іг
Ч. 126. Львів, четвер дня 5. (18.) червця 1908. Річник XII.
Передплата
на «РУСААНА* виносить:
в Австриї:
цїлий рік . . . 20 кор.
пів року . . . 10 кор.
чверть року . о кор.
місяць . , Г70 кор.
За границею:
на ЦІЛИЙ рік . 16 рублів . або 36 франків ва пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові :цо дня крім неділь і руских сьвят О 5’|, год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана* під ч .І. пл. Домбровсного (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенццї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неонечатані є вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
трема сторонництвами мають мало що понад 20 мандатів в держ. раді.
Але як мало щастя мав др. Крамарж яко всеславяньский світ, показує найно- війиіа брошура презеса польского кола в думі Романа Д м о в с к о г о „Гадки но
вішого Поляка", з котрої виходить, як далеко ще до справдешнього порозуміня між Поляками і Москілямі! при всій тео
ретичній прихильності! до еланізму.
Дмовекий виступає в своїй брошурі яко прихильник безгллндйої реальної по
літики. Між иніпим каже він: „Історич
ний досьвід поучує, що всяке завойова- нє з огляду н і те, якою дорогою оно осягнене, може стати основою добробиту і поступу народу.
Отже не згляд на загальне добро, лише виключно чисто людска відраза перед певними середниками може нас здержати від того, щоби їх уживати в боротьбі. У взаєминах між народами не
ма отже ані права ані неправноети, лише с и л а і н е м і ч“. Презес Д м о в- с к и й нримінює зараз свою реальну політику, обговорюючи у к р а і н ь с к о- р у с к е п и т а н є . Супроти Р у с и н і в поручиє він П о л я к а м до вибору дні дороги, а іменно: 1) всіх Русинів або бодай якусь часть їх, о скілько се мож
ливо, снольщити або 2) з них витворити сильну самостійну руску народність, ко
тра булаб спроможна не тілько супроти Поляків, але й супроти М о с к а л і в оборонити сн, і котра булаб готова ста
ти с о ю з н и к о м П о л я к і в у б о р о т ь б і з Р о с и в ю Щоби сею до
рогою осягнути витичену ціль, повинні би Русини по думці автора передовсім т р у д н и м и з а х о д а м и з д о б у т и с о б і с в о ї п р а в а . Они повинні пе
редовсім т а к о ю б о р о т ь б о ю скрі пити сн, бо они з природи далеко ще повільнїйші як Поляки. К о л и б Р у с и н а м д о б р о в і л ь н о в с е д а н о , чого они домагають ся, то Поляки сим осягнули би лише то, що булиб прине волені сей край покинути, але ніяк не витворили би самостійного руского на
роду*.
„Такий суд видає, пише дальше Копзєгу. Коггезр., провідник росвйских Поляків, про взаємини між Русинами а Поляками. Тимто і д-рови Крамаржови в его зм аганях до примирена обидвох сла
вяньских народностям треба пригадати давну приповідку: »Негг КопзіаЬеІ, <3іе А¥е£е 8ІпсІ пісЬі ргакІікаЬеІ*.
І справді не тілько дорога, яку ви
брав др. Крамарж для зеднаня і поро- зумінн славяньских народів, не доведе до бажаної мети, не тілько способи ним
Новославізм.
(Л ) Заходи в справі неесланяньскшо зізду і злученої з ним всеелавяньск ї вистави довели під впливом петербурск.,х і варшавских бенкетів до такого иохміля і запаморочена, ща ледно тепер почина
ють деякі учасники сих петербурских і варшавских днів прочумувати ся і про
тирати очи. Замітно, що навіть презес петербурского польского кола п. Дмов- ский, спершу такий одуш евіений і безу- слінно відданий ксеелавяньским змаганнм вважав потрібним поправити першу ре- дакцию свобі промови а відтак близький
«му Сгіов магвяаіувкі намагае ся розвіяти
„№ ерогогииііета“ і помалу починає ви
кручувати ся з початкового одушенленн.
Вжеж бо і в Петербурзі і у Варшаві ви явило ся, що сей нібито »новоелавізм<
зовсім не відріжняе ся від старого ро- сийского панславізму а властиво панру сизму, і що у всіх тих всеславяньских змаганнх московскі славянофіли не поки
дають своєї думки про верховладу мос- ковского народу нздиншими славяньски- ми народами. От тому то не тілько Укра
їнці Русини, але й Словінці не приложать рук до сих змагань, а також і посеред
ческої
суспільности починає проявлятися
протверезенє.Видавана у Відні під редакциєю А.
Чесанього Копзєгу. Коггезропсіепг подає в останнім числі цікаву статю п. з. Кпз- зен, Роїеп ии<1 (1г. К гатаї-.
„Др. Крамарж, пише Копз. Коггезр., починає знов маячити. Він, що своїм не розумним поступованєм в справі вибор
чої реформи головно завинив, що ческо- польекі нитки пірнали сн, набив собі в голову, помирити за всяку ціну Поляків з Москалями. Ріжницї релігійного іспові- даня, национально-полїтичні суперечности, розбіжні історичні спомини — все те має бути знищене окликом про „новосла
візм". викованим на найновійшій дїнль- ности Крамаржч, Грібара і Ґлебовіпкого в Петербурзі. В се може повірити хиба той, що споглядаючи на баньки, думає, що се ліхтарні. Поважне польске днев никарство а особливо в Варшаві обгово рює змаганя д ра Крамаржа із зневірою і надумуванєм. Кількож то відбувало сн братань при веселім бенкетовім настрою, котрий опісля щезав з протверезенєм після бенкету. Се дуже гарна і велика справа, щоби довести до зближеня між Поляками і Москалями, але се так
не
робить ся, як робили др. Крамарж, Грі- бар і Ґлєбовіцкий, котрі в дома з своїмивиорані не є відповідні і з национальним достоїньстком самостійних народностий не згідні, але й сама личність д-ра Кра
маржа не надає ся до переведеня такої трудної і важної задачі. Др. Крамарж пе
редовсім не знає укр.-рускої справи, не має найменшого погляду про ісгорию і пи< ьменьство наше, а глядить скрізь за
мазану москвофілами пріз.му Хагосіпі-х Ьізі-ів на Русинів. Він навіть Росию оці
нює з становища чиновничого і так ще недавно вважав Росию недорослою до конституциї а самодержавіє зовсім мож
ливою формою для Росиї і сі народів.
Др. Крамарж і яко провідник ческої по
літики не мав щасливої руки, а тим менше і в такій далекосяглій і трудній справі зможе виявити потрібні здібности.
Отже ціла робота всеславяньских змагань скінчить ся шумними промовами на бен
кетах в Празі, а все славяньске зєдине- нє остане поки що лише ідеальним ба- жанєм.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
В п о е о л ь с к і й п а л а т і в буд- жет. розправі подрібній домагає ся христ.
сусп. Л ь о з е р ліпшого пособлюваня промисловії і управильненя торговлї по- хатної. Соц. дем. Томашек обговорюючи унїверс. страйк, висловив переконане, що спільна боротьбадокедедо зрозуміня, щови- буялий националїзм шкодить власній на- родносги, доводить її до вспятности і що лише народна терпимість є властивою д о рогою. Старочех К у л ь п домагйв ся строгої народної рівноправности і ческо
го університету в Берні. Христ. сусп.
Т о м о л н накликував Німців до зєди- неня для оборони народних прав, щоби відтак можна перейти до справ народо- господарских.
На вторковім засіданні вніс др. О к у- н е в с к и й інтерпеляцию, для чого не визначено позагалицкого суду в процесі Сїчиньского. Відтак вела ся дальше по- дрібна розправа. Від нині за тиждень має бути о с т а н н є з а с і д а н е п о с о л , п а л а т и .
В с п р а в і у н ї в е р с . с т р а й к у покликав мінїетер просьвіти ректорів уні
верситетів на нараду до Відня, котра три
вала три дні до о годин. Обговорено там відносини висших шкіл і усунено всякі непорозумінн, принято до відомости вия
снена в справі ухвал виділу правничого, які спричинили здержане викладів Вар- мунда і компроміс між ректором а сту
дентами в тім університеті та резиґнацию Вармунда з літних викладів. Члени кон- ференциї приняли се з вдоволенєм до відомости і через те вияснено положене і виявило сн загальне переконане, що ні-
2 чого не стало ся, що обмежало би свободу
науки і свобідних наукових дослідів та автономії висілих ш кіл. Ректори мають звернути ся з покликом до студентів, що би занехали страйку, инакше втратять сей курс. Однак переведене розпорядків полишено ректорам з огляду на ріж н о - родність відносин, я к і панують на у н і
верситетах.
Заграниця.
П р о з ї з д м о н а р х і в в Р е в л ю маємо також відзиви росийских го
лосів В Росиї нема вправдї т. зв. пу- бличної о п інїї в европейскім розуміню . За дневникарством не стоїть там суспіль
ність, котра би поглядам дяе іникарства надавала ваги. Неприхильні Німеччині статі в декотрих росийских часописях петербурских 6 більше висловом особи
стої політики редакторів, як певних ґруп
„Новое Время", що стоїть на крайній правиці, відносить ся неприхильн > до Н і
меччини і цілими уже тижнями находить ся в справдешнім похмілю під впливом Ревельского з'їзду. Одначе поиятелї сего дневника Пуришкевич і Марков не хотять нічо го чути про А нґлїю і називають союз з Анґлїєю »авантурничою п о л іти ко ю *, а Пуришкевич кідцурав би ся зовсім Ревельского норозумінн, бо он.»
шкодить »150 літній приизни* з Німеч
чиною. Вельми ц іка ві в сій спразі голо си думских послів. Президент думи X о- м я к о в (окгобрист) не хоче нічого зна
ти про анґльо росийский союз, бо він не дав би Росиї ніяко ї корисги в орґанїза- циї аиґлїйского війска (ге саме висловив недавно Т етрз). Союз сей є небезпеч; ий длятого небажаний. Провідник кадетів М і л ю к о в також відкидає сей союз і е лише за порозумінєм там, де се потрі
бно н. пр. в А зиї. Октобрист С в о щ и п ь-
•е к и й, предсідатель национальної ком і
сиї оборони, думає також, що анґльо- росийске порозумінє лише в Азиї погрі
бне, де оно є обороною проти жовтої грози, я ку навіть А нґлїя відчуває мимо союза з Япанцями. Консерватист К р у- ґ е л ь с к и й ріш учо впевняє, що зб л и жене А н ґл їі до Росиї сприяє лише ми рови. Те саме висловив також Ґрей в Льондонї і се вельми характеристично, що ніхто не говорить про »новий три- .державний сою з*.
Тимчасом берлїньский поблїцист Г а р д е н помістив у своїй часописи ЯикипГі вельми алярмуючу статю про н о в и й т р и д е р ж а в н и й с о ю з а н ґ л ь о ф р а н ц у с к о р о с и й с к и й , вказує там на небезпечність, яка загро
ж у є Н ім е ччині і бачить одинокий вихід з то го : війна нас спасе! Гарден виводить в сій статі, що провідною гадкою ан- ґлїйскої політики є поділ Туреччини, че
рез що Німеччині нанесено би величезні грош еві і політичні шкод-:. Росия мала би дістати Царгород, бо Анґлїя вже не боїгь ся єї влади над Босфором, Австро- Угорщ ина дістала би Стару Сербію, М а
кедонію і Солунь а тим самим владу над Еґейским морем і погодилаб ся1 з тим, щоби на альбаньскім побережу Адрий- ского моря повівав італїйский прапор.
Виперте Туреччини до Азиї знищило би всі пляни Німеччини, бо Німеччина ра- даб довести Туреччину до таких відносин, в яких Єгипет находить ся до А нґлїі.
Султан був би отже мнимим володарем, котрим кермували би Німеччина, а єї вплив сягав би аж по Баґдат. Тнмто в інтересі Німеччини є удержати Туреччи
ну і для того Гарден накликує до ужитя найкрайнїйш их способів, до скорої зачіп
ної війни з Франциєю або з Росиєю.
Настрій Німеччини, який виявив ся в сїй статі Гардена, відбив ся також у войовничій промові цісаря Вільгельма до офіцирів ґвардиї на полі вправ у Деберіц виголош еній, в котрій він зазначив, що
колиб Австрия новими договорами що до Македонії була загрожена в своїх інтере
сах, то Німеччина помоглаб їй діяльно.
Однак ГгетсІепЬ Іаи успокоює, що Росия занята кнутріш ними справами, по
требує такої заграничної політики котра би злагодила давні непорозуміня і тому єї політика не може змагати до роздра
тована Німеччини. Тимто РгешбепЬІаіі оцінює зовсім спокійно Ревельский зїзд і впевняє, що він причинить ся лише до скріплена мира
Промова пос. Ол. Колесси
виголошена в держ. раді при буджетовіи роз праві дня 13. червня 1908. (В скороченю).
Пос. Ол. Колесса зачинає від того, що перший парламент людовий стоїть перед важчою задачею перевести чимало далеко сягаю чих реформ. Для руского народу в Галичині найважчїйш ою спра
вою була би реформа аґрарна. Нарід ру- ский пропадає від малоземельности — то
ді, коли половина землі в східній Гали
чині находить ся в руках єго відвічних ворогів і експльоататорів, котрі к додат
ку не дбають о свої власні господарства, але арендують їх спекулянтам. Д р уго ю пекучою справою є реформа податкова в напрямі особисто-доходового податку Тимчасово є річию конечною знизити по
даток ґрунтовий від дрібних господарств і податок домовий від хлоиских і робі
тничих хат. Обезпеченє на старість п о винно розтягати ся також на рільничих робітників та дрібних селян. Населеню східної Галичини треба достарчити за- рібків, аби воно не потребувало шукати їх за межами держави. В тій цїли також у східній Галичині належить розпочати роботи каналові, а особливо роботи ме- лїорацийні. Реформи війскової в напрямі заведена дволїтної служби війскової не пов нно ся робити зависимою від так скомплїкованих условин, як се прави- тельство заповідає. Конечною є реформа війсково карної процедури та реформа приписів для жандармериї, при чім про
відною ідеєю повинно бути як найбільше пошанованє лю дского житя, щоби кріваві морди, поповнювані жандармами на хло
пах, перейшли вже раз в область сумної минувшини. Щ о дотичить реформи адмі нїстрациї, то повинна вона бути пронятою наскрізь ідеєю национальної самоуправи.
Коли ходить о специяльні жадана Русинів, то особливо пекучі погреби ма
ють Русини на поли шкільництва Справа руского університету у Львові не посу
нулась ні кроку наперед Мінїстер про
< ьвіти був занятий анахронічною культур
ною борбою і та к богато мислить про Інсбрук, що не мав мабуть часу прига
дати собі справи основана руского у н і
верситету у Львові, а бодай перевести починені руским послам обітниці. Утво ренє нових руских катедр на львівскім університеті навіть для тих предметів, для котрих ісгную ть знамениті фахові рускі сили, стрічає на недаючі ся побороти не репони. Тому Русини тим більше мусять домагати ся утвореня окремого україні.- ско го університету у Львові. (Оплески Русинів). Польскі провідники заявили, що вони цілком не є противні креованю окре
мого україньского університету. Пора вже була би, щоби ті панове могли дати доказ, що їх заява є цілком щ ирою.
Справді дивна річ, що та к животна справа, як серрдне шкільництво викликує в сїй палаті так мало заінтересована.
Було би се дуже сумно, коли би доко
нечна реформа сего шкільництва доко
нала ся без специяльного співдїланя і впливу сеї палати. Б есідник звертає ся з зазивом до президиї палати, щоби при- снішила вибір комісиї ш кільної.
Переходячи до справ язиково-нацио- нальних бесідник зазначує, що розвязка язикового питаня не повинна обмежити ся лише на саму Ч е хію , але повинна обіймати неї краї і народи держави. На- циональні борби, що абсорбують сили народів і силу цілої держави, закінчать ся щойно тоді, коли кождий нарід на свої национальній териториї буде сам со
бою управляти, т. є. коли настане пере- стрій сеї м онархії на союзну державу свобідних народів. Тимчасом доки збли- жимо ся до сего високого ідеалу, най- висша вже пора положити конець тій братовбійчій борбі, якої видовищем є Га
личина. Бесїдни и з польского „ко л а ", котрі тутки взяли на себе ролю велико
душ них жертводавців всіляких можливих добродїйств для Русинів— котрі, як при
міром ирезес »кола«, всі успіхи Русинів представляли яко дар з ласки Поляків, забули, яких зусиль треба було, щоби узнекати кожду руску школу, кож ду рі- внорндну клясу, кож ду найдрібнїйшу суб- венцию для руских інституций. Свій куль
турний поступ можуть Русини завдячу
вати своїй власній праці і незвичайній жертволюбности. (Оплески Русинів).
Після засади бігіЗе Єї ітр е та вису- нено штучно псевдо Росиян против Руси
нів. Зарікно вшехполяки як і панрусси- сти хочуть змести з лиця землі українь ский нарід. Бесідник звертає ся против тверджевя, наче би галицко-руска мова була лише диялєктом росийскої та наче би галицті Русини були лише часткою цілого росийского народу. Бесідник ви
казує, що рускд мова складає ся з у с я ких диялєкгів, виразно зазначених на
диялєктольоґічних картах. Речник покли
кує ся на численні цитати з творів Я ґіча та нніпих визначних славістів, котрі сьнід- чать про окреміш ність і самостійність у- країньскої мови. Петербурска імператор- ска Академія Наук зготовила справдїш - ний погром всім противникам самостій
ного розвитку україньского народу, від чиняючи свої видавництва для наукових праць в україньскій мові. Хто говорить, що нема україньского народу, лише у- країньска паргин, — сьвідомо говорить неправду. Нема україньскої партиї, а є україньский нарід, що ділить ся на пар
тиї, як кожда инша нация. (Оплески Ру- не під адресою якоїсь > україньскої пар
тиї* звертає ся тим самим против цілого руского народа в Австриї. Наш нарід є самостійним народом, почуває і думає як самостійна нация, бажає також остати і вірить твердо в свою будучину. (Г р ім к і оплески Русинів).
Русини не є противниками народу великоруского та не мають нічого про
тив того, щоби гарна росийска мова, в якій видно стільки творів високої, сьві- тов її вартості), мала свої катедри на ав- стрийских університетах — однак мусять запротестувати против того, щоби робле
но з сею мовою експерименти в народ
них і середних школах на т іл і наш ого бідного народа. Против всяких експери
ментів в тім напрямі Русини мусять р і
ш учо застеречи ся — навіть на і ипадок, як би через те помішано деяким хитрим а дальше сягаючим плинам нольских по-
л їги кігі.
В продовженю бесідник переходить до нольско руских відносин у Галичині і заявляє, що мирне пожитє обох народів пробує ся вимусити на Русинах при по
мочи наЙОеззгляднїйціого майоризованя Русинів і за помочию способів, котрі за
грож ую ть рускому народоки і єго істно- ваню. Наслідком сеї політики є страшні події, котрі послїдними часами зайшли в Галичині, а котрі не лежать анї в інте
ресі Русинів анї Поляків. (Оплески Р у синів). Н іхто не сумнїває ся, що скора поміч центрального правительства є ко-
з
має бути місцем вільних нраць учителів з уче- никами, тому іспитоване, що служить уільки для цілий клясифікациї, стає обмежене до найконечнїйших розмірів. Клясифікацийні іспи
ти треба відріжнити від іспитів, переводжених тільки для ориентациї учителя. З письменних задач в будучанї буде учитель класифікувати тільки праці активні й домові з викладової мови. Всі прочі задачі мають служити тільки для вправ і мають бути поправлювані в клясї при співучасти ученика. Цензуральні конфе
ренції будуть обмежені і будуть відбувати ся лише з кінцем півроку. Замість дотеперіш- ного сьвідоцтва по першім півроку, буде вида
ваний лише виказ з ореченєм загального по
ступу, Дотеперішня цензура з „загального по
ступу" буде знесена, а річне сьвідоцтво ствер
джує лише, о скільки ученик є спосібний перейти до висшої кляси. Скаля нот з пооди
ноких предметів науки і поведена в школі буде мати тільки 4 степені. Нота з нильности відпадає. До висшої кляси не будуть могли ученики безуслівно переходити ЛИШ ТОДІ, коли будуть мати недостаточні ноти з двох або більше предметів. Ученикови, що має недо- статочпу ноту з одного предмету, може учи- тельский збір позволити вступити до висшої кляси, коли має загальну умову дозрілість.
Отся постанова обовязув лише в низших кла
сах і відносить ся тільки до тих предметів, яких якість на те дозваляє. Коли такий уче
ник в слідуючій класі з того самого предмету ие відповість шкільним вимогам, то мусить безуслівно повторювати класу. Поправки в низ- ших класах уляжуть повним обмеженям, а в висших класах будуть задержані в дотеперіш- н й формі. Коли ореченє фахового учителя не є рішучо некорисне, але хитке, то ученик му
сить відбути тзв. промоцию в присутности директора, або учителя спорідненого предмету.
Такий іспит мусить відбути ся також тоді, я к
заходить евентуальність некорисного висліду клясифікациї лише з одного предмету. Крім ( сих головних заряджень обнимати ме міні-^
стерский розпорядок також вказівка для учи- ( теля в справі духа, в якім має спозиятп свій важкий і повний одвічальности обовязок. При- ( писи сі вимагають узгляднена віку й індиві- дуальности учеників а також питоменаости деяких предметів.
— Розправа проти Сїчиньского перед львів- ским трибуналом присяжних судиїв назначена
вже на ЗО. с. м.
— З їзд т. зв. поступової с іа в я н ь с ко ї моло- дїж и акад ем ічної, який мав відбути ся иебав- нечною. Розвязка польско рускої справи
не лежить в руках Русинів, але залежить виключно від Поляків, центрального нра- вительства і парламенту. Здав ся однак, немов би правлїнв легковажило собі у- країньске питане. Українці могли би з вдоволеним повитати факт, що голова ка
бінету в своїй мові посьвятив їм перво- рядне місце, коли би політика мнимої середної лінії не наближала ся, особливо в тій мірі, до польского кола, як се спра
вді в, і коли би не була звичайною стич- ною польского кола (голоси признана у Русинів). Президент кабінету найшов для Українців лише слова напімненя, поручав їм уміркованність, обмежене і цілковите наближене до польского народу. Україн
ці є вже так обмежені, що дальші об- меженя мусять відперти з цілою рішу- чостию. (Голоси признаня у Русинів).
Русини є також тої думки, що дорога наближена не мусить вести через Відень, але чи проголошена президентом кабінету формула, яка є тільки повторе
ним так часто практикованого відсилана Русинів до сойму, буде справді в силі поліпшити відносини руского народу?!
Русини, що поносять так великі жертви для держави, мають право вимагати від правительства, щоб воно супроти руского народу сповнило свій обовязок і не ви
давало бго на поталу противників.
Відповідну дорогу розвитку в межах закона для добра краю і держави руекий нарід в довірю в свої сили певно знайде (Оплески у Русинів).
Бесідник звертає сн до правитель
ства з зазивом, щоби не полишало Руси нів на самоволю галицких адміністраций- них властий, а числило ся з польско- рускими відносинами в 1 аличині і про
мостило шлях до мирного пожитя в Га личині, а тоді затихнуть жалоби в пар- ляментї, до котрого Русини мусять на жаль так часто звертати ся як до най- виешоі класти. Русини голосувати муть проти буджету.
Но В IIнки
— Календар. В ч е т в е р : руско-кат.: До- ротея сщм.; римо кат.: Боже Тїло. — В я л т и н ц ю : руско-кат.: Висариона при.; римо кат.:
Ґерваз. і Прот.
— Ц їсарский ю Ілей. Краева рада шкільна зарядила, аби у всіх школах в день 2. грудня с. р. обходжено торжествечно ювілей 60 літ
ного володарства цісаря Фраяц Иосифа
— В Станиславові відбуло ся дня 28. мая с. р. посьвяченє власного дому т.ш-а „Руска міщаньска каса в Станиславові". Дім сей по
ложений па розі двох найголовнїйших улиць міста Станиславоаа с великий і красний. З га дане товариство не лиш згуртувало всіх мі
щан і робітників станиславівских в спілці кредитовій, алерозбудило житє також і в другій важній орґанїзациї просьвітній >Руска Хата«.
До розвою сих двох товариств народних при
чинили ся самі міщани з провідниками своїми д ром Яковичем, Ів. Келебайом і Теодором Чернявским, за щ о належить ся їм щире при знане і загальна вдячність.
— Вармундияда. Страйк на австрийских у- иїверситетах і висших школах в справі Вар- мунда скінчить ся, як доносять з Відня, в пятницю. Того’ дня мають почати ся дальші виклади у всіх страйкуючих школах. Праска В о Ь е тіа доносить, що проф. Вармунд дістав запросини до обнятя катедри на нїмецкім уні
верситеті в Празі, яку імовірно прийме і усту
пить ся з Інсбрука.
— Реформи в середних ш колах. З новим шкільним роком 1908/9 війде в жите новий розпорядок міністерства нросьвіти, упрошую
чий іспитоване й класифіковане в середних школах. Інтерес учеників слід спрямувати го
ловно не на ноту але на сам предмет. Школа
ком в Празі, відложено на пізнїйше. Причиною
і Янко, обжаловує заст. прокуратора Любінец- ' кий. По відчитаню акту обжалованя приступ- 1 ленй до иереслуханя Снєґуцкого. Є се пристой
ний середного віку мужчина, з доволі інтелі
гентним виразом лиця, бистрими очима, ста
ранно підголений і причесаний і елегантно {убраний. В зізнанях боронить свою жінку і обжалованих Ґотвальда і Усцєньского, инших немилосерно обжаловує. Зізнаня розпочинає описом свого житя. З польского Королівства, де родив ся, мусів утікати перед політичним І переслїдуванєм, потім по ріжних містах брав {ся до ріжних фахів і нриберав аж десять ріжних назвищ, лякаючись, аби єго не чіплено за куплені в Стрию крадені кури. До краде- жи в Машлєра в Тарнові не признає ся, зате з подробицями описує влом до каси золотаря Фаєрштайна в Коломиї на спілку з Кнобльо- хом. Товари вартости 12.000 К продав Снє
ґуцкий ювілєровн Робшіцови за 3 тис. корон.
В лютім 1907 вломав ся він з Лєвандовским (Косом), Литвином і Ґотвальдом, який упив ся був перед тим і весь час лежав в пивниці, до склепу ювілєра Корнблїха в Станиславові.
Та виправа не вдала ся, бо всіх чотирох а- рештовано. Коса і Литвина засуджено на 8 літ, Ґотвальда тоді випущено, а Снєґуцкий втік з львівскої вязницї. Дальше описує Сн., як з Михальским і Кнобльохом вломали ся до Тов-а урядників і священиків у Львові, до каси жид. кагалу, де не могли провертіти бе
тонової стелі і до золотарки Сасової в Ринку.
Потім виїхав Снєґуцкий до Відня. Там огра- бив касу біжницї на 6.000 К. В повороті всту
пив* в ночи зі Шветлїхом і Михальским до Ряшова до годинникаря Ш іфа, але там їх на
полохано. Відтак поїхав до Праги немовто з наміром заложити там фризиєрню і хотів вломати ся там до дарекциї почти. До помо
чи прислав єму Усцєньский Гітнера і Адам- ского. Виправа однак не вдала ся, бо обох єго помічників спіймано, а Снєґуцкий утікаю
чи застрілив здоганяючого єго дозорця Кавц- кого. З Праги прибув Сн. до Львова, і тут спіймала єго поліция в домі сцєньского. Пе
реслухане Снєґуцкого тривало ціле вчерашне пополуднє до год. 8. вечер і нині рано до год.
10і/, перед полуднем.
— Недобір ювілейного походу у Відни вино
сить біля 750.000 К і не має доси нізвідки покритя. Продажа трибун і костюмів може привести ще до 100.000 К, а міска рада Відня має дати 200.000 К. На решту недобору му
сить ювілейний комітет глядати деинде по
критя. Причиною недобору є за високі ціни назначені за вступ на трибуни. Сі ціни від
страшили як раз много людий від приїзду до Відня на день 12. с. м.
— Відважний вчинок. В ночи з четверга на пятницю перед ювілейним походом, оден з Віденців доконав незвичайного геройства. От
еє по дроті громозводу видраиав ся він на сам вершок вежі св. Стефана у Відни і там вивісив чорно-жовту хоругов. В повороті йшло єму однак тяжко. Дійшов до висоти першого вікна і там принепав так на силах, що бояв ся, аби не упасти. Тому вліз він поза дріт і так переночував між небом, дротом, муром а землею. Аж рано побачили єго люди і покли
кали огневу сторожу, яка єго зняла при по
мочи шнурових драбин. Коли він станув на землі, був в добрім гуморі і без опору дав ся завести на поліцаю. При переслухаию подав, що є родом з села Братківщї коло Львова і мешкає у Відни від кільканайцяти літ.
— А м ериканьска спорість. Одна з берлїнь- ских фірм, яка виробляє кінематографічні фільми, вислала своїх фотографів на ювілей
ний похід до Відня, зробити знимки. Фотогра
фи в пятницю рано робили знимки, по полу
дні всіли до поїзду і викликували фотографії, сушили і приготовили до проєкциі, а в суботу по полудні театр „Аполльо в Берліні демон
стрував їх на екрані. В 24 годин публика з над Спреви оглядала віденьский ювілейний по
хід. Такого рекорду не осягнули навіть Аме
риканці.
— Дрібні вісти. В Візенберґу, жовківского повіта, пожар знижив 15 господарств. В огни згинула одна дитина. — В ГІанівцях, борщів- сего має бути брак гроша на видатки злучені
із зїздом, бо субскрипция принесла всего 300 К, а сего за мало.
— Н едогоди на зелїзниф . В літних місяцях ( настає збільшений рух подорожніх зі Львова, а головно під неділі і сьвята. Мимо того опо-1 дїшної суботи вечором замісць всіх 5 кас,
продаючих білети III кляси, були створені Л В-.
ше дві каси, а народу було до півторя тисячі. ( Очивидно, ЩО всі тиснули ся до кас, аби не зпізнити поїзду, а перед вели мурарскі робіт-.
ники, від яких немало „компліментів" сипало ся на адресу заряду зелївниць. Серед таких обставин, хто з інтелігентних подорожних не, купив білету в бюрі Соколовского, брав або ( дорозшу клясу, або всідав без білету, пара-, жуючи ся на доплату. Такі самі відносини, панують в поїздах: Загальне переповнене таке, ( що подорожні їдуть як оселедці в бочці, або на східках платформи. Се специяльність пе-1 редовсїм прогулькових поїздів з Брюхович, однак доволі небезпечна. В неділю вечором прийшло в Брюховичах при від'їзді поізду до бійки між двома, з вигляду, інтелігентними мужчинами о місце в вагоні. Дирекция зелі- зіїиць могла би сему лиху зарадити, єсли би хотіла, але видко, їй байдуже, чи хто там іде в ваґонї, чи під вагоном, чи на даху.
— В а та га вломників перед судом . Як ми вже вчера писали, розпочала ся перед три- бунаяом присяжних судиїв у Львові розправа проти Васїньского, який властиво називає ся Едмонд Снвґуцкий. Проводить ради. Берзон, вотантами є ради. Дзержиньский, Навроцкий
