Ч. 232. Львів, субота дня II. (2 4 .) жовтня 1908. Річник XII.
Передплата
на »РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
на цїлпй рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 170 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке' 4Кс;ю по 10 сот.
«Вирзепі ми очи і душу ми впрвепї: а не возьмеш милостп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шаіпкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о о’|а год. пополуднп.
Редакция, адмінїстрация і експедицпя «Руслана» під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялише на попереднє застережене.—
Реклямацпї неопечатані є вільні від порта. — ^Оголо
шена звичайні приймають • ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сет.
від стрічки.
Руский клир і целїбат*).
Під заголовком »Оег гиіЬепізсЬе кіе- гав ип<1 сіег 2б1іЬаі« помістила берлїньска
»Сгегтапіа« з 13. с. м. ч. 237 вступну статю, в котрій витикав нашим римским богословам по перше, що не додержують обітниці целібату, а по друге — гіршая первим — що своїми бесідами на тему женячки мають псути своїх товаришів, чужих і итомцїв, які разом з ними схо
дять ся до пропаганди на виклади. Ста- тя звучить:
»Число 231 (2 аркуш із вторка, з 6.
жовтня) Сгегтапі-Ї помістило статю про
„Русинів в Галичині", яка між иншим заключав слідуючу замітку: „З грецкого семінара в Римі виходили' колись в теольо- ґічним званем і сьвященими чеснотами визначні сьвященики, які там одержува
ли сьвяченя і тим то були до целібату обовнзані, але під натиском радикального духовеньства домашна практика нині н а- в і т ь т а м входить у Ввичай. Н а в і т ь т а м , т. зн. там навіть у грецкім семі
нари в Римі? Якесь викінчене і доповне
на може буде тут інтересне.
>Передовсім рускі семінаристи від 1897 після розпорндженя Льва XIII. вже не виховують ся (як давнійше) в грец- кій, але у своїй власній, рускій колегії.
Відтак ріжниця, яка була давнійше а те
пер у відношенні до целібату руских кли- риків, є дуже незначна, або радше она взагалі не істнуе. Безперечно, що свого ч$су виходили з грецкого семінара зна
мениті сьвященики і мужі; згадаю лиш пізнійшого киівского митрополита, Йоси- фа Венямина Рутского, котрий 1602 р.
там був вступив і 1606 яко сьвященик знов опустив его, кін вмер в р. 1637, послуживши св. Йосафатоки ( | 1623 за
мучений) в его ділі унії і реформи яко найголовнійший дорадник і помічник.
Однак при них було много, котрі кори стаючи з терпимости (БиМип^) грецкої церковної ДИСЦИПЛІНИ, перед ВИСШИМИ
сьвяченями женили ся, як з другої сто
рони нині при жонатих б трохи, але ма
ло таких, що добровільно хотнть захову
вати целїбат.
♦ Процент нежонатих сьвященнків сто
їть нині у Русинів дуже низько: округло взявши щось 1 4 % . Сей мало потішань чий обяв знаходить свою причину не так в дисципліні грецкої Церкви, як раяше у відступленю від еі духа. Грецка Ц ер
ков домагае ся, щоби приступаючий до сьвячень виказав ся яко заосмотрений, т. з, що має іііиіиа і то коли він б ж о
натий, іііиіиз р аїгіто п іі і тим способом е спосібний удержувати ся з родиною свої
ми власними средствами. Замість сего війшло у загальний звичай, що такий кандидат стану сьвященичого’ зістав ви- сьвячений асі іііиіит Ьепеїісіі, яке, як при протестантских пасторах власне для
*) Статя надіслана з кругів духовень
ства. — Ред.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Бар. Б е к був вівторок другий раз на нослуханю у ц'ісарн н Будапешті, а хоч его побут був в звязи з нарадами делєГаций, то з другого боку запевняють, що цісар підчас сего послуханя висловив ся вельми рішучо про події в Празі, а з того видно, як немило вразили монарха сі події. Цісар поручив мінїстрови-прези- дентови ужити як найострійших способів, щоби привернути там лад і спокій. Н а
слідком того поручив бар. Бек н а м і с- никови в Празі, щоби з н а й б і л ь ш о г о р і ш у ч о с т ю запобігав всяким збіго- вискам і галабурдам уличним, а в потре
бі ужив дальших поважних способів, ко- тві би запоручили лад і спокій. Я к з по
яснена даного очивидно з урядового боку у ЕгетсІапЬІаМ-ї виходить, правительство не закагає ся завести в и є м к о в о г о с т а н у , щоби розгорячені уми довести до отямленя.
Бар. Б е к принимав депутацию че- скоі комісиі парляментарноі під проводом міністрів Фідлера і Прашка, котра ему предложила справоздане про свої ухвали і про політичне положене. Я к відомо, парлям. комісия ческа одобрила подане о відставку ческих міністрів, особливо хлібовобники були рішучо за відставкою, але молодочехи і национально католицке сторонництво не раді би віддавати теки міністерства торговлі в німецкі руки,
Ческі дневники звіщають, що бар.
Б е к з кінцем делбґацийноі сесиі усту
пить з ц і л и м м і н і с т е р с т в о м , одначе одержить порученє утворити нове міністерство, чим Чехи були би вдоволе
ні. Змаганб Їх іде до того, щоби ослаби
ти становище вольнодумних Німців, котрі мають аж три теки, хоч на число вольно- думців німецких (около 80 членів) не випадалоб тілько тек. На се вказували вже і христ. суспільники, що вольнодум-
ц і в тім зглядї упривілейовані. Таким способом мінїстерске перееилене булоб полагоджене з підмогою реконструкцйі.
Заграниця.
З а г р а н и ч н е п о л о ж е н е вельми погіршило ся. З Білгороду наспі
[жонатих буває висшс пораховане. Оста- I точно доходить до сего — неімовірне — але правдиве — що кандидат стану сьв я
щеничого асі і і І и І и т Ь е п е ї і с і і ж е н и т ь с я і висьвячує ся. Я к би від жонатих кандидатів стану сьвященичого, як дух грецкого канонічного права вима
гає, зажадано іііиіиз раїгіюопіі і виказа- ня, що може власними средствами, а не з церковного Ьепеіїсіит удержати роди
ну, то хутко впав би згаданий процент, як в Сициліі і Калябриї, де нежонаті сьвященики становлять щось 90% а лиш 10% є жонатих.
(Конець буде).
ли тривожні вісти, що сербска рада мі
ністрів рішучо відкинула представлене короля Петра а се викликало велике за непокоєне в дипльоматпчних кругах. На надзвичайній раді коронній, як звіщають знов з иніїюго жерела, королевич кинув ся на батька і мало не дійшло до чинної зневаги короля, якби сфіцири не спини
ли его. Відтак почала ся справдешня бійка, серед котрої королевича витручено з салі. Опісля коронна рада застановляла ся над тим, як би спинити загонистість королевича, котрий звернув ся після того до молодих офіцирів і студентів з пал
кою промовою і заявив, що ніяким спо
собом не допустить, щоби спинювано на
родний рух проти забору Босни й Гер
цеговини.
Також в і с т и з Л ь о н д о н у в е л ь м и т р и в о ж н і . Великі анґлій- скі дневники і поважні анГл. державники поборюють завзято змаганя Ізвольского і анґл. держ. секретаря Ґрея. Тимчасом оден француский дипльомат висловив ся про заграничне положене, що Франция покладає ще надії на те, що Сербія ще в останній хвилі отямить ся і не дасть ся пірвати загорілцями до нерозважних кроків. Про спокійне і обережне стано
вище Австриї’ висловив ся сей дипльомат з великим признанвм і зазначив, що по- ступованє Австриї дає тим доказ чесних
намірів.
В С е р б і ї з великою запопадливо- стю приготовляють ся до війни. Скуп- штина ухвалила надзвичайний кредит 16 міліонів динарів. Нічого дивного, що й Австрия приневолила мати ся на бачно- сти, а дунайскі монітори воєнні, котрі стояли доси 35 кільометрів від Білгоро ду і відбували пробну стрільбу острими набоями, посунули ся дальше на полу
днє і тепер стоять напроти Білгороду.
Сербский королевич пе перестає підбу
рювати населеня своїми промовами і не
давно висловив ся, що зелений килим дипльомациї не поможе нічого Сербії, й тому Сербія буде приневолена глядіти щастя на ч е р в о н і м к и л и м і б о- 6 в и щ а і буде бороти ся до останноі каплі крови.
З делєґаций.
У г о р с к а д е л е ґ а ц и я ухва
лила буджет міністерства загр. справ без зміни, а в цілій розправі вельми широ
кій виявило ся, що політик абар. Еренталн найшла там повне одобренє і сильну під
держку. Найвиразнїйше зазначив се до- вірє делеґациі до політики заграничної бар. Еренталя делегат Р а к о в с к и й в своїй основній і річевій промові.
З боку правительства забирав слово секц. шеф. ґр. Е с т е р г а з і, котрий зазначив, що Австро-Угорщина в біжу- чих питаних все порозумівала ся з Ту
реччиною і заявив, що длятого останні події не тілько не ослаблять приязних
2 взаємин з Туреччиною, але навпаки їх
скріплять. На конференцию европейску не одержала ще монархія запросин, але взяла би в ній участь лише тоді, колиб вилучено з програми справи, які монар
хія може лише безпосередно в порозу- міню з Туреччиною залагодити. Но про- голошеню независимости Болгариї звер
нула ся монархія до деяких держав о єї признане з усліввм, що Болгарин вдово
лить зобовязаням що до східних зелїз- ниць і порозуміе сн з Туреччиною в справі східної Румелїї.
В а в с т р и й с к і й д е л в ґ а - ц и і ухвалено в комісиї війсковій по вельми широкій розправі буджет міні
стерства війни. Христ.-сусп. делегати до- магали ся поліпшена плат офіцирских в звязи з поліпшенем биту жовнірів, Кн.
Щ е н б у р ґ промовляв за скріпленєм армії. Ще сильнїйше домагав ся сего ґр.
К л я м М а р т і н і ц і остерігав перед злишньою ощадностю, а промовляв за збільшенем контингенту новобранців. Ґр.
Л я т у р докоряв австр. правительству, що спізнило ся з підвисшенем плат офі
цирских і пригадав резолюцию Лятур- Ш рафль. На се відповів бар. Б е к , що тепер правительство вставило до буджету 7 міл. корон в двох ратах, отже о 2 мілїони більше, як домагала ся делеґа- ция вторішня. По промовах Ш у м а е р а і П е т е л е н ц а забрав слово дел.
Ц е г л и н ь с к и й і розпочав свою промову висловом жалю з приводу, що виводи міністра війни були висказані в надмірно песимістичнім тоні.
На погляд бесідника не можна го
ворити про те, неначеб армію виставляли на скостенілість; нездорові в обидвох н а
прямах відносин, яких справді в армії нині доволі можна би найлекше усунути, якби армія, виведена з народа, була на правду народною армією й узгляднила інтереси народа.
З поміж бажань з боку Галичини до війскової управи бесідник перш усього наводить справу демоляцийних реверсів, домагае ся, щоби з жовнірами поводи
тись у війску людяно, та остро карати тих, котрі знущають сн над ними. Час війскової служби дуже добре міг би при
дати ся на образоване жовнірів; се сп ов
нили би найліпше полкові школи
Далі бесідник жалує ся, що хоча руска людність дає армії 8°/0 загального числа жовнірів, то до сповнювана душ- пастирскої служби є тільки оден руский архікурат пільний та двох руских кура- тів. При тім діймаючо відчувають рускі курати обставину, що з ними поводять ся, немов би вони займали якесь низше становище, ніж римско-католицкі курати.
Бесідник домагав ся отже помноженя числа руских куратів вільних та зрівнаня їх прав з правами римско-католицких куратів, допущеня їх до війсково-духов- них конкурсів по упливі 10 років служ
би, вкінці пошанованя грецко-католицких сьвят і відбуваня богослужень після по
станов рускої Церкви.
На думку бесідника також з рускою мовою, яко полковою, діло лихо стоїть.
Найліпшим способом, як полагодити се питане,було би видати відповідну книжку та завести примус науки рускоі мови в кадетских школах у Львові й Кра
кові.
Далі бесідник осуджує беззглядність, з якою поводять ся при кватерунках, по
тім обговорював справу війсков^х аси- ( ?енций при виборах і страйках в Гали
чині. Треба видати докладні постанови, котрі хоронили би армію перед ужива- нєм її до таких цілий.
Вкінці бесідник висказав жаль, що слуш ну зовсім справу підвисшеня офі
цирских платень скомпромітовано в очах людности, коли її відокремлено від спра
ви підвисшеня платні жовнірів. При тім
делєґат заявляє, що або він сам внесе резолюцию, або підіпре внесену з иншо- го боку резолюцию з візванєм до пра- вительства, щоб ухвалу делєГациї з 12.
марця 1908 р. як найскорше ввести в житє.
По промоваї дел. Аксмана і ШлєГля забрав слово мінїстер війни Ш е н а й х, котрий обговорював події в Люблянї та признав, що жовніри дальші сальви да вали без команди. Що до знущаня над жовнірами, то мінїстер все можливе зро
бить, щоби їх усунути. В справі відпу
сток у жнива зроблені проби й досьвіди будуть основою дальших кроків у тім наирямі.
Після промови референта Козлов- ского ухвалено буджет війска.
Национальний катастер.
(Дальше).
Про творене тїл меншостий.
§. 1. В політичних громадах, заселе
них Чехами і Німцями, для охорони ін тересів в громадскій репрезентациї не за ступленої або в меншости остаючої на- родности можуть бути утворені тіла мен
шости з управнених до вибору громад
скої репрезентациї, належних до нацио- нальної меншости.
§. 2. О утворене тіла меншости може в політичній повітовій класти просити кождий в громаді управнений до вибору ради громадскої австрийский горожанин сеї народности, для котрої має бути у- творене тіло меншости.
На ту просьбу видає політична власть повітова оповіщене, котрим взиває упра
внених до вибору в громаді належних до национальної меншости, щоби зголосили ся яко члени национальної меншости і то або заявою протоколярно зложеною в політичній власті! повітовій або прось
бою, на котрій підпис судово або нота- рияльно має бути удостовірений.
Зголошенє чоловіка мав вагу і для жінки, наколи она не розвела ся з ним судово; зголошенє вітцн має вагу і для належних до єго вітцївскої власти дїтий, одначе з тим усліввм, що жінці або д і
тям прислугує право вибирати до гро
мадскої ради.
Малолітків зголош ує з надонікунчим дозволом опікуньство, під курагелю по
ставлених зголошує куратор з дозволом курательноі власти. Наколи зголошенв містить засторогу судового дозволу, тоді не вимагає ся удостовіреня підписів.
Юридичні особи можуть бути зголо- шені покликаними до їх заступництва на основі устави або закона особами.
§. 3. Зголошеня до тіла меншости не можна при ніяких обставинах відкли
кати. Спадкоємці не є звязані зголоше- нєм спадкодавця.
Політична власть повітова (а по укон- ституованю тіла меншости єго виділ) мо
жуть відкинути зголошенв до тіла мен
шости, наколи з відомих особистих, кра- євих або родинних відносин вияснить ся, що проситель не належить до сеї народ
ности, для котрої утворене тіло меншо
сти. Проти сего рішена дозволений є відклик до політичної краєвої власти, а оскілько розходить ся о рішене виділу тіла меншости, до політичної власти по
вітової.
§. 4. Скоро до тіла меншости зго- лосило ся 50 управнених до вибору гро
мадскої ради осіб в дотичній політичній громаді, має політична власть повітова зарядити і перевести уконституоване тіла меншости через вибір виділу і старшини на основі приписів важних для вибору ради громадскої.
§. 5. Обсяг дїланя тіла меншости обмежає ся до предметів приділених єму виразно законом.
Щ о до способу, як має бути виби
раний виділ і старшина тіла меншости, і як має орудувати, виробить перший виділ реґулямін, котрого важність зави- сима від потверджена краєвого виділу.
Метрика членів тїла меншости.
§. 6. Тіло меншости провадить ме
трику своїх членів. Політична власть по
вітова уділяє тілу меншости як і громаді всі зголошеня до тіл меншости. Наколи який член втратить право вибирати до ради громадскої, перестає кін також бути членом тіла меншости. Колиж знов о с я гне право виборче, стає знов членом тіла меншости, не потребуючи нового зго л о шеня.
(Конець буде).
Н о в и н к и
— Календар. В с у б о т у : руско-кат.: Фи- липа, Теоф.; римо-кат : Раф зіла Арх. — В н е- д ї л ю : руско-кат.: Прова, Андронїка; римо- кат.: Івана Кант.
— Перенесене мощів Анатоля і Климентия Вахнянина. До нотатки поданої нами у вчера- шнім числї додаємо ще отсї вістки про пере
несене мощів згаданих покійників: Зібрала ся численно найблизша родина, прибули приятелі і знакомі, явили ся делегати товариств „Про- сьвіти" (др. Озаркевич і др. Брик), відпоруч- ники „Сокола" (пн. Пньовскйй, Ґутковский і Брик) в сокільскій ноші, а побіч них учитель- ский персонал „Висшого Музичного Інститути"
та члени „Бонна", щоби віддати ще раз остан
ню прислугу пок. Анатолеви, окрасі родини, голові, основателеви, або діяльному членови згаданих товариств та его Отцеви, пок. Кли- ментиеви, що 15 роками раньше від свого сина спочив вічним сном в его хаті. І уста
влено разом дві домовини, побіч яких стану
ли з ректорату духовної семінариї: ректор о.
др. Ж ук, віцеректори оо. Лициняк і Паньків- ский, парох церкви св. Петра о. Яримович, о.
ради. Давидович і Сваричевский. Відчитано еванґеліе, служба похоронна взяла на рамена дві домовини і почав ся похід при чудовім співі хору питомцїв. З правої сторони кладо
вища, недалеко могил пок. Олександа ОгонсГ- вского та Ізидора Ш араневича розстелює ся чудовий вид на Погулянку. Тут вибрала роди
на місце для своїх найдорожших ДїдД і Б ать
ка. Похід остановив ся, відспівано панахиду і зложено на вічний спочинок товариша і сьвід- ка дїяльности Маркіяна Ш ашкевича та его сина, що ціле жите йшов дорогою, яку галиц- кій Руси вказав безсмертний Руслан. Проне
сли ся звуки пісні „Вічная память" і замкне
но гробницю. Построена она з подільского ка
меня. Висока на 4 метри. На верху грецкий хрест а під ним викована в камени лїра, пе
ревивана лавровою галузию. Понизше фото
графія пок. Анатоля і Гранітова таблиця з на- писию: „Анатоль Вахнянин, ц. к. шкільний ра
дник, б. посол Сойму і державної ради, осно- ватель і директор „Висшого Музичного Інсти
тути", письменник, публіцист і композитор, ур. 7. IX. 1841. І 11. II. 1908. Щ е низше на входовім гробовім камени уміщена друга гра
нітова плита, а на ній трираменний хрест, а під ним вірш, що так вірно зображує погідну вдачу пок. Анатоля, якою витворив чудове, гармонійне ножите в родині. Вірш звучить:
„Війшов Він у х ату — мов сонце зійшло, Промовив Він слово — з лиця сум щезав, Бо іцасте, розраду те серце несло,
Бо всіх Він сердечний любовю витав".
ІІо боках гробниці' находимо дві дальші, Гранітові плити. На одній з них напись: „Кли- ментій Вахнянин, парох-ювілят Сїняви, ур.
1812 | 1893. Цілість гробниці' доповнять ще
з
дого на 3 дні арешту (з § 283); Данила Гна- тюка на 2 дні арешту (з § 283).
- Окружний зїзд сокільский у Львові. Львів- ский „Сокіл" від трех літ уряджує окружні зїзди відпоручників своїх філій з львівского округа, який означив 40-кільометровим нромі- нем докола Львова. Відозва, яку вислано в тій справі до філій, звучить:
„Наш сокільский табор зростає з кож- дим роком о кількадесять нових товариств і дійшов нині до 391 пожарних а 21 Гімна
стичних „Соколів" на цілім просторі рускої части Галичини. Для ще сильнїйшого скріп
лена руского Сокільства, до ліпшого оживле
на єствуючих вже сокільских товариств по
треба нам в неодній справі нарадити ся і по- розуміти ся для однопільного ноступованя.
Тому скликуємо на день 25. жовтня 1908 (в неділю) о 10. год. перед полуднем в нашій Гімнаст, салі (ул. Руска ч. 20. дім > Дністра*) сокільску нараду, в якій, мають взяти участь відпоручники філій нашого Товариства з львів
ского округа. На дневнім порядку є отеї справи: 1) Вступне слово. 2) Реферат: як ожи
вити товариства? 3) Реф ерат: як поступати супроти властий? 4) Реф ерат про огневий по даток і загальне обезпеченє. 5) Практична лєкция вільних вправ рухових (приготоване до окружного зїзду). 6) Звіти відпоручників з дїяльности Товариств. 7. Оглядовий курс пожарництва".
На сей з'їзд мають філії вислати по двох відпоручників. Як дізнаємо ся, доси зголосило ся около 50 делегатів. В з'їзді могуть брати участь відпоручники також з поза львівского округа.
— Памяти Карпвнка-Карого. При кінци ми
нулого місяця у селі Владивостоці, на дале
кому Сході, україньский гурток під орудою артиста Ю. Мови дав виставу, присьвячену памяти незабутнього небіжчика Ів. Тобилеви- ча (Карпенка Карого). Виставлено історичну драму покійного „Бондарівна". У сій виставі брали участь: україньска артистка Котляревска, україньска громада студентів східного інсти
туту та инші аматори.
— Драма. В Саратові ховали I I . с. м. реві
зора рязаньско-уральскої зелїзницї Ґінсберґа, що отруїв ся карболевою кислотою. В день, в городскому саду він випив отрути, а тоді заявив сам сторожам, що. отруїв ся. З а пів години Ґінсберґ помер у лікарні. Самогубство здорового, веселого Ґінсберґа стало ся через арешт єго сина-ґімназияста, відданого під во
єнний суд за ограбоване ювелірної крамниці в Саратові. Як стало ся се лихо, батько зажу
рив ся, мало до кого й балакав, а згодом і отруїв ся. Синови-арештантови дозволено по- цьвітник та дві ліхтарні. Каменярскі та різь
бареві роботи викінчені в артистичній робітні Періера. Кожда домовина спочиває на окремій полиці. Ціла гробниця може помістити два- найцять домовин.— Нині (дня 23. жовтня) від
бувають ся в Преображеньскій церкви зауп о
кійні богослуженя за обок Покійників. Відчи
тали тихі служби о. крил. Чапельский, о.
шамб. С’лецкий з Ж уж еля, о. крил. Пачов- ский з Борщевич, о. Мірон Лїтиньский з Му- жинович, о. Слюзар з Колодіївки, о. ради. Да- видович і о. Сваричевский, які станули опісля враз з о. ради. Евг. Гузаром і о ради. Федусе- вичом, до панахиди. В часі богослуженя спі
вав дуже гарно хор „Львівского Бонна" під артистичним проводом п. Мих. Волошина.
— Анкета в справі науки неграмотних від
була ся дня 5. с. м. під проводом голови то
вариства »Просьвіти«. На заеїданю явили ся отеї іні.: Іван Матїєв, радник шк.; о. Володи
мир Кальба, парох Соколівки; Іван Лешега, інспектор шк. зі Львова; Теодор Біленький, професор семінариї учит. вСамборі; Николай Мороз, директор школи вправ у Львові і Ол.
Гайдукевич, управитель школи в Замарсти- нові. Предметом нарад була справа оцінки семи праць, які наспіли до товариства „Про- сьвіта" в наслідок конкурсу з дня 20. марця с. р. на зладжене „Букваря для неграмотних".
З тих праць узнала анкета за найлучші дві, а то: працю ц. Онуфрія Солтиса, учителя з Тернополя, і працю п. Иосифа Танчаков ского, учителя школи ім. Маркіяна Ш ашке-
вича у Львові. Першому з авторів признано премію конкурсову в квоті 200 К, другому в квоті 100 К. Кромі того рішила анкета ви сказати признане за старанну працю авторови, що надіслав манускрипт під сигнатурою „100“, і п. Іванови Голубовичови, учителеви в Кар
дові. Вкінци порішено звернутись до головного виділу товариства „ІІросьвіта" з домаганем, щоби Буквар укладу п. О. Солтиса видав як найскорше друком.
— Судова розправа в Станиславові в справі розрухів в Коропци скінчила ся позавчера ве- чером. Споміж 32 обжалованих увільнено 18 від вини і кари, а 14 засуджено, а то: Семена Марияша на два місяці вязницї з постом що тижня (з §§ 81, 283, 312, 411); Івана Марияша на 14 днів строгого арешту (з §§ 283, 279 і 411); Дмитра і Юрка Марияша кождого на 10 днів звичайного арешту (з §§ 282 і 411); Фе- дя і Василя Марияша кождого на 7 днів ареш
ту (3 §§ 283 і 411); Данила Марияша на 3 дні арешту (з §§ 283 і 411); Івана Каганця, Васи
ля Сада, Онуфрия Мацькового, Романа Баси- сцюка. Олексу Вовка і Івана В ін то зж а кож-
пращати ся з мертвим батьком. І от похорон
на процесия спинила ся під ворітьми тюрми і молодий Ґінсберґ у сірому халаті, оточений вартовими був виведений на вулицю. Ридаючи він упав на батька. Минуло кілька хвилин і єго відвели назад у тюрму.
— Поетичний кутик.
П і с н я .
Де звернусь, бачу все твій взір, все повний чару й блеску зір, все чую піснь твою дзвінку, ах, так ти взяв мене цілу!
Нїчо не маю з давних мрій, ти в серця глуб влив новий здрій, дав новий лад моїм чуттям і всю мене забрав ти сам.
Не прожену чуття з душі, ах, милий, ти усім минї — коли ти серце взяв моє на щож минї й само жите ?!
У. К.
Оповістки.
— Репертуар руского театру в Станиславові.
(Саля тов. ім. Монюшка. Початок представ
лена 7 і/, вечером. Білети продає „Народна Торговая", а від 5. год. каса театру).
В суботу дня 24. с. м. „Барон циганів"
оперетка в 3 діях Стравса.
В неділю дня 25. с. м. „Серед бурі" істо
ричні картини зі співами в 5 діях Бориса Грінченка.
— Театр львівского „Сокола" відограе в най- близшу неділю 5-актову драму М. Кропивниц- кого „Невольник". Початок виїмково о 5. год.
вечером.
— Вечерницї з танцями уряджує забавовий комітет львівского „Сокола" в салях „Рускої Бесіди" в суботу дня 24. с. м. Вступ 1 К, для пп. академиків по 50 сот.
Посмертні І * ОПОВІСТКИ.
— Василь Храпливий, упокоїв ся дня 17. с.
м. в Збаражи у своєї рідні. В. є. п.!
— Каміля з Мацуских Харламповичева, жена о. Івана Харламповича, сотрудника в Стари- сках, упокоїла ся дня 9. с. м. В. і. п.!
Матеріки и істо|иі зносив Г а л и з Букоиомі.
ІІЧ. 179.
/з. Воробкевич про себе. — Еомпозиция до пое- зй і Федоровича. — П огляд Із. В -а на „Прав
ду*. — Д ві оперетки. — Читанка Барв-ого. — Молоділі.
Чернівці, 1872, 12. червня. Ізид. В. до Олекс.
Барвіньского.
(Дальше).
Питаєш ти мене, ци позволяю я, мої пое- зиї, котрі в себе знаходять ся, там друкувати.
Знаю-ж я, що тут робити? Врешті роби, бра- тічку, як сам думаєш!
Одно жалую, що неодно і добре з моїх діл у тебе пусто лежить і сьвіт Божий не 30-
бачило, а особливо, що мій Н е ч а й завмер і з гробу двигнутись не може.
Здаєть ся мені, що я д в і п о в і с т ц і вам прислав, деж они? Як думаєш, що одно або друге добре, і згажаєш ся з номіщенєм в Правді, то можеш посилати, мені все однако
во; ту віїху, щом раз з моїх творів мав, без
печне більше не му мати.
Досить і сего!
Чую, що ві Львові дуже мало наших лю
дей, а про одних я добре знаю, що не все золото, що блищить. Слаба надія на будущу долю, а про вашу молодїж і не говори нічо
го! Чую, що дрімає летаргічним сном, нехай буде їм на гаразд, нехай ростуть здорові, не
хай учать ся всего, най лічать звізди і м і
рять море, але свою мову, свою минувшість, свою правду нехай забувають, нехай закопу
ють у глїбоку могилу, з знайдуть ся і люде, що шапками муть глину носити і висипають могилу високу, високу, щоб они з неї во вік віков не стали.
Ци вийшли 3. части твої Читанки? Відай вже, як-єм чув від нашого краєвого школьно- го інспектора. Но мушу тобі сказати, що тут в злі руки упалась, бо пани критики против
ної мисли. Я з одним про се діло і сварню мав; він вже у перед зле осудив, а особливо слово у Байді „потилиця". Прошу про се мов
чати.
Для п. Бачиньского*) писав єм д в і о- р и ґ і н а л ь н і к о м е д і о - о п е р е т к и і музику. Много забрала часу тая робота. Ду
маю, що незгірші, а музика таки добра. Чую, що одну вже грає. Лиш через театр зможу я собі в Галичині дорогу яко музик зробити, а се важне діло, щоб посоромити моїх против
ників і показати їм, що далеко сові до со
кола.
*) Директор театру.
Поезийок давно не писав єм; оногди хи
ба одну, котру тобі і посилаю.
(Іде поезия, Ой ви люди, ой злі люди, бодай вас не знати!).
Рік 1873.
Ч. 180.
Нові гризоти Із. В-а. — Нечай. — Т ри коміч
ні оперетки з музикою. — Двоголоса літургія д л я народних ш кіл.
Чернівці, 1873, 16. січня. Ізидор Воробкевич до Олекс. Барв-ого.
То і правда, що дружба наша мов та мрака розплилась, мов у безвісти пропала.
Було, не минав місяць, щоб один від другого вісточки не дістав, а тепер минають далі і роки, поки оден до другого відозве ся. Так уже сей сьвіт має ся. Як вступить чоловік у публичне житє, як подружить ся, як діти єго обмережать і як журба мов гадь об него об- вєся, то й забуває чоловік на ідеал своєї мо- лодости, а до него рахую я і дружество.
Твій милий лист з повіншованєм щасли
вого нового року застав мене в дуже сумнім состоянію.
(Дальше буде).
