Ruslan. R. 2, č. 216 (1898)

Ч. 216. Львів. Неділя дня 27 вересня (9 жовтня) 1898. Річник II.

: Передплата і

на »РУ СЛАНА» виносить:

в Австри :

на цїлнй рік . . . 12 р. ав.

. на пін року . . . (> р. ав.

на чверть року . . В р. ав. .

| на місяць . . . . 1 р . ав. ;

За границе?;:

на цїлнн рік . . '. 0 рублів або 40 франків на пін року . . 10 рублів

або 2' франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

л

«Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

- Виходить у Львові щ о д н я • крім неділь і рускпх сьвят ’ о год. Г-ііі пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і і експеднцня »Руслана» під ч. 5 ■ ул. Л їн д о г о . — Експеднцня і місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі І’авсмана.

Рукописи звертає ся лише ; І на попереднє застережене. — ( Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по ( 15 кр. від стрічки. .

і

;

Парл яментарні торги.

З частинною реконструкциєю кабінету і з явним прихиленєм ся до правиці не покінчили ся ще для ґр. Тупа ті трудно­

сті!, які він мусить усунути, щоби довести до кінця угоду з Угорщиною. Удержанєм ческих язикових розпоряджень II своїй силі, прпреченєм полагоджено постулятів славяньского христинньско-народного Сою­

за і гірптягненєм католнцкого народного сторонництва до правиці через іменоване бар. Діпавлього членом мінїстерского кабі­

нету, ґр. Туя склеїв правицю, що вже по­

чала була цукати на значні щілини, і ви­

робив для себе підставу, досить сильну, щоби міг оперти ся на неї против напору опозицийних елементів.

Але се е тілько підстава до дальшого дїланя і нїчо більше. Для дальшої акциї буде мусів ґр. Тун вирівнатп ще неоднн рахунок сполучених сторонннцтв більшо­

сті!. Пушка готова, але щоби она вистрі­

лила, треба ще піддати пороху. Послухай­

мо^ що н тім напрямі кажуть Уагойпі ЬІ8Іу з 5. с. м. в статї одного з ческих послів п. з. »Акції я почала ся«.

Отже в середу — каже автор статї — зачинають ся розправи в коміснї угодовій і до сего часу мусять знати ческі члени коміснї угодової, яке становиско займають ческі посли до пранительства і до угоди.

До сего дня мусимо також зняти, як они мають говорити і голосувати в угодовій коміснї. До сего часу мусить покінчити ся дожидаюча політика ческих послів і му­

сить рішити ся, чи маємо іти р а з о м з ґр.

Туном і з а угодою, або п р о т и в ґр. Тупа і п р о т и в угоди. Розуміє ся само собою, що ческі члени угодової коміснї вставлять

10 Право "ііставн за с т с р е ж е н е ^ ^

Д О Б Р А З И Л І Ї !

Драма з галицкого еміґрацийного руху в 4 актах Л ьва Л о п а ти н ь с ко го .

Особи III. акту.

Крім попередних осіб іце богато емігрантів і чи­

тальників між ними:

Іван Ковблик П илип Г ула Василь Всреза

Тимко Грішний Жандарм.

емігранти.

Акт III.

(Майдан перед корчмою. На право корчма, на ліво хата Грицькова. На майдані стоять та сидять емігранти гур­

точками, з товмакамч та з дітворою. Гамір між товпою.

СЦЕНА І.

Скубский, Мошко, емігранти.

Скубский (стоїть з. Мошком під корчмою, читає спис емігрантів і роздає шіфкарти). Ва­

силь Береза з сином.

Береза. Гир! (бере шіфкарту).

ся за винравленєм угодовнх предложень н тім випадку, коли-б прийшло до союза з ґр. Туном. Завтра клюб ческих послів вибере нову парляментарну комісшо і їй припаде задача, упраіінльннтп відношене між клюбом а ґр. Туном і заключній з ним договори.

Бесідники ческого клюбу заявили рі­

шучо так в раді державній, як і перед своїми виборцями, що видане язикових розпоряджень не уважають якоюсь полі­

тичною концеснєю, але тілько частннм усуненєм старо1' несправедливосте. Впрочім знана річ цілому загалови Австриї, що ґр.

Ваденьому для переведеня нарад і ухвали і конечних для держави предложень поста­

влено 32 жадань ческого народа в Чехії і Моравії, та що виконане тих жадань, по мисли німбурґеких резолюций, мало стано­

вити підставу справедливого примиреня з ческим народом.

Але через упадок Ваденього упали також умови що до тих 32 жадань, а ґр.

Тун, коли під мннуишої пятницї перестав стояти понад партиями, не спитав ческих послів, чи они і на дальше обстають при своїх жаданях. Але тепер, коли прави- тельство обявило ся правительством пра­

виці, і коли зачинає св час дійсного і рі- чевого полагодженя державних справ, му­

сить ґр. Тун виявити свою барву. Він му­

сить довідатп ся, що заступники ческого народа тілько тоді' вступлять до більшосте, к о л и п р а в п т е л ьст во з’о б о в я ж е ся, с п о в н и т и д л я ч е с к о г о н а р о д а те, ч о г о в ін до м а г а в ся в ід ґр . В а д е ­ н ь о го . При тім не можна пропусти™ ми­

мо тої обставини, що ґр. Тун є членом консервативного клюбу ческої великої по­

сілосте, та що клюб тих великих власти­

телів так само, як клюб ческих народних послів, стоїть на державно-правнім стано-

Скубский- Тимко Грішний з жінкою.

Грішний. І з дитиною.

Скубский. Ну, ну, я знаю. Але воно ще при грудях, то не іде в рахунок. Іван Якимчук з жін­

кою, двома дівчатами і з малим сином (павза).

Нема Івана Якпмчука.

З гурту. Нема!...

Другі. А ось ідуть сюда, ідуть.

СЦЕНА II.

Ті са м і; Якимчук з родиною (надходять кожде зі спорим товмаком на плечах).

З гурту. Ідіть, Іване, борніе, роздають шіф- карти!

Якимчук. Слава Богу!

З гурту. На віки слава! Ідіть, ідіть, бо че­

кають.

Скубский (голоснійше). Іван Якимчук з дво­

ма дорослими доньками і недорослим сином -- є?

Якимчук. Є всі, прошу пана (бере карту).

Ксеня (що розглядала ся пильно поміж емі-

| Грантами, кидає свій товмак на землю). Сго не- і ма тут нігде. Я не поїду. Хоть убийте мене тут

■ на місци — я кроком дальше не піду.

Якимчук (відводить єї на бік від жінки). Чи ти одуріла, дївче? Не роби сорому перед людьми?

і

Прийшла вже сюди, а тепер зачинаєш хнмеру- вати ? (жид і аґент підбігають).

Ксеня. Бо ви дурили мене. Казали, що Д а­

внеку. З того виходить само собою, що в політичнім напрямі можна від ґр. Тупа більше надіятись і треба більше надїяти ся, ніж надїяли ся від ґр. Ваденього. Для д-ра Каіщля повстав тепер новий обовязок, він мусить стати референтом ческого клю­

бу в других міністерствах і посередником межи тими обома факторами. Др. Кайцль приняв ся сеї задачі, як зачуваю, з вели­

кою ревпостню і великою

ГОТОВОСТШО —

і инакше не можна було по нїм очікувати.

З другої сторони також посли ческого на­

роду будуть трактувати з президентом мі­

ністрів. Ба, они вже тепер ведуть пере­

говори, хотяп доперва завтра має бути ви­

брана парляментарна коміспя*.

Таке кажуть Чехи. Але і ииьші сто­

ронництва правиці нараджують ся пильно над теперішною ситуацією, щоби рішучий зворот пранительства до парламентарної більшосте не вийшов для них на некористь, або бодай без відповідної корнети. І так відбували наради в послїдних дня х польс.ке коло, католицке народне стороння

ц т в о

і сла- вяньско-християньский народний Союз, а предметом тих нарад було означене стано- виска тих клюбїв що до дальшого дїланя.

З тої причини нїмецка опозицийна праса накидавсь так на сторонництва правиці, як і на ґр. Тупа, котрому закидує, що за ціну угодових предложень хоче Австрию запро­

дати своїм слаїїяньскпм союзникам. Польска праса відзиває ся з упімненями і предста­

вленими до правиці, щоби в імя державних інтересів залишили опортуністичну політи­

ку. Між иньшими краківский С/.а§ каже:

Нпнїшна хвиля надто грізна і тяжка, задачі надто великі і наглячі, щоби вису­

вати відразу все, чого домагає ся чи дійсна потреба поодиноких країн чи тілько почуте сили і народна бута. Борба, якої, підннмає ся теиерішний ґабінет, не є легкою, а по

нило буде тут, що він поїде з нами, а єго тут нема.

Мошко. Буде, він буде, він зараз тут прий­

де, — не бій ся!

Якимчук. А хоть би не поїхав, то хто тобі близшин: батько чи Д анило?

Ксеня. Ви мені ріднїйші, але Данило блпз- піий. Він мій суджений, моя дружина; я належу до него, я єго не покину.

Якимчук. Не сором тобі, дівко, вішати ся парубкови на шию, говорити таке перед цілим миром ?

Ксеня. Я люблю Данила; він мені дорожший над моє житє. Убийте мене, а не розлучайте з ним! Я нічого від вас не хочу, беріть всьо з со­

бою, тілько оставте мене тут коло него!

Якимчук. Мовчи, тп виродку, ти невдячна дитино, мовчи, не доводи мене до гніву!

Мошко. Дайте спокій, Іване. Не лайте д ів ­ чини! Опа правду має. З а що їх розлучати, коли они люблять ся (до Скубского). Му, ЇУЦ8 І8І ІНІЬ сієш Нануїо? Ви обовязали ся єго забрати; така була згода між нами.

Скубский. Я своє зробив. Маю шіфкарту для него. А решта, то ваша річ.

Мошко. Не плач Ксеню, псе буде добре, я

зараз піїнлю по него. Пан має вже шіфкарту

для Данила. ІІішлїть Іване Юрка, а накажіть

добре, аби конче припровадив сюди Данила.

2

' кнд против міністра сцарбу підносив те, щонід- ' висшенє платні' для державної прислуги иоста- ' вив за услівє ухваленя податку від цукру. Від­

так закинув байдужність в тій справі Молодо- чехам і пїмецким клерикалам і виказував наглу потребу поліпшена биту ріжннх катеґорнй дер­

жавної прислуги.

Пос. Б є л ь о г л я в е к (христ. соцпял.) ка­

же майже те саме,

щ о

попередник, а відтак звертає ся против мілітаризму, що лише для забавки висших офіцнрів удержує ся па такій великій стопі і критикує відносини двірскої при­

слуги, котру утискає немилосердно жид з похо- дженя, радник двору Ветшль.

Пос. П є н т а к заявляє, що єго стороннн- цтво завсїгдп підпомагало реґуляциї платні дер­

жавних урядників і прислуги. Хотяй ся справа прийшла тепер на порядок дневіїий против го­

лосів Поляків, то все таки вина того, що єї не полагоджено вже па трнпайцятій і чотирнайця- тій сесиї спадає на, лівицю, котра видає себе завсїгдп за патентованих оборонців працюючих кляс. (II. Стояловскпй: Алеж ви самі радите вже через двайцять літ, чому в протягу того довго-1 го часу не зробили сего?). — Реґуляция платні була дійсно переведена перед двайцятьми літа­

ми. Моє сторопнпцтво бажає і тепер як най- скоршого полагодженя тої справи, (нос. Стоялов­

скпй: Те все робите зі страху!) — Зі страху перед паном Стояловским певно, що нї! Бесід­

ник ставить внесене, щоби переказати проект буджетовій комісиї, зложеній з 48 членів, аби до 8 днів здала з него справу. (Оплески на правиця).

По промові и. Аксмана (христ. социял.) зам­

кнено дискусию над тою справою і вибрано Ге­

неральними бесідниками: Шрамля рго, а ІІер- гельта соп П а.

Дальші розправи над тим предметом пе­

рервано тепер і нриступлено до полагодженя наглих внесень. До наглого внесена н ос. П еиі к н в справі державної помочи для кількох місцево- стий єго виборчого округа забирали голос пос.

Б о г а н т (нім. поступ.) К і з е в е т е р (соц. де- мокр) і пос. П а р іш (ческа вел. пос.); внесене передано відтак буджетовій комісиї.

На тім перервано наради. По перерві пос.

В олі, ф протестує,-що вибори до комісиї пере­

водять ся ґальоном і легкодушно.

Пос. Д а ш и н ь с к и й ставить внесене, що­

би наради лєґітимацийної комісиї були явні, за­

для публичної контролі' над провіренєм силою і підступом здобутих мандатів. При поіменнім голосованю, якого бесідник домагав ся, внесене Дашиньсвого перепало 160 голосами против 100.

Пос. П е р ґ е л ь т (нїм. поступ.) ставить внесепє, щоби наради комісиї для угодовнх пред­

ложень були явні,

а.

пос. В о ь ь ф домагає ся поіменного голосованя над тдм внесенєм.

воджене цілком незапевнене. Отже нале­

жить зібрати сили, шукати спільних точок, і а не різниць і поділів, здержати неодин,' хотнн би справедливий постулат, щоби не втратити тої хвилі, не перехилити вагу на противну сторону, не приготовити переваги для меньиюстн, нині оиозицийної. Не до польского Кола звертаємо ті остороги, бо знаємо, що они злишні...

Цілком зрозуміло, що польске Коло, в посїданю всіх політичних прав і повної автономії польского народу, може спокійно постуляти, які би ще мало до правнтель- ства, відложпти на нізнїйшин час. Але пред- ставителї нньшпх славяньских народів в ло­

ні правиці не суть в тім щасливім положе­

на) і не тілько, що не можуть, але і не повинні пропустити тої хвилі, щоби не предложити правительству білянс своїх по­

літичних рахунків до вирівнаня. Маємо та­

кож надію, що рускі посли в славяньско- християньскім народнім Союзі не попере- стануть на заснована) одної паралельної класи ґімназияльної в Тернополі), але в за- щнтї прав рускої народності) піднесуть даль­

ші постуляти, котрі могуть причинити ся до піддвигненя руского населена в Га­

личині.

Рада державна.

Засїдане отвпрае президент др. Фукс о го­

ди нї I I * 1/,.

Всі міністри присутні. До палати увійшли правительственні предложеня: в справі зміни' виборчих округів з куриї більшої посїлости че­

сної; іцо до уиравненя інжииєрского титулу; і проект пенсийного закона для учителів держав­

них шкіл. Відтак відчитано письма ґр. Тупа, про порученє цісаря, висказатн палаті подяку за желаня в день імянин; про іменоване бар. Ді- павлього міністром торговлї.

Окружний суд в Тїшпнї надіслав письма в справі судового пошукованя за кс. С т о я ­ л о в с к и м . З черги иредкладає пос. Т а н я ч - к е в и ч і тов. внесена в справі сплати селянь- ских довгів за помочию рільних квитів, а та­

кож що до складів збіжа. ГІо інтерпеляциї пос.

Д а н е л я к а в справі над’ужить старости Ляс- ковского в Кракові, нриступлено до порядку дневного.

Докопано отже вибору до кількох комісиї, як се було на порядку дневнім і нриступлено відтак до нарад над першим читачем предложе­

ня о реґуляциї платні державної прислуги.

Засїдапє мало в загалі спокійний характер і мало інтересних подробиць. Перший забрав голос пос. Резель (соцнялїст) і як головний за-

Палата відкинула поіменне голосованє, а внесене нос. Перґельта ухвалила одноголосно.

Так отже комісия для угодових предложень бу­

де вести явні наради.

На тім покінчено засїдане. Слідуюче назна­

чене на четвер, дня 13 с. м. з дальшим тягом вчерашного порядку дневного.

Товариство дяків.

Загальні збори «Товариства взаїмної по­

мочи дяків церковних гр. кат. Епархії Станила- вівскої» - відбули ся дня 29. н. ст. вересня с. р.

в комнатах «Рускої Бесіди» в Станиславові. Як можна було сподїватн ся, — випали они дуже поважно і з великим заінтерееованєм так самих членів, нівцїв як і інтелігенції! духовної і сьвіт- скої. За девять літ свого істпованя Товариство вз. ном. дяків в Станиславові, котре дало почин до завязаня подібних товариств дяк. у Львові і Перемишлп, дуже богато своїм невсипучим тру­

дом причинило ся до самосьвідомости наших дяків. Через частїйше скликуване загальних і Ідеканальних зборів доказало наглядно, що для дяків є одинокий спосіб і дорога до піднесеня дяківского стану з нинїшного упадку: піднесене моральне і просьвітне та забезпечене матерн- яльне, т. є. унормоване дяківскої платні, вихло- потанє для дяків номешканя, огородів, піднесене значіня і вироблене належної поваги для наших дяків так в поодиноких громадах, як і у цілої нашої суспільності!. Се можна осягнути через сполучене всіх дяків в одну велику громаду, т. є. в дяківске товариство. Без дяківского то­

вариства не могли би дяки анї добре зоргані­

зувати ся, анї добити ся своєї лучшої долі. Бож річ ясна як сонце, що з такою незначною на показ одиницею, яким є нипї дяк, мало хто чи­

слить ся. Хоть той дяк, коли би ВІН був дій­

сним дяком і ионимав належите свої обовязки і права, має велику місию, як се зазначив Гір. епискбп Юлїян Куїловскнй дяківскій депу­

тацій на дни 29. вересня с. р. То-ж сьвідомі дяки зрозуміли, де шукати спасеня для дяків­

скої справи і завязали перед 9 літами своє пи­

томе дяківске товариство. Слава Богу, оно вже далеко посунуло дяківску справу наперед! Сьві­

домі дякії горнуть ся щиро до него і піддержу­

ють єго морально і материяльно, лиш на жаль ще їх за мале число. Коли всі дяки зрозуміють силу і значінь; наших дяківских товариств тай громадно всі приступлять до свого товариства, як один муж і заінтересують ся ним щиро і ревно, то за других 9 літ, дасть Бог діждати, не 3 тисячі, але 20—30.000 зр. буде кожде то­

вариство числити маєтку.

Правда, що кождий початок є все трудний;

так діяло ся і з дяківским товариством не тіль­

ко в станиславівскій Епархії, але так само у веї -

Янимчук (кличе). Юрку, ходи сіода! (Юрко підходить). Побіжи но Данила! Скажи, що я ка­

зав кликати єго доконче. Най прийде зараз, бо може за годину вже нас не застане.

Юрко. То чи вже зараз їдемо? Ойой, як я тішу ся! Я ще не їхав на зелїзници. А тепер поїду так далеко, далеко!

Якимчук. Слухай, що до тебе говорю! Що- бись мені навіть не вертав ся без Данила. При­

веди єго доконче, памятай!

Юрко. Добре, добре! Як я ему скажу, то він прийде. Він мене так любить (вибігає).

Мошко. Ху, зсЬози, запишіть всіх, папе Скуб- скиіі! Вже всьо добре (ідуть під корчму, Скуб­

ский читає дальше).

Скубский. Василь Гриняк, з жінкою і четве­

ро дітьми — є?

Василь. Є всі! (бере шіфкарту).

Скубский. Симеон Яцків, з жінкою і иятеро дітьми — є ?

Симеон. Є всі! (бере шіфкарту).

Скубский. Микита Гикало з жінкою — є?

Микита. Є тут — на злість зорогам! (бере).

Скубский. Гаврило Когут з жінкою і осьме- ро дітьми — є?

Гаврило. Чи мене Бог покарав тим чолові­

ком ? Ще прийде ся і в новім краю сусідувати з ним. Пишіть мене де інде, а то я не поїду.

Мошко. Що то має до річн, де ти записа­

ний? Ти дурний Гаврило.

Гаврило. Не хочу, не хочу, аби я був на па­

пері коло него! Пишіть мене деінде!

Скубский. Коли хочете, то я вас нерепцшу на другій стороні'.

Гаврило (бере шіфкарту). Кара Божа з тим Тикалем!

Скубский (читає дальше). Григорий Баран з жінкою і трома дітьми •-• є? (павза). Є Гриць Баран'?

Грицько (стоїть на дверях). Або я знаю, чи я є, чи нї...

Скуб кий. Як то, (остро) як то не знаєш ? Хиба заморочило? Подайте ему карту (пе­

редає).

Грицько. Морочить мене отой жидюга. Як купить господарство, то поїду, а як ні, то звідкж возьму гроший на дорогу ?

Мошко. За твою кучку я даю тобі тілько, що треба на дорогу.

Грицько. За ті гроші збудуй собі кучку на свої сьвята, а я своєї хати не дам.

Мошко (до Скубского). Аиєїаззеп сіеп Оо)!

Він ще най нагадає ся. Читайте, пане, дальше!

Скубский. Іван Ковблик — є ? Ковблик. Гир!

Мошко. Хто, Ковблик ? Я за него нїчо не знаю ?

Скубский. Він сам зголосив ся до мене. То вас не обходить, (до Ковблнка) Тут маєте свою шіфкарту (дає, Мошко видирає).

Мошко. Як то не обходить, він з мого се­

ла, він іде до рахунку так, як кождий иньший.

Скубский. Він не мав з вами жадного інте­

ресу; до него не маєте жадної претенсиї. Возь- міть свою шіфкарту, Ковблик

Ковблик. Віддайте Мошку шіфкарту, я за­

платив за неї! Що-ж то, рабунок якийсь, чи що?

Мошко. Не віддам шіфкарти, доки не ді­

стану, що мені належить ся.

Ковблик. А хиба вам що належить ся? Я дав цілу десятку онтому панови за шіфкарту.

Мошко. Ага, то ви робите на боки ґешефта, за моїми плечима? Дайте мені два срібні за Ковблика — така була згода.

Скубский. Згода була від тих, що ви звер- буєте, але не від тих, що самі до мене зголо- сять ся. Не робіть галабурди, віддайте шіфкар­

ту і уступіть ся звідси!

Мошко. Що? уступити ся? Тепер кажете:

, «уступіть ся«. Дайте мені перше, що мені нале- і жить ся. Як би не я, то ви не мали би анї одно­

го емігранта — а хиба я робив для вас за ,дурно ?

Скубский. А ви не рахуєте, кілько ви через . мене вторгували горівки тай пива, тай всячини?

Люди приходили до мене як по сьвячену воду, а ви лише ховали гроші до шинквасу за ча- ' стунки.

Грицько (підходить). Чуєте люди, як они

' оба торгують ся за наші душі. Я казав відразу

— З — трех. Але коли нині' кождий видпть, що се ро­

бить ся не на жарт, але на спільну користь, і що всіма силами дбає ся, щоби дяківский стан піддвигнути а з тим наш обряд, сьпів, мо­

ральність, працьовитість, иросьвіту, промисл і взагалі добробит в народі, не повинен ніхто відтягнути ся від докинена лепти або од­

ної цеголки до сеї будови, бо то все складає ся для добра ?в. Руди. Маємо образованих ревних сьвящеників, маємо і сьвітску впсшу інтелїґен- цпю, тож повиннісьмо і середну верству мати:

добрих наших дяків, котрі богато причинили ся до піддержана нашої св. церкви, обряду і рускої народності!.

Наш цілий руский орґапїзм повинен бути здоровий і сильний, тож не сьміє бути ані один член єго хоровитий, нужденний с. є. ані один стан нашої рускої суспільності! не сьміє бути ані занедбаний, ані опущений, коли має Русь жити своїм питомим житєм.

Тому ми не сумпїваемо ся, що за приміром наших щирих і ревних одиниць—дяків пійдуть всі, котрі досп лишились осторонь, приступлять всі до товариства, зрозумівши власну справу, а також і цілий руский загал заінтересує біль­

ше, як доси, дяківскою справою і тими ухва­

лами, які запали на зборах в Станнславові (Дальше буде.)

Н о в и н к і і

— Тілько по руски! В Корннчи, новіта горо- децкого, відбув ся дня 27 вересня соборчик де- кінальний, на котрім ухвалено одноголосно з днем нового року 1899 не принимати ніяких письм ані дописий урядових, не писаних мовою і азбу­

кою рускою. Серед днскусиї на сей темат подав один сьвященик, щоби всі сьвященики старали ся в своїх громадах обняти писарку громадску, бо лише в сей спосіб далась би завести руска переписна і в громадскім урядованих — Як ба­

чимо, патріотизм всюди на устах, але на ділі всьо подавному. Духовеньство потилицкого де- капата ухвалило на соборщику сего літа під словом чести також преписуватись з властями лише по руски і принимати лише рускі письма, а мимо того нарох з Потилича, о. Іван Козак видав одному молодцеві! в справі подружя сьві­

доцтво відбутя війскової служби в я з и ц і п о.і ьс кім. На великий сором сего руского па- роха управитель равского староства п. Тирман, діставши повисше сьвідоцтво, звернув єго уря­

довії иарохіяльному з порученєм виставлена єго в я з и ц і р у с н ім ! Річ нечувана, але правдива!

Супроти сего сьмішним видають ся всї ухвали на соборчиках в справі уживаня рускої мови, коли самі урядники мають доперва учити на­

ших «патріотів» патріотизму! А о. Іван Козак великий патріот, особливо за букви ч», ьі, гЬ дав би сббі голову стяти. Сьміх і горе!

— Руско-народний театр гостить тепервЖ ов- кві і дає представлена в сали «Сокола». В су­

боту дня 8-го жовтня відограно комедию «Мо­

дний жених», в неділю буде виставлене «Не­

щасне кохане».

— Віче економічне відбуде ся дня 18-го жов­

тня у Войнилові о 12-ій год. в полуднє, в домі п. Н

ііколи

Самотівки, в справі «ІІідгірскої Спіл-

ки< для торговлї безрогими і рогатою худобою.

Вниси членьскі і складанє уділів буде прийма­

тись на місци.

— Памятник бл. п. Цїсаревий має станути в Ж е­

неві коштом князя Орлєаньского, на котрого Люккенї мав нервістно виконати замах. Статуа стане на місци, де відбув ся замах, а буде пред­

ставляти Цїсареву Елисавету в жалобній сукпи, з рожою в руці і поглядом, зверненим до неба.

— Вибрики рекрутів. Є один великий порок в нашім народі, котрий комиромітує нас перед цивілізованими людьми, а то розширений по ці­

лім краю звичай, що рекрути їдучи до війскової служби упивають до безпамяти і верещать як божевільні якісь вояцкі пісні', наколи так можна назвати той їх нелюдский рик. На улицях міста робить се вражінє дуже пригноблююче. — Онодї поїздом зі Станиславова до Львова їхали няні рекрути і в ваґопї завели таку бучу, що поїзд вздержапо, а начальник стациї Вибранівки мусів візвати шалених рекрутів до спокою. Розпочали онп бійку з їдучими разом з ними робітниками, що й кількох жандармів не могло дати собі з ними ради. Рекрути кинули ся на жандармів і хотіли їм відобрати карабіни. Вже мало бра­

ковано, жандарми були-б стріляли до завадия- ків і було-б доперва счипило ся правдиве не- щастє. Подорожні, які їхали тим поїздом, були так нерєражені добуваючими ся з ваґонів кри­

ками, що висідали на стациях і шукали в по- чекальнях захисту. Богато рекрутів врештовано.

В Оиришівцях, станиславівского повіта, няні урльопники напали в ночи на коршму, побили арендаря і тяжко поранили громадского поліцая.

Виновників арештовано.

— Новий Робінзон. Мало хто з інтелігентних людий не читав в своїм дитиннім віці історию про Робінзона Крузо, що довгі літа проживав на безлюднім острові, поки по многих пригодах з дикими людьми повернув щасливо до своєї вітчини — Анґлїї. Історию сю, скомпоновану тому 200 літ анґлїйским писателем Дефое, ува­

жає кождий, вирісши, байкою і не вірить, щоби щось подібного могло стати ся. А прецінь вЛьон- донї сего року явив ся чоловік, котрий своєм житєм, проведеним. ЗО ліг иомежи дикунами в Австралії, пригадує живо повість о Робінзонї і фантастичні подорожі француского писателя Верне. Чоловік той зове ся Люї де Ружмон і по­

ходить з Швайцариї. В початку 60-лїт Ружмон, призбиравши дещо гроша, вибрав ся в морску подорож на малім голяндскім корабли «Влїє- лянд», котрого капітан запимав ся ловлею пе- пел на водах океану при помочи Маляйцїв. Ло­

вля була так богата, що коли вже пора на неї минула, капітан все ще оетавав на мори, твер­

дячи, що в тій околици мусить бути ще богато перел. Нараз заскочила неосторожних моряків страшна морока буря. Заким ловці змогли схо­

ронити ся до порту, напрасний гураґан пірвав корабель на далеке море і вкінци розбив о бе­

рег коралевого острова Аттолю. Капітан і ц'ла залога утонули, уратовав ся лише Ружмон з своїм псом. Море викинуло їх на пісковитий і без­

людний остров. Коби не птахи, що гніздили ся на скалах, і черепахи, Ружмон був би згинув | є голоду. В часі відпливу моря вертав Ружмон • на розбитий корабель і забирав звідтам для се-і бе ріжні знаряди. Наїїтруднїйше було обводу до і питя. В часі дощів ішло так-сяк, але як дощі і устали, спрага палила єго на смерть. Варив отже і морску воду в кітлї, над котрою держав вовн я-1 ну шмату. Пару, яка влякала в шмату, витискав потім обережно і пив ту дестильовану, брудну воду. Житє єго було цілком одностайне. Ніяких пригод, ніяких небезиечностий. Календар устроїв собі в той спосіб, що укладав рядом мушлі па бе-, резї. Вічно пересиджував над морем і глаекаючи пса, вдйвляв ся в даль, чн не узрить якого корабля.

Пробував збити собі з дощок корабля тратву, але она розсунула ся, як лише спустив єї на море. Са­

мотність доводила єго часами до божевільности., Часто роздумував о самоубийстві і кілька разів!

ішов далеко в море, щоби утопити ся в часі!

припливу, але чуючи гавканє пса на березі, вер-|

тав назад, бо жаль ему було свого товариша.' Так минули два роки. Наконець показав ся чо­

вен з австралїйскимп тубильцями, загнаний в ту | сторону морскою струєю. Прибуло на нїм чо-

і

тирох муринів, котрі допомогли Швайцарови І склеїти лодку і разом з ним вернули до свого, рідного краю межи залпвом Кембрідже а (

їиєні

.

зі

СЬаппеІ. В тім краю серед людоїдів прожив' Ружмон ЗО літ. Ріжними штучками держав їх | супроти себе в боязни і поважашо. ІІоволи, зжив ся^з ними, зачав ходити ваго, научив ся, їх мови, стріляв з лука, а вкінци оженив с я , з Австралькою. Безустанно думав над тим, як би то вернути між білих людий. Коли жінка оповіла єму, що далеко на заході мешкають Европейцї, удав ся з нею в ту сторону. Іерез величезні гущавини і степи дістав ся вкінци над залив Карпентарский і звідси ішли берегом моря на північ, бо довідали ся що в одній оса­

ді тамошного племени находять ся в неволи дві білі женщипи. Ружмон удав ся до того племе­

ни і найшов справді у єго начальника дві Ан- ґлїйки, уратовані з розбитого корабля. І ужмон хотів їх взяти з собою, але начальник дикунів що то якась шпікуляция з то о Бразилією.

Ковблик. Чи хто видав таке? Гроші забра­

ли, а тепер шіфкартн не дають...

Мошко. На, на, бери, відчепи ся! (тихо до Скубского). ІПа, пурец, не псуймо собі інтересу.

Дивіть, ґої вже бунтують ся: ІЦе готова бути біда.

Скубский (до Грицька). Вас ніхто не тягне за уха, Грнгорий! Було не давати на шіфкарту, коли боїте ся нового краю.

Грицько. Я не бою ся нічого, мені вже всьо одно. Най буде і гірше, аби ннакше. Ну, як буде, Мошку, говоріть, купите хату?

Мошко. Що я буду тутки при людях гово­

рити! Ходи до корчми, то там згодимо ся (з да­

лека чути пісню «Щасть нам Боже, щасть нам щасть!»)

З гурту. Ідуть читальники, ідуть читаль­

ники!

Мошко. А зсіїїа^ зоН Ігеіі'еп сііезеп Баїїуіо!

Ег кішіиі т ії читальник-із (відходить з Гриць- ком до корчми.)

Дальше буде.

не дав. Прийшло між обома до борби, в котрій Ружмон убив дикого вожда. Потім разом з жін­

кою і двома освободженими невістами сіли на човен і виїхали на море. Узрівши якийсь ко­

рабель, зачали до него кричати о поміч. Але корабель уважав се певно за демонстрацию дикунів, бо поїхав дальше, не задержуючись.

Тимчасом через надмірні рухи при кликаню о поміч човен перевернув ся і обі Анґлїйки уто­

пили ся. По 18 місяцях блуканини Ружмон по­

вернув з жінкою до диких. Але туга за цивілі­

зованим сьвітом вигнала єго огіять в подорож.

Тепер удав ся він на полуднє і пройшов про- сторонь від 15° до 25° полудневої ширини. На­

решті стрінув якусь наукову експедицию, але білі взяли єго за дикого і вистрілили до него!

Справді трагічна то пригода для чоловіка, ко­

трий майже 10 літ тужив забілими. Розжалений Ружмон постановив білих вже більше не шу­

кати. Вернув з своєю чорною жінкою на північ між дикунів і тут меньше більше окодо 22° по­

лудневої ширини прожив 20 лїт. Вкінци умерла єму жінка і конаючи порадила єму іти в на­

прямі полуднево-західнім, щоби найти білих людий. Прибув він до Сооі^агйіе і тут стрінув ся з білими людьми, котрі шукали в пісках золота.

Перше єго питане було: «Котрий тепер рік?»

Показало ся, що цілком помилив ся в численю часу. Коли зачав оповідати о своїх пригодах, уважали єго за божевільного, однак потім обу- див для себе щиру симпатию. Звідтам удав ся Ружмон до Мельбурн, а потім до Европи. Тут заінтересували ся ним анґлїйскі дневникарі і один з них приготовляє книжку з описом єго пригод. Ружмон наміряє об’їхати Европу з від- читами о своїм побуті в Австралії, наперед од­

нак хоче скріпити своє здоровлє, знищене жи­

тєм серед невигод і вічної туги. Тепер вернув він до своєї вітчини в Швайцариї і тут відшу­

кав своїх свояків.

— Увільнений убийник. Дня 5-го жовтня відбу­

ла ся в Кракові перед судом присяжних карна розправа против 28-лїтного робітника, Івана Лу- царжа, обжалованого о злочин убийства, спов­

нений в Нідерштайн в Саксонії на особі над- зорця робітників Павла Мільдера. Працювали там спільно сельскі робітники з Галичини і Коро­

лівства польского, причім робітники з Галичини прозивали згірдно робітників з Королівства

«Руссами* т. зн. Москалями. Звідти иовставали ріжні сварки і бійки. Одна така бійка зайшла дня 28. мая с. р. Обжаловані Іван Луцарж був тоді з другими робітниками в коршмі і відгро- жував ся як звичайно «Руссам», коли вийшов з коршми, напала на него ціла товпа робітни­

ків і серед бійки Луцаржа в власній обороні у- дарпв мотикою в голову Німця Павла Мільде­

ра. Мільцер помер небавом в наслідок зломаня чашки і ушкоджена мозку. Луцарж утік з Сак­

сонії до Кракова і тут доперва по довшім часі зголосив ся до суду. Обжалованого увільнив суд присяжних від вини і кари, бо набрав пе- ресьвідченя, що Луцарж дїлав в обороні власно­

го житя.

— Померли: 0 В а с и л ь М етик, иарох в Ко­

марні дня 30-го вересня в 52-ім році житя, а в 25-ім сьвященьства;— А й т а л ь І л ь н и ц к и й , ц. к. майор в пенсиї, в Томашівцях, дня 30-го вересня, в 78-ім році житя.

Т е л є ґ р а м и.

Відень, 8. жовтня. При уконституованю ко- міспї для угодовнх иредложень вибрали провід­

ником пос. Біліньского а заступниками пн. Шве- ґля і Вахнянина.

Відень, 8. жовтня. В імени славяньско-хри- стияньского народного союза прибули вчера до президента міністрів ґр. Туна посли Барвіньский, Повніє і Вуковіч, і вручили єму в подрібнім ме- мориялї вичислені жаданя того сторонництва.

Ґр. Туп запевнив, що увзгляднить ті жаданя, та що звик додержувати того, що прирікає.

Париж, 8. жовтня. До стрейку портових ро­

бітників прилучили ся ті, що працюють коло земельних робіт. У всіх дільницях міста стира­

ють ся наклонити працюючих до застановлена роботи і ирилученя до стрейку. На площі ви­

стави поліцая, котра не могла дати собі ради з величезною юрбою стрейкуючих, завізвала війско. В звязи зі стрейком арештовано вчера 15 осіб.

Берлин, 8. жовтня. Цісар Вільгельм виїде дня 12 с. м. до Єрусалима. В четвер поплине на корабли «Вікторин» до Царгороду. Подорож обчеслено на чотири дни. Від 17 до 23 с. м.

остане в Царгородї, а дальша подорож морем обчислена на 25 днів. До Єрусалима прибуде цісар Вільгельм 29 с. м. а виїзд звідтам назна­

чений на 5. падолиста.