г-
ЇІочтову належитість оплачено гуртом.
ЧЧ. 18 і 19. Коломия, вівторок 1— 15. грудня 1925. Рік 1.
Виходить 1 і 15. кождого місяця.
Адреса Редакції й А д м ін іс тр а ц ії: Коломия, вул, МІЦКбВІЧаЧ. 51.
ЦІНИ О Г О Л О Ш Е Н Ь : Ціла сто
рона 90 зл., половина 45 з л . ’/*
стор. ЗО зл., ’ /я стор. 15 зл;, 1/1в стор.
8 зл., 1 зз стор. 4 зл.
ДРІБНІ О ГО ЛО Ш Е Н Н Я : За одно слово або його місце 10 сот.
Передплата :
В краю чвертьрічно . . . Т25 зл.
За границею річно . . І*/» долара або їх вартість в иншііі валюті.
Постійні оголошення мають 2О°/о знижки а оголошення для дяків-
пренумераторів 50",.
О Г О Л О Ш Е Н Н Я принимаеться тільки за попередним надісланнєм належитостн або принайменіпе за
мету. А н о н і м н и х д о п и с і в не принимаеться.
Р у к о п и с і в не звертається.
Чекове конто П. К. О. в Варшаві ч. 152.951.
Ціна одного примірника
40 сот.
£
До в с іх Впп. П р ен у м ер ато р ів „Г олосу Д я к ів “.
Не задовго знайдемося на порозі нового року, щоб зі свіжими силами й енергією роз
почати дальшу мозольну працю над будовою красшого завтра для дяківського стану, а тим самим для нашої церкви і для нашого народа.
Щ об така праця на будуче не припинювалася та дальше йшла правильно своїм шля
хом, Редакція просить щиро всіх своїх Впп. Пренумераторів, щоб на слідуючий рік висилали передплату точно і з гори та, щоб не допускали до сего, щоб їх аж майже в кождому числі до вирівнання залеглостий взивати.
Виконаннє сего всего є д у ж е легке, бо — як кождий з Впп. Пренумераторів сам признати мусить — п ер ед л ата „Голосу Д я к ів “ відносно до инших часописів які в далеко більшій скількости примірників і частійше як наш бідний орган виходять — є д у ж е н и зька
та навіть для найбіднійшого дяка приступна.
Редакція.
П о д о р о ж Д я к і в с ь к о ї Д е л е г а ц і ї д о В а р ш а в и .
Дня 7. грудня 1925. о і і. г о д . 15 хвиль
в ночі виїхала зі Львова до Варшави дя
ківська Делегація під проводом Вп. Івана Волошина, начального й відповідального редактора „ Г о л о с у Д я к ів '* в Коломиї.
В склад Делегації входили ще слідуючі о- соби, а саме: з львівської дісцезії: Вп. О- лександер Багрій, банковий урядовець зі Зборова і Вп. Иосиф Кушнір, дяк і дяків, делегат зі Щирця к. Львова; з перемись- ко ї дісцезії: Вп. Андрій Хома, дяк і дяків, делєґ. з Ліска, і Вп. Микола Цьорох, дяк і дяк. делєг. з Долгомостиск. Зі станісла- вівської дієцезії делегати з оправданих...
причин не прибули.
До Варшави прибула Делеґац’я дня 8.
грудня о 3. год. сполудня. Там, після при- лагодження відповідних меморялів, навя- зала вона тісний контакт з Українським Посольським Клюбом а крім сего позиска- ла для попертя згаданого меморялу також і инших послів.
Меморяли, яких точний зміст низше подається, предложено на польській мові слідуючим інстанціям:
1. Міністрови Земельної Реформи. 2.
Міністерству Релігійних Справ і 3. Прези- дентови Ради Міністрів, а крім сего також Президії Українського Посольського Клю- бу і тим послам, які приобітцяли цілим своїм авторітегом наведені в меморялі по
стуляти в свойому часі на відповідному місци поперти.
Зміст меморялів є слідуючий:
Меморял
Загального Збору церковних Дяків грек, кат. обряду дієцезій: львівської, перемись-
кої й станиславівської в справі поліпшення екзистенції тих дяків в звязку з уведеннем в житте закона на основі конкордаїу, за- ключеного Польською Державою з Апос
тольським Престолом, і нового закона про земельну реформу.
Високе М іністерство І
Загальний Збір церковних Дяків грек кат. обрйду дієцезій: львівської, перемись- кої й станиславівської поручив Головному Виділови свойого Товариства у Львові предложити Високому Міністерству слідую
чий меморял:
Високе Міністерство зводить ласкаво при введенню в житте постанов закона про конкордат, заключений з Апостольським Престолом, і нового закона про земельну реформу узгляднити шо до дяків слідуючі постуляти:
I. Помістити виразьну клявзулю в до
тичних виконавчих розпорядках, що повис- ше згадані закони цілковито, а з окрема там, де е бесіда про вивінування костель
ної служби (зІигЬу кобсіеіпеі прим, ред.) ґрунтами бенефіції, відносяться також і до церковних дяків грек. кат. обряду викону
ючих свої церковні функції на теріторії польської держави, на рівні з органістами рим. кат. обряду.
II. Зазначити, щоб при розділі ґрунтів бенефіціїузгляднено зараз, на першому міс
ци по матерній церкві стан церковних дяків, а щойно потому дочерні ьеркви, позаяк скількість тих ґрунтів в більшій скількости парохій є так мала, шо в про
тивному випадку значна більш ість д я ків з признаних їм добродійств конкордату ціл
ком би не користала.
НІ. Помістити клявзулю, щоб дя
ків тих парохій, де в части або в цілости забракне для них признаної законом скіль
кости ерекціонального грунту, наділено даною ріжницею чи цілою скількостю то- гож ґрунту з иншої парохії або навіть з иниюго деканату.
IV. Вплинути на те, щоб дякови було в парохії відповідне мешканнє з господар
ськими будинками до диспозиції, та щоб видатки на удержаннє й консервованнє їх покривав фонд церковного заряду.
V. Зазначити в законній формі, що дяк є церковним функціонарем з поборами X., XI., XII. і XIII. категорій урядників, відпо
відно до закона, затверджуючого конкор
дат, заключений з Апост. Престолом, і до
лучити до того закона дотаційну табелю.
VI. Вплинути на те, щоб згадані зако
ни введено в такому часі в житте, щоби церковна служба, до котрої в першій мірі зачисляються дяки, могла вже з весною 1926 р. з призначених їм законом ерекціо- нальних ґрунтів користати.
Повисші жадання мотивується тим, що теперішний матеряльний стан церковних дяк'в є майже катастрофальний, позаяк до
теперішнє удержаннє дякя залежало ви
ключно від церковних доходів, які склада
ли йому місцеві парохіяни за виконуваннє свойого рода обрядових функцій, і які ни
ні по причині довголітної, світової війни й
2. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 18 і 19 упадку релігійних почувань зменшилися
майже до зера.
Нинішний дяк, щоб рятувати себе й свою родину від голодової смерти, мусить дуже часто працювати як денний зарібітник та виконувати при тім навіть найгірші ро
боти, що не тільки його повагу, як дяка, але також повагу церкви й так вже підупав
шої релігії взагалі — в очах некритичних мас понижує до найнизшого ступня.
Матеряльне положеннє згаданих дяків є так нужденне, що нині є вже великою рідкістю, щзб навіть сільський дяк посідав власну, хотяйби найгіршу хатину або ка- валочок ґрунту. Він є нині зданий на ласку _й неласку своїх парохіян.
Одиноким виходом з так страшної си
туації є тут, як можливо найскорше наді- леннє дяків достаточною скількістю ерек- діональних Грунтів, і побудованнє для них мешкальних і господарських будинків.
Завважується, що в сей спосіб мате- ряльно забезпечений дяк, як одинокий ді
яльний посередник між священиком з од
ного а вірними з другого боку причинив
ся в великій мірі до піднесення поваги ре
лігії серед мас, та до привязання їх до церкви й Бога і то як раз тоді, коли серед вірних грек. кат. обряду почали ширитися ріжного рода релігійні секти, що мають навіть шкідливі впливи на них там. де хо
дить о виконування своїх горожанських о- бовязків супроти держави.
З а Головний Виділ Т-ва „Вззїмної Помочи Дяків1* у Львові:
Голова Виділу: Голова Делегації:
О. Евген Дуткевич. Редакт. Іван Волошин.
Секретар:
Роман Криштальський, уипіог.
Заступ? Голови Д е л е г а ц ії:
Олександер Багрій, урядовець.
Ч л е н и Д е л е г а ц і ї :
Иосиф Кушнір, Андрій Хома,
дяк і дяк. лея. в Щирци дяк і дяк. д ел .в Ліску, коло Львова.
Микола Цьорох,
дяк і дяк. дел. в Долгомостисках.
Звіт Дяківської Делегації до Варшави.
Повний
ЗБІГз діялгности й успіхів Дяківсь
ко ї Делегації в
Варшаві, та зві.томлений про ~тан в якому находиться тепер справа приділу ерек ціональних ґрунтів дяка*, ^5уде помішений в слі
дуючому числі наніого, незалежного органу „Г о
лосу Д я ків “ ■Д е л е г а ц і я .
П о д я к а .
Ннзшепі піисані члени дяківської Делегації до Варшави мають за шану в і.мени всіх Впп. Дяків всіх трьох галицьких дієиезій, зл жити оцею дорогою Вельмишановному У країнськом у Посольському Клю бови
рВаршаві а з окрема його Вельмидо- стойному Пану Презесови Серґіеви Х р уцьком у, та Вельмишановним П. П. Послам: Д рови Васи- леви Д м я тр ію ко в и й Н. Козуб ськом у за їх щире заінтересуваннеся справою наділення галицьких дяків ерекціональним грунтом, за їх сій справі приречену рішучу поміч в соймі і поза ним, та за їх особисті труди, які Вони поклали в часі авді- і енній Делегації в Варшаві у поодиноких інстан
ціях, найщирійші подяки й найгорячійше Спаси- Б г !
Голова Делегації: Злет. Голови Дел.:
РедаА. Іван Волошин. Олекс. Багрій, урядов.
Ч л е н и Д е л е г а ц і ї :
Андрій Хома, Иосиф Кушнір, і дяк і дяк. делегат дяк і дяк. дел. в Щирци
в Ліску. к. Львова.
Микола Цьорох,
дяк і дяк. дел. в Долгомостисках.
До всіх Впп. Пвенумпратопів
„Голосу Дяків“.
З сим числом кінчите Впп. Пренуме- ратори-Дяки календарний рік Вашої еко
номічної борби та Вашої організаційної праці.
Мимо сего, що ся економічна борба заскочила Вас неприготованими й незорґа- нізованими як слід, то Ви все таки, розу- ючи вагу й значіннє моменту, знайшли в Собі тільки сили й енергії, що, не лякаю- чись навіть жертв борби, зуміли до нині не лиш ездобути й скріпити кожду дану позицію ,__але рівночасно побільшити й зєдинити всі Свої організаційні сили, та стати з піднесеним чолом до дальшої ін- тензивноїборби праці.
Сим всім зложили Ви іспит соціальної зрілости та поставили дані чинники перед і доконаний факт, що Ви не є в ж е тим елє- ментом, за який они Вас до нині вважали та що з Вами хоч-нехоч треба вже_тепер числитися
Те пер назакінченне сего року Редак
ція складає Вам Впп. Пренумератори щирі подяки за Вашу прикладну витревалість в сій борбі та бажає Вам з цілого серця, щоб [в слідуючому році Ваші сили й енергія
'зросли до найбільшої величини, та щоб Ви як в найкоротшому__ часі осягнули те, за щ отепер так по геройськи боритеся.
Відозва
Не припииюйте розпочатої праці над зложеннєм^_Великого _Шематизму__Дяків на 192Ь рік, та присилайте зараз Погрібні дати й задатки на него, щ об сей тем атизм вийшов в пору з^друку}!!
Р е д а к ц і я .
Складгйте добровільні датки на ф ондово і єї р ід н о ї незалеж ної преси.
Байдужі гинуть!
Ф Е Й Л Є Т О Н.
В. Д я ч о к .
Колись а нині.
(Розвідка до Історії Українських Дяків).
(Продовженнє).
На встид і ганьбу в многих селах „дякую ть"
ще такі люди, що не мають навіть слабого по
няття про церковний спів та про завдання дя а, розуміється дяка правдивого і небайдужного та
кож до організаційної праці та борби за поправу своєї гіркої долі. Такі „дяки* то права рука тої частини нашого духовенства, яка всіма силами старається заступити нам шлях до красшого зав
тра. Я не маю тут — борони Боже — на думці тих неіспитованих дяків, які вже знаходяться в бо-
«вих рядах за загальне добро дяківського стану, та яких імена також прикрашують наш дорогий Перший Шематизм, але тих, які ще й нині, коли хвиля для загальної дяківської справи може най
більше важна й рішаюча, надумуються ще, чи вступити на боєвий шлях та йти спільно з дру
гими до рішаючого бою, чи може очікувати з за- ложеними руками аж другі за них все, т о треба зроблять.
Такі „дяки* повинні тямити, що в свойому часі прийде хвиля обрахунку й все буде по заслу
зі. З д обутки борби будуть розділені лише м іж тих, к о т р і З і них боролися, ко тр і працювали й яе щадили себе та свойого грош а на ведення с е ї борби.
Тут і там чути голоси деяких одиниць, що дякам взагалі не зле поводиться та що їхня доля жадної поправи не потребує, бо вона вже досить
поправлена.
І чим-же ми ту „до лю * поправили ? Певно тим, що деякі священики повикидали своїх дяків без правної підстави на вулицю, й оставили їх на поталу судьбі, не оглядаючись нгвіть на пізний вік і на численні літа служби даного дяка ?
Деякі священики посунулись в свойому дик
таторе І ві Над своїми дяками так далеко, що ндвіть заборонюють їм чигати їхній одинокий становий орган „Голос Д яків*. Змісто відповіли тим свяще
никам уважаю за доцільнійше пригадати нашим дякаи слова великого нашого поета й ученого
Івана Франка:
„Не кидай власної мети, Щ об за чужою десь іти, А власну ясно ціль пізнай, Д о неї просто поспіш ай!“ . . .
. . . . бо „зло й тобі прожре до кости тіло, Щ об ти зненавидів єго і бивсь з ним сміло...*
Хто з злом не боресь, той людий не любить...
В Історії Дяків вже записана подібна сторін
ка, та тодішні священики не були так виноваті, як нинішні. Цікавий нехай перечитає собі куренду єпископа Михайла Левицького з дня 24.. 7. 1816 р.
і там знайде блідий праобраз нинішного.
Чи дотичне нинішнє духовенство здас собі з того справу, що всі його зусилля, щоби дяків держати лише для своїх приватних послуг, прино
сять шкоду не лише церкві й народови, але й священикам самим?
Дяки стоять найблизше селян, знають чим вони жиють, що говорять та що думають. Зна
ють і це, що найпильнійшим обсерватором життя, є селянин. Він приглядаєся всяким подіям холод
нокровно, обмірковує: що і як, а коли вжевидять свій осуд, тоді і десять проповідий не поправить лиха. Бо селянин хоче бачити і в практиці того
самого душпастиря, який на проповіди так гарно викладає теорию любови свойого ближнього. І се
лянство мовчить, бо воно наразі не заінтересоване в цій борбі між дяками з одного а священиками з другого боку. Ми бачимо, як воно з дня на день замикається само в. собі, не вірить нікому і не спі
шить з матеріяльною поміччю навіть такій інсти
туції, як „Рідна Ш кола*. Селянин бачить в сво
йому селі господарку інтелігентних одиниць; ба
чить, як они користають зі свойого настоятельства
— тому то в н і не вірить, щоби міг хтось бути ліпшим від „пан отця* і не дає нікому нічого. А на всякі кличі він глухий — бо призвичаївся в церкві наслухатись чого иньшого, а на ділі поба
чити що иншого.
Між дяками ніколи не бракувало людий, якії?
не розуміли ваги даного моменту, не бракувало ніколи мучеників за національну справу, іа заступ
ників обряду і віри. Сподіваємося й віримо, ідо і тепер у пихне забракнелюдий.якіз вірою в побіду не приступилиб до боротьби за краще своє завтра.
Метою дяків, крім матеряльного забезпечення м. и.
є: стати вірними синами церкви та поневоленого народа, а не приватними слугами своїх „настоя
телів*.
На при кінці звертаюсь до П. Т. дяків з за
кликом: Єднайтеся братя І В єдности Ваша сила й побіда. Будьте солідарні так, шоби йш оводен за всіх, всі за одчого, бо солідарність, це ніким ніколи непоборима сила.
Д о праці ’ до боротьби І
„Нехай Ваша праця буде боєм, а дшр Ваш нехай буде п о б ід о ю !*1)
К о н е ц ь.
’) Ніцше.
М. 18 і 19. Г О Л О С Д Я К І В
До Українського громадянства. яком у не судилось празнувати свойого Ювілят, ювілейного свята.
Рада Українського Т-вз „Просвіта" в Бересті йдучи по лінії своїх культурно-освітніх завдань на засіданні своїм 12, листова та 1925 р. постано
вила розп-чати а щ ію будови власної хати „На ,
родного Д о ж " в Беоес.і, в якім можна було би Щ *™ деякого, б) в. дяка і дяюучителя в ДовжЯев., примістити „Просвіту", українську приватну школу і
Мидові, Вижлові, Винниках ів Камени коло Хол- В сім дни мав Покійник обходити 54 літну
День 4. лю того і 926 р. мав бути одним з найбільше памят* их днів в життю бл п. Тимотея
та инші укр. інстиуци.
Для того Рада Т ва обрала Ктм тет будови, в склад якого увійшли : посол до Сой му др. Вл силь Дм игрію к, як голова, голова „Просвіти" адво
кат Володимир Криницький, як заступник голови К-ту, Микола Крижанівський (скарбні к) і
здео кітВасиль Пантеяєвич (секретар).
Комітет Будови Народньвго Дому в Бересті звертається до всього свідомого українського гро
«адянства з гарячим закликом, допомогти йому збудувати власну хату для одинокої української, кильтурно-освітньої оргаоізації на цілім широкім, але глухім і бі т ім Полісі. Комітет випускає 1) під
писні листи, 2) петлю ки по 25 гр. і 3) приймає грошові пожертви на будову. Маючи надію, що укр. громадянство зрозуміє вагу істнування укра
їнських організацій на цих українських „кресах" і не віїмовитгея прийти Комітетові з матеріальною допомогою. Комчет закликає слати жертви в гро
шах по адресі: Бересть-Лит. Братський Заулок, Т во „Просвіта" на рах. X. Б. Н. Д ., або на імя голови К -т у посла д-ра Дмитріюка, Сойм Варшава:
За Комітет Будови „Народнього Дому" в Бересті Голова Комітету;
Др. Дмитріюк, посол.
ма. о сім дни мав
річницю безпереривної, прикладної дяківськсі служби, яку Він так горячо полюбив, шо всі Свої сили й знанне посвятив був для неї День сей мав бути для Него тим тажним етапом в життю, який скріплює сили й духа та додас заохоти до даль
шої праці для добра церкви й свойого народа.
Від Редекції.
Щ об вже раз заповнити всі люки в одноцільному фронті дяків та як слід скрі
пити їх організаційну силу, Редакція в іме
ні! загального добра дяківської справи, взиває кождого свойого Вп прєнумератора з окрема, щоб на слідуючий рік вже тепер приєднав свойому незалежному орґанови
„Голосови Еяків'* не богато, лише одного Дяка-пренумератора.
Тому що праця ся є невелика, дуже легка й не вимагає жадних
Ділами, не словами!
Скільки коштувала світова війна ?
датків
грошевих ви- Впп.
може и повинен кождии з Пренумераторівсе негайно, як слід виконати.
Сим осягнеться великий сукцес в нашій теперішній праці й се причиниться в певний мірі до скорого осягнення нашої мети.
Остання, світова війна коштувала 400 міляр- дів долярїв. Щ оби зрозуміти, яка то келиканська сума, подаєио такий приклад: За ту суму можна- би побудувати дім вартости 2’/« тисячин долярів для кождої р >днни в Америці, Канаді, Англії, Ав
стрії, Франції, Бельгії, Німеччині, Україні й Росії.
Для кождого дому можнаби купити домашних
знаряді» і город коло лему за 500 долярів. Крім сете і ^то в а р ’ ишка »к"тт«
в кождому місті з висше названих держав м ож на;
купити бібліотеку за 5 міліонів д> лярів, побуду вати шпиталь за 5 міл. дол., університет за 10 мі
ліонів долярів. Крім того можна зложити на про
цент таку суму, з процентів якої можнаби удер
жувати 125 тисяч учителів і 125 тисяч шпитальних .сестдр з пенсією по 1 тис. дол. річно. За решту, яка по тім всім ще осталаби, можнаби купити цілу Францію і Бельгію.
Тепер хиба вже можете собі Представити, яка то сума тих 460 міліярдів долярів!
А чи знаєте, яку кроваву жертву зложило людство? Ні більше ні менше лишень 7 і пів мі
дійна убитих і 15 міліонів інвалідів.
А може та крівава різня ні ситила кр< вожад- ний імперіалізм? Куди та м ! Не лишень не насити
ла, але ще більше розпалила єго жажду. Америка Англія, Франція і инші горячково узброюються, воєнні фабрики працюють, смертоносних винахо
дів що раз більше. Кроваве марево уноситься і .висить над людством. Америка узГроїлася так, що в протягу одної ночі може виставнім 4 міліоиову армію. Англія будГє великанські арматн. Куля до такої армаги гажить 24 метрі чиї сотнарі (кили), довжина кулі 2’/в метра, ширина 5-і центі метри.
Бл. п. Тимотей Щитинський.
Невмолима люта смерть не позволила Покій- никови діждати сеї для Него радісної хвилі, але забрала Й -го вже дня 12. жовтня 1925 р. на віч
ний спокій.
Бл. п. Тимотей Щитинський прийшов на світ дня 6 лю того 1855 р в селі Дпвжнів, варяжсько- деканату. Одною з головних Його прикмет була велика охота до школи, до якої Він почав уча
щати вже в б. році життя. Дяківську науку П о кій ник побирав в слідуючих тодіш нії* дя-ів, а саме:
Сильвестра Левицького, Івана й Григорія Шурмя- ків та Якова К и ш ка в Яструбиних.
Покійник вже в 12 року життя зачав як під
дячий служити церкві і вже після 4 рох літ такої служби обняв сталу посаду дяка і дяко учителя в Довжневі.
Ціле життє Покійника було попереплітане ріжними терпінями й злиднями : в 12. році життя остав Він вже сиротою по батькови а дешо піз- нійше померла й його мати. В 50. ропі життя не режив Він найтяжший біль, бо в сему часі по- пращала Його на віки Його Найдоросша подруга
Д о ВСІХ Впп. Дяків, ЯКІ ше НІЧО
ГО не зложипи на подорож Деле
гації до Варшави !
Хто з Впн. Дяків не зложив ще датку на по
дорож Делсґацї до Варшави, нехай зробить єе зараз, бо в противному вилазку буде наразі на- пятнований в часописі.
Найкрасше зрозуміли вагу й значіннє висилки сеї Делегації дяки львівській Епархії, бо в *е до 1. листопада 1925. зложили на ту ціль 597 зол., коли дяки перемиської Епархі ■' зложили до того часу лише 287 зол. а дяки станиславівської Епар
хії „а ж " 49 зол.
В виду сего мусілося на висилку Делегації певну квоту гроший дозичити
Тому, що дяки львівської й перемиської Е- пархії зложили на сю ціль по 2 зл. від особи, та що богато таких дяків є, що навіть й по 1 зл. не мають з відки дати, повинні також замомнійші дякн іі станиславівської Епархії згадані датки, в квоті по 2 зл. від особи зложити.
Сі датки можна посилати прямо до Голов
ного Виділу Т-ва „В. П. Д .“ у Львові.
Р е д а к ц ія .
ЖИТТЄ ДЯКІВ
по деканатах.
Поморянський деканат.
Дня 18. липня с. р. відбувся Зб р Дяків по- морянського деканату при участи 10 дяків. Назбір прибули також о декан Склепкович і о. Кучкуда, па рох з Бібщан. Збором проводив о. Кучкула, ко
трий в коротких стоках пояснив значіннє органі- колу Грицуняка з дяківської посади, не зважаюча .зації дяків і завізвав всіх дяків до солідарної праці.
Дакінську службу переляк Він 1920 р. сво
йому синови Петрові Ш гтинському, і від того часу аж до послідної хвилі Сво -ого життя оста- вав при нему на Його повному одержанню.
1 в Святому так?
Доносять нам зі Святого, радимнянського де
канату, що на основі якогось непр-віреного пи- семоого доноси, уеннено тамошні ого яяка п. Ми- па те. що він Яає вже за собою 66 літ життя а 33 роки дязівської служби.
Поки що не забираємо тут голосу, але о чі
куємо точного п обширного вияснееня справи від тнх, що тут найбільше заінтересовані.
Тих Впп. ГІренумераторів, які до нині ще не вирівнали залеглости за часопис за
Куля вилітає з армати з такою силою, шо по о д -] і } ||. квартали та за тематизм за 1925 р.
нім кільометрі легу потрафить р о б и ти , продіра- виги сталевий панцир грубости 75 петиметрів.
І се має бути той ангел миіа, про якого так голосно виспівують ріжні імперіялістичиі крикуни на частих нарадах!
Кров ллється дільше і підсичує кровожадну, імперіалістичну горянку. А працюючий народ свіга томитьсу в голоді, в ярмі тих р ізу н ів !
ми були змушені передати нашому адво- катови до дальшого поступування, одначе з тим застереженнєм, шо наколи вони до кінця сего року свої залеглости вирівня
ють, то їх з огляду на великі кошта, на су- дову дорогу не передасться.
Р е д а к ц ія .
Вп. Микола Павлюк, дяк в Поморянах прочи
тав і пояснив Службову Прагматику Дяків.
Збір ухвалив слідуюі резолюції:
1) Домагатися від Польського Уряду, негай
ного наділення всіх дяків ерекц. грунтом титулом їх службогого вивінування, а наколиб в даній па- рохії не було надвижки такого гр‘ нту, то збір д о магається приділу сего грунту для дотичного дяка з сусідної парохії або деканату, який має відпо
відну надвижку ерекц. грунту.
2) Домагатися, щоб Польський Уряд узнав дяків за необхідних церковних функціонерів та
перебрав їх на державний етат.
Делегатом на поморянський деканат вибрано Вп. Миколу Павлюка, дяка в Поморянах, котрий заявив, що кождий дяк мусить безумовно бути пренумератором свойого одинокого станового н е іа л е ж п о го органу „Голосу Д я ків ", та членом Т-ва „Взаїмн. Пом. Д я ків" у Львові.
Предеідинк: Секретар:
О. Осип Кучкуда, Миколай Павлюк, дяк
парох в Бібщанах. і дяк. дел. в Поморянах.
4. Г О Л О С Д Я К І В Ч. 18 і 19.
Балигородський і тіснянський деканати.
З б і р Д я к і в баяигородського і тіснянського деканатів відбувся дня 13. 7. 1925 в Балигороді На зборі явилися майже всі дяки сих деканатів.
Предсідником збору вибрано Вп. Григор я Ш ийку, дяка в Волковиї. його заступником і секретарем збору Вп. Василя Бурлича в Терці.
На зборі запали слідуючі резолюції:
1. Збір домагається від Польського Уряду на
ділення всіх дяків ерекціональним грунтом титу
лом їх службового вивінування, в висоті бодай одної третої тої скількости, яка на основі кон
кордату припаде парохам.
2. Збір домагається, щоб Польський Уряд ви
знав всіх дяків необхідними церковними ф ункціо
нерами, та перебрав їх на державний етат.
3. Збір взиває всіх Впп. Товаришів Дяків всіх трьох дієцезій, щоб рішучо домагалися за цер
ковні треби одної третої части загального вина
городження, себто половину того, що псбирає священик. Такі резолюцї вислано також до всіх інстанцій поданих в 2. числі „Голосу Дяків".
Балигород, дня 13. 7. 1925.
Предсідник: Секретар:
Григорій Ш ийка, Василь Бурлич, дяк в Волковиї. лак в Терці.
Вкінцч вибрано Орган заційний Комітет, в (склад якого ввійшли: Вп Стефан МаковськиГ, дяк з Комарник, як предсідник; Вп. Мнх. Хомутник, дяк з Яблінки, як його заступник; Вп. М. Височан
ський, дяк з Маткова, як секретар: Вп. П. Висо- чанський, дяк з Висоцька Вижного, як касієр.
Сей Комітет взиває всіх дяків, до передпла
чування свойого часопису „Голосу Дяків* а крім сего, щоби на другий рад всі дяки явились на зборі.
Неприсутність сих деканатів на вічу в Смільн. о- правдується далекою, утяжливою дорогою, (около 80 кільометрів) і браком залізно-дорожної кому
нікації. На тім збір закрито її протокол підписано.
Комарники, 8. липня 1925.
Пред ід н ик: Секретар:
О. 1 установа1!, декан М. Височанський, і пзрох в Комарниках. дяк з Маткова.
Судово-Вишекський деканат.
З б і р Д я к і в судово вишенського деканату, скликаний Вп. Миколою Цьорохом, дяком і дяків, делєґ. в Долгомостисках, відбувся дня 23. 4 1925 р Судов.-Вишни в „Народному Домі*.
Збір відкрив Вп. Микола Цьорох, покликуючи на предсідникз Вп. Василя Змію, дяка й дяків, де
легата в Вербіжи, який не жалуючи кошту й труду прибув як гість аж з комарнянського деканату, щоб взяти особисту участь в нашому зборі. Секрета
рем збору вибрано Вп. Миколу Цьороха.
На зборі ухвалено слідуючі резолю цї:
1) Збір домагається від Польського Уряду на
ділення всіх дяків ерекц. грунтом в висоті одної третої тої скількости, яка на основі конкордату п о п а д е парохам, а крім сего призначення їм ме- шкальних і господарських будинків.
2. Збір домагається від Польського Уряду ви
знання їх як державних функціонарів та псребра- ня їх на державний етат.
3. Збір домагається від Епископськ. Орлина- ряту признання їм одної третої части загальної вартости доходів за виюнуваннє всіх обрядово- церковних функцій.
4. Збір домагається від Еписк. Консисторії в Перемишлі як найскоршого затвердження Службо
вої прагматики.
На зборі не явились слідуючі д яки : Иосиф Наґурський з Никлович, Микола Ьрень з Волчух, Василь Демчина з Тулиголов.
Микола Цьорох, дяк і дяк. делегат в Долгомостискях, о. п. Судова Вишня
Височанський й турчанеький деканати.
Дня 8. липня 1925. відбувся дсвірочний Збір Дяків височанського й турчанського деканатів в
Комарниках.
На зборі явилося на жаль половина дяків.
Збір відкрив Всеч. о. декан Тустанович, якого присутні вибрали предсідником. Заступником пред- сідника вибрано Вп. М. Хомутника, дяка з Яблінки а секретарем Вп. М. Височанського, дяка й був
шого секретара Т ва Дяків з Маткова.
Пояснено Правило для дяків, видане Еп. Кон
систорією 1911 р.
Збір ухвалив такі резолю ції:
1) Домагатися від Польського Уряду наділен
ня всіх дяків ерекціональним грунтом, титулом їх службового вивінування в висоті одної третої ча
сти тої скількости, яка припадає парохам.
2) Збір домагається,
щ о бдяків признано не
обхідними церковними функціонерами та перебра
но їх на державний етат.
3) Збір взиває всіх дяків, щоби рішучо за ви
конування всіх церк,-обряд, функцій жадали одної третої части загальної вартости.
Колом ийський деканат.
П р о т о к о л Збору Дяків коломийського де
канату, відбувшогося дня 6 серпня 1925 р. в К о ломиї в домівці читальні „П р о с в іт " .
Збір відкрив Всеч. о. канонік Стек, голова Виділу Т ва „Взаїм. Пом. Дяків" в Сганиславові.
Предсідником збору вибрано Вп. Нестопа Волчука, дяка і був. редактора „Голосу Д яків" в Коломиї, його заступником Вп. Миколу Клюса, дяка з Воскресінець а секр»*;ярем Вп. Дмитра Кор
жинського, дяка з Малих Камянок.
На зборі явилися майже всі дяки коломий
ського деканату, а крім сего прибули як гості та
кож Вп. Баранюк Иосиф, дяк з Будилова дек.
Снятии, і Ви. Фенин Василь, дяк і дяк. орґ. з Рун- ґур, дек. Пістинь.
Неприбувші на збір Впп.: Мойса Микола,дяк з Ілинець, Сядич Іван, дяк з Трійці, і Стефанків Григорій, зяк з Лю чі, дек. Пістинь, оправдали свою неприсутність, чим дали великий доказ, що вони є карними членами дяківської організації та розу
міють чагу іі значіннє її для загальної дяківської справи.
Перший забрав голос Всеч. о. Стек, який по- ясниз вагу й значіннє організації дяківського ста
ну