Ruslan. R. 2, č. 241 (1898)

Ч. 241. Львів. Середа дня 28 жовтня (9 падолиста) 1893. Річник II.

Передплата і

на »РУ СЛАНА* виносить:

в Австри :

І на цілий рік . . . 12 р. ав. І : на пів року . . . Є р. ав. [ І на чверть року . . 8 р. ав. .

* на місяць . . . . 1 р . ав. ;

За границею:

на цілий рік . . і О рублі к або 40 франків на пів року . . ЗО рублів

або 20 франків І Поодиноке число но 8 кр. ав. І

«Вирвеш ми очи і душу ми вит неш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня І

і крім неділь і руских сьвят • о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л ї н д о г о. — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише . і на попереднє застережене. —

Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

' іюї ситуації.'- ‘Стороншщтва, що допоможуть державі успішно полагодити угорску уго­

ду, будуть відтак м ати п р а в о , о б н я т и к е р м у у п р а в и в Долитавщинї. По довер­

шеній угоді прийде, здає сн, до перестрою теперішного кабінету з неиарляментарного в парламентарний.

Замітна також ся проява, що нїмецка шляхта і ґруиа Мавтнера чим-раз більше наблизують до правительства. Відкрите письмо пос. Авшпіца на замітп, зроблені ему через радикалів нїмецких, сьвід- чнть, що сі дві Групи з посеред лівиці справу угоди з Угорщиною розуміють се- ріознїйше, ніж проча лівиця.

В хвили, коли се пишу, засідає суб- комітет митово-торговельний. Реферат об­

няв ческий посол др. Кафган. Завтра (5-го 1 падолиста) збере ся банкова комісия, де референтом є ческий шляхтич, Металь. В комісій', що має застановитись над підвиш- кою посередних податків, поділено рефе­

рати межи чотирох референтів.

Додам ще, що на нинішнім (нитковім) заеїданю стояли на дневнім порядку об- жалованя ґр. Баденього і Гр. Туна; що дис­

кусій) не коньче була оживлена; що по чотирох бесідниках замкнено розправи та що при голосованю над обжалованєм Гр.

Баденього (в справі КеісЬвм’еЬг-и) палата 163 голосами проти 107 перейшла до днев-

; ного порядку, с. є. відкинула вибір комі­

сій, що мала би застановити ся над пред­

метом обжалованя. При сій нагоді заявив ґр. Тун, що гроші видані на субвенцию

" И Є ІС І]^\\'С ІІГ -И « НЄ б у л и ВЗЯТІ 3 б уД Ж Є Т О -

вих рубрик, а з ощадностий диспозиций- ного фонду. А може ґр. Баденї покрив сам видатки на »КеісЙ8Т¥ЄІіг-у«? — бо в кульоарах ходять таки слухи. Стояловский

Д о н и с ь.

З Відня пишуть нам:

Ситуация не змінила сн — поки-що.

Механічна обструкция не виявилась ще.

Видко, що в нїдрі лівиці ще варить сн та що більше, умірковані елементи не годні рішитись, на котру ступити? Політичні де­

монстрацій бавлять загал, доки суть ноні і сьвіжі. Нині механічна обструкция з сви­

ставками і лопканєм була би млавою, пе- режутим хлібом. Але, судячи по голосах праси, можна сподіватись, що теперішна сесия не мине ся без більших . або мень- иіііх заворушень.

Симчасом иравительство наглить з уго­

дою. Плян правительства мабуть такий, що оно р а д е би у г о д у мито в о - т о р г о ­ ве л ь н у н ай с к о р ні е м ати на д н е в н ім п о р я д к у п о в н о ї п а л а т и п о с о л ь с к о ї Як би ся частина договору з Угорщиною явилась на столі президиї палати, то спра­

ва банкова і посередних податків могла би вже крихту пізнїйше, хочби і з початком слідуючого року, прийти на дневнип поря­

док. Угорщина мусїла би набрати гіересьвід- ченя, що Долитавщина х о ч е угоду пере­

вести через парлямент. Тоді і бар. Ванфі м і г би перед угорским соймом виправдати евентуальну потребу, уділити ґр. Тунови т е х н іч н у м о р а т о р ію на якийсь час.

Провізория, що упливає з 31. грудня, могла би бути продовжена бодай на пер ший чвертьрік.

Поза кулісами ведуть сн ще п е р е г о ­ в о р и м еж и Ч е х а м и а п р а в и т е л ь - ством . Однакож можна бути певним, що прийде межи обома сторонами до порозу- міня. Чехи розуміють критичність теперіш-

взяв також участь в дискусиї, однакож ледвн' .10 —15 послів слухало єго виводів.

Та сама с.удьба постигла і другого посла з Галичини, Кбзакевича.

П ерш а в и с т а в а

рускої штуки.

Кождий може прийти і оглядати — виста­

ва безплатна. Може було би і ліпше визначити який иебудь, хоч найменьший вступ. В двох невеличких салях «Сокола» товиить ся часто коло образів така юрба молодїжи і людий, що спокійне і уважне оглядане, образів стає немо­

жливим. Прецінь малий вступ не здержав би нікого оглянути сю нову і цікаву виставу, а всеж він покрив би хоч в части кошта урядже­

на вистави, що певно не легко прийшло моло­

дому товариству для підпираня рускої штуки.

А як вже не те, так годило ся бодай поставити пушку на добровільні датки для якої иебудь хосенної цїли, а певно що кождий оглядач, з вдячности за те, що за старанєм товариства для підпираня рускої штуки побачив таку милу і відрадну виставу, вкинув би радо свею лепту.

Ніколи не треба відступати від засади: жадати не богато від публики, але тягом, без впину.

Тілько се може дати запоруку моральної і ма- терияльної сили народа.

Але перейдім до самої вистави. Невеличкі вікна салі «Сокола* припускають за мало сьві- тла. До того декотрі образи мусять тиснути ся по кутках, другі, завішені напротив вікон, бле- стять товстою рефлексиєю сьвітла так, що годі їх обняти оком в цїлости. Та з тим мусимо по­

годити ся в признаню, що виставовий комітет зробив все, що при даних обставинах було мо­

жливе. Один з панів комітетових держить на-

Кельнер, один бок!

Н о в е л я в и у сіє Маира88апІ-а.

Чому увійшов я того вечера до пивярнї?

Не знаю! Було зимно. Дрібний дощ, радше вод­

ний туман, прислонював Газові лямпи прозрач- ною мракою, додавав полиску хідникам, попере­

тинаним сьвітлами вистав, що осьвічували вогке болото і заболочені ноги переходячих.

Я не ішов нїкуда. Переходжував ся трохи по обідї. Минув лїоньский Кредит, улицю Вівієн і ще другі улицї. Нараз побачив пивярню, повну до половини. Не чув я спраги.

Я кинув побіжно оком, щоби найти місце, де не було надто тісно і збирав ся усісти коло чоловіка, що видав ся мені старим і котрий курив файку за два су, з глини, чорну мов уголь. Ш ість чи вісім шкляних підставок, уста­

влених перед ним одна за другою, вказували число боків, які вже випив. Я не приглядав ся мому сусїдови. Відразу пізнав в нїм одного з тих пивярняних гостин, що приходять рано, коли отвирають, а відходять в ночи, коли за­

микають. Був брудний, лисий до половини го­

лови, а з заду довге, товсте, шпаковате волосе спадало на ковнїр сурдута. Єго убране, надто широке, було зроблене на него, коли ще був більше заживний. Ти догадав ся, що єго штани не держать ся зовсім і що сей чоловік не може

зробити десять кроків, аби не поправити і не підтримувати свого зле привязаного убору. Чи мав кам ізельку? Сама гадка про черевики і про те, що там в них було, перелякала мене. Вп- шариані маншети на краях були цілком чорні, мов нігті.

Коли я сів біля него, почув спокійне за ­ питане:

— Як ся маєш ?

Я обернув ся одним рухом і поглянув на него. Він спитав знова:

— Не пізнаєш мене?

— Нї-

— Де Барре.

Я остовпів. Се був ґр. Іван де Барре, мій давний товариш ґімназияльний.

Я стиснув єго руку такий змішаний, що не знав, як промовити.

Нарешті вистогнав:

— А ти, як маєш ся?

Відповів спокійно:

— Так собі.

Замовк. Я хотів бути приязним, шукав за словами.

— А... що иорабляєш?

Він відповів з резиґнациєю:

— Те, що видиш.

Я чув, що паленію. Налягаю на него:

. — Але звичайно?

Він сказав, пускаючи перед себе густі клу­

би диму:

— ЕЦо-день те саме.

Потому задзвонив до мармурового стола грошем, що валяв ся на нім і закликав:

— Кельнер, два боки!

Далекий і'олос повторив: «Два боки для четвертого числа!* Иньший, ще дальший, доки­

нув нисклико »0то!« Потім мужчина в білім фартусі надійшов, несучи два боки, з котрих виливав, біжучи, жовте шумовинє на посипану білим піском підлогу.

Де Варре вихилив одним духом свою ш клян- ку і воложив єї на стіл, втягаючи піну, що осі­

ла єму на вусах.

Потім запитав:

— Ну, що нового?

Правду сказавши, я не мав нїчо нового до говореня. Видусив з себе:

— Нїчо, старий. От, єсьм торговельником.

Він сказав завш е одним голосом:

— І... бавить се тебе?

— Ні, але щож, треба щось робити.

— Чому?

— Ну, аби мати занятє.

— До чого се здале? Я не роблю нїчо, як видиш, ніколи нїчо. Коли нема гроша, розумію, що тогди працює ся. Але коли є з чого жити, то всяка праця лишня. По що працювати? Чи робиш се для себе, чи для иньших? Коли для себе, се значить, що се тебе бавить, отже дуже добре, коли для других, то ти дурак.

Потім поклав свою файку на столику, за ­ кликав знов:

«Кельнер, один бок!* і говорив дальше:

9 гляд в салї і дає оглядаючій нублицї всякі ін­

формації і обясненя.

Загально сказавши, переважає на виставі малярство церковне і історичне; кромі того є кілька удачних краєвидів і студий голов, мень- ше портретів, а найменьше побутових образів.

Мало оригінальності! і творчостп. Наше маляр­

ство ще не визволило ся з вязів традицийної цїхи церковної штуки. Вказують на те і кольо- ри-г і композиция і перспектива більшої части образів.

На диво наше не найшли ми анї одного образу нашого звісного маляря Миколи Івасюка.

А шкода, бо по єго «Хмельницким» можна на­

діятись, що в єго ателїє найшли би ся твори, що стали би окрасою сеї вистави. Тож пальму першеньства на виставі мусимо віддати незна­

ному нам доеи навіть з імени артистови-маля- реви Александрови Скрутикови. Єго образи за­

вдали нам не малого скруту! Особливо ті чу­

дові студиї голов, виконані олійними і водними красками: яка там ніжність в уложеню морщин і чертів, яка правда у виразі лиця, яка тонкість у виконаню волося. Великий образ Матери Бо­

жої того-ж маляря не стоїть, на нашу думку, на рівній, артистичній височині з єго иньшими образами. За те єго краєвид самітної, степової околиці, приміщений в кутику при самім помо­

сті, відзначає ся знаменитою перспективою та гарним кольоритом і цілим настроєм.

Корнило Устиянович надіслав кілька обра­

зів, а між ними і одну давнїйшу свою працю,' котра найбільше нас заняла. Сей образ (влас­

ність о. Стефановича), представляє Шевченка на вигнаню і є твором великої артистичної вар­

тості!. Другим образом, що носить на собі ви­

значну цїху артизму, є Матір Божа з Дитятем на руках. Лице Пречистої красуєсь таким жи- тєм і природностию, що при цілій гіравильности чертів Мадонни, виглядає мов портрет, знятий з житя. І в иньших церковних образах надає артист лицям сьвятих характеристичний, інди­

відуальний вираз і тому ми .назвали-б єго реа­

лістом церковної штуки. Тілько кольорит єго образів є занадто обчислений на ефект, мов театральний; а найбільше відзначавсь се на образі архистратига Михаїла. Та оно може має своє оправдане з огляду на ярке окруженє і оеьвітленє церковних престолів.

Маляр Пилиховский виставив найбільше своїх праць, але всі они не можуть мати пре- тенсиї до правдивої артистичної вартості!. Єго історичні образи з давної доби князївскої, ма­

льовані сепією, не відзначають ся анї вибором історичного моменту, анї композициєю. До того ще і особи та їх пози тяжкі, несправні часом аж до комізму. Ті образи мають хиба, сказати-б, історично - етнографічну вартість, зобразуючи давні строї князів, боярів, купців та простого люду. Єго «Апостол» також не відзначає ся ні­

чим від середних, церковних мальовил, а вже найменьше можуть подобати ся єго «жебраки», як они збирають ся в шинку з нажебраною до­

би чею і кріплять ся та забавляють ся. «Не ро­

би другому, що тобі не мило» — каже заповідь а ми-б спитали ся автора, чи він сам радо по­

вісив би такий образ в своїй хаті? А коли ні,

так яку він може мати надію, що хто другий купить таке чудовище...

Дальше буде.

би замінити свої слова в діло. На австрийску армію нема що оглядати ся, бо єї війсковий заряд, збудований на подобиє вавилоньскої ве­

жі з гори запевнює погром. Гогенцолєрни ве­

дуть нїмецко-народну політику і в будучности будуть мусїли держати ся єї — а кабінети Ба- денього, Ґавча, Туна улекшають їм сю працю.

Австрийскі Німці, не будуть їм перешкаджали в тім — але будут боронити прав своєї рідної бесіди навіть, коли-б мусїло бути, кровию і зе- лїзом.

У відповідь п р е з и д е н т м ін іс т р ів ґр.

Тун заявляє, що охотно відповів би па напасти з причини §. 14., радо станув би в обороні армії, котру, яко палядию австрийскої гадки, всї хо­

чуть бачити ненарушзною (оплески нравицї), з радостию заступив би ся за своїх товаришів міністрів і відпер звернений тут до міністра справедливости оклик: «Встидайте ся!» — але не вчинив сего. Бо коли в тій палаті підносять слова, що стоять в прямій суперечности з по—

чуванями, які оживляють нас всіх, що горді єсьмо з нашої вітчини і почуваємо ся Австрий- цями (гучні оплески і оклики на иравици) — так дізнаю вражіня, що напасти против прави- тельства, против поодиноким членам кабінету, против армії мусять уступити на другий илян, бо маємо тут на оці висшу річ (пос. Іро Шене- рериянець: Довести Австрию до упадку!)... іменно австрийску гадку, а она не дасть захитати ся мимо Вольфа і Шенерера (довгі, гучні оплески правиці; заперечена Шенерериянцїв). На такі напасти нема иньшої відповіди, як мовчанка, а сею мовчанкою вискажемо ті чувства, які пе­

реймають нас всіх, коли слухаємо подібних слів (гучні оплески на иравици, клики: Погорда! по­

горда!). В сей спосіб я справив ся з бесідою п.

Шенерера.

Дальше запевняє президент міністрів, що правительство цілковито сьвідоме того, що

Рада державна.

В суботу на засїданю вела ся розправа над внесенєм пп. Кайзера і Шенерера, щоби тене- рішний кабінет поставити в стан обжалованя за видаване цїсарских розпоряджень на підста­

ві §. 14.

Перший заняв слово нос. І’о ф м ан -В е- л є н г о ф (нім. люд.) Віз державний — каже бе­

сідник, котить ся тою самою дорогою, як за Ба- денього. Щоби удержати кепску, баденївску уго­

ду, теперішний кабінет мусить задержати і язи­

кові розпорядженя, а з ними цілий заколот вну- трішних відносин. Правительство ґр. Туна хоче чорта вигонити через бельзибуба: хоче язикову квестию усунути через конституцийну квестию.

Бесідник старає ся доказати, що §. 14. не можна примінювати анї до державного прелїминаря, анї до контингенту рекрутів, анї до угоди — а таке надужитє відомстить ся кроваво.

П о с. Ш е н е р е р зачинає від того, що о- бявляє свій план, який мав з початком отворе- ня ради державної і щоби в нїмецких кругах почтити память Бісмарка. Але побачив, що на лівиці! иньший віє вітер і залишив інїциятиву , такого народного торжества. Відтак звертає ся против §. 14. і твердить, що послугуванє ся ним було зовсім безправне, бо рада державна могла була зібрати ся на час і полагодити всі справи в парляментарній дорозі'. Се є сьвідоме наруше- нє конституциї і явне попиранє безиравя через правицю. А против такій брутальностн прави- тельства і ломаню законів остає тілько одно средство: відмова податків, до чого бесідник за- взиває усе населене! Звертаючись до міністра

судівництва, пос. ПІенерер оповідає, що за роз- основні закони становлять для него витичену силанє петиций і відозв обжаловано єго о коль- дорогу (з лівиці: Баде , і казав так само!) §. 14.

портажу. Обиджаючу апострофу до міністра не-; основних законів, в границях зазначених зако- рервав президент візвапєм бесідника до но-іном, дає нравительству конституціїііну можність рядку.

ГІос. Шенерер виказує дальше, що Німці в Австриї, котрим за їх льояльність відплачено язиковими розиорядженями, мають рацию нена­

видіти сю державу. (Пос. Тірк: Люд видить в н ї- мецкій державі свою єдину і послідну надію!) Можемо жаліти над тим, що при кінци 19. сто- лїтя говорить ся про умираючу, австрийску дер­

жаву, а відживаючий народ нїмецкий в Австриї.

Президент взиває знов бесідника до поряд­

ку (протести Шенерерияньцїв).

Пос. Шенерер пригадує, що нїмецкий цісар Вільгель.м II. нераз прирікав свою опіку кождо- му, хто єго попросить о ню. Виразно говорив притім цісар про Німців поза границями нїмец- кої держави. Хотяй австрийскі Німці, мимо сво­

го нужденного, народного положена, за горді просити о сю поміч, то она таки прийде певно, коли по словах цісаря Вільгельма, наступлять єго діла. (Пос. Вольф: Нигга АПдниІзеЬІапіІ!) Ав­

стрийскі Німці мусять бажати зірване Австро- Нїмецкого союза, бо тогди нїмецкий цісар міг

робити зарядженя (заперечена з лівиці). Після свого найліпшого переконана правительство не війшло в суперечність з заприсяженими своїми обовязками. Впрочім суд про те оставляємо на латі'. (Брава і ґратуляциї зі сторони правиці).

Слідуючий бесідник пос. С и л ь в е с т е р (нїм. люд.) виказує конечність знесеия §. 14.

Коли так дальше будуть управляти державою, то не буде шкоди, коли держава упаде як най- скорше. Гасла монархів обертають правитель ства на відворот. Цісар Франц поставив гасло:

іизійіа геціюгиіп іііиііаінеиіиїн— а Метернїх через 40 літ управляв абсолютно. Гасло Франца Йо- сифа: уігі Ь іь ипіііз, зміняє правительство на уі - гіЬнз (І іуі . ч І з . Як тепер стоять річи, треба би на монеті, що єї мають вибивати, помістити напись не: Австро-угорска монархія, але: Австро-угор- ска анархія. (Оплески лівиці).

В тім самім дусі промовляв ще нос. Гоген- бурґер (нїм. люд.). До голосу записаних є ще коло ЗО бесідників — всї за внесенєм. З пра­

виці' не буде ніхто говорити. Тут перервано за-

— Коли лише розмавляю, чую спрагу. Вже відвик. Так, я нїчо не роблю, жию обоятно і старію ся. Умираючи не буду жалувати по ні­

чім. Не буду мати иньших споминів над сю ии- вярню. Ані жінки, анї дїтий, анї журби, анї гри­

жі, нїчо. Так ліпше.

Вихилив принесений бок, облизав уста і взяв знов файку в губу.

Я дивив ся на него зчудований. Питаю:

— Алеж ти не був завсїгди таким?

— Перепрашаю, завсїгди, від гімназиї.

— Се не житє, мій дорогий. Се страшне.

Якжеж, тиж прецінь робиш що-небудь, щось лю­

биш, маєш приятелів?

Ні. Встаю о дванайцятій. Приходжу сюди, снідаю, пю боки, чекані ночи, вечеряю, пю бо­

ки; потім коло пів до другої' рано вертаю до до­

му переспати ся, бо замикають. Се найбільше доскуляє мені. Від десяти літ, певно шість я пе­

ревів тут на тій лавочці, в своїм кутику; а ре-

• ніту в своїм ліжку, ніколи деинде. Часами ба­

лакаю з тутешними, сталими гістьми.

— Але прибувши до Парижа, що ти робив з самого початку?

— Слухав права... в каварни Медічі.

— А потому?

— Потому... перепровадив ся на другий бе­

ріг ріки і прийшов сюди.

— На щож такого заходу?

— Га, не можна мешкати ціле житє в ла- тиньскій дїльници. Студенти викрикують за бо- гато. Тепер вже не рушу ся. Кельнер, один бок!

Я думав, що він жартує собі з мене. Ви­

відував дальше :

— Але, але, будь отвертим. Може ти мав який великий смуток? Любовну розпуку певно?

Се очевидне, що ти чоловік, прибитий нещастєм.

Кілько маєш літ?

— Трийцять три. Але виглядаю що най- менче на сорок пять.

Я глянув уважно єму в лице. Зморщене, не пильноване, виглядало на твар старика. На вершку голови, кілька довгих волосів буяло над скірою, недоконче чистою. Мав величезні брови, тугі вуса і густу бороду. Видало ся минї нараз, не знаю чому, що виджу миску повну води, во­

ди, в котрій обмито цілий той поріст.

Я сказав до него:

— Дійсно маєш вигляд старшого, ніж ти є. Певно ти мав гризоти.

Він відповів:

— Завіряю тебе, що ні, я постарів ся, бо ніколи не виходжу на воздух. Нїчо не нищить чоловіка більше над житє в кавярни.

Я не міг єму вірити... Ти певно також про­

вадив пиятики? Такий лисак, як ти, мусів бога то любитись.

Потряс спокійно чолом, засіваючи плечі дрібними, білими порошинками, спадаючими з решток єго волося.

Ні — я завше був повздержливий.

І підносячи очи до сьвічника, що грів нас в голову. Коли я лисий, так се вина ґазу. Він ворогом волося. Кельнер, один бок!

— Ти не хочеш ПИТИ?

(Копець буде).

— з

сїданє і приступлено до полагоджена внесень і інтерпеляцій! різних послів.

Н о в и н і ; ^{і і .}

— Преосьзящений Епископ Чехович удав ся на кілька днів до Відня на конференції австрий- ских єпископів.

— Ювилей Котляревсного в Кракові. Ювилей відроджена україньско-рускої літератури обхо­

джено в суботу в Кракові. Торжество відбуло ся в мійскім театрі. На початку мав відчит п. Вонтовпч, котрий на вступі звернув увагу По­

ляків, іцо они знають добре иньші чужі літера­

тури а рускої під носом не хотять пізнати. Від­

так представив короткий образ нашої літератури від Котляревского і єго наслїдників аж до те- перішнлх часів. По тім слідувало представлене

«Нещасного кохання* народної драми Л. Манька в перекладі краківского артиста п. Мєлєвского.

Публика приняла представлене гучними оплеска­

ми. Особливо нодобали ся сьпіви і танці. Підчас антрактів хор академиків на бальконї першого иоверха сьнівав рускі пісні. Имн народний «Ще не вмерла Україна* онлескувано з одушев- ленєм.

— Відзначена. Надходять вісти, що президент міністрів ґр. Франц Тун одержить в день цїсар- ского ювилею 2. грудня титул князя. В тім дни одержить відзначене около 100 осіб. Межи нив­

шими мають одержати відзначена през. палати послів др. Фукс і оба президенти Фериянчіч та Лупулта, дальше иньші впливові члени парля менту, бурмістр Праги Подліинип і иньші.

— ІОО-лїтний ювилей в Перемишли. Заповідже- ннй ювилей 100-літних роковин відроджена руско-україньскої літератури відбудемся в Пере­

мишля дня 8-го грудня с. р. в великій са їй «Со­

кола* Докладна програма і ціна місць подасть ся нізіїїнше.

Відкрите памятника короля Собіского у Львові.

На се торжество, котре відбуде ся дня 20-го падолиста с. р., розіслав магістрат до ріжних внзначнїйших личностий, до рад міиских і пові­

тових около 300 запрошень. Рівночасно звернено ся до кн. Калікста Понїньского, властителя дому, що стоїть у всхідній части Ринку, а був колись власностию Собіского, з просьбою, щоби в день торжества позволив публицї оглядати ко- ролївске мешкане, не змінене доси но 200 літах.

По відкритю памятника, що стоїть, як звісно, на т. зв. Гетманьских валах, відбуде ся в рату- шевій салп банкет, в котрім возьме участь дань- скиіі учений Юрий Брандес.

— На дохід будови -Народного Дому- в Коло миї заповіджений на 15. н. ст. вересня 1898, а відложений по причині трагічної с.мерти цїсаре­

вої Елисавети, В е ч е р о к з т а н ц я м и рускої молодїжи академичної, під ласкавим протекто­

ратом Ви. Добродіїв: О. ювилат^ Йосафата Ко- брпньского, др-а Константина Икаловича і посла д-ра Теофіля Окуневского відбуде ся у второк 22. н. ст. падолиста с. р. в салі «Каси Щадни- чої* в Коломиї. Вступ на салю від особи З ко­

рони, на ґалерию 2 корони. Стрій для иань вечерковіиї, для панів балевий. Початок о год.

8-ій вечером. — Комітет доложив зі своєї сто­

рони всіх старань, щоби вечерок випав під кожднм взглядом сьвітло. Досить згадати про небувалу в Коломиї несподіванку котилїонову для гостий, як: стіна щастя, зачароване кільце, рицарі XX. столїтя, числа краси і г. п., бо всіх виписувати годі. Хто хоче бачити, най сам при­

їде подивитп ся. Забаву провадити буде чоги- рох аранжерів. Петрушка виключена, а як зна- токи заповідають, то заповідає ся на деліка­

тний... хрін. Саля простора, реставрация смачна, цукорня солоденька, музика стрійна, рій моло- дїжн і сьвітла забава до самого рана... Наколи додамо, що весь чистий дохід призначений на викінчене зачатої части будови «Народного До­

му», то сподіємось, що кождому буде мило хоч в части сим способом причинити ся до єї ви- кінченя. — Запрошена висилають ся, а хто з Ви. Родимців не дістав би запрошеня, зволить зголосити ся до п. А. Лепкого, а комітет радо вишле. Комітет.

— Курс науки сьпіву нотного для кандидатів на дяків і управителів хору отвирає Аґенда дяків- ского товариства в Стрию. Курс сей буде трева- ти всего 4—5 неділь і за той час кандидати на управителів хорів мають научитись всего, чого потреба, щоби вміти заложнти і вести хор цер- і-овнпй або читальняний. В тій цілії упрошено одного Музика-сьвященика,пробуваючого в Стрию, щоби заняв ся тою наукою. Наука розшчне ся 15 н ст падолиста і до того часу мають зго­

лоситись кандидати до о. Олекси Бобикевича в Стшіїо де одержать всякі інформациі. Примічає- ' Р _2 ...

„ і о п п я в и

сьпіву будуть відбуватись мо, що наука і вправи сьпіву будуть

кождого дня (крім сьвят) по о - Ь п

Ученики мусять отже мешкати в Стрию аоо бо­

дай під Стриєм, знайти собі на той час удер- жанє а за науку заплатити з гори таксу около 6 зр,’ відповідно до числа зголошених участни-

годин денно.

наглих кіе- Курс сей не обчислений на ніякий зиск, а (тілько для піднесена слави Божої і народної

! культури. — Стрий, 4-го падолиста 1898. Олекса Бобикевт.

Універсальною спадкоємницею цїсаревої Ели­

савети, є кн. баварска Гізеля. Крім того всі осо­

би, що до хвилі смерти цїсаревої служили у неї, одержать досмертну пенсию. Від кількох літ служила у цїсаревої селянка, родом з Іґляв, знана в палаті під іменем «Сусї*. Хотяй това- ришила цїсаревій завсїгди в єї подорожах, ні­

коли не здіймала свого селяньского строю. Она занимала ся приготовлюванєм купели; тепер одержала 600 зр. і досмертну пенсию 300 зр.

річно. Найбільшу нагороду одержала лекторка цїсаревої, їда Ференчи, котра крім високої пен­

си!' одержала позволенє лишити ся до смерти в дотеперішнім мешканю в цїсарскім бурґу.

— Незгода у Стояловців. Перед днем відбула ся в Кракові нарада християньско-народного сторонництва в ирисутностн послів о. Стоялов- ского, о. ПІпондра і д-ра Данєляка, а також инь- ших мужів довіря. Нарада була над тим, кого поставити кандидата на сойм краєвий. До рі­

шучої ухвали не прийшло. Доси стоять канди­

датури о. Стояловского і др-а Данєляка. Також ставлено кандидатуру др-а Володимира Левицко- го. Показало ся, що клюб сторонництва кс. Сто­

яловского розбитий до иеможливости.

— До Академі ветеринарні у Львові вписало ся на І. рік 14 слухачів, на II. рік 14, на III рік 18, разом 48; в тім числї 10 докторів медицини.

РиГорозантів є 32. Що до народности то на 72 слухачів і риґорозантів випадає: 49 Поляків, 12 Русинів, 6 Чехів, 5 Хорватів, 1 Серб, 4 Болгарів і І Німець. Як видко, жидів Поляки схоро­

нили під свою фірму.

— Роман Желязовский, голосний драматичний артист львівского театру ґр. Скарбка, уступив разом з жінкою, одною з найліпших трагічних жіночих сил, з львівского театру і вибере ся на (гостинні вуступи в Кракові, Варшаві, Познаню і Празі і т. д. Львівска сцена утратила в пп.

Желязовских дві, незрівнані в своїм роді, сили.

( Причиною димісиї було се, що дирекция не хо­

тіла увзгляднити домаганя сеї артистичної гіа- : рп, а то підвисшити їм річну ґажу з 7.800 зр.

( на 9.000 зр. Натомість набула сцена театру ґр.

Скарбка дві иньші знамениті сили: Геніального 1 характеристика Фішера і героїчного аманта Во-

лєньского.

— Огнї. В К у т к і в ц я х під Тернополем зни­

щив пожар одну селяньску загороду. Завдяки , енерґічній помочи тернопільскої сторожі пожар- ної пожар не прибрав більших розмірів. — В З е ­ л ен ій , повіта надвірняньского, погоріло три го­

сподареві загороди з цілим сегорічним добутком.

— Замах на короля Лєопольда. Бруксельска КеГегшо подала сензацийну вість, що в Остендї дня 26. минувшого місяця арештовано двох іта- лїйских анархістів, котрі хотіли виконати замах на короля бельґійского Лєопольда. Близших ві- стий доси нема.

— За обиду маєстату. В Німеччині обиди ма­

єстату і кари за них на порядку дневні.м. В Бер­

лині засуджено редактора часописи »2икипЛ«, Максимілїяна Гардена, за обиду маєстату і про­

куратора Дрешера, на 6 місяців строгої вязницї.

— Видавця монахійского гумористичного »8іш- рІісі.чДіпііь* Лянґена арештовано за те, що по­

містив обидливу сатиру п. з. «Подорож цісаря до Палестини*. Автор сатири, писатель Ведекінд утїк перед арештованим до Швайцариї, а маляря Гайного, що виготовив ілюстрацию до сатири, арештовано в часі утечі в Липску.

— Убийство сина. В Товстобабах, Мария Трач, стара вже селянка, забила свого сина з першо­

го подружя, 26-лїтного Івана Зарицкого. Убий- ства доконала сокирою. Причиною нещастя бу­

ли домові сварки.. По убитім лишила ся вдова.

— Сельска драма. В Кракові відбуває ся пе­

ред судом присяжних розправа против Лаврен- тия Иатра, селянина з Неполомиць, обжалова- ного о убийство. Натер видав свою доньку а Йосифа Ел'іяша. Подруже було нещасливе. По- втаряли, ся у них безнастанно колотнечі, аж вкінци Йосиф жінку покинув і иять літ жив без неї. Се соблазняло дуже публичну опінїю, бо иі- дозрівано Патра о неприродні зносини з влас­

ного донькою. Під напором опінїї Патер погодив ся з зятем і той вернув до жінки. Але Носифови безнастанно приходило на гадку те, що тут без него діяло ся і потіхи на те шукав він в піяньстві.

З тої то причини тесть випровадив єго до непо- ломицкої пущі, удаючи, що їдуть рубати дерево.

Там єго напоїв, повалив няного на землю і по­

калічив ножем в живіт. На другий день Йосиф Елї'яш умер, зізнавши перед сьвідками, що тесть єго так пробив. Обжалований перечить тому і толкує ся, що єго зять хотів убити і гонив за ним, а коли пошпортнув ся і упав на землю, то обжалований подумав собі: «Маєш ти мене уби­

ти, то я тебе убю!« і пхнув лежачого зятя но­

жем. По переведепій розправі трибунал оголосив приговор, котрим Ляврентия Патра засуджено на 3 роки строгої вязницї.

— Катастрофа на морю. Американьский транс- нортовий корабель «Рапата* розбив ся в дорозі з 8ап Да§о <1е СиЬа до Нового Йорку. На кора- бли було 300 подорожних, з котрих дуже мало вирятувало ся. Близших вістий нема.

— Голод в Росиї. Після урядових дат з Петер­

бурга, в полудневій Росиї, особливо в кірґізких степах панує страшний голод. В самім окрузі турґайскім згинуло з голоду 200.000 (двіста ти­

сяч) штук худоби, вартості! 4 мілїони рублів.

Мешканців десяткує голодовий тиф і наколи власті! не поспішать з помочию, цілі околиці вимруть з голоду.

— Село вимирає. Довідуємо ся з часописий, що під Дубецком находить ся село Хижияа, ко­

тре числить 573 мешканців. Сконстатовано, що вже від довшого часу тамошня людність змень- шає ся. Річно на 18 випадків смерти родить ся пе­

ресічно лиш 4 душі. Наколи таке відношене потре- ває дальше, то ціле село Хижіша вимре. При­

чиною того нидїня є лиха ночва землі і зле від- живлюванє населеня.

— Неосторожність чи злочин? Ядвіґа Лїсовецка кинула дня 10-го вересня своє новонароджене дитя до кльоаки і в сей спосіб позбавила єго житя. Суд у Львові засудив єї на підставі по­

гляду судиїв присяглих лише за провину зане- ханя средств осторожности на 6 місяців тяжкої вязницї.

— Підпал для приємности. На Угорщині в Ше- нес-Офалю арештовано трех хлопців, котрі від кількох місяців підпалювали доми в тім селї. В слідстві зізнали они,що підпалювали лише для при­

ємности. Правдива розкіш була для них дивити ся на палаючий огонь і слухати плачу людий, котрих ціле майно обертало ся в попіл. Много- надїйних молодців передано судовії.

— Росийскі обєщики застрілили під Мислови- цями купця Ґаруса, котрий перепачковував до- рогоцїнности.

— Підроблюване монет в Італії. В такій істо­

ричній країні, як Італія, що крок можна поди­

бати щось історичного. Але як всьо нині на сьвітї можна підозрівати о правдивість — бо чого ни­

ні не фальшують? — так і італїйскі старинно- сти фабрикують мантії на ріжні способи. Ось як оригінально а просто збогачують в Італії архіви і музеї старинних римских часів. Підро­

бивши якусь грубшу монету з часів Тиберия або Калїґули, змушують якусь більшу птицю, звичайно індика, проковтнути єї. ГІо якімсь ча­

сі монета виходить з кишок птиці дуже подібна до старинної. Коли-ж за одним разом експері- мент не удасть ся, повтаряють єго більш разів, поки монету трудно розріжнити, чи она правди­

ва чи фальшива.

— Папір з трави. В Франциї розвивають ся дуже фабрики нового паперу, вироблюваного з морскої трави. Сей папір є так прозорний, що можна єго уживати місто скла до вікон.

— Дрібні вісти. Краєвий маршалок ґр. Стани- слав Баденї повернув нині рано з Кракова до Львова. — Юрий Брандес, визначив свій приїзд до Львова на 20. с. м. — На днях відбув ся в Ряшеві з’їзд нот&рияльних кандидатів. Нарада­

ми провадив др. Малачиньский. — Архикнязь Лєопольд Фердинаид приїхав до Перемишля.

— Помер: Жигмонт Самолевич, доктор фільо- зофії, відзначений ордером Франца Йосифа, б.

довголїтний директор ґімназиї Франца Йосифа у Львові і емеритований інспектор шкільний,

дня 6-го с. м. Львові.

Т е л є ґ р а м и.

Будапешт, 7. жовтня. На вчерашнім засї- даню угорскої, квотової депутаціїї викликала оживлену розправу відповідь, референта Фалька, котру мало ся переслати австрийскій депутациї.

Богато членів депутациї виступало против надто острого тону реферату. Реферат узнає всяке порозумінє і полагоду неможливими. В виду того Фальк змінить дещо відповідь.

Париж, 7. падолиста. Касацийний трибунал переслухає на днях послїдннх пять міністрів війни. Кажуть, що против Пікарта застановлено слідство в справі реііі Ьіеи і що постановлено вже дотичну ухвалу. Пікарта передадуть цивіль­

ному судовії.

Дамаск, 7. падолиста. Нїмецка цїскарска пара прибула сюди вчера. ІІринятє було сьвітле одушевленє народу велике.

Відень, 8. падолиста. Конгрес ремісників замкнув вчера свої наради. Між иньшим ухва­

лено резолюцию, взиваючу правительство до визначена суми одного мілїона на підпиране промислу.

Атени, 8. падолиста. Міністерство подало

ся до димісиї.