Ruslan. R. 2, č. 267 (1898)

1. 267. Львів, Субота дня 28 падолиста(10 грудня) 1898. Річник II.

Т

І

і Передплата :

на »РУ СЛАНА» виносить: ;

в Австри :

на цілий рік . . . 12 р. ав. ■ на пів року . . . 6 р. ав. '

! на чверть року . . З р . ав. ;

• на місяць . . . . 1 р. ав. •

За границею:

' на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків

! на пів року . . 10 рублів або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

і А

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

І -< • •

Виходить у Львові що дня ;

* крім неділь і руских сьвят і о год. 6-ій пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмаиа.

Рукописи звертак ся лише І на попереднє застережене. — І

Реклямациї пеопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по

’ 16 кр. від стрічки. і

А ?

Дві важні справи.

З Відня пишуть нам під днем 7-го грудня.

Трицнть четверте засїданє відбула нині угодова коміспя, а результат — той, що ледви опиннла ся на ухвалі X. артикулу угодових иредложень що-до митово-торго- вельного договору. На щастє буде ще час полагодити цілу справу, бо в Угорщині зложились случайно обставини так, що там занеслось на п о в аж н у к р и з у і ґр. Тун не буде потребувати заходитись коло ви- хлопотаня технічної провізорні, бо ся гіро- візория станесь конечною і для Угорщини.

ГІарлямент розійде ся проте спокійно на різдвяні сьвята коло 18. грудня, а вже 10.

січня збере ся опять, щоби з всякою сво­

бодою радити дальше над угодою.

", 3 справ, що обходять близше і наш

‘ .'кран, суть дві тепер на дневнім порядку фахових комісии парляменту. Одна дотикає . з н е с е н я р о г а ч о к на державних доро­

гах, друга з а р а з и на х у д о б у .

ІЦо-до першої справи, то правитель- ство годить ся на знесене рогачок на дер­

жавних дорогах. Буде се м ал а п о л е к щ а д л я с е л я н н а ш и х , а державний скарб втратить при тім до 3 мілїонів доходу, ко­

тру втрату буде мусів надоложити в инь- ший спосіб. В Галичині виносив дохід з цїсарских рогачок на рік ледви 230.000 зр. Другі краї посідали більше державних доріг, то там втрата буде значнїйша. Ллє добре бодай те, що раз зроблено пролом в тім напрямі, та що Долитавщина на око буде мала вигляд культурної девжави, де за средства комунїкацнйні нема дачок.

Може з часом прийде і до знесеня мит на краєвих дорогах а відтак і до знесеня ко- питкового?

Друга справа, що трактує ся в вете- рннарпйній комісиї, дотикає широкої язви

В. ЩУРАТ

СОТІ РО КО В И Н И .

ІІролоґ виголошений на сьвяточнім вечері ру­

ських товариств в ІІеремишли в соті роковини відродженя руського народа 8. XII. 1898.

Давно вже Франция потоком крови змила огиднеє пятно, яке на ряд віків

кайданів тягаром неволя положила.

Дух визволений з пут людий на волю вів, всіх вільними робив і вільними в державі, всіх вільними робив в країні духа вільній, У нас, на Руси лиш, рабством і тьмою сильній, лягав десятий пил на позабутій славі

народа вільного колишньої доби.

В рабів повернені, давно всі, як раби, свободи духа вже зовсім не розуміли.

Про пир крівавий всяк почув, однак нї цїли, нї наслідків єго не бачили сліпці.

Тут куснями престол на всіх земель кінці розсипав ся, а там вже й дрібязки з трибуни вулькан викидував... А в нас? Одні на труїш погибших королів зітханя лиш складали, а другі Цезара чужого лиш витали.

в нашім краю, бо з а р а з и н а х у д о б у . Доси було так, що в часі зарази інтерно­

вано худобу в Сей спосіб, що замикано всі торги. Се значило: роби, що хоч, про­

падай господарю, а не продаси худоби, бо є зараза!

Про знищене самої-ж зарази м а л о д б а н о. Дбали о неї лише ветеринарі тим, що їздили по селах, констатували всюди заразу, доносили об тім до старостів, а сі заказували торги на необмежений час. Чим довше зараза тривала, тим довше їздив ветеринар і тим більше брав диєт. Новий закон о заразі на хоробу буде зовсім о- сгрійший, радикальний. Після нового зако­

ни будуть пласти обовязані на кошт дер­

жавний десінфекціонувати заражені місце­

вості!, а худобу, загрожену пошестию, у- б и в а т и . Однакож за убиту штуку дістане властитель повне відшкодоване, б о 90%

, ц і н и тої, яка за живий товар буде в престольнім місті краю. Сим способом 'Скорше і уснішнїйше буде можна знищити 'заразу сейчас в зародї, господарі не бу- Ідуть пошкодовані, а рух торговельний не буде спилюваний так_ сжіьно, як до тепер.

Думаю, що два ті закони про знесене рогачок на державних дорогах і про ни­

щене зарази на худобу вийдуть лише в хо- 'сен нашому селяньству. Мимо сего, див-

! ним дивом, наспівають до державіюї ради

|заєдно петициї від мазурских громад про­

тив нового закону о заразі. Хтось, видко, баламутить Мазурів, представляючи діло так, будьто новий закон, накаже вибивати худобу селяньску б е з в ід ш к о д о в а н я . Я сам читав кілька таких, петпцнй, в ко­

трих громади просять панів Стапіньского, Бойка та Кремиу, щоби бодай они о д н і уняли ся за селянами та не допустили до вибиваня селяньскої худоби. Нерозумні не знають, скілько материяльної втрати поне­

сла Галичина в нослїдних роках, через по- шести на товар, іменно на безрогії! Для Сьмілїйші —'з а єго нобіднпми орлами

у мріях линули, в уяві на земии свободу бачили, братерство. Та часами поміж фантастами й такі собі були, х що, полюбивши в мить всесьвітне горожанство, народа власного відцурались... Так панство химерне бавилось, що людські ідеали в француськім одягу лиш бачити могло;

іцо, з демаґоґії зачавши, мов о скали нараз ударилось і в містику брило.

Та більшості! усе було зовсім байдуже.

Для власної жила будучности весь вік.

Вона ніколи тим не клопоталась дуже, чи раб єї мужик, чи таки чоловік.

Жилось не добре їм, — волїли-б може ліпше, а се і в голову не приплило нікому,

що визволений раб міг стати чимсь, іцо крігіше, лягло-б основою і власного їх дому,

ніж обережність вся, ніж всі чолобитя, -- лягло-б основою свобідного житя.

А раб-народ, все сам полишений собі,

жив темний. Він не знав, що вже й про него річ на божім сьвітї хтось веде, що й він в журбі чиїйсь пилинкою малою став. Все, пліч не жалуючи, клавсь як перше під канчук, не знав, що він папам вже випадає з рук.

приміру наведу вам деякі статистичні дати:

В 1898 році було в Австрії! 1805 гро­

мад навіщених заразою писковою і ратич- ною. Червінка (у свиний) панувала в 155 громадах. Иньшими заразами було наві­

щених до 300 громад. В 1892 році було ще гірше, бо тоді заражених місцевостий було 12.386. Галичина занимає в тій ста­

тистиці одно з перших місць. А який був результат сего всего? Такий, що не лише внутрішні торги були позамикані, але і топ, що Австрия не могла своєї худоби виво­

зити за границю, іменно до Німеччини.

Доперва перед двома тижднями призволи­

ла Німеччина ввозити австрийску худобу.

Як не було вивозу за границю, то і і ціна худоби була ніпочому. А коли Австрия давнїйшими літами вивозила до Німеччини самих свиний річно за 13, 20 до 24 мі­

лїонів золотих, то в нослїдних літах вивіз сен счез зовсім так, що ще зза границі ввожено до нас товар за ціну 3—7 мілїонів.

Ті числа говорять самі за себе. І тому каже­

мо, що новий закон против зарази зможе лише поправити наші економічні відносини, бо відчинить нам на ново заграничні тор­

говиці.

Критична хвиля

в угорскім соймі

В у г о р с к ім с о й м і зголоснв вже прези­

дент палати своє уступленє. В письмі, в котрім оправдує своє уступленє, сказано між нньшим:

.У впповнюваню моєї задачі я не допускав жа­

дного рішаючого впливу на мої постанови. Сего вимагає независимість становиска президента.

З сею независимостию найтїснїйше злучений обовязок, щоби президент зі спокоєм і безна­

станною чуйностию слідив, чи єго становиско ще є таке. Я мусів переконати ся о тім, що моє становиско стало тепер вже не таким і іцо Був се водоворот! В нїм лиш чужинцям рай!

Вони, ликуючи, засіли руський край і певні, що самі панами в нїм, стреміли до ясних мет своїх і хитро йшли до цїли, щоб панувати так над руською душею як над походом зрад здобутою землею.

Був с : водоворот! Нові житя основи, нові шляхи житя відкрили ся. А ми, все ще будучности несьвідомі — немови в виду кличів нових стояли мовчки. З тьми на ясні зорі нас ніхто, ніхто не вів.

Був се водоворот! З водорота того

один, один в сам час ще видобутись вмів.

Топивсь наш корабель, та в нїм він ще одного знайшов керманича, іцо ясним глянув зором в будучність і вдержав єго над вод простором.

То був великий муж! Як по навалі туч,

по гураґанах в миті, сьвіт сонца ясний блисне, на знищені поля, па бори, наче ключ

всіх животворних сил, житя струєю трисне, і все знимаєть ся, все відживе нараз, — так силою житя він подихнув на нас.

То був сьвідущнй муж! Один він бачив ясно, що сили вітчини всі пропадають даром:

що красшиї уми, як бідні цьвітіґ гаснуть,

2 —

Вісти політичні.

В іч е н ї м є ц к о - п о с т у п о в о г о с т о ­ рони и ц т в а відбуло ся вчера в Берні морав- Онозиция витала кожде речене тої заяви в сали «Німецкоґо дому». На вічу були всї грімкими окликами: ЕІ.іеп! Коли трохи усиокої- н1меЧк* посли Моравії, всіх відтінив так зі сой-і ло ся, забрав голос віцепрезидент Лянґ і ск а-: МУ як і з ради державної, бурмістри Берна і зав: Я держав ся завсїгда приміру н. президен- | других нїмецких міст, начальники громад і кіль- та. Серед таких обставин Вис. палата узнасть[касот приватних осіб. Пос. Ґрос здавав справу для вниовненя моїх задач не достає не одного

з

тих условій. Тому з глубоким поважанєм зго- лошую моє уступленє і прошу приняти ее до

ВІДОМОСТІ!.

природним, що і я не лишу ся на тім місци.

І сю другу резиґнацию принято грімкими окли-

ками лівиці. Хотів віддак заняти голос прези-: розпоряджень. Опісля пос. Ельверт обговорював дент міністрів ґр. Банфі, але опозиция криками, угодову акцию на Моравії. Можна єі довести на і стуканем не припускала єго до слова більше,1 двоякий спосіб: або установленєм як найбільше як чверть години. | спільних точок обох народів, або цілковитим

Доперва по енерґічнім виступленю віце- відділенєм адміністрациі обох народів. Сю дру- ирезидента Лянґа успокоїло ся в палаті і бр. гу дорогу уважає бесідник наикористнїишою.

Банфі міг промовити. Висказує жаль з причини . Тому завзиває всіх Німців до сеі акциї, а пере- уступленя президента Шіляґийого і каже, щоіДОвсїм

^{Д °}

старань за знесенєм язикових розио- оно стало ся не в добре зрозумілім інтересі' ряджені.. Відтак виступив пос. Менґер на три- краю. Заявляє, що в жаднім напрямі і з жадної! буну, а збори привитали єго грімкими окликами:

Неіі бет Йюігеи! НеіІ бет МиіЬі^еп! (зате, що не приняв цїсарского, ювилейного відзначе­

на). Менґер виголосив реферат про угоду з У- горщиною і дав історичний огляд на ріжні фа­

зи тих переговорів та підніс діткливі шкоди, які нанесли для Австриї теперішні угодові предложеня. Бесіду Менґера витано ентузия- стично. Відтак віче ухвалило резолюциї; безу- слівне довірє послам до ради державної за їх боротьбу против язикових розпоряджень; жада- сторони не намагано ся наклонити Шіляґийого

до насильного поступованя, або до суперечного ноетупованя, або до суперечного з приписами устави примінуваня реґуляміну палати. Хто знає самостійність президента, сей повірить, що про такі проби не могло бути і бесіди. Відтак за- няв слово пос. Апоний і ставить внесене: Пала­

та не принимає димісиї президента до відомо- сти і взиває єго, щоби полишив ся на своїм становиску (грімке елєн! на правици). Се внесе­

не принимає палата одноголосно, серед одуше- і не відмови призволу на правительственш уго- влених окликів елєн! і оплесків. Для більшого' дові предложеня: похвалу для акциї соймових вражіня сеі манїфестациї покінчено на тім за- послів в справі народного мира на підставі нї- сїданє. Слідуюче назначено на нині в пятницю мецкої »ОетеіпЬйгі>зсЬак«.

і на нїм має президент Шіляґий дати свою від- І В і т а л і я н ь с к і м п а р л а м е н т і пала- повідь. Внесенє Апонийого зробило на президен- та послів ухвалила 160 голосами против 45 про- тї дуже добре вражінє і є надія, що він верне , єкт уділена позички в сумі 1 мілїона франків назад па своє становиско. і на зорґанїзованє адміністрациі на Кретї. При тім

Але то ще не все те лихо, яке тепер зва-заяви в мінїстер Каневаро, що кандидатура кн. | лило ся на голову угорского премієра. Супротив ! Юрия грецкогі була що правда поставлена Ро- і обструкцийної тактики опозициї хоче пос. Тіша сиєю, але иньші держави приняли єї добровіль-:

рятувати ситуацию в той спосіб, що наміряє но. Італія анї в справі кретийскій ані в ніякій поставити внесене, яке би зложило в руки пра-' иньшій не віддалила ся від тридержавного со- вительства ту саму силу, як австрийский §. 14. юза і удерж ує а союзними державами як най- Але предвиджуючи, що опозиция не допустила і ліпші відносини. Коли Австро-Угорщина і Ні­

би до ухваленя сего внесеня варіть, коли-б заімеччина мусять в справі кретийскій іти иньши- ним була більшість палати, Тіша взяв ся на І ми дорогами, то се треба приписати окремим хитрий спосіб лєґально обійти голосованє. Він

збирає на своє внесенє підписи і хоче вручити президиї своє внесенє з готовим голосованєм:

підписами більшості! палати. Вже коло 200 по­

слів підписало внесенє Тіши, але сей маневр став заразом причиною розлому ліберальної партиї. До нині виступило вже 21 послів-лїбе- ралів, що не солїдаризують ся з внесенєм Тіши.

Надїють ся однак, що число сецесіонїстів не переступить 30-ти. Від обороту тих обох кве- стий: уступленя Шіляґийого і внесеня Тіши за

лежить будуче становиско кабінету Банфіого. сторін. І вже тепер починає остигати той штуч- Рішене наступить в найблизших днях. і ний запал. Петербурский кореспондент 8ініпінг<і-а

І запевняє, що в правит?льственних кругах Росиї 'наступила реакция в тім напрямі. Причин до бажань незбагнених палять ся вічним жаром—

чужі серед своїх, чужинці на. чужині — блукають ся й падуть немов серед пустині.

Та най знущаєть ся над ними долі воля!

Русь має силу ще! їй не всьміхнеть ся доля!

Єму у величи терпінь своїх народ

являєть ся з часів минулих тьми — і от!

де лік, де правда вся! де лік на душ недуги!

де правда, що єї не бачать ложи слуги!

В Енеях, що в нові пускають ся сьвіти, в Енеях тих, що, сил не мавши підвести з пожарищ і руїн ограбленої Трої,

в нові ідуть сьвіти, шукаючи нової для себе вітчини; в Енеях, що оружно здобути не могуть все бажаних свобод, завидують шаблі, виряджують в поход уми, щоб ними днесь здобути волю мужно!

В Наталках тих, в Петрах, в тих Возьних і Ви­

борних, що серед натовпу душ низьких, підлих, чорних ховають ще в серцях своїх богатий скарб чувства; що, хотячи на власний кожде карб взяти той добрий чин, який одно з них чинить, помирять ся, бо всім — любов серця відчинить.

Ті образи живі, теплом душі огріті — чудові статуї неначе з міди литі

з політичної ситуациї і виложив історвчнин огляд на борбу Нїмцїв після заведеня язикових

інтересам сих держав, через що однакож в ні­

який спосіб не нарушують ся сердечні відноси­

ни межи сими державами. Палата приняла сю заяву Каневара грімкими оплесками.

Ф р а н ц у с к о - р о с и й с к и й с о ю з диву­

вав собою цілий сьвіт, що вільна, поступова република злучила свою судьбу з абсолюти- стичною, консервативною державою. Союз сей був вислїдом міжнародної політичної ситуациї, але не мав твердих підстав, мимо ентузиястич- них взаїмних принять і сердечних заяв з обох

в живих словах єго — вказались мов скрижалі.

Від них дізналась Русь, в якому ідеалі лежить будучности єї сповита сила.

І в неї виросли нараз орлині крила, що' мали всіх нести до ясних тих висот, де ідеалу блиск сповив увесь народ.

В леґендах Півночі! — над хмарами високо сидить могучий Бог. Єго спокійне око все бачить, що під ним стаєть ся на земли, що стало ся на ній, що станеть ся коли.

Він бачить рухи хмар і в хмарах птахів лет дороги морських риб, шляхи планет, комет.

Він бачить, як в нїдрі землі росте руда;

як мисль в души людий лиш вродить ся бліда.

З висот духових вниз дивив ся Ти, Іване, як Одін Півночі!, на бідних і на можних, на ворогуючих — і все, що єсть погане, пятном назначував і у серцях порожних любови ідеал защіплював — любови

всіх тих, що звязані братерським звязком крови.

І засияв він так над людською враждою, як сонця сьвіт над филь розбурханих грозою.

І сяти ме усім, хто з тьми до сьвіта лине, по вік — аж бідних всіх в обійми можних кине.

І нам він сяти ме, як вже сияв сто літ, аж поки в ясности єго наш руський рід

того є немало, а між иньшим діткнуло дуже неприємно царя Миколая особисто, що єго ми­

ровий проект опінїя француска приняла вельми критично. Другою причиною має бути надто хитке, після росийских політичних кругів, ста­

новиско Франциї в справі Фашоди. Вкінци не подобало ся петербурскому правительству су­

перечне становиско Дупуя супротив анти- анархістнчної конференциї в Римі. —- 3 дру- гої-ж сторони і Французи негодують на Росию. а іменно з причини росийских за­

мовлень для полевої артилєриї. На реорґанї- зацию полевої артилерії призначило росийске правительство 180 мілїонів рублів і францускі фабриканти надїяли ся, що ціла тота сума по­

тоне в їх кишенях. Тимчаеом росийске прави­

тельство призначило тілько 20 мілїонів на за­

мовлена у Франциї, а решту 160 мілїонів думає віддати росийским фабрикам оружя. Берлиньска праса висказує вдоволене з того факту і ува­

жає єго знаменною признакою охолоджена фран- цузко-росийских відносин.

В п р е с т о л ь н ій б е с ід ї цісаря Вільгель- ма підносять ту суперечність, яку впрочім можна запримітити в поступованю всіх европейских держав. Ото наперед висказує цісар Вільгельм конечність збільшеня нїмецкої армії, а відтак без всяких застережень прилучає ся до царско- го проекту ограниченя воружень. Надто підно­

сять францускі дневники, що в цїсарскій мові не згадано ні одним словом про тридержавннй союз, анї про порозуміня з Анґлїєю.

Месаж президента Сполучених Держав при розпочатю конґресу, котрого засїданя розпочали ся з початком сего тиждня, каже, що Америка розпочала війну з Іспанією, коли вже було до­

казаною річию, що Іспанія не може завести спокою на Кубі. ГІозалг евакуация Куби може скінчити ся вже до 1. січня, то президент в сво­

їм посланню відкладає дискусию над урядже- нєм адмінїстрациї в нових американьских иосї- лостях аж до ратифікацій договору мирового.

На разі заряд тих посїлостий буде спочивати в руках властий війскових. Дальше вказує но- сланпє на потребу завести з Кубанцями тісні відносини торговельні, що-до Хін заявляє пре­

зидент, що Сполучені Держави не в и с т у п а л и ч и н н о супротив важних подій, які збули ся там в посліди ім часі з тої причини, що не ставле­

но перешкод вільній торговці Американців. Так і на дальше буде він стеріг інтересів горожан Сполучених Держав і доти они будуть вдоволе­

ні з теперішного стану в Хінах, доки покаже ся, що не роблять жадної ріжницї в трактова- ню горожан і торговлї Америки і иньших дер­

жав. ІЦо-до Нїкараґуаньского каналу заявляє президент, що не належить довше відволікати справи неренятя єго в руки Сполучених Дер­

жав. Накопець в справі різні в Лятїмер в року 1897 повідомляє президент, що австрийский мі- ністер ґр І олуховский мимо заяви американь- ского правительства, що шериф (судия) і єго не злучить ся в одну сїмю щасливу, вільну, любовию живу, а єдностию сильну!

На стрічу тим часам йдемо вже. Не даром ноконуєш Ти нас, Іване, слова чаром, своїм Енеєм і Наталкою своєю!

Не даром рідний нам Ти серцем і душею!

Не даром — правдою, любовию обильний _ збираєш оплески по селах, по містах!

Товариш сильному буває тілько сильний...

Ми сильні, бо давно на Твій вступили шлях!

Бо розмах наших крил з Твоїх походить сил!

Бо з филями часу пливем в будучність сьміло!

Бо вже ні жах, ні страх не знищить тих вітрил, що нашим кораблям дають розгону силу!

ГІобіди сильних царств колись забуде сьвіт, погаснуть блиски їх... Не згасне блиск побід у царстві духа! Слів Івоїх могуча власть

Іобі, Іване, в нас безсмертність, вічність дасть!

Вже сяє обрає Твій в серць наших Пантеоні.

Брилянтом вже горить І вій дух на тій короні, яку носити ме будуча Руси слава.

Ми певні сего днесь — і се Твоя теж справа!

В Твоїх се творах ми побачили себе!

Як нашу гордість днесь витаємо Тебе!

Витаємо Тебе як тих чудес проміне,

Які ще виявить грядуще поколїнє!...

з урядники дїлали у виконаню свого обовязку,

жадає відшкодована за житє і майно европей-

■ еких підданих. Мак-Кінлєй каже,

щ о

правитель- етво Сполучених Держав має надію дійти до порозуміня з Австриєю на підставі фактів, які має до розпорядимости. Цілий тон сего посла­

ння є дуже бутний.

Н о в и н к II.

— Рух в товариствах. »Клюб Русинок у Льво­

ві буде обходити »Андрзя« в неділю о 7-ій го­

дині вечером в комнатах »Рускої Бесіди». — Виділ політичного товариства »Руска Рада»

в Сокали скликує па день 22-го грудня загальні збори членів з такого програмою: 1) справозда- нє уступаючого виділу; 2) вибір нового виділу;

3) реферат про теперішнє політичне положене;

4) внеееня членів. — Члени читальні »Просьві- ти» в Радехові устроюють дня 11-го грудня в сали радехівского товариства задаткового представлене комедій «Сватане на Гончарівцї».

Дохід з представлена призначений на будову дому читальні «Проеьвіти» в Радехові. — Т о в а р и с т в о »Сїч« у В ід н и устроює в су­

б о т у . ДНЯ 1 0 . ГрУ Д Н Я С.

р. В

»Н ем ІЯ П Г іИ ІІ /.ПІП М і -

уіяііаі І. ЬіеЬіепїеІ«<ї. 6.» вечером вечерницї по поводу 100-лїтного ювилею відроджена укра- їньско-руского письменьства і першого виступ­

лена Івана Котляревского.

— Союз крамарский в Перемишли відбуде в понеділок 12-го грудня о 10-ій годині в комна- тах »Рускої Бесіди» параду, щоби обдумати спо­

соби, як піднести і дальше ширити руске кра­

марство і торговлю. На порядку дневнім: 1) справозданє з руху крамарского; 2) справа осно- вапя товариства для торговлї безрогими і худо­

бою: 3) внеееня участників наради.

— Мінїстер війни Кріґгамер найшов ся був не­

давно, як звісно, в досить неяснім положеню з причини афери з памятником Генція, яка зай­

шла в угорскім парламенті і мав подати ся задля того до димісиї. На днях уложила ся справа в той спосіб, що мінїстер Кріґгамер по­

лишить ся на своїм становити.

— Совіт • Народного Дому» у Львові роздав дня 1-го грудня з нагоди цїсарского ювилея убогій рускіп молодежи шкільній у Львові 1000 зр. Всіх наділених запомогою було 108.

— Молода королева Голяндиї Вільгельміна за­

ручила ся з князем Вільгельмом з Від. Є він другим сином князя Вільгельма з Від і сестрін- цем румуньскої королевої Елисавети (Снгтеп Бііуа); числить 23 літ і є поручником пруского полку багйеє йи-Сої-рч з Почдаму.

— Утеча війскового лікаря. Велику сензацию в львівских кругах війскових викликала утеча війскового лікаря д-ра Евгения Брезані-го, ста- ціонованого в послїдних часах в Мостах вели­

ких. Яко лікар в домі війскових інвалідів у Львові позатягав др. Брезані легкодушно довги, котрих не міг заплатити. Не видячп з свого критичного иоложеня виходу, утік кудись без сліду.

— Замах на царя. Берлиньскі дневники доно­

сять, що тамошна полїция попала на сліди на- міреного замаху на царя. В околици Німмерзат мали заговірники перенести через границю скри­

ню з 2І динамітовими бомбами. Асесор реєнций- ннй Єґер удав ся з кількома жандармами до Німмерзат і зачав ревідувати хати рибаків, у котрих пачкарі звичайно складають свої товари, але без успіху. Всі познаки вказують на се, що часть ладунку скрині вже дістала ся до Росиї, а решта ще находить ся в Прусах.

— Висша культура ? На нїмецких університе­

тах бурші сьиівають тепер таку пісню:

Е« ізі ітипйегЬаг,

\Уїе йіезє Р оієіі Вгиі

8ісЬ інеЬгІ уоп ЛнЬг хи ІіЬг Оіе еіагіде Аггепеі,

М’іе иіі тап теіічі йіе іоз, Віє БаиаепкаІЬ, 4іе ЬаизензнІЬ, Еч иїгкі ГаШ'»--.

Е§ 8ІПСІ Зіе Роїеп, Зіе ісіі типе, Геіре Веєііеп. £Т085е БсЬиете Цші «о ги іапГеп І8І,

Бо І8І еіп 8сЬ1асЬігіг

(1а

Регеаі Роїопіа !

Можна обурюватись таким зразком > куль­

турності! ♦ Німців, а можна й усьміхнутись хочбн над самою глупотою сеї пісні. В кож­

дім случаю не завадить намятати, що й Поля­

ки в подібний спосіб пописують ся своєю внешою культурою супроти Русинів у всяких ЙпіІ£и8асЬ і т. д., длятого псувати собі крови

тут не варта.

Памяти Кардинала Сильвестра Сембратовича.

. Імя покійного Кардинала Сильвестра викликує в кождім щирім Русинї як найкраеші спомини, ставить живо перед очи цілий період літ най- красших, отвертих і ясних змагань не лише ка- толицко-рускої Церкви, але в загалі всего ру-

ского народа в Галичині. І як по заході сонця блеск небесного сьвітнла ще довго уявляє ся на­

шому зорови, котрий тужить за ним в виду за­

падаючої нічної темряви, так по болестній кон­

чині незабутого Сильвестра єго особа не пере­

стає блестїти тою авреолею висшости, якої на­

дало ему єго праведне житє, повне невсипущої праці і терпіня. Всякі напасти лукавих людий, що поклали собі за ціль юдиною роботою ки­

дати тінь на єго імя, не понижать сего імени ані на ступінь, так само, як ніколи не закриє темна хмара ясних лучів сонця. Злобні люди найдуть ся при кождій, навіть найсьвятїйшій спра­

ві. Тим часом нарід руский буде від рода в род ставити пок. Кардинала Сембратовича в ряді сво­

їх найбільше заслужених мужів, а істория ру- ско-католицкої Церкви буде величати єго яко взір Архиєрея,7дбалого не лише о церковного але й народного духа своїх вірних. Ц е р к о в р у с к а і н а р о д н і с т ь р у с к а т о о д н а н е ­ д іл и м а ц і л і с т ь ; в о з ь м і т ь о д н о , то не б у д е д р у го го . Так розумів пок. Кардинал свою задачу.

Недавно тому появилась з друку брошурка и. з. >Ламяти Кардинала Сильвестра Сембрато­

вича* і містить в собі прекрасно обдуману бе­

сіду, яку мав виголосити ВПреп. крилошанин о. Богдан Пюрко в случаю, наколи-б тлінні о- станки бл. н. Кардинала були похоронені на Лича- ківскім кладовищи, а не в підземній крипті церкви св. Георгія у Львові. Сталось противно і бесіда о. ІІюрка відпала. Оголошена тепер друком ста­

новить дуже цінний причинок так для пізнаня душевної сторони б. п. Кардинала, як і для бу­

дучого історика наших політично-суспільних змагань. Ходить тут о’засади, яких б. п. Карди­

нал в справах загально-церковних, обрядових і національних боронив і за котрі був готов і головою наложити. Засади ті виповідав він отверто кождому, і в загалі, коли мав щось важного сказати, написати або зробити, то чи­

нив се завеїгди при сьвідках. 0. крилошанину Пюркови лучило ся бути сьвідком в слідуючих випадках, котрі тут виймаємо з єго річи на віч­

ну намить Покійного:

• Приходить раз до покійного Кардинала якийсь унїкат — виразно кажу — унїкат, і ка­

же: Еміненціо, Ви сушите собі голову над яко­

юсь з го д о ю . Жаль мені вас, даремні ваші труди. До згоди потреба що найменьше двох, а в нашім випадку бракує другої сторони. Н е м а Гуси! — Коли би Руси не було, каже Кардинал, то ви новинни би єї сотворити, аби була, і то в вашім власнім інтересі. Но такого чуда з ва­

шої сторони, славити Бога, непотрібно. Досить буде оглянути ся наоколо себе, аби переконати ся, що Русь, як була, так єсть, так і буде. Єсть отже перша вимога до згоди. Но суть і дальші вимоги. Лучить нас прецінь спільність походже- ня, не кажу вже по матери Єві, але по матери С л ав і; лучить нас дальше спільність в ір и , спільність Ц е р к в и , спільність вікової істориї, спільність д и н а с т и ї, спільність д е р ж а в и Габсбурґскої, спільність к р аю , спільність ін т е ­ р е с ів краєвих; лучить нас густо-часто спіль­

ність родини, а в решті — і спільність гробу.

Суть отже і дальші вимоги до згоди, та нема лиш згоди самої. А чому? Бо опустилисьмо, хоть не формально то фактично, ґр у н т к а т о ­ ди ц к и й ! Н а з а д отже на ґрунт католицкий, а згода буде; бо тоді нійде кождий за словами Апостола св. (Рим. 13, 7) і, як каже тойже Апо­

стол, віддасть 8иипі с и іц и е , віддасть один другому, що єму належить ся, не тілько рівні обовязки, але і рівні права. Коли то не насту­

пить, то не буде згоди; а як не буде згоди, то не буде добра иї нам ні вам. ОиоЬиз Іііі^апііЬиз Ієтііиз ^аисіеі. А хто є той третий, не потребую вам казати. Скажу вам тілько, що є їх більше як один!

Приходить знов до покійного Кардинала якийсь сторонний сьвященик, тай каже; Емі­

ненціо, все ще зле у вас. Ваше духовеньство клонить ся все ще до п р ав ос л ав і я; правда, не так може з взглядів релїґійних, як більше з взглядів материяльних і національних. — Ні — каже Кардинал, — ані навіть з взглядів мате­

рияльних, а тим меньше ще національних. Пра- вославє провадить на Буковині до р у м у н їз а - циї, а в Галичині запровадило би до латинїза- циї і п о л ь о н їз а ц и ї. В тій хвили, коли би який аш сьвященик перейшов враз з своїми парафіянами на православіє, стратив би всякі права до католицкого фонду релігійного, з ко­

трого побирає своє удержанє, а цілий тягар на удержанє сьвященика, церкви і будинків цер­

ковних спав би на парафіян. Щоби позбути ся того тягару — ті самі люди, що перейшли нині на православіє, перейшли би завтра на обряд латиньский і стались би Поляками, а сьвященик повис би в воздухах, став би ся пастирем без стада. Треба отже бути вариятом або явним ворогом свого народа, щоби пропаґовати в Га­

личині православіє — а таких, славити Бога, у мене нема. Що року візитую диєцезию і пере­

коную ся, що всі мої сьвященики суть с и л ь н і в ір о ю і п р и в я з а н є м до У н ії с ь в я т о ї, а тим служать онн, як не мож лучиїе, і справі національній!

Приходить відтак до покійного Кардинала росийский сьвященик, чоловік інтелігентний а навіть досить учений і каже; Еміненціо, пере­

ходжу на Унію, і колиби се від мене залежа­

ло, запровадив бим Унію в цілій Росиї. З одним тілько не годжу ся, а то з осібною літературою малорускою, за котрою Еміненция так дуже об стаєте. Осібна література малоруска є в виду готової уже літератури о б щ е р у с к о і, на котру складали ся і Малоруси, непотрібна а навіть шкідлива. — Ні, каже Кардинал, яко чоловік учений будете чейже знати, що всі три дия- лекти старогрецкі мали свою осібну літературу.

А прецінь же то не зашкодило літературі обще- грецкій, но противно єще більше єї скріпило.

Ріка є прецінь тим сильнїйша, чим сильнїйші суть єї допливи. Видите отже, навіть з вашого становиска неможна противити ся розвоєви о- сібної літератури малорускої. Так само не мо­

жна сказати, якоби осібна література малору­

ска була непотрібна. Питаю ся вас, де повста­

ла нинїшна література малоруска? Неправда-ж

— там, де домінує язик і література общеру- ска! Щож з того виходить? Виходить з того, що нарід малоруский не обжене своїх духовних потреб літературою общерускою, а потребує сво­

єї власної осібної літератури, поминувши вже факт, що просьвіта і культура мас можлива є тілько на тім язиці, яким ті маси говорять. Для того покиньмо вже раз фантазиї о небезпечень- стві, яке нікому в сьвітї не грозить, а берім ся натомість обіруч до того, щоби як найскорше сповнили ся слова Христа: I I будет вдане ста­

до і вдин пастир.

Приходить знов до б. п. Кардинала депутация сьвящеників і каже: Еміненціо, нині не досить вже бути самим лише сьвящеником, но треба бути також і патріотом! — Б у д ь т е , каже Кардинал, д о б р и м и с ь в я щ е н и к а ми, а б у д е т е і д о б р и м и п а т р і о т а м и .

Або такий випадок: Приходить до б. п. Кар­

динала якийсь єго свояк і каже: Еміненціо, я спра­

вив для сельскої церкви золотую чашу, та не могу здобути ся на відповідну папись. Хотів бим іменно мати напись, котра би людий зелєк- тризувала і дала їм директиву для житя. — Напишіть, каже кардинал. Б о г і п р о с ь в іщ е - нє — с и л а В аш а єсть. Блажен народ, ему же Господем ест Бог (11с. 32, 12).

Ще важпїйший єсть слідуючий випадок.

Приходить до п. Кардинала депутация рускої інтелїґенциї і каже: Еміненціо, бють нас і жи­

ти нам не дають. Треба доконче щось роби­

ти; треба ремостровати, бо як так дальше пійде, то пропадемо без сліду і слих по нас за­

гине. — Бог з вами, брати, каже Кардинал; до­

ки стоїмо при Церкві каголицкій і при нашім св. обряді, то волос з голови нам не спаде і жадна сила вража не вдіє нам нічого. Для того кличу до вас, а ви знов закличте до тих, що вас тут післали, словами Апостола: Братів, стоііте кріпко в вірі. Се ест побіда побідивша мар, віра ваша: в ір а в В о г а , в ір а в в л а с н і с в о ї си л и і в ір а в б у д у ч н іс т ь с в о г о н а р о д а .

Приходить врешті до Кардинала вже пе­

ред смертию комісар дібр митрополичих і ка­

же: Еміненціо, мені виднть ся, що треба би в тестаментї увзглядити більше родину. Моя р о д и н а , каже Кардинал, то Ц е р к о в , к л и р і н а р ід р у с к и й . Т р е б а п ер ш е п а м я т а т и на тих, а аж п о т о м у н а р о д и н у п о­

к р о в и !

Хтось знов закинув раз Кардиналови, що він для свого духовеньства занадто по­

блажливий. — Бог, каже на то Кардинал, про­

щає і найбільші провини, коли лише грішник нокає ся і поправить ся. Не могу і я бути строжшим від самого Судиї справедливого. І для мене писані слова: будите убо милосердні, якоже Отец ваш небесний милосерд вст. Болю отже грішити поблажливостию, як занадто ве­

ликою строгостию.

Т е л є ґ р а м и.

Відень, 9. грудня. Послїдне заеїданє палати послів перед скликанем соймів відбуде ся дня 16. грудня; палата панів 17. грудня. Полагодже­

не угодового закона в парляментарній дорозі' є виключене.

Марсилія, 9. грудня. Учений Рге88еп8в скли­

кав тут конференцию в справі Драйфуса, на ко­

трій прийшло до бійки. 28 осіб ранено, а богато є арештованих. Збір ухвалив резолюцию в ко­

ристь Пікарта, з домаганєм покінчити вже раз єго переслїдованє.

Брукселя, 9. грудня. Король бельґійский

жертвував Іспанії' суму 25 мілїонів франків в

золоті яко ціну купна за острови Канарийскі.