П е р е д п л а т а
Ш «РУСЛАМ А<
в Аветриі:
а* < п й рік . . . 1В м р .
«я. ІЛ року .. .. М мф>
К і івер:.і> а дер.
Ш а'ІСІЦ'. . Х-70 дер
Зе грайі.цею:
■ Зли рів . 16 рублів або 36 франків а в вів р*«у 8 рублів або 18 фраввів
Воохвяовс ввело ПО 10 СОТ. •Ьжрвеяі мн ввп І д у к у мв вврлак: а ве воаьмвк м алості і віри не вовьмеш, бо русже мв еарме і віра рупеа.< — В Р у е л а в о в в х всальмів М. Шашвкжвва.
Вахадить у Львові ідо два врім веділь і рускях еьват о о ‘|, год. неполуднж.
Редакція, адміністрацій і вкспедвцпя «Руслаив» під ч. 1. ял. Домбревскеге (Херуи- іцини). Експеджцвн місцева в А ген ц ії Соколовского в васажі Гавсмана.
Рткопкси звертав сялввіо ва попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатавіо вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ке, а в «Надісланім» 40 е.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
* ~І п ТІГГ Гргпмй-г 'Шмовг і ппСм'Дгіомі п
., тііГіг1и— ййя
Хрисшос боскресе!
(+ ) Отсими словами св. Церкви, ко
трі з веселими звуками дзвонів несуть ся по всій нашій землі, як далеко і широко гомонить наша мова, витаємо всіх наших земляків. Як заповів божественний Спа- ситель своє сьвітле воскресенє, так і спо
внив ся сей заповіт Єго і дав нам тим самим вічне житє.
Сьвіт Сонця стопив леди неправди, пересудів і лжевіря, ненависті! і ворого- ваня людий проти себе, а наука бож е
ственного Спаснтеля засіяла надію на вічну щасливість, що зійшла посівом Но
вого Завіта.
Хрисгос воскресе! — несе ся мо- гутним гомоном ся велична пісня но всім широкім сьвітї, відбиває ся голосним від
гомоном і но Украінї-Руси! Мілїони вір
них руских грудин бігом
ТИСЯЧКИ ЛІТ 110-нтаряютг сю пісню з радоотю, віроф. на
дією і любовні неменшою від Мироносців і Христових Апостолів! І той Нарід, за котрого гріхи також страдав і протерпів хрестну смерть божественний Спаситель, взносить своєї молитви до Верхотворця, сподїваючи ся коскресеня до свободи, волі і щасливого житя.
Розпитий на хресті Спаситель, при няв на себе гріхи всего сьвіга, припав їх і за наш нарід, умер і за него на хре
сті, але на хресті прощав своїм гнобите
лям і розпинателям і лишив величний заповіт: „Любіть ворогів ваших!"
Якаж се взнесла наука божественно
го Спасителя, який взнеслий приклад любви лишив нам Христос! Яким же низким і мерзенним супроти сеї взнеслої заповіди стає мниме народолюбство осно
ване на ненависти і ворогованю супроти другого?! От сей заповіт божественного Спасителя, се та кріпка і несхитна під валина, на якій можна оперти справдеш
нє народолюбство, що може довести до щасливого житя людий і народів.
Не умер наш нарід мимо тяжкої, ві
кової неволі, відживає він до нового жи
тя по всяких злигоднях. Одначе на н а шім народі тяжить ще много гріхів, мно- го старих і поганих налопв, багато вся
ких хиб, які стають перепоною в єго на
родно-культурнім розвитку, в справдешнім воскресеню до нового щасливого житя.
Скількож невірства, скілько неправди, скілько зависти і ненависти наповняв серця тих мілїонів і стає перепоною до щ астя! Отсї народні пороки треба змити, щоби сподобитися до вічної щасливости, воскреснути до нового житя, щоби діжда
про атевтат.
В велику пятницю, в день, в якім Христос своєю смертию на крестї запеча
тав тайну сласеня людского роду, в якім пролито невинну крок великого Учителя, що проповідував любов, велику і сьвяту любок до ближнього, — промовив Ексц.
Митрополит, щоби висказати свій погляд на страшну подію, яка звершила ся пе
ред двома неділями.
Хоть сипали ся погрози з уст подра
жненої польскої суспільности, хоть поль- ска преса цілком недвозначно передавала еї погрози і иідозріваня своїй публицї—
Ексц. Митрополит погроз не злякав ся а перервавши лічене, вернув до Львова, щоби станути серед свого духовного ста
да і проговорити до і его словами щири
ми, теплими, що плили з глубини серця, словами перестороги і поученя, як треба служити народній справі, словами глубо- кого нривязаня для руского народа, яко
му Ексц. Митрополит служить веїми сво
їми силами.
А розпочав свою проповідь Князь Церкви від чисто духовної науки про гріх і про потребу покути не лише за свої
ти ся сего вічного .?іра, сеї великої ми
лості), яку нам заповідав божественний Спаситель. Трудолюбіє основане на бра- толюбію, праця народна і саможертва о- гріта любовні «не лише брата але кождо- го ближнього, но заповіту божественного Спасителя, може довести до щастя тут на землі і до вічної щасливосги. А коли наші змаганя не кінчають ся успіхами, коли ми ледво двигнувши ся троха з з а непаду, падаємо на ново, то причиною сего ті наші народні пороки, з яких ми ще не визволили ся.
»Христос воскресе!* співав радісно весь наш нарід, славить воскресенє Хри- сто.-іе тут на землі, як ангели оспівують на небі. Алеж так само молимо боже
ственного Спасителя »і нас на землі спо
доби ч и с т и м с е р ц е м Тебе оспі- вонати і с давити". Отеє дорога до спра
вдешнього коскресеня народного! Чисті і непорочні серця, перевиті вірою, лю- бовю і надією можуть принести і для на
шого народу щасливість, а праця викону
вана людьми чистого серця, з вірою і лнібовю не може остати без успіху. Тимто витаючи наших земляків величною піснині
„Христос воскресе!" бажаємо заразом обнови сердець тих мілїонів заповітом божественного Спасителн, а тоді настане і для нас мир і велика милість та щ а
сливість і тоді справді непорочними уста
ми залунає в нашім, народі пісня:
Христос воскресе!
гріхи, але й за гріхи ближчих На цпта- н є: чому? відповів Ексц. Шептицкий:
Як мара насуває ся нам всім перед очи злочин поповнений перед двома тиж
нями. Місто наше, ціла наша суспільність, були сьвідками мерзенного злочину і пред
метом загального, страшного згіршенн.
Чоловік, котрий З імені! лишень був хри стиянином, допустив ся страшного морду на найвисшім представителю сьвітскої класги в нашім краю. В непонятнім з а сліпленій відважив ся здоптати Божий закон, ту найважнїйшу з Бож..х запові
днії „не убий" і поляла ся кров непо
винна чоловіка, що в послїдній хвили ще дав взнеслий примір христинньских пересьвідчень, і заплакала вдовиця і сле- зи сиріт поляли ся. Бубличний злочин мусить бути публично осуджений. Мусить викликати серед християн рішучий, енер- ґічний протест, протест обуреня і відрази против такого зневаженя сьвятости Бо
жого закону. Але на нас лежить осо- блившим способом обовязок напятнувати поповнений злочин, бо той, котрий єго допустив ся, думав в засліпленні своїм, що так послужить народній справі.
На Бога — так не єсть! Злочинами не служить ся народови, — злочин, по
повнений в іменн патриотизму єсть зло
чином не лишень перед Богом, але про
тив власної суспільности, єсть злочином против вітчини. Бо само зіставлене морду зі сьвятим і взнеслим понятєм праці для народної справи, видає ся, що ту справу саму брукає і в болото пхає. Доси спра
ва нашого народного кідродженя не була ані раз сплямлена кровю. Днесь з р о з
дертим серцем видимо пляму крови на білій одежи любови вітчини, і кождий, що любить вітчину, що для справи народної хоче працювати, що для неї хоче посьвя- тити свою працю, своє житє, мусить ту пляму стирати або словами або радше ділами виказати, що кров не обризкала нашої білої одежи, що між справою на
родною а поповненим злочином не було і нема нічого спільного, що ті понятя можуть бути злучені лишень в хоробли- вій мисли нещасного, котрий злочину до
пустив ся.
бели проте з обур -рм і з відразою осуджуємо кровавий чин яко християни, то особлившим способом яко Русини, му
симо піднести як найголоснїйший протест против самої гадки, що можна сьвятій справі народній служити закрівавленими руками. — Ні — ні, на Бога ні! Н ародо
ви служить ся любовю, працею, пожер- твованєм, народови служить ся ськятостию.
чеснотою, а далеко від тої праці най стоять ті, що єї в безодню крови і боло
та пхають. Протест обуреня і відрази і з нашої сторони мусить бути тим силь- нїйшим, тим голоснїйшим, тим загаль- нїйшим, чим більше в противнім случаю ми мали би бути наражені на то страшне небезпеченьство, що декому з нашої мо- лодежи злочин може видати ся герой
ством.
На Бога — видїти злочин оточений
абреолею сьвятости — се гадка, котрої
2
не знесе жаден християнин, жаден чоло
вік культури. На Б )га, се бук би біль, котрого би не переніс жаден з нас.
А то небезпеченьство дійсно грозить;
грозить для того, бо в наших часах чим раз більше на жаль людий, котрі в но літицї хотять бути вільні від християнь- скої етики, а від відкиненя всякого мо
рального закона — лишень оден крок—
крок над пропастию. Небезпеченьство грозить і для того, бо нечисленними суть ті, що сьміло і отверто уміють заступити ся за Божий закон, за сьвяту віру. Люди боять ся осудити зло там, де покаже ся зі страху, щоби осуджуючи зло, не на
разити ся на закид неиатриотизму. Так якби колинебудь яке небудь зло могло чистій і сьвягій справі служити. Так як би не було як раз першим і найважнїй- шим обовязком горожавина голосно пят- нувати всяке зло, хотяй би лише длчто- .го, що справі народній шкодить. Небез
печеньство грозить і длятого, що загаль
на опінія нам противної преси, кидаючи на цілий нарід відвічальність за злочин одного, стає ся для наших покусою во роненя, солїдаризованя ся зі злочином.
Ми виділи, як жажда пімсти звертала ся з сліпими проявами самоволі против тих, котрі найдальше стояли від всякого мож ливого підозрінн, що злочин боронять.
Небезпеченьство грозить, бо виливи про
тивної нам опінїі могли би пхнути орґа- ни власти до несправедливих репресий, котрі би як кожда несправедливість по
тягла за собою як раз більші замотаня і так вже трудного положеня.
У всіх болях і трудностях хвилі при
бігаймо тут до Христа — і у Гроба На
шого Спасителя просім о поміч боже
ственної Єго благодаїи і пору чаючи Єго любови і милосердию всі наші справи, віддаймо в Єго руки керму корабля, що серед бурливих филь житя поведе нас у лучшу будучність. Зложім у Єго пресьвя- лого Гроба торжественну обітницю, що Єго сьвяте євангеліє і Єго сьвятий Закон не перестануть бути і для нас провідним сьвітлом в нашім житю приватнім в жи- тю родиннім, суспільнім і народнім. А Ти Христе — Спасителю, прийми і бла
гослови тих, що у Твого Гроба хотять зачерпнути сьвітло любови і надії. — Амінь.
„Тгезс икгаіпігти", а вчера виїмки з ста
ті Оагеїу Хат. п. з. «Сгепега икгаійсоту*.
Обидві они зачерпнені з каламутної мо- сквофільскої калюжі, а ми виказали, скілько там нікчемної злоби, скілько не
правди і клевети, скілько накручуваня і перекручувану видуманого вельми хитро, щоби лише плюгавити змагань руского (україньско-руского) .нарада до самостій
ного і окремішного розвитку, навпаки змаганю наших москвичів, котрі бажалиб потонути з усім нашим народом в широ кім московскім морі.
Скоро лише появили ся сі плюгаві статі в Охіеппік-у Роїзк. і в в а г . Хаг.
поквапив ся „Ґалїчанїн" зараз нерепеча- тати їх в цїлости яко докази „пробужде- нія трезвих (?!) воззрєній!? з додатком свого славословія.
І на сі клевети, на сі накручуваня покликує ся «Ґалїчанїн* як на і с т о р и ч н и й м а т е р и я л ! ! Ось що пише він в ч. 84:
»На столбцахч. русскоїь печати много писалось о значеній у к р а й н с к а г о в о п р о с а , о цФлях'ь и стремленінхч.
ЗТОГО движенія, о нозникновеніи его и обстоятельствахч., среди к.іторьіхч. послі- довало его нарожденіе. Зготь вопросч.
р а з р а б о т а н ч. (!) у нас уже доволь- но обстоятельно, такч. что будущіе исто- рики (!) будутч. могли найти м н о г о су - щ е с т в е н н а г о м а т е р і а л и (?!) для надлежащей (?) оц’Ьнки характери его движенія и его стоимости. Голосу н а ш е г о з д р а в а г о (?!) с у д а не хотЬли однако внимать, наши предосте- )ежен'я (доноси!) принимались сч> прене- брежительної ульїбкой. НьінЬ мьі нере- живаем’ь ингересяую минуту и всЬ н а- ш и у т в е р ж д е н і я , вьісказанньїн вь теченіе десятковч. лЬіч. на-счетч. нрав- ственной стоимости украинизма, у д о с т о й і р е н ьі на основаній неопровер- жимьіхч. (!?) фактовч.. На столбцахч. иоль- ской печати мьі читаемч. ньінЬ то, что у насч. давно бьіло отмЬчено; однако тогда не х о тіл и обращать. вниманія на то, что у насч. отмЬчалось* (очевидно, бо з тої каламутної калюжі зачерпнено ті з а мітки!)
А дальше з вдяки, що сі польскі часописи так щедро покористували ся мо- сквофільскими видумками і клеватами, курить „Ґалїчанїн" кадила на їх адресу і пише ось що:
»Голосч> польскаго о б щ е с т в е н - н а г о м н Ь н і я относительно украин- скаго вопроса, имЬщаго столь громад- ное (!) значеніе для исторіи (!) русскаго народа, считаемь чрезвичайно кажньїмь моментомч. (очянидно сподївають ся під
лізти тим способом в гору!) и потому не можемь не знакомить нашихч. читателей сч> ходомч. зволюціи зтого мнЬнія, осо- бенно вч> такую важную минуту, какь н и н іш н я я. Регистр рун 9ТИ проявленій ііроисходящей перемінні, мьі даемч. на- шимч. читателямч. много любопмтнаго д а ж е и с т о р и ч е с к а г о (?!) м а т е р і а л и , которьій для младшихч. чле- новч. нашего общесгва можеть составлять до нікоторой стегіени новость*.
А перепечатавши майже в цїлости соп ашоге статю Саг. Кагосіолу-ої, кінчить він такою заміткою:
«Зго бьіли-бьі главнЬйшія видержки изч> зтой весьма знаменительной статьи.
М а т е р і а л е , з д іс ь затронутьій, не представляетч. для нась, конечно, ничего новаго, 9то все давно извістньїя вещи, (очивидно, бо цілі річники «Ґалїчанїна*
переповнені таким „історичним материя- лом"), но сегодня о н і п о л у ч а ю т ч . у д о с т о в і р е н і е (отже сей «істо
ричний материял* до того легалізований Цгіеппік ом і Сгагеі ою Ш г.*!) отч. ііхч>, которьіе считаются одними изч. творцевч.
и покровителей украинскаго движенія.
Ц іл ь и значеніе зтого движенія опреді-
Сьбідчиб ся цигак сбоїми дітьми.
(X I Оттак само поступає і „Ґалїча
нїн". Єсть у него давно вже вироблена метода поборювана самостійного і окре- мішного национально-культурного розви тку руского народа. Тайні і явні доноси є звичайним єго ремеслом, перекручува
на, клевети на все, що єго обєдинитель- ній роботі стає в дорозі, є на дневній черзі, бож держить ся вірно засади: са- Іитіаге аиіасіег, вешрег аіідиіі Ііаегеі Але щоби від себе відвернути підзор, письмаки московскої аґенциї львівскої здавна удержували зносини з репортера
ми шовіністичних польских дневників львівских і ті москвофільскі зазулині яй
ця зношені до польских редакций виля
гали ся передовсім в польских дневни- ках (особливож в Цгіеппік-у Рокк ім а відтак і в (Загеі-Ї Каг.) а потім сі зазу- линята перелітали до свого питомого
гнїздочка, до „Ґалїчанїна".
«Ґалїчанїн* сповняв за весь час сво
го єствованя вельми ревно службу „для аєобих порученій" всяких Новіцких, Ми
рославів . Добрянских, Побєдоносцевих і Блаґотворітельних Обществ, одначе в сім іменно році наспіли для него горячі жнива.
Ось передвчера навели ми виїмки з нікчемної статі Бгіеппіка Роїзк-ого п. з.
леньї сч> такою ясностью(Г)’ и подробно- стью(!) такч. нельзя лучше(Г!) Сегодня виднтч. поляки, что они з д іс ь били ору- діемч. в рукахч. третьяго и что собствен- но работали только роиг гоі (їе Ргиззе, между-тімч. когда они мечтали, что ра- ботають. вч> пользу своей національно-ис- торической и д е и ".
Ми вже висловили свій погляд про сей „історичний материял", нині покличе
мо ся хиба на народну приповідку: «Пра
вда всюди нівечить ся, а все таки визна
чить ся*. «Брехнею сьвіт перейдеш, та назад не вернеш ся*.
І ми певні, що правда мимо всіх клевег таки найде колись признане.
Політичний огляд .
Австро-Угорщина.
З нагоди ю в і л е й н о г о р о к у 60-л і т н о г о в о л о д а р с т в а цісаря Ф р а н ц Й о с и ф а буде Відень місцем ськітлих сьвятковань. Окрім величавого походу, що дня 11. червня виведе велич
ний образ австрийс.кої істориї перед очи
ма монархи окруженого кількасот тисяч
ним народом, відбуде ся дня 7 мая з і з д н ї м е ц к и х к н я з і в під про
водом цїсарскої пари нїмецкої. Програма сего чолобитного з'їзду нїмецких князів вже уложена в усіх подрібностях в поро- зуміню між австрийским а нїмецким дво
ром. Сей зїзд буде нагадувати памятний в і д е н ь с к и й к о н г р е с з 1815 р., на котрий зібрали ся у Відни европейскі володарі. Всякі отже не тілько політичні сумніви усунули ся на бік, але і здоро- вле монарха поправило ся під впливом здорового весняного воздуха в Шенбрунї так, що цісар буде міг вповні відповісти незвичайним обовязкам репрезентацийним сеї незвичайної хвилі. Подрібности при- нятя нїмецких князів на цїсарскім дворі ще не усталені наконечно, одначе нема сумніву, що цісар буде окружений не лише мужескими але й женьскими чле
нами Габсбурскої династиї, позаяк на тім чолобитнім принятю буде також нїмецка цїсарева. Се величне торжество вяже ся своїм значінєм участию нашого монарха з сучасним проголошенєм повнолітности нїмецкої о наслїдника престола Фридрика Вільгельма в Берліні і неверечно обидва торжества причинять ся до ще тїснїйшої приязни обидкох могутних держав сере- дної Ечропи.
Справа проф. В а р м у н д а, котрий тепер знов видав нову брошуру і ще з більшим завзятем виступає проти основ катол. Церкви, викликує незвичайне зво
рушене в катол. кругах особливе в ши
роких верствах католицкого населена Тиролю. Оповіщене прибите на чорній таблиці в університеті інсбруцкім, що він по скінченю відпустки почне в маю даль
ші виклади на університеті, уважають в катол. кругах населеня Тиролю новим визивом. Підчас сьвят великодних відбули ся в Бріксен і в инших місцевостях Т и ролю численні народні віча, котрі рішучо домагають ся усунейя Вармунда з кате- дри. Христ. суспільники домагають ся крім того рішучого скликана тир ільского сойму хоч би на два дні перед почином сесиї держ. ради і там піднесли би очи
видно також сю справу. Отеє сьвідчить неперечно про велике зворушене в коаю і може довести до вельми немилих подій.
Правительство імовірно маловажить сї прояви, коли відносить ся доволі рівно- душно до сеї справи.
М а є в а с е с и я д е л є ґ а ц и й н а ,
до якої зобовязали ся бар. Еренгаль і
мінїстер Ш енайх, щоби на ній перевести
підвисшенє війскових плат, все ще в не-
певности, а ударемленє сего довело би
до грізного державного пересиленя. Ми вже звіщали, що Мадяри мимо опору по
чинають склонювати ся до порозуміня.
Се потверджує також донесене АА. А11§.
2
і£, що з міродатних кругах на Угорщи
ні почали ся переговори, щоби дійсно довести до бажаного Короною і спільним міністерством підвисшеня війскових плат.
Се порозуміне має основувати ся на слі
дуючих підставах. Підвисшене входить в жите з 1. січня 1909 а іменно з дїла- нєм в зад на другу половину 1908 року.
На покрите сего видатку потрібно 1 ’/8 мілїона корон, а се має бути придбане з ощадностий в инших розділах буджету міністерства війни, так що в сім році справа підвисшеня плат не була би знач
ним обтяженем Суджету.
В сій справі - подає оден з членів х р и с т . с у с п. с т о р о н и и ц т в а в Коггезр. Аиа'гіа вельми знаменну і по
важну відозву до політ, кругів австрий- ских, з котрої' отеє наводимо: „Італія має 2 мілїярдовий буджет. а більше як г/4 3 того спотребовує на війско і в о є н н і п р и г о т о в л е н а . Ирезенцийне число італ. війска далеко перевисіпило таке чи
сло австрийского. Ігаліиска фльота тричи сильнійша від австрийскоі а над Адриєю будує Італія нову воєнну пристань. В Бо- с н і і розвельможнила ся великосербска гірош ґанда, справдешнє р е в о л ю ц и й - н е о г н и щ е , підсичуване неперечно з Сербії. Чорногора зброїть ся також і глядить підмоги в Роеиї. А тимчасом в Австриї не лише розвиток армії, але на
віть єї єствованє підорване. У г о р щ и - н а в і д д в о х л і т не у х в а л и л а п о б о р у н о в о б р а н ц і в Канони і гавбиці не мають потрібної прислуги, яку перед кількома роками ухвалено в Ав
стриї, бо Угорщина на се не згодила ся, сфіцирам не ухвалено підвисшеня плат, котрими булиб зрівнані з італїйскими, бо с е г о н е х о ч е У г о р щ и н а . Італія будує пограничнї кріностк на цілій лінії австрийскій, в Австриї помножують погра- ничні залоги. Вистаченю війска в Австриї опирають ся М а д я р и і с о ц и я л ї- с т и.
Видавані остапними роками особливо к пограничних краях, головно в Д а л ь м а ц и і, І с т р и ї , п і в д е н . Т и р о- л ю великі квоти на економічні інвести
ц ії мають ясне призначене. Ясне є при
знане будови с а н д ж а к с к о і з е л ї- з н и ц і і дальматиньского шляху, а ще яснїйша ціль т о р г о в и х д о г о в о р і в з Б а л к а н ь с к и м и д е р ж а в а м и . Відчувають се в Австриї, що бу- лоб се злочином супроти уоруженя Італії не допустити у вистачуваню війска і за- длятого є намаганє, щоби з витвореного Угорщиною примусового положеня видо
бути єї бічним виходом. Т а к е п о л о ж е н е є н е в и н о с и м е і ЯСНО як сонце, що наближаємо ся в найкоротшім часі д о о с т р о г о с п о р у з У г о р- щ и н о ю і д о к а т а с т р о ф и .
Силу Австриї становить сегодня при
язнь Німеччини. Одначе сю силу підри
ває змаганє Анґлїі, щоби впровадити Ро- сию на Балкан, і змаганє Франциї до піддержувана Італії, Замір айстр, прави,- тельства, щоби помноженєм краєвої обо
рони утворити потрібне доповнене арти- лєрийского війска, є супроти того поло
женя н у ж д е н н и м п о л о в и н н и м с е р е д н и к о м , з якого наш сусід ли-
• иіе посьмішкує ся Італїчнцї уживають давно вже в школах в Льомбардиї мап, в котрих б дуча Італія зазначена баж а
ною границею Ііпо аі Вгецоег. Вся мо
лода Італія не знає сегодня иншої гра
ниці. Се п о з н а к и , котрі повинен о- гненним письмом мати перед очима ко
жний політик і всякий, що має одвічаль- ність за долю сеї держави. Коли сего не буде, може нам довести ся подібна при
года, яка постигла велику росийску дер
жаву на причуд всего сьвіта супроти ма
лої Я панїї..."
З у г о р с к и х к р у г і в п о л і т и ч н и х запевняють знов, що незави
симцї будуть вправдї обставати за тим, щоби делєґация не занимала ся в маю війсковими платами, одначе глядять за разом виходу, щоби не доводити до о- строго пересиленя. Сподївають ся в тих кругах, що після всякої імовірности де
лєґация в осені ухвалить підвисшенє плат війскових за 1909, одначе без дїланя в зад на р. 1908. Независимцї вдоволять ся успіхом двократного відроченя підви
сшеня плат. З того самого жерела угор- ского запевняють, що з нагоди поновно- го відрочуваня справи на осінь міро- датні круги не будуть доводити до пере
силеня.
З В і д н я з н о в звіщають, що на
коли до ЗО. цьвітня не дійде до порозу
міня, тоді К о р о н н а . Р а д а , що зби
рає ся в перших днях мая, ухвалить скли
кати делєґациї.
Тимчасом дневняк угорских людов- цїв АІкоішаппу висловлює ся, що не тре
ба справи оцінювати так траґічно, бо она н е д о в е д е д о п е р е с и л е н я . Політика є наукою компромісів і в тім случаю маємо причутє компромісів Як не зберуть ся делєґациї в маю, то збе
руть ся в осені. А колиб підвисшено плати аж 1909, то монарх повинен по
трібні за 1908. три мілїони корон веліти виплатити з титулу ю в і л е й н о ї р е- м у н е р а ц и і, чим були би тут (в У гор
щині) вдоволені независимцї, а там христ.
суспільники.
Дневник независимцїв Е§уегегіез ви
ступив у великоднім числі з низкими на
пастями проти наслїдника престола і на
звав єго ворогом Угорщини і загадкою, котрої відгадка може випасти лише су
мно для Угорщини. Аікоішаппу відпові
дає на се, що все те прямо не правда,
щ о
дневники независимцїв жиють лише
обидами і напастями
С о ц и я л д е м о к р а т. к о н ґ р е с в Будапешті, про котрий ми вчера зга дували, ухвалив рішучу резолюцию, в ко
трій вказав на умисне проволікане ви
борчої реформи коалїцийннм, правитель- ством і назвав се поступованє ясно обду
маним замахом на інтереси робучих мі- лїонів в краю. Крім того зазначив кон
ґрес в сій резолюція, що ся підозріна проволока є фалшованєм виборчого пра
ва і змагає до того, щоби замісць з а гальн ого тайного, рівного і в кождій громаді виконуваного права виборчого впровадити множне право виборче, зао- стрене явним голосованєм, котре
вияві-ло В( е зіпсутє нинішньої сеймової більшо сти. Конґрес заповів супроти того за га л ь ний політичний страйк.
Заграниця.
П р о в і д н и к о к т о б р и с т і к в д у м і, Ґ у ч к о в, висловив недавно перед одним петербурским дневникарем цікавий погляд: Дума не є місцем, яке сприяло би успішній розвязцї „ а ц и о- к а л ь н и х п и т а н ь . Сам штаб тре
тьої думи з гори вже віщує безуспіль- ність всяких змагань в тім напрямі, а між тими також фозвязки і і о л ь с к о г о п и т а н я. Одинокою дорогою для П о . ляків по думці Ґучкова, є з б л и ж е н е д о п р а в и т е л ь с т в а , без котрого піддержки ані дума ані держ. рада не ухвалять внесена що до польских дома
гань. На замітку редактора >РЕчи«, що ся рада стає в суперечности з засадами конст. устрою, відповів Ґучков, що гово
рить не яко теоретик, але яко п р а к т и ч н и й п о л і т и к . На иншім становищі станув презес нольск. кола Д м о в с к и й . Коли єго зачіпив дневникар про сю роз
мову, відповів рішучо: „Хотять нас про
вадити до Каноси! Сего не буде!"
В с п р а в і м а к е д о н ь с к і й безнастанно пересилають собі европ. дер
жави всякі ноти. Одначе є ще в сій спра
ві одна необчислйма потуга, яка також впливає сильно на долю краю. Се так звана »внутрішня орґанїзация македонь- ска«, а властиво тайний революцийний комітет, зложений з Болгар македоньских і з князівства, що зм агає до злуки Ма
кедонії з Болгариєю, дорогою оружного повстаня. В маніфесті оповіщенім сим комітетом сказано, що австрийско-росий- ска угода в Мірцштеґу збанкрутовала, а теперішня діяльність держав в. македон.
справі розстрілена. Для того Македонці повинні числити на власні сили а комітет вишле інструкторів воєнних, щоби при
готовили населене до повстаня. Вибухне в пригідній хвилі, а тепер треба берегти спокій і не розпочинати боротьби з ту- рецкими вийсками. Е в р о п а с в о є , Т у реччина своє, а Македонія своє.
В П о р т у ґ а л і і недавно зробле
но заговор на жите' нового короля, одна
че заздалегідь єго викрито і ударемнено.
Замах мав бути виконаний в день від
крити парламенту. З ренублик. сторонни птва многих укязнено. На день відкрити парляменту ііредпринято всякі міри обач- носги, сконеиґновано війско, а дорога до парламенту мала бути обставлена трема полками. Королеви приготовлено повіз критий панцирний, котрий мав ескорту
вати цілий полк їзди. Републиканьскі дне
вники остерігають перед строгими міра
ми, бо Портуґалїя може дожити такої долі, як француска монархія.
Н а п е р с к о - р о с и й с к і й г р а н и ц і положене вельми грізне. Число т. зв. перских розбишак (повстанців) до
ходить до 3 500, супроти котрих висла
ні відділи росийск. козаків і артилєриї по
казали ся слабими. Росийске війско втра
тило 75 жовнірів. На воєнній раді в Ти
флісі постановлено вислати нові війска через Еріван до Єлисаветпсля. Росийск.
мінїстер заграй, справ вислав рішуче представлене до перского правительства в Тегерані. Курди знищили телеграф і
чну злуку з Ііерсиєю, а торговельний рух перерваний майже зовсім.
Анатоль Вахнянин.
Л и ш до Пантелеймона К р і п
пис. в р. 1869.
