 (91 жидів), Русинів 82, Поляків 24, Румунів 8 і нііь- шнх 1. Під взглядом віроісповіданя найчисленнїй- шими були жиди, " бо в числі 91, друге місце занимали католики, бо 77 (рим. кат. 46 гр. кат 27 і вірм. кат. 4), відтак —"—

тальні 61, в славної учать

слідують гредко-орієн-

Кінци протестанти 9. Релігії ираво-

. .... - ’ь Румунів (6) по румуньски а Руси-

24В Німпії 9Р1їСКИ' ЙТЄ ДЇТИ.РИМ' кат- (Поляків

-4, Німців 22) учать ся реліґії спільно в нїмец-

(3)

з

що е в пеклі і має

— Адвокати і нотарі. Після урядової стати

стики було в Австриї з початком року 1898 адвокатів 4.009 і нотарів 1.111, пересічно отже випадає один адвокат на 5.960 мешканців і один нотар на 21.508 мешканців, беручи за основу спис людності! з року 1890, після котрого Ав- стрию замешкувало 23,895.418 осіб. Нові нота- рияти в минулім році утворено в Галичині, в Отинїї, Підволочисках і системізовано посаду

другого нотара в Стрию. Округ палати нотари-: кома ХЛ0І1ами. Хлопи яльної краківскої числив 43, тарнівскої 33, пе-

ремискої 46, черновецкої 19, а львівскої 86 но

тарів. Адвокатів числила львівска палата адво- катска 316, краківска 240, перемиска 60, сам-

бірска 40, а черновецка 89. | два рази з карабіна жандарм Іван Зибликевич _ Пошилась в дурнї. N. її. Ргеєєе оголосила} (здає ся з Старого Міста), а відтак покалічив перед кількома днями опис корабельної ката-і себе ножем в груди і в ліву руку. Самоубийник строфи, подиктований їй в редакцнї урятованим; жие ще, а запитаний про причину, для якої на- з корабля «Бурґонь* моряком. Другого дня ока-і дожив на себе руку, відповів, що єму здавалось, зало ся що N. її. І’геззе упала жертвою зруч- і що весь сьвіт погорджує ним за те, що він став ного мантія, котрий на підставі фальшивих до- жандармом.

кументїв представив ся яко моряк з >Бурґонь«, — |зан Лівані, скарбник дому сиріт в Арадї

них як до заяцїв в нагінцї, приневолюючи неща

сливих до повороту на морскі филї, де мусїли благати о милосерде американьских моряків.

Постунованє повстанців було таке нелюдске, що адмірал Шлєй велів звернути гармати против Ку

банців, котрі чигали на жертви, і в той спосіб уратував богато іспаньских моряків. Відзначив ся також один з нюйорских редакторів, котрий ума, в котрім здає ся єму,

бути чортами спалений.

— Страшна буря градова лютилась в неділю над Варшавою і починила значні шкоди. Грім убив на передмістю Празі' жовніра, а недалеко зелїзничої стациї в Яблоннї 12-лїтну дівчинку.

— Бійка з жидами. В Костїєві, в львівскім по

віті під Куликовом, прийшло в нфїлю в кор- на власніМ кОрабли; призначенім до служби де.

шмі Сіїмхи Ербста до бійки межи ним а кіль- потовкли в хаті шиби і понищили трохи хатну обставу. Прибули жан

дарми і положили бійці конець.

— Самоубийник. У Відня в касарнї жандарме-

; риї на Ляндшрассе стрілив до себе (в виски)

пешової, виловив 27 Іспанців.

подиктував і в лїв собі

редакцнї дійсний опис катастрофи па Угорщині, \тїк, забравши з собою на дорогу Редак-: 270.060

заплатити 100 зр. гонорари.

ция вбавляючись, щоби цінний наочний сьвідок'на дНЄВН;м порядку, не уділив рівночасно і иньшим дневникам ін-

формаций, обвозила єго через 12 годин в по- возцї по Відни, приймаючи єго як героя. До- перва полїция викрила, що редакцию N. 1г. 1 гевке зручний мантій пошив в дурні.

— Стан засівів в Галичині після справозданя Ііоіаіка так представляє ся: Період горяча і по

сухи перервали шаліючі тучі в днях 29. і ЗО.

червня. Град навістив особливо повіти середноі Галичини, на цілім просторі від Ярослава і Іе- шанова аж по Станиславів і Тисьменицю. В сто

ронах не навіщених градом можна надіятись добрих зборів. Пшениця поправилась і добре відцвила. Жита пересічно добрі: в Золочівскім Сокальскім і Скалатскім добрі, колос повний і можна надіятись доброго видатку. Ячмена і вівси, що в маю так добре заповідали ся, по

терпіли в наслідок посухи в червни. В Ярослав- скім і Перемискім, в Бобреччинї, в Галицкім,- на Поділю і Покутю, де в більшій мірі була і є посуха, тримають ся пізнїйші ячмена і вівси низько, ростуть слабо і жовкнуть. На Підгірю ярина добра, з виїмком Стриищини. 1 речка і струкові роетини добрі, рівно і бараболі, хоч ті відчули посуху. Тілько в Ходорівщинї бараболі кепско і пізно посходили, малі і не ростуть. Бу- раки в наслідок посухи в червня також потер

піли; н. нр. в охрестности Обергина треба було переорювати. Хміль добрий, хоч не росте. Ко

нюшини і сіна в многих сторонах позбирано, а в декотрих сінокоси кінчать ся. Сіна що до якості! добрі, але поріст наші був малий, а в околицях, де не було опадів, зібрано сіна о третину меньше, як торік.

- - Засуд Золі. Президент адвокатскої палати,

щ о

промовляв в процесі Золі В Імені! війско- вого суду, закинув Золи, що він уміє прилюдно обнджати, а відтак добирає штучок, щоб себе увільнити від кари. Гординя Золі мусить зло

митись о силу права і о силу францускоі армії', котрої честь Золя нарушає. Генеральний проку

ратор в короткій річи закидує Золи, що він своє голосне імя віддав на службу поганої' клі

ки. Як звісно, то трибунал не пристав на вне

сене Ляборіого, щоби цілий процес відрочнти засудив Золю і редактора «Аврори*, Перре, рік вязницї і грошеву гривну.

— Урятовані щасливо подорожні з затопле

ного корабля »Бурґонь« прибули парівци »Турен

публика витала їх сердечно і

подробиці. Богато людий спасло житя тим, що мали при собі рятункові обручі пневматичні. Ті, що щасливо дістались на лодї, покалічили собі дуже коліна. Деякі почіпались бальків з розби

того корабля. Значна часть нодорожних спала в каютах і там в сні постигла їх смерть. Густа мрака утрудняла ратунок.

- Отроєнє грибами. На львівских торгах поя- вили ся зіпсуті гриби, бо день в день, в неділю і понеділок лучають ся випадки отроєня грибами.

В неділю лучило ся се родині каменнчного сто

рожа Трофііма Ковбаси і єго епівльокаторів ро

дині Лїсевичів, разом 8 осіб. Мимо вчасного прибутя поготівля ратунков і стациї і приміне- ня антидотів двоє з них померло. В понеділок стало ся подібно. Жінка зарібника Романця їла на обід разом з своїм чоловіком і 2 дітьми гри

би. Сейчас по спожитю виступили сильні обяви отроєня. Всі вили ся з болю. Стация рятункова

зр. В Угорщині спроневіреня є тепер

а на

в суботу на

— Рудольф і Матильда Метнер, що мали уто- питись в Дунаю, віднайшли ся. З родинного і місця Франкен-Кірхберґу пр .йшла до віденьскої і поліциї кореспондентка, в котрій сказано, що І мнимі тоиедьники прибули там зовсім здорові.

— Чоловік-звіря. Сими днями в Ерве, у Фран

циї, ставав перед судом присяжних якийсь Ке- ляр, обжалований о вимордоване цілої родини, зложеної з вітця, матери, бабки і трех дїтий.

Убийник вліз до помешканя ночию через вікно.

Старших положив трупом вистрілами з револь

вера, дїтий позарізував ножем, а відтак украв 300 франків. Келяр має 27 літ і робить огидне вражінє: худощавий, майже без рамен, з чашкою ідіота, що з виразом звіряти на лици дивить ся понуро перед себе. Незвичайно довгі руки, не- пропорціональні до цілої будови тіла, роблять єго якоюсь карикатурою. Оглядано єго довго в шпитали, але не стверджено умислових анор мальностий, слідство однак виказало, що похо дить з родини піяків і вже в дитинних літах був ловлений на крадежах. На жадане судиїв оповів найрівнодушнїйше свій останний злочин.

По вимордовашо всіх осіб випив фляшку руму, ко тра стояла на столі, бо терпів велику спрагу. Суд присяжних по короткій нараді узнав єго винним без злагідняючих обставин і видав одноголосний приговор смертн.

— Дівчина і сьвічки. Чудна звязь! А таки так було, що за сьвічки мало-що не дісталась дів

чина до Іванової хати. Властитель гостиішицї в Меранї обжалував перед судом готелеву слу

жанку за те, що она по гостях забирала недо

палки сьвічок з комнат. Суд мераньский засу

див служницю за крадіж на кілька день арешту.

Якийсь милосердний адвокат відкликався в іме- ци дівчини до суду в Боценї, а сей зніс засуд першої інстанциї, мотивуючи тим, що сьвічки- недопалки були г»*.ч ииіііїш. Господар мав запла

чені сьвічки гостями, а дівчина мала вольний

вступ

на покої. Крадежи проте не було.

Отець а син. В десятім році хлопець ува

жає свого вітпя скарбом мудрости. В 16-ім ро

ці доходить до пересьвідченя, що вже уміє тіль

ко, що отець. В 20-ім дав би себе зарізати, що два рази тілько, що отець. В 30-ім гово- собі часом: »Чи не спитати-б вітця о ра-

— вкінци потім набирає пересьвідченя, що може добре порадити, а по смертн уміє

рить

ДУ‘ -

отець

•Мій отець до Гавру у Франциї. Численна і віТЦн син говорить з глубокою вірою

розпитувала про} був найрозумнїйшчм чоловіком на сьвіті!*.

— До характеристики іспаньскої

фльоти

. вели}

вірити американьским і анґлїйским дневникам, то страшна була демора.тїзация серед моряків і жовнірів на кораблях Цервери. Коли іапаньскі залоги піддавали ся, чути було серед них окли

ки: »У

іу

,< і-,.- ашегісаіь.зП Деякі моряки були та

кі няні, що треба було їх виносити з топучих кораблів. Офіцири і лікарі були так огірчені тим новеденєм моряків, що не оказували ніякого з а -, інтересованя для судьби ранених і умираючих.»віє

»Най

гинуть

лайдаки!* — говорили Після опо-

Т е л є ґ р а м и.

Відень, 20. липня. XV. оповіщує цїсар- ске розпорядженє (§. 14), котрим означена ви

сокість рати, яку з фондів державних одержить фонд меліорацийниіі на 1898 рік. Відтак розпо- ряджено будову зелїзницї межи Ґабльою і Ко- таром. — Закон каринтского сойму, щоби в вис- ' ших клясах реальної школи знести науку релі

гії, не одержав цїсарскої санкциї. — Ґр. Тун конферував з членами клюбу католицких лю- довцїв через три години. Конференцию задер- жано в тайні. Вість, що ґр. Тун намірив покли

кати на конференцию членів »Славяньского хр,- народного Союза*, показала ся невірною. На ра

зі переговори будуть перервані. Ґр. Тун хоче відпочити. — На інвестициї не затягне мінїстер скарбу на разі позички, а покриє біжучі потре

би з засобів в почтових щадницях.

Відень, 20. липня. Дневники опозицийні не- годують на вість, мов-то ґр. Тун хотів католиц

ких людовцїв ужити до ролі посередників межи правительством а опозициєю. Дневники ческі за- бурмочені на вість, що ґр. Тун Німцям хоче ро

бити дальші уступства. Президент палати панів, кн. Альф. Віндішґрец, конферував вчера з ґр.

Туном цілу годину. З сего вносять, що розхо

дилось о речинець скликаня парламенту.

Прага, 20. липня. Радикали нїмецкі розви

вають акцию проти нїмецких поступовців, голо

сячи, що головна управа сего сторонництва зам

кнула своє бюро в Празі, а посли з сего сто

ронництва поскладали вже мандати до нарля- мепту і сойму.

Пешт, 20. липня. Більшість анкети тарифо- вої заявила ся безуслівнб за самостійною мігго- вою областию. Мінїстер Данієль замкнув заеїда- пя анкети, подякувавши знатокам за труди.

Париж, 20. липня. Золя мав виїхати з Па

рижа до Женеви. Говорять, що утїк перед вя- зницею. Межи Дерулєдом а Гіббардом відбув ся поєдинок на шпади за обидні слова, які ки

нули собі в часі розправи проти Золі. Гіббард зловив рукою шпаду противника. Сьвідки роз- броїли обох, а Гіббарда узнали неспосібним до сатисфакциї. Дневники безнастанно обговорюють справу Золі і нападають на Кавіняка іБріссона.

Говорять також, що межи міністром справедли

вості! Сарієном а Кавіняком прийшло до непо- розуміня по причині, що Сарієн на власну руку велів увязнити Естергазого. АрештованеІІікарта ровпорядив Кавіняк сам яко мінїстер війни. Су

ди Бертулюс переслухав вчера Естергазого і паню Пей в бюрі міністерства справедловости.

Обоє відведено назад до вязницї. Судя слідчий ІІікарта, Фабр, заявив, що переслухане ІІікарта відбуде ся в кілька днів.

Зешінґтон, 20. липня. Мек Кінлї установив вже адмінїстрацию в провінциї' Сантхаґо де Ку

ба з рамени Сполучених Держав. Число Іспан

ців, що зложили оружє в Сантхаґо, виносить пі

сля офіціїяльного спису ґен. Тораля 22.780, біль- як мав Шафтер, що облягав місто. На ІІор- торіко висилає Америка ґен. Мілєса з сухопут- віданя виловлених розбитків, вожди мусім стрі-1

ляти до власних жовнірів, котрі відмовили

пов

-

і

неня служби при гарматах, а в остаточностн;

частували їх останками вина і лікерів з офі-

і

пою армією. 1 сей остров думають Американці заняти для себе. Межи ворохобниками кубань- іскими а Американцями прийшло до роздорів.

! цирскої" кухні, щоби загріти до борби знеохоче- ■ Ворохобники вибрали Кастіля Губернатором Сант- ну залогу. Так оповідають американьскі коре-

і

хаґа, а Шафтер установив свою адмінїстраций-

удїлила їм першої помочи, але стан їх так г ний, ЩО всі 4 особи віддано до шпиталю.

- Божевільство в;д грому. Незвичайні нас ки пораженя обявляють ся у одного купця в Шарльотенбурзї. Дістав він

різ- молодого ід- помішаня

і

жах,

спондентп, але оповіцанє то видає ся що н«и- меньше тейденцийно забарвленим. Урядові теле

грами доносили, що фльота Цервери боронила ся з відвагою розпуки. — До характеристики

сеї війни служить отсих кілька подробиць. Коли однакож, що оуде боротись, хоч би не мав нїя- іспаньскі розбитки шукали ратунку на побере- коі надії на побіду.

повстанці, укриті за скалами, стріляли до —... . - 1 ну раду. Приязні зносини зірвано.

Маніла, 20. липня. Аквінальдо завізвав Гу

бернатора Авґустіого до здачи. Авґусті відповів