Golos Dâkìv : nezaležnij, apolìtičnij, bezpartìjnij, stanovij časopis. R. 1, č. 19 (1925)

г-

ЇІочтову належитість оплачено гуртом.

ЧЧ. 18 і 19. Коломия, вівторок 1— 15. грудня 1925. Рік 1.

Виходить 1 і 15. кождого місяця.

Адреса Редакції й А д м ін іс тр а ц ії: Коломия, вул, МІЦКбВІЧаЧ. 51.

ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто­

рона 90 зл., половина 45 з л . ’/*

стор. ЗО зл., ’ /я стор. 15 зл;, 1/1в стор.

8 зл., 1 зз стор. 4 зл.

ДРІБНІ О ГО ЛО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.

Передплата :

В краю чвертьрічно . . . Т25 зл.

За границею річно . . І*/» долара або їх вартість в иншііі валюті.

Постійні оголошення мають 2О°/о знижки а оголошення для дяків-

пренумераторів 50",.

О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимаеться тільки за попередним надісланнєм належитостн або принайменіпе за­

мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимаеться.

Р у к о п и с і в не звертається.

Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.

Ціна одного примірника

40 сот.

£

До в с іх Впп. П р ен у м ер ато р ів „Г олосу Д я к ів “.

Не задовго знайдемося на порозі нового року, щоб зі свіжими силами й енергією роз­

почати дальшу мозольну працю над будовою красшого завтра для дяківського стану, а тим самим для нашої церкви і для нашого народа.

Щ об така праця на будуче не припинювалася та дальше йшла правильно своїм шля­

хом, Редакція просить щиро всіх своїх Впп. Пренумераторів, щоб на слідуючий рік висилали передплату точно і з гори та, щоб не допускали до сего, щоб їх аж майже в кождому числі до вирівнання залеглостий взивати.

Виконаннє сего всего є д у ж е легке, бо — як кождий з Впп. Пренумераторів сам признати мусить — п ер ед л ата „Голосу Д я к ів “ відносно до инших часописів які в далеко більшій скількости примірників і частійше як наш бідний орган виходять — є д у ж е н и зька

та навіть для найбіднійшого дяка приступна.

Редакція.

П о д о р о ж Д я к і в с ь к о ї Д е л е г а ц і ї д о В а р ш а в и .

Дня 7. грудня 1925. о і і. г о д . 15 хвиль

в ночі виїхала зі Львова до Варшави дя­

ківська Делегація під проводом Вп. Івана Волошина, начального й відповідального редактора „ Г о л о с у Д я к ів '* в Коломиї.

В склад Делегації входили ще слідуючі о- соби, а саме: з львівської дісцезії: Вп. О- лександер Багрій, банковий урядовець зі Зборова і Вп. Иосиф Кушнір, дяк і дяків, делегат зі Щирця к. Львова; з перемись- ко ї дісцезії: Вп. Андрій Хома, дяк і дяків, делєґ. з Ліска, і Вп. Микола Цьорох, дяк і дяк. делєг. з Долгомостиск. Зі станісла- вівської дієцезії делегати з оправданих...

причин не прибули.

До Варшави прибула Делеґац’я дня 8.

грудня о 3. год. сполудня. Там, після при- лагодження відповідних меморялів, навя- зала вона тісний контакт з Українським Посольським Клюбом а крім сего позиска- ла для попертя згаданого меморялу також і инших послів.

Меморяли, яких точний зміст низше подається, предложено на польській мові слідуючим інстанціям:

1. Міністрови Земельної Реформи. 2.

Міністерству Релігійних Справ і 3. Прези- дентови Ради Міністрів, а крім сего також Президії Українського Посольського Клю- бу і тим послам, які приобітцяли цілим своїм авторітегом наведені в меморялі по­

стуляти в свойому часі на відповідному місци поперти.

Зміст меморялів є слідуючий:

Меморял

Загального Збору церковних Дяків грек, кат. обряду дієцезій: львівської, перемись-

кої й станиславівської в справі поліпшення екзистенції тих дяків в звязку з уведеннем в житте закона на основі конкордаїу, за- ключеного Польською Державою з Апос­

тольським Престолом, і нового закона про земельну реформу.

Високе М іністерство І

Загальний Збір церковних Дяків грек кат. обрйду дієцезій: львівської, перемись- кої й станиславівської поручив Головному Виділови свойого Товариства у Львові предложити Високому Міністерству слідую­

чий меморял:

Високе Міністерство зводить ласкаво при введенню в житте постанов закона про конкордат, заключений з Апостольським Престолом, і нового закона про земельну реформу узгляднити шо до дяків слідуючі постуляти:

I. Помістити виразьну клявзулю в до­

тичних виконавчих розпорядках, що повис- ше згадані закони цілковито, а з окрема там, де е бесіда про вивінування костель­

ної служби (зІигЬу кобсіеіпеі прим, ред.) ґрунтами бенефіції, відносяться також і до церковних дяків грек. кат. обряду викону­

ючих свої церковні функції на теріторії польської держави, на рівні з органістами рим. кат. обряду.

II. Зазначити, щоб при розділі ґрунтів бенефіціїузгляднено зараз, на першому міс­

ци по матерній церкві стан церковних дяків, а щойно потому дочерні ьеркви, позаяк скількість тих ґрунтів в більшій скількости парохій є так мала, шо в про­

тивному випадку значна більш ість д я ків з признаних їм добродійств конкордату ціл­

ком би не користала.

НІ. Помістити клявзулю, щоб дя­

ків тих парохій, де в части або в цілости забракне для них признаної законом скіль­

кости ерекціонального грунту, наділено даною ріжницею чи цілою скількостю то- гож ґрунту з иншої парохії або навіть з иниюго деканату.

IV. Вплинути на те, щоб дякови було в парохії відповідне мешканнє з господар­

ськими будинками до диспозиції, та щоб видатки на удержаннє й консервованнє їх покривав фонд церковного заряду.

V. Зазначити в законній формі, що дяк є церковним функціонарем з поборами X., XI., XII. і XIII. категорій урядників, відпо­

відно до закона, затверджуючого конкор­

дат, заключений з Апост. Престолом, і до­

лучити до того закона дотаційну табелю.

VI. Вплинути на те, щоб згадані зако­

ни введено в такому часі в житте, щоби церковна служба, до котрої в першій мірі зачисляються дяки, могла вже з весною 1926 р. з призначених їм законом ерекціо- нальних ґрунтів користати.

Повисші жадання мотивується тим, що теперішний матеряльний стан церковних дяк'в є майже катастрофальний, позаяк до­

теперішнє удержаннє дякя залежало ви­

ключно від церковних доходів, які склада­

ли йому місцеві парохіяни за виконуваннє свойого рода обрядових функцій, і які ни­

ні по причині довголітної, світової війни й

2. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 18 і 19 упадку релігійних почувань зменшилися

майже до зера.

Нинішний дяк, щоб рятувати себе й свою родину від голодової смерти, мусить дуже часто працювати як денний зарібітник та виконувати при тім навіть найгірші ро­

боти, що не тільки його повагу, як дяка, але також повагу церкви й так вже підупав­

шої релігії взагалі — в очах некритичних мас понижує до найнизшого ступня.

Матеряльне положеннє згаданих дяків є так нужденне, що нині є вже великою рідкістю, щзб навіть сільський дяк посідав власну, хотяйби найгіршу хатину або ка- валочок ґрунту. Він є нині зданий на ласку _й неласку своїх парохіян.

Одиноким виходом з так страшної си­

туації є тут, як можливо найскорше наді- леннє дяків достаточною скількістю ерек- діональних Грунтів, і побудованнє для них мешкальних і господарських будинків.

Завважується, що в сей спосіб мате- ряльно забезпечений дяк, як одинокий ді­

яльний посередник між священиком з од­

ного а вірними з другого боку причинив­

ся в великій мірі до піднесення поваги ре­

лігії серед мас, та до привязання їх до церкви й Бога і то як раз тоді, коли серед вірних грек. кат. обряду почали ширитися ріжного рода релігійні секти, що мають навіть шкідливі впливи на них там. де хо­

дить о виконування своїх горожанських о- бовязків супроти держави.

З а Головний Виділ Т-ва „Вззїмної Помочи Дяків1* у Львові:

Голова Виділу: Голова Делегації:

О. Евген Дуткевич. Редакт. Іван Волошин.

Секретар:

Роман Криштальський, уипіог.

Заступ? Голови Д е л е г а ц ії:

Олександер Багрій, урядовець.

Ч л е н и Д е л е г а ц і ї :

Иосиф Кушнір, Андрій Хома,

дяк і дяк. лея. в Щирци дяк і дяк. д ел .в Ліску, коло Львова.

Микола Цьорох,

дяк і дяк. дел. в Долгомостисках.

Звіт Дяківської Делегації до Варшави.

Повний

ЗБІГ

з діялгности й успіхів Дяківсь­

ко ї Делегації в

Варшаві, та зві.томлений про ~тан в якому находиться тепер справа приділу ерек ціональних ґрунтів дяка*, ^5уде помішений в слі­

дуючому числі наніого, незалежного органу „Г о ­

лосу Д я ків “ ■

Д е л е г а ц і я .

П о д я к а .

Ннзшепі піисані члени дяківської Делегації до Варшави мають за шану в і.мени всіх Впп. Дяків всіх трьох галицьких дієиезій, зл жити оцею дорогою Вельмишановному У країнськом у Посольському Клю бови

р

Варшаві а з окрема його Вельмидо- стойному Пану Презесови Серґіеви Х р уцьком у, та Вельмишановним П. П. Послам: Д рови Васи- леви Д м я тр ію ко в и й Н. Козуб ськом у за їх щире заінтересуваннеся справою наділення галицьких дяків ерекціональним грунтом, за їх сій справі приречену рішучу поміч в соймі і поза ним, та за їх особисті труди, які Вони поклали в часі авді- і енній Делегації в Варшаві у поодиноких інстан­

ціях, найщирійші подяки й найгорячійше Спаси- Б г !

Голова Делегації: Злет. Голови Дел.:

РедаА. Іван Волошин. Олекс. Багрій, урядов.

Ч л е н и Д е л е г а ц і ї :

Андрій Хома, Иосиф Кушнір, і дяк і дяк. делегат дяк і дяк. дел. в Щирци

в Ліску. к. Львова.

Микола Цьорох,

дяк і дяк. дел. в Долгомостисках.

До ^всіх Впп. Пвенумпратопів

„Голосу Дяків“.

З сим числом кінчите Впп. Пренуме- ратори-Дяки календарний рік Вашої еко­

номічної борби та Вашої організаційної праці.

Мимо сего, що ся економічна борба заскочила Вас неприготованими й незорґа- нізованими як слід, то Ви все таки, розу- ючи вагу й значіннє моменту, знайшли в Собі тільки сили й енергії, що, не лякаю- чись навіть жертв борби, зуміли до нині не лиш ездобути й скріпити кожду дану позицію ,__але рівночасно побільшити й зєдинити всі Свої організаційні сили, та стати з піднесеним чолом до дальшої ін- тензивноїборби праці.

Сим всім зложили Ви іспит соціальної зрілости та поставили дані чинники перед і доконаний факт, що Ви не є в ж е тим елє- ментом, за який они Вас до нині вважали та що з Вами хоч-нехоч треба вже_тепер числитися

Те пер назакінченне сего року Редак­

ція складає Вам Впп. Пренумератори щирі подяки за Вашу прикладну витревалість в сій борбі та бажає Вам з цілого серця, щоб [в слідуючому році Ваші сили й енергія

'зросли до найбільшої величини, та щоб Ви як в найкоротшому__ часі осягнули те, за щ отепер так по геройськи боритеся.

Відозва

Не припииюйте розпочатої праці над зложеннєм^_Великого _Шематизму__Дяків на 192Ь рік, та присилайте зараз Погрібні дати й задатки на него, щ об сей тем атизм вийшов в пору з^друку}!!

Р е д а к ц і я .

Складгйте добровільні датки на ф ондово і єї р ід н о ї незалеж ної преси.

Байдужі гинуть!

Ф Е Й Л Є Т О Н.

В. Д я ч о к .

Колись а нині.

(Розвідка до Історії Українських Дяків).

(Продовженнє).

На встид і ганьбу в многих селах „дякую ть"

ще такі люди, що не мають навіть слабого по­

няття про церковний спів та про завдання дя а, розуміється дяка правдивого і небайдужного та­

кож до організаційної праці та борби за поправу своєї гіркої долі. Такі „дяки* то права рука тої частини нашого духовенства, яка всіма силами старається заступити нам шлях до красшого зав­

тра. Я не маю тут — борони Боже — на думці тих неіспитованих дяків, які вже знаходяться в бо-

«вих рядах за загальне добро дяківського стану, та яких імена також прикрашують наш дорогий Перший Шематизм, але тих, які ще й нині, коли хвиля для загальної дяківської справи може най­

більше важна й рішаюча, надумуються ще, чи вступити на боєвий шлях та йти спільно з дру­

гими до рішаючого бою, чи може очікувати з за- ложеними руками аж другі за них все, т о треба зроблять.

Такі „дяки* повинні тямити, що в свойому часі прийде хвиля обрахунку й все буде по заслу­

зі. З д обутки борби будуть розділені лише м іж тих, к о т р і З і них боролися, ко тр і працювали й яе щадили себе та свойого грош а на ведення с е ї борби.

Тут і там чути голоси деяких одиниць, що дякам взагалі не зле поводиться та що їхня доля жадної поправи не потребує, бо вона вже досить

поправлена.

І чим-же ми ту „до лю * поправили ? Певно тим, що деякі священики повикидали своїх дяків без правної підстави на вулицю, й оставили їх на поталу судьбі, не оглядаючись нгвіть на пізний вік і на численні літа служби даного дяка ?

Деякі священики посунулись в свойому дик­

таторе І ві Над своїми дяками так далеко, що ндвіть заборонюють їм чигати їхній одинокий становий орган „Голос Д яків*. Змісто відповіли тим свяще­

никам уважаю за доцільнійше пригадати нашим дякаи слова великого нашого поета й ученого

Івана Франка:

„Не кидай власної мети, Щ об за чужою десь іти, А власну ясно ціль пізнай, Д о неї просто поспіш ай!“ . . .

. . . . бо „зло й тобі прожре до кости тіло, Щ об ти зненавидів єго і бивсь з ним сміло...*

Хто з злом не боресь, той людий не любить...

В Історії Дяків вже записана подібна сторін­

ка, та тодішні священики не були так виноваті, як нинішні. Цікавий нехай перечитає собі куренду єпископа Михайла Левицького з дня 24.. 7. 1816 р.

і там знайде блідий праобраз нинішного.

Чи дотичне нинішнє духовенство здас собі з того справу, що всі його зусилля, щоби дяків держати лише для своїх приватних послуг, прино­

сять шкоду не лише церкві й народови, але й священикам самим?

Дяки стоять найблизше селян, знають чим вони жиють, що говорять та що думають. Зна­

ють і це, що найпильнійшим обсерватором життя, є селянин. Він приглядаєся всяким подіям холод­

нокровно, обмірковує: що і як, а коли вжевидять свій осуд, тоді і десять проповідий не поправить лиха. Бо селянин хоче бачити і в практиці того

самого душпастиря, який на проповіди так гарно викладає теорию любови свойого ближнього. І се­

лянство мовчить, бо воно наразі не заінтересоване в цій борбі між дяками з одного а священиками з другого боку. Ми бачимо, як воно з дня на день замикається само в. собі, не вірить нікому і не спі­

шить з матеріяльною поміччю навіть такій інсти­

туції, як „Рідна Ш кола*. Селянин бачить в сво­

йому селі господарку інтелігентних одиниць; ба­

чить, як они користають зі свойого настоятельства

— тому то в н і не вірить, щоби міг хтось бути ліпшим від „пан отця* і не дає нікому нічого. А на всякі кличі він глухий — бо призвичаївся в церкві наслухатись чого иньшого, а на ділі поба­

чити що иншого.

Між дяками ніколи не бракувало людий, якії?

не розуміли ваги даного моменту, не бракувало ніколи мучеників за національну справу, іа заступ­

ників обряду і віри. Сподіваємося й віримо, ідо і тепер у пихне забракнелюдий.якіз вірою в побіду не приступилиб до боротьби за краще своє завтра.

Метою дяків, крім матеряльного забезпечення м. и.

є: стати вірними синами церкви та поневоленого народа, а не приватними слугами своїх „настоя­

телів*.

На при кінці звертаюсь до П. Т. дяків з за­

кликом: Єднайтеся братя І В єдности Ваша сила й побіда. Будьте солідарні так, шоби йш оводен за всіх, всі за одчого, бо солідарність, це ніким ніколи непоборима сила.

Д о праці ’ до боротьби І

„Нехай Ваша праця буде боєм, а дшр Ваш нехай буде п о б ід о ю !*1)

К о н е ц ь.

’) Ніцше.

М. 18 і 19. Г О Л О С Д Я К І В

До Українського громадянства. яком у не судилось празнувати свойого ^{Ювілят,} ювілейного свята.

Рада Українського Т-вз „Просвіта" в Бересті йдучи по лінії своїх культурно-освітніх завдань на засіданні своїм 12, листова та 1925 р. постано­

вила розп-чати а щ ію будови власної хати „На ,

родного Д о ж " в Беоес.і, в якім можна було би Щ *™ деякого, б) в. дяка і дяюучителя в ДовжЯев., примістити „Просвіту", українську приватну школу і

Мидові, Вижлові, Винниках і

в Камени коло Хол- В сім дни мав Покійник обходити 54 літну

День 4. лю того і 926 р. мав бути одним з найбільше памят* их днів в життю бл п. Тимотея

та инші укр. інстиуци.

Для того Рада Т ва обрала Ктм тет будови, в склад якого увійшли : посол до Сой му др. Вл силь Дм игрію к, як голова, голова „Просвіти" адво­

кат Володимир Криницький, як заступник голови К-ту, Микола Крижанівський (скарбні к) і

здео кіт

Василь Пантеяєвич (секретар).

Комітет Будови Народньвго Дому в Бересті звертається до всього свідомого українського гро

«адянства з гарячим закликом, допомогти йому збудувати власну хату для одинокої української, кильтурно-освітньої оргаоізації на цілім широкім, але глухім і бі т ім Полісі. Комітет випускає 1) під­

писні листи, 2) петлю ки по 25 гр. і 3) приймає грошові пожертви на будову. Маючи надію, що укр. громадянство зрозуміє вагу істнування укра­

їнських організацій на цих українських „кресах" і не віїмовитгея прийти Комітетові з матеріальною допомогою. Комчет закликає слати жертви в гро­

шах по адресі: Бересть-Лит. Братський Заулок, Т во „Просвіта" на рах. X. Б. Н. Д ., або на імя голови К -т у посла д-ра Дмитріюка, Сойм Варшава:

За Комітет Будови „Народнього Дому" в Бересті Голова Комітету;

Др. Дмитріюк, посол.

ма. о сім дни мав

річницю безпереривної, прикладної дяківськсі служби, яку Він так горячо полюбив, шо всі Свої сили й знанне посвятив був для неї День сей мав бути для Него тим тажним етапом в життю, який скріплює сили й духа та додас заохоти до даль­

шої праці для добра церкви й свойого народа.

Від Редекції.

Щ об вже раз заповнити всі люки в одноцільному фронті дяків та як слід скрі­

пити їх організаційну силу, Редакція в іме­

ні! загального добра дяківської справи, взиває кождого свойого Вп прєнумератора з окрема, щоб на слідуючий рік вже тепер приєднав свойому незалежному орґанови

„Голосови Еяків'* не богато, лише одного Дяка-пренумератора.

Тому що праця ся є невелика, дуже легка й не вимагає жадних

Ділами, не словами!

Скільки коштувала світова війна ?

датків

грошевих ви- Впп.

може и повинен кождии з Пренумераторівсе негайно, як слід виконати.

Сим осягнеться великий сукцес в нашій теперішній праці й се причиниться в певний мірі до скорого осягнення нашої мети.

Остання, світова війна коштувала 400 міляр- дів долярїв. Щ оби зрозуміти, яка то келиканська сума, подаєио такий приклад: За ту суму можна- би побудувати дім вартости 2’/« тисячин долярів для кождої р >днни в Америці, Канаді, Англії, Ав­

стрії, Франції, Бельгії, Німеччині, Україні й Росії.

Для кождого дому можнаби купити домашних

знаряді» і город коло лему за 500 долярів. Крім сете і ^то в а р ’ ишка »к"тт«

в кождому місті з висше названих держав м ож на;

купити бібліотеку за 5 міліонів д> лярів, побуду вати шпиталь за 5 міл. дол., університет за 10 мі­

ліонів долярів. Крім того можна зложити на про­

цент таку суму, з процентів якої можнаби удер­

жувати 125 тисяч учителів і 125 тисяч шпитальних .сестдр з пенсією по 1 тис. дол. річно. За решту, яка по тім всім ще осталаби, можнаби купити цілу Францію і Бельгію.

Тепер хиба вже можете собі Представити, яка то сума тих 460 міліярдів долярів!

А чи знаєте, яку кроваву жертву зложило людство? Ні більше ні менше лишень 7 і пів мі­

дійна убитих і 15 міліонів інвалідів.

А може та крівава різня ні ситила кр< вожад- ний імперіалізм? Куди та м ! Не лишень не насити­

ла, але ще більше розпалила єго жажду. Америка Англія, Франція і инші горячково узброюються, воєнні фабрики працюють, смертоносних винахо­

дів що раз більше. Кроваве марево уноситься і .висить над людством. Америка узГроїлася так, що в протягу одної ночі може виставнім 4 міліоиову армію. Англія будГє великанські арматн. Куля до такої армаги гажить 24 метрі чиї сотнарі (кили), довжина кулі 2’/в метра, ширина 5-і центі метри.

Бл. п. Тимотей Щитинський.

Невмолима люта смерть не позволила Покій- никови діждати сеї для Него радісної хвилі, але забрала Й -го вже дня 12. жовтня 1925 р. на віч­

ний спокій.

Бл. п. Тимотей Щитинський прийшов на світ дня 6 лю того 1855 р в селі Дпвжнів, варяжсько- деканату. Одною з головних Його прикмет була велика охота до школи, до якої Він почав уча­

щати вже в б. році життя. Дяківську науку П о кій ­ ник побирав в слідуючих тодіш нії* дя-ів, а саме:

Сильвестра Левицького, Івана й Григорія Шурмя- ків та Якова К и ш ка в Яструбиних.

Покійник вже в 12 року життя зачав як під­

дячий служити церкві і вже після 4 рох літ такої служби обняв сталу посаду дяка і дяко учителя в Довжневі.

Ціле життє Покійника було попереплітане ріжними терпінями й злиднями : в 12. році життя остав Він вже сиротою по батькови а дешо піз- нійше померла й його мати. В 50. ропі життя не режив Він найтяжший біль, бо в сему часі по- пращала Його на віки Його Найдоросша подруга

Д о ВСІХ Впп. Дяків, ЯКІ ше НІЧО­

ГО не зложипи на подорож Деле­

гації до Варшави !

Хто з Впн. Дяків не зложив ще датку на по­

дорож Делсґацї до Варшави, нехай зробить єе зараз, бо в противному вилазку буде наразі на- пятнований в часописі.

Найкрасше зрозуміли вагу й значіннє висилки сеї Делегації дяки львівській Епархії, бо в *е до 1. листопада 1925. зложили на ту ціль 597 зол., коли дяки перемиської Епархі ■' зложили до того часу лише 287 зол. а дяки станиславівської Епар­

хії „а ж " 49 зол.

В виду сего мусілося на висилку Делегації певну квоту гроший дозичити

Тому, що дяки львівської й перемиської Е- пархії зложили на сю ціль по 2 зл. від особи, та що богато таких дяків є, що навіть й по 1 зл. не мають з відки дати, повинні також замомнійші дякн іі станиславівської Епархії згадані датки, в квоті по 2 зл. від особи зложити.

Сі датки можна посилати прямо до Голов­

ного Виділу Т-ва „В. П. Д .“ у Львові.

Р е д а к ц ія .

ЖИТТЄ ДЯКІВ

по деканатах.

Поморянський деканат.

Дня 18. липня с. р. відбувся Зб р Дяків по- морянського деканату при участи 10 дяків. Назбір прибули також о декан Склепкович і о. Кучкуда, па рох з Бібщан. Збором проводив о. Кучкула, ко­

трий в коротких стоках пояснив значіннє органі- колу Грицуняка з дяківської посади, не зважаюча .зації дяків і завізвав всіх дяків до солідарної праці.

Дакінську службу переляк Він 1920 р. сво­

йому синови Петрові Ш гтинському, і від того часу аж до послідної хвилі Сво -ого життя оста- вав при нему на Його повному одержанню.

1 в Святому так?

Доносять нам зі Святого, радимнянського де­

канату, що на основі якогось непр-віреного пи- семоого доноси, уеннено тамошні ого яяка п. Ми- па те. що він Яає вже за собою 66 літ життя а 33 роки дязівської служби.

Поки що не забираємо тут голосу, але о чі­

куємо точного п обширного вияснееня справи від тнх, що тут найбільше заінтересовані.

Тих Впп. ГІренумераторів, які до нині ще не вирівнали залеглости за часопис за

Куля вилітає з армати з такою силою, шо по о д -] і } ||. квартали та за тематизм за 1925 р.

нім кільометрі легу потрафить р о б и ти , продіра- виги сталевий панцир грубости 75 петиметрів.

І се має бути той ангел миіа, про якого так голосно виспівують ріжні імперіялістичиі крикуни на частих нарадах!

Кров ллється дільше і підсичує кровожадну, імперіалістичну горянку. А працюючий народ свіга томитьсу в голоді, в ярмі тих р ізу н ів !

ми були змушені передати нашому адво- катови до дальшого поступування, одначе з тим застереженнєм, шо наколи вони до кінця сего року свої залеглости вирівня­

ють, то їх з огляду на великі кошта, на су- дову дорогу не передасться.

Р е д а к ц ія .

Вп. Микола Павлюк, дяк в Поморянах прочи­

тав і пояснив Службову Прагматику Дяків.

Збір ухвалив слідуюі резолюції:

1) Домагатися від Польського Уряду, негай­

ного наділення всіх дяків ерекц. грунтом титулом їх службогого вивінування, а наколиб в даній па- рохії не було надвижки такого гр‘ нту, то збір д о ­ магається приділу сего грунту для дотичного дяка з сусідної парохії або деканату, який має відпо­

відну надвижку ерекц. грунту.

2) Домагатися, щоб Польський Уряд узнав дяків за необхідних церковних функціонерів та

перебрав їх на державний етат.

Делегатом на поморянський деканат вибрано Вп. Миколу Павлюка, дяка в Поморянах, котрий заявив, що кождий дяк мусить безумовно бути пренумератором свойого одинокого станового н е іа л е ж п о го органу „Голосу Д я ків ", та членом Т-ва „Взаїмн. Пом. Д я ків" у Львові.

Предеідинк: Секретар:

О. Осип Кучкуда, Миколай Павлюк, дяк

парох в Бібщанах. і дяк. дел. в Поморянах.

4. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 18 і 19.

Балигородський і тіснянський деканати.

З б і р Д я к і в баяигородського і тіснянського деканатів відбувся дня 13. 7. 1925 в Балигороді На зборі явилися майже всі дяки сих деканатів.

Предсідником збору вибрано Вп. Григор я Ш ийку, дяка в Волковиї. його заступником і секретарем збору Вп. Василя Бурлича в Терці.

На зборі запали слідуючі резолюції:

1. Збір домагається від Польського Уряду на­

ділення всіх дяків ерекціональним грунтом титу­

лом їх службового вивінування, в висоті бодай одної третої тої скількости, яка на основі кон­

кордату припаде парохам.

2. Збір домагається, щоб Польський Уряд ви­

знав всіх дяків необхідними церковними ф ункціо­

нерами, та перебрав їх на державний етат.

3. Збір взиває всіх Впп. Товаришів Дяків всіх трьох дієцезій, щоб рішучо домагалися за цер­

ковні треби одної третої части загального вина­

городження, себто половину того, що псбирає священик. Такі резолюцї вислано також до всіх інстанцій поданих в 2. числі „Голосу Дяків".

Балигород, дня 13. 7. 1925.

Предсідник: Секретар:

Григорій Ш ийка, Василь Бурлич, дяк в Волковиї. лак в Терці.

Вкінцч вибрано Орган заційний Комітет, в (склад якого ввійшли: Вп Стефан МаковськиГ, дяк з Комарник, як предсідник; Вп. Мнх. Хомутник, дяк з Яблінки, як його заступник; Вп. М. Височан­

ський, дяк з Маткова, як секретар: Вп. П. Висо- чанський, дяк з Висоцька Вижного, як касієр.

Сей Комітет взиває всіх дяків, до передпла­

чування свойого часопису „Голосу Дяків* а крім сего, щоби на другий рад всі дяки явились на зборі.

Неприсутність сих деканатів на вічу в Смільн. о- правдується далекою, утяжливою дорогою, (около 80 кільометрів) і браком залізно-дорожної кому­

нікації. На тім збір закрито її протокол підписано.

Комарники, 8. липня 1925.

Пред ід н ик: Секретар:

О. 1 установа1!, декан М. Височанський, і пзрох в Комарниках. дяк з Маткова.

Судово-Вишекський деканат.

З б і р Д я к і в судово вишенського деканату, скликаний Вп. Миколою Цьорохом, дяком і дяків, делєґ. в Долгомостисках, відбувся дня 23. 4 1925 р Судов.-Вишни в „Народному Домі*.

Збір відкрив Вп. Микола Цьорох, покликуючи на предсідникз Вп. Василя Змію, дяка й дяків, де­

легата в Вербіжи, який не жалуючи кошту й труду прибув як гість аж з комарнянського деканату, щоб взяти особисту участь в нашому зборі. Секрета­

рем збору вибрано Вп. Миколу Цьороха.

На зборі ухвалено слідуючі резолю цї:

1) Збір домагається від Польського Уряду на­

ділення всіх дяків ерекц. грунтом в висоті одної третої тої скількости, яка на основі конкордату п о п а д е парохам, а крім сего призначення їм ме- шкальних і господарських будинків.

2. Збір домагається від Польського Уряду ви­

знання їх як державних функціонарів та псребра- ня їх на державний етат.

3. Збір домагається від Епископськ. Орлина- ряту признання їм одної третої части загальної вартости доходів за виюнуваннє всіх обрядово- церковних функцій.

4. Збір домагається від Еписк. Консисторії в Перемишлі як найскоршого затвердження Службо­

вої прагматики.

На зборі не явились слідуючі д яки : Иосиф Наґурський з Никлович, Микола Ьрень з Волчух, Василь Демчина з Тулиголов.

Микола Цьорох, дяк і дяк. делегат в Долгомостискях, о. п. Судова Вишня

Височанський й турчанеький деканати.

Дня 8. липня 1925. відбувся дсвірочний Збір Дяків височанського й турчанського деканатів в

Комарниках.

На зборі явилося на жаль половина дяків.

Збір відкрив Всеч. о. декан Тустанович, якого присутні вибрали предсідником. Заступником пред- сідника вибрано Вп. М. Хомутника, дяка з Яблінки а секретарем Вп. М. Височанського, дяка й був­

шого секретара Т ва Дяків з Маткова.

Пояснено Правило для дяків, видане Еп. Кон­

систорією 1911 р.

Збір ухвалив такі резолю ції:

1) Домагатися від Польського Уряду наділен­

ня всіх дяків ерекціональним грунтом, титулом їх службового вивінування в висоті одної третої ча­

сти тої скількости, яка припадає парохам.

2) Збір домагається,

щ о б

дяків признано не­

обхідними церковними функціонерами та перебра­

но їх на державний етат.

3) Збір взиває всіх дяків, щоби рішучо за ви­

конування всіх церк,-обряд, функцій жадали одної третої части загальної вартости.

Колом ийський деканат.

П р о т о к о л Збору Дяків коломийського де­

канату, відбувшогося дня 6 серпня 1925 р. в К о ­ ломиї в домівці читальні „П р о с в іт " .

Збір відкрив Всеч. о. канонік Стек, голова Виділу Т ва „Взаїм. Пом. Дяків" в Сганиславові.

Предсідником збору вибрано Вп. Нестопа Волчука, дяка і був. редактора „Голосу Д яків" в Коломиї, його заступником Вп. Миколу Клюса, дяка з Воскресінець а секр»*;ярем Вп. Дмитра Кор­

жинського, дяка з Малих Камянок.

На зборі явилися майже всі дяки коломий­

ського деканату, а крім сего прибули як гості та­

кож Вп. Баранюк Иосиф, дяк з Будилова дек.

Снятии, і Ви. Фенин Василь, дяк і дяк. орґ. з Рун- ґур, дек. Пістинь.

Неприбувші на збір Впп.: Мойса Микола,дяк з Ілинець, Сядич Іван, дяк з Трійці, і Стефанків Григорій, зяк з Лю чі, дек. Пістинь, оправдали свою неприсутність, чим дали великий доказ, що вони є карними членами дяківської організації та розу­

міють чагу іі значіннє її для загальної дяківської справи.

Перший забрав голос Всеч. о. Стек, який по- ясниз вагу й значіннє організації дяківського ста­

ну

та

з а с н о в у в а н н я

дяківських кооператив. Щ о д о приділу ерекціонального грунту дякам на основі конкордату не дав жадного конкретного пояснен­

ня. мовляв тому, що ся справа ще не е остаточно полагодженя.

Після сего виступив з довшою промовою Вп. Іван Волошин, головний і відповідальний ре­

дактор нашого незалеж ного органу „Голосу Д я ­ ків".

Вія

вказував на великі хиби й занедбання догеперіпіної організації' дяків та їх некористні на­

слідки для загальної дяківської справи, поясню­

вав, якими шляхами належить здобувати собі крас- шу долю, та поставив внесок, щоб дяки по всіх деканатах вже домагалися тимчасового наділення їх ерекц. грунтом під осінні засіви, доки справа приділу ерекціо і. грунтів дякам не буде остаточно в* рішена.

Дальше Шан. бесідник піддав острій критиці майже нелюдське поступованнє більшости духо­

венства супроти своїх дяків, а як один з многих прикладів подав те, що священики з малими ви­

їмками; не то що не відступили дотепер

СВОІМДЯ-

кам по кілька морґів ерекціон. землі на основі єпископського розпорядку, але майже цілою ла­

вою виступають ще проти справедливих і пеку­

чих домагань дяків.

При кінии забирали голоси на теми матеряль- ного забезпечення дяків також Впп.: Баранюк Иосиф, дяк Будилова, Клюс Микола, дяк з Вос- кресінець, Марущак Роман, дяк з Турки к. Коло миї і много инших дяків.

Резолюції запали слідуючі:

1. Збір домагається від всіх парохів чи завіда- телів парохій коломийського й сусідних деканатів, щоб они негайно відділили своїм дякам по кілька моргів ерекц. землі під осінні засіви будьто на основі єпископського розпорядку, будьто на осно­

ві обовязуючого конкордату.

2. Збір взиває всіх дяків всіх трьох дієцезій до ухвалювання повисшої резолюції на своїх дека- нальних зборах, а крім сего до передплати сво­

його станового та незалежного органу „Голосу Д яків".

Делегатом на коломийський деканат вибрано одноголосно Вп. Марущака Романа, дяка з Турки,

його заступником Вп. Клюса Миколу, дяка з Вос- кресінець а секретарем Вп. Коржинського Дмитра, дяка з Малих Камянок.

Предсідник: Секретар:

Волчук Нестор, дяк Коржинський Дмитро*

і б. ред. „Г. Д .“ в Коломиї. дяк в М. Камянках.

Теребовельський деканат.

Дня ЗО. 6. 1925 відбувся в Теребовлі З б і р Д я к і в теребовельського деканату, на якому яви­

лись майже всі дяки сего деканату. Трьох дяків, які не явились на зборі, до нині ще з сего не оправдались.

Предсідником Збору вибрано Впр. о. каноні­

ка й декана згаданого деканату Стефана Мох- нацького, а секретарем Ви. Петра Ґотя, делегата, дяка і управителя хору в Теребовлі.

Перший виступив з коротенькою промовою старенький дяк з Дарахова Вп. Іван Старик, ста­

раючись заохотити своїх молодших і старших то­

варишів до інтензивної організаційної праці.

Потім забрав голос Вп. Михайло Крушель- ницький, який в своїй довгій промові зясував по­

ложення дяків в давнійших і тенерішних часах.

Збір ухвалив такі резолюції:

1. Щ об віднестись з просьбою до Впр. о. де­

кана Стефіна Мохі;ацьк< го, щоб він порозумівся зі всіма оо. парохами свойого деканату в тому на­

прямі. щоб они давали своїм дякам однаковий процент доходів за церковні треби, себто */« часть загальної вартости, що Впр. о. канонік і декан дуже радо приняв до відома та приобіцяв се ці­

лим своїм авторітетом поперти.

2. Щ об кождий-дяк обовязково був членом свойого товариства, та платив членську вкладку.

3. Щ об кождкй дяк обовязково прелплану­

вав свій становий часопис „Голос Д яків", та, щоб той часопис виводив що найменьше 4 рази в мі­

сяць, або й 2 рази на тиждень, бо для загальної дяківської справи обсолютно є за мало наколи наш часопис тільки два рази в місяць виходить, та що без часопису ніяка праця в організації як слід не піде.

4. Збір приняв до відома й затвердив вибір делегата на теребовельський деканат Вп. Петра Ґотя, дяка і управителя хору в Теребовлі.

б. Збір домагається, щоб всі дяки, котрі ще не іспитовані, могли складати кваліфікаційні іспи­

ти по своїм деканатам, а то з огляду на загальну грошеву крізу та великі кошта подорожі.

Таку комісію мавби вибрати Деканзльний Уряд за дозволом Епископського Ординарягу, в свойому деканаті з помежи священиків, дяків і е- вентуально инших фахових сил.

6. Збір ухвалив одноголосно розслідити спра­

ву усунення з дяківської посади Вп. Григорія Лу- ковського, дяка з Острівчика, теребовельського деканату, я ки 4 занимав посаду дяка в згаданому селі більше як через 40 (сорок) літ, а тепер, бу­

дучи ще здібним до служби, вже два роки сидить без посади, підчас коли на його місци знаходить­

ся людина зовсім не кваліфікована на дяка.

Вп. товариш Луковський знаходиться тепер з ж ін ко ю й дітьми майже без кусника хліба й да­

ху над головою.

На закінченнє виголосив Впр. о. канонік ко­

ротку промову, в якій загрів всіх присутних до організаційної праці за красшу дяківську долю.

Теребовля, дня 3. 7. 1925.

Петро Ґоть, дяк, упр. хору й дяківськ. делегат в Теребовлі.

Белський і варяжський деканати.

Д я к і в с ь к и й З б і р белського і варяжсь- кого деканатів, скликаний Вп. Григорієм Луциком.

дяком з Жужеля, відбувся дня ЗО. червня 1925 р.

в Белзі. •

Збір відкрив Вп. Гр. Луцик, покликуючи на предсідника Впр. о. Івана Калинського, пар. з Белза, а на .секретара Вп. Петра Щ итинського, дяка з Довжнева.

Предсідник збору нривитав щиро зібраних і завїзвав до організаційної праці над поправою своєї долі. Впр. Бесідник сказав: „Без єдности і власної борби не дійдуть дяки до своєї мети, на­

діючись на чужу ласку", що нарікання на клир, с безпідставне, бо священики не є в силі забезпе-

/•