Ч. 133. Львів. Второк дня 16 (28) червня 1898. Річник II.
Передплата
ка »РУС4АНА» виносить:
в Австриї:
цїдин рік . . ,. 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 3 р. ав.
місяць . . . 1 {Ь ав.
За границею:
■а цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
--- ---
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псадьмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім недїдь і руских сьвят 0 ГОД. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавс.мана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неоиечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні доиесеня по 15 кр. від стрічки.
і
Вольне австрийске Славяньство.
Добре зробили московскі учені і полі
тики, що загостили до Праги на торжество Паляцкого. Тут мали онп нагоду, приди- витн ся докладно великій родині австрий
ских Славян, почавиш від Чехів, Поляків, Русинів та Словаків на півночі!, а скінчив
ши на полудневих Словінцях, Хорватах, Сербах а навіть Болгарах.
Два окремі сьгіти славянскі стрінулись в Празі: Славяни, ходячі в ярмі абсолю
тизму, з Славянами, що від яких 38 літ заживають конституцийних свобід. Славяни виховані під системою язикового і релігій
ного централізму, з Славянами, що більше- меньпіе від початку сего віку трудять ся над своїм духовим і економічним розвоєм на основах окремішности національної і свободи віри та совісти. Славяни невольні з Славянами вольними.
Наколи московскі учені і політики по
сідають хоч невеличкий дар помічаня, то придивившись австрийскнм Славянам і по
чувши їх річи, они могли набрати пере- сьвідченя, що межи росийским а австрий- ским славяньским сьвітом витворив ся в по
глядах, думках, переконаних і цілім житю дуже широкий і глибокий провал, через котрий не так легко прийде ся покласти який-небудь міст до переходу. Коли в аб- солютистичній Росиї «на всіх язиках все мовчить», коли там система національного і релігійного централізму нівечить духові сили Славнії, коли маси народів славянь
ских руского
і польского повитідуховою тьмою, коли там строга цензура не позво
лив пробитись на верх ніякій вольній дум
ці — то в Австриї Славяньство найшло собі свобідний розвій на всіх полях культурних.
Тут кождий славяньский нарід двигає ся і росте в силу на основах своєї окремішно
сти і самостійности національної, витворює свою літературу, науку і штуку, уживає свого язика в прилюднім житю, несе про- сьвіту межи маси народа, двигає їх еконо
мічно, устроюєсь свобідно, лучнть СЯ
В С.ПЄ-цияльні товариства, жиє політично, контро
лює правительство, підносить свій голос у всяких справах — одним словом — кождий славяньский нарід в тій Австриї жиє »сво
їм питомим житєм», запорученнм
КОНСТІІ-туциєю.
Се все
МОГЛИ ПОМІТИТИ МОСКОВСКІ ГОСТІ,а помітивши зрозуміти, що держава росий- ска, хоч з імеяи славяньска, в дїйсности править своїми народами не по славяньски а просто неволить їх на лад якоїсь серед- новічної ретроградної держави.
Московскі гості в Празі могли також помітити, що австрийскі Славяни високо цінять ті свободи національні, релігійні і політичні, які здобули собі, і ЩО они зо
всім далекі від змагань так званих пан- слявістичних в користь Росиї, котрий то панслявізм ідентичний з духовою і націо
нальною неволею.
>У вас так, як в Америці» — такий суд вирвав ся одному з московских гостий, що дивив ся обєктивним оком на предста- вителїв австрийских народів славяньских і уважно слухав річий тих представителїв, повних патріотичного жару і любонн свого.
»Наше правительство не стерпіло би такої
нагодї, не бракло і слів звеличана Вашоговольнодумности« — додав сей самий мо-
труду.лодший Славянин московский, а сим і про-
Колиж Ви нині веселим і вдячним серцемвірив факт, що на великий сором Росиї
так еьвітло і величаво онроваджуете сотні ро-Славяни в Австриї а навіть і турецкі за-
новини родин Вашого «Великого Чеха», буди-жнвають більших свобід національних і по-
теля і воскресителя, — ми Русини явились опятьлїтичних, ніж Славяни роснйскі.
тут, щоби сему Вашому Сьвітичеви віддатиА що сказали московскі гості австрий- і
наш глибокий поклін,ским Славянам в Празі? Они силувались
В горю горювали ми з Вами, в радостиРосию представити в сьвітлї держави, що будьто уважно і печаливо слідить за судь- бою австрийских славяньских народів. Пу
ста фраза! Ме доточи і слова! Бляґа москов- ска! Бо на ділі славяньска (?) Росин то
мить і гнете драконїчно всякий національ
ний і духовий розвій Русинів і Поляків, що случайно попали під єї скиптр. Бляґу ту всяких Комарових і Ламаньских приня- лн проте австрийскі Славяни з всяким хо
лодом, з оправданою невірою а навіть сьміхом. На село людий дурити! — се і могла бути одинока відповідь тим політич
ним комівояжерам, що вибрались з всяки
ми адресами до Праги для Паляцкого, ко
трого діяльність цілого жнтя як-раз зма
гала до всего, лише не до »обєдинитель- ної« системи Росиї, ідентичної з національ
ною і духовою смертию славяньских на- ' родів.
Повтаряємо проте, що добре зробили московскі учені і політики, що загостили до Праги на сьвято, де вольне Славяньство австрийске зібрало ся, щоби почтити мужа, що підніс прапор свобідного розвою кож- дого славяньского народу, щоби зберегти кождий сей народ не йно перед аґресив- ностіио ґерманьскою, але і перед панмо- сковщіиюго всякихКомаровів і Ламаньских...
Річ пос. Вахнянина
виголошена 20. червня на міскій „Касіпіеі" в ІІразї на зборах славяньских гостий.
Хвиля поважна. Тож позвольте мені, братя Славяни, яко синови 30-мілїонового руского на
рода сказати при нагодї Вашого великого все
народного еьвята коротке але щире слово.
Коли чесний нарід боров ся проти Ж иг- монта Люксембурского, ми Русини подали Вам сейчас помічну руку, явились під проводом свого князя литовско-руского Корибута і помо
гли Вам не до одної сьвітлої побіди над Ваши
ми противниками. Табор Ваш зрошений і рус-1 жпда-носесора. В Ленцї знищено двір жида кою кровю. На жаль, Ви опісля роз'єднані упа
ли під Лїпаном.
Коли в 1848. р. зоря свободи виерве оза- рила нашу державу і коли в сїй Золотій Празі висланники всіх австрийских славяньских наро
дів зібрали ся на конгрес, щоби порадитись над своєю долею — ми Русини явились тут і враз з другими застуїшикажи Славян проголосили програму рівноправности всіх славяньских на
родів яко основу їх розвою і сили.
Коли пізнїйше Ви, братя Чехи, двигнув
шись високо, клали вже угольний камінь під величаве пристановище Вашої штуки, під на
родний театр, ми Русини явились знов на еїм Вашім торжестві, щоби радуватись Вашим ду
ховим поступом.
Коли в 1891. році Ви з’орудували сьвітлу народоппепу виставку, щоби повеличати ся пло
дами невсипущого труду над своїм розвоєм економічним — не бракло і нас Русинів при тій
радували ся.
Але ще одна велика ідея привела нас сю
ди. Се ідея в о л ь н о г о а в с т р и й с к о г о С л а в я н ь с т в а. Та ідея, що велить кождому наро- дови любити і розвивати своє, а шанувати сьвя- тощі сусїда-Славянина. Ідею сю проголосив Ваш Франтїшок Паляцкий за свого житя, ідея ся одушевляє нас і нині. Ми проголосили єї кли- чею: рівноправність всіх славяньских народів в Австриї. Та ідея скріпить нас, она сполучить нас ще тїснїйше з собою.
Тут, з сего місця, в тій поважній і великій хвилї, закладаємо проте протест проти всякого наеилуваня, проти всякої геґемонїї одного сла
вяньского народу над другим, против всякої на
ціональної централїзациї, ідучи за тим запові
том, який передав нам наш віщий Тарас в сло
вах: щоби веї Славяни стали добрими братами і синами сонця правди!
Сей заповіт проголосив мій товариш вчера над угольним каменем під памятник Вашого найбільшого мужа. Сей заповіт проголошую і я в сїй торжественній хвили. Проч з всякою ге- ґемонїєю, проч з насилуванєм! Най жиє вольне австрийске Славяньство!
Розрухи мазурскі.
Розрухи, що почались в Новім Санчи ще
23. вечером, тривали аж до неділі (26.) в по
луднє. Селяни з’орґанїзовапі напали в пятницю рано на страґани з хлібом. В кілька хвиль зни
щено богато жидівских крамів. Комендеруючпй майор розігнав товип сикавками. Ж и д и кидали камінєм з домів і лили на селян кипучу воду.
Сих провокаторів увязнено. До суботи пополу
дня увязнено взагалі' 68 осіб. Розрухи перене
слись і на села. Селяни руйнують головно жи- дівскі коршми. В суботу скріплено війскову залогу в Н. Санчи кіннотою. В ночи з пятницї на суботу прийшло до стрічи межи жандармами а селянами в Вільконарах коло Санча. Убито одного селянина. Напад був звернений проти Ш тайнгавфа. В неділю почались розрухи в Ста
рім Санчи. Селяни напали на жидівскі крамн, нищачи все до накорінка. Війскові сили пока
зали ся недостаточннми, бо часть війска стере
гла суеїдних сел, іменно місцевості! Ритра. Тов- пи ішли мов лявіна. Війско розганяло їх і гна
лось за ними. Розігнані збирались в других місцях і нищили все. Тут і рабовано, а забрані річи везено возами на села. Хлопи грозили:
Не дасьте рабувати жидів, то запалимо місто на чотирох кінцях! Трафіки щаджено, бо се цісар- ске добро. Аж під вечер наспіла поміч війскова з Нов. Санча. 0 годині 1. в ночи запанував спокій. Вид як по війні'. Цілий ринок, одна руіна. Вікна і двері повиривані. Ж иди вине
слись з помешкань. Се за Фриштак! — казали селяни. І пивниці розрушено. В Домбрівцї спа
лено коршми, в Бєґонїцах зруйновано, в Цєцє- винї розграблено двір братів Райхів, де був по
сесором жид. В Новім Санчи повторились роз-
— 2 — рухи ще і в недїлю. Війско уганялось через
цілий день за товпами, що переходили з улицї на улицю. Кількох селян ранених шаблями.
О півночи замкнено ціле місто кордонами.
В Пйонтковій розграблено шпіхлїр. В ночи в не
ділю прийшло до розрухів в Лонцку на дорозі межи Санчем а Щавницею. Тут стріляло вій
ско. Один селянин убитий, кількох ранених.
Арештовано доси до 300 людий.
Зажаленє тов. Днїстер« по причин? непо- шанованя прав руского язика і письма.
Висока Гірезидиє!
Уділяючи від двох літ кредиту в різних повітах приналежних до округа ц. к. висшого суду краєвого у Львові мали ми нагоду пере
конати ся, що ц. к. суди повітові не придержу
ють ся постанов законних і розпоряджень ви
сокого ц. к. Міністерства будівництва, що до уживаня рускої мови і руского письма в зноси
нах з сторонами рускої народности. — Наколи та незаконна практика ц. к. судів повітових не устає навіть в послїдних часах, хотяй висо
кий сойм краєвий на послїдній сесиї окремою резолюцию до ц. к. правительства упімнув ся о шановане прав язикових обох народностий і наслідком того Єго Ексцелєнция Намістник іменем ц. к. правительства дав перед соймом торЖественне заявлене, що всі ц. к. власти і уряди державні дістануть візванє, щоби вико
нували завсїгди законні постанови що до язика і письма уживаного до сторін, а відтак висока ГГрезидия розпорядила, щоби підчинені ц. к. су
ди придержували ся в тім взглядї істнуючих постанов законних і розпоряджень, уважаємо за потрібне подати до відомостп високій Президиї слідуючих 118 фактів незаконного иоступованя ц. к. судів повітових І На подане о інтабуляцию права заставу для суми позичкової дістало То
вариство взаїмного кредиту «Дністер» потвер
джене доконаної інтабуляциї (клявзулю табу- лярну) в язиці польскім, хотяй подане внесено в язиці рускім і скрипт довжний також був руский. (1.) від ц. к. суду повітового В ІІІДВО- лочисках с. р. в 6 случаях, а то до ч. 1068/97 з 24. грудня 1897, до ч. 126 кн. гр. Староміщи- на з 6. цьвітня 1898 р., до ч. 533 кн. гр. Орі- ховець з 7. цьвітня 1898, до ч. 283 кн. гр. Орі- ховець з 8. марта 1898, до ч. 448 кн. гр. Іванівна з 7. цьвітня 1898, до ч. 105 кн. гр. Староміїцина з 7. цьвітня 1898; — 2) так само від ц. к. суду повітового в Збаражи в 5 случаях іменно до ч.
155(98 з 25 лютого 1898, до ч. 322|98 з 29. мар
та 1898, до ч. 321|98 з 29. марта 1898, до ч.
352(98 з 7. цьвітня 1898; — 3) від ц. к. суду повітового в Скалатї в 15 случаях іменно до ч.
125|97 з 13. лютого 1897, до ч. 2358|97 з П .м ая 1897, до ч. 2473|97 з 16. цьвітня 1897, до ч.
2539(97 з 16. цьвітня 1897, до ч. 2636|97 з 16.
цьвітня 1897, до ч. 4155(97 з 25. мая 1897, до ч. 4916(97 з 10. червня 1897, до ч. 4983(97 з 10.
червня 1897, до ч. 6О46|97 з 3. липня 1897 до ч. 8174|97 з 5. вересня 1897, до ч. 8565(97 з 30.
жовтня 1897, до ч. 9306(97 з 19. жовтня 1897, до ч. 9739(97 з 7. жовтня 1897, до ч. 11436|97 з 10. грудня 1897, до ч. 12382(97 з 7. січня 1898!
— 4) від ц. к. суду повітового в Новім селі в З случаях до ч. 1796|97 з 3. мая 1897, до ч. 1065|97 з 20. цьвітня 1897, до ч. 4936(97 з 6 падолиста 1897; 5) від ц. к. суду повітового в Войнилові в 7 случаях, іменно ч. 7131|96 з 12. грудня 1896, до ч. 4754|97 з 4. серпня 1897, до ч. 122(98 з 12.
марта 1898, до ч. 35(98 з 10. лютого 1898, до ч.
192(98 з 23. марта 1898, до ч. 294(98 з 16. цьвітня 1898, і до ч. 180(98 з 23. марта 1898; 6) від ц. к. суду повітового в Ярославі в 2 случаях, до ч. 17548(97 з ЗО. падолиста 1897, до ч.
20979(97 з 30. грудня 1897; 7) ,від ц. к. суду по
вітового в Борщеві в двох случаях до ч. 12540(97 з 21. серпня 1897. до ч. 14333(97 з 10. вересня 1897; — 8) від ц. к. суду повітового в Лопатинї до ч. 2535(97 з 20. цьвітня 1897; — 9) від ц. к.
суду повітового в Жовкві до ч. 15094(95 з ЗО.
цьвітня 1896; — 10) від ц. к. суду повітового в Бібрцї ч. 1412 з 21. вересня 1895; — 11) від ц. к. суду повітового в Підгайцях до ч. 1024795 з 13. вересня 1895; — 12) від ц. к. суду повітового в Кутах до ч. 11845 97 з 1. вересня 1897; •- 13) від ц. к. суду пові
тового в Белзї до ч. 9822(97 з 4. січня
1898; — 14) від ц. к. суду повітового в Тлустім до ч. 6255(97 з ЗО. червня 1897; — 15) від ц. к.
Суду повітового в Судовій Вишни до ч. 274(98 з 6. цьвітня 1898 а дальше польскими буквами, хотяй в рускім язиці виконали клявзулї табу- лярні; —■ 16) ц. к. суд повітовий в Станиславові до ч. 28114(96 з 19. січня 1897; — 17) ц. к. суд повітовий в Глинянах до ч. 10043 з ЗО. грудня 1896; —- 18) ц. к. суд повітовий в Тернополі!
до ч. 27201(96 з 12. січня 1897. При тім примі
чаємо, що найбільша часті, тих случаїв, хотяй відносить ся до чисел з року 1897, мали місце уже в році 1898, бо доперва тоді виконано впис і потверджене табулярне, а принайменьше нам тоді рішене дотичне доручено. Також при удо- стовіреню підписів на скриптах довжних мимо того, що скрипти рускі і підписи на них рускі уживають малі ц. к. суди повітові польскої мо
ви і письма або бодай польского письма як на пр. 1) Ц. к. суд повітовий в Мельници залєґалї- зував в польскій мові рускі підписи на рускнх скриптах довжних Петра Засиленчука з Кривча, Григорія Харжевского з Залїся, Якова Дарчука з Горошови, Михайла Ктитора з Горошови, Івана Романюка з Устя єпископ. Василя Іванюка з Бо
ришковець, Дмитра Павлюка з Боришковець і Івана Кордонового з Боришковець; — 2) так само ц. к. суд повітовий в Сїняві залєґалїзував по польски підписи Войтїха Цюрка з Червоної Волі, Михайла Когута з Радави, Альойзія Сохи з Червоної Волі, Михайла Шикули з Пискоро- вич, Николв Блища з Пискорович, Василя Мухи з Пискорович. 3) Ц. к. суд повітовий в Войни
лові, Юрка Валїґунди з Колодїєва, Федя Яцева з Томашовець; Гаврила Коваля з Войнилова, Павла Федюшки з Войнилова, Юрка Караїма з Долгої войнил., Прокопа Олійника з Долпо- това, Демяна Винника з Долгої войнил., всі по польски а Стефана Яцкова з Колодїєва по руски, але польскими буквами.
(Копець буде).
ВІСТИ політичні.
Угодові конференції межи Німцями а Че
хами доси ще не війшли в житє. Телєґрама ві- деньска з 24. червня подала вість, мов-то біль
ша нїмецка посілість відказала ся від участи в конференциях. Натомість росказує віденьский дописуватель берлиньекої »Воег8еп-2еіІпп£,«
що в кругах уміркбваних (?) Німців була би охо
та до переговорів з Чехами та що Чехи рівнож готові пересправляти. Ґр. Тун мав заявити Нім
цям, що він принципияльно годить ся на відкли
кане язикових розпоряджень, тількож хоче на
томість мати в руках якусь позитивну умову межи спорючими сторонами. На тій умові мож
на би оперти дальшу акцию угодову. Чи оправ
дає ся вість подана біржевим берлиньским дне- вником, годі ворожити. Знаємо лише те, що др.
Бернрайтер заходив ся послїдними днями, щоби більшу посілість позискати для конференций.
Єго личність буде мабуть найлучшим баромет
ром, що зможе указати погоду або дальшу сло
ту парламентарну. Як довго др. Бернрайтер по
лишить ся в кабінеті, так довго можна буде ма
ти надію на угодові конференції. Єго уступле- нє з кабінету буде признакою кризи. ІІослїдна евентуальність імовірнїйша.
ГІанмосковский комі-вояжер Комаров не сходить з стовпців віденьских дневників. Днев- ники ті роблять з мухи медведя, хоч Комарова годі серіо брати. Найбільше діймило віденьску пресу сказане Комарова, що Славяни мусять відперти филю панґерманьску, що бє о береги Славяньства, іменно о Чехію. Они добачають в тім сказаню заповідь аґресивности Славян проти Германії. Тимчасом так діла не стоять.
Ані Австрия, ані Славяни австрийскі не маячать про забори в некористь Германії, коли противно програма ґерманьских політиків на будуче ле
жить в тім, щоби колись, при добрій нагоді, за
горнути австрийскі нїмецкї краї. Коли в 1874 р.
хтось зробив заміт Бісмаркови, длячого він в 1866 р. не загорнув нїмецких провїнций Доли- тавщини, відповів зелїзний канцлер, що він сю задачу полишив пізнїйшим поколїням. Коли Фргуїрик III. вступив на престол нїмецкий, то при одній нагоді вирвались ему слова: Історич
на місия Німеччини лежить в тім, щоби Го- генцолернн виконали програму Кароля Велико
го, котрий, як звісно, розширив був своє пако
ване аж до границь Угорщини. Історики нїме- цкі, як Сібель і Трейчке, писали виразно, що Ні
меччина довершила доперва дві свої задачі, од
ну під Садовою, другу під Версайльом, а трету має доконати під Віднем. Найновійша іредента прусофільска Шенерера і Вольфа стремить до виконана сеї третої задачі Германії. В виду то
го треба і Австрії! і Чехам мати ся на осторож- ностн. Австрия може лише в Славянах найти ту силу, яка буде потрібна, щоби дійсно відперти можливі панґерманьскі забаганки Гогенцолєрнів.
О вірності! Славян для Австрії! не можна еум- нївати ся, коли противно Група Шенерерів і нї
мецких націоналів трудить ся вже нині над роз- битєм Австрії!'. Славяни австрийскі, іменно Че
хи, мають найбільший інтерес в тім, щоби Ав
стрия була сильною. Ониж не бажають потону
ти в ґерманьскім багні, а з другої сторони не думають розплисти ся в московскім морю. О тім всім знають Славяни австрийскі дуже добре і без Комарова.
Непорозуміня з Чорногорою укладають ся звільна. Кн. Никола заперечив в росийских дне- вниках все те, о чім писав єго орґан «ҐлясЦер- ноґорця». Він відкликав вість, мов би Сельсбурі заручив ему, що сербска справа на Балканах стоїть як найлучше.
Іспанцям на Кубі не веде ся. Се певне, що сухопутні амернканьскі війска під проводом Ген.
Шафтера залягли вже побережи в околиця Сант- хаґо і що небавом прийде там до рішучого бо
га. Острілюванє деяких дальших побережних мі- ецевостий кубаньских американьскою ескадрою було лише зручним маневром, щоби тим легше висадити полки Шафтера на сушу. Церверий попав в лапку з цілою фльотою. Припускаємо, що він в тім часі зумів стягнути всякі сили під Сантхаґо. В своїм часі чванилась Іспанія, що на Кубі находить ся 100.000 армія. Побачи
мо, чи дійсно так було. Як би так було, то Іс
панія могла би ще якийсь час держати ся про
ти Америки бодай на суши.
Н о в и н к и.
— Торжество Міцкевича в Кракові. Вчера від
слонено на краківскім ринку памятник найбіль
шого польского поета Ад. Міцкевича. Різьбив єго Ріґер і віддав місту перед кількома роками, але сама стать Міцкевича була так неестетично виконана, що памятник треба було закрити а Ріґер мусів відлити в бронзі нову статую. Тепер всі дневники хвалять памятник. На торжество відкрити намятника прибуло множество народа з Галичини, князівства краківекого, Шлеска і Конґресівки. З родини поета приїхали поміж иньшими син Владислав і дочка, замужна Ґо- рецка. В відкритю намятника взяли участь еп.
Пузина з капітулою, депутация львівскої ради міста, сенат унїверзитету ягайлоньского з всіма професорами, одітими в тоги. З гостий иньших славяньских народів прибуло 22. Чехів, поміж котрими були посли Горжіца і Герольд і знаме
нитий ческий поет, Врхлїцкий. Явилось також трех Словаків. Перший промовив в часі тор
жества маріпалок краєвий, ґр. Баденї, почім па
мятник відслонено. Промовляли ще: президент міста Кракова, Фрідляйн, президент академиї наук, ґр. Тариовский, посол Бойко в імени се- ляньства і студент унїверзитету Шукевич пи- сатель драматичний в імени молодїжи. Велике вражінє викликала бесіда ґр. Тарновского, в ко
трій взивав помочи у Пресьвятої Діви в Чен- стохові і Новогрудку, котра Полякам так дуже потрібна. В часі торжества сьпівали хори і гра
ли орхестри. Вечером відбуло ся торжественне представлене в театрі. Перед представленим в те
атрі відбув ся банкет. Місто було вечером осьві- тлене а зі всіх майже домів 'повівали хоругви Нині відбуде ся похід на Вавель, де зложить делєґация вінець на крипті Міцкевича. Соция- лїсти не викликали ніякої авантури, хоть сего побоювано ся.
— По що здили москвофіли на сьвято Паляц- кого? Поява москвофілів в Празі (кореспонден
тів »Ґалїчанїна« В. О. Щавиньского і «Нового Времени» Вєрґуна мусїло зачудувати кождого що знає, як они піддержували ’ Шенерерівску обструкцию в тій надії, що Австрия розібє ся а тутешні »русскіє» оиинять ся чим скорше в обнятях «бєлокамєнной матушки Москви». Як нас з поважного жерела звіщають, приїхали на
ші москвофіли п р о т е с т у в а т и проти союзови австрийских Славян на з’їзді в Празі, але поба
чивши Комарова еї сотр. зложили »рукі на швам» і стали перед своїми добродіями попи
суватись поступами в московщинї. Звістили та
кож заздалегідь о тій зміні фронту телеграфіч
но львівску аґенцню, щоби новисилала ще на час привітні телеграми. Так то одна часті, спо-
движників консолїдациї попала в струю славянь- скої політики, коли тимчасом друга пошилась.
_ »І*алїчанїн« рад би знати імена тих руских адвокатів, що то ніби безкористно боронять ру
ских мужиків в процесах виборчих. Між рядка
ми нашої статї може вичитати деякі імена, а нньші знов є так добре відомі, що не треба на них аж пальцем показувати! Вже і нарід знає добре деяких з тих д о б р о д іїв і їх ножертво-
ванє для бідного мужика!
— Акабешіску сіепаузкі зроіек в Празі прий
мав також славяньских гостий в своїх комна- тах 21. червня. На запросини видїлу прибув та
кож и Б а р в ін ь с к и й , а з Чехів явив ся Др.
Ріґер і ректор університету Др. Кадаверек. По обопільнім познакомленю розпочали ся промови.
Перший промовив ректор Кадаверек і в довшій промові вказав на задачі ческої молодїжи і при
кмети молодого поколїня. Між иньшими забрав голос також п. Барвіньский і промовив ось як:
»С. авна молодеже ческого народу! Передовсім складаю і тут щиру подяку за ту гостиннність старославяньску, з якою нас витаєте в золотій Празі. Ми Русини прибули сюди, щоби разом з заступниками иньших народностий славянь
ских віддати честь незабутній памяти і великим заслугам Франт. Паляцкого для ческого народа і усеї Славяньщини. Довелось нам тут гостюва- вати як раз в пятьдесять літ після того, як тут на першім славяньскім зїздї були перші тру- довники відродженя руского народу Борисике- вич, Ґинелевич і иньші. Між Русинами загально відомий переказ про тих перших сімох сьвідомих Чехів, котрі нараджували ся над нодзигненєм обумершого ческого народу до нового житя, як они були затривожені, що загинулаб ческа на
родна ідея, колиб над ними завалилась стеля.
Однак инакше було суджено. Сї перші сьвідомі ческі народолюбці, між ними і славний Фраиц ІІаляцкий не дали загинути ческому народови.
Гостюючи тут, чудуємо ся народній сьвідомо- сти, культурному поступовії і силі та доброби- товн ческого народу, радіємо, що ческий нарід в тім взглядї займає передове місце в Славян- щинї і ми учимо ся на тих живих і наглядних прикладах вашої праці і сили народної і одуше- вляємо ся до праці над нашим україньско-рус- ким народом. Отсей поступ і зріст ческого на
роду є ділом сих перших будителїв і трудовни- ків ваших, між тими незабутного Паляцкого і їх наслїдників, з поміж котрих тут між нами находить сЛ вельми заслужений ветеран-наро- долюбець др. Ріґер. Провидїнє судило сему славному провідниковії дожити тої щасливої хвилі, коли весь ческий нарід належно зрозумів і оцінив єго працю і змаганя для загального добра. Нині єму суджено тут глядіти на вас, ви. панове, на будуччину ческого народа, а та будуччина мусить бути сьвітла і славна, скоро маєте перед собою такі славні взірці великого пожертвованя, ревної нрацї і горячої любови для краю і народу свого, як ваші перші тру- довники на полі народних змагань. Нехай же вам присьвічують сї славні взірці у ваших зма- ганях; ідіть їх слідом і вииробованим в довго
літнім досьвідї шляхом, бережіть сьвято сеї на
родної траднциї переказаної нам вашими бать
ками і дідами, а тоді певно нарід ческий добє ся сеї мети, до якої змагає. Кінчу окликом най жнє, кріпить ся і зростає ческа академічна мо- лодїж, най жиє будуччина ческого народу!»
— Як виглядає Брант? Чоловічок — не чоло
вік. З роду ческий жид, але учений. Наука не дала розвинутись орґанїзмови, тіло хирляве, нид- ке. За те голова більша, на ній буйна русява чуприна загорнена взад, борода семітска, густа.
В рухах несьмілий, в словах оглядний. На тор
жестві Паляцкого репрезентував він більше на
уку як політику.
— Як виглядає Ламанский? Старший до сїм- десятьлїтний чоловік, стать похилена, худенька.
Лице подовгасте, бліде. Волося поріднїло, сиве.
Вуси повисли, борода, поділена на двоє, сягає до пояса. Очи вже впали, над ними сиві густі брови. З лиця впадає в око передовсім довший повислий, товстий, губковатий ніс, похожий на грубий клярнет. Любить шептати людям на ухо.
Колись боронив самостійности руского язика.
Нині «обєдинитель».
— Як виглядає прінц Андронїков? Середнього росту, добре відживлений хоч ще молодий біло
лиций хлопчик. Він попав в Прагу случайно.
Зразу ніхто не звертав на него увагу. Він і не приїхав з ніяким мандатом. Аж другого третого чня став Андронїков роздавати случайним своїм сусідам францускі візитки: Ргіпсе АпПгопікоіТ.
ІІІоб і єго дечим заняти, велів єму Комаров на міскій «радниці!» відчитати адресу нетербурско-
рО благотворительного комітету. Андронїков чи- ав з трудом. Місцями затинав ся. З Праги по-
їхав до Мариєнбаду, щоби відтовщитись. Комо- ция на торжестві Паляцкого не зашкодила єму.
— Жийте дальше надією! Така вість наспіла з Відня для державних урядників, ждучих не
терпеливо на иідвисшенє плат. Перед осеню — гласить лаконічна вість — годї надіятись, щоби мінїстер фінансів предложив цїсареви до санкциї ухвалений перед двома роками закон о реґуля- циї плат державних урядників.
— До дому розпусти. В Тернополя арештував онодї на двірци зелїзничім фірер тамошної по- лїциї, Самборский, Ісаака Розенблята в хвили, як той хотів виїзджати до Туреччини з трема дівчатами. Уведені на ховзку дорогу дівчата на
зивають ся: Анєля Доленґа, 20 літ, Марколя Муцик 18 і Мария Без, 19 літ і разом з жидом віддано їх під опіку суду.
— Монастир в Палестині. Турецкий султан ку
пив недалеко Єрусалима 3.000 м. кв. землі, ко
тру з нагоди присутности цісаря Вільгельма від
дасть єму в посідане і вибудує на тім ґрунті монастир для нїмецих Францисканів.
— Катастрофа з кораблем лучила ся онодї в ночи на ріці Волзі. Особовий паровець «Ди- митрій» зійшов ся недалеко Юриєвця з другим кораблем. Наслідком сильного ударена і пото- рощеня одної стіни парівця, запала ся часть спальні III. класи, причім трех пасажирів втра
тило житє а 16 потерпіло тяжкі рани. Щасливші пасажири І. і II. кляси вийшли цілком ціло.
— Убийство. Сими днями викрили пастухи в селі Лавочнім коло Сколього, серед корчів в глубокім ярі людского трупа в цілковитім роз
кладі. Говорять, що ще в цьвітни с. р. приїхав якийсь броварник зі Стрия, щоби закупити біль
шу скількість хмелевих тик. Якась женщина мала видїти, як той пан в товаристві двох хло- і пів ішов до лїса оглядати тики і оповідають, що мав при собі 700 зр. Дня 19-го червня була на місци судово-лїкарска комісия зі Сколього.
— Жндівска зухвалість. В Яричеві новім мо
лодий жидок Ісаак Ґрос, взятий до війска, утік під містом від жандарма, котрий єго провадив.
Колиж жандарм зловив єго другий раз, гурма жидів кинула ся люто на него. На поміч загро- женому жандармови поспішили яричівскі міща
ни. Вивязала ся кровава бійка, в котрій дістало ся порядно обом сторонам. В кінци арештовано кільканайцять жидів, а Іцка відставлено до Львова, до касарнї.
— Загальні збори ново заснованого товариства малярского відбудуть ся у Львові дня 29-го червня в льокалю »Просьвіти«. — Загальні збо- I ри товариства взаїмного кредиту «Надія» в Бе
режанах відбудуть ся дня ЗО. червня.
— В альбом Комарову. В Кутній-Горі, де з славяньскими гістьми з Праги заїхав також Ко- маров, лучила ся єму цікава пригода. За обі
дом посаджено єго м іж д в о м а п а н я м и . У- радований Генерал просив, щоби єму що впи
сано в альбом на спомин і ось сповнило ся єго бажанє, в альбомі записано: *ВІагеп тегі гепаті*.
Генералові! забаглось ще мати се речене на всіх славяньских мовах. Прийшла черга переложити се на польску мову. Один з нрисутних там По
ляків, котрі не визначають ся знаємостию сла
вяньских язиків, переложив се: «ВІагеп ші^бгу гопаші». Вірність перекладу видалась однак инь- шим Полякам підозріною, они звернули ся до Чехів о вияснене, а дізнавши ся, що несьвідомо написали велику дурницю, поправили ся в сво
їх фільольоґічних відомостях.
— З нужди. В Пресбурзї зруйнований власти
тель дібр Єнїк, застрілив онодї 15-лїтну дочку, потім 14-літного сина а вкінци себе самого. Пе
ред своєю смертию обоє діти принесли неща
сливому вітцеви дуже красні сьвідоцтва зі школи.
— Обезпеченя 0 Японії. Социяльне і історичне значіня товариства обезпечень в краю так сьві- жо уцивілїзованім, як Японія, може дійсно зди
вувати, в иорівнапю н. пр. з нашими відноси
нами. Японьске товариство «Китай» дїлало з по
чатку в дуже примітивний спосіб, але директор Яно урядив єго незадовго в европейский спосіб, на основах певних і науково вироблених так, що теперішні фонди товариства представляють ве
личезні суми. Єго філії є розкинені по широ
кій Японії' і бракує лише того, щоби роз
винули свою діяльність і на Европу. Директор товариства обезпечень в Токіо Яно відвідав не
давно Европу і представив ся яко знаменитий та здібний знаток свого фаху.
— Комаров у намістника. В понеділок, 20. чер
вня, зголосив ся Комаров на послухане до на
містника ческого ґр. Куденгового. Чи ай аийіеп- йит уегЬит ?
— Дрібні вісти. В Кракові застрілив ся онодї на цвинтарі! ученик IV. кляси ґімназияльної
Причина не звісна. — В Москві згоріла велика фабрика тютюну Попова, жертвою огня упав чотироповерховии дім з сирим товаром, вироба
м и^ машинами. — Директор польскої ґімназиї в Коломиї Иосиф (Ікупневич дістав титул рад
ника шкільного. — Членами галицкої краєвої ради шкільної на дальші три роки іменовані пп.
Олександер Барвіньский і ґр. Войтїх Дїдушиц- кий. — Трибунал присяглих в Золочеві засудив на кару смерти Ілька Момота, селянина з Кра
сного, котрий дня 27. лютого с. р. убив свою жінку по однорічним з нею пожитю. Момот при- няв вирок спокійно, а лиж просив о предложе- нє єго до монаршої ласки. —- Маршалок краю ґр. Бадені виїхав, як звісно, в суботу до Крако
ва на відкрите памятника Міцкевича, а звідтам удасть ся за границю на довшу відпустку. Го
ворять, що на своє становище вже більше не верне.
Іменованя, перенесеня, відзначена, конкурси.
Мінїстер справедливости надав заступни- кови прокуратора державного ехіга єіаіиш Оле- ксандрови Познякови посаду заступника дер
жавного в Тернополя і іменував адюнкта судо
вого Ювеналя Турек-Нєвядомского у Львові за
ступником прокуратора держ. у Львові.
Мінїстер справедливости іменував судови
ми секретами при судах повітових судових ад- юнктів:
Ігната Кубе в Сокали для Добромиля, Аль- берта Босковича в Вижници для Вижницї, Ста- нислава Лїмберґера в Вижници для Садоґури, Михайла Несьвятовского в Перемишли для Ру- док, Жигмонта Фінкельштайна в Бучачи для Залїщик, Володимира Ґаблу в Риманові для Ри- манова, Іполита Федоровича у Львові для Ходо- рова, Еміля Кобриньского в Делятинї для На
двірнії, Романа Сосновского в Бібрцї для Ґвіз- нян, др. Рудольф Наймана в Тернополя для Бел- зця, Евґенїя Назаркевича в Старій Соли для Щирця, Йосифа Романовича в Миколаєві для Теребовлї, Маєра Адольфа в Ярославі для Го- роденки і Генрика Капішевского в Бірчи для Радехова;
секретарями судовими при трибуналах су
дових першої інстанциї адюнктів судових: Анто
на Дренґлевича в Коломиї для Коломиї і Амфі- льоха Туртуреану в Садогорі дла Сучави, даль
ше адвокатів д-ра Иосифа Пйонтковского у Льво
ві для Львова, і д-ра Ізидора Мінцера в Чернів
цях для Черновець;
судиями повітовими адюнктів судовихДгна- тия Дзеровича в Рогатині для Любачова, Кон- етантина Онишкевича в Меденицях для Сняти- на, Антона Боцюркова в Бучачи для Тлустого, Адольфа Янїшевского в Буківску для Комарна і Марияна Раставецкого в Рогатині для Кут.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 26. Вчера иересправляли обі квото- ві депутациї. Угорска депутация ухвалила обста
вати при квоті ЗГ5 до 68-5. На спільній нараді комітетів семичленних не прийшло на разї до порозуміня. Відложено ухвали на слідуючий день (26. червня). Після ГгетсІепЬ1аМ-у нема надії на позитивний результат.
Нижний Новгород, 27. червня. Одна дільниця міста згоріла до тла. Над 100 домів повали
лось.
Рим, 27. червня. Король приняв дімісию Рудінього і поручив зложене кабінету ґенерало- ви Пелльо.
Мадрид, 27. червня. Під Севілею, недалеко Сантхаґо, заатакували Американці враз з пов
станцями Іспанців. Американців відперто з вели
кими втратами. Після другої депеші ґен. Блянко зведено ще 24. червня великий(І) бій з Америка- нами під Сантхаґо і відперто їх. Втрати Американ
ців виносять 12 убитих а 50 ранених. Натомість телєґрафують з Вешінґтону, що Американці зі
гнали Іспанців з їх позицпй під Севілею. Іспан
ці опустили також кріпость Морро під Сантхаґо.
Після новойорского ґоигпаї велась завзята битва 24. червня під Ґвасімо. В ній брали участь і во
рохобники кубаньскі (2000 людий) під проводом Кастіля. Кубанці втратила 50 людий, Іспанців втрати значнїйші. Кубанці' забрали два поїзди з живностию, призначеною для Сантхаґо.
т
Екстракт шпильковий 14
Теч та розприскувана в комнатї дїлає знаменито на відсьвіженє
воздуха.
Ціна фляшки 40 кр — Розпиляч до того ЗО кр.
Головний склад в аптицї
161 169—?
Ж игм. Рукера
під „Срібним Орлом'4 у Л ьв о ві
