Ruslan. R. 2, č. 12 (1898)

Ч. 12. Львів, Пятниця дня 16 (2 8 ) січня 1898. Річник II.

Передплата

■а »РУ6ЛАНА< вшосята:

в Австриї:

■ж ц їи ж ріж . . . 12 р. ав.

иж піж рову . • . 6 р. ав.

вж чверть рову • . 8 р. ав.

жж місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

■а ц і ш і рів ■ • 20 рублів або 40 франків

■а в в рову . . 10 рублів або 20 франків Пводвиово чвсло по 8 кр. ав.

«Нарвеш мж очв і ду ьи у ми нарвеш. & не

в о є ь а іє о і

мпиоєти і віри НС НОЯЬмЄТТТ}

бо руске мж серце і віра руска.* — 3 Р у с л а н о в ж х нсальмів М. Шашкевича.

Ваходггь у Львові що дня крім неділь 1 руских сьвят о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґеноиї Ляндо”тког\

в пасажі

і а » .,м а ь « .

Рукописи зверта. „Я

ЛИШЄ

на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви*

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а у .Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.

<

Поміж дощ годї ходити!

Можна було предвидїти, що штаб

«сконсолідованої« опозициї стане докладати всяких заходів, щоби справу адресову з ’у- жити до нової політичної д е м о н с т р а ц н ї.

Так і стало ся. В опозицийнім котлї закле­

котіло. Настав живійший рух. День по дне­

ві! скликували шефи популярного в НИНЇИІ-

них часах опозицийного предприемства тайні коннентиклї, щоби і самим наради­

тись і деяким запрошеним руским послам подати інструкцій. Так, приміром, ні втор- ник зібрав ся штаб сконсолідованих в ком- натцї «Рускої Бесіди*, щоби «деякі* рускі посли сонмові мали нагоду, вислухати гро­

ми проти адреси з уст фільольоґічного се- лезїнника. Генеральний писар Генерального штабу одержав припорученє, сеіічас відне­

сти ся до сконсолідованих менерів на про­

вінцій і запізнати їх до висилки мандатів деяким руским послам, яке становище ма­

ють они занятн супроти адреси. Завдано собі навіть на стілько труду, що вистилїзо- вано поправки, які би дехто з руских по­

слів мав внести при специяльній розправі над адресою в соймі. Не забуто і на ґа- льопенів і вислано кількох на кульоари сонмові, щоби в послїдній хвили ще дер­

жали «надійних* послів за поли. Отець

«кажу-кажу* стояв на чолі сих ґальопенів.

Л в кінци на ґалєрнї сонмові деташовано відділ клякерів, щоби оплескувати д-ра Окуневского в часі епохальної політичної річи, яку пін заповів держати при загальній розправі над адресою. Коротко кажучи ве­

лику, дуже велику енергію розвинув штаб

«сконсолідованих* з нагоди адреси.

Який ефект буде мати ся акция «скон­

солідованих?* — не хочемо ворожити.

В нас є на стілько терпеливости, щоби пождати на факти. Нині можемо лише за­

нотувати, що згадана акция має головно на цілії: розбити солідарність руского клю- бу. Посли Барвіньскнй і Вахнянин мають бути з’ізольовані. Других послів старає ся штаб «сконсолідованих* підтягнути під го- лосованя чи то намовами, чи телеграфічни­

ми зазивами з провінцій, чи навіть малим, невеличким тероризмом. Нас завірювано- що пос. Савчак, покликаний ай аийіепйигп уегЬит перед трибунал «сконсолідованих*

ві второк вечером — отже як-раз перед днем Генеральної диску сні — дуже ревно боронив адреси соймової. Але всякі єго аргументи не мали ваги. Вож в цілій справі не розходить ся так дуже о адресу, як о се, на чиїм стане? Над предметовимн виво­

дами д-ра Савчака перейшов ареопаг опо­

зицій народонецкої просто до порядку дневного і велів ему або поставити «ті а ті поправки*, або — може нам сказано недокладно — положити ся до ліжка. І дійсно, ми довідали ся з віродостойного же- рела, що др. Савчак не явив ся вже в се­

реду в соймі. Чи занедужав дійсно?

Не хочемо притім повтарятн всіх слу­

хів, які дійшли нас сеіічас по сеймовім засіданні в середу. Але з всего виходить таки на яву, що деякі рускі посли мабуть уляжуть гіресиї опозицийного штабу і від­

тягнуть ся від голосованя над адресою.

Чи се становище коректне? На пптанє се

Промова пос. Барвіньского

в розправі над адресою до Н. Трону на 11. засї- даню кр. сойму дня 26. січня 1898.

Високий Сонме!

Я зголосив ся до слова, щоби висловити іменем руского клюбу соймового ті чувства і погляди, якими соймова репрезентация руского народу перенята в сїй многоважній хвилї, коли представителї обидвох народів в краю, Русинів і Поляків, звертають ся до стіп престола нашо­

го Наймилостивійшого Цісаря і Короля.

Були вже нераз хвилі в часі конституций- ної доби, важні подіями і для нашого краю і для цілої держави, коли законодатні тіла а та­

кож наш Сонм краєвий звертали ся з адресами до Монарха. Однак сі давнішні події' ані значі- нєм, ані вагою не дорівнують сучасній хвилі, так достопамятній і торжественній, в якій до­

вело ся нам обрадувати над потребами нашого краю і обидвох в нїм поселених народів. Се хвиля, що буде записана золотими буквами на листках істориї так руского як і польского на­

роду.

З незвичайної ласки Божого провидїня до­

вершить наш Наймилостивійший Цісар і Король 50 літ славного і богатого многозначними поді­

ями володїня на габебурскім престолі. Коли всі народи монархії приступлять до стін сего пре­

стола, висловити заяви любовн і преданности для свого володаря, то з тим живійшою радо- стию поспішає галицкий Сойм дати вираз чув- ствам непохитної вірности і найвисшої вдяки [свому монареї. Тими горячими чувствами пере­

виті до глибини серця також представителїв рус­

кого народа в сій високій Палаті. Частина рус­

мусимо відповісти зовсім негативно. По­

слові! не яло ся, ходити між дощ. Єго за­

дача: виступати явно і ясно, з відкритим шеломом. Єго задача лежить в тім, щоби сьміло і откровенно висказати свою гадку в законодатнім тї'лї. Таж сойм на те є, щоби вислухав голосу хоч би і опозицій.

Всяка огіозиция має навіть свою вагу. Чо- му-ж би посли, що не солїдаризують ся з адресою, не мали піти коректним слідом д-ра Окуневского? Ні рускии клюб, ні польска більшість соймова не зірве їм го­

лови за то. Рускии клюб рішив навіть на своїм засіданні (25. січня): дати повну свободу своїм членам в тій важній справі.

До голосу проти адреси записав ся і пос.

Новаковский. Проти адреси говорив вже пос. Среднявский. ГІредложена адреса є чейже лише проектом, котрий підлягає всякій хоч би найострійшій критиці. Пооди­

нокі уступи сего проекту можна змінити, доповнити або зовсім пропустити. Тому і дуже дивно прийшло ся нам почути вчера сеіічас по засіданні сеймовім, що деякі рускі посли, крім «недужого* д-ра Савчака, з’абсентували сн Посол не може і не по­

винен мовчати, коли розходить ся о так важний акт політичний, яким є безперечно адреса до Монарха. Длятого і віримо, що наші посли займуть при тій справі зовсім виразне становиско і не покладуть ся н те­

плу постіль. Сьміло, панове! Рускии нарід хоче побачити пас на арені, на котру нас вислав і почути ваш голос! Ргосиі пе§о1ііз не можна ставати, а тим меньше в критич­

ній хвили ховати ся — по заулках.

кого народу, поселена в Галичині, найшла під могучим скиптром габсбурских монархів в Ав­

стриї певне і безпечне пристановище дляруско- католицкої Церкви і рускої пародности. А коли за погіередних володарів австрийских руско- католицкій Церкві привернено давну повагу і значінє а рускии нарід став по вікових злиднях будити ся до нового жнтя, то особливішії епіки і дбалости зазнавала і зазнає Церков і народ­

ність наша за володїня великодушного цісаря Франц-Йосифа. Два рази з милости монаршої піднесено наших митрополитів до найвисшого церковного достоїньства кардинальского; вихо­

ване, образованє і доля руского духовеньства дізнавали численних доказів горячої печаливо- сти а під впливом конституцийних свобід, нада­

них нашим монархом, наступило відроджене рускої народності! в Австриї. Руска мова, деиньде ногорджена, заборонена і переслідувана, береже­

на довгими літами лише під сїльскою стріхою, найшла з милости нашого монарха признане ириналежних їй прав і в части вже війшла до шкіл, почавши від найнизших аж до найвисших, а декуди і до урядів, так що нині стає середни­

ком поважної і глубокої науки. З давного упад­

ку і занедбаня двигнула ся і двигав ся руско- католицка Церков і руска народність засобами, які подає щедра і добротлива рука нашого ве­

ликодушного цісаря і короля.

Ті засоби, достарчувані для культурного розвою руского народу, викликали в нїм нову животворну силу, якою рускии нарід радо і з повного саможертвою піддержував і підмагав всякі змаганя для добра нашого краю, для мо- гучости і слави монархії.

Русин, котрий після приказки одного з сьвіт- лїйших достойників нашої Церкви, заспав і пізно став до культурної праці на ниві поруч иньших народів, почав помалу доганяти своїх сусідів, що далеко єго були випередили в сій роботі.

Правда, що не все і не всюди зрозуміли на­

лежно ті змаганя руского народу. Не бракло зависти і підозріваня, неохоти і перепон для народних змагань Русинів з різних сторін — а ся висока Палата була нераз видівнею горячих і завзятих суперечок, що відбивали ся широко в рускій і польскій суспільности і потрясали обидвома орґанїзмами. Але з одного і другого бощ находили ся мужі, що уміли сягнути ми- слею ширше і дальше, як видно було із тісного галицкого віконця, — мужі, котрі уміли переня- ти ся переконанєм, що ліпша соломяиа згода, як золота звада, що власний інтерес наказує бути справедливим — бо сего вимагає і добро краю і сила та могучість монархії, бо до сеї цїли можна дійти лише кермуючись взнеслим окликом нашого монарха: УІгіЬиз ииіЦз!

Та етична ідея справедливости находила собі щораз більше прихильників в сій в. Палаті і доводила єї більшість до того переконана, що увзглядненє і заспокоєне потреб руского народу не наносить шкоди народови польскому, що в нічім не укорочує прав польскої народности, а противно може лише причинити ся до скріп­

лена взаїмного довіри, до усунена межинарод- них суперечок.

»Не чужого ми бажаєм, а свого то права*, сьпівав наш поет Шашкевич, а пісня та вий­

шла із самої душі, з глубини серця руского на­

роду, що не посягав ніколи за чужим правом, хоч завзято боронив свого. 8иипі сиііріе (відда­

ти то, що кому належить), се засада єдино справедлива і она повинна бути провідною зо­

рею у всіх наших змаганях.

— 2 Тим то з признанєм зазначити годить ся,

що начерк адреси до трону виразно висказує, що кр. Сойм у з н а є з а с а д у р ів н о п р а в н о - с т и о б и д в о х н а р о д ів в н а ш ім к р а ю , Р у с и н ів і П о л я к ів , і г о т о в в д о в о л и т и в с ім д і й с н и м п о т р е б а м о б и д в о х на­

р о д и о с т и й , а у с у в а т и в с е , щ о м о ж е нас д о в о д и т и до р о з л а д у , щоби настала згода між братними народами. Ми се приймаємо яко запоруку мирного полагодженя наших ме- жинародних відносин, наших змагань до спра­

ведливого переведена повної рівноправности, позаяк Русини ніколи нічого не бажали, як ми­

ра, котрий можна осягнути повним признанєм приналежних їм на законній основі прав. Ся за­

порука краєвого Сойму дає спроможність пола­

годженя наших межинародних відносин а та висока Палата тим самим приймає на еебе се важне зобовязанє і завдане. З таким обосто- ронним признанєм засади рівноправності! і тор- жественною заявою готовости єї иереведеня по-

обома

самоуправи, яку має наш край, то се не діє ся против самої засади самоуправи, а против не­

відповідного єї переведеня, против надуживаия єї сильнїйшими в некористь слабших.

Наші власти і корпорациї автономічні від найвисших до найнизших ще не піднесли ся до повного зрозуміня ідеї справедливості!, а коли декуди або деколи і признають рускій народно­

сті! і мові приналежні їй на основі законів пра­

ва, то роблять се лише в незначній частині.

Чиж можна дивувати ся, що руский нарід не може одушевити ся самоуправою, що виходить звичайно лише в користь сильнїйшої сторони?

Руский нарід може лише тоді згодити ся на розширене самоуправи, коли заразом і рус­

кій народности будуть дані рівні і приналежні їй права, коли більшість в тілах автономічних не буде дїлати на шкоду меньшости, спиняти єї в розвою національнб-пблїтичнім і економічнім.

А щож сказати про адмінїстрацийні вла­

сти ? І тут потреба богато направи і поправи і між обома народностями в краю, стаємо ми І то рішучої і далекосяглої. Та частина рівно- посполу, Русини і Поляки перед престолом на- правности, яку повинні ми мати, остає в знач- шого Найяснїйшого Цісаря і Короля і певно не

можемо нічого милїйшого вдіяти для него, як довести до мирного і справедливого полагодже­

на наших справ, позаяк найгорячійшим єго ба- жанєм є, щоби всі єго народи в р ів н ій м ір і

користували ся наданими ним свободами.

Се повинно також стати прикладом наслї- дованя в иньших краєвих соїїмах, щоби при­

знавши засаду рівноправности, вступили на до­

ній части на папери, а ще прикрійше вражінє на кождого Русина робить се, що висніі власти

| видають нераз користні для нас розпорядженя, а підвладні органи або їх не виконують, або поступають зовсім противно. Тимто ми не мо­

жемо бути за таким розширенєм круга дїланя висшим властям адмінїстрацийним, щоб се від­

носило ся і до особистих (підметових) справ.

Внсші власти повинні з всею енергією на- рогу мирного полагодженя народних потреб, а!ставати на те, щоби адмінїстрацийні органи не спільні сили свої звернули відтак до подвигненя і обиджали нікого в єго чи то в релігійних і на- добробиту людности. і родних, чи в політичних і горожаньских правах

Так як кождий нарід має свої окремішні по- і ’ свободах. А кілько то раз урядові органи до - треби, так і краї, з яких зложена наша монар- пУскають ся не тілько обмежена і парушеня хія, мають свої окремі услівя і відносини, свої | гих пРав * свобід у звичайних горожан, але не- інтереси. Тим то такі справи, що не відносять І тактовним постунованєм навіть підкопують но- ся до с п іл ь н и х і н т е р е с і в д е р ж а в и , було!вагУ духовеньства і Церкви, забуваючи о тім, би найвідновіднїйше полагоджувати в краєвих і1110 тим підривають в суспільності! головні під- соимах яко більше обізнаних з місцевими по­

требами і обставинами. Наша внутрішна адмінї-

страция краєва вимагає конечної і рішучої по- розстрою, шкідливим для суспільності! і держа- прави, потреба в краю більше просьвіти, а осо- ви ? І се новтаряє ся в нашім краю при кождій бливо селяньский і маломіщаньский стан потре-' виборчій акція не тілько до сойму і ради дер- бує скорої помочи і щирої опіки. Теперішня В жавної, але дуже часто і до рад повітових а значній части ще бюрократична система, що і нав’ть громадских. Слова в адресовім начерку, каже з найдрібнїйшою нераз справою відноси-' Щ°би власти стояли на сторожи всіх моральних ти ся до Відня, зволікає і утрудняє немало по­

праву згаданих справ. Але до всего того треба конечно більших засобів материяльних, як ті, що ними орудує краєвий сойм. Людність пере- тяжена податками і додатками до податків, ко­

трих не тілько не можна дальше підвисшати, але противно треба би конечно дати якісь піль­

ги. Отже відповідно нераз вже висказаним обі­

цянкам віденьского правительства, конечно треба для краю відкрити нові жерела доходів, З котрих доси користала лише держава. Тодї лише зможе сойм щось хосенного зробити

ДЛЯ

розширеня просьвіти, для подвигненя доброби- ту селян і маломіщан, для розбудженя домаш- ного і дрібного промислу, для полїпшеня і роз­

ширеня доріг мурованих і льокальних зелїзниць і т. п. краєвих потреб.

Коли-ж домагаємо ся, щоби для скоршого иолагоджуваня краєвих справ признано висшим властям адмінїстрацийним ширший круг дїланя, щоби з кождою дрібницею не треба було все відносити ся до Відня, то мусимо заразом ви­

магати, щоби та краєва адмінїстрация скоро і енергічно залагоджувала справи, щоби строго і безсторонно переводила закони, і стояла бачно на сторожі горожаньскої свободи запорученої основними законами державними. Тим лише способом зможе адмінїстрация виробити повагу і послух в суспільности, може єї виховати до бережена суспільного ладу, тим способом зєднає пошановане приналежне властям, тим сповнить свою задачу, яка на ній спочиває около мораль­

них і материяльних інтересів держави і суспіль­

ности. Строгим і безсторонним для всіх викону­

ваним законів, пошанованєм прав і свобід горо­

жаньских причинять ся з свого боку адмінїетра- цийні власти до мирного полагодженя відносин поміж обидвома народами в нашім краю.

Руский нарід був споконвіку прихильником самоуправи, але заразом найбільшим противни­

ком старшованя одного над другим. Коли нині повстають Русини против тої навіть частини

валини ладу, порядку і спокою? Чи тим спо­

собом не помагають онн елементам розладу і

і материяльних інтересів держави і краю, мі­

стять в собі дуже поважну указку в тім напря­

мі. Не закриванєм, замазуванєм або затушову­

ваним моральних хиб і моральної гнилизни, не піддержуваним або попиранєм здеморалізованих людий можна удержати лад, якого собі бажає адмінїстрация; а напротив урядові органи по­

винні строго і рішучо виступати против всякої деморалізацій, з відки-б она не походила: ко- ли-ж в чім прогрішать ся ті органи против обо- вязуючих законів, повинні за се бути потягані до строгої одвічальности. Лише така адмінї­

страция, що точно, строго а безсторонно вико­

нує закони, шанує права і свободи горожан, мо­

же бути чинником суспільного ладу і порядку, особливо в краю, де з собою стирають ся обря­

дові і народні, політичні і суспільні змаганя.

Я доторкнув ся лише взагалі тих важних справ, котрі можна би пояснити яскравими і певними даними; однак всій многоважній хвилі звернені наші очи на нашого Наймилостивій- шого Монарха, котрий з рівною дбалостию і лю- бовию відносить ся до всіх своїх народів. Пред- ставителї обидвох народностий в краю, Русини і Поляки, мають ухвалити адресу до престола нашого цісаря і короля. Памятаймо о тім, що сей многоважний акт списуємо перед лицем на­

шого монарха в імя засади рівноправности. Не- хай-же він буде для всіх обовязуючим, а тодї може настати спокій і лад в нашім краю. Ми все були готові до згідливого полагодженя ру- скої справи, а хоч посеред вас находили ся лю­

ди противні признаню рівноправности рускому народові!, політичний розум, добро краю і дер­

жави наказувало вашим провідникам вступити на иньшу дорогу. Мирним полагодженєм наших межинародних відносин на засадах повної рів­

ноправности обидвох народностай в краю спле­

темо найкрасший і наймилїйший вінець, яким можемо увінчати 50-лїтний ювілей нашого Най- милостивійшого Монарха.

Заявляю, що будемо голосувати за адресою.

Вісти політичні.

Голосно заповіджувана сецесия Німців не наступила, хоть їх внесене на вибір осібної комісиї для внесеня Шлєзінґера упало. Не наступила та­

кож, коли правительство оголосило заказ ноше- ня відзнак буршами. Чи причиною такої нов- здержливости було тілько заповідженє оголоше­

на нових язикових розпоряджень, чи ще що иньпюго, годі відгадати. Досить, іцо Німці не тілько не вийшли з ческого сойму, але навіть троха охолоднїли. За те перенесли ся демон­

страція на університет, політехніку а незадовго почуємо їх на вічу в Лїтомерицях. Правитель- ство старає ся всїми силами недопуститп до роз'яреня антагонізмів, однак робота в тім на­

прямі йде дуже тупо. Удасть ся правительству пригасити поломінь між Німцями а Чехами в сой.мі, то піднимає ся она де иньде. Під впли­

вом полїцийної заборони цілий сенат нїмецкий в Празі резиґнує, а ректор політехніки замикає виклади. Інтервенції я секцийного шефа Гартля в Празі приносить який-такий успіх в крузі про­

фесорів, за те студенти посувають ся в своїй буті, розсилають телєґрами до всіх нїмецкнх навіть поза іраницяхін Австрії! університетів і взивають до солідарної демонстрація. На по­

клик тон віденьскі студенти жадають від рек­

тора виданя заборони говореня по чески в бу­

динку віденьского упїверситету. Сли ДО тих де­

монстрація! наспіють нові на вічу в Лїтомери­

цях, то можна би сумнївати ся о мирнім ході подій.

Німці мимо ^л€вности змодифікованя язи­

кових розпоряджень

В

ЇХ дусі, мимо

ВДОВОЛЯЮ­

ЧОЇ

відповіді! 1 авча на полїцийну заборону но- шеня відзнак, словом, мимо очивидних устунок правительства на нїмецку користь, не много ока- зують охоти до уміркованя.

В виду такого стану дїла*Х<аго<1ш ЬізЬу.

обавляють ся о ческу справу і домагають ся від Чехів, щоби они не

ВХОДИЛИ

в переговори з правіїтельством. Чехи повинні шукати точки о- пору в кругах всіх автономістів і взагалі' посе­

ред всіх Славян. Без порозуміня, згоди і відо- мости парламентарної комісиї правиці в раді державній Чехи не повинні з правіїтельством прозумівати ся. Комітет екзек. тої комісиї по­

винен вчасно знати про всі наміри нравитель- ства.

»Ро1і£ік« доносить, що в кругах політичних говорять, що Гр. Тун має вскорі відограти політичну ролю. Мав би зістати намістником в Чехії. Здогади сї походять звідси, що на нослїд- нім бали двірскім б. Ґавч конферував цілу го­

дину з ґр. Туном.

Гг. Ргеязе* гадає, що висілі школи нї- мецкі в Празі не мають вже тепер правної опіки.

Сли правительство так само думає, як наміст- ник ґр. Куденгове, то судьба нїмецких універ­

ситетів страчена. В такім случаю не можуть числити на небезиеченьство і наукову діяльність анї професори анї студенти. Тоді прийде до се- цесиї професорів. Голоснїйші імена знайдуть місце на заграніїчних катедрах, а студенти 'за­

жадають перенесена університету на нїмецку територию Чехії. В сей спосіб пропаде найстар­

ший університет нїмецкий і останок нїмецкости в Празі'. Відтак завзиває сей дневник, щоби пра­

вительство раз розсудило, хто має управляти в Празі, чи Подлїпни, чи Куденгове. Теперішний стан, сли продовжить ся, буде мав непредви- джені наслідки для Німців і правительства.

»0зі. ІіцціІзсЬ.» є в справі страйку студен­

тів того погляду, що в разі замкненя висших заведень наукових в Празі, получать ся з ними всі нїмецкі університети в Австрія, хоть би ма­

ли бути замкнені.

Університети нїмецкого цїсарства хотять скликати віче до Липска, в цїли заявлена, що обходить їх судьба австрийских товаришів.

п і Сойму.

(11. засїданв з 26. січня).

Пос. Ед. Є н д ж е й о в и ч (член комісиї пар­

ламентарної кола нольского) пояснив напрям політики і нослїдні події' в парламенті, а поле­

мізуючи з Окуневским, закинув ему, що він ішов проти змагань цілої коаліція славяньскої.

Наступила промова п. Барвіньского, котру

подалисьмо на иньшім місци.

з

Комісар правительственний ґр. Лось забрав голос, щоби відповісти на замітки п. Окуневско- го: Намістництво обовязане здавати реляцию по кождих виборах о їх результаті'. Всі факти і за­

киди, підношені що до виборів, були розслїдже- ні і, з в и їм к о ю д е я к и х н е п р а в и л ь н о - с т и й , не може бути мови о надужитях власти і орґанів правительственних. Противно треба за­

значити, що веї урядники сповнили свої обо- вязки як найточнїйше і без закиду. Правитель- ство не руководилО ся неохотно або неприязно супроти Русинів, а сли треба було ужити жан­

дармів, то причиною сего були несовістні агіта­

цій. Комісарі виборчі, внделєґовані з-поза сфер урядничих, були виставлені на насильства і не­

безпечність свого житя. — А що до реляциї о нужді галицкій, то она відойшла сейчас до цен­

тральних властнй, скоро з поодиноких повітів наспіли точні справозданя.

І Іос. С ь р е д н я в с к н й (людовець) натяк­

нувши про надужитя властий при виборах, на­

водить приміри противзаконного поведеня де­

яких старостів в західній Галичині. Вказав, що селянина трактує ся безвзглядно і відмовляє ся ему прав політичних. Зазначив, що постуля­

ти в адресі повинні дальше іти, н. гір. треба за­

значити потребу одвічальности намістннка пе­

ред сонмом — однак людовцї будуть голосува­

ти за адресою.

ІІос. К р а м а р ч и к сильно заакцентував свій польскій патріотизм, бажав би, щоби адре­

са виходила від цілого краю, а не тілько від репрезентацій', та містила їх найсвятійші бажа­

на. Згадавши про події в парламенті віддав по­

хвалу делєґациї польскій за оборону проти Нім­

ців. Закінчив окликом до цісаря, що він (цісар) не потребує нічого бояти ся, бо сли буде єму зле у Відни, то може замешкати на Вавели, а люд краківский радо прийме єго. Жадав, щоби адресу ухвалено одноголосно, бо се хвиля тор- жественна.

На тім перервано дискусию.

(12. засїданк, з 27. січня).

Засїданк відкрито о Ю*/»-годині' перед по­

луднем. По відчитаню нетицнй иристуилено до порядку дневного. Петицию повітової ради в Нешанові о призволене, затягнути позичку в су­

мі 40.000 зр. відослано до громадскої комісиї.

Так само відослано внесене пос. Цєньского в справі, щоби видїлови краєвому надати право, люстровати що року кожду раду повітову через урядників краєвого виділу. ІІос. Нблоньский мо­

тивував своє внесене на побільшепє числа по­

слів з міст і о признане вірильного голосу ире- зееови академії наук в Кракові та ректорові!

політехніки у Львові. Бесідник жадає (дивним способом), щоби лише деяким містам на заході, як Подґужови, Бохни, Сянокови, Яслу і др. на­

дати право, вибирати окремого посла а не спіль­

ного з сїльскою куриєю. Внесене се відослано до комісиї для виборчої реформи. Пос. Винни- чук мотивував своє внесене що до призволена громадам побирати безплатно сировицю і сіль для худоби. Бесідник замічає, що минувший елітний рік попсував богато паші в околицях надднїстряньских. В наслідок того гине худоба.

Належало би проте постановити, щоби в сім році видавано сировицю не лише громадам су­

сідуючим з жерелами сировинними але і по­

дальшими, як також, щоби по можности роз­

давати подальшими громадам сіль денатуралі­

зовану даром або по зниженій ціні.

По сих справах почалась опять розправа над адресою до Трону. Перший промавляв пос. Щегіа- новский. Він сказав: Сойм хоче нині найти до­

рогу до виходу з теперішної прикрої ситуациї політичної. Пос. Крамарчик станув вчера в своїй річи дуже щасливо не на виключно селяньскім а на загально краєвім становиску. Пос. Сьред- нявский підніс без потреби подрібні справи, до­

тинаючі селяньства. На се було би місце при буджетовій розправі. Поминувши се, і п. Сьред- нявскнй заявив ся зависланем адреси.’Бесїдник

Масть кавнаска

не хоче заняти ся критикою річи пос. Єндже- йовича, що боронив політику «Кола» у Відни.

Він не думає також полемізувати з д-ром Оку- невским, бо має надію, що з часом ексцентри­

чність посла сего ослабне, а він може стати ся пожиточним послом. Він не любить лише бюро- крациї, любить натомість все критикувати, ду­

маючи, що парламенти суть лише на те, щоби там за лоби водили ся. Так не є. В парламен­

тах треба в загалі позитивно працювати і дово­

дити всякі справи до доброго результату.

Пос. Барвіньский говорив вчера — каже бесід­

ник — дуже поважно. Він заявив, що Русь жде на діла із сторони сойму. Русини не можуть вдоволяти ся самим визиском засади рівноправ­

ності!. Наколи більшість ради державної, в ко­

трій були і Поляки, узнали в проекті адреси до трону, що треба рівноправність перевести спра­

ведливо, то сю засаду мусять они тепер нримі- нитн в практиці в соймі краєвім. Русини мають намір довести в краю до порозуміня, але рівно­

часно жадають, щоби постуляти руского народу були справедливо увзгляднені. Бесідник надіє ся, що пос. Барвіньский не заведе ся в своїх надіях, позаяк Поляки уміють додержати слова.

Пос. Щепановскнй перейшов відтак до розбору річи, виповідженої вчера в соймі пос. Дунаєв- ским. Він величає єго за те, що колись яко мі- нїстер скарбу упорядкував фінанси держави і тим надав Австриї силу. Хоч автономіст, пос.

Дупаєвский подбав о добро і єдність держави.

Автономія не противить ся проте ЄДНОСТІ! дер­

жави, бо она не є ніяким змаганєм до федера­

ції!. Кантони Швайцариї змагають також до ав­

тономії, а мимо сего Шваіїцария не розпадає ся. Пос. Окуневскиіі закинув нам вчера, що ціла адреса є лише блїхтром і фразеольогією. Так не є. Ми далекі від того, щоби в адресі' гово­

рити неправду. Довершені факти що до призна- пя прав Русинам на деяких полях сьвідчать, що сойм поступає ретельно. Дальші факти мусять наступити. Наш сойм не заснїтив ся і не за- шкорупів ся в давних поглядах на справу руску.

Може ще дехто з пас Поляків противний сему розвоєви руского народу і розвоєви демокра­

ти зм у псльопого. Але єн мегацин пеоправдана, Русь і Польща має спільного ворога, тож оба народи повинні вести ся тою політикою, якою колись руководила ся Русь і Литва а відтак враз з Польщею проти ордена нїмецкого, Туреч­

чини і князів московских. Політика наша по­

винна бути така, щоби ми стреміли до дійсного порозуміня з Росиєю а притім мали заєдно на увазі' інтереси всіх верств. Нам треба бути спра­

ведливими. Зїморович, писатель з перед 200 літ, говорячи про занятє галицкої Руси через Казї- міра Бел., наводить промову Шпитка з Мель- штина і Казїміра і каже, що вже тоді' Казїмір сказав, що він волить мати сильного союзника (Русь) ніж неволених горожан. Тим розумом політичним треба нам і нинї руководитись що до Руси галицкої. (Засїданє триває дальше).

Н О В и н к и.

— Обида маєстату. Василиянин о. Ортиньский за обиду цїсарского дому, сповнену в проповіди, яку виголосив в селі Стільску, стане перед стрийским судом дня 29 січня с. р. Обжалова- ного буде боронити адвокат др. Олесницкий.

— Рускі ПИТОМЦЇ в СОЙМІ. ІІольскі дневники соблазнили ся дуже тим, що на вчерашнім за­

сіданні сеймовім ґалєриї були заповнені між иньшими також питомцями, котрі били оплески в часі' атаків посла Окуневского »на релігію і польску народність*. Демонстрацийне їх поведе­

не мусів сам маршалок краєвий зганити. «Ра­

д и м о п а м я т а т и о т ім — пише «Огіепнік роїзкі — п р и т р а к т о в а н ю в н е с е н я пос.

Б а р в і н ь с к о г о о з а с н о в а н е р у с к о ї ґім - н а з и ї в Т е р н о п о л я » . Правда, варта би па­

мятати, і то лише длятого, що власне брак рус- ких ґімназий викликує подібні наслідки. Чейже звісна се річ, що руска молодїж, виховувана по польских гімназиях, або стає індеферентною в справах національних і поволи винародовлюєсь або стає відразу рішучими ворогами рускої на­

родносте, кацапщить ся і яко здецидовані во-

Средство се споряджене після рецепти при- порученої і уживаної із знаменитим успіхом в північній Росиї і в краях сибірских,—лічить 20 в найкоротшім часі всякі відморожена.

— Ціна слоїка 40 кр. —

на відмроженє.

роги всего, що дїєсь у нас в Австриї, приплескує всяким невдоволеним, ворохобним елементам. А ручимо, що питомцї, котрі були би демонстру­

вали вчера в соймі, походили би з ґімназий в Сяноку, Яслї, Самборі і т. д. Впрочім були то переважно молоді еьвященики з провінциї і ака- демики, а не питомцї.

. РУХ 8 РУСКИх товариствах. «Шкільна По­

міч» в Станиславові скликує загальні збори чле­

нів на день 2. лютого с. р. в комнатах «Рускої Бесіди». — В Самборі устроює «Руска Бесіда»

дня 6 лютого с. р. вечер з танцями в своїх ком­

натах, а також в великій сали «Народного готе­

лю». «Руске касино» в Дрогобича устроює в часі' сих мясниць два вечерки з танцями, а то. 29 січня і 8 лютого с. р. Дохід призначений на руску бурсу в Дрогобичи. — Братство св

Іроицї устроює тамже вечерницї дня ЗО. січня а товариство руских ремісників «Зоря» вечерни- цї з аматорским представленєм дня 10 лютого с. р.

Процес о пасовиско. Перед трибуналом окружного суду в Стрию відбула ся послїдними днями карна розправа против с т о о д и н а й - ц я т ь селян з /Кулина, обжалованих о злочин гіубличного насильства з § 83. зак. карн. сповне­

ний через напад на пасовиско, о котре вів ся спір з жидом. Еттінґером, властителем дібр Братчівці. Цілий спір пішов о границю між лу­

гами двірскими а громадским пасовиском, на­

слідком чого ще 1894 р. за згодою обох сторін інжинєр витичив границю і зазначив єї плотом.

Ту границю, що кривдила громаду, поправив слі­

дуючого року евіденцийний ґеометр, але коли на те не годив ся жидівский двір, громада вда­

лась до суду. В маю 1896 р. з’їхала на місце комісия зі староства, щоби перевести новий по- мір, та дідич Еттінґер не допустив до урядової чинности. За кілька днів розібрали громади Жу- лин в кількох місцях пліт на насовиску і про­

гнавши двірских пастухів загнала там свою ху­

добу. Жид вніс спір провізорияльний і стрий- ский суд повітовий видав тимчасово приказ, ненарушувати дотеперішного стану посідана.

Ломимо. то в червні! того літа розібрала грома­

да Цілий пліт і визначила границю так, як се зазначив був евіденцийний ґеометр. Коли за кілька днів па місци чину прибула жаидармерия, на знак пастухів збігло ся на пасовиско Ціле село, многі з сокирами і мотиками і були би, як каже акт обжалованя, прийшло до розливу крови, коли-б вахмайстрови жандармериї не удалось наклонити товпу, щоби уступила з брат- ковецких лугів. Многі одпакож не послухали і '■рпяили. що побють службу жида Еттінґера, як покаже ся на пасовиску. Гак представляй спра­

ву акт обжалованя. Гимчасом в часі розправи, що тревала пять днів, показало ся, що часть пасовиска, котру жид границею хотів прилучи­

ти до своїх лугів, належала ся громаді Жу’лин, так що трибунал по переведенні розправи ого­

лосив вирок, котрим всіх обжалованих увільнив від закидуваної вини. Селян боронили адвокати Олесницкий і Билїна.

— Як в Росиї шукає ґубернатор мамки. В о- днім повіті люблиньскої ґубернїї видала вдасть адміністрацийна при кінци мипувшого року та­

кий обіжник: «До начальника громади Н. II. З розказу начальника повіту поручає ся начальни­

кам громад, щоби в протягу 7 тижнів виказали спис тих всіх женіцин, котрі відбули порід В серпни, вересни і жовтни, а також тих, котрі мають родити в листопаді і груднії с. р., а та­

кож в еїчни і лютім р. 1898. В виказї тім нале­

жить подати о кождій женщинї: єї походженє, чи є замужна, або ні, а також котра є добре збудована, а то для того, позаяк, одна з них стане у начальника Губернії' мамкою для дити­

ни, що має народити ся. Ґерасімов. — Хороші відносини!

— По пяному. В Юрківцях повіту кіцманьско- го, селянин Іван Верещак, повернувши пяний до дому, гіривязав жінку за руку і ногу до лави і бив так довго, доки не віддала духа. Убийника арештовано.

— Против мадяризациї. Під проводом чотирох професорів нїмецкої школи з Сибіна прибула до Відня депутацпя зложент з 12 женщин з Семи- городу і наміряє предложити цїсареви просьбу, щоби не уділив санкциї угорского сойму, котра мадяризує назви місцевостей. В цїсарскій кан- целяриї заявлено депутациї, що Цісар не може єї приняти. Депутацию відослано на властиву дорогу, то є до Банфіого.

— Нещасливі пригоди- В околици Любича на польованю з нагінкою убито случайно началь­

ника цлової комори з Любичи, Николу Вільчева З чиєї кулі згинув, до сеї нори не звісно. Зра­

зу догадувано ся, що В. помер наслідком апо- плєксиї, але доперва секция тіла но ексгумациї

Головний склад в аптицї

Жигм. Рукера

під „Срібним орлом" у Львові.